Рішення № 74371150, 30.03.2018, Шевченківський районний суд міста Києва

Справа № 761/34749/16-ц

Провадження № 2/761/1999/2018

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

30 березня 2018 року Шевченківський районний суд м. Києва у складі:

головуючого - судді Малинникова О.Ф.

при секретарі - Салаті В.В.

розглянувши у відкритому судовому засіданні у м. Києві цивільну справу за позовом ОСОБА_1 до Публічного акціонерного товариство «ФІДОБАНК» про визнання кредитного договору не дійсним, -

встановив:

У жовтні 2016 року до суду надійшла позовна заява ОСОБА_1 до Публічного акціонерного товариство «ФІДОБАНК» про визнання кредитного договору не дійсним.

Ухвалою судді Шевченківського районного суду м. Києва від 05 жовтня 2016 року відкрито провадження за позовом ОСОБА_1 до ПАТ «ФІДОБАНК» про визнання кредитного договору недійсним, справа призначена до розгляду на 06 лютого 2017 року.

Ухвалою Шевченківського районного суду м. Києва від 08 лютого 2018 року вирішено розгляд даної справи продовжити за правилами спрощеного позовного провадження без повідомлення сторін

Позивач зазначив, що 01 жовтня 2008 року між ним та Відкритим акціонерним товариством "Ерсте і Банк" правонаступником прав та обов'язків якого є Публічне акціонерне товариство "ФІДОБАНК" було укладено Кредитний договір № 014/17847/2/23691 від 01 жовтня 2008 року, який має цільове призначення - на придбання двохкімнатної квартири, що знаходиться за адресою: АДРЕСА_1. Банк надав Позичальнику кредит в сумі 68000 доларів США на строк користування до 30 вересня 2030 року із сплатою 12,5% річних. Відповідачем були внесені до Кредитного договору у п.1.2. яким встановлено додаткова оплата при наданні кредиту Позивачу:

- п.п.1.2.1 комісії за ведення поточного рахунку в розмірі 20 грн.;

- п.п.1.2.2 комісії за виплату коштів з поточного рахунку в розмірі 0,5% від суми кредиту;

п.п.1.2.3 комісії за розрахунково-касове обслуговування позичкового рахунку в розмірі 0,99% від суми кредиту.

Посилаючись на ст. ст. 524, 533 ЦК України щодо визначення грошового еквівалента у іноземній валюті, позивач зазначив, що відповідачем мала бути розрахована реальна вартість кредиту та складено графік його погашення, що необхідно для підтвердження обставин які мають істотне значення для виконання зобов'язань за договором та установлення обов'язкових для споживача умов, з якими він не мав реальної можливості ознайомитися перед укладенням договору Позивач зазначив що банк ввів йог в оману, оскільки банком не були озвучені попередньо всі витрати, на які як виявилось недостатньо його доходів для погашення кредиту. Отже, обставини змінились настільки, якби сторони могли передбачити це, вони не уклали б договір.

Враховуючи вищевикладене та положення ч.1 ст. 652 та ст. 230 ЦК України, позивач просив визнати недійсним Кредитний договір № 014/17847/2/23691 від 01 жовтня 2008 року.

У березні 2018 року позивач доповнив позовні вимоги та просив:

- визнати нікчемними п.1.2.1, 1.2.2, 1.2.3. Кредитного договору №014/17847/2/23691 від 01 жовтня 2008 року та Додаток до повідомлення позичальника-фізичної особи про умови надання споживчого кредиту укладених між ОСОБА_1 та Відкритим акціонерним товариством "Ерсте Банк" правонаступником прав та обов'язків якого є Публічне акціонерне товариство "ФІДОБАНК", щодо встановлення комісії за обслуговування кредиту.

- стягнути з Публічного акціонерного товариства "ФІДОБАНК" на користь ОСОБА_1 5245,47 грн. незаконно зарахованих комісій за обслуговування кредиту.

- стягнути з Публічного акціонерного товариства "ФІДОБАНК" на користь ОСОБА_1 10000 грн. моральної шкоди.

У запереченнях проти позову представник ПАТ «Фідобанк» зазначив, що вимоги ОСОБА_1 про визнання кредитного договору недійсним на підставі ст. 230 ЦК України з посиланням на те, що Банк не мав права покладати на позичальника самостійно нести валютні ризики, вважає, що якби сторони могли б це передбачити, вони не укладали б договір, як вказано в ч. 1. ст. 652 ЦК України. Водночас, зазначені доводи Позивача з посиланням на обман з боку відповідача щодо неправомірну видачу кредиту в іноземній валюті є безпідставними, оскільки правочин визнається вчиненим під впливом обману у випадку навмисного введення іншої сторони в оману щодо обставин, які впливають на вчинення правочину.

Зростання/коливання курсу іноземної валюти не є достатньою підставою для розірвання кредитного договору за ч.1 ст. 652 ЦК, оскільки зазначене стосується обох сторін договору й позичальник при належній завбачливості міг, виходячи з динаміки зміни курсів валют із моменту введення в обіг національної валюти та її девальвації, передбачити в момент укладення договору можливість зміни курсу гривні України до іноземної валюти, а також зважити можливості отримання кредиту в національній валюті.

Стосовно визнання нікчемним кредитного договору, відповідач посилаючись на судову практику, зазначив, що слід розмежовувати кредитний договір, який є недійсним у силу закону (нікчемний) або може бути визнаний таким у судовому порядку (оспорюваний) з підстав, встановлених частиною першою статті 215 ЦК, та кредитний договір, який є неукладеним (не відбувся), що не може бути визнаний недійсним, зокрема, у випадку, коли сторони в належній формі не досягли згоди щодо хоча б з однієї його істотної умови або зміст яких неможливе встановити виходячи з норм чинного законодавства (статті 536, 638, 1056-1 ЦК).

Банком виконані положення пункту 3.8 Правил надання банками України інформації споживачу про умови кредитування та сукупну вартість кредиту, затверджених постановою Правління Національного банку України від 10 травня 2007 року N 168, зареєстрованих у Міністерстві юстиції України 25 травня 2007 року N 541/13808 (щодо договорів, укладених після набрання постановою чинності), де передбачено обов'язок банків у разі надання кредиту в іноземній валюті під час укладення кредитного договору попередити споживача, що валютні ризики під час виконання зобов'язань за цим договором несе споживач.

На дату укладення кредитного договору ВАТ «Ерсте Банк» діяв на підставі банківської ліцензії №224, яка була видана Національним Банком України та зареєстрована за №303, 25.01.2006р. (копія додається в справу). Операції з іноземною валютою здійснювались на підставі дозволу №224-2 від 18.09.2007р.

Суд дослідивши матеріали цивільної справи, вважає позов таким, що не підлягає задоволенню.

Як вбачається з матеріалів справи та не оспорюється сторонами, між позичальником та Відкритим акціонерним товариством "Ерсте і Банк" правонаступником прав та обов'язків якого є Публічне акціонерне товариство "ФІДОБАНК" було укладено Кредитний договір № 014/17847/2/23691 від 01 жовтня 2008 року, який має цільове призначення - на придбання двохкімнатної квартири, що знаходиться за адресою: АДРЕСА_1.

Згідно з кредитним договором за пп.1.1 Банк надає Позичальнику кредит в сумі 68000 доларів США на строк користування до 30 вересня 2030 року із сплатою 12,5 відсотків річних, а також за пп.1.2 додатково сплачує при наданні кредиту:

- п.п.1.2.1 комісії за ведення поточного рахунку в розмірі 20 грн.;

- п.п.1.2.2 комісії за виплату коштів з поточного рахунку в розмірі 0,5% від суми кредиту;

п.п.1.2.3 комісії за розрахунково-касове обслуговування позичкового рахунку в розмірі 0,99% від суми кредиту.

Звертаючись до суду з позовом про визнання недійсним Кредитного договору № 014/17847/2/23691 від 01 жовтня 2008, позивач посилався на ст..ст.523 та 533 ЦК України стосовно того, що грошове зобов'язання має бути виражене у грошовій валюті України - гривні. Банком мала бути розрахована реальна вартість кредиту та складено графік його погашення, що необхідно для установлення обов'язкових для споживача умов, з якими однак він не мав реальної можливості ознайомитися перед укладенням договору. Тому він вважає, що Банк, яким не були озвучені попередньо йому всі витрати, на які як виявилось недостатньо доходів для погашення кредиту ввів його, як Позичальника в оману. Тобто, обставини змінились настільки, що якби сторони могли передбачити це, вони не уклали б договір.

Позивач посилається у позовній заяві на норми ч.1 ст. 652 Цивільного кодексу України як підставу для визнання недійсним кредитного договору № 014/17847/2/23691 від 01 жовтня 2008

Згідно із ч.1 ст. 652 ЦК України передбачено, що у разі істотної зміни обставин, якими сторони керувалися при укладенні договору, договір може бути змінений або розірваний за згодою сторін, якщо інше не встановлено договором або не випливає із суті зобов'язання. Зміна обставин є істотною, якщо вони змінилися настільки, що, якби сторони могли це передбачити, вони не уклали б договір або уклали б його на інших умовах.

Посилаючись на зазначені положення, позивачем під істотною зміною обставин має на увазі зміни курсу гривні до долара США що призвело до збільшення щомісячних внесків у порівнянні з початковими умовами кредитного договору, пояснивши при цьому «якби всі витрати попередньо були озвучені Позичальнику, то його доходів було б недостатньо для погашення кредиту і він би його не взяв, а Банк йому б його не надав», тобто Банк ввів Позичальника в оману.

У відповідності із п.20 постанови Пленуму Верховного Суду України від 06.11.2009р. за №9 «Про судову практику розгляду цивільних справ про визнання правочинів недійсними», роз'яснено, що правочин визнається вчиненим під впливом обману у випадку навмисного введення іншої сторони в оману щодо обставин, які впливають на вчинення правочину. На відміну від помилки, ознакою обману є умисел у діях однієї зі сторін правочину. Наявність умислу в діях відповідача, істотність значення обставин, щодо яких особу введено в оману, і сам факт обману повинна довести особа, яка діяла під впливом обману. Обман щодо мотивів правочину не має істотного значення.

Між тим, як судом встановлено позивач на час підписання Кредитного договору 014/17847/2/23691 від 01 жовтня 2008 був дієздатною особою, розумів свої дії. Він мав можливість ознайомитися з усіма умовами Кредитного договору до його підписання, але він реалізував своє право підписавши даний договір.

Тобто позивачу, як позичальнику, були відомі усі умови договору та не існувало ніяких інших умов, які б примусили йому прийняти їх на вкрай невигідних для себе умовах. Укладаючи кредитний договір, він міг з'ясувати на яких умовах договір укладається, та визначити для себе чи сприймає він викладені у договорі умови та чи влаштовують його наміри покладені на нього зобов'язання, у тому числі щодо розрахунку за кредит.

Доводи Позивача відносно неправомірних дій позивача при видачі кредиту в іноземній валюті, курс якої змінився незалежно від волі обох сторін суд вважає безпідставними.

Посилання Позичальника на зміну курсу валют, на суду не можуть прийняті судом виходячи з наступного: діючим законодавством не передбачений стабільний курс долару США по відношенню до національної валюти України - гривні.

Відповідно до ч. 1 ст. 36 Закону України від 20.05.1999 р, № 679-ХІУ "Про Національний банк України", Національний банк встановлює офіційний курс гривні до іноземних валют та оприлюднює його.

Згідно ч. 1 ст. 8 Декрету Кабінету Міністрів України від 19.02.1993р. № 15-93 "Про систему валютного регулювання та валютного контролю", валютні курси встановлюються Національним Банком України за погодженням з Кабінетом Міністрів України;

Поряд з викладеним Положенням "Про встановлення офіційного курсу гривні до іноземних валют та курсу банківських металів", затвердженим Постановою Правління Національного Банку України № 496 від 12.11.2003р. визначається, що офіційний курс гривні до іноземних валют, зокрема, долару США установлюється щоденно. Для розрахунку гривні до іноземних валют використовується інформація для котирування іноземних валют станом на останню дату. З викладеного, можна зробити висновок, що стабільність курсу гривні до іноземних валют законодавчо не закріплена.

Таким чином, при укладенні Кредитного договору в іноземній валюті (доларах США) сторони договору як усвідомлювали, що курс національної валюти України - гривні по відношенню до долара США не є незмінним, а також, усвідомлювали, що зміна вказаного курсу можливо настане, а тому Позичальник, беручи на себе обов'язки щодо погашення кредиту саме в доларах США, повинен був передбачити та врахувати можливі зміни, зокрема, - підвищення валютного ризику за Кредитним договором.

Відповідно до п. 6.1 та інших підпунктів п.6 щодо прав кредитора за кредитним договором № 014/17847/2/23691 від 01 жовтня 2008 передбачено, що Позичальник ознайомлений з правом кредитора у разі зміни обставин, які мають безпосередній вплив на вартість кредитних ресурсів кредитора, незалежно від волі сторін та обставин, з яких Позичальник виходив при укладені цього договору.

Посилання Позичальника у додаткових позовних вимогах на те, що оскільки відповідно до умов кредитного договору від 01 жовтня 2008 року, що укладений між сторонами, банк надав позичальнику кредит на споживчі цілі, то особливості регулювання відносин сторін визначаються Законом України «Про захист прав споживачів». Позивач зазначив, що а положеннями частини п'ятої статті 11, частин першої, другої, п'ятої, сьомої статті 18 Закону України «Про захист прав споживачів» до договорів зі споживачами про надання споживчого кредиту застосовуються положення цього Закону про несправедливі умови в договорах, зокрема положення, згідно з якими передбачаються зміни в будь-яких витратах за договором, крім відсоткової ставки.

Судом при розгляді враховані усні та письмові пояснення надані сторонами досліджені письмові докази надані сторонами щодо обставин визнання недійсним кредитного договору № 014/17847/2/23691 від 01 жовтня 2008, у тому числі стосовно не находить підстав для задоволення позовних вимог.

Статтею 55 Закону України «Про банки та банківську діяльність» встановлено, що відносини банку з клієнтом регулюються законодавством України, нормативно-правовими актами Національного банку України та угодами (договорами) між клієнтом та банком.

Відповідно до ч. 1 ст. 626 ЦК України договором є домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав та обов'язків.

Згідно зі статтею 627 ЦК України сторони є вільні в укладенні договору та визначенні умов договору з урахуванням вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства.

Згідно з ч. 1 ст. 638 ЦК України договір є укладеним, якщо сторони в належній формі досягли згоди з усіх істотних умов договору.

Відповідно до ч. 1 ст. 1054 ЦК України за кредитним договором банк або інша фінансова установа (кредитодавець) зобов'язується надати грошові кошти (кредит) позичальникові у розмірі та на умовах, встановлених договором, а позичальник зобов'язується повернути кредит та сплатити проценти.

Беручи до уваги вище викладене кредитний договір відповідає внутрішній волі позивача, його було укладено та підписано за згоди двох сторін - Позивача та Відповідача, які досягли згоди щодо істотних умов договору тому він відповідає нормам чинного законодавства і підстав, які передбачені ч. 1 ст. 652 ЦК України, для визнання недійсним кредитного договору та додаткових вимог щодо визнання недійсними п.п.1.2.1,пп.1.2.2.,пп.1.2.3. пункту 2.Кредитного договору у п.1.2. яким встановлено додаткова оплата при наданні кредиту (комісії : за ведення поточного рахунку в розмірі 20 грн.; за виплату коштів з поточного рахунку в розмірі 0,5% від суми кредиту; комісії за розрахунково-касове обслуговування позичкового рахунку в розмірі 0,99% від суми кредит.

Так як виходячи з вище викладеного позивач при підписанні договору засвідчив викладені у пунктах 3,5,6,9 умови, у тому числі, пов'язані з істотною зміною обставин щодо погіршення його матеріального стану, з яких Позичальник виходив при укладені цього договору.

Обставини на які посилається позивач в позовній заяві не є підставою для визнання недійсним Кредитного № 014/17847/2/23691 від 01 жовтня 2008 а також невиконання Позичальником зобов'язань за вище вказаним договором.

Враховуючи викладене, відсутні передбачені ч.1 ст. 652 ЦК України підстави для задоволення позову про визнання недійсним кредитного договору, у тому числі додаткових вимог позивача щодо визнання недійсними п.п.1.2.1,пп.1.2.2.,пп.1.2.3. пункту 2.Кредитного договору у п.1.2. яким встановлено додаткова оплата при наданні кредиту (комісії : за ведення поточного рахунку в розмірі 20 грн.; за виплату коштів з поточного рахунку в розмірі 0,5% від суми кредиту; комісії за розрахунково-касове обслуговування позичкового рахунку в розмірі 0,99% від суми кредит.

З огляду на викладене та на підставі: ст. 55 Закону України «Про банки та банківську діяльність», ст.ст. 203, 215, 216, 524, 533, 626, 627, 638, 652 ч. 1 ст. 1054 ЦК України та керуючись ст.ст. 3-5, 258-259, 264-268, 272-283, ЦПК України, суд

в и р і ш и в :

У позові ОСОБА_1 до Публічного акціонерного товариство «ФІДОБАНК» про визнання кредитного договору не дійсним - відмовити.

Рішення може бути оскаржене до Апеляційного суду м. Києва шляхом подачі апеляційної скарги до або через Шевченківський районний суд м. Києва протягом тридцяти днів з дня його проголошення. Якщо у судовому засіданні було проголошено лише вступну і резолютивну частину судового рішення або у разі розгляду (вирішення питання) без повідомлення (виклику) учасників справи, цей строк обчислюється з дня складання повного судового рішення.

Суддя: Малинников О.Ф.