Постанова № 74370064, 23.05.2018, Голосіївський районний суд міста Києва

Справа № 752/9579/18

Провадження №: 1-кс/752/4075/18

У Х В А Л А

23.05.2018 року слідчий суддя Голосіївського районного суду м. Києва Чередніченко Н.П., з участю секретаря Миколенко Т.С., адвоката Батури П.О., прокурора Ариванюка П.П., підозрюваного ОСОБА_2, розглянувши в приміщенні суду у відкритому судовому засіданні в м. Києві клопотання заступника начальника слідчого відділу управління з розслідування кримінальних проваджень слідчими органів прокуратури та процесуального керівництва прокуратури Автономної Республіки Крим Лушпієнка В.М., погоджене прокурором відділу прокуратури Автономної Республіки Крим Косяченко Т.М., про арешт мана, -

в с т а н о в и в :

заступник начальника слідчого відділу управління з розслідування кримінальних проваджень слідчими органів прокуратури та процесуального керівництва прокуратури Автономної Республіки Крим Лушпієнко В.М., за погодженням прокурора відділу прокуратури Автономної Республіки Крим Косяченко Т.М., звернувся до слідчого судді з клопотанням про накладення арешту на тимчасово вилучене 16.05.2018 року майно під час проведення особистого обшуку, було виявлено та вилучено майно, а саме: грошові кошти в сумі 3000 грн. та мобільний телефон «самсунг» та поновити пропущений строк звернення з відповідним клопотанням.

В обґрунтування клопотання зазначено про те, що слідчим відділом управління з розслідування кримінальних проваджень слідчими органів прокуратури та процесуального керівництва прокуратури Автономної Республіки Крим здійснюється досудове розслідування у кримінальному провадженні № 42017010000000176 від 09.11.2017 року, за ознаками кримінального правопорушення, передбаченого ч. 2 ст. 365, ч. 3 ст. 368 КК України.

В ході досудового розслідування встановлено, що співробітники Білоцерківського ВП ГУ НПУ у Київській області, серед яких і ОСОБА_2 та начальник карного розшуку Білоцерківського ВП ГУ НПУ у Київській області ОСОБА_5 вимагали неправомірну вигоду у підозрюваного в кримінальному провадженні № 12017110030006649 від 26.12.2017 ОСОБА_6 за отримання ним умовного строку у вказаному кримінальному провадженні чи закриття такого провадження.

В ході подальшого досудового розслідування 16.05.2018 року під час проведення оперативно-розшукових заходів та слідчих дій, за підозрою у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч. 3 ст. 368 КК України було затримано ОСОБА_2, після чого проведено особистий обшук, під час якого виявлено та вилучено грошові кошти - українська гривня шість купюр номіналом 500 із серіями та номерами: СГ 5708089, СГ 5708090, СГ 5708091, ВЗ 0888022, ФБ 3438882, ВВ 4923038 та мобільний телефон «Самсунг» золотистого кольору s/n: НОМЕР_1.

18.05.2018 було винесено постанову про визнання вилучених грошових коштів в сумі 3000 грн. та мобільного телефону речовими доказами.

Відповідно до ст. 167 КПК України, тимчасовим вилученням майна є фактичне позбавлення підозрюваного або осіб, у володінні яких перебуває зазначене у частині другій цієї статті майно, можливості володіти, користуватися та розпоряджатися певним майном до вирішення питання про арешт майна або його повернення.

Тимчасово вилученим може бути майно у вигляді речей, документів, грошей тощо, щодо яких є достатні підстави вважати, що вони: 1) підшукані, виготовлені, пристосовані чи використані як засоби чи знаряддя вчинення кримінального правопорушення та (або) зберегли на собі його сліди; 2) призначалися (використовувалися) для схиляння особи до вчинення кримінального правопорушення, фінансування та/або матеріального забезпечення кримінального правопорушення або винагороди за його вчинення; 3) є предметом кримінального правопорушення, у тому числі пов'язаного з їх незаконним обігом; 4) одержані внаслідок вчинення кримінального правопорушення та/або є доходами від них, а також майно, в яке їх було повністю або частково перетворено.

Згідно з п. 1 ч. 2 ст. 170 КПК України, арешт майна допускається з метою забезпечення збереження речових доказів.

Враховуючи положення ч. 5 ст. 170 КПК України, у випадку, передбаченому пунктом 3 частини другої цієї статті, арешт накладається на майно підозрюваного, обвинуваченого, засудженого або юридичної особи, щодо якої здійснюється провадження, за наявності достатніх підстав вважати, що суд у випадках, передбачених Кримінальним кодексом України, може призначити покарання у виді конфіскації майна або застосувати до юридичної особи захід кримінально-правового характеру у виді конфіскації майна.

Відповідно до ч. 5 ст. 171 КПК України, у разі тимчасового вилучення майна під час обшуку, огляду, здійснюваних на підставі ухвали слідчого судді, передбаченої статтею 235 цього Кодексу, клопотання про арешт такого майна повинно бути подано слідчим, прокурором протягом 48 годин після вилучення майна, інакше майно має бути негайно повернуто особі, в якої його було вилучено.

Згідно із ст. 132 КПК України, заходи забезпечення кримінального провадження застосовуються на підставі ухвали слідчого судді або суду, за винятком випадків, передбачених цим Кодексом.

Зазначені грошові кошти, відповідно до ст. 167 КПК України можуть бути одержані внаслідок вчинення кримінального правопорушення, а також містити інші ознаки, які мають значення для встановлення істини та мати доказове значення в даному кримінальному провадженні.

Слідчий вказує на те, що з метою забезпечення повного, об'єктивного та неупередженого проведення досудового розслідування, встановлення всіх об»єктивних обставин у кримінальному провадженні, для слідства є необхідним провести та дослідити всі наявні та встановлені дії, пов»язані з походженням майна. Для унеможливлення здійснити дії, пов»язані із здійсненням переховування, пошкодження, псування, зникнення, втрати, знищення, використання, перетворення, пересування, передачі, відчуження іншим способом, з метою прийняття законних процесуальних рішень, притягнення винних осіб до відповідальності необхідним заходом забезпечення кримінального провадження є накладення арешту, в зв»язку з чим слідчий звернувся до суду з даним клопотанням.

У судовому засіданні прокурор клопотання підтримав у повному обсязі, просив задовольнити з підстав викладених у його мотивувальній частині.

Підозрюваний ОСОБА_2 та його захисник заперечили проти накладення арешту на телефон.

Вислухавши думку сторін, дослідивши надане клопотання, приходжу до наступного.

Порядок кримінального провадження на території України визначається лише кримінальним процесуальним законодавством України, яке складається з відповідних положень Конституції України, міжнародних договорів, згода на обов'язковість яких надана Верховною Радою України, цього Кодексу та інших законів України (ч. 2 ст. 1 КПК України).

Зокрема, арешт майна є заходом забезпечення кримінального провадження (п. 7 ч. 2 ст. 131 КПК України), який застосовуються на підставі ухвали слідчого судді місцевого суду в межах територіальної юрисдикції якого знаходиться орган досудового розслідування (ст. 132 КПК України в редакції № 4651-VI).

Відповідно ж до ч. 1 ст. 170 КПК України арештом майна є тимчасове, до скасування у встановленому цим Кодексом порядку, позбавлення за ухвалою слідчого судді або суду права на відчуження, розпорядження та/або користування майном, щодо якого існує сукупність підстав чи розумних підозр вважати, що воно є доказом злочину, підлягає спеціальній конфіскації у підозрюваного, обвинуваченого, засудженого, третіх осіб, конфіскації у юридичної особи, для забезпечення цивільного позову, стягнення з юридичної особи отриманої неправомірної вигоди, можливої конфіскації майна.

Згідно п. 1 ч. 2 ст. 170 КПК України арешт на майно накладається з метою забезпечення збереження речових доказів.

Відповідно до ч. 3 ст. 170 КПК України у випадку, передбаченому пунктом 1 частини другої цієї статті, арешт накладається на майно будь-якої фізичної або юридичної особи за наявності достатніх підстав вважати, що воно відповідає критеріям, зазначеним у статті 98 цього Кодексу.

Речовими доказами згідно ч. 1 ст. 98 КПК України є матеріальні об'єкти, які були знаряддям вчинення кримінального правопорушення, зберегли на собі його сліди або містять інші відомості, які можуть бути використані як доказ факту чи обставин, що встановлюються під час кримінального провадження, в тому числі предмети, що були об'єктом кримінально протиправних дій, гроші, цінності та інші речі, набуті кримінально протиправним шляхом або отримані юридичною особою внаслідок вчинення кримінального правопорушення.

Так, в судовому засіданні слідчим суддею встановлено, що клопотання про арешт майна подано, у відповідності до ст. 170 КПК України, оскільки останнє містить в собі критерії визначені ч. 2 цієї статті Кодексу.

При цьому, слідчим суддею шляхом дослідженні матеріалів провадження у порядку ст. 94 КПК України встановлено, що таке майно дійсно відповідає критеріям ст. 98 вказаного Кодексу, тобто існує дійсна сукупність підстав чи розумних підозр вважати, що воно є доказом злочину.

Саме клопотання відповідає вимогам ст. 171 КПК України.

Однак, відповідно до ч. 5 ст. 171 КПК України, у разі тимчасового вилучення майна під час обшуку, огляду, здійснюваних на підставі ухвали слідчого судді, передбаченої статтею 235 цього Кодексу, клопотання про арешт такого майна повинно бути подано слідчим, прокурором протягом 48 годин після вилучення майна, інакше майно має бути негайно повернуто особі, в якої його було вилучено.

Так, 16.05.2018 року було проведено особистий обшук ОСОБА_2, під час якого виявлено та вилучено грошові кошти - українська гривня шість купюр номіналом 500 із серіями та номерами: СГ 5708089, СГ 5708090, СГ 5708091, ВЗ 0888022, ФБ 3438882, ВВ 4923038 та мобільний телефон «Самсунг» золотистого кольору s/n: НОМЕР_1.

Клопотання заступника начальника слідчого відділу Лушпієнка В.М. про арешт майна було подано 21.05.2018 року, тобто, вже після встановленого строку.

За таких обставин, слідчий суддя, враховуючи правову підставу для арешту майна; наслідки арешту майна для інших осіб; розумність та співрозмірність обмеження права власності завданням кримінального провадження приходить до висновку, що клопотання підлягає частковому задоволенню та, вважає за необхідне застосувати найменш обтяжливий спосіб арешту майна, тобто такий спосіб арешту майна, який не призведе до наслідків, які суттєво позначаються на інтересах осіб та накласти арешт саме на підставі ч. 2 ст. 170 КПК України, оскільки існує обґрунтоване пропорційне співвідношення між засобами, які застосовуються, та метою, яку прагнуть досягти з дотриманням відповідних положень національного законодавства та принципів верховенства права.

На підставі викладеного та керуючись ст.ст. 1-29, 131-132, 170-173, 309, 369-372, 376 КПК України, слідчий судя

у х в а л и в :

Клопотання - задовольнити частково.

Накласти арешт на тимчасово вилучене 16.05.2018 року майно під час проведення особистого обшуку ОСОБА_2, під час якого виявлено та вилучено грошові кошти - українська гривня шість купюр номіналом 500 із серіями та номерами: СГ 5708089, СГ 5708090, СГ 5708091, ВЗ 0888022, ФБ 3438882, ВВ 4923038.

В частині накладення арешту на мобільний телефон «Самсунг» золотистого кольору s/n: НОМЕР_1 - відмовити.

Ухвала про накладення арешту може бути оскаржена безпосередньо до Апеляційного суду м. Києва протягом 5 днів з дня її оголошення.

Слідчий суддя: