Постанова № 74373993, 30.05.2018, Київський апеляційний адміністративний суд

КИЇВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУДСправа № 826/15212/17 Суддя (судді) першої інстанції: Власенкова О.О.

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

30 травня 2018 року м. Київ

Київський апеляційний адміністративний суд у складі колегії суддів:

головуючого: Бєлової Л.В.

суддів: Безименної Н.В.,

Кучми А.Ю.

за участю секретаря судового засідання: Прудиус І.С.

розглянувши у судовому засіданні у місті Києві апеляційну скаргу Громадської організації «Центр вивчення проблем безпеки» на рішення Окружного адміністративного суду міста Києва від 19 лютого 2018 року (повний текст виготовлено 19 лютого 2018 року) у справі за адміністративним позовом Громадської організації «Центр вивчення проблем безпеки» до Державного підприємства «Український науково-дослідний і навчальний центр проблем стандартизації, сертифікації та якості», третя особа - Міністерство з питань тимчасово окупованих територій та внутрішньо переміщених осіб України про визнання протиправним та скасування рішення у частині, зобов'язання вчинити дії,

В С Т А Н О В И В:

У листопаді 2017 року позивач, Громадська організація «Центр вивчення проблем безпеки», звернулись до суду першої інстанції з адміністративним позовом у якому просили:

визнати протиправним та скасувати пункт 3 рішення від 21 липня 2017 року керівної ради національного органу стандартизації Державного підприємства «Український науково-дослідний і навчальний центр проблем стандартизації, сертифікації та якості», оформленого протоколом від 21 липня 2017 року №3, яким вирішено не схвалювати пропозиції щодо створення технічного комітету стандартизації «Безпека. Протимінна діяльність. Гуманітарне розмінування»;

зобов'язати керівну раду національного органу стандартизації Державного підприємства «Український науково-дослідний і навчальний центр проблем стандартизації, сертифікації та якості» повторно розглянути пакет документів щодо створення технічного комітету «Безпека. Протимінна діяльність. Гуманітарне розмінування».

Рішенням Окружного адміністративного суду міста Києва від 19 лютого 2018 року у задоволенні позовних вимог відмовлено.

Не погоджуючись з таким рішенням суду, позивачем подано апеляційну скаргу у якій просить постанову суду першої інстанції скасувати та прийняти нову, якою позовні вимоги задовольнити. Апелянт мотивує свої вимоги тим, що судом першої інстанції порушено норми матеріального права, неповно встановлено обставини справи. Зокрема, посилається на те, що оскаржуване рішення прийняте відповідачем з порушенням визначеної законодавством процедури та є необґрунтованим.

Як вбачається з матеріалів справи та не заперечується сторонами, 21 березня 2017 року відповідно до протоколу засідання організаційного комітету щодо створення технічного комітету стандартизації гуманітарної протимінної діяльності та гуманітарного розмінування від №1 утворено однойменний організаційний комітет членом якого є позивач.

Згідно з протоколом від 28 березня 2017 року№2 на засіданні організаційного комітету розглянуто питання щодо опрацювання та підготовки документів для подання пропозиції стосовно створення технічного комітету стандартизації «Безпека. Протимінна діяльність. Гуманітарне розмінування» відповідно до ДСТУ 1.14:2015.

Листом від 11 квітня 2017 року №22/4.2-1414 Міністерство з питань тимчасово окупованих територій та внутрішньо переміщених осіб України направило на адресу відповідача пакет документів щодо створення нового технічного комітету «Безпека. Протимінна діяльність. Гуманітарне розмінування».

26 квітня 2017 року керівна рада національного органу стандартизації Державного підприємства «Український науково-дослідний і навчальний центр проблем стандартизації, сертифікації та якості» попередньо розглянула вищевказану пропозицію організаційного комітету щодо створення ТК та повернула на адресу заступника голови організаційного комітету Тація Д.О. пакет документів на доопрацювання у зв'язку з необхідністю уточнення сфери та об'єктів стандартизації відповідно до отриманих листів погоджень від інших технічних комітетів, які теж використовують зазначені у пропозиції коди об'єктів стандартизації згідно з ДК 004:2008.

Листом від 23 травня 2017 року №22/4.2-2311-17 Міністерство з питань тимчасово окупованих територій та внутрішньо переміщених осіб України направило до відповідача додаткові документи щодо створення технічного комітету стандартизації «Безпека. Протимінна діяльність. Гуманітарне розмінування».

На засіданні керівної ради національного органу стандартизації Державного підприємства «Український науково-дослідний і навчальний центр проблем стандартизації, сертифікації та якості» 31 травня 2017 року прийнято рішення, оформлене протоколом від №2 , згідно з пунктом 8 якого на організаційний комітет покладено обов'язок доопрацювати питання щодо створення технічного комітету стандартизації «Безпека. Протимінна діяльність. Гуманітарне розмінування» та визначення сфери його діяльності з урахуванням висловлених зауважень та пропозицій.

21 липня 2017 року на засіданні керівної ради національного органу стандартизації Державного підприємства «Український науково-дослідний і навчальний центр проблем стандартизації, сертифікації та якості» прийнято рішення, оформлене протоколом №3, згідно з пунктом 3 якого не схвалено пропозицію щодо створення технічного комітету стандартизації «Безпека. Протимінна діяльність. Гуманітарне розмінування».

Вважаючи, що його права та законні інтереси порушено, позивач звернувся до суду першої інстанції з адміністративним позовом.

Суд першої інстанції у задоволенні позовних вимог відмовив та зазначив, що оскаржуване рішення прийняте та оформлене в установленому порядку, за відсутності необхідної кількості голосів за прийняття рішення про створення вищевказаного технічного комітету, прийняття позитивного рішення про його створення є неможливим.

Даючи правову оцінку фактичним обставинам, колегія суддів погоджується з таким висновком суду першої інстанції з огляду на таке.

Згідно п. 8 ч. 2 ст. 11 Закону України «Про стандартизацію», до повноважень національного органу стандартизації належить прийняття рішень щодо створення та припинення діяльності технічних комітетів стандартизації, визначення сфери їх діяльності.

Згідно з розпорядженням Кабінету Міністрів України від 26 листопада 2014 року № 1163-р «Про визначення державного підприємства, яке виконує функції національного органу стандартизації», функції НОС виконує Державне підприємство «Український науково-дослідний і навчальний центр проблем стандартизації, сертифікації та якості».

Відповідно до ст. 13 Закону України «Про стандартизацію», керівна рада є дорадчо-наглядовим органом національного органу стандартизації та формується на паритетних засадах з представників: 1) центрального органу виконавчої влади, що забезпечує формування державної політики у сфері стандартизації, інших центральних органів виконавчої влади та державних органів; 2) наукових установ, навчальних закладів, науково-технічних та інженерних товариств (спілок); 3) громадських об'єднань суб'єктів господарювання (у тому числі суб'єктів малого і середнього підприємництва), організацій роботодавців та їх об'єднань; 4) громадських організацій споживачів (об'єднань споживачів); 5) інших громадських об'єднань та професійних спілок.

Члени керівної ради виконують свої обов'язки на громадських засадах. Голова керівної ради та його заступники обираються керівною радою.

Згідно з абз. 1 п. 2 ч. 3 ст. 13 Закону України «Про стандартизацію», до повноважень керівної ради належить, в тому числі, схвалення проектів рішень щодо створення та припинення діяльності технічних комітетів стандартизації, визначення сфери їх діяльності.

Згідно Р. IV Положення про керівну раду національного органу стандартизації, затвердженого наказом Міністерства економічного розвитку і торгівлі України від 02 лютого 2015 року № 76, зареєстрованим в Міністерстві юстиції України 18 лютого 2015 року за №186/26631, організаційною формою роботи керівної ради є засідання, які проводяться в разі необхідності, але не рідше ніж один раз на три місяці (ч. 1).

Засідання керівної ради вважається правомочним, якщо на ньому присутні представники п'ятьох сторін. Загальна кількість присутніх членів керівної ради повинна бути не менше половини (ч. 10).

Рішення керівної ради приймається відкритим голосуванням і вважається прийнятим, якщо за нього проголосувала більшість членів керівної ради, присутніх на засіданні. Під час голосування голова, його заступники та кожний із членів керівної ради мають один голос. У разі рівного розподілу голосів вирішальним є голос головуючого на засіданні керівної ради. У разі незгоди з прийнятим рішенням член керівної ради може висловити окрему думку, яку вносять до протоколу.

Рішення керівної ради оформлюють протоколом, який підписують її голова та секретар. За вимогою будь-якого члена керівної ради та в разі прийняття рішення, щодо якого хоча б один член керівної ради проголосував «проти», протокол підписують усі члени керівної ради, присутні на засіданні. Копії протоколів надсилає секретар керівної ради не пізніше п'яти робочих днів після дня проведення засідання керівної ради всім членам керівної ради, Мінекономрозвитку України та національному органу стандартизації (ч. 14).

Отже, з наведеного випливає, що схвалення проектів рішень щодо створення та припинення діяльності технічних комітетів стандартизації, визначення сфери їх діяльності належить до виключної компетенції керівної ради.

Повноваження зі створення технічних комітетів стандартизації НОС передбачено також п. 3.2.1 Статуту ДП «УкрНДНЦ», затвердженого наказом Мінекономрозвитку 18 травня 2017 року №72.

Відповідно до ч. 2 Розділу ІІІ Положення, керівна рада для вирішення питань, що належать до її повноважень, має право: запитувати та одержувати в установленому порядку від національного органу стандартизації інформацію, документи та інші матеріали, необхідні для виконання покладених на неї повноважень; залучати до участі у своїй роботі необхідних фахівців, у тому числі працівників національного органу стандартизації (за згодою керівника національного органу стандартизації), а в разі потреби - інших консультантів та експертів (за згодою); утворювати постійні та тимчасові робочі групи, залучати до участі в їх роботі спеціалістів центральних та місцевих органів виконавчої влади, органів місцевого самоврядування, підприємств, установ, організацій усіх форм власності за погодженням з їх керівниками, а також незалежних експертів (за згодою).

Згідно з п. 7.3.3 розділу УІІ ДСТУ 1.14:2015, НОС за результатом попереднього розгляду пропозиції оргкомітету щодо створення ТК у термін, що не перевищує 30 календарних днів з дня її надходження: а) готує проект рішення щодо створення ТК та визначення його сфери діяльності для розгляду керівною радою НОС; б) повертає оргкомітету пропозиції щодо створення ТК на доопрацювання разом із супровідним листом, у якому зазначає встановлені невідповідності; в) повертає оргкомітету пропозицію щодо створення ТК разом із супровідним листом, у якому зазначає мотиви їх відхилення.

Так, на засіданні керівної ради національного органу стандартизації Державного підприємства «Український науково-дослідний і навчальний центр проблем стандартизації, сертифікації та якості» 31 травня 2017 року прийнято рішення, оформлене протоколом від №2 , згідно з пунктом 8 якого на організаційний комітет покладено обов'язок доопрацювати питання щодо створення технічного комітету стандартизації «Безпека. Протимінна діяльність. Гуманітарне розмінування» та визначення сфери його діяльності з урахуванням висловлених зауважень та пропозицій.

Колегія суддів звертає увагу, що законність рішення від 31 травня 2017 року, оформленого протоколом від №2 встановлена судовими рішеннями, що набрали законної сили, зокрема, рішенням Окружного адміністративного суду м. Києва від 25 січня 2018 року у справі №826/8318/17, залишеним без змін постановою Київського апеляційного адміністративного суду від 24 квітня 2018 року.

Відповідно до ч. 4 ст. 78 Кодексу адміністративного судочинства України. обставини, встановлені рішенням суду у господарській, цивільній або адміністративній справі, що набрало законної сили, не доказуються при розгляді іншої справи, у якій беруть участь ті самі особи або особа, стосовно якої встановлено ці обставини, якщо інше не встановлено законом.

Отже, колегія суддів не приймає доводи позивача щодо недотримання відповідачем процедури та протиправності рішення від 31 травня 2017 року, оформленого протоколом від №2, як на підставу для задоволення позовних вимог.

Крім зазначеного, позивач у апеляційній скарзі зазначає, що відповідач наділений повноваження виключно щодо схвалення проектів рішень щодо створення технічних комітетів стандартизації, визначення сфери їх діяльності.

Відповідно до абз. 1 п. 2 ч. 3 ст. 13 Закону України «Про стандартизацію», до повноважень керівної ради належить, в тому числі, схвалення проектів рішень щодо створення та припинення діяльності технічних комітетів стандартизації, визначення сфери їх діяльності.

Так, згідно з . IV Положення про керівну раду національного органу стандартизації, рішення керівної ради приймається відкритим голосуванням і вважається прийнятим, якщо за нього проголосувала більшість членів керівної ради, присутніх на засіданні.

Буквальний аналіз зазначених норм у їх взаємозв'язку дає підстави для висновку про те, що рішення про схвалення проектів рішень щодо створення та припинення діяльності технічних комітетів приймається лише у тому випадку, коли за нього проголосувала більшість членів керівної ради, присутніх на засіданні.

Як вбачається зі змісту протоколу засідання керівної ради національного органу стандартизації Державного підприємства «Український науково-дослідний і навчальний центр проблем стандартизації, сертифікації та якості» №3 від 21 липня 2017 року, за прийняття рішення проголосував 1 член, проти - 9 членів, утримались - 4.

Згідно з Рекомендацією Комітету міністрів Ради Європи №(80)2 державам-членам стосовно здійснення адміністративними органами влади дискреційних повноважень під дискреційним повноваженням слід розуміти повноваження, яке адміністративний орган, приймаючи рішення, може здійснювати з певною свободою розсуду, тобто, коли такий орган може обрати з кількох юридично допустимих рішень те, яке він вважає найкращим за певних обставин.

Дискреційні повноваження в більш вузькому розумінні - це можливість діяти за власним розсудом, в межах закону, можливість застосувати норми закону та вчинити конкретні дії (або дію) серед інших, кожні з яких окремо є відносно правильними (законними).

Така правова позиція викладена у постанові Верховного Суду України від 21 травня 2013 року у справі № 21-87а13, і Велика Палата Верховного Суду не знаходить підстав відступити від цих висновків.

Колегія суддів звертає увагу на те, що прийняття рішення шляхом голосування є безумовною ознакою наявності дискреційних повноважень у відповідного органу.

Отже, повноваження відповідача стосовно ухвалення оскаржуваного рішення є дискреційними та належать до виключної компетенції його як уповноваженого органу. Жоден інший суб'єкт чи орган, у тому числі й суд, не може втручатися у здійснення суб'єктом владних повноважень своєї компетенції.

Таким чином, суд не може змінювати результат голосування та суть відповідного рішення, якщо не встановлено порушення процедури його прийняття.

З огляду на таке, суд апеляційної інстанції підтримує доводи суду першої інстанції про те, що оскаржуване рішення прийняте та оформлене в установленому порядку, за відсутності необхідної кількості голосів за прийняття рішення про створення вищевказаного технічного комітету, прийняття позитивного рішення про його створення є неможливим.

Згідно з ч. 2 ст. 2 Кодексу адміністративного судочинства України, у справах щодо оскарження рішень, дій чи бездіяльності суб'єктів владних повноважень адміністративні суди перевіряють, чи прийняті (вчинені) вони: 1) на підставі, у межах повноважень та у спосіб, що визначені Конституцією та законами України; 2) з використанням повноваження з метою, з якою це повноваження надано; 3) обґрунтовано, тобто з урахуванням усіх обставин, що мають значення для прийняття рішення (вчинення дії); 4) безсторонньо (неупереджено); 5) добросовісно; 6) розсудливо; 7) з дотриманням принципу рівності перед законом, запобігаючи всім формам дискримінації; 8) пропорційно, зокрема з дотриманням необхідного балансу між будь-якими несприятливими наслідками для прав, свобод та інтересів особи і цілями, на досягнення яких спрямоване це рішення (дія); 9) з урахуванням права особи на участь у процесі прийняття рішення; 10) своєчасно, тобто протягом розумного строку.

Враховуючи викладене, з'ясувавши та перевіривши всі фактичні обставини справи, об'єктивно оцінивши докази, що мають юридичне значення, враховуючи основні засади адміністративного судочинства, вимоги законодавства України та судову практику, колегія суддів погоджується з висновком суду першої інстанції щодо відсутності правових підстав для задоволення позовних вимог Громадської організації «Центр вивчення проблем безпеки» до Державного підприємства «Український науково-дослідний і навчальний центр проблем стандартизації, сертифікації та якості» про визнання протиправним та скасування рішення у частині, зобов'язання вчинити дії.

Згідно з положеннями ст.. 242 Кодексу адміністративного судочинства України, рішення суду повинно ґрунтуватися на засадах верховенства права, бути законним і обґрунтованим. Законним є рішення, ухвалене судом відповідно до норм матеріального права при дотриманні норм процесуального права. Обґрунтованим є рішення, ухвалене судом на підставі повно і всебічно з'ясованих обставин в адміністративній справі, підтверджених тими доказами, які були досліджені в судовому засіданні, з наданням оцінки всім аргументам учасників справи.

Відповідно до вимог ст.. 316 Кодексу адміністративного судочинства України, суд апеляційної інстанції залишає апеляційну скаргу без задоволення, а рішення або ухвалу суду - без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції правильно встановив обставини справи та ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права.

Суд апеляційної інстанції зазначає, що рішення суду першої інстанції постановлене з додержанням норм матеріального і процесуального права, а обставини справи повністю відповідають висновкам суду.

Заслухавши у судовому засіданні доповідь головуючого судді, перевіривши матеріали справи, доводи апеляційної скарги, колегія суддів вважає, що апеляційна скарга не підлягає задоволенню.

Керуючись ст. 243, 315, 316, 322 Кодексу адміністративного судочинства України, апеляційний суд

П О С Т АН О В И В:

Апеляційну скаргу Громадської організації «Центр вивчення проблем безпеки» на рішення Окружного адміністративного суду міста Києва від 19 лютого 2018 року - залишити без задоволення.

Рішення Окружного адміністративного суду міста Києва від 19 лютого 2018 року - залишити без змін.

Постанова набирає законної сили з моменту прийняття та може бути оскаржена протягом 30 днів, з урахуванням положень ст.. 329 Кодексу адміністративного судочинства України, шляхом подання касаційної скарги безпосередньо до Верховного Суду.

Повний текст виготовлено 31.05.2018

Головуючий суддя Л.В.Бєлова

Судді Н.В. Безименна,

А.Ю. Кучма