Постанова № 74368812, 30.05.2018, Апеляційний суд Харківської області

АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД ХАРКІВСЬКОЇ ОБЛАСТІ

___________

Справа № 622/149/18 Суддя 1 інстанції: Кочнєв О.В.

Провадження: 33/790/435/18

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УкраЇнИ

30 травня 2018 року м. Харків

Суддя судової палати з розгляду кримінальних справ Апеляційного суду Харківської області ОСОБА_1, за участю притягнутого до адміністративної відповідальності ОСОБА_2, захисника – адвоката ОСОБА_3, розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі суду в м. Харкові справу за апеляційною скаргою ОСОБА_2 на постанову Золочівського районного суду Харківської області від 11 квітня 2018 року,-

В С Т А Н О В И В:

ПостановоюЗолочівського районного суду Харківської області від 11 квітня 2018 року ОСОБА_2 визнано винною у вчиненні адміністративного правопорушення, передбаченого ч. 1 ст. 130 КУпАП, та накладено адміністративне стягнення у виді штрафу у розмірі 10 200 (десять тисяч двісті) гривень з позбавленням права керування транспортними засобами строком на 1 (один) рік. Стягнуто з ОСОБА_2 на користь держави судовий збір у розмірі 352,40 гривень.

Як вказано в постанові суду першої інстанції, 18.02.2018 року о 04 годині 30 хвилин ОСОБА_4 за адресою: Харківська область, Золочівський район, смт. Золочів, вул. Коника, 117, керував мотоциклом марки "Іж", моделі "Ю5", державний номерний знак 9359ХАА та після цього на вимогу працівника поліції відмовився від проходження встановленого відповідного медичного огляду на стан алкогольного, наркотичного чи іншого сп`яніння, у звязку з чим відносно нього був складений протокол серії БР №099245.

Своїми діями ОСОБА_2 порушив вимоги п. 2.5 ПДР України.

Не погодившись з рішенням районного суду, ОСОБА_2 подав апеляційну скаргу, в якій просить скасувати постановуЗолочівського районного суду Харківської області від 11 квітня 2018 року та постановити нову, якою закрити провадження у справі на підставі п.1 ч.1 ст.247 КУпАП у зв»язку з відсутністю події та складу адміністративного правопорушення. В обгрунтування доводів апеляційної скарги, посилаючись на порушення норм матеріального та процесуального права, вказує, що мотоциклом не керував, від проходження огляду на стан алкогольного сп»яніння ОСОБА_2 не відмовлявся, співробітники поліції не надали затриманому такої можливості. Крім того, останніми було порушено порядок проведення такого огляду, у зв»язку із чим складений протокол є недопустимим доказом вини правопорушника, а у матеріалах справи відсутнє направлення водія на проходження огляду, що свідчить про порушення процедури і спростовує факт вимоги пройти такий огляд у КЗОЗ. Також, водія не відстороняли від керування, що, на думку апелянта, у своїй сукупності з іншими доказами, свідчить про невідповідність дій поліцейського з процедурою оформлення адміністративного матеріалу за ст. 130 КУпАП.

В судовому засіданні суду апеляційної інстанції ОСОБА_2 та його захисник підтримала доводи, викладені в апеляційній скарзі, просили її задовольнити. ОСОБА_2, зокрема, пояснив суду, що у день, коли мала місце вище вказана подія, після роботи зайшов до товариша. Повертаючись додому, біля сусіднього будинку побачив припаркований мотоцикл, який належить його батькові. ОСОБА_2 підійшов до ТЗ, в той час як побачив патрульний автомобіль, який насвітив на хлопця фарами. Коли поліцейські підійшли до нього, то попросили надати документи на мотоцикл, щоб перевірити, чи останній не крадений. Так як документи знаходились в ТЗ, ОСОБА_2 надав їх на вимогу поліцейського. Після перевірки, співробітники поліції почали стверджувати, що хлопець перебуває у стані алкогольного сп»яніння, вимагали гроші. Запанікувавши, ОСОБА_2 зателефонував батькові. Коли чоловік прибув на місце події, то підтвердив доводи сина про те, що останній не міг керувати мотоциклом, так як цілий день ТЗ користувався саме він, а у сина навіть ключів не було. Однак, інспектори, не зважаючи на усі пояснення, почали складати протокол. Як вказував ОСОБА_2, ніяких оформлених документів він не бачив, не підписував, свідків також не було.

ОСОБА_5, допитаний Апеляційним судом, пояснив, що ОСОБА_2 – його син. 17.02.18р. свідок повертався на власному мотоциклі додому. Трохи не доїзжаючи до будинку, мотоцикл почав глохнути, у зв»язку із чим чоловік вирішив залишити його, так як мав невідкладні справи. Коли згодом йому зателефонував син, та пояснивши ситуацію, попросив підійти до місця, де ОСОБА_5 залишив свій ТЗ. Коли батько прибув на місце, син уже встиг віддати документи на мотоцикл поліцейським (останні завжди знаходяться у ТЗ). Як повідомили чоловіку співробітники поліції, ОСОБА_2 керував мотоциклом у нетверезому стані, що вкрай обурило ОСОБА_5, так як ключі від мотоциклу знаходились у нього, запаху алкоголю від сина він також не чув. Як вказував свідок, пройти огляд на стан алкогольного сп»яніння чину не пропонували, натомість, поліцейські пропонували вирішити питання за допомогою грошей.

ОСОБА_6, також допитаний судом у якості свідка, розповів, що ОСОБА_2 є його товаришем, хлопці разом працюють. Повертаючись з роботи, друзі на деякий час зайшли у гості до ОСОБА_6, після чого ОСОБА_2 пішов додому. Про події, що мали місце вночі, ОСОБА_6 дізнався зі слів ОСОБА_2 у телефонній розмові. Як вказував свідок, ОСОБА_2 того дня алкоголь не вживав.

Апеляційним судом вживалися заходи щодо виклику свідків ОСОБА_7 та ОСОБА_8 Останній у телефонній розмові, пославшись на неможливість прибути у судове засідання через роботу, просив враховувати його письмові пояснення, наявні у матеріалах справи.

Вивчивши матеріали справи, доводи ОСОБА_2 та його захисника на підтримку апеляційної скарги, суд апеляційної інстанції вважає апеляційну скаргу такою, що задоволенню не підлягає, виходячи з наступного.

Відповідно до вимог ст.ст. 245, 251, 252, 280 КУпАП, суд зобов’язаний повно, всебічно та об’єктивно з’ясувати всі обставини справи, дослідити в судовому засіданні наявні у справі докази, дати їм належну правову оцінку і, в залежності від встановленого, прийняти мотивоване законне рішення.

Суд першої інстанції, з огляду на матеріали справи, дійшов обґрунтованого висновку про наявність в діях ОСОБА_2 складу адміністративного правопорушення, передбаченого ч.1 ст.130 КУпАП, як відмови особи, яка керує транспортним засобом, від проходження відповідно до встановленого порядку огляду на стан алкогольного, наркотичного чи іншого сп*яніння або щодо вживання лікарських препаратів, що знижують увагу та швидкість реакції.

Факт правопорушення і вина ОСОБА_2 у вчиненні адміністративного правопорушення, передбаченого ч. 1 ст. 130 КУпАП, підтверджується, зокрема, даними протоколу про адміністративне правопорушення серії БР № 099245 від 18.02.18р. (а.с. 1), письмові пояснення свідків ОСОБА_7, ОСОБА_8 (а.с. 2, 3), відеозаписом правопорушення (а.с. 5)

Європейський суд з прав людини у своєму рішенні у справі «О’Галлоран та Франціс проти Сполученого Королівства» від 29.06.2007 року, яке, з урахуванням положень статей 8, 9 Конституції України, а також статті 17 Закону України «Про виконання рішень та застосування практики Європейського суду з прав людини», є частиною національного законодавства, зазначив, що будь – яка особа, яка володіє чи керує автомобілем, підпадає під дію спеціальних правил, оскільки володіння та використання автомобілів є таким, що потенційно може завдати серйозної шкоди. Ті, хто реалізували своє право володіти автомобілями та їздити на них, тим самим погодились нести певну відповідальність та виконувати додаткові обов»язки у правовому полі держави.

Частина 1 ст.130 КУпАП передбачає відповідальність, зокрема, за відмову від проходження відповідно до встановленого порядку огляду на стан алкогольного чи іншого сп*яніння або щодо вживання лікарських препаратів, що знижують увагу та швидкість реакції.

За змістом п. 2.5 ПДРУ, водій повинен на вимогу поліцейського пройти в установленому порядку медичний огляд з метою встановлення стану алкогольного, наркотичного чи іншого сп’яніння або перебування під впливом лікарських препаратів, що знижують увагу та швидкість реакції.

Відповідно до п. 1.2 Інструкції, затвердженої спільним наказом МВС та МОЗ за № 1452/735 від 09.11.2015 р. (далі – Інструкція), огляду на стан сп'яніння підлягають водії транспортних засобів, щодо яких в уповноваженої особи Державтоінспекції МВС є підстави вважати, що вони перебувають у стані сп'яніння згідно з ознаками такого стану.

Згідно п. 1.3. Інструкції ознаками сп'яніння є: запах алкоголю з порожнини рота; порушення координації рухів; порушення мови; виражене тремтіння пальців рук; різка зміна забарвлення шкірного покриву обличчя; поведінка, що не відповідає обстановці.

Суд критично ставиться до доводів апеляційної скарги про те, що мотоциклом ОСОБА_2 не керував, оскільки вони спростовуються даними відеозапису події, та оцінює їх як намагання особи уникнути адміністративної відповідальності, в той час як вина ОСОБА_2 у вчиненні інкримінованого йому правопорушення встановлена на підставі сукупності доказів.

Також, критично суд апеляційної інстанції оцінює покази свідків, надані в судовому засіданні, так як ОСОБА_5 є батьком правопорушника та може свідчити на його користь, а пояснення ОСОБА_6 є неінформативними, так як чоловік не був безпосереднім свідком події, та знає про останню лише зі слів свого товариша.

Доводи апеляційної скарги про порушення інспекторами процедури оформлення адміністративного матеріалу не знайшли свого підтвердження ані матеріалами справи, ані в ході судового розгляду. Даних щодо оскарження апелянтом дій співробітників поліції матеріали справи не містять.

Порушень норм КУпАП під час складення протоколу, які потягли б безумовне скасування постанови суду, апеляційним судом не встановлено.

Доказів, які б спростовували правильність висновків суду першої інстанції, апелянтом не надано, а матеріали справи їх не містять.

Враховуючи вище викладене, суд апеляційної інстанції дійшов висновку, що постанова суддіЗолочівського районного суду Харківської області від 11 квітня 2018 року є законною та обґрунтованою і скасуванню за доводами апеляційної скарги не підлягає.

З урахуванням наведеного, керуючись ст.294 КУпАП,-

ПОСТАНОВИВ :

Апеляційну скаргу ОСОБА_2 залишити без задоволення.

Постанову Золочівського районного суду Харківської області від 11 квітня 2018 року, якою ОСОБА_2 визнано винною у вчиненні адміністративного правопорушення, передбаченого ч. 1 ст. 130 КУпАП, та накладено адміністративне стягнення у виді штрафу у розмірі 10 200 (десять тисяч двісті) гривень з позбавленням права керування транспортними засобами строком на 1 (один) рік,- залишити без змін.

Постанова набирає законної сили негайно після її винесення, є остаточною і оскарженню не підлягає.

Суддя Апеляційного суду

Харківської області ОСОБА_1