Постанова № 74374109, 30.05.2018, Київський апеляційний адміністративний суд

КИЇВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД01010, м. Київ, вул. Московська, 8, корп. 30. тел/факс 254-21-99, e-mail: inbox@apladm.ki.court.gov.ua

Суддя першої інстанції: Маруліна Л.О.

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

30 травня 2018 року Справа № 826/4467/18

Київський апеляційний адміністративний суд у складі:

Головуючого судді Епель О.В.,

суддів: Карпушової О.В., Кобаля М.І.,

за участю секретаря Лісник Т.В.,

розглянувши в порядку письмового провадження в залі суду в м. Києві апеляційну скаргу ОСОБА_1 на ухвалу Окружного адміністративного суду м. Києва від 20 квітня 2018 року у справі:

за позовом ОСОБА_1

до Головного управління

Пенсійного фонду України в м. Києві

про визнання дій протиправними

та зобов'язання вчинити дії,

В С Т А Н О В И В :

ОСОБА_1 (далі - позивач) звернувся до суду з позовом до Головного управління Пенсійного фонду України в м. Києві (далі - відповідач) про:

- визнання протиправними дій відповідача щодо обмеження пенсії позивача при виконанні постанови Шевченківського районного суду м. Києва від 20.10.2017 р. по справі № 761/27058/17 (провадження №2-а/761/632/2017) у період з 09.04.2017 р. по 31.12.2017 р. граничним розміром 10740,00 грн.;

- зобов'язання відповідача виконати постанову Шевченківського районного суду м. Києва від 20.10.2017 р. по справі № 761/27058/17 (провадження № 2-а/761/632/2017) у період з 09.04.2017 р. по 31.12.2017 р. без обмеження пенсії позивача будь-яким розміром;

- зобов'язання відповідача виплатити позивачу недоплачену частину пенсії на виконання постанови Шевченківського районного суду м. Києва від 20.10.2017 р. по справі № 761/27058/17 (провадження № 2-а/761/632/2017) у період з 09.04.2017 р. по 31.12.2017 р., з урахуванням здійснених виплат.

Ухвалою Окружного адміністративного суду м. Києва від 20 квітня 2018 року позовну заяву було повернуто позивачу.

Не погоджуючись з таким судовим рішенням, позивач подав апеляційну скаргу, в якій просить скасувати зазначену ухвалу суду та направити справу до суду першої інстанції для продовження розгляду, посилаючись на те, що в даному випадку предметом спірних правовідносин є обмеження його пенсії граничним розміром, що не було предметом судового розгляду в іншій справі, а також зазначаючи, що ним виконано вимоги суду, встановлені в ухвалі про залишення позову без руху, стосовно приведення його позовної заяви у відповідності з нормами чинного законодавства і що він своєчасно звернувся до суду з позовом у цій справі.

З цих та інших підстав апелянт вважає, що оскаржувана ним ухвала суду прийнята з порушенням норм процесуального права, що призвело до неправильного вирішення питання про повернення позовної заяви.

Заслухавши суддю-доповідача, розглянувши доводи апеляційної скарги, перевіривши повноту встановлення судом першої інстанції фактичних обставин справи та правильність застосування ним норм процесуального права, колегія суддів вважає, що апеляційна скарга підлягає задоволенню, а ухвала суду - скасуванню, з наступних підстав.

Судова колегія встановила, що постановляючи ухвалу, суд першої інстанції виходив з того, що вимоги позивача пов'язані з виконанням судового рішення в іншій справі, а тому така позовна заява підлягає розгляду в порядку ст. 383 КАС України, але оскільки нормам даної статті не відповідає, то підлягає поверненню позивачу.

Однак, апеляційний суд не погоджується з такими висновками суду першої інстанції, з огляду на наступне.

Спірні правовідносини регулюються Конституцією України, Кодексом адміністративного судочинства України (далі - КАС України).

Так, відповідно до ч. 2 ст. 19 Конституції України, органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

Частиною 1 статті 2 КАС України передбачено, що завданням адміністративного судочинства є справедливе, неупереджене та своєчасне вирішення судом спорів у сфері публічно-правових відносин з метою ефективного захисту прав, свобод та інтересів фізичних осіб, прав та інтересів юридичних осіб від порушень з боку суб'єктів владних повноважень.

Згідно з ч. 1 ст. 5 КАС України кожна особа має право в порядку, встановленому цим Кодексом, звернутися до адміністративного суду, якщо вважає, що рішенням, дією чи бездіяльністю суб'єкта владних повноважень порушені її права, свободи або законні інтереси.

У ч. 1 ст. 383 КАС України передбачено, що особа-позивач, на користь якої ухвалено рішення суду, має право подати до суду першої інстанції заяву про визнання протиправними рішень, дій чи бездіяльності, вчинених суб'єктом владних повноважень - відповідачем на виконання такого рішення суду, або порушення прав позивача, підтверджених таким рішенням суду.

Отже, системний аналіз норм адміністративного процесуального законодавства надає підстави стверджувати, що оскарження до суду певних дій суб'єкта владних повноважень є правом особи, яке реалізується нею шляхом звернення з відповідною позовною заявою.

У свою чергу, нормами ст. 383 КАС України регламентовано спеціальний порядок судового оскарження рішень, дій та бездіяльності суб'єктів влади, який є одним з різновидів заходів судового контролю та поширюється на правовідносини, що вже були предметом судового розгляду та вирішені відповідним судовим рішенням.

Виходячи з цього, колегія суддів встановила, що предметом спору в цій адміністративній справі є безпосередньо обмеження відповідачем пенсійних виплат позивача граничним розміром 10740,00 грн.

Разом з тим, предметом спору у справі № 761/27058/17, при виконанні судового рішення по якій, а саме при здійсненні нарахування присуджених позивачу пенсійних виплат, відповідачем були вчинені вищевказані дії, є здійснення перерахунку та виплати пенсії позивача з урахуванням певних складових грошового забезпечення позивача.

Тобто, питання щодо обмеження пенсії позивача граничним розміром не було предметом судового розгляду у справі № 761/27058/17, судом не розглядалося та не вирішувалося, тож заявлені позивачем у цій справі позовні вимоги випливають з інших правовідносин і становлять самостійний предмет спору.

Крім того, судова колегія також звертає увагу на те, що позовна заява у цій справі була залишена ухвалою Окружного адміністративного суду м. Києва без руху і позивачем у визначеному в ній порядку було подано до суду заяву про усунення недоліків.

Враховуючи вищевикладене, колегія суддів приходить до висновку, що в даному випадку відсутні достатні та необхідні правові підстави для повернення позовної заяви позивача і судом першої інстанції було порушено норми процесуального права, що призвело до неправильного вирішення даного питання.

Відповідно до ст. 320 КАС України у редакції, чинній на момент розгляду колегією суддів апеляційної скарги, підставами для скасування ухвали суду, яка перешкоджає подальшому провадженню у справі, і направлення справи для продовження розгляду до суду першої інстанції є неповне з'ясування судом обставин, що мають значення для справи, невідповідність висновків суду обставинам справи, порушення норм матеріального чи процесуального права, які призвели до неправильного вирішення питання.

Отже, колегія суддів вважає за необхідне апеляційну скаргу ОСОБА_1 задовольнити, а ухвалу Окружного адміністративного суду м. Києва від 20 квітня 2018 року - скасувати та направити справу для продовження розгляду до суду першої інстанції.

Керуючись ст.ст. 229, 242-244, 250, 308, 311, 315, 320, 321, 322, 325, 328, 329 КАС України, суд,

ПОСТАНОВИВ:

Апеляційну скаргу ОСОБА_1 - задовольнити.

Ухвалу Окружного адміністративного суду м. Києва від 20 квітня 2018 року - скасувати та направити справу для продовження розгляду до Окружного адміністративного суду м. Києва.

Постанова набирає законної сили з дати її прийняття та може бути оскаржена шляхом подання касаційної скарги безпосередньо до Верховного Суду у порядку та строки, визначені ст.ст. 328-331 КАС України.

Рішення виготовлено 30 травня 2018 року.

Головуючий суддя:

Судді: