Рішення № 74373537, 31.05.2018, Харківський окружний адміністративний суд

Харківський окружний адміністративний суд 61004, м. Харків, вул. Мар'їнська, 18-Б-3, inbox@adm.hr.court.gov.ua, ЄДРПОУ: 34390710 Р І Ш Е Н Н Я

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

м. Харків

31 травня 2018 р. справа № 820/2107/18 Харківський окружний адміністративний суд у складі головуючого судді Котеньова О.Г., розглянувши за правилами спрощеного провадження у порядку письмового провадження справу за адміністративним позовом ОСОБА_1 (вул. Сербіна, буд.44, м. Дергачі, Харківська область, 64100, код НОМЕР_1) до Міністерства оборони України (просп. Повітрофлотський, буд.6, м. Київ, 03168, код ЄДРПОУ 00034022) , Харківського обласного військового комісаріату (вул.Коцарська, буд.56, м.Харків, 61052, код ЄДРПОУ 08166355) про зобов'язання вчинити певні дії, -

В С Т А Н О В И В:

Позивач, ОСОБА_1, звернувся до Харківського окружного адміністративного суду з адміністративним позовом до Міністерства оборони України, Харківського обласного військового комісаріату, у якому просить суд:

- визнати протиправною відмову Міністерства оборони України в призначенні ОСОБА_1 одноразової грошової допомоги, передбаченої ст.16 Закону України «Про соціальний і правовий захист військовослужбовців та членів їхніх сімей»;

- скасувати рішення Комісії Міністерства оборони України з розгляду питань, пов’язаних із призначенням і виплатою одноразової грошової допомоги та компенсаційних сум - про відмову в призначенні одноразової грошової допомоги ОСОБА_1, оформлене пунктом 35 протоколу № 2 від 05.01.2018;

- зобов’язати Міністерство оборони України прийняти рішення про призначення ОСОБА_1 одноразової грошової допомоги, передбаченої ст.16 Закону України «Про соціальний і правовий захист військовослужбовців та членів їхніх сімей» у відповідності з Порядком призначення і виплати одноразової грошової допомоги у разі загибелі (смерті), інвалідності або часткової втрати працездатності без встановлення інвалідності військовослужбовців, військовозобов’язаних та резервістів, які призвані на навчальні (або перевірочні) та спеціальні збори чи для проходження служби у військовому резерві, затвердженим Постановою Кабінету міністрів України №975 від 25.12.2013, у зв’язку з встановленням йому другої групи інвалідності в розмірі 200-кратного прожиткового мінімуму, встановленого законом для працездатних осіб на дату встановлення інвалідності, та надіслати вказане рішення Харківському обласному військовому комісаріату для видання наказу про виплату такої допомоги ОСОБА_1;

- зобов’язати Харківський обласний військовий комісаріат повторно направити документи ОСОБА_1 М. щодо призначення одноразової грошової допомоги розпоряднику бюджетних коштів - Міністерству оборони України.

Також у позовній заяві позивач просить суд зобов'язати Міністерство оборони України подати звіт про виконання судового рішення протягом 45 днів з дня набрання ним чинності.

Ухвалою Харківського окружного адміністративного суду від 02.04.2018 прийнято позовну заяву до розгляду та відкрито спрощене провадження у справі.

В обґрунтування позовних вимог позивачем зазначено, що позивач проходив військову службу у Збройних Силах СРСР з 25.04.1982 року по 23.06.1984 року. Під час проходження служби позивач отримав множинні вогнепальні осколкові поранення голови, тулубу, правої руки, лівої ноги (контузія головного мозку), які пов'язані з виконанням обов'язків військової служби при перебуванні в країні, де велись бойові дії, внаслідок чого позивачу встановлена ІІІ група інвалідності.

31 серпня 2017 року Дергачівським районним судом Харківської області рішенням по справі №619/2131/17, що набрало законної сили, визнано протиправним п. 3 протоколу № 47 від 05.05.2017 року комісії з розгляду питань, пов'язаних із призначенням ,виплатою одноразової грошової допомоги в разі загибелі (смерті), каліцтва або інвалідності військовослужбовців та інвалідності осіб, звільнених з військової служби Міністерства оборони України.

Визнано протиправною бездіяльність Міністерства оборони України, яка полягає у неприйнятті рішення Міністерством оборони України у місячний строк після надходження документів про призначення одноразової грошової допомоги відповідно до Порядку «Про призначення і виплату одноразової грошової допомоги у разі загибелі ( смерті) інвалідності або часткової втрати працездатності без встановлення інвалідності військових службовців , військовозобов’язаних та резервістів , які призначені на навчальні ( або перевірочні) та спеціальні збори чи для проходження служби у військовому резерві » затвердженого постановою КМУ №975 від 25 грудня 2013.

Визнано протиправними дії Міністерства оборони України, які полягають в надсиланні документів на доопрацювання.

Зобов’язано Харківський обласний Військовий Комісаріат надіслати документи для призначення ОСОБА_1 відповідно до Закону України «Про соціальний і правовий захист військовослужбовців та членів їхніх сімей» та Постановою КМУ 975 від 25.12.2013 року «Про затвердження Порядку та умов призначенню і виплат одноразової грошової допомоги у разі загибелі, смерті інвалідності або часткової втрати працездатності без встановлення інвалідності, військовослужбовців, військовозобов’язаних та резервістів , які призвані на навчальні ( або перевірочні) та спеціальні збори чи для проходження служби у військовому резерві» та Наказу Міністерства Оборони України № 530 від 14.08.2014 року (додаток 13 Наказу №530) на адресу Міністерства Оборони України, щодо виплати йому одноразової грошової допомоги.

Зобов'язано Міністерство оборони України повторно розглянути надіслані на доопрацювання в Харківський обласний військовий комісаріат та вирішити питання щодо призначення ОСОБА_1 одноразової грошової допомоги у розмірі 200 кратного прожиткового мінімуму відповідно до ЗУ «Про соціальний і правовий захист військовослужбовців та членів їхніх сімей», Порядку «Про призначення і виплату одноразової грошової допомоги у разі загибелі, смерті інвалідності або часткової втрати працездатності без встановлення інвалідності, військовослужбовців, військовозобов’язаних та резервістів , які призвані на навчальні ( або перевірочні) та спеціальні збори чи для проходження служби у військовому резерві» затвердженого постановою КМУ №975 від 25 грудня 2013 та Наказу Міністерства Оборони України № 530 від 14.08.2014 року.

У листі комісаріату від 16.01.2018 року за №83/ВСЗ містяться відомості про відмову Міноборони призначити допомогу позивачу, оскільки заявником не подано документ, що свідчить про причини та обставини поранення, який передбачено пунктом 11 Порядку призначення і виплати одноразової, грошової допомоги.., затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 25 грудня 2013 року №975.

Позивач вважає, що рішення Комісії Міністерства оборони України з розгляду питань, пов’язаних із призначенням і виплатою одноразової грошової допомоги та призначенням компенсаційних сум від 05.01.2018 протокол №2 п.35 є протиправними.

З огляду на наведені у адміністративному позові факти просить суд задовольнити позовні вимоги у повному обсязі.

Відповідач, Міністерство оборони України, не скористався процесуальним правом надати відзив на адміністративний позов у строк, визначений судом. Ухвалу Харківського окружного адміністративного суду від 26.03.2018 отримано за довіреністю 29.03.2018.

Відповідно до ч.1 ст.261 КАС України відзив подається протягом п’ятнадцяти днів з дня вручення відповідачу ухвали про відкриття провадження у справі.

Згідно з ч.4 ст.159 КАС України подання заяв по суті справи є правом учасників справи. Неподання суб’єктом владних повноважень відзиву на позов без поважних причин може бути кваліфіковано судом як визнання позову.

Представником ХОВК через канцелярію суду подано відзив на позовну заяву, в якій відповідач, посилаючись на наявність рішення у справі №619/2131/17, просить суд закрити провадження у справі.

Відмовляючи у задоволенні зазначеного клопотання, суд зазначає, що позивачем оскаржується рішення Комісії Міністерства оборони України з розгляду питань, пов’язаних із призначенням і виплатою одноразової грошової допомоги та компенсаційних сум - про відмову в призначенні одноразової грошової допомоги ОСОБА_1, оформлене пунктом 35 протоколу № 2 від 05.01.2018, що не було предметом розгляду у справі №619/2131/17, а позовна вимога щодо зобов'язання ХОВК повторно направити до Міноборони документи позивача, на думку позивача, є способом захисту його порушеного права у межах спірних правовідносин.

Відповідно до ст.258 КАС України суд розглядає справи за правилами спрощеного позовного провадження протягом розумного строку, але не більше шістдесяти днів із дня відкриття провадження у справі.

Згідно з п.4 ч.1 ст.4 КАС України письмове провадження - розгляд і вирішення адміністративної справи або окремого процесуального питання в суді першої, апеляційної чи касаційної інстанції без повідомлення та (або) виклику учасників справи та проведення судового засідання на підставі матеріалів справи у випадках, встановлених цим Кодексом.

Відповідно до ч.4 ст.229 КАС України у разі неявки у судове засідання всіх учасників справи або якщо відповідно до положень цього Кодексу розгляд справи здійснюється за відсутності учасників справи (у тому числі при розгляді справи в порядку письмового провадження), фіксування судового засідання за допомогою звукозаписувального технічного засобу не здійснюється.

Дослідивши матеріали справи, оцінивши належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також достатність і взаємний зв'язок наявних у справі доказів у їх сукупності, суд зазначає наступне.

Згідно з положеннями ч.4 ст.78 КАС України, обставини, встановлені рішенням суду у господарській, цивільній або адміністративній справі, що набрало законної сили, не доказуються при розгляді іншої справи, у якій беруть участь ті самі особи або особа, стосовно якої встановлено ці обставини, якщо інше не встановлено законом.

Постановою Дергачівського районноого суду Харківської області по справі №619/2131/17 від 31.08.2017, яка залишена без змін ухвалою Харківського апеляційного адміністративного суду від 13.11.2017 та набрала законної сили, встановлено, що ОСОБА_1 в період з 21.04.1982 року по 23.06.1984 рік проходив строкову військову службу у військовій частині 2099, у тому числі у складі діючої армії в в/ч 2099 під час бойових дій, а саме: виконував інтернаціональний обов’язок в Демократичній Республіці Афганістан, що підтверджується військовим квитком серії НУ № 8611745 та довідкою №1130 від 26.06.2014 року, яка видана Дергачівсько - Золочівським об'єднаним районним військовим комісаріатом.

У період проходження служби він отримав поранення, пов'язане з виконанням обов’язків військової служби при перебуванні в країні де велися бойові дії. Внаслідок поранення в подальшому отримав інвалідність – ІІІ групи інваліда війни з 25.06.2014 року, згідно з довідкою до акта огляду МСЕК з 25.06.2014 року.

На засіданні Центральної військово-лікарської комісії Міністерства оборони України було встановлено причинний зв’язок захворювань, поранень, контузії, травм, каліцтв, пов’язаних з виконуванням обов'язків військової служби при перебуванні в країнах, де велися військові дії , що підтверджується протоколом №1053 від 11.04.2014 року.

Судом встановлено, що позивач звернувся до Харківського обласного військового комісаріату із заявою та відповідними документами стосовно призначення йому виплати одноразової грошової допомоги, у зв’язку із встановленням III групи інвалідності внаслідок поранення, яке пов’язано з виконанням обов’язків військової служби при перебуванні в країнах, де велись бойові дії.

13.04.2016 року на заяву позивача від 31.03.2016 року Харківським обласним військовим комісаріатом надано формальну відповідь, в якій зазначено, що відповідно до пункту 17 «Порядку та умов призначення і виплати одноразової грошової допомоги у разі загибелі (смерті), інвалідності або часткової працездатності без встановлення інвалідності військовослужбовців, військово зобов'язанихі резервістів , які призвані на навчальні (або перевірочні) та спеціальні збори чи для проходження служби у військовому резерві», затвердженому постановою Кабінету Міністрів України від 25.12.2013 року № 975: «особам, звільненим з військової служби, виплата одноразової грошової допомоги здійснюється органом державної влади, який здійснював розрахунок під час звільнення з військової служби». Також вказав, що оскільки позивач звільнився із військової частини 2099, яка відносилась до Прикордонних військ, то із заявою про виплату одноразової грошової допомоги слід звернутись до Прикордонних військ.

20.04.2016 року позивач звернувся до Адміністрації Державної прикордонної служби України із заявою щодо виплати одноразової грошової допомоги, у зв'язку із встановленням ІІІ групи інвалідності внаслідок поранення, яке пов'язано з виконанням обов'язків військової служби при перебуванні в країнах, де велись бойові дії.

Листом № 11/4-2800, 4-3055 від 10.05.2016 року на його заяву Адміністрацією Державної прикордонної служби України надано відповідь про те, що призов його на строкову військову службу та звільнення з цієї служби здійснювався на підставі наказів Міністра оборони колишнього СРСР і згідно із законодавством він перебуває на військовому обліку у військовому комісаріаті Міністерства оборони України, і те, що причинний зв'язок поранення, отриманого позивачем під час виконання обов’язків військової служби в період перебування в Афганістані, встановлено Центральною військово- лікарською комісією Міністерства оборони України, питання стосовно виплати йому одноразової грошової допомоги повинно розглядати Міністерство оборони України.

В подальшому позивач звернувся до Харківського окружного адміністративного суду з адміністративним позовом до Харківського обласного військового комісаріату про визнання протиправною бездіяльності та зобов'язання вчинити певні дії.

Постановою Харківського окружного адміністративного суду від 09.06.2016 року у справі № 820/2865/16 визнано протиправною бездіяльність Харківського обласного військового комісаріату, яка полягає у неподанні у 15-денний строк з дня реєстрації всіх документів розпорядникові коштів, висновку, щодо виплати ОСОБА_1 одноразової грошової допомоги.

Зобов'язано Харківський обласний військовий комісаріат подати висновок та документи до нього розпорядникові бюджетних коштів - Міністерству Оборони України, щодо виплати позивачу одноразової грошової допомоги передбаченої Законом України «Про соціальний і правовий захист військовослужбовців та членів їхніх сімей» та Постановою КМУ № 975 від 25.12.2013 року.

На виконання рішення суду та в порядку, передбаченому п. 13 Постанови КМУ № 975, Харківський обласний військовий комісаріат направив висновок та документи позивача до Департаменту фінансів Міністерства оборони України для призначення одноразової грошової допомоги.

Однак, листом з Харківського обласного військового комісаріату повідомлено позивача, що на засіданні Комісії Міністерства оборони України (протокол № 86 п. 23) стосовно призначення одноразової грошової допомоги, передбаченої ст. 16 Закону України «Про соціальний і правовий захист військовослужбовців та членів їх сімей», комісій дійшла висновку, що необхідність повернення документів позивача щодо призначення грошової допомоги на доопрацювання з посиланням на п. 17 Постанови КМУ № 975.

Не погодившись з вищевказаним листом позивач звернувся до Дергачівського районного суду Харківської області з адміністративним позовом до Міністерства оборони України про визнання протиправними відмови та рішення, зобов’язання вчинити певні дії.

Постановою Дергачівського районного суду Харківської області від 06.02.2017 року по справі № 619/172/17 зобов’язано Міністерство оборони України розглянути питання щодо призначення та виплати позивачу одноразової грошової допомоги, як інваліду 2 групи , яка настала внаслідок поранення, контузії, захворювання, пов’язаних з виконанням мною обов’язків військової служби при перебуванні в країнах, де велись бойові дії відповідно до Порядку призначення і виплати одноразової грошової допомоги у разі загибелі (смерті), каліцтва або інвалідності військовослужбовців, військовозобов'язаних та резервістів, які призвані на навчальні (або перевірочні) та спеціальні збори чи для проходження служби у військовому резерві, затвердженого Постановою Кабінету Міністрів України від № 975 та статей 16-16-3 Закону України «Про соціальний і правовий захист військовослужбовців та членів їх сімей» у розмірі 200 – кратного прожиткового мінімуму для працездатних осіб , на день встановлення інвалідності.

Ухвалою колегії суддів Харківського апеляційного адміністративного суду від 29.03.2017 року постанову Дергачівського районного суду Харківської області від 06.02.201 7 року залишено без змін.

Відповідно до листа Харківського обласного військового комісаріату за № 1355/ВСЗ від 30.05.2017 рішенням комісії Міністерства оборони України з розгляду питань, пов’язаних із призначенням і виплатою одноразової грошової допомоги в разі загибелі (смерті), каліцтва або інвалідності військовослужбовців та інвалідності осіб, звільнених з військової . служби від 05.05.2017 року протокол № 47 п. 3. позивачу відмовлено в призначенні одноразової грошової допомоги, оскільки військова частина та формування Комітету державної безпеки СРСР в підпорядкуванні Міністерства оборони України не перебували і не перебувають та відповідно до вимог ст. 23 Закону України «Про соціальний і правовий захист військовоетужбовців та членів їх сімей», п. 17 Порядку призначення і виплати одноразової грошової допомоги у разі загибелі (смерті), каліцтва або інвалідності військовослужбовців, військовозобов’язаних та резервістів, які призвані на навчальні (або перевірочні) та спеціальні збори чи для проходження служби у військовому резерві, затвердженого Постановою КМУ № 975. відсутні підстави для призначення допомоги за рахунок коштів, що передбачаються в Державному бюджеті України на відповідний рік.

Судом встановлено, що позивач проходив службу саме у збройних силах СРСР, які на той час були підпорядковані та знаходились на фінансовому забезпеченні Міністерства Оборони СРСР, правонаступником якого в подальшому стало Міністерство Оборони України, то в силу ст. 16 Закону України «Про соціальний і правовий захист військовослужбовців та членів їх сімей» і Постанови Кабінету Міністрів України «Про затвердження Порядку призначення і виплати одноразової грошової допомоги у разі загибелі (смерті), інвалідності або часткової втрати працездатності без встановлення інвалідності військовослужбовців, військовозобов'язаних та резервістів, які призвані на навчальні (або перевірочні) та спеціальні збори чи для проходження служби у військовому резерві» від 20.12.2013 року № 975, з боку відповідача наявна протиправність, яка полягає у повернені позивачу документів на доопрацювання та відмови в призначені одноразової грошової допомоги та протиправність рішення Комісії Міністерства оборони України з розгляду питань, пов'язаних із призначенням і виплатою одноразової грошової допомоги від 05.05.2017 року протокол № 47 п. 3.

Судом також встановлено, що оскільки згідно довідки до акта огляду МСЕК серія 12 АДА № 1 18452 від 22.06.2016 року позивачу встановлено ІІ групу інвалідності ( повторно) то він має право на отримання одноразової грошової допомоги у розмірі 200-кратного прожиткового мінімуму, що становить 279800 грн.

Відмова Відповідача в призначені та виплаті позивачу одноразової грошової допомоги є протиправною та не обґрунтованою, оскільки жодне посилання в ній не підтверджене нормативно.

Судовим рішенням у справі №619/2131/17 визнано протиправним п. 3 протоколу № 47 від 05.05.2017 року комісії з розгляду питань, пов'язаних із призначенням ,виплатою одноразової грошової допомоги в разі загибелі (смерті), каліцтва або інвалідності військовослужбовців та інвалідності осіб, звільнених з військової служби Міністерства оборони України.

Визнано протиправною бездіяльність Міністерства оборони України, яка полягає у неприйнятті рішення Міністерством оборони України у місячний строк після надходження документів про призначення одноразової грошової допомоги відповідно до Порядку «Про призначення і виплату одноразової грошової допомоги у разі загибелі ( смерті) інвалідності або часткової втрати працездатності без встановлення інвалідності військових службовців , військовозобов’язаних та резервістів , які призначені на навчальні ( або перевірочні) та спеціальні збори чи для проходження служби у військовому резерві » затвердженого постановою КМУ №975 від 25 грудня 2013.

Визнано протиправними дії Міністерства оборони України, які полягають в надсиланні документів на доопрацювання.

Зобов’язано Харківський обласний Військовий Комісаріат надіслати документи для призначення ОСОБА_1 відповідно до Закону України «Про соціальний і правовий захист військовослужбовців та членів їхніх сімей» та Постановою КМУ 975 від 25.12.2013 року «Про затвердження Порядку та умов призначенню і виплат одноразової грошової допомоги у разі загибелі, смерті інвалідності або часткової втрати працездатності без встановлення інвалідності, військовослужбовців, військовозобов’язаних та резервістів , які призвані на навчальні ( або перевірочні) та спеціальні збори чи для проходження служби у військовому резерві» та Наказу Міністерства Оборони України № 530 від 14.08.2014 року (додаток 13 Наказу №530) на адресу Міністерства Оборони України, щодо виплати йому одноразової грошової допомоги.

Зобов'язано Міністерство оборони України повторно розглянути надіслані на доопрацювання в Харківський обласний військовий комісаріат та вирішити питання щодо призначення ОСОБА_1 одноразової грошової допомоги у розмірі 200 кратного прожиткового мінімуму відповідно до ЗУ «Про соціальний і правовий захист військовослужбовців та членів їхніх сімей», Порядку «Про призначення і виплату одноразової грошової допомоги у разі загибелі, смерті інвалідності або часткової втрати працездатності без встановлення інвалідності, військовослужбовців, військовозобов’язаних та резервістів , які призвані на навчальні ( або перевірочні) та спеціальні збори чи для проходження служби у військовому резерві» затвердженого постановою КМУ №975 від 25 грудня 2013 та Наказу Міністерства Оборони України № 530 від 14.08.2014 року.

На виконання вказаної постанови суду Комісією Міноборони з розгляду питань, пов'язаних із призначенням одноразової грошової допомоги військовослужбовців у разі загибелі (смерті), каліцтва або інвалідності військовослужбовців та інвалідності осіб, звільнених з військової служби Міністерства оборони України було прийнято рішення про відмову у виплаті одноразової грошової допомоги, затверджене протоколом комісії Міноборони №2 п.35 від 05.01.2018 з огляду на те, що заявником не подано документ, який свідчить про причини та обставини поранення, який передбачено пунктом 11 Порядку призначення і виплати одноразової грошової допомоги..., затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 25 грудня 2013 р. № 975.

Відповідно до ст.1 Закону України "Про соціальний і правовий захист військовослужбовців та членів їх сімей" від 20 грудня 1991 року №2011-XII (далі - Закону України №2011-XII), соціальний захист військовослужбовців - діяльність (функція) держави, спрямована на встановлення системи правових і соціальних гарантій, що забезпечують реалізацію конституційних прав і свобод, задоволення матеріальних і духовних потреб військовослужбовців відповідно до особливого виду їх службової діяльності, статусу в суспільстві, підтримання соціальної стабільності у військовому середовищі. Це право на забезпечення їх у разі повної, часткової або тимчасової втрати працездатності, втрати годувальника, безробіття з незалежних від них обставин, у старості, а також в інших випадках, передбачених законом. Згідно зі ст. 1-2 Закону, військовослужбовці користуються усіма правами і свободами людини та громадянина, гарантіями цих прав і свобод, закріпленими в Конституції України та законах України, з урахуванням особливостей, встановлених цим та іншими законами. У зв'язку з особливим характером військової служби, яка пов'язана із захистом Вітчизни, військовослужбовцям надаються визначені законом пільги, гарантії та компенсації.

Відповідно до пункту 2 частини 1 статті 3 Закону, дія цього Закону поширюється на військовослужбовців, які стали інвалідами внаслідок захворювання, пов'язаного з проходженням військової служби, чи внаслідок захворювання після звільнення їх з військової служби, пов'язаного з проходженням військової служби, та членів їх сімей, а також членів сімей військовослужбовців, які загинули, померли чи пропали безвісти. Згідно з ч.1 ст. 16 Закону, одноразова грошова допомога у разі загибелі (смерті), інвалідності або часткової втрати працездатності без встановлення інвалідності військовослужбовців, військовозобов'язаних та резервістів, які призвані на навчальні (або перевірочні) та спеціальні збори чи для проходження служби у військовому резерві (далі - одноразова грошова допомога), - гарантована державою виплата, що здійснюється особам, які згідно з цим Законом мають право на її отримання. Одноразова грошова допомога призначається і виплачується у разі встановлення військовослужбовцю інвалідності, що настала внаслідок поранення (контузії, травми або каліцтва), отриманого ним під час виконання обов'язків військової служби або внаслідок захворювання, пов'язаного з виконанням ним обов'язків військової служби, чи встановлення інвалідності особі після її звільнення з військової служби внаслідок причин, зазначених у цьому підпункті.

Постановою Кабінету Міністрів України від 25.12.2013 року №975 затверджено Порядок призначення і виплати одноразової грошової допомоги у разі загибелі (смерті), інвалідності або часткової втрати працездатності без встановлення інвалідності військовослужбовців, військовозобов'язаних та резервістів, які призвані на навчальні (або перевірочні) та спеціальні збори чи для проходження служби у військовому резерві (далі по тексту – Порядок).

Даний Порядок визначає механізм призначення і виплати одноразової грошової допомоги у разі загибелі (смерті), інвалідності або часткової втрати працездатності без встановлення інвалідності (далі - одноразова грошова допомога) військовослужбовців, військовозобов'язаних та резервістів, які призвані на навчальні (або перевірочні) та спеціальні збори чи для проходження служби у військовому резерві (далі - військовослужбовець, військовозобов'язаний та резервіст).

Відповідно до статті 41 Закону України «Про військовий обов'язок і військову службу» виплата одноразової грошової допомоги у разі загибелі (смерті), інвалідності або часткової втрати працездатності без встановлення інвалідності військовослужбовців, військовозобов'язаних, які призвані на навчальні (або перевірочні) та спеціальні збори, та резервістів під час виконання ними обов'язків служби у військовому резерві здійснюється в порядку і на умовах, встановлених Законом України «Про соціальний і правовий захист військовослужбовців та членів їх сімей».

З аналізу наведених норм Закону вбачається, що право на отримання вказаної допомоги після звільнення з військової служби мають особи, які отримали інвалідність внаслідок захворювання або нещасного випадку, що мали місце в період проходження військової служби незалежно від часу настання інвалідності.

Судом встановлено, що Міністерство оборони України відмовило у виплаті позивачеві одноразової грошової допомоги з підстав відсутності у позивача права на отримання вказаної допомоги через те, що позивачем на подано документ, який свідчить про обставини поранення.

Суд не погоджується з такою позицією відповідача з огляду на таке.

Відповідно до п. 21.7 Положення про військово-лікарську експертизу в Збройних Силах України, затвердженого наказом Міністра оборони України 14 серпня 2008 № 402 та зареєстрованого в Міністерстві юстиції України 17 листопада 2008 року за №1109/15800 (далі - Положення № 402) постанова ВЛК про причинний зв'язок поранення (травми, контузії, каліцтва) приймається відповідно до висновку, зазначеного в довідці про обставини травми (поранення,контузії, каліцтва), або засвідченої копії Акта про нещасний випадок (додаток 1 до Інструкції про розслідування та облік нещасних випадків, професійних захворювань і аварій у Збройних Силах України, затвердженої наказом Міністра оборони України від 06 лютого 2001 року №36, зареєстрованої в Міністерстві юстиції України 23 лютого 2001 року за № 169/5360 (зі змінами)), у яких зазначаються обставини отримання поранення (контузії, травми, каліцтва). На військовослужбовців довідка про обставини травми (поранення,контузії, каліцтва) оформляється у 2 примірниках, перший подається у госпітальну (гарнізонну) ВЛК, а другий зберігається постійно в особовій справі військовослужбовця. У виняткових випадках допускається розгляд ВЛК копії вказаної довідки, засвідченої відповідною посадовою особою та скріпленої гербовою печаткою військової частини (закладу охорони здоров'я Збройних Сил України).

Згідно з п.21.8 Положення №402 при медичному огляді військовослужбовців, колишніх військовослужбовців, військовозобов'язаних і резервістів, призваних на збори, які одержали поранення (травму, контузію, каліцтво) до введення в дію Положення про військово-лікарську експертизу та медичний огляд у Збройних Силах України, затвердженого наказом Міністра оборони України від 04 січня 1994 року №2, зареєстрованого в Міністерстві юстиції України 29 липня 1994 року за № 177/386, і не мають довідки, виданої військовою частиною, ВЛК можуть бути прийняті до уваги достовірні документи про причини і обставини одержання військовослужбовцем поранення (контузії, травми, каліцтва) (записи про первинне звернення по медичну допомогу із зазначенням обставин одержання поранення (травми), витяг із історії хвороби, матеріали службового розслідування, дізнання, досудового слідства за фактом поранення (травми) та інші медичні або військово-облікові документи).

З аналізу вказаних нормативно-правових актів вбачається, що документом, що свідчить про причини та обставини поранення (контузії, травми або каліцтва), зокрема про те, що воно не пов'язане із вчиненням особою кримінального чи адміністративного правопорушення або не є наслідком вчинення нею дій у стані алкогольного, наркотичного чи токсичного сп'яніння, або навмисного спричинення собі тілесного ушкодження може бути будь-який документ, який містить таку інформацію.

Протокол №1053 від 11.04.2014 засідання Центральної військово-лікарської комісії по встановленню причинного зв'язку захворювань, поранень, контузій, травм, каліцтв, свідчить про те, що поранення позивача пов'язане з виконанням обов'язків військової служби при перебуванні в країнах, де велись бойові дії, підтверджується висновками суду по справі №619/2131/17.

Саме в такому порядку встановлювався причинний зв'язок отримання поранення позивачу, тому посилання Міністерства оборони України на відсутність серед документів поданих для призначення та виплати одноразової грошової допомоги, довідки або документу про причини та обставини поранення є безпідставними, необґрунтованими та протиправними.

Слід зазначити, що законодавець чітко встановив обов'язок Міністерства оборони України приймати рішення про виплату одноразової грошової допомоги військовослужбовцям, інвалідність яких настала внаслідок поранення (контузії, травми або каліцтва), отриманого ним під час виконання обов'язків військової служби або внаслідок захворювання, пов'язаного з виконанням ними обов'язків військової служби.

Оспорюване рішення відповідача прийнято без врахування положення абзацу 24 пункту 4.7 Положення про організацію в Міністерстві оборони України роботи з обчислення вислуги років при призначенні пенсій військовослужбовцям і соціального забезпечення осіб, звільнених з військової служби, та членів їх сімей, затвердженого наказом Міністерства оборони України 14 серпня 2014 року № 530, - у разі настання інвалідності копія довідки командира військової частини про причини та обставини поранення (контузії, травми, каліцтва), зокрема про те, що поранення (контузія, травма, каліцтво) не пов'язане з учиненням особою кримінального чи адміністративного правопорушення, не є наслідком учинення нею дій у стані алкогольного, наркотичного чи токсичного сп'яніння або навмисного спричинення собі тілесного ушкодження, - до розпорядника бюджетних коштів подається тільки в тому разі, якщо поранення (контузія, травма або каліцтво) не пов'язане з виконанням обов'язків військової служби.

Одночасно з врахуванням вищезазначеної норми Міністерством оборони України приймаючи оспорюване рішення не врахувало також і те, що згідно підпункту «Б» пункту 21.5 Положення №402, причинний зв'язок поранення (травми, контузії, каліцтва), пов'язаного з виконанням обов'язків військової служби, встановлюється у разі якщо вони не є наслідком протиправного діяння.

Так, відповідно до п. 21.21 глави 21 розділу ІІ Положення №402, за наявності тілесних ушкоджень (відсутність кінцівки, дефекти кісток черепа, рубці після поранень, наявність чужорідних тіл) у колишніх військовослужбовців - учасників бойових дій у роки Великої Вітчизняної війни, в інші періоди ведення бойових дій, у тому числі при проходженні військової служби в країнах, де велися бойові дії, а також у колишніх військовополонених у разі відсутності даних про їх медичний огляд ВЛК з цього приводу в період військової служби ці особи, незалежно від причини звільнення із Збройних Сил і ступеня придатності до військової служби у даний час, для встановлення характеру і давності тілесних ушкоджень за направленням військового комісара підлягають огляду судово-медичним експертом (за необхідності після обстеження у лікувально-профілактичному закладі).

Результати медичного обстеження судово-медичним експертом заносяться в акт судово-медичного дослідження (висновок експерта) за наслідками поранення та разом з довідкою про проходження військової служби і перебування у частинах діючої армії, з посиланням на Перелік країн, посвідченням учасника бойових дій, військово-обліковими і медичними документами направляються до штатних ВЛК для встановлення причинного зв'язку поранення (каліцтва).

Відповідно до п.21.5 глави 21 розділу ІІ Положення №402, постанови ВЛК про причинний зв'язок захворювань, поранень, контузій, травм, каліцтв приймаються в таких формулюваннях:

в) "Поранення (травма, контузія, каліцтво), одержане в результаті нещасного випадку, ТАК, пов'язане з проходженням військової служби" - якщо воно одержане за обставин, не пов'язаних з виконанням обов'язків, або одержане внаслідок правопорушення.

г) "Захворювання, поранення (травма, контузія, каліцтво), ТАК, пов'язане з виконанням обов'язків військової служби при перебуванні в країнах, де велись бойові дії" - якщо захворювання виникло, поранення (контузія, травма, каліцтво) одержане в період перебування в країнах, де велись бойові дії (Перелік країн затверджено постановою Кабінету Міністрів України від 08 лютого 1994 року №63 "Про організаційні заходи щодо застосування Закону України "Про статус ветеранів війни, гарантії їх соціального захисту", і військовослужбовець визнаний учасником бойових дій.

Відповідно до витягу із протоколу засідання Центральної військово-лікарської комісії по становленню причинного зв'язку захворювань, поранень, контузій, травм, каліцтва у колишнього військовослужбовця №1053 від 11.04.2014, що здійснювалось для визначення причинного зв'язку отриманих травм, контузій під час військової служби у країнах, де велись бойові дії, у позивача було виявлено осколкове поранення голови та інших частин тіла.

З врахуванням вищезазначеного, суд приходить до висновку, що рішення Центральної військово-лікарської комісії Міністерства оборони України №1053 від 11.04.2014, яким встановлено причинно-наслідковий зв'язок між отриманими пораненнями та їх наслідками, що настали, підтвердило в діях позивача відсутність протиправного діяння на момент отримання поранення (контузії) і є належним документом, що свідчать про причини та обставини поранення, травми, контузії та захворювання.

Таким чином, суд приходить до висновку про обґрунтованість позовної вимоги щодо скасування рішення Комісії Міністерства оборони України з розгляду питань, пов’язаних із призначенням і виплатою одноразової грошової допомоги та компенсаційних сум - про відмову в призначенні одноразової грошової допомоги ОСОБА_1, оформлене пунктом 35 протоколу № 2 від 05.01.2018.

Відносно позовної вимоги про зобов’язання Міністерство оборони України прийняти рішення про призначення ОСОБА_1 одноразової грошової допомоги, передбаченої ст.16 Закону України «Про соціальний і правовий захист військовослужбовців та членів їхніх сімей» у відповідності з Порядком призначення і виплати одноразової грошової допомоги у разі загибелі (смерті), інвалідності або часткової втрати працездатності без встановлення інвалідності військовослужбовців, військовозобов’язаних та резервістів, які призвані на навчальні (або перевірочні) та спеціальні збори чи для проходження служби у військовому резерві, затвердженим Постановою Кабінету міністрів України №975 від 25.12.2013, у зв’язку з встановленням йому другої групи інвалідності в розмірі 200-кратного прожиткового мінімуму, встановленого законом для працездатних осіб на дату встановлення інвалідності, та надіслати вказане рішення Харківському обласному військовому комісаріату для видання наказу про виплату такої допомоги ОСОБА_1, суд зазначає наступне.

Відповідно до ч.4 ст.246 КАС України, у випадку визнання бездіяльності суб'єкта владних повноважень протиправною та зобов'язання вчинити певні дії, суд може зобов'язати відповідача - суб'єкта владних повноважень прийняти рішення на користь позивача, якщо для його прийняття виконано всі умови, визначені законом, і прийняття такого рішення не передбачає права суб'єкта владних повноважень діяти на власний розсуд. У випадку, якщо прийняття рішення на користь позивача передбачає право суб'єкта владних повноважень діяти на власний розсуд, суд зобов'язує суб'єкта владних повноважень вирішити питання, щодо якого звернувся позивач, з урахуванням його правової оцінки, наданої судом у рішенні.

Статтею 16-2 Закону України "Про соціальний і правовий захист військовослужбовців та членів їх сімей" передбачалось, що одноразова грошова допомога призначається і виплачується у розмірі:

а) 500-кратного прожиткового мінімуму, встановленого для працездатних осіб на 1 січня календарного року, - у разі загибелі (смерті) військовослужбовця, військовозобов'язаного або резервіста у випадках, зазначених у підпунктах 1 - 3 пункту 2 статті 16 цього Закону;

б) 250-кратного прожиткового мінімуму, встановленого для працездатних осіб на 1 січня календарного року, - у разі встановлення військовослужбовцю інвалідності I групи, 200-кратного прожиткового мінімуму, встановленого для працездатних осіб на 1 січня календарного року, - у разі встановлення військовослужбовцю інвалідності II групи, 150-кратного прожиткового мінімуму, встановленого для працездатних осіб на 1 січня календарного року, - у разі встановлення військовослужбовцю інвалідності III групи (підпункт 4 пункту 2 статті 16 цього Закону).

Одноразова грошова допомога у випадках, зазначених у підпунктах 5 - 9 пункту 2 статті 16 цього Закону, призначається і виплачується залежно від встановленої військовослужбовцю, військовозобов'язаному або резервісту інвалідності та ступеня втрати ним працездатності у розмірі, визначеному Кабінетом Міністрів України. При цьому у випадках, зазначених у підпункті 5 пункту 2 статті 16 цього Закону, розмір одноразової грошової допомоги не може бути меншим за 70-кратний прожитковий мінімум, встановлений законом для працездатних осіб на 1 січня календарного року.

Суд зазначає, що Законом України від 06.04.2017 № 2004-VIII "Про внесення змін до деяких законів України щодо підвищення рівня соціального захисту військовослужбовців та членів їх сімей", який набрав чинності 07.05.2017 року, у Закон України "Про соціальний і правовий захист військовослужбовців та членів їх сімей" було внесено ряд змін, зокрема, текст статті 16 - 2 викладено в такій редакції:

"1. Одноразова грошова допомога призначається і виплачується у розмірі:

а) 750-кратного прожиткового мінімуму, встановленого законом для працездатних осіб на 1 січня календарного року, - у разі загибелі (смерті) військовослужбовця, військовозобов'язаного або резервіста у випадках, зазначених у підпункті 1 пункту 2 статті 16 цього Закону; 500-кратного прожиткового мінімуму, встановленого законом для працездатних осіб на 1 січня календарного року, - у разі загибелі (смерті) військовослужбовця, військовозобов'язаного або резервіста у випадках, зазначених у підпунктах 2 - 3 пункту 2 статті 16 цього Закону;

б) 400-кратного прожиткового мінімуму, встановленого законом для працездатних осіб на 1 січня календарного року, - у разі встановлення військовослужбовцю інвалідності I групи, 300-кратного прожиткового мінімуму, встановленого законом для працездатних осіб на 1 січня календарного року, - у разі встановлення військовослужбовцю інвалідності II групи, 250-кратного прожиткового мінімуму, встановленого законом для працездатних осіб на 1 січня календарного року, - у разі встановлення військовослужбовцю інвалідності III групи (підпункт 4 пункту 2 статті 16 цього Закону).

2. Одноразова грошова допомога у випадках, зазначених у підпунктах 5 - 9 пункту 2 статті 16 цього Закону, призначається і виплачується залежно від встановленої військовослужбовцю, військовозобов'язаному або резервісту інвалідності та ступеня втрати ним працездатності у розмірі, визначеному Кабінетом Міністрів України. При цьому у випадках, зазначених у підпункті 5 пункту 2 статті 16 цього Закону, розмір одноразової грошової допомоги не може бути меншим за 70-кратний прожитковий мінімум, встановлений законом для працездатних осіб на 1 січня календарного року".

У свою чергу, пунктом 2 "Прикінцевих положень" Закону № 2004-VIII встановлено, що дія цього Закону не поширюється на осіб, стосовно яких до набрання чинності цим Законом прийнято рішення про призначення та виплату їм одноразової грошової допомоги у разі загибелі (смерті), встановлення інвалідності або часткової втрати працездатності без встановлення інвалідності або які отримали замість зазначеної допомоги інші компенсаційні виплати відповідно до законодавства.

В матеріалах справи відсутні докази того, що Міністерством оборони України буде призначено позивачу одноразову грошову допомогу у невідповідному розмірі та внаслідок таких протиправних дій відповідача буде порушено права позивача на належний розмір одноразової грошової допомоги.

Суд зазначає, що обов'язковою умовою надання правового захисту судом є наявність відповідного порушення суб'єктом владних повноважень прав, свобод або інтересів особи на момент її звернення до суду. Порушення має бути реальним, стосуватися (зачіпати) зазвичай індивідуально виражених права чи інтересів особи, яка стверджує про їх порушення.

Відповідно до ч.7 ст.246 КАС України, висновок суду про задоволення позову чи про відмову в позові повністю або частково щодо кожної із заявлених вимог не може залежати від настання або ненастання певних обставин (умовне рішення).

Гарантоване статтею 55 Конституції України й конкретизоване у звичайних законах України право на судовий захист передбачає можливість звернення до суду за захистом порушеного права, але вимагає, щоб стверджувальне порушення було обґрунтованим.

Наведені положення не дозволяють скаржитися щодо законодавства або певних обставин абстрактно, лише тому, що заявник вважає начебто певні положення норм законодавства впливають на його правове становище.

З огляду на фактичні обставини справи та зумовленого ними нормативного регулювання спірних правовідносин, суд виходить з того, що заявлена позивачем вимога про зобов’язання Міністерства оборони України повторно розглянути висновок і документи, подані комісаріатом і призначити ОСОБА_1 допомогу 200 мінімальних прожиткових мінімумів для працездатної особі встановлених законом на 1 січня 2018 року підлягає задоволенню в частині зобов’язання Міністерства оборони України вирішити питання щодо призначення та нарахування одноразової грошової допомоги ОСОБА_1 відповідно до вимог Закону України «Про соціальний і правовий захист військовослужбовців та членів їхніх сімей» та в Порядку, затвердженим Постановою КМУ №975 від 25.12.2013 року та Наказом Міністерства Оборони України №530 від 14.08.2014 року, з урахуванням правової оцінки, наданої судом у рішенні.

Позовна вимога щодо зобов'язання ХОВК направити Міністерству оборони України документи ОСОБА_1 є похідною позовною вимогою та задовольняється судом з огляду на необхідність дотримання процедури призначення зазначеного виду допомоги позивачу.

Статтею 19 Конституції України передбачено, що правовий порядок в Україні ґрунтується на засадах, відповідно до яких ніхто не може бути примушений робити те, що не передбачено законодавством. Органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

Відповідно до ч.1 та ч.2 ст. 2 Кодексу адміністративного судочинства України, завданням адміністративного судочинства є справедливе, неупереджене та своєчасне вирішення судом спорів у сфері публічно-правових відносин з метою ефективного захисту прав, свобод та інтересів фізичних осіб, прав та інтересів юридичних осіб від порушень з боку суб'єктів владних повноважень. У справах щодо оскарження рішень, дій чи бездіяльності суб'єктів владних повноважень адміністративні суди перевіряють, чи прийняті (вчинені) вони:1) на підставі, у межах повноважень та у спосіб, що визначені Конституцією та законами України; 2) з використанням повноваження з метою, з якою це повноваження надано; 3) обґрунтовано, тобто з урахуванням усіх обставин, що мають значення для прийняття рішення (вчинення дії); 4) безсторонньо (неупереджено); 5) добросовісно; 6) розсудливо; 7) з дотриманням принципу рівності перед законом, запобігаючи всім формам дискримінації; 8) пропорційно, зокрема з дотриманням необхідного балансу між будь-якими несприятливими наслідками для прав, свобод та інтересів особи і цілями, на досягнення яких спрямоване це рішення (дія); 9) з урахуванням права особи на участь у процесі прийняття рішення; 10) своєчасно, тобто протягом розумного строку.

За приписами ч.1 ст.77 Кодексу адміністративного судочинства України кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених статтею 78 КАС України.

Зважаючи на встановлені у справі обставини та з огляду на приписи норм чинного законодавства, які регулюють спірні правовідносини, суд дійшов висновку про обґрунтованість заявлених позовних вимог в частині зобов'язання Харківського обласного військового комісаріату повторно направити документи ОСОБА_1 щодо призначення одноразової грошової допомоги розпоряднику бюджетних коштів - Міністерству оборони України, визнання протиправною відмови Міністерства оборони України в призначенні ОСОБА_1 одноразової грошової допомоги, передбаченої ст.16 Закону України «Про соціальний і правовий захист військовослужбовців та членів їхніх сімей»; скасування рішення Комісії Міністерства оборони України з розгляду питань, пов’язаних із призначенням і виплатою одноразової грошової допомоги та компенсаційних сум - про відмову в призначенні одноразової грошової допомоги ОСОБА_1, оформлене пунктом 35 протоколу № 2 від 05.01.2018 та зобов’язання Міністерства оборони України вирішити питання щодо призначення та нарахування одноразової грошової допомоги ОСОБА_1 відповідно до вимог Закону України «Про соціальний і правовий захист військовослужбовців та членів їхніх сімей» та в Порядку, затвердженим Постановою КМУ №975 від 25.12.2013 року та Наказом Міністерства Оборони України №530 від 14.08.2014 року, з урахуванням правової оцінки, наданої судом у рішенні.

Щодо вимоги позивача стосовно встановлення судового контролю, суд зазначає, що в силу положень ч.1 ст.382 КАС України, суд, який ухвалив судове рішення в адміністративній справі, може зобов'язати суб'єкта владних повноважень, не на користь якого ухвалене судове рішення, подати у встановлений судом строк звіт про виконання судового рішення.

Отже, зазначене є правом суду, а не обов'язком, водночас, позивачем не наведено обставин, які б викликали у суду сумнів у тому, що відповідач може ухилятись від виконання судового рішення, у зв'язку з чим у суду відсутні підстави для застосування приписів ст.382 КАС України щодо встановлення судового контролю шляхом зобов’язання відповідача подати звіт про виконання рішення суду.

Судові витрати підлягають розподілу відповідно до приписів ст.139 КАС України.

Керуючись ст.ст. 19, 139, 205, 229, 241-247, 250, 255, 293, 295, 297 Кодексу адміністративного судочинства України, суд, -

В И Р І Ш И В:

Адміністративний позов ОСОБА_1 (вул. Сербіна, буд.44, м. Дергачі, Харківська область, 64100, код НОМЕР_1) до Міністерства оборони України (просп. Повітрофлотський, буд.6, м. Київ, 03168, код ЄДРПОУ 00034022) , Харківського обласного військового комісаріату (вул.Коцарська, буд.56, м.Харків, 61052, код ЄДРПОУ 08166355) про зобов'язання вчинити певні дії - задовольнити частково.

Визнати протиправною відмову Міністерства оборони України в призначенні ОСОБА_1 одноразової грошової допомоги, передбаченої ст.16 Закону України «Про соціальний і правовий захист військовослужбовців та членів їхніх сімей» та скасувати рішення Комісії Міністерства оборони України з розгляду питань, пов’язаних із призначенням і виплатою одноразової грошової допомоги та компенсаційних сум - про відмову в призначенні одноразової грошової допомоги ОСОБА_1, оформлене пунктом 35 протоколу № 2 від 05.01.2018.

Зобов’язати Харківський обласний військовий комісаріат повторно направити документи ОСОБА_1 щодо призначення одноразової грошової допомоги розпоряднику бюджетних коштів - Міністерству оборони України.

Зобов’язати Міністерство оборони України вирішити питання щодо призначення та нарахування одноразової грошової допомоги ОСОБА_1 відповідно до вимог Закону України "Про соціальний і правовий захист військовослужбовців та членів їх сімей" від 20 грудня 1991 року №2011-XII, Положенням про організацію в Міністерстві оборони України роботи з обчислення вислуги років для призначення пенсій військовослужбовцям і соціального забезпечення осіб, звільнених з військової служби, та членів їх сімей, затвердженого Наказом Міністерства оборони України 14 серпня 2014 року №530 та зареєстрованого в Міністерстві юстиції України 20 жовтня 2014 р. за №1294/26071 та Порядком призначення і виплати одноразової грошової допомоги у разі загибелі (смерті), інвалідності або часткової втрати працездатності без встановлення інвалідності військовослужбовців, військовозобов'язаних та резервістів, які призвані на навчальні (або перевірочні) та спеціальні збори чи для проходження служби у військовому резерві, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 25 грудня 2013 р. №975, з урахуванням правової оцінки, наданої судом у рішенні.

У задоволенні решти позовних вимог - відмовити.

Апеляційна скарга на рішення суду подається протягом тридцяти днів безпосередньо до суду апеляційної інстанції.

До дня початку функціонування Єдиної судової інформаційно-телекомунікаційної системи апеляційні скарги подаються учасниками справи до або через відповідні суди за правилами, що діяли до набрання чинності редакцією Кодексу адміністративного судочинства України від 15.12.2017.

Якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частини рішення (ухвали) суду, або розгляду справи в порядку письмового провадження, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення.

Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано.

У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови судом апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Рішення у повному обсязі виготовлено 31 травня 2018 року.

Суддя Котеньов О.Г.