Постанова № 74374153, 29.05.2018, Київський апеляційний адміністративний суд

КИЇВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУДСправа № 826/13476/17

П О С Т А Н О В А

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

29 травня 2018 року м. Київ

Київський апеляційний адміністративний суд у складі колегії суддів:

Судді-доповідача: Бужак Н. П.

Суддів: Костюк Л.О., Троян Н.М.

За участю секретаря: Івченка М.В.

розглянувши у відкритому судовому засіданні апеляційну скаргу Товариства з обмеженою відповідальністю "Ред Оптімал" на рішення Окружного адміністративного суду міста Києва від 19 березня 2018 року, суддя Каракашьян С.К., у справі за адміністративним позовом Товариства з обмеженою відповідальністю "Ред Оптімал" до Головного управління Державної фіскальної служби у м. Києві про визнання протиправним та скасування податкового повідомленння-рішення,-

У С Т А Н О В И Л А:

Товариство з обмеженою відповідальністю "Ред Оптімал" звернулось до Окружного адміністративного суду міста Києва з адміністративним позовом до Головного управління Державної фіскальної служби у м. Києві про визнання протиправним та скасування податкового повідомлення-рішення від 10.08.2017 року №2092615147, яким позивачу збільшено суму грошового зобов'язання з податку на прибуток приватних підприємств на загальну суму 292404,00 грн., з яких 194936,00 грн. нараховано за податковим зобов'язання та 97468,00 грн. за штрафними (фінансовими) санкціями.

Рішенням Окружного адміністративного суду міста Києва від 13 березня 2018 року позов задоволено частково. Визнано протиправним та скасовано податкове повідомлення - рішення від 10.08.2017 року № 2092615147 в частині визначення податкових зобов'язань зі сплати податку на прибуток в сумі 107114,00 грн. та застосування штрафних (фінансових) санкцій в сумі 53557,00 грн. В решті позову відмовлено.

Не погоджуючись із зазначеним рішенням суду, позивач звернувся з апеляційною скаргою, в якій просить скасувати рішення суду першої інстанції в частині відмови визнання протиправним та скасування податкового повідомлення-рішення від 10.08.2017 року №2092615147 при визнанні податкових зобов'язань із сплати податку на прибуток у сумі 87822,00 грн. та застосування штрафних (фінансових) санкцій в сумі 43911,00 грн. та ухвалити в цій частині нове судове рішення про задоволення позовних вимог.

Заслухавши суддю-доповідача, осіб, що з'явились у судове засідання, перевіривши матеріали справи та доводи апеляційної скарги, колегія суддів вважає, що апеляційна скарга не підлягає задоволенню з наступних підстав.

Судом першої інстанції встановлено, що Головним управлінням Державної фіскальної служби у м. Києві проведено документальну позапланову виїзну перевірку Товариства з обмеженою відповідальністю "Ред Оптімал" з питань визначення повноти нарахування та своєчасності сплати податків при взаємовідносинах з ТОВ "Будівельна група "Іпсум Груп", ТОВ "Монкім", ТОВ "Валінор Фінанс", ТОВ "Колтон" , ТОВ "Маріон Трейдерінг", ТОВ "Юнікан СІ", ТОВ "Новітні та інноваційні технології", ТОВ "ДСМ Інженерінг", ФОП ОСОБА_2, ФОП ОСОБА_3, ФОП ОСОБА_4, ФОП ОСОБА_5, ФОП ОСОБА_6, ФОП ОСОБА_7 за період з 01.01.2015 року по 31.12.2016 року.

Перевіркою встановлено наступні порушення ТОВ "Ред Оптімал":

1. п.п.134.1.1 п. 134.1 статті 134 Податкового кодексу України, що призвело до заниження податку на прибуток на загальну суму 194936 грн., а саме: за 2016 рік на суму 194936 грн.;

2. п. 185.1 статті 185, п. 187.1 статті 187, п. 188.1 статті 188 Податкового кодексу України, що призвело до завищення податкових зобов'язань з податку на додатну вартість , у зв'язку з чим за період з 01.01.2015 по 31.05.2016 встановлено неправомірно сформоване податкове зобов'язання по взаємовідносинам з ТОВ "Монкім", ТОВ "Юнікан Сі", ТОВ "Новітні та інноваційні технології" на загальну суму 180496,65 грн., в тому числі за період:

лютий 2016 року на суму 87413,33 грн.,

квітень 2016 року на суму 23807,21 грн.,

травень 2016 року на суму 69276,11 грн.

та заниження податкових зобов'язань з податку на додану вартість, у зв'язку з чим за період з 01.01.2015 року по 31.05.2016 року встановлено неправомірно сформоване податкове зобов'язання по взаємовідносинах з ТОВ "Монкім", ТОВ "Юнікан Сі", ТОВ "Новітні та інноваційні технології" на загальну суму 180496,65 грн., в тому числі за період: лютий 2016 року на суму 87413,33 грн., квітень 2016 року на суму 23807,21 грн., травень 2016 року на суму 69276,11 грн.

За наслідками перевірки Головним управлінням Державної фіскальної служби у м. Києві складено акт від 27.07.2017 року №115/26-15-14-07-01-10.

На підставі висновків, викладених в акті перевірки, відповідачем прийнято податкове повідомлення-рішення від 10.08.2017 року №2092615147, відповідно до якого позивачу збільшено суму грошового зобов'язання з податку на прибуток приватних підприємств на загальну суму 292404,00 грн., з яких 194936 грн. нараховано за податковим зобов'язання та 97468 грн. за штрафними (фінансовими) санкціями.

Вважаючи вказане податкове-повідомлення рішення протиправним та необґрунтованим, позивач звернувся до суду з адміністративним позовом з метою захисту порушених прав та охоронюваних законом інтересів.

Відповідно до ч. 1 ст. 308 КАС України суд апеляційної інстанції переглядає справу за наявними у ній і додатково поданими доказами та перевіряє законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів та вимог апеляційної скарги.

Зі змісту апеляційної скарги вбачається, що Товариство з обмеженою відповідальністю "Ред Оптімал" оскаржує рішення суду першої інстанції в частині відмови у задоволенні позовних вимог щодо правовідносин, які виникли між ним та ТОВ «Монкім».

Таким чином, колегія суддів надає правову оцінку обставинам справи в межах апеляційної скарги та вважає за необхідне зазначити наступне.

Спірні правовідносини, що виникли між сторонами, регулюються Конституцією України, Податковим кодексом України від 02.12.2010 року № 2755-VI, який регулює відносини, що виникають у сфері справляння податків і зборів, зокрема, визначає вичерпний перелік податків та зборів, що справляються в Україні, та порядок їх адміністрування, платників податків та зборів, їх права та обов'язки, компетенцію контролюючих органів, повноваження і обов'язки їх посадових осіб під час здійснення податкового контролю, а також відповідальність за порушення податкового законодавства.

В силу вимог ч.2 ст.19 Конституції України органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

Згідно ст. 67 Конституції України кожен зобов'язаний сплачувати податки і збори в порядку і розмірах, встановлених законом.

Відповідно до п.п. 14.1.181. п. 14.1. ст. 14 Податкового кодексу України податковий кредит сума, на яку платник податку на додану вартість має право зменшити податкове зобов'язання звітного (податкового) періоду, визначена згідно з розділом V цього Кодексу.

Пунктом 198.3. ст. 198 Податкового кодексу України (в редакції, яка діяла на момент виникнення спірних правовідносин) визначено, що податковий кредит звітного періоду визначається виходячи з договірної (контрактної) вартості товарів/послуг, але не вище рівня звичайних цін, визначених відповідно до ст. 39 цього Кодексу, та складається з сум податків, нарахованих (сплачених) платником податку за ставкою, встановленою п. 193.1. ст. 193 цього Кодексу, протягом такого звітного періоду у зв'язку з, зокрема, придбанням або виготовленням товарів (у тому числі при їх імпорті) та послуг з метою їх подальшого використання в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку.

Право на віднесення сум податку до податкового кредиту виникає, зокрема, у разі здійснення операцій з придбання або виготовлення товарів (у тому числі в разі їх ввезення на митну територію України) та послуг (п. 198.1. ст. 198 Податкового кодексу України).

Згідно з пунктом 201.1 ст. 201 Податкового кодексу України (в редакції, яка діяла на момент виникнення спірних правовідносин) визначено, що платник податку зобов'язаний надати покупцю (отримувачу) податкову накладну, складену в електронній формі з дотриманням умови щодо реєстрації у порядку, визначеному законодавством, електронного підпису уповноваженої платником особи, та зареєстровану в Єдиному реєстрі податкових накладних.

Пунктом 198.6 статті 198 Податкового кодексу України не відносяться до податкового кредиту суми податку, сплаченого (нарахованого) у зв'язку з придбанням товарів/послуг, не підтверджені зареєстрованими в Єдиному реєстрі податкових накладних податковими накладними чи не підтверджені митними деклараціями, іншими документами, передбаченими пунктом 201.11 статті 201 цього Кодексу.

У разі коли на момент перевірки платника податку контролюючим органом суми податку, попередньо включені до складу податкового кредиту, залишаються не підтвердженими зазначеними у абзаці першому цього пункту документами, платник податку несе відповідальність відповідно до цього Кодексу.

Згідно підпункту 14.1.27 пункту 14.1 статті 14 Податкового кодексу України витрати - сума будь-яких витрат платника податку у грошовій, матеріальній або нематеріальній формах, здійснюваних для провадження господарської діяльності платника податку, в результаті яких відбувається зменшення економічних вигод у вигляді вибуття активів або збільшення зобов'язань, внаслідок чого відбувається зменшення власного капіталу (крім змін капіталу за рахунок його вилучення або розподілу власником).

Згідно пункту 138.2 статті 138 Податкового кодексу України витрати, які враховуються для визначення об'єкта оподаткування, визнаються на підставі первинних документів, що підтверджують здійснення платником податку витрат, обов'язковість ведення і зберігання яких передбачено правилами ведення бухгалтерського обліку, та інших документів, встановлених розділом II цього Кодексу.

Не включаються до складу витрат: витрати, не підтверджені відповідними розрахунковими, платіжними та іншими первинними документами, обов'язковість ведення і зберігання яких передбачена правилами ведення бухгалтерського обліку та нарахування податку (підпункту 139.1.9 пункту 139.1 статті 139 Податкового кодексу України).

У разі втрати, знищення або зіпсуття зазначених документів платник податку має право письмово заявити про це контролюючому органу та здійснити заходи, необхідні для поновлення таких документів. Письмова заява має бути надіслана до/або разом із поданням розрахунку податкових зобов'язань за звітний податковий період. Платник податків зобов'язаний відновити втрачені, знищені або зіпсовані документи протягом 90 календарних днів з дня, що настає за днем надходження такої заяви до контролюючого органу.Якщо платник податку поновить зазначені документи в наступних податкових періодах, підтверджені витрати включаються до витрат за податковий період, на який припадає таке поновлення.

Таким чином, витрати для цілей визначення об'єкта оподаткування податком на додану вартість та податком на прибуток підприємств мають бути фактично здійснені і підтверджені належним чином складеними первинними документами, що відображають реальність господарської операції, яка є підставою для формування податкового обліку платника податків та визначення бази оподаткування податком на прибуток підприємств.

Не відносяться до податкового кредиту суми податку, сплаченого (нарахованого) у зв'язку з придбанням товарів/послуг, не підтверджені податковими накладними (або підтверджені податковими накладними, оформленими з порушенням вимог статті 201 цього Кодексу) чи не підтверджені митними деклараціями, іншими документами, передбаченими пунктом 201.11 статті 201 цього Кодексу (п.198.6 ст.198 ПК).

За змістом п. 200.1 ст.200 ПК України сума податку, що підлягає сплаті (перерахуванню) до Державного бюджету України або бюджетному відшкодуванню, визначається як різниця між сумою податкового зобов'язання звітного (податкового) періоду та сумою податкового кредиту такого звітного (податкового) періоду.

Згідно п.201.4 ст.201 ПК України податкова накладна складається у двох примірниках у день виникнення податкових зобов'язань продавця. Один примірник видається покупцю, а другий залишається у продавця. У разі складання податкової накладної у паперовому вигляді покупцю видається оригінал, а копія залишається у продавця.

Відповідно до п. 201.10 ст.201 ПК України податкова накладна видається платником податку, який здійснює операції з постачання товарів/послуг, на вимогу покупця та є підставою для нарахування сум податку, що відносяться до податкового кредиту.

При здійсненні операцій з постачання товарів/послуг платник податку - продавець товарів/послуг зобов'язаний надати покупцю податкову накладну та зареєструвати її в Єдиному реєстрі податкових накладних.

Відсутність факту реєстрації платником податку - продавцем товарів/послуг податкових накладних в Єдиному реєстрі податкових накладних та/або порушення порядку заповнення податкової накладної не дає права покупцю на включення сум податку на додану вартість до податкового кредиту та не звільняє продавця від обов'язку включення суми податку на додану вартість, вказаної в податковій накладній, до суми податкових зобов'язань за відповідний звітний період.

Відповідно п. 44.1. ст. 44 Податкового кодексу України для цілей оподаткування платники податків зобов'язані вести облік доходів, витрат та інших показників, пов'язаних з визначенням об'єктів оподаткування та/або податкових зобов'язань, на підставі первинних документів, регістрів бухгалтерського обліку, фінансової звітності, інших документів, пов'язаних з обчисленням і сплатою податків і зборів, ведення яких передбачено законодавством.

Платникам податків забороняється формування показників податкової звітності, митних декларацій на підставі даних, не підтверджених документами, що визначені абзацом першим цього пункту.

Згідно з абзацом 11 статті 1 Закону України "Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні" від 16 липня 1999 року №996-XIV (із змінами і доповненнями) (в редакції від 25.06.2016 року, чинній на час здійснення правочину) первинний документ - документ, який містить відомості про господарську операцію та підтверджує її здійснення.

Відповідно до частини першої статті 9 Закону України "Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні" підставою для бухгалтерського обліку господарських операцій є первинні документи, які фіксують факти здійснення господарських операцій. Первинні документи повинні бути складені під час здійснення господарської операції, а якщо це неможливо - безпосередньо після її закінчення.

Відповідно до абзацу другого пункту 2.1 Положення про документальне забезпечення записів у бухгалтерському обліку, затвердженого наказом Міністерства фінансів України від 24.05.1995 року №88 та зареєстрованого в Міністерстві юстиції України 05.06.1995 року за номером 168/704, господарські операції - це факти підприємницької та іншої діяльності, що впливають на стан майна, капіталу, зобов'язань і фінансових результатів.

Отже, будь-які документи (у тому числі договори, накладні, рахунки тощо) мають силу первинних документів лише в разі фактичного здійснення господарської операції. Якщо ж фактичне здійснення господарської операції відсутнє, відповідні документи не можуть вважатися первинними документами для цілей ведення податкового обліку навіть за наявності всіх формальних реквізитів таких документів, що передбачені законодавством.

Визначальною ознакою господарської операції є те, що вона повинна спричиняти реальні зміни майнового стану платника податків, а тому для підтвердження даних податкового обліку можуть братися до уваги лише ті первинні документи, які складені в разі фактичного здійснення господарської операції.

Також, відповідно до частини першої ст. 9 Закону України "Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні" підставою для бухгалтерського обліку господарських операцій є первинні документи, які фіксують факти здійснення господарських операцій. Первинні документи повинні бути складені під час здійснення господарської операції, а якщо це неможливо - безпосередньо після її закінчення. Для контролю та впорядкування оброблення даних на підставі первинних документів можуть складатися зведені облікові документи.

Частина друга статті 9 Закону №996-XIV вказує, що первинні та зведені облікові документи можуть бути складені на паперових або машинних носіях і повинні мати такі обов'язкові реквізити: назву документа (форми); дату і місце складання; назву підприємства, від імені якого складено документ; зміст та обсяг господарської операції, одиницю виміру; господарської операції; посади осіб, відповідальних за здійснення господарської операції і правильність її оформлення; особистий підпис, аналог власноручного підпису або підпис, прирівняний до власноручного підпису відповідно до Закону України "Про електронний цифровий підпис", або інші дані, що дають змогу ідентифікувати особу, яка брала участь у здійсненні господарської операції.

Як вбачається із матеріалів справи, згідно договору від 28.04.2016 року №04/576/16, ТОВ "Ред Оптімал" (постачальник) зобов'язується поставити та передати у власність ТОВ "Монкім" (покупець) нафтопродукти згідно рахунків-фактур або/та видаткових накладних.

На підтвердження вказаного договору, до матеріалів справи позивачем надані копії рахунків на оплату від 29.04.2016 року №433 на суму 142843,25, від 06.05.2016 року №486 на суму 212576,60 грн, від 24.05.2016 року №491 на суму 132480 грн., видаткових накладних від 29.04.2016 року №527 на суму 142843,25 грн., від 06.05.2016 року №557 на суму 28875,40 грн., від 06.05.2016 року №558 на суму 183701,20 грн., платіжних доручень від 13.05.2016 року №103, №102, від 27.05.2016 року №184.

Разом з тим, колегія суддів зазначає, що вироком Голосіївського районного суду м. Києва від 26.12.2016 року у справі №752/1782116-к (провадження №1-кп/752/869/16) директора ТОВ "Монкім" ОСОБА_7 визнано винною у вчиненні кримінального правопорушення, передбачених частиною першою статті 205 Кримінального кодексу України.

З матеріалів справи вбачається, що первинна документація господарської діяльності між позивачем та ТОВ "Монкім" підписана саме директором ОСОБА_7, яку притягнуто до кримінальної відповідальності та засуджено за пособництво фіктивному підприємству.

Колегія суддів звертає увагу, що статус фіктивного, нелегального підприємства несумісний з легальною підприємницькою діяльністю. Господарські операції таких підприємств не можуть бути легалізовані навіть за формального підтвердження документами бухгалтерського обліку, а самі документи є по своїй суті фіктивними. Мають силу первинних документів лише в разі фактичного здійснення господарської операції. Якщо ж фактичне здійснення господарської операції відсутнє, відповідні документи не можуть вважатися первинними документами для цілей ведення податкового обліку навіть за наявності всіх формальних реквізитів таких документів що передбачені законодавством.

При вирішенні даної справи судом встановлено, що позивачем не надано доказів, які б свідчили про реальну господарську діяльність останнього з ТОВ «Монкім».

Відповідно до умов договору №04/576/16 асортимент, кількість та ціна товару зазначаються у накладних, та/або актах приймання-передачі на відпуск товару, які виписуються постачальником. Ці накладні та/або акти приймання-передачі, підписані покупцем або його представником, вважаються достатніми умовами і доказом узгодженості між сторонами договору вказаних асортитменту, кількості, ціни та вартості товару. Вказані в цьому пункті договору накладні та/або акти приймання-передачі ж розрахунковими документами та одночасно є невід'ємною частиною цього договору.

Пунктом 6.6 договору визначено, що покупець має завчасно підготувати місце для успішного зливу/вивантаження товару з транспорту постачальника.

У видаткових накладних, наданих позивачем до справи, відсутні дані про осіб постачальника та отримувача товара (окрім нерозбірливого підпису), а у товарно-транспортних накладних на відпуск нафтопродуктів відсутні дані щодо адрес пункту навантаження та відвантаження, зазначено лише найменування населенного пункту, що фактично унеможливлює встановлення даних щодо реального постачання позивачем товару його контрагенту, оскільки в документах відсутня фактична адреса поставки товару.

Під час апеляційного розгляду справи представники апелянта, в т.ч. і керівник товариства, не змогли надати пояснень щодо адреси поставки нафтопродуктів для ТОВ «Монкім».

У постанові від 01.12.2015 року у справі №826/15034/14 Верховний Суд України зазначив, що статус фіктивного, нелегального підприємства несумісний з легальною підприємницькою діяльністю. Господарські операції таких підприємств не можуть бути легалізовані навіть за формального підтвердження документами бухгалтерського обліку. Подані товариством первинні документи бухгалтерського та податкового обліку (податкові накладні, акти приймання-передачі виконаних робіт (наданих послуг) тощо) не є достатніми доказами фактичного виконання операцій; спірні господарські операції не підтверджені належними первинними документами, що в сукупності з виявленими ДПІ фактами щодо фіктивної діяльності Контрагента позивача свідчить про безтоварність господарських операцій, що виключає правомірність їх відображення у податковому обліку цього товариства.

Таким чином, суд першої інстанції дійшов вірногого висновку про те, що надані до матеріалів справи позивачем первинні бухгалтерські документи не можна вважати належно оформленими та підписаними повноважними особами, та що вони посвідчують факт реальності господарської операції, а тому віднесення відображених у них сум ПДВ та витрат до податкового кредиту та валових витрат є безпідставним.

Також колегія суддів зазначає, що товариство у своїй діяльності має бути обачним, а не вжиття ним належних заходів до обачності у виборі контрагента не може тягнути за собою реальності господарських операцій у разі якщо документи підписані невідомою особою, або ж від імені особи, яка їх взагалі не підписувала.

Посилання апелянта на те, що ним надано всі належні документи та підтверджено реаліність здійснення господарських операції по взаємовідносинах з ТОВ "Монкім", не заслуговуютья на увагу, оскільки спростовані вищезазначеними договорами.

За таких обставин, колегія суддів приходить до висновку, що рішення суду першої інстанції є законним, підстави для його скасування відсутні, оскільки суд всебічно перевіривши обставини справи, вирішив спір у відповідності з нормами матеріального та процесуального права, що підлягають застосуванню до даних правовідносин.

Відповідно до ст. 242 Кодексу адміністративного судочинства України рішення суду повинно ґрунтуватися на засадах верховенства права, бути законним і обґрунтованим. Законним є рішення, ухвалене судом відповідно до норм матеріального права при дотриманні норм процесуального права. Обґрунтованим є рішення, ухвалене судом на підставі повно і всебічно з'ясованих обставин в адміністративній справі, підтверджених тими доказами, які були досліджені в судовому засіданні, з наданням оцінки всім аргументам учасників справи.

Доводи апеляційної скарги не спростовують висновків суду першої інстанції, а тому не можуть бути підставою для скасування рішення Окружного адміністративного суду міста Києва від 19 березня 2018 року.

Таким чином, колегія суддів приходить до висновку, що постанова суду є законною і обґрунтованою, ухвалена з дотриманням норм матеріального та процесуального права, а тому підстав для її скасування не має.

Згідно з п. 1 ч. 1 ст. 315 КАС України за наслідками розгляду апеляційної скарги на судове рішення суду першої інстанції суд апеляційної інстанції має право залишити апеляційну скаргу без задоволення, а судове рішення - без змін.

Відповідно до ст. 316 КАС України суд апеляційної інстанції залишає апеляційну скаргу без задоволення, а рішення або ухвалу суду - без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції правильно встановив обставини справи та ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права.

За таких підстав апеляційна скарга підлягає залишенню без задоволення, а рішення суду першої інстанції - без змін.

Керуючись ст. ст. 241, 242, 243, 308, 310, 315, 316, 321, 322, 325, 329 КАС України, колегія суддів,-

П О С Т А Н О В И Л А:

Апеляційну скаргу Товариства з обмеженою відповідальністю "Ред Оптімал" залишити без задоволення, а рішення Окружного адміністративного суду міста Києва від 19 березня 2018 року - без змін.

Постанова суду апеляційної інстанції набирає законної сили з дати її прийняття та може бути оскаржена в касаційному порядку до Верховного Суду у строк визначений ст. 329 КАС України.

Судя-доповідач: Бужак Н.П.

Судді: Костюк Л.О.

Троян Н.М.

Повний текст виготовлено: 30 травня 2018 року.