Вирок № 74369074, 31.05.2018, Придніпровський районний суд м. Черкас

Справа № 711/5516/17

Провадження № 1-кп/711/278/17

В И Р О К

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

30 травня 2018 року м. Черкаси

Придніпровський районний суд м. Черкаси в складі:

головуючого: судді Угорчука В.В.,

при секретарі Бак М.А.,

за участі прокурора Шерстобітова І.І., потерпілого ОСОБА_1, захисника ОСОБА_2, обвинуваченого ОСОБА_3,

провівши у відкритому судовому засіданні в залі суду в м. Черкаси судовий розгляд кримінального провадження № 12016251010000172 за звинуваченням

ОСОБА_3, ІНФОРМАЦІЯ_1, уродженця ІНФОРМАЦІЯ_2, громадянина України, ІНФОРМАЦІЯ_3, фізичної особи-підприємця, одруженого, який має малолітню дитину, ІНФОРМАЦІЯ_4, судимого вироком Соснівського районного суду м. Черкаси від 04.07.2017 р. за ч.1 ст. 369-2 КК України до штрафу в розмірі 5100 грн., мешканця ІНФОРМАЦІЯ_5,

в скоєнні злочину, відповідальність за який передбачена ч.1 ст. 121 КК України, суд

встановив:

Обвинувачений (підсудний) ОСОБА_3 вчинив умисний злочин проти життя та здоров’я особи за наступних обставин.

Близько 17 години 40 хвилин 18 листопада 2015 року в приміщенні «Шашличний ряд», розташованому по вул. Ільїна (тепер – вул. Надпільна) в м. Черкаси, в ході конфлікту, що виник раптово на ґрунті особистих неприязних стосунків, за раптово виниклим умислом на умисне протиправне заподіяння тілесних ушкоджень потерпілому ОСОБА_1 підсудний ОСОБА_3 умисно наніс потерпілому ОСОБА_1 серію ударів металевим совком для вигрібання попелу в область життєво важливого органу - голови, чим спричинив потерпілому тяжкі тілесні ушкодження, як такі, що небезпечні для життя, у вигляді травми голови з переломом лівої лобної кістки зі зміщенням уламків, ранами м’яких тканин голови.

Цими умисними діями обвинувачений ОСОБА_3 умисно наніс тяжкі тілесні ушкодження, небезпечні для життя в момент заподіяння, тобто вчинив кримінальне правопорушення (злочин), передбачене ч.1 ст. 121 КК України.

Обвинувачений ОСОБА_3 винуватим себе не визнав і пояснив, що разом із ОСОБА_4 перебував в приміщенні шашличної, де також знаходились раніше незнайомі йому потерпілий і свідок ОСОБА_5, які між собою голосно розмовляли, і Дудчиченко зробив їм зауваження. Після цього ОСОБА_5 затіяв сварку, а ОСОБА_1 ударив ОСОБА_4 по голові, після чого виникла бійка, в ході якої ОСОБА_5 бився із ним, а ОСОБА_4 бив потерпілого ОСОБА_1 і розбив йому голову. Він вибіг на вулицю і зателефонував до міліції, після чого потерпілий зі свідком ОСОБА_5 втекли.

Винуватість ОСОБА_3 у скоєнні зазначеного злочину доведена перед судом наступними доказами.

Потерпілий ОСОБА_1 дав показання про те, що 18.11.2015 р. разом із ОСОБА_5 відпочивав у шашличній, де за столом знаходились двоє йому невідомих мужчин, в тому числі й ОСОБА_4 Другий мужчина спровокував конфлікт і між ними відбулась бійка, в яку втрутились і ОСОБА_4 з ОСОБА_5. Потім до бійки приєднався підсудний ОСОБА_3, який наніс йому металевим совком декілька (біля п’яти) ударів по голові й по руках. Від цих ударів у нього з лобної частини голови пішла кров і він упав. ОСОБА_5 допоміг йому підвестись і вони покинули місце події.

Свідок ОСОБА_5 пояснив суду, що вдвох із потерпілим ОСОБА_1 відпочивав у шашличній, де знаходились двоє незнайомих, один із яких образив ОСОБА_1, і між ними виникла бійка, тому він намагався їх розборонити, але в бійку втрутився підсудний ОСОБА_3, який металевим совком наніс ОСОБА_1 декілька ударів по голові, від яких у потерпілого виникла кровотеча і він упав.

Свідок ОСОБА_4 дав показання про те, що за вказаних обставин він разом з підсудним ОСОБА_3 перебував в шашличній, де також знаходились раніше незнайомі потерпілий ОСОБА_1 і свідок ОСОБА_5, які голосно розмовляли, і він зробив їм зауваження. Після цього хтось із них наніс йому декілька ударів і зчинилась бійка, в якій брали участь він, потерпілий і свідок ОСОБА_5. В бійку також втрутився підсудний ОСОБА_3, але свідок не спостерігав за його діями і не бачив, чи застосовував підсудний під час бійки якісь предмети.

Із показань свідка ОСОБА_6 встановлено, що в її присутності в приміщенні «Шашличний ряд» відбулась бійка чотирьох мужчин, яких вона не може ідентифікувати. Подробиць цієї події вона не пам’ятає, але хтось із них під час бійки забрав з її робочого місця металевий совок для вигрібання попелу.

Свідок ОСОБА_7 пояснив, що разом із ОСОБА_8 перебував у цьому закладі в той час, коли відбулась сутичка між якимись чоловіками, яких він не може упізнати, і не бачив подробиць події, але запам’ятав підсудного, який вийшов із кафе і комусь телефонував.

Свідок ОСОБА_8 підтвердив, що в його присутності відбулась бійка між чотирма незнайомими: двома вищого зросту з однієї сторони і двома нижчого зросту – з іншої. Спочатку один нижчого, а потім другий вищого зросту тримали в руках один і той же предмет, схожий на кочергу або совок, але він не бачив, чи вони наносили комусь цим предметом удари. Підсудний ОСОБА_3 вибігав, а потім повернувся до приміщення і його дій свідок не може описати, але за результатами бійки у двох осіб (нижчого і вищого зросту) були травми на голові.

Ніхто із допитаних судом осіб, крім потерпілого і свідка ОСОБА_5, не дав переконливих пояснень щодо механізму виникнення у потерпілого тілесних пошкоджень на голові. Органом досудового розслідування проведено слідчі експерименти із цим свідком та потерпілим, в ході яких вони відтворили обставини нанесення невідомою їм на той час особою ударів потерпілому по голові металевим совком для вигрібання попелу (т.1 а.с.81, 88).

Згідно з висновком судово-медичної експертизи (т.1 а.с. 95) потерпілому ОСОБА_1 в результаті дії твердих тупих предметів, що могла мати місце за обставин, вказаних потерпілим і свідком ОСОБА_5 під час слідчих експериментів, заподіяно тяжкі тілесні ушкодження як такі, що небезпечні для життя, у вигляді травми голови з переломом лівої лобної кістки зі зміщенням відламків, ранами м’яких тканин голови.

Під час досудового розслідування свідок ОСОБА_5 і потерпілий ОСОБА_1 впізнали за фотознімками підсудного ОСОБА_3 як особу, яка умисне нанесла потерпілому удари металевим совком і причинила тілесні ушкодження (т.1 а.с.97,101).

Свідок ОСОБА_9 підтвердив проведення слідчих дій (слідчих експериментів і впізнання особи за фотознімками), до яких він разом із ОСОБА_10 залучались понятими. Свідок ОСОБА_10 пам’ятає проведення слідчих експериментів і підтвердив наявність його підписів на протоколах впізнання особи за фотознімками, але пояснив, що ці підписи він нібито поставив при проведенні слідчих експериментів. Суд вважає, що свідок ОСОБА_10 добросовісно помиляється в обставинах цієї слідчої дії у зв’язку із спливом часу. Проведення впізнання по фотознімках в присутності понятого ОСОБА_10 підтвердили як потерпілий, так і другий понятий – свідок ОСОБА_9, а між проведеннями вказаних слідчих дій пройшло біля 11 місяців і вони проводились різними слідчими, тобто фальсифікація протоколів впізнання особи виключається. Посилання сторони захисту на те, що ці свідки працювали разом із свідком ОСОБА_5 і згідно із довідками підприємства перебували на роботі в той час, коли проводились ці слідчі дії, тому суд повинен визнати вказані докази недопустимими, не заслуговує уваги з огляду на таке.

Згідно з приписами ч.7 ст. 223 КПК України понятими не можуть бути особи, які заінтересовані в результатах кримінального провадження. Та обставина, що поняті ОСОБА_9 і ОСОБА_10 працювали разом із свідком ОСОБА_5 і брали участь в проведення слідчих за його пропозицією в робочий час, жодним чином не свідчить про їх заінтересованість в результатах кримінального провадження.

Суд констатував, що в реєстрі матеріалів досудового розслідування прізвище свідка ОСОБА_9 перекручене, але це пояснюється тим, що протоколи слідчих дій за участю цього свідка складались рукописним текстом і прізвище свідка було невірно прочитане. Ця обставина не тягне за собою визнання доказів (протоколів слідчих дій) недопустимими.

Свідок ОСОБА_11 не підтвердила версію сторони захисту про те, що тяжкі тілесні ушкодження потерпілому міг заподіяти свідок ОСОБА_4, і пояснила, що обставин події не пам’ятає і її очевидцем не була.

Проведеними за клопотанням сторони захисту судовими криміналістичною та медичною імунологічною експертизами на вилученому металевому совку не знайдено ні слідів крові людини, ні слідів папілярних ліній (т.2 а.с. 30, 35), що не свідчить про непричетність підсудного ОСОБА_3 до заподіяння потерпілому ОСОБА_1 тілесних ушкоджень, тому що з часу події (18.11.2015) до часу вилучення цього предмета (24.11.2017) пройшло більше двох років (т.1 а.с.177) і весь цей час совок використовувався за призначенням, що встановлено із показань свідка ОСОБА_6

Судом отримано дані про те, що внаслідок конфлікту, який відбувся 18.11.2015 р., свідок ОСОБА_4 також отримав тілесні ушкодження. Їх тяжкість та конкретні обставини отримання не досліджувались судом згідно з приписами ст. 337 КПК України, тому що це не впливає на результати кримінального провадження, в якому проведено судовий розгляд.

Також суд прийшов до висновку про те, що на такі результати жодним чином не впливає інформація про те, хто саме (потерпілий зі свідком ОСОБА_5 чи підсудний) зателефонував до міліції з повідомленням про подію, тому що у двох сторін були свої бачення щодо причин її початку та наслідків (конфлікт розпочався із-за поведінки свідка ОСОБА_5, а тілесні ушкодження виникли у представників двох сторін конфлікту), тобто у кожного з них були підстави для повідомлення правоохоронців.

Сторона захисту спотворює показання свідка ОСОБА_8, зазначаючи, що цей свідок начебто повідомив суду про те, що ОСОБА_3 нікого не бив; що потерпілому спочатку пляшкою, потім кулаками, а потім і кочергою наносив удари по голові чоловік «меншого зросту» (свідок ОСОБА_4); що підсудного в момент застосування кочерги (совка) не було в приміщенні кафе.

Свідок ОСОБА_8 дав показання, що в його присутності підсудний боровся з двома чоловіками вищого зросту, потім вибігав з приміщення кафе і повернувся. Спочатку свідок бачив совок в руках у чоловіка меншого зросту (свідка ОСОБА_4), а потім – в руках одного з чоловіків вищого зросту, якого він упізнати не може (або потерпілого, або свідка ОСОБА_5). Свідок ОСОБА_8 не бачив моменту нанесення потерпілому ударів совком по голові і тільки припускає, що його міг вдарити по голові пляшкою свідок ОСОБА_4, хоча при цьому ОСОБА_8 навіть не бачив ні в кого з учасників конфлікту пляшки. Нічим не підтверджені припущення свідка ОСОБА_8 не можуть вважатись належним доказом. Як зазначено вище, жоден із свідків не підтвердив факту нанесення ОСОБА_4 ударів совком потерпілому, а свідок ОСОБА_5 і потерпілий прямо вказали, що ці удари наніс не ОСОБА_4, а обвинувачений ОСОБА_3.

Сам обвинувачений зазначає, що голова у потерпілого ОСОБА_1 була розбита ще до того, як він вибіг на вулицю, тобто він своїми показаннями спростовує припущення свідка ОСОБА_8 про те, що тілесні ушкодження на голові потерпілого могли виникнути в той час, коли ОСОБА_3 ненадовго покидав приміщення кафе.

Проаналізувавши зазначені докази, суд встановив, що потерпілий ОСОБА_1 внаслідок конфлікту, який відбувся біля 17 години 40 хвилин 18 листопада 2015 року в приміщенні «Шашличний ряд», розташованому по вул. Ільїна (тепер – вул. Надпільна) в м. Черкаси, отримав тяжкі тілесні ушкодження.

Сукупність наданих суду доказів, а саме: стабільні показання потерпілого ОСОБА_1 і свідка ОСОБА_5 про те, що саме підсудний ОСОБА_3, а не свідок ОСОБА_4 або інша особа, наніс потерпілому серію ударів металевим совком по голові; висновки судово-медичної експертизи про те, що заподіяння потерпілому тяжких тілесних ушкоджень могла мати місце за обставин, на які вказали свідок ОСОБА_5 і потерпілий ОСОБА_1, поза всяким розумним сумнівом доводять перед судом те, що виявлені у потерпілого тілесні ушкодження заподіяв йому підсудний, а не інша особа.

Вирішуючи питання про умисел обвинуваченого ОСОБА_3, з яким він наносив потерпілому ОСОБА_1 удари металевим совком для вигрібання попелу, суд виходить із наступного.

Як вказано вище, суд вважає доведеним той факт, що між двома групами відвідувачів закладу харчування (одна – потерпілий і свідок ОСОБА_5, друга – підсудний і свідок ОСОБА_4) відбувся конфлікт, виникнення якого спровоковане поведінкою потерпілого і який переріс у бійку, безпосередню участь в якій брали підсудний і потерпілий.

При цьому підсудний діяв умисно і, завдаючи потерпілому ударів по голові, переслідував мету на заподіяння потерпілому тілесних ушкоджень будь-якого ступеню тяжкості, тому його дії слід кваліфікувати за наслідками, що фактично настали від його дій.

Суд критично ставиться до показань підсудного про те що він не наносив жодних ударів потерпілому ОСОБА_1, а лише відтягнув від нього ОСОБА_4, який міг заподіяти потерпілому тілесні ушкодження або пляшкою, або металевим совком. Така позиція підсудного пояснюється тільки його бажанням уникнути відповідальності за фактично вчинений злочин.

Подальша поведінка підсудного, який повністю відшкодував потерпілому завдану шкоду, а також надавав неправомірну вигоду слідчому з метою уникнення кримінальної відповідальності, в чому він визнаний винним вироком Соснівського районного суду м. Черкаси від 04.07.2017 р., також переконує суд у неправдивості його показань під час судового розгляду.

У свідка ОСОБА_5 і потерпілого ОСОБА_1 немає підстав для давання неправдивих показань щодо того, хто саме – підсудний чи свідок ОСОБА_4, заподіяв тяжкі тілесні ушкодження потерпілому. Вони незнайомі ні з указаним свідком, ні з підсудним, а потерпілий не наполягає на суворому покаранні останнього.

Підсумовуючи викладене, суд вважає доведеним винуватість ОСОБА_3 у пред’явленому йому обвинуваченні у вчиненні злочину, передбаченого ч.1 ст. 121 КК України.

Призначаючи покарання за вчинений ОСОБА_3 злочин, суд враховує його тяжкість та обставини скоєння, дані про особу обвинуваченого і обставини, що пом’якшують його покарання.

Згідно з класифікацією злочинів, яка міститься в ст. 12 КК України, ОСОБА_3 вчинив тяжкий злочин. Він не судимий, має постійне місце проживання та сім’ю з малолітньою дитиною, де характеризується позитивно, не був ініціатором конфлікту, що стався між ним та потерпілим, а потерпілий не наполягає на його суворому покаранні. Пом’якшує його покарання добровільне відшкодування шкоди потерпілому і наявність на утриманні малолітньої дитини, обтяжуючих покарання обставин не встановлено.

Враховуючи викладене, суд в межах санкції статті, яка передбачає кримінальну відповідальність за вчинений злочин, призначає підсудному ОСОБА_3 покарання у виді позбавлення волі в мінімальному розмірі. При цьому суд враховує також те, що вирок Соснівського районного суду м. Черкаси від 04.07.2017 р. в частині призначеного покарання виконаний.

Підстав для застосування ст. 69 КК України немає, оскільки підсудний винуватим себе не визнав при наявності безперечних доказів його винуватості, тобто не розкаявся.

Разом з тим, враховуючи наявність у обвинуваченого постійного місця проживання і сім’ї з малолітньою дитиною, тобто його стійкі соціальні зв’язки, позитивну характеристику, добровільне відшкодування потерпілому завданої ним шкоди, суд приходить до висновку про можливість виправлення засудженого від відбування покарання і приймає рішення про звільнення від відбування покарання з випробуванням.

Згідно з ч. 9 ст. 100 КПК України речовий доказ у справі – металевий совок, потрібно повернути за належність працівникам торгівельної точки № 4 «Шашличний ряд».

Цивільний позов у справі не заявлено, підстав для зміни або скасування обраного запобіжного заходу немає. Із засудженого на підставі ст. 124 КПК України необхідно стягнути процесуальні витрати на залучення експертів для проведення криміналістичної та імунологічної експертиз (т.2 а.с.29, 34).

Керуючись ст.ст. 373, 374 КПК України, суд

у х в а л и в :

ОСОБА_3 визнати винуватим у пред’явленому обвинуваченні у скоєнні злочину, передбаченого ч.1 ст. 121 КК України, і призначити йому покарання у виді позбавлення волі строком 5 (п’ять) років.

На підставі ст. 75 КК України звільнити ОСОБА_3 від відбування покарання з випробуванням, якщо він протягом іспитового строку 2 (два) роки не вчинить нового злочину і виконає покладені на нього обов’язки.

Згідно з положеннями п.п. 1,2 ч.1 ст. 76 КК України покласти на засудженого ОСОБА_3 наступні обов’язки:

1)періодично з’являтися для реєстрації до уповноваженого органу з питань пробації;

2)повідомляти уповноважений орган з питань пробації про зміну місця проживання, роботи або навчання.

Запобіжний захід підсудному до вступу вироку в законну силу залишити особисте зобов’язання.

Стягнути із засудженого ОСОБА_3 на користь держави процесуальні витрати на залучення експертів у розмірі 1811 грн. 80 коп.

Речовий доказ: металевий совок, - повернути за належністю працівникам торгівельної точки № 4 «Шашличний ряд» в м. Черкаси, вул. Надпільна.

Копію вироку вручити прокурору і підсудному негайно після проголошення.

На рішення суду може бути подана апеляційна скарга до апеляційного суду Черкаської області через Придніпровський районний суд м. Черкаси в установленому законодавством порядку на протязі 30 днів з дня проголошення вироку.

Головуючий: ОСОБА_12