Постанова № 74369530, 29.05.2018, Апеляційний суд Черкаської області

АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД ЧЕРКАСЬКОЇ ОБЛАСТІ

Справа № 22-ц/793/733/18Головуючий по 1 інстанції Степаненко О.М. Категорія: 29,30 Доповідач в апеляційній інстанції ОСОБА_1

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

29 травня 2018 року Апеляційний суд Черкаської області у складі колегії суддів:

ОСОБА_1, ОСОБА_2, ОСОБА_3

секретар: Торопенко Н.М.

учасники справи:

позивач – товариство з обмеженою відповідальністю «Айболит»;

відповідач - ОСОБА_4 ;

особа, що подала апеляційну скаргу – ОСОБА_4;

розглянувши у судовому засіданні в м. Черкаси апеляційну скаргу ОСОБА_4 на заочне рішення Придніпровського районного суду м. Черкаси від 12 вересня 2017 року, ухваленого у складі судді Степаненко О.М. у справі за позовом товариства з обмеженою відповідальністю «Айболит» до ОСОБА_4 про відшкодування шкоди, заподіяної товариству його працівником, -:

в с т а н о в и в :

У серпні 2017 року ТОВ «Айболит» звернулося в суд із позовом до ОСОБА_4 про відшкодування шкоди, заподіяної товариству його працівником.

Свої позовні вимоги обґрунтовував тим, що ТОВ «Айболит» належить право володіння та користування автомобілем марки Volkswagen, модель Т4, 2000 року випуску, реєстраційний номер НОМЕР_1, тип ТЗ-легковий меддопомога - В, згідно договору оренди автомобілів № 2-4747 від 27 листопада 2008 року.

За умовами договору оренди ТОВ «Айболит» належить обов’язок за власний рахунок проводити поточний ремонт, усувати погіршення стану автомобіля, відшкодувати збитки, завдані у зв’язку із втратою або пошкодження автомобіля.

Наказом від 01 вересня 2016 року за № 000000083-К-0000000297 ОСОБА_4 було прийнято на посаду водія автотранспортних засобів в структурний підрозділ товариства, який розташований в м. Дніпро.

Наказом №34 від 02 вересня 2016 року за відповідачем був закріплений вищевказаний автомобіль, який був прийнятий останнім до експлуатації в робочому стані в повній комплектації, на підставі акту приймання-передачі товарно-матеріальних цінностей від 02 вересня 2016 року.

05 жовтня 2016 року у м. Дніпро відповідач, керуючи даним автомобілем скоїв дорожньо-транспортну пригоду.

Постановою Красногвардійського районного суду м. Дніпро від 29 грудня 2016 року відповідача визнано винним у вчиненні правопорушення, передбаченого ст. 124 КУпАП та притягнуто до адміністративної відповідальності.

Постановою Красногвардійського районного суду м. Дніпро від 29 грудня 2016 року ОСОБА_4 було визнано винним у вчиненні правопорушення, передбаченого ст. 130 КУпАП та притягнуто до адміністративної відповідальності.

Таким чином, вищевказаними постановами було встановлено ту обставину, що неправомірними діями відповідача, який перебував у стані алкогольного сп’яніння, було спричинено матеріальну шкоду позивачу.

Відповідно до звіту № 362 від 31 жовтня 2016 року вартість матеріального збитку завданого власнику автомобіля марки Volkswagen, модель Т4, 2000 року випуску, реєстраційний номер НОМЕР_1, в результаті його пошкодження, складає 257509 грн.

Просив суд стягнути з ОСОБА_4 на користь ТОВ «Айболит» матеріальну шкоду в розмірі 257 509 грн.

Заочним рішенням Придніпровського районного суду м. Черкаси від 12 вересня 2017 року позов задоволено повністю. Ухвалено стягнути з ОСОБА_4 на користь ТОВ «Айболит» матеріальну шкоду в розмірі 257 509 грн. та судові витрати в сумі 3862,64 грн., а всього 261 371,64 грн.

Ухвалою Придніпровського районного суду м. Черкаси від 13 березня 2018 року заяву ОСОБА_4 про перегляд заочного рішення залишено без задоволення.

Не погоджуючись з рішенням суду ОСОБА_4 подав апеляційну скаргу в якій посилаючись на те що воно є незаконним, необгрунтованим та таким, що прийняте з порушенням правил територіальної юрисдикції (підсудності), а тому просив його скасувати та направити матеріали справи для розгляду до Дніпровського районного суду Дніпропетровської області.

В обґрунтування своєї апеляційної скарги вказував на те, що суд першої інстанції не дослідив того, що автомобіль швидкої допомоги не був застрахований. Також, вказує, що рішення суду прийнято з порушенням правил територіальної юрисдикції, оскільки як вбачається з копії паспорту, яка була надана суду позивачем, відповідач зареєстрований в Дніпропетровській області, Дніпропетровському районі, с. Сурсько – Клівцеве, інші документи, які б свідчили, що відповідач проживає в Черкаській області відсутні, а тому дана справа не підсудна Придніпровському районному суду м. Черкаси. Зазначає, що йому не було відомо про розгляд даної справи, оскільки більше одного року перебував у Львівській області на заробітках.

Відповідно до підпункту 8 пункту 1 розділу ХІІІ «Перехідних положень» ЦПК України в редакції Закону України №2147-VІІІ від 03 жовтня 2017 року, до утворення апеляційних судів в апеляційних округах їхні повноваження здійснюють апеляційні суди, у межах територіальної юрисдикції яких перебуває місцевий суд, який ухвалив судове рішення, що оскаржується.

Статтею 351 ЦПК України встановлено, що судами апеляційної інстанції у цивільних справах є апеляційний суд в межах апеляційного округу якого (території, на яку поширюються повноваження відповідного апеляційного суду) знаходиться місцевий суд, який ухвалив судове рішення, що оскаржується, якщо інше не передбачено цим Кодексом.

Заслухавши пояснення учасників справи, перевіривши доводи апеляційної скарги та вивчивши матеріали справи, колегія суддів приходить до наступного.

Частиною третьою статті 3 ЦПК України визначено, що провадження у цивільних справах здійснюється відповідно до законів, чинних на час вчинення окремих процесуальних дій, розгляду і вирішення справи.

Відповідно до статті 263 ЦПК України судове рішення повинно ґрунтуватися на засадах верховенства права, бути законним і обґрунтованим.

Відповідно до ч. 1 ст. 367 ЦПК України суд апеляційної інстанції переглядає справу за наявними в ній і додатково поданими доказами та перевіряє законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів та вимог апеляційної скарги.

Ухвалене судом першої інстанції рішення не відповідає зазначеним вище вимогам.

Із матеріалів справи вбачається, що у серпні 2017 року ТОВ «Айболит» звернулося в суд із позовом до ОСОБА_4 про відшкодування шкоди, заподіяної товариству його працівником.

Заочним рішенням Придніпровського районного суду м. Черкаси від 12 вересня 2017 року позов задоволено повністю. Ухвалено стягнути з ОСОБА_4 на користь ТОВ «Айболит» матеріальну шкоду в розмірі 257509 грн. та судові витрати в сумі 3862,64 грн., а всього 261 371,64 грн.

Ухвалою Придніпровського районного суду м. Черкаси від 13 березня 2018 року заяву ОСОБА_4 про перегляд заочного рішення залишено без задоволення.

Ухвалою Придніпровського районного суду м. Черкаси від 07 серпня 2017 року відкрито провадження з підстав, що позовна заява, подана ТОВ «Айболит», відповідає вимогам ст.ст. 119 - 120 ЦПК України та підстави для повернення позову або відмови у відкритті провадження відсутні.

Проте, колегія суддів з таким висновком суду не може погодитися з огляду на наступне.

ТОВ «Айболит» звертаючись до Придніпровського районного суду м. Черкаси з даним позовом та зазначаючи підсудність даної справи, керувався ч.1. ст. 110 ЦПК України.

При поданні позовної заяви було надано копію паспорта відповідача, з якого вбачається, що ОСОБА_4 зареєстрований в ІНФОРМАЦІЯ_1 – Клевцеве, вул. Набережна, 2а (а.с.10).

Також, на запит суду про реєстрацію місця проживання відповідача, виконавчим комітетом Сурсько – Литовською сільської ради Дніпровського району Дніпропетровської області був надісланий лист від 15 серпня 2017 року з якого вбачається, що ОСОБА_4 зареєстрований в ІНФОРМАЦІЯ_2 – Клевцеве, вул. Набережна, 2а, Дніпровського району, Дніпропетровської області (а.с.55).

Відповідно до ч.1. ст. 109 ЦПК України (в редакції чинній на момент звернення з даним позовом) позови до фізичної особи пред»являються в суд за зареєстрованим у встановленому законом порядку місцем її проживання або за зареєстрованим у встановленому законом порядку місцем її перебування.

Відповідно до ч.1. ст. 110 ЦПК України (в редакції чинній на момент звернення з даним позовом) позови про стягнення аліментів, оплату додаткових витрат на дитину, індексацію аліментів, зміну способу їх стягнення, про визнання батьківства відповідача, позови, що виникають з трудових правовідносин, можуть пред'являтися також за зареєстрованим місцем проживання чи перебування позивача.

Згідно з пунктом 4 частини 3 статті 121 ЦПК України (в редакції чинній на момент відкриття провадження у справі) позовна заява повертається у випадках, коли справа не підсудна цьому суду.

Пунктом 4 Постанови Пленуму Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ від 23 грудня 2011 року № 14 «Про практику розгляду судами заяв у порядку наказного провадження» встановлено, що на вимогу про стягнення заробітної плати поширюються також правила підсудності за вибором позивача – за зареєстрованим місцем його проживання чи перебування (частина перша статті 110 ЦПК України).

Виходячи із вищевказаного колегія суддів вважає, що положення частини першої статті 110 ЦПК України щодо підсудності справ за вибором позивача з позовів що виникають з трудових правовідносин стосується позивачів фізичних осіб і не стосується позивачів юридичних осіб.

Однак суд першої інстанції при відкритті провадження у справі вказане не врахував та в порушення вимог ст. 115 ЦПК України не повернув позовну заяву позивачеві для подання до належного суду.

За таких обставин, колегія суддів приходить до висновку, що на зазначений спір не поширюються положення ч. 1 ст. 110 ЦПК України ( в редакції чинній на момент подання позову), позов має розглядатися за загальним правилом підсудності – за місцезнаходженням відповідача, який є фізичною особою, місцезнаходження якого: Дніпропетровська область, Дніпровський район, с. Сурсько – Клевцеве, вул. Набережна, 2а.

Відповідно до підпункту 9 пункту 1 розділу ХІІІ «Перехідних положень» ЦПК України в редакції Закону України №2147-VІІІ від 03 жовтня 2017 року справи у судах першої та апеляційної інстанцій, провадження у яких відкрито до набрання чинності цією редакцією Кодексу, розглядаються за правилами, що діють після набрання чинності цією редакцією Кодексу.

Відповідно до статті 378 ЦПК України, який набрав чинності з 15 грудня 2017 року, судове рішення, яким закінчено розгляд справи, підлягає скасуванню з направленням справи на розгляд за встановленою законом підсудністю, якщо рішення прийнято судом з порушенням правил територіальної юрисдикції (підсудності). Справа не підлягає направленню на новий розгляд у зв'язку з порушеннями правил територіальної юрисдикції (підсудності), якщо учасник справи, який подав апеляційну скаргу, при розгляді справи судом першої інстанції без поважних причин не заявив про непідсудність справи.

Враховуючи, що оскаржуване рішення було постановлено судом першої інстанції в порядку заочного розгляду справи, відповідач ОСОБА_4 участі в розгляді справи не приймав та був позбавлений можливості заявити в суді першої інстанції про непідсудність справи Придніпровському районному суду м. Черкаси, колегія суддів вважає, що апеляційна скарга ОСОБА_4 підлягає до задоволення, а оскаржуване рішення як таке, що ухвалене з порушенням правил територіальної юрисдикції (підсудності) відповідно до положень ст. 378 ЦПК України підлягає скасуванню з направленням справи для розгляду до Дніпропетровського районного суду Дніпропетровської області за встановленою законом підсуднісю, тобто за місцем реєстрації відповідача.

Керуючись ст.ст. 367, 374, 378, 381, 382, 383, 384 ЦПК України, колегія суддів судової палати,

п о с т а н о в и в :

Апеляційну скаргу ОСОБА_4 - задовольнити.

Заочне рішення Придніпровського районного суду м. Черкаси від 12 вересня 2017 року у справі за позовом товариства з обмеженою відповідальністю «Айболит» до ОСОБА_4 про відшкодування шкоди, заподіяної товариству його працівником – скасувати.

Направити справу за підсудністю для розгляду до Дніпропетровського районного суду Дніпропетровської області.

Постанова суду апеляційної інстанції набирає законної сили з дня її прийняття та може бути оскаржена в касаційному порядку до суду касаційної інстанції на протязі тридцяти днів з дня складення повного тексту постанови.

Судді Н.І. Гончар

ОСОБА_2

ОСОБА_3

Повний текст постанови складений 31 травня 2018 року.