Постанова № 74374035, 30.05.2018, Донецький апеляційний адміністративний суд

ДОНЕЦЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

30 травня 2018 року справа №263/15078/17

приміщення суду за адресою: 84301, м. Краматорськ вул. Марата, 15

Донецький апеляційний адміністративний суд у складі колегії суддів: головуючого Блохіна А.А., суддів Гаврищук Т.Г. Сухарька М.Г., розглянув в порядку письмового провадження апеляційну скаргу ОСОБА_1 на ухвалу Жовтневого районного суду м. Маріуполя Донецької області від 20 листопада 2017 року (повний текст складено 20 листопада 2017 року в м. Маріуполь) у справі № 263/15078/17 (головуючий І інстанції Кулик С.В.) за позовом ОСОБА_1 до Центрального об’єднаного управління Пенсійного фонду України м. Маріуполя Донецької області про визнання дій протиправними, визнання рішення протиправним та зобов’язання вчинити певні дії,-

ВСТАНОВИВ:

17.11.2017 року позивач звернувся до суду з адміністративним позовом до Центрального об’єднаного управління Пенсійного фонду України м. Маріуполя Донецької області про визнання дій протиправними, визнання рішення протиправним та зобов’язання вчинити певні дії, а саме: поновити виплату пенсії з 01.10.2016 року та виплатити заборгованість, що утворилася за весь час затримки виплати пенсії, починаючи з 01.10.2016 року. Ухвалою Жовтневого районного суду м. Маріуполя Донецької області від 20 листопада 2017 року у справі № 263/15078/17 позовну заяву ОСОБА_1 до Центрального об’єднаного управління Пенсійного фонду України м. Маріуполя Донецької області про визнання дій протиправними, визнання рішення протиправним та зобов’язання вчинити певні дії за період з 01.10.2016р. по 16.05.2017р. - залишено без розгляду.

Відкрито провадження у справі за адміністративним позовом ОСОБА_1 до Центрального об’єднаного управління Пенсійного фонду України м. Маріуполя Донецької області про визнання дій протиправними, визнання рішення протиправним та зобов’язання вчинити певні дії з 17.05.2017 р.

Не погодившись з вказаною ухвалою, позивач звернувся з апеляційною скаргою на прийняте рішення та посилаючись на порушення судом першої інстанції норм матеріального та процесуального права, просив скасувати ухвалу суду першої інстанції від 20 листопада 2017 року в частині залишення позовних вимог без розгляду про визнання дій протиправними, визнання рішення протиправним та зобов’язання вчинити певні дії за період з 01.10.2016р. по 16.05.2017р. та направити справу в частині зазначених вимог до суду першої інстанції для розгляду. Відповідно до приписів п.2 ч.1 ст.311 КАС України справу розглянуто в письмовому провадженні. Суд апеляційної інстанції перевірив матеріали справи, вивчив доводи апеляційної скарги і дійшов висновку, що апеляційна скарга підлягає задоволенню частково з наступних підстав. Частиною першою статті 99 Кодексу адміністративного судочинства України (в редакції, яка діяла на час розгляду справи судом першої інстанції) визначено, що адміністративний позов може бути подано в межах строку звернення до адміністративного суду, встановленого цим Кодексом або іншими законами. Відповідно до частини другої статті 99 Кодексу адміністративного судочинства України (в редакції, яка діяла на час розгляду справи судом першої інстанції), для звернення до адміністративного суду за захистом прав, свобод та інтересів особи встановлюється шестимісячний строк, який, якщо не встановлено інше, обчислюється з дня, коли особа дізналася або повинна була дізнатися про порушення своїх прав, свобод чи інтересів. За приписами частини першої статті 100 Кодексу адміністративного судочинства України (в редакції, яка діяла на час розгляду справи судом першої інстанції) адміністративний позов, поданий після закінчення строків, установлених законом, залишається без розгляду, якщо суд на підставі позовної заяви та доданих до неї матеріалів не знайде підстав для визнання причин пропуску строку звернення до адміністративного суду поважними, про що постановляється ухвала. Статтею 102 Кодексу адміністративного судочинства України (в редакції, яка діяла на час розгляду справи судом першої інстанції) передбачено, що пропущений з поважних причин процесуальний строк, встановлений законом, може бути поновлений, а процесуальний строк, встановлений судом, - продовжений судом за клопотанням особи, яка бере участь у справі. Питання про поновлення чи продовження пропущеного строку суд вирішує в порядку письмового провадження чи в судовому засіданні на розсуд суду. Суд, керуючись нормами процесуального закону передчасно постановив ухвалу про залишення без розгляду адміністративного позову ОСОБА_1 до Центрального об’єднаного управління Пенсійного фонду України м. Маріуполя Донецької області про визнання дій протиправними, визнання рішення протиправним та зобов’язання вчинити певні дії за період з 01.10.2016р. по 16.05.2017р., з огляду на наступне. Згідно зі статтею 1 Закону України від 9 липня 2003 року № 1058-IV «Про загальнообов’язкове державне пенсійне страхування» пенсія – це щомісячна пенсійна виплата в солідарній системі загальнообов’язкового державного пенсійного страхування, яку отримує застрахована особа в разі досягнення нею передбаченого цим Законом пенсійного віку чи визнання її інвалідом, або отримують члени її сім’ї у випадках, визначених цим Законом.

Аналіз зазначеної норми права дає підстави вважати, що з самого визначення поняття пенсія випливає, що щомісячні пенсійні виплати здійснюються на постійній основі один раз на місяць протягом невизначеного періоду часу, а тому цей вид виплат не є строковим і не може бути призначений на певний строк. У цьому випадку визначається лише дата, з якої особа має право на отримання пенсії (чи її перерахунок). Кінцевий термін або строк, на який призначається пенсія, не може встановлюватись, оскільки це суперечить самому визначенню та суті пенсії. Тому виплату пенсії не може бути обмежено будь-яким кінцевим терміном або строком, оскільки це б обмежувало право особи на отримання державної пенсії та щомісячної додаткової пенсії за шкоду, заподіяну здоров’ю, яка має виплачуватись постійно один раз на місяць протягом невизначеного часу та без встановлення будь-якого терміну або строку виплати пенсії.

Згідно частини 2 статті 46 Закону № 1058-IV нараховані суми пенсії, не отримані з вини органу, що призначає і виплачує пенсію, виплачуються за минулий час без обмеження будь-яким строком з нарахуванням компенсації втрати частини доходів.

При постановлені зазначеної ухвали судом першої інстанції, не враховано вищезазначені норми Закону № 1058-IV, а також достеменно не з’ясовані причини пропуску позивачем строку звернення до суду за захистом своїх прав та не було достовірно встановлений день, коли особа дізналася або повинна була дізнатися про порушення своїх прав, свобод чи інтересів, не враховано, що позивач звертався до суду за захистом своїх прав щодо виплати пенсії не вказуючи у позовних вимогах кінцевий термін періоду, коли на його думку відбувалося порушення прав.

Аналізуючи встановлені обставини, вищевказані норми Закону та процесуальні норми Кодексу адміністративного судочинства, які врегульовують питання строку звернення з адміністративним позовом до суду, колегія суддів приходить до висновку, що суд першої інстанції прийшов передчасно до помилкового висновку про залишення позову без розгляду у зв’язку з пропуском звернення до адміністративного суду, помилково застосувавши приведені норми Кодексу адміністративного судочинства України, які врегульовують спірне питання, оскільки як вбачається з позовних вимог предметом позову є пенсійні виплати позивачу, які носять безстроковий характер, тобто, у разі встановлення судом першої інстанції дня, коли позивач дізнався або повинен був дізнатися про порушення своїх прав, з урахуванням кінцевої дати періоду, коли відбулося таке порушення, та часу звернення до суду із зазначеним позовом.

З огляду на викладене, ухвала суду в частині залишення позовних вимог без розгляду про визнання дій протиправними, визнання рішення протиправним та зобов’язання вчинити певні дії за період з 01.10.2016р. по 16.05.2017р. підлягає скасуванню через порушення норм процесуального права з направленням справи в частині зазначених вимог до суду першої інстанції для продовження розгляду справи. Керуючись ч.4 ст.59, ч.1, ч.2 ст.60, ч.4 ст.241, ч.5 ст.250, ч.2 ст.312, п.4 ч.1 ст.320, ст. 321, ч.1 ст.325 Кодексу адміністративного судочинства України, суд, -

ПОСТАНОВИВ:

Апеляційну скаргу ОСОБА_1 на ухвалу Жовтневого районного суду м. Маріуполя Донецької області від 20 листопада 2017 року у справі № 263/15078/17 – задовольнити частково. Ухвалу Жовтневого районного суду м. Маріуполя Донецької області від 20 листопада 2017 року у справі № 263/15078/17 скасувати в частині залишення позовних вимог без розгляду про визнання дій протиправними, визнання рішення протиправним та зобов’язання вчинити певні дії за період з 01.10.2016р. по 16.05.2017р. та направити справу в частині зазначених вимог до суду першої інстанції для продовження розгляду. Постанова суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду набирає законної сили з дати прийняття та оскарженню не підлягає.

Колегія суддів: А.А. Блохін

ОСОБА_2

ОСОБА_3