Ухвала суду № 74373679, 29.05.2018, Чернівецький окружний адміністративний суд

ЧЕРНІВЕЦЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

У Х В А Л А

про залишення позовної заяви без руху

29 травня 2018 р. м. Чернівці справа № 805/1357/18-а

Суддя Чернівецького окружного адміністративного суду Левицький В.К., розглянув адміністративний позов ОСОБА_1 до головного державного інспектора відділу з питань додержання законодавства про працю, зайнятість та інших нормативно-правових актів Управління Держпраці у Чернівецькій області, третя особаУправління освіти Чернівецької міської ради про визнання протиправним акту перевірки та припису.

В С Т А Н О В И В:

У лютому 2018 р. ОСОБА_1 звернувся до Донецького окружного адміністративного суду з позовом до головного державного інспектора відділу з питань додержання законодавства про працю, зайнятість та інших нормативно-правових актів Управління Держпраці у Чернівецькій області, в якому просив:

- визнати протиправним акт перевірки (інспекційного відвідування) додержання суб`єктами господарювання законодавства про працю та загальнообов'язкове державне соціальне страхування №24-02-31/417 і припис Управління Держпраці у Чернівецькій області №24-02-31/417-233, складені (видані) головним державним інспектором відділу з питань додержання законодавства про працю зайнятість та інших нормативно-правових актів Управління Держапраці у Чернівецькій області ОСОБА_2, в частинах:

а) не встановлення в документах начальника управління освіти Чернівецької міської ради правопорушення, який всупереч законодавству (п. 1.6 Положення про управління освіти, затвердженого Чернівецькою міською радою 27.02.2017 р. №697) одноосібно наказом від 04.08.2017 р. №269 з 01.11.2017 р. скоротив посаду провідного фахівця з питань правового забезпечення групи централізованого господарського обслуговування управління освіти Чернівецької міської ради;

б) не встановлення в документах безпідставної відмови в запропонуванні провідному фахівцю з питань правового забезпечення групи централізованого господарського обслуговування ОСОБА_1 з посади методиста управління освіти Чернівецької міської ради за напрямом історія і правознавство, інших вакантних посад, після видання наказу від 04.08.2017 р.

Ухвалою Донецького окружного адміністративного суду від 27.02.2018 р. у адміністративній справі №805/1357/18-а, яка залишеною без змін постановою Донецького апеляційного справу від 24.04.2018 р., позов ОСОБА_1 до головного державного інспектора відділу з питань додержання законодавства про працю, зайнятість та інших нормативно-правових актів Управління Держпраці у Чернівецькій області, третя особа Управління освіти Чернівецької міської ради про визнання протиправним акту перевірки та припису, передано до Чернівецького окружного адміністративного суду за територіальною підсудністю.

Відповідно до протоколу автоматизованого розподілу судової справи між суддями, 22.05.2018 р. справу №805/1357/16-а передано для розгляду судді Чернівецького окружного адміністративного суду Левицькому В.К.

22.05.2018 р. позивачем подано до Чернівецького окружного адміністративного суду відкорегований позов в частині його предмету, в якому просить:

- визнати протиправною бездіяльність головного державного інспектора відділу з питань додержання законодавства про працю зайнятість та інших нормативно-правових актів Управління у Чернівецькій області ОСОБА_2 в частині не встановлення при перевірці (інспекційному відвідуванні) додержання Управлінням освіти Чернівецької міської ради законодавства про працю, що здійснювалась з 29.11.2017 р. по 30.11.2017 р., правопорушення, яке полягає в тому, що начальник Управління освіти всупереч законодавства (п.1.6 Положення про управління освіти, затверджене Чернівецькою міською радою 27.02.2017 р. №597) одноосібно наказом від 04.08.017 р. №269 з 01.11.2017 р. скоротив посаду провідного фахівця з питань правового забезпечення групи централізованого господарського обслуговування;

- визнати протиправною бездіяльність головного державного інспектора відділу з питань додержання законодавства про працю зайнятість та інших нормативно-правових актів Управління у Чернівецькій області ОСОБА_2 в частині не встановлення при перевірці (інспекційному відвідуванні) додержання Управлінням освіти Чернівецької міської ради законодавств про працю, що здійснювалась з 29.11.2017 р. по 30.11.2017 р., правопорушення, яке полягає в тому, що Управлінням освіти всупереч законодавству після видання наказу від 04.08.2017 р. №269 не запропоновані йому, ОСОБА_1, вакантні посади.

Статтею 30 КАС України передбачено, що спори між адміністративними судами щодо підсудності не допускаються.

Відповідно до п. 3 ч. 1 ст. 171 КАС України суддя після одержання позовної заяви з'ясовує, чи відповідає позовна заява вимогам, встановленим ст. 160, 161, 172 цього Кодексу.

Згідно з ч. 1 ст. 47 КАС України позивач має право на будь-якій стадії судового процесу відмовитися від позову. Позивач має право змінити предмет або підстави позову, збільшити або зменшити розмір позовних вимог шляхом подання письмової заяви до закінчення підготовчого засідання або не пізніше ніж за п’ять днів до першого судового засідання, якщо справа розглядається в порядку спрощеного позовного провадження.

Перевіривши відкорегований позов в частині його предмету та додані до первинного адміністративного позову в якості додатків документи на предмет дотримання вимог встановлених ст. 160, 161, 172 КАС України, суд зазначає наступне.

Статтею 5 КАС України визначено, що кожна особа має право в порядку, встановленому цим Кодексом, звернутися до адміністративного суду, якщо вважає, що рішенням, дією чи бездіяльністю суб'єкта владних повноважень порушені її права, свободи або інтереси і просити про їх захист. Позов пред'являється шляхом подання позовної заяви в суд першої інстанції, який має відповідати вимогам встановленим ст. 160, 161 КАС України.

Відповідно до п. 2 ч. 5 ст. 160 КАС України в позовній заяві зазначаються повне найменування (для юридичних осіб) або ім'я (прізвище, ім'я та по батькові - для фізичних осіб) сторін та інших учасників справи, їх місцезнаходження (для юридичних осіб) або місце проживання чи перебування (для фізичних осіб); поштовий індекс; ідентифікаційний код юридичної особи в Єдиному державному реєстрі підприємств і організацій України (для юридичних осіб, зареєстрованих за законодавством України); реєстраційний номер облікової картки платника податків (для фізичних осіб) за його наявності або номер і серія паспорта для фізичних осіб - громадян України (якщо такі відомості відомі позивачу), відомі номери засобів зв'язку, офіційна електронна адреса або адреса електронної пошти.

Як видно із змісту адміністративного позову, в супереч вимогам п. 2 ч. 5 ст. 160 КАС України в ній не вказано реєстраційний номер облікової картки платника податків позивача або номер і серію його паспорта та не зазначено реєстраційний номер облікової картки платника податків відповідача.

Пунктами 5 та 8 ч. 5 ст. 160 КАС України встановлено, що в позовній заяві зазначаються: виклад обставин, якими позивач обґрунтовує свої вимоги; зазначення доказів, що підтверджують зазначені обставини; перелік документів та інших доказів, що додаються до заяви; зазначення доказів, які не можуть бути подані разом із позовною заявою (за наявності), зазначення щодо наявності у позивача або іншої особи оригіналів письмових або електронних доказів, копії яких додано до заяви.

Відповідно до ч. 4 ст. 161 КАС України позивач зобов`язаний додати до позовної заяви всі наявні в нього докази, що підтверджують обставини, на яких ґрунтуються позовні вимоги.

Як видно із позовної заяви, в обґрунтування позовних вимог позивач посилається на обставини, проте докази на їх підтвердження до суду не надано, а також не зазначено причини неможливості їх подання.

Зокрема, позивачем не додано до позовної заяви наступні докази, на які він посилається в обґрунтування позовних вимог: звернення від 14.09.2017 р., докази направлення листа від 14.09.2017 р.; копія трудової книжки ОСОБА_1; копія трудового договору, укладеного між позивачем та Донецьким університетом "Економіки та права"; документи на підтвердження зайняття позивачем адвокатською діяльністю; лист Управління Держпраці України у Чернівецькій області №334/0/04-2/17 від 15.12.2017 р; лист Управління Держпраці України України у Чернівецькій області № 379/4/4.1-зв-18 від 22.01.2018 р.

Крім того, із позовної заяви, видно, що позивач в додатках до неї вказав копію листа Управління Держпраці від 13.04.2018 р. №1030/0/04-2/18.

Проте, актом про нестачу матеріалів або недоліки у формуванні справи від 22.05.2018 р. зафіксовано, що при розкриванні поштового відправлення - адміністративного позову від ОСОБА_1 не виявилося вказаних в додатках документів, а саме відсутня копія листа Управління Держпраці від 13.04.2018 р. №1030/0/04-2/18.

Відповідно до п. 11 ч. 5 ст. 160 КАС України в позовній заяві зазначається власне письмове підтвердження позивача про те, що ним не подано іншого позову (позовів) до цього самого відповідача (відповідачів) з тим самим предметом та з тих самих підстав.

Проте, всупереч вказаній нормі, позивач в позовній заяві не зазначив про те, чи ним не подано іншого позову (позовів) до цього самого відповідача (відповідачів) з тим самим предметом та з тих самих підстав.

Згідно ч. 3 ст. 161 КАС України до позовної заяви додається документ про сплату судового збору у встановлених порядку і розмірі або документи, які підтверджують підстави звільнення від сплати судового збору відповідно до закону.

Правові засади справляння судового збору, платників, об'єкти та розміри ставок судового збору, порядок сплати, звільнення від сплати та повернення судового збору визначає Закон України "Про судовий збір" від 08.07.2011 р. № 3674-VI (далі - Закон № 3674-VI).

Згідно ст. 1 цього Закону судовий збір - збір, що справляється на всій території України за подання заяв, скарг до суду, за видачу судами документів, а також у разі ухвалення окремих судових рішень, передбачених цим Законом. Судовий збір включається до складу судових витрат.

Платники судового збору є громадяни України, іноземці, особи без громадянства, підприємства, установи, організації, інші юридичні особи (у тому числі іноземні) та фізичні особи - підприємці, які звертаються до суду чи стосовно яких ухвалене судове рішення, передбачене цим Законом (ч. 1 ст. 2 Закону № 3674-VI).

Згідно ст. 9 Закону № 3674-VI суд перед відкриттям (порушенням) провадження у справі, прийняттям до розгляду заяв (скарг) перевіряє зарахування судового збору до спеціального фонду Державного бюджету України.

Відповідно до ст. 3 Закону № 3674-VI судовий збір справляється за подання до суду позовної заяви та іншої заяви, передбаченої процесуальним законодавством. Розміри ставок судового збору визначено ст. 4 цього Закону. Так, за подання до адміністративного суду адміністративного позову немайнового характеру, який подано фізичною особою, ставка судового збору становить - 0,4 розміру прожиткового мінімуму на одну працездатну особу.

Відповідно до ст. 7 Закону України "Про державний бюджет України на 2018 р." з 1 січня 2018 р. розмір прожиткового мінімуму для працездатних осіб становить 1762,00 грн.

Як видно з позовної заяви, зміст та характер заявлених вимог немайновий. Оскільки, позовна заява містить дві вимоги немайнового характеру, то при поданні позову до суду позивачу, необхідно було сплатити судовий збір за дві вимоги немайнового характеру у розмірі 1409,60 грн (704,80 грн х 2).

Однак, доказів сплати судового збору за подання адміністративного позову, який містить вимоги немайнового характеру позивачем до суду не надано.

Між тим, позивачем до первинного адміністративного позову подано заяву про звільнення від сплати судового збору та з інших процесуальних питань. У вказаній заяві позивач просив суд звільнити його від сплати судового збору у зв`язку скрутним матеріальним становищем, оскільки на даний момент він не має стабільного доходу та є особою, яка вимушено переселена з зони проведення антитерористичної операції. Також, зазначив, що у випадку, якщо суд не вважатиме за можливе звільнити його від сплати судового збору, просив відстрочити або розстрочити його сплату.

Розглянувши вказану заяву, суд приходить до висновку, що вона не підлягає задоволенню з наступних підстав.

Згідно з приписами ст. 133 КАС України суд, враховуючи майновий стан сторони, може своєю ухвалою зменшити розмір належних до оплати судових витрат чи звільнити від їх оплати повністю або частково, чи відстрочити або розстрочити сплату судових витрат на визначений строк.

Частиною 1 ст. 8 Закону № 3674-VI передбачено, що враховуючи майновий стан сторони, суд може своєю ухвалою за її клопотанням відстрочити або розстрочити сплату судового збору на певний строк, але не довше ніж до ухвалення судового рішення у справі за таких умов:

1) розмір судового збору перевищує 5 відсотків розміру річного доходу позивача - фізичної особи за попередній календарний рік;

або 2) позивачами є: а) військовослужбовці; б) батьки, які мають дитину віком до чотирнадцяти років або дитину-інваліда, якщо інший з батьків ухиляється від сплати аліментів; в) одинокі матері (батьки), які мають дитину віком до чотирнадцяти років або дитину-інваліда; г) члени малозабезпеченої чи багатодітної сім’ї; ґ) особа, яка діє в інтересах малолітніх чи неповнолітніх осіб та осіб, які визнані судом недієздатними чи дієздатність яких обмежена;

або 3) предметом позову є захист соціальних, трудових, сімейних, житлових прав, відшкодування шкоди здоров’ю.

Відповідно до ч. 2 ст. 8 Закону № 3674-VI суд може зменшити розмір судового збору або звільнити від його сплати на підставі, зазначеній у частині першій цієї статті.

Отже, законодавством чітко регламентовано право суду на звільнення сторони від сплати судового збору, зменшення його розміру, розстрочення або відстрочення його сплати, а єдиною підставою для відстрочення, розстрочення або звільнення сторони від сплати судового збору є врахування судом майнового стану сторони.

Звільнення сторони від сплати судового збору є правом, а не обов'язком суду. Особа, яка заявляє відповідне клопотання, повинна навести доводи і подати належні і допустимі, у розумінні ст. ст. 73, 74 КАС України, докази на підтвердження того, що її майновий стан перешкоджав (перешкоджає) сплаті судового збору у встановленому законодавством порядку і розмірі.

Статтею 129 Конституції України передбачено, що однією із засад судочинства визначено рівність усіх учасників судового процесу перед законом і судом.

Визначення майнового стану сторони є оціночним та залежить від доказів, якими обґрунтовується рівень майнового стану сторони. Якщо залежно від рівня майнового стану сторона позбавлена можливості сплатити судовий збір, то такі обставини є підставою на відстрочення та розстрочення сплати судового збору, зменшення його розміру або звільнення сторони від сплати.

Судом встановлено, що ОСОБА_1, ІНФОРМАЦІЯ_1, зареєстроване місце проживання ІНФОРМАЦІЯ_2.

Відповідно до довідки №7726000101 від 21.10.2014 р. взятий на облік як внутрішньо переміщена особа та фактично проживає ІНФОРМАЦІЯ_3.

Згідно із наказом Управління освіти Чернівецької міської ради №2192-к від 25.11.2014 р. позивач прийнятий з 25.11.2014 р. на посаду провідного фахівця з питань правового забезпечення групи централізованого господарського обслуговування управління освіти Чернівецької міської ради.

Наказом Управління освіти Чернівецької міської ради №1167-к від 25.10.2017 р. ОСОБА_1 провідного фахівця з питань правового забезпечення групи централізованого господарського обслуговування управління освіти Чернівецької міської ради, звільнено із займаної посади 31.10.2017 р. у зв`язку із скороченням штатної чисельності згідно п. 1 ст. 40 КЗпП України.

З огляду на вищенаведені обставини справи, суд приходить до висновку, що позивачем не надано доказів існування умов, визначених ч. 1 ст. 8 Закону № 3674-VI, що є підставою для звільнення його від сплати судового збору, зменшення його розміру, розстрочення або відстрочення його сплати, а також доказів неможливості сплатити судовий збір.

Суд зазначає, що ст. 5 Закону № 3674-VI наводить перелік осіб, які звільняються від сплати судового збору при звернені до суду.

Таким чином, зазначені позивачем підстави не відносяться до чітко визначеного переліку, у зв'язку з чим відсутні підстави для задоволення заяви про звільнення її від сплати судового збору, зменшення його розміру, розстрочення або відстрочення його сплати.

Відмовляючи в задоволенні заяви про звільнення від сплати судового збору, зменшення його розміру, розстрочення або відстрочення його сплати, суд також враховує, що документи на які посилається позивач в обґрунтування його скрутного матеріального становища, не підтверджують відсутність у позивача інших доходів, оскільки не містять відомостей про загальний майновий стан позивача, який може мати й інші джерела доходу.

Суд звертає увагу, що позивачем не надано до суду достатніх доказів, які б підтвердили відсутність доходів з інших джерел, отримання соціальної допомоги тощо. Крім того, у позовній заяві позивач вказує, що він займається адвокатською діяльністю.

Враховуючи вищенаведене, суд приходить до висновку, що позовна заява подана без додержання вимог ст. 160 та 161 КАС України.

Згідно ч. 1 ст. 169 КАС України суддя, встановивши, що позовну заяву подано без додержання вимог, встановлених статтями 160, 161 цього Кодексу, протягом п’яти днів з дня подання позовної заяви постановляє ухвалу про залишення позовної заяви без руху.

Відповідно до п. 1 ч. 2 ст. 169 КАС України позовна заява повертається позивачеві, якщо позивач не усунув недоліки позовної заяви, яку залишено без руху, у встановлений судом строк.

З огляду на вищенаведене, суд вважає, що без усунення вказаних вище недоліків, неможливо вирішити питання про відкриття провадження у справі, тому надає позивачеві строк для їх усунення.

На підставі наведеного та керуючись ст. ст. 169, 241 та 248 КАС України, суд -

У Х В А Л И В:

1. У задоволенні заяви про звільнення від сплати судового збору, відстрочення або розстрочення сплати судового збору відмовити.

2. Позовну заяву залишити без руху.

3. Встановити позивачу десятиденний строк для усунення недоліків, зазначених в мотивувальній частині ухвали, з дати отримання копії ухвали.

4. Копію ухвали невідкладно направити позивачу.

5. У разі невиконання вимог цієї ухвали позовна заява (скарга) буде повернута позивачу.

Ухвала набирає законної сили з моменту її підписання суддею та оскарженню не підлягає.

Суддя В.К. Левицький