Постанова № 74373742, 30.05.2018, Донецький апеляційний адміністративний суд

ДОНЕЦЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

30 травня 2018 року справа № 805/735/18-а

приміщення суду за адресою: 84301, м. Краматорськ вул. Марата, 15

ОСОБА_1 апеляційний адміністративний суд у складі колегії суддів: Сухарька М.Г., Блохіна А.А., Гаврищук Т.Г., розглянувши в порядку письмового провадження апеляційну скаргу Міністерства оборони України на рішення ОСОБА_1 окружного адміністративного суду від 06 березня 2018 року в справі № 805/735/18- (головуючий І інстанції ..) за позовом ОСОБА_2 до Міністерства оборони України, ОСОБА_1 обласного військового комісаріату про визнання дій неправомірними та зобов’язання вчинити дії,-

ВСТАНОВИВ:

ОСОБА_2 (далі - позивач) звернувся до суду з позовом в якому просив визнати протиправними дії відповідачів щодо відмови у призначенні грошової допомоги у зв’язку з настанням інвалідності третьої групи внаслідок поранення (контузії), отриманого під час виконання обов’язків військової служби та зобов’язати призначити таку допомогу.

Рішенням ОСОБА_1 окружного адміністративного суду від 06 березня 2018 року адміністративний позов задоволено частково.

Визнано протиправними дії Міністерства оборони України щодо відмови у призначенні грошової допомоги у зв’язку з настанням інвалідності третьої групи внаслідок поранення (контузії), отриманого під час виконання обов’язків військової служби позивачем.

Скасовано пункт 7 протоколу засідання комісії Міністерства оборони України з розгляду питань, пов’язаних із призначенням і виплатою одноразової грошової допомоги та компенсаційних сум від 14 квітня 2017 № 39.

Зобов’язано Міністерство оборони України призначити, а ОСОБА_1 обласний військовий комісаріат виплатити одноразову грошову допомогу ОСОБА_2 у зв’язку з настанням інвалідності третьої групи внаслідок поранення (контузії), отриманого під час виконання обов’язків військової служби, в порядку та розмірах, визначених чинним законодавством.

Міністерство оборони України (далі - апелянт, Міноборони), не погодившись з судовим рішенням, подало апеляційну скаргу, в якій посилається на порушення судом першої інстанції норм матеріального та процесуального права, просить скасувати рішення суду першої інстанції та прийняти нове, яким відмовити в задоволенні позовних вимог в повному обсязі.

На обґрунтування апеляційної скарги зазначено, що оскільки позивачу було встановлено інвалідність у 2013 році, то при вирішені питання щодо виплати одноразової грошової допомоги необхідно керуватися законодавством чинним на той момент, а саме Законом України «Про соціальний і правовий захист військовослужбовців та членів їх сімей» та постановою Кабінету ОСОБА_3 України № 499 «Про затвердження Порядку та умов призначення і виплати одноразової грошової допомоги у разі загибелі (смерті), поранення (контузії, травми або каліцтва) чи інвалідності військовослужбовців, військовозобов'язаних і резервістів, призваних на навчальні (або перевірочні) та спеціальні збори, та інвалідності звільнених з військової служби (зборів) осіб». Таким чином постанова Кабінету ОСОБА_3 України «Про затвердження Порядку призначення і виплати одноразової грошової допомоги у разі загибелі (смерті), інвалідності або часткової втрати працездатності без встановлення інвалідності військовослужбовців, військовозобов’язаних та резервістів, які призвані на навчальні (або перевірочні) та спеціальні збори чи для проходження служби у військовому резерві» № 975 до спірних правовідносин не може бути застосована, оскільки на момент виникнення права позивача на отримання одноразової грошової допомоги порядок, затверджений цією постановою, не діяв.

Також апелянт посилається на безпідставність задоволення позовних вимог, оскільки на момент встановлення позивачу інвалідності законодавством не було передбачено виплати одноразової грошової допомоги звільненим військовослужбовцям строкової військової служби у разі встановлення інвалідності після спливу тримісячного строку після звільнення зі служби.

Крім того, звертає увагу суду, що з наданих позивачем документів, які свідчать про причини та обставини поранення не вбачається, що травма (поранення, контузія) отримані саме під час участі у бойових діях. За таких обставин Міноборони наголошує на правомірності відмови в призначенні ОСОБА_2 одноразової грошової допомоги.

Всі особи, які беруть участь у справі, до апеляційного суду не прибули, були належним чином повідомлені про дату, час і місце судового засідання. Згідно з пунктом 2 частини першої статті 311 Кодексу адміністративного судочинства України, суд апеляційної інстанції розглянув справу в порядку письмового провадження за наявними у справі матеріалами.

Відповідно до вимог ч. 1 та ч. 2 ст. 308 Кодексу адміністративного судочинства України суд апеляційної інстанції переглядає справу за наявними у ній і додатково поданими доказами та перевіряє законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів та вимог апеляційної скарги. Суд апеляційної інстанції не обмежений доводами та вимогами апеляційної скарги, якщо під час розгляду справи буде встановлено порушення норм процесуального права, які є обов'язковою підставою для скасування рішення, або неправильне застосування норм матеріального права.

Колегія суддів, заслухавши доповідь судді-доповідача, перевіривши матеріали справи і обговоривши доводи апеляційної скарги, перевіривши юридичну оцінку обставин справи та повноту їх встановлення, встановила наступне.

ОСОБА_2 проходив військову службу в Збройних Силах Радянського Союзу та брав участь у бойових діях в період з 24.01.1978 по 03.02.1978 та з 24.03.1978 по 31.03.1978 в республіці Ефіопія, що підтверджується Довідкою Маріупольського об’єднаного військового комісаріату Міністерства оборони України від 03.08.2012 № 15.

Відповідно до виписки з акта огляду МСЕК серії ААБ № 375263 позивачу встановлено третю групу інвалідності на строк до 01 вересня 2013 року у зв'язку з пораненням (контузією), захворюванням, пов'язаним з виконанням обов'язків військової служби при перебуванні в країнах, де велись бойові дії, яку змінено на другу групу інвалідності безстроково при повторному огляді відповідно до довідки до акта огляду МСЕК серії ААБ № 436126.

Реалізуючи своє право на отримання одноразової грошової допомоги, позивач звернувся з відповідною заявою до ОСОБА_1 обласного військового комісаріату, проте останній листом від 10 вересня 2015 року № 40699 повідомив про те, що допомога йому не може бути призначена, оскільки ним оформлена інвалідність більше ніж через 3 місяці після звільнення зі строкової військової служби. На звернення позивача до Міноборони стосовно виплати одноразової грошової допомоги, Департамент фінансів Міністерства оборони України листом від 10 листопада 2015 року також відмовив позивачу у виплаті цієї допомоги.

Наведені обставини були предметом дослідження Жовтневого районного суду міста Маріуполя Донецької області в справі № 263/6737/16-а за позовом ОСОБА_2 до Міністерства оборони України, третя особа, яка не заявляє самостійних вимог на предмет спору на стороні відповідача ОСОБА_1 обласний військовий комісаріат про визнання дій неправомірними та зобов’язання вчинення певних дій.

Постановою Жовтневого районного суду міста Маріуполя Донецької області від 07 листопада 2016 року, яка залишена без змін ухвалою ОСОБА_1 апеляційного адміністративного суду від 15 березня 2017 року, адміністративний позов ОСОБА_2 задоволено частково, внаслідок чого зобов’язано Міністерство оборони України розглянути питання щодо призначення та виплати позивачеві одноразової грошової допомоги по інвалідності II групи, що настала внаслідок поранення (контузії) та захворювання, пов'язаного з виконанням обов'язків військової служби.

Ухвалою Вищого адміністративного суду України від 18 квітня 2017 року відмовлено у відкритті касаційного провадження за касаційною скаргою Міністерства оборони України.

Розглянувши, на виконання рішення суду, питання щодо призначення та виплати позивачеві одноразової грошової допомоги по інвалідності II групи комісія Міністерства оборони України з розгляду питань, пов’язаних із призначенням і виплатою одноразової грошової допомоги та компенсаційних сум (надалі комісія) дійшла висновку про відмову у призначенні відповідної одноразової грошової допомоги. А саме, пунктом 7 протоколу засідання комісії від 14 квітня 2017 року № 39 старшині 2 статті у запасі ОСОБА_2К відмовлено в призначенні одноразової грошової допомоги, оскільки заявником не подано документ, що свідчить про обставини поранення.

Вважаючи таку відмову неправомірною та такою, що порушує його право на отримання грошової допомоги ОСОБА_2 звернувся до суду з цим позовом.

Спеціальним законом, який визначає основні засади державної політики у сфері соціального захисту військовослужбовців та членів їх сімей, встановлює єдину систему їх соціального та правового захисту, гарантує військовослужбовцям та членам їх сімей в економічній, соціальній, політичній сферах сприятливі умови для реалізації їх конституційного обов'язку щодо захисту Вітчизни та регулює відносини у цій галузі є Закон України «Про соціальний і правовий захист військовослужбовців та членів їх сімей» від 20 грудня 1991 року № 2011-ХІІ (далі - Закон № 2011-ХІІ).

За змістом пункту 4 частини другої статті 16 Закону № 2011-ХІІ одноразова грошова допомога призначається і виплачується у разі встановлення військовослужбовцю (крім військовослужбовців строкової служби) інвалідності, що настала внаслідок поранення (контузії, травми або каліцтва), отриманого ним під час виконання обов'язків військової служби або внаслідок захворювання, пов'язаного з виконанням ним обов'язків військової служби, чи встановлення інвалідності особі після її звільнення з військової служби внаслідок причин, зазначених у цьому підпункті.

На виконання статті 16 Закону № 2011-ХІІ Кабінетом ОСОБА_3 України прийнято Постанову від 28 травня 2008 року № 499, якою затверджено Порядок та умови призначення і виплати одноразової грошової допомоги у разі загибелі (смерті), поранення (контузії, травми або каліцтва) чи інвалідності військовослужбовців, військовозобов'язаних і резервістів, призваних на навчальні (або перевірочні) та спеціальні збори, та інвалідності звільнених з військової служби (зборів) осіб (далі - Порядок № 499).

У той же час, на виконання статті 16-2 та статті 16-3 Закону № 2011-ХІІ Кабінетом ОСОБА_3 України прийнято Постанову від 25 грудня 2013 року № 975, якою затверджено Порядок призначення і виплати одноразової грошової допомоги у разі загибелі (смерті), інвалідності або часткової втрати працездатності без встановлення інвалідності військовослужбовців, військовозобов'язаних та резервістів, які призвані на навчальні (або перевірочні) та спеціальні збори чи для проходження служби у військовому резерві, яка набрала чинності 01 січня 2014 року (далі – Порядок № 975).

За приписами абз. 2 п. 2 постанови від 25 грудня 2013 року № 975 допомога, що була призначена, виплачується відповідно до Порядку та умов призначення і виплати одноразової грошової допомоги у разі загибелі (смерті), поранення (контузії, травми або каліцтва) чи інвалідності військовослужбовців, військовозобов'язаних і резервістів, призваних на навчальні (або перевірочні) та спеціальні збори, та інвалідності звільнених з військової служби (зборів) осіб, затверджених Постановою Кабінету ОСОБА_3 України від 28 травня 2008 року № 499 (Офіційний вісник України, 2008 рік, № 39, ст. 1298), Порядку та умов призначення і виплати одноразової грошової допомоги у разі загибелі (смерті), каліцтва або інвалідності військовослужбовців та інвалідності осіб, звільнених з військової служби, що сталися у 2006 році, затверджених Постановою Кабінету ОСОБА_3 України від 21 лютого 2007 року № 284 (Офіційний вісник України, 2007 рік, № 14, ст. 532), і Порядку та умов виплати одноразової грошової допомоги у разі загибелі (смерті), поранення (контузії, травми або каліцтва) чи інвалідності співробітників кадрового складу розвідувальних органів, затверджених Постановою Кабінету ОСОБА_3 України від 21 листопада 2007 року № 1331 (Офіційний вісник України, 2007 рік, № 89, ст. 3255).

При цьому, допомога, яка не була призначена, призначається і виплачується в установленому законодавством порядку, що діяло на день виникнення права на отримання такої допомоги (абзац 3 пункту 2 цієї постанови).

Пунктом 3 Порядку № 975 регламентовано, що днем виникнення права на отримання одноразової грошової допомоги у разі встановлення інвалідності або ступеня втрати працездатності без встановлення інвалідності є дата, що зазначена у довідці медико-соціальної експертної комісії.

Матеріалами справи підтверджено, що ОСОБА_2 встановлено третю групу інвалідності на строк до 01 вересня 2013 року. Проте позивач тоді не скористався правом на отримання одноразової грошової допомоги. Повторним оглядом у 2015 році підтверджено другу групу інвалідності безстроково. Тобто саме дата довідки до акта огляду МСЕК серії ААБ № 436126 визначає момент, з якого позивач набув право на отримання допомоги як інвалід другої групи.

За таких обставин, колегія суддів спростовує доводи апелянта та погоджується з висновком суду першої інстанції, що оскільки на момент виникнення спірних правовідносин діяв Порядок № 975, одноразова грошова допомога мала обраховуватись саме на підставі цього порядку, а не на підставі Порядку № 499.

Пунктом 6 Порядку № 975 (в редакції, чинній на час встановлення позивачу другої групи інвалідності) визначено, що одноразова грошова допомога призначається і виплачується, зокрема, військовослужбовцю, інвалідність якого настала в період проходження військової служби або внаслідок захворювання, пов'язаного з проходженням ним військової служби, або встановлення особі, звільненій з військової служби, інвалідності не пізніше ніж через три місяці після звільнення її з військової служби чи після закінчення тримісячного строку, але внаслідок захворювання або нещасного випадку, що мали місце в період проходження зазначеної служби, у розмірі 90-кратного прожиткового мінімуму, встановленого законом для працездатних осіб на дату встановлення інвалідності, - у разі встановлення інвалідності II групи.

З огляду на викладене, суд першої інстанції дійшов правомірного висновку, що позивач мав право на отримання одноразової грошової допомоги у зв'язку з настанням другої групи інвалідності внаслідок захворювання, пов'язаного з виконанням обов'язків військової служби, у розмірі, передбаченому Порядку № 975.

За приписами пункту 11 Порядку № 975 військовослужбовець, військовозобов’язаний та резервіст, якому виплачується одноразова грошова допомога у разі настання інвалідності чи втрати працездатності без встановлення йому інвалідності, подає уповноваженому органу такі документи: заяву про виплату одноразової грошової допомоги у зв’язку з встановленням інвалідності чи часткової втрати працездатності без встановлення інвалідності; довідку медико-соціальної експертної комісії про встановлення групи інвалідності або відсотка втрати працездатності із зазначенням причинного зв'язку інвалідності чи втрати працездатності. До заяви додаються копії: постанови відповідної військово-лікарської комісії щодо встановлення причинного зв’язку поранення (контузії, травми або каліцтва), захворювання; документа, що свідчить про причини та обставини поранення (контузії, травми або каліцтва), зокрема про те, що воно не пов’язане із вчиненням особою кримінального чи адміністративного правопорушення або не є наслідком вчинення нею дій у стані алкогольного, наркотичного чи токсичного сп’яніння, або навмисного спричинення собі тілесного ушкодження; сторінок паспорта з даними про прізвище, ім’я та по батькові і місце реєстрації; документа, що засвідчує реєстрацію фізичної особи у Державному реєстрі фізичних осіб - платників податків, виданого органом доходів і зборів (для фізичної особи, яка через свої релігійні переконання відмовляється від прийняття реєстраційного номера облікової картки платника податків, офіційно повідомила про це відповідний орган доходів і зборів та має відмітку в паспорті громадянина України, - копію сторінки паспорта з такою відміткою).

Висновком спеціаліста у галузі судово-медичної експертизи від 16.07.2012 № 752/Ж, складеним спеціалістом у галузі судово-медичної експертизи, лікарем судово-медичним експертом ОСОБА_4, встановлено, що виявлені при огляді рубці є наслідком загоєння ран, що могли утворитися внаслідок осколочних, які могли бути спричинені в період проходження служби в Ефіопії в 1978 році.

За приписами пункту 21.5 Положення про військово-лікарську експертизу в Збройних Силах України, затвердженого наказом Міністерства оборони України від 14 серпня 2008 року № 402 (далі - Положення № 402) визначені формулювання, в яких приймаються постанови ВЛК про причинний зв'язок захворювань, поранень, контузій, травм, каліцтв.

Зокрема, у разі якщо поранення (травма, контузія, каліцтво) одержане за обставин, не пов'язаних з виконанням обов'язків, або одержане внаслідок правопорушення приймається постанова, визначена п.п. «в» п. 21.5 Положення № 402: «Поранення (травма, контузія, каліцтво), одержане в результаті нещасного випадку, ТАК, пов'язане з проходженням військової служби».

Згідно з Витягом з протоколу засідання Центральної військово-лікарської комісії по встановленню причинного зв’язку захворювань, поранень, контузій, травм, каліцтв у колишнього військовослужбовця № 1460 від 23 липня 2012 року відносно позивача винесена постанова: «ПОРАНЕННЯ (КОНТУЗІЯ) ОСОБА_5, ТАК, ПОВЯЗАНІ З ВИКОНАННЯМ ОБОВЯЗКІВ ВІЙСЬКОВОЇ СЛУЖБИ ПРИ ПЕРЕБУВАННІ В КРАЇНАХ, ДЕ ВЕЛИСЬ БОЙОВІ ДІЇ».

Такий висновок відповідає формулюванню п.п. «б» п. 21.5 Положення № 402 та встановлюється, якщо поранення (травма, контузія, каліцтво) одержане (крім випадків протиправного діяння), у разі фактичного виконання службових обов'язків під час проходження військової служби в частинах, які не входили до складу діючої армії.

За таких обставин, судова колегія не вбачає підстав для неврахування наданих позивачем документів на підтвердження обставини поранення, чим спростовує доводи апеляційної скарги з цього приводу.

Наказом Міністерства оборони України від 26 жовтня 2016 року № 564, зареєстрованим в Міністерстві юстиції України 17 листопада 2016 року за № 1497/29627 затверджено Положення про Комісію Міністерства оборони України з розгляду питань, пов’язаних із призначенням і виплатою одноразової грошової допомоги та компенсаційних сум (далі - Положення № 564).

Це Положення визначає основні функції, завдання, повноваження Комісії Міністерства оборони України з розгляду питань, пов’язаних із призначенням і виплатою одноразової грошової допомоги та компенсаційних сум (далі - Комісія), а також порядок організації її роботи (п. 1 р. І Положення № 564).

Відповідно до п. 2 р. ІІ Положення № 564 з метою забезпечення виконання покладених на неї завдань Комісія зобов’язана, зокрема, приймати рішення про повернення документів до військових частин та військових комісаріатів на доопрацювання (у разі неналежного їх оформлення, подання не за належністю або якщо вони подані не в повному обсязі).

За таких обставин, комісія Міністерства оборони України з розгляду питань, пов’язаних із призначенням і виплатою одноразової грошової допомоги та компенсаційних сум, дізнавшись про відсутність документів, необхідних для прийняття рішення про призначення або про відмову в призначенні допомоги, повинна була повернути на доопрацювання документи стосовно ОСОБА_2

Наведені обставини є безумовною підставою для скасування пункту 7 протоколу засідання комісії Міністерства оборони України з розгляду питань, пов’язаних із призначенням і виплатою одноразової грошової допомоги та компенсаційних сум від 14 квітня 2017 року № 39.

З приводу твердження апелянта про неможливість судового втручання у його дискреційні повноваження суд зазначає таке.

Поняття дискреційних повноважень наведене у Рекомендації Комітету ОСОБА_3 Європи № R (80)2, яка прийнята Комітетом ОСОБА_3 11 березня 1980 року на 316-й нараді, відповідно до якої під дискреційними повноваженнями слід розуміти повноваження, які адміністративний орган, приймаючи рішення, може здійснювати з певною свободою розсуду, тобто, коли такий орган може обирати з кількох юридично допустимих рішень те, яке він вважає найкращим за даних обставин.

Тобто, дискреційними є повноваження суб'єкта владних повноважень обирати у конкретній ситуації між альтернативами, кожна з яких є правомірною. Прикладом таких повноважень є повноваження, які закріплені у законодавстві із застосуванням слова «може».

Натомість, у цій справі, Міноборони помилково вважає свої повноваження дискреційними. Відповідач не наділений повноваженнями за конкретних фактичних обставин діяти не за законом, а на власний розсуд, зокрема, коли рішенням суду, що набрало законної сили, встановлено протиправними дії Міністерства оборони України стосовно відмови позивачу в призначенні одноразової грошової допомоги як інваліду ІІ групи внаслідок захворювання, пов'язаного з виконанням обов'язків військової служби при перебуванні в країнах, де велися бойові дії. Безперечно, правомірним у даному випадку є лише один варіант поведінки, залежно від фактичних обставин.

За приписами ст. 17 Закону України «Про виконання рішень та застосування практики Європейського суду з прав людини» суди застосовують як джерело права при розгляді справ положення Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод та протоколів до неї, а також практику Європейського суду з прав людини та Європейської комісії з прав людини.

Відповідно до пунктів 21, 24 рішення у справі «Федоренко проти України» (№ 25921/02) Європейський суд з прав людини, здійснюючи прецедентне тлумачення статті 1 Першого Протоколу до Конвенції сформулював правову позицію про те, що право власності може бути «існуючим майном» або «виправданими очікуваннями» щодо отримання можливості ефективного використання права власності чи «законними сподіваннями«» отримання права власності. Аналогічна правова позиція сформульована Європейським судом з прав людини і в справі «Стреч проти Сполучного Королівства» («STRETCH v. THE UNITED KINGDOM» № 44277/98).

У межах вироблених Європейським судом з прав людини підходів до тлумачення поняття «майно», а саме в контексті статті 1 Першого протоколу до Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод, це поняття охоплює як «наявне майно», так і активи включаючи право вимоги, з посиланням на які заявник може стверджувати, що він має принаймні законні очікування стосовно ефективного здійснення свого «права власності» (пункт 74 рішення Європейського суду з прав людини «Фон Мальтцан та інші проти Німеччини»). Суд робить висновок, що певні законні очікування заявників підлягають правовому захисту, та формує позицію для інтерпретації вимоги як такої, що вона може вважатися «активом»: вона повинна мати обґрунтовану законну підставу, якою, зокрема є чинна норма закону, тобто встановлена законом норма щодо виплат (пенсійних, заробітної плати, винагороди, допомоги) на момент дії цієї норми є «активом», на який може розраховувати громадянин як на свою власність («MALTZAN (FREIHERR VON) AND OTHERS v. GERMANY» № 71916/01, 71917/01 та 10260/02).

За приписами частини 2 статті 9 Кодексу адміністративного судочинства України, суд розглядає адміністративні справи не інакше як за позовною заявою, поданою відповідно до цього Кодексу, в межах позовних вимог. Суд може вийти за межі позовних вимог, якщо це необхідно для ефективного захисту прав, свобод, інтересів людини і громадянина, інших суб’єктів у сфері публічно-правових відносин від порушень з боку суб’єктів владних повноважень.

Як вже зазначалось, рішення про відмову в призначені одноразової грошової допомоги ОСОБА_2 прийняте на виконання постанови Жовтневого районного суду міста Маріуполя Донецької області від 07 листопада 2016 року в справі № 263/6737/16-а. Зі змісту цього судового рішення вбачається, що предметом позову є зобов'язання відповідача здійснити нарахування та виплату одноразової грошової допомоги, яка передбачена у разі встановлення військовослужбовцю інвалідності саме другої групи.

Тому суд дійшов висновку, що з метою ефективного захисту прав позивача необхідно вийти за межі позовних вимог та зобов’язати відповідачів призначити та виплатити одноразову грошову допомогу позивачу в розмірі, належному при встановленні інвалідності II групи .

На підставі викладеного, судова колегія вважає, що суд першої інстанції неповно з’ясував обставини, що мають значення для справи та неправильно застосував норми матеріального права, що відповідно до вимог ст. 317 Кодексу адміністративного судочинства України є підставою для зміни судового рішення.

Відповідно до положень статті 139 Кодексу адміністративного судочинства України розподіл судових витрат не здійснюється.

Керуючись статями 6, 9, 139, 308, 310, 311, 315, 317, 321, 322, 325, 328, 329, 331 Кодексу адміністративного судочинства України, суд,-

ПОСТАНОВИВ:

Апеляційну скаргу Міністерства оборони України на рішення ОСОБА_1 окружного адміністративного суду від 06 березня 2018 року в справі № 805/735/18- за позовом ОСОБА_2 до Міністерства оборони України, ОСОБА_1 обласного військового комісаріату про визнання дій неправомірними та зобов’язання вчинити дії – задовольнити частково.

Рішення ОСОБА_1 окружного адміністративного суду від 06 березня 2018 року в справі № 805/735/18- – змінити.

В абзацах другому, четвертому та п’ятому резолютивної частини рішення вислів «третьої групи інвалідності» замінити висловом «другої групи інвалідності».

В решті рішення ОСОБА_1 окружного адміністративного суду від 06 березня 2018 року в справі № 805/735/18- – залишити без змін.

Постанова може бути оскаржена в касаційному порядку безпосередньо до Верховного Суду протягом тридцяти днів з моменту її складення в порядку, визначеному ст. 328 Кодексу адміністративного судочинства України.

Колегія суддів М. Г. Сухарьок

ОСОБА_6

ОСОБА_7