Рішення № 74369474, 25.05.2018, Чорнобаївський районний суд Черкаської області

709/559/18

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

25 травня 2018 року Чорнобаївський районний суд Черкаської області в складі:

головуючого судді - Кваші І.М.,

за участі секретаря - Дем"яненко Н.М.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі суду в смт. Чорнобай цивільну справу за заявою Чорнобаївського відділу Золотоніської місцевої прокуратури в інтересах держави в особі Малобурімської сільської ради Чорнобаївського району про визнання спадщини безхазяйною,-

ВСТАНОВИВ:

Чорнобаївський відділ Золотоніської місцевої прокуратури в інтересах держави в особі Малобурімської сільської ради Чорнобаївського району звернувся до суду з заявою про визнання спадщини безхазяйною, посилаючись на те, що 01.01.2003 року померла ОСОБА_1, жителька с. Мала Бурімка Чорнобаївського району Черкаської області. У день її смерті на території Малобурімської сільської ради відкрилася спадщина, до складу якої входить земельна ділянка площею 4,02 га. Заповіту померла не складала. Спадкоємці за законом із заявами про прийняття спадщини у встановлений законом строк з моменту відкриття спадщини до Чорнобаївської державної нотаріальної контори не зверталися. В зв»язку з цим заявник просить визнати спадщину безхазяйною.

В судове засідання прокурор Чорнобаївського відділу Золотоніської місцевої прокуратури ОСОБА_2 не з»явилася, подала до суду заяву, в якій вимоги підтримала, просила задовольнити.

Представник Малобурімської сільської ради в судове засідання не з»явився, в направленому до суду листі сільський голова просив проводити розгляд справи без участі їх представника.

Суд, дослідивши матеріали справи, оцінивши докази в сукупності, приходить до наступних висновків.

01 січня 2003 року померла ОСОБА_1, місце смерті: с. Мала Бурімка Чорнобаївського району Черкаської області (копія запису акта про смерть № 2 від 02 січня 2003 року, а.с. 5).

Померла проживала одиноко та була зареєстрована в ІНФОРМАЦІЯ_1, що підтверджується довідкою Малобурімської сільської ради № 486 від 14.09.2017 (а.с.4).

У день її смерті відкрилася спадщина, до складу якої входить земельна ділянка площею 4,02 га для ведення товарного сільськогосподарського виробництва, розташована на території Малобурімської сільської ради, та належала померлій згідно державного акта серії IV-ЧР № 052263 (а.с.6).

Згідно довідки відділу Держгеокадастру у Чорнобаївському районі № 1163 від 07.12.2017 року нормативно-грошова оцінка земельної ділянки (паю) на території Малобурімської сільської ради становить 172441,82 грн. (а.с.7).

Малобурімська сільська рада для розшуку спадкоємців ОСОБА_1 зверталася з повідомленням до газети «Світлий шлях» 20.11.2014 року, але на даний час ніхто до сільської ради з повідомленням про намір оформити спадкове майно не звернувся (а.с.8).

З листа Чорнобаївської державної нотаріальної контори від 04 травня 2018 року за № 524-01/16 вбачається, що заяв про прийняття спадщини та відмови від прийняття спадщини після смерті ОСОБА_1 до Чорнобаївської державної нотаріальної котори не поступало. Свідоцтва про право на спадщину не видавалися. (а.с.20).

У відповідності до п. 1,2 Постанови Пленуму ВСУ № 7 від 30.05.2008 року "Про судову практику у справах про спадкування", відносини спадкування регулюються правилами ЦК , якщо спадщина відкрилася не раніше 1 січня 2004 року. У разі відкриття спадщини до зазначеної дати застосовується чинне на той час законодавство, зокрема, відповідні правила Цивільного кодексу Української РСР .

Оскільки ОСОБА_1 померла в 2003 році, відповідно при вирішенні даної справи необхідно застосовувати положення чинного на той час ЦК Української РСР.

Згідно ст. 549 ЦК Української РСР визнається, що спадкоємець прийняв спадщину: 1) якщо він фактично вступив в управління або володіння спадковим майном; 2) якщо він подав державній нотаріальній конторі за місцем відкриття спадщини заяву про прийняття спадщини. Зазначені в цій статті дії повинні бути вчинені протягом шести місяців з дня відкриття спадщини. Особи, для яких право спадкоємства виникає лише у випадку неприйняття спадщини іншими спадкоємцями, можуть заявити про свою згоду прийняти спадщину протягом строку, що залишився для прийняття спадщини. Якщо строк, що залишився, менше трьох місяців, він продовжується до трьох місяців.

Згідно з п. 2 та п. 5 ч. 1 ст. 555 ЦК Української РСР спадкове майно за правом спадкоємства переходить до держави, якщо у спадкодавців немає спадкоємців ні за законом, ні за заповітом, та якщо ні один із спадкоємців не прийняв спадщини.

За ч. 2 ст. 4 Земельного кодексу України 1990 року суб'єктами права державної власності на землю виступають: Верховна Рада України - на землі загальнодержавної власності України; Верховна Рада Республіки Крим - на землі в межах території Республіки, за винятком земель загальнодержавної власності; обласні, районні, міські, селищні, сільські Ради народних депутатів - на землі в межах їх територій, за винятком земель, що перебувають в загальнодержавній власності.

Відповідно до ч.1, 3 ст. 137 ЦК УРСР майно, яке не має власника або власник якого невідомий (безхазяйне майно), надходить у власність держави за рішенням виконавчого комітету районної, міської ради народних депутатів, винесеним за заявою фінансового органу. Заява про визнання майна безхазяйним може бути подана не раніше як через один рік після прийняття майна на облік відповідним фінансовим органом або виконавчим комітетом селищної, сільської ради народних депутатів.

Оскільки законодавство, повноваження органів і процедура визнання майна безхазяйним змінились, суд приходить до висновку про необхідність визнати не успадковану земельну ділянку ОСОБА_1 безхазяйним майном, а тому заява підлягає до задоволення.

Відповідно до Закону України «Про внесення змін до деяких законодавчих актів України щодо сплати судового збору» від 22.05.2015 року №484-VІІІ, прокурор зобов»язаний сплачувати судовий збір згідно зі ставками, встановленими ст.3 Закону України «Про судовий збір».

Відповідно до ст.82 ЦПК України, суд, враховуючи майновий стан сторони, може зменшити розмір належних до оплати судових витрат, повязаних з розглядом справи, або звільнити від їх оплати.

Згідно рішення Європейського суду з прав людини №28249/95 від 19.06.2001 року у справі «Креуз проти Польщі», сплата судових витрат не повинна перешкоджати доступу до суду, ускладнювати цей доступ таким чином і такою мірою, щоб завдати шкоди самій суті цього права, та має переслідувати законну мету.

Враховуючи викладене вище, оскільки інших джерел фінансування, крім Державного бюджету органи прокуратури не мають, а тому суд вважає за можливе задовольнити заяву прокурора про звільнення від сплати судового збору.

На підставі викладеного вище, керуючись ст.ст.10, 11, 60, 82, 208, 209, 212-215, 256-259 ЦПК України, суд,-

ВИРІШИВ:

Заяву Чорнобаївського відділу Золотоніської місцевої прокуратури в інтересах держави в особі Малобурімської сільської ради Чорнобаївського району про визнання спадщини безхазяйною - задовольнити.

Визнати спадщину, а саме: земельну ділянку площею 4,02 га для ведення товарного сільськогосподарського виробництва, розташована на території Малобурімської сільської ради, та яка належала померлій 01 січня 2003 року ОСОБА_1 - безхазяйною.

Судовий збір компенсувати за рахунок держави.

Рішення може бути оскаржене протягом тридцяти днів з дня його проголошення до Апеляційного суду Черкаської області через Чорнобаївський районний суд шляхом подачі апеляційної скарги.

Учасник справи, якому повне рішення не були вручене у день його проголошення або складення, має право на поновлення пропущеного строку на апеляційне оскарження на рішення суду - якщо апеляційна скарга подана протягом тридцяти днів з дня вручення йому повного рішення суду.

Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано.

У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Суддя І.М. Кваша