Постанова № 74374222, 24.05.2018, Київський апеляційний адміністративний суд

КИЇВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУДСправа № 823/28/18 Суддя першої інстанції: Кульчицький С.О.

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

24 травня 2018 року м. Київ

Колегія суддів Київського апеляційного адміністративного суду у складі:

головуючого судді - Горяйнова А.М.,

суддів - Кузьмишиної О.М. та Файдюка В.В.,

за участю секретаря - Казюк Л.М.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні в м. Києві апеляційну скаргу ОСОБА_1 на рішення Черкаського окружного адміністративного суду від 28 лютого 2018 року, яке прийняте в порядку спрощеного позовного провадження, у справі за адміністративним позовом ОСОБА_1 до Головного управління Пенсійного фонду України в Черкаській області про визнання протиправною бездіяльності та зобов'язання вчинити дії,

ВСТАНОВИЛА:

У січні 2018 року ОСОБА_1 звернулася до суду з позовом, у якому просила:

- визнати неправомірними дії Управління Пенсійного фонду України в м. Черкасах Черкаської області щодо відмови у проведенні перерахунку пенсії, з більшою, раніше встановленою нормою, у виді коефіцієнтів: індивідуальним коефіцієнтом заробітної плати - 1,57752 та індивідуальним коефіцієнтом страхового стажу - 0,58838, в сумі 3828,01 грн;

- зобов'язати провести перерахунок та виплату пенсії, з більшою, раніше встановленою нормою, у виді коефіцієнтів: індивідуальним коефіцієнтом заробітної плати - 1,57752 та індивідуальним коефіцієнтом страхового стажу - 0,58838 в сумі 3828,01 грн з 01 жовтня 2017 року.

Рішенням Черкаського окружного адміністративного суду від 28 лютого 2018 року у задоволенні вказаного адміністративного позову було відмовлено.

Не погоджуючись із прийнятим судовим рішенням, позивач подала апеляційну скаргу, в якій просить скасувати оскаржуване рішення та прийняти нову постанову про задоволення позову. Свої вимоги обґрунтовує тим, що суд першої інстанції неправильно застосував норми матеріального права. Скаржник вказує на те, що досягнутий рівень індивідуальних коефіцієнтів заробітної плати та страхового стажу не може бути звужений. Також позивач вважає неогранованими посилання суду першої інстанції на практику Європейського суду з прав людини, оскільки конституції не всіх країн містять норму, аналогічну ст. 22 Конституції України про заборону звуження обсягу набутих прав при прийнятті нових законів.

Відповідач подав відзив на апеляційну скаргу, у якому зазначив, що перерахунок пенсії ОСОБА_1 був здійснений у зв'язку із проведенням пенсійної реформи та на виконання Закону України «Про внесення змін до деяких законодавчих актів України щодо підвищення пенсій».

Під час судового засідання представник позивача підтримав апеляційну скаргу та просив суд її задовольнити з підстав, викладених у ній.

Відповідач був належним чином повідомлений про дату, час та місце апеляційного розгляду справи, проте явку свого представника у судове засідання не забезпечив. За таких обставин колегія суддів, керуючись ч. 2 ст. 313 КАС України, вирішила розглядати справу за відсутності представника відповідача.

Ухвалою суду від 24 травня 2018 року було замінено Управління Пенсійного фонду України в м. Черкасах Черкаської області на Головне управління Пенсійного фонду України в Черкаській області в порядку процесуального правонаступництва.

Заслухавши суддю-доповідача, пояснення представника позивача, перевіривши матеріали справи, доводи апеляційної скарги та відзиву на неї, колегія суддів вважає необхідним апеляційну скаргу ОСОБА_1 залишити без задоволення, а рішення Черкаського окружного адміністративного суду від 28 лютого 2018 року - без змін виходячи із наступного.

Згідно зі ст. 242 КАС України рішення суду повинно ґрунтуватися на засадах верховенства права, бути законним і обґрунтованим. Законним є рішення, ухвалене судом відповідно до норм матеріального права при дотриманні норм процесуального права. Обґрунтованим є рішення, ухвалене судом на підставі повно і всебічно з'ясованих обставин в адміністративній справі, підтверджених тими доказами, які були досліджені в судовому засіданні, з наданням оцінки всім аргументам учасників справи.

У відповідності до ст. 316 КАС України суд апеляційної інстанції залишає апеляційну скаргу без задоволення, а рішення або ухвалу суду - без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції правильно встановив обставини справи та ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права.

Судом першої інстанції встановлено та сторонами даної справи не заперечується, що 01 червня 2002 року ОСОБА_1 перебуває на пенсійному обліку в Управлінні Пенсійного фонду України в м. Черкасах Черкаської області та отримує пенсію за віком на пільгових умовах відповідно до Закону України «Про пенсійне забезпечення».

З 01 січня 2004 року набув чинності Закон України «Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування».

За заявою позивача від 25 червня 2004 року з урахуванням додатково наданої довідки був здійснений перерахунок пенсії. Після здійснення такого перерахунку коефіцієнт страхового стажу складав 0,36833, а коефіцієнт заробітної плати - 1,57752.

На підставі заяви ОСОБА_1 від 14 червня 2006 року був здійснений перерахунок пенсії по стажу і заробітній платі, після здійснення якого коефіцієнт страхового стажу складав 0,39250, а коефіцієнт заробітної плати - 1,43594.

Після перерахунку, здійсненого за заявою позивача від 11 червня 2008 року, коефіцієнт страхового стажу складав з урахуванням кратності 1,2 - 0,49600 (з кратністю 1 - 0,41333), а коефіцієнт заробітної плати - 1,32128.

У заяві від 23 червня 2010 року позивач просила здійснити перерахунок пенсії по

стажу та по заробітній платі при доцільності. Перерахунок пенсії проведено тільки з

урахуванням стажу, набутого після останнього перерахунку. Після проведення перерахунку коефіцієнт страхового стажу складав з урахуванням кратності 1,35 - 0,58275 (з кратності 1 - 0,43167).

З 24 лютого 2011 року позивачу встановлено ІІІ групу інвалідності довічно внаслідок трудового каліцтва. ОСОБА_1 02 липня 2012 року позивач звернулася до відповідача із заявою про перерахунок пенсії по стажу, після проведення якого коефіцієнт страхового стажу з урахуванням кратності 1,35 складав 0,58838 (з кратністю 1 - 0,43583).

З 11 жовтня 2017 року набув чинності Закону України «Про внесення змін до деяких законодавчих актів України щодо підвищення пенсій», з прийняттям якого було, зокрема, передбаченого, що з 01 жовтня 2017 року при перерахунку пенсії застосовується величина оцінки одного року страхового стажу в розмірі 1 %.

На виконання вимог вказаного Закону позивачу був здійснений перерахунок пенсії із використанням коефіцієнту страхового стажу 0,43583.

ОСОБА_1 27 листопада 2017 року звернулася до Управління Пенсійного фонду України в м. Черкасах Черкаської області із заявою про перерахунок пенсії за раніше встановленими коефіцієнтами страхового стажу та заробітної плати, а саме - 1,57752 та 0,58838.

Листом від 13 грудня 2017 року № 20678/02 позивачу було повідомлено, що коефіцієнти страхового стажу та заробітної плати визначені у повній відповідності до вимог закону.

Не погоджуючись із таким рішенням Управління Пенсійного фонду України в м. Черкасах Черкаської області, ОСОБА_1 звернулася до суду з даним позовом.

Приймаючи рішення про відмову у задоволенні адміністративного позову ОСОБА_1, суд першої інстанції виходив з того, що вимоги позивача не ґрунтуються на вимогах закону.

Колегія суддів погоджується із зазначеним висновком суду першої інстанції, оскільки він знайшов своє підтвердження під час апеляційного розгляду справи.

Як раніше зазначалося, ОСОБА_1 з 01 червня 2002 року отримує пенсію за віком на пільгових умовах відповідно до Закону України «Про пенсійне забезпечення». Після призначення пенсії позивач продовжувала працювати.

У відповідності до ч. 4 ст. 42 Закону України «Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування» у разі якщо застрахована особа після призначення пенсії продовжувала працювати, перерахунок пенсії проводиться з урахуванням не менш як 24 місяців страхового стажу після призначення (попереднього перерахунку) пенсії незалежно від перерв у роботі. Перерахунок пенсії проводиться із заробітної плати (доходу), з якої обчислена пенсія. За бажанням пенсіонера перерахунок пенсії проводиться із заробітної плати за періоди страхового стажу, зазначені в частині першій статті 40 цього Закону, із застосуванням показника середньої заробітної плати (доходу), який враховувався під час призначення (попереднього перерахунку) пенсії.

Таким чином, ОСОБА_1, яка продовжила працювати після виходу на пенсію, має право на перерахунок пенсії через кожні два роки роботи. Також позивачу надане право самостійно обрати умови перерахунку: зі зміною страхового стажу та заробітної плати чи зміною виключно страхового стажу.

У заяві від 27 листопада 2017 року ОСОБА_1 просила здійснити перерахунок пенсії із використанням максимального коефіцієнта заробітної плати - 1,57752, який був розрахований під час перерахунку пенсії за заявою від 25 червня 2004 року.

Суд першої інстанції вірно зазначив, що коефіцієнт заробітної плати не є сталою величиною та за бажанням пенсіонера змінюється під час перерахунку пенсії.

Відповідно до абз.абз. 8-12 ч. 2 ст. 42 Закону України «Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування» коефіцієнт заробітної плати (доходу) застрахованої особи за кожний місяць страхового стажу, який враховується при обчисленні пенсії, визначається за формулою: Кз = Зв : Зс, де: Кз - коефіцієнт заробітної плати (доходу) застрахованої особи; Зв - сума заробітної плати (доходу) застрахованої особи, з якої сплачено страхові внески та яка відповідно до цього Закону враховується для обчислення пенсії за місяць, за який розраховується коефіцієнт заробітної плати (доходу); Зс - середня заробітна плата (дохід) в Україні, з якої сплачено страхові внески та яка відповідно до цього Закону враховується для обчислення пенсії, за місяць, за який розраховується коефіцієнт заробітної плати (доходу), а в разі одноразової сплати єдиного внеску відповідно до частини п'ятої статті 10 Закону України «Про збір та облік єдиного внеску на загальнообов'язкове державне соціальне страхування» - за місяць, в якому укладено договір про добровільну участь (Порядок визначення показника «Зв» неодноразово змінювався).

Як раніше зазначалося, відповідно до ч. 4 ст. 42 Закону України «Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування» пенсіонер має можливість самостійно прийняти рішення щодо здійснення перерахунку коефіцієнту заробітної плати чи використання коефіцієнту, визначеного при призначенні (здійсненні останнього перерахунку) пенсії.

Як раніше зазначалося, після визначення коефіцієнту заробітної плати у розмірі 1,57752, ОСОБА_1 двічі зверталася із заявами про перерахунок пенсії із урахуванням нового стажу та нової заробітної плати. Внаслідок перерахунку пенсії на підставі її заяв від 14 червня 2006 року та від 11 червня 2008 року коефіцієнт заробітної плати зменшився до 1,32128.

Такий коефіцієнт заробітної плати був застосований під час перерахунку пенсії ОСОБА_1 з 01 жовтня 2017 року.

Надаючи оцінку правомірності дій відповідача щодо застосування коефіцієнта заробітної плати 1,32128, колегія суддів враховує положення абз. 2 ч. 4 ст. 41 Закону України «Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування».

За змістом вказаної норми права пенсіонер має право на перерахунок пенсії із заробітної плати за періоди страхового стажу, визначеної під час призначення пенсії, якщо пенсія перераховується вперше або під час попереднього перерахунку пенсії, якщо подається чергова заява про перерахунок пенсії.

Сторонами даної справи не заперечується, що під час попереднього перерахунку пенсії позивачу був врахований коефіцієнт заробітної плати 1,32128.

Відповідно, Управління Пенсійного фонду України в м. Черкасах Черкаської області правомірно використало зазначений коефіцієнт під час перерахунку пенсії ОСОБА_1 з 01 жовтня 2017 року.

Вимоги позивача про здійснення перерахунку пенсії із використанням коефіцієнта заробітної плати, визначеного під час перерахунку пенсії за заявою від 25 червня 2004 року суперечать положенням абз. 2 ч. 4 ст. 41 Закону України «Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування».

Коефіцієнт страхового стажу позивачу був змінений на виконання п. 43 розділу XV «Прикінцеві положення» Закону України «Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування» у редакції Закону України «Про внесення змін до деяких законодавчих актів України щодо підвищення пенсій».

Зазначена норма права передбачає, що пенсії, призначені відповідно до Закону України «Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування» до набрання чинності Законом України «Про внесення змін до деяких законодавчих актів України щодо підвищення пенсій», з 1 жовтня 2017 року перераховуються із застосуванням середньої заробітної плати (доходу) в Україні, з якої сплачено страхові внески, обчисленої як середній показник за 2014, 2015 та 2016 роки із застосуванням величини оцінки одного року страхового стажу в розмірі 1 %.

Таким чином, для осіб, яким пенсія призначена до 01 жовтня 2017 року, величина оцінки одного року страхового стажу була зменшена з 1,35 % до 1 %.

Відтак, зменшення ОСОБА_1 коефіцієнту страхового стажу з 0,58838 до 0,43583 відповідає вимогам п. 43 розділу XV «Прикінцеві положення» Закону України «Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування».

Позивач вважає, що зменшення коефіцієнтів заробітної плати та страхового стажу є незаконним, оскільки суперечать практиці Верхового Суду України, викладеній зокрема у постанові від 10 грудня 2013 року № 21-348а13. У вказаній постанові зазначено, що при перерахунку пенсії працівникам прокуратури має застосовуватися норма, що визначає розмір пенсії у відсотках, яка діяла на момент призначення пенсії.

Разом з тим, правовідносини, що склалися між сторонами даного спору, є іншими ніж у справі № 21-348а13. Так, у зазначеній справі Верховний Суд України встановив, що розмір пенсії у відсотках був змінений виключно для осіб, які реалізують право на призначення пенсії вперше. Натомість розмір пенсії у відсотках для осіб, які реалізують право на перерахунок раніше призначеної пенсії залишився незмінним. Верховний Суд України визнав протиправними дії органу Пенсійного фонду України щодо застосування під час перерахунку пенсії норми, що визначає розмір пенсії у відсотках лише для тих осіб, яким пенсія призначається вперше.

В даному випадку зміна коефіцієнта заробітної плати була здійснена відповідно до абз. 2 ч. 4 ст. 41 Закону України «Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування», а зміна коефіцієнта страхового стажу - на виконання п. 43 розділу XV «Прикінцеві положення» вказаного Закону. Кожна із зазначених норм права регулює правовідносини щодо перерахунку раніше призначеної пенсії.

За таких обставин колегія суддів вважає необґрунтованими посилання ОСОБА_1 на практику Верховного Суду України у справі № 21-348а13.

Також позивач вважає, що застосування норм права, які призводять до зменшення коефіцієнтів заробітної плати та страхового стажу суперечить ст. 22 Конституції України.

У відповідності до ч. 3 ст. 22 Конституції України при прийнятті нових законів або внесенні змін до чинних законів не допускається звуження змісту та обсягу існуючих прав і свобод.

Згідно з рішенням Конституційного Суду України від 11 жовтня 2005 року N 8-рп/2005 зміст прав і свобод людини - це умови і засоби, які визначають матеріальні та духовні можливості людини, необхідні для задоволення потреб її існування і розвитку. Обсяг прав людини - це кількісні показники відповідних можливостей, які характеризують його множинність, величину, інтенсивність і ступінь прояву та виражені у певних одиницях виміру. Звуження змісту прав і свобод означає зменшення ознак, змістовних характеристик можливостей людини, які відображаються відповідними правами та свободами, тобто якісних характеристик права. Звуження обсягу прав і свобод - це зменшення кола суб'єктів, розміру території, часу, розміру або кількості благ чи будь-яких інших кількісно вимірюваних показників використання прав і свобод, тобто їх кількісної характеристики.

Під час розгляду та вирішення даної справи колегія суддів враховує, що з набранням чинності Законом України «Про внесення змін до деяких законодавчих актів України щодо підвищення пенсій» був змінений порядок перерахунку пенсії в цілому, а не лише величина оцінки одного року страхового стажу.

При вирішенні питання про те, чи призвели відповідні зміни до звуження змісту та обсягу набутих позивачем прав на соціальний захист необхідно враховувати положення вказаного Закону в комплексі, а не лише його окрему норму.

Колегія суддів встановила, що прийняття Закону України «Про внесення змін до деяких законодавчих актів України щодо підвищення пенсій» не мало наслідком звуження змісту та обсягу права ОСОБА_1 на пенсійне забезпечення, оскільки не призвело до зменшення кількісної характеристики пенсії позивача.

Так, згідно з листом Управління Пенсійного фонду України в м. Черкасах Черкаської області від 13 грудня 2017 року № 20678/02 після здійснення кожного перерахунку пенсії ОСОБА_1, її розмір збільшувався. Після здійснення перерахунку з 01 жовтня 2017 року розмір пенсії позивача збільшився з 1654 грн. 41 коп. до 2501 грн. 70 коп.

Таким чином, посилання ОСОБА_1 на порушення ч. 3 ст. 22 Конституції України також є помилковим.

Отже, доводи апеляційної скарги позивача не спростовують висновки суду першої інстанції, викладені в рішенні від 28 лютого 2018 року та не можуть бути підставою для її скасування.

З огляду на викладене колегія суддів дійшла висновку, що суд першої інстанції правильно встановив обставини справи та ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права. У зв'язку з цим колегія суддів вважає необхідним апеляційну скаргу ОСОБА_1 залишити без задоволення, а рішення Черкаського окружного адміністративного суду від 28 лютого 2018 року - без змін.

Керуючись ст.ст. 242, 238, 308, 310, 316, 319, 321, 322, 325, 328, 329 КАС України, колегія суддів, -

ПОСТАНОВИЛА:

Апеляційну скаргу ОСОБА_1 - залишити без задоволення, а рішення Черкаського окружного адміністративного суду від 28 лютого 2018 року - без змін.

Постанова набирає законної сили з дати її прийняття та може бути оскаржена у випадках, передбачених п. 2 ч. 5 ст. 328 КАС України, шляхом подачі касаційної скарги безпосередньо до Верховного Суду протягом тридцяти днів з дня складення повного судового рішення.

Головуючий суддя А.М. Горяйнов

Судді О.М. Кузьмишина

В.В. Файдюк

Постанова складена у повному обсязі 29 травня 2018 року.