Постанова № 74368699, 30.05.2018, Апеляційний суд Харківської області

АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД ХАРКІВСЬКОЇ ОБЛАСТІ

_______________

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

«30» травня 2018 року

м. Харків

справа № 639/6026/16-ц

провадження № 22ц/790/2525/18

Апеляційний суд Харківської області у складі колегії суддів судової палати з розгляду цивільних справ:

головуючого - Бурлака І.В., (суддя-доповідач),

суддів - Бровченка І.О., Хорошевського О.М.,

позивач - ОСОБА_1, представник позивача – ОСОБА_2,

відповідач - ОСОБА_3 представник відповідача - ОСОБА_4

розглянув в порядку спрощеного позовного провадження апеляційну скаргу ОСОБА_3 на рішення Жовтневого районного суду м. Харкова від 14 лютого 2018 року в складі судді Іванової І.В.,

в с т а н о в и в:

У серпні 2016 року ОСОБА_1 звернулася до суду з позовом до ОСОБА_3 про стягнення аліментів, який в подальшому уточнила.

Позовна заява мотивована тим, що з 15 серпня 2009 року вона з ОСОБА_3 перебували у зареєстрованому шлюбі, від якого народилася дочка ОСОБА_5, ІНФОРМАЦІЯ_1.

Зазначила, що рішенням Жовтневого районного суду м. Маріуполя Донецької області від 08 липня 2013 року шлюб між ними розірвано.

Вказала, що після фактичного припинення шлюбних відносин вони проживають окремо, а їхня дочка проживає разом із нею та перебуває на повному її утриманні.

Зазначила, що відповідач самоусунувся від виконання будь - яких обов’язків з виховання дитини.

Просила стягнути з ОСОБА_3 на її користь аліменти на утримання неповнолітньої ОСОБА_5, ІНФОРМАЦІЯ_1, у розмірі ? частини від усіх видів доходів, але не менше, ніж 50 відсотків прожиткового мінімуму для дитини відповідного віку, щомісячно, починаючи з дня подання позовної заяви до досягнення дитиною повноліття.

Рішенням Жовтневого районного суду м. Харкова від 14 лютого 2018 року позов ОСОБА_1 – задоволено, стягнуто з ОСОБА_3 на користь ОСОБА_1 аліменти на утримання неповнолітньої дитини ОСОБА_5, ІНФОРМАЦІЯ_1, у розмірі ? частини від всіх видів заробітку (доходу) щомісячно, але не менше 50 % прожиткового мінімуму для дитини відповідного віку, починаючи з 04 серпня 2016 року до досягнення дитиною повноліття; стягнуто з ОСОБА_3 на користь державного бюджету України судовий збір у розмірі 704,80 грн.; допущено негайне виконання рішення суду в межах суми платежу за один місяць.

Не погоджуючись з рішенням суду, ОСОБА_3 через свого представника подав апеляційну скаргу, в якій просив рішення змінити в частині розміру стягнення наступним «в розмірі 1/6 частини від всіх видів заробітку (доходу), щомісячно, але не менше 50% прожиткового мінімуму для дитини відповідного віку та не більше 10-кратного розміру прожиткового мінімуму, для дитини відповідного віку, починаючи з 04 серпня 2016 року до досягнення дитиною повноліття».

Апеляційна скарга мотивована тим, що судом неповно з’ясовано обставини, що мають значення для справи, висновки суду не відповідають обставинам справи, порушено та неправильно застосовано норми матеріального та процесуального права.

Вважав, що суд не надав належної оцінки доказам у справі, не звернув уваги на те, що він ніколи не припиняв утримувати та матеріально забезпечувати сім`ю, постійно приймав участь у вихованні дочки, догляді, намагався надати повноцінне батьківське піклування та турботу, прикладав зусилля у вирішенні повсякденних питань та проблем, купував продукти харчування, ліки, які були передані дочці; що судом першої інстанції безпідставно відмовлено у долучені до матеріалів справи в якості доказу копії щоденника його тещі, в якому занотовано всі продукти, які забезпечувались ним з 2013 року, також безпідставно відмовлено в долучені до матеріалів справи чеків з різних аптек, в якості доказу щодо забезпечення ліками його дитини; що судом першої інстанції при визначені розміру аліментів не враховано те, що на його утриманні знаходиться ще одна малолітня дитина; що не з’ясовано розмір доходу позивача; що суд першої інстанції вказав позивачу на необхідність відкриття рахунку, на який він міг би перераховувати аліменти, але вона не виконала цього, щоб штучно збільшити розмір заборгованості; що максимальний розмір аліментів обмежений 10 прожитковими мінімумами.

29 травня 2018 року від ОСОБА_1 надійшов відзив на апеляційну скаргу, в якому вона зазначила, що згодна з рішенням суду, а апеляційну скаргу вважає необгрунтованою.

Частинами 1, 3 статті 368 ЦПК України передбачено, що справа розглядається судом апеляційної інстанції за правилами, встановленими для розгляду справи в порядку спрощеного позовного провадження, з особливостями, встановленими цією главою. Розгляд справ у суді апеляційної інстанції здійснюється в судовому засіданні з повідомленням учасників справи, крім випадків, передбачених статтею 369 цього Кодексу.

Частиною 1 статті 369 ЦПК України передбачено, що апеляційні скарги на рішення суду у справах з ціною позову менше ста розмірів прожиткового мінімуму для працездатних осіб, крім тих, які підлягають розгляду в порядку спрощеного позовного провадження, розглядаються судом апеляційної інстанції без повідомлення учасників справи.

Пунктом 4 частини 3 статті 274 ЦПК України передбачено, що в порядку спрощеного позовного провадження можуть бути розглянуті справи у спорах про стягнення аліментів.

Проте, 05 травня 2018 року до суду апеляційної інстанції надійшла заява від ОСОБА_1 через її представника про розгляд справи з повідомленням учасників справи, яку ухвалою Апеляційного суду Харківської області від 07 травня 2018 року задоволено.

Судова колегія, заслухавши суддю-доповідача, пояснення учасників справи, дослідивши матеріали справи, обговоривши доводи апеляційної скарги вважає, що апеляційну скаргу ОСОБА_3 необхідно задовольнити частково, рішення суду – змінити.

Рішення суду першої інстанції мотивовано тим, що наявність другої малолітньої дитини, яка виховується в сім’ї ОСОБА_3, не впливає на зміну сімейного стану відповідача.

Проте, з таким висновком суду погодитися не можна, виходячи з наступного.

Відповідно до частин 1, 2 статті 27 Конвенції ООН про права дитини від 20 листопада 1989 року, яка ратифікована Постановою Верховної Ради України № 789ХІІ (78912) від 27 лютого 1991 року та набула чинності для України 27 вересня 1991 року, держава визнає право кожної дитини на рівень життя, необхідний для фізичного, розумового, духовного, морального і соціального розвитку дитини. Батьки або інші особи, які виховують дитину, несуть основну відповідальність за забезпечення в межах своїх здібностей і фінансових можливостей умов життя, необхідних для розвитку дитини.

Декларація прав дитини, проголошена Генеральною Асамблеєю ООН 20 листопада 1959 року, як принципове положення визначила, що дитина повинна зростати в умовах турботи.

Відповідно до статті 18 Конвенції про права дитини - батьки несуть основну відповідальність за виховання дитини. Предметом їх основного піклування є найкращі інтереси дитини. Обов'язок виховувати та розвивати дитину найважливіший обов’язок матері і батька.

Статтею 180 СК України передбачено, що батьки зобов'язані утримувати дитину до досягнення нею повноліття.

Частиною 3 статті 181 СК України передбачено, що за рішенням суду кошти на утримання дитини (аліменти) присуджуються у частці від доходу її матері, батька (стаття 183 СК України) або у твердій грошовій сумі (стаття 4 СК України) за вибором того з батьків або інших законних представників дитини, разом з яким проживає дитина, і виплачуються щомісячно.

Частинами 1, 2 статті 182 СК України передбачено, що при визначенні розміру аліментів суд враховує: стан здоров'я та матеріальне становище дитини; стан здоров'я та матеріальне становище платника аліментів; наявність у платника аліментів інших дітей, непрацездатних чоловіка, дружини, батьків, дочки, сина; наявність рухомого та нерухомого майна, грошових коштів; доведені стягувачем аліментів витрати платника аліментів, у тому числі на придбання нерухомого або рухомого майна, сума яких перевищує десятикратний розмір прожиткового мінімуму для працездатної особи, якщо платником аліментів не доведено джерело походження коштів; інші обставини, що мають істотне значення. Розмір аліментів має бути необхідним та достатнім для забезпечення гармонійного розвитку дитини.

Із роз’яснень, які містяться в пункті 17 Постанови Пленуму Верховного Суду України № 3 від 15 травня 2006 року «Про застосування судами окремих норм Сімейного кодексу України при розгляді справ щодо батьківства, материнства та стягнення аліментів» вбачається, що за відсутності домовленості між батьками про сплату аліментів на дитину той із них, з ким вона проживає, вправі звернутися до суду з відповідним позовом.

Судом встановлено та підтверджується матеріалами справи, що з 15 серпня 2009 року ОСОБА_1 та ОСОБА_3 перебували у зареєстрованому шлюбі, від якого мають дочку ОСОБА_5, ІНФОРМАЦІЯ_1.

Заочним рішенням Жовтневого районного суду м. Маріуполя Донецької області від 08 липня 2013 року шлюб між ними розірвано.

ОСОБА_5, ІНФОРМАЦІЯ_1, проживає разом із матір’ю ОСОБА_1 за місцем її проживання.

Матеріали справи свідчать про те, що у добровільному порядку ОСОБА_3 сплатив матеріальну допомогу на утримання дочки тільки в 2012 році, зокрема, 09 серпня 2012 року – 3000,00 грн., 14 серпня 2012 року – 1000,00 грн., 14 вересня 2012 року – 4000,00 грн., 12 листопада 2012 року – 4000,00 грн.

З відповіді Центральної об’єднаної державної податкової інспекції м. Харкова Головного управління Державної фіскальної служби у Харківській області № 1635/9/20-30-13-02 від 25 липня 2017 року вбачається, що ОСОБА_3 перебував на обліку як фізична особа-підприємець з 03 квітня 2014 року по 26 грудня 2016 року. Згідно бази даних АІС «Податковий блок» та наданих податкових декларацій платника єдиного податку, за період з 03 квітня 2014 року по 31 грудня 2015 року фізична особа - підприємець ОСОБА_3 перебував на спрощеній системі оподаткування. Його сума доходу за 2014 рік склала – 432 782,96 грн., за 2015 рік – 1 026 468,83 грн. За період з 01 січня 2016 року по 26 грудня 2016 року фізична особа - підприємець ОСОБА_3 перебував на загальній системі оподаткування. Згідно наданих податкових декларацій про майновий стан і доходи, він доходів не отримував.

Як вбачається з матеріалів справи, ОСОБА_3 має ще одну малолітню дочку ОСОБА_6, 05 вересня 2014 року, від другого шлюбу, яка проживає в сім’ї відповідача та знаходиться на його утриманні.

Статтею 192 СК України передбачено, що розмір аліментів, визначений за рішенням суду або домовленістю між батьками, може бути згодом зменшено або збільшено за рішенням суду за позовом платника або одержувача аліментів у разі зміни матеріального або сімейного стану, погіршення або поліпшення здоров’я когось із них та в інших випадках, передбачених цим Кодексом.

Прожитковий мінімум на одну особу встановлено відповідними законодавчими актами.

Так, Законом України «Про державний бюджет України на 2016 рік» встановлено, що прожитковий мінімум на одну особу в розрахунку на місяць у 2016 році для дітей віком до 6 років становив: з 01 січня 2016 року – 1167,00 грн., з 01 травня – 1228,00 грн., з 01 грудня – 1355,00 грн.

Відповідно до Закону України «Про державний бюджет України на 2017 рік» прожитковий мінімум на одну особу в розрахунку на місяць у 2017 році для дітей віком до 6 років склав: з 01 січня 2017 року - 1355 грн., з 01 травня – 1426,00 грн., з 01 грудня – 1492,00 грн.; для дітей віком від 6 до 18 років: з 01 січня 2017 року – 1689,00 грн., з 01 травня – 1777,00 грн., з 01 грудня – 1860,00 грн.

Законом України «Про державний бюджет України на 2018 рік» встановлено, що прожитковий мінімум на одну особу в розрахунку на місяць у 2018 році для дітей віком від 6 до 18 років становив: з 01 січня 2018 року – 1860,00 грн., з 01 липня – 1944,00 грн., з 01 грудня – 2027,00 грн.

Посилання представника ОСОБА_1 в суді апеляційної інстанції на те, що наявність ще одної малолітньої дитини у ОСОБА_3 від другого шлюбу не є підставою для зменшення розміру аліментів, оскільки ОСОБА_3 не сплачує аліменти другій дитині за рішенням суду не ґрунтуються на вимогах закону.

Твердження представника ОСОБА_1 в суді апеляційної інстанції щодо того, що свідоцтво про народження дочки ОСОБА_7, яка народилася від другого шлюбу, не можливо розцінювати як доказ, оскільки його подано в суді першої інстанції з порушенням строку подання доказів є безпідставними, оскільки судом першої інстанції цей доказ прийнято відповідно до статті 83 ЦПК України.

Враховуючи, що у відповідача змінився сімейний стан, а саме, на його утриманні знаходиться ще одна малолітня дочка Соф`я, 05 вересня 2014 року, судова колегія вважає, що розмір стягнутих з ОСОБА_3 аліментів необхідно зменшити з ? до 1/6 частини від усіх видів заробітку (доходу), щомісячно, але не менше 50% прожиткового мінімуму для дитини відповідного віку.

Доводи ОСОБА_3Ю щодо того, що максимальний розмір аліментів обмежений 10 прожитковими мінімумами не ґрунтуються на вимогах закону.

Так, частиною 5 статті 183 СК України передбачено, що той із батьків або інших законних представників дитини, разом з яким проживає дитина, має право звернутися до суду із заявою про видачу судового наказу про стягнення аліментів у розмірі на одну дитину - однієї чверті, на двох дітей - однієї третини, на трьох і більше дітей - половини заробітку (доходу) платника аліментів, але не більше десяти прожиткових мінімумів на дитину відповідного віку на кожну дитину.

Зі змісту цієї статті вбачається, що чинним законодавством передбачені граничні розміри аліментів як мінімальний, так і максимальний, який становить не більше десяти прожиткових мінімумів на дитину відповідного віку на кожну дитину, якщо це питання вирішується в наказному провадженні.

Проте, в нашому випадку вирішується питання щодо стягнення аліментів в порядку позовного провадження, а виходячи з змісту статті 182 СК України, яка застосовується для вирішення цього питання, не встановлено граничний максимальний розмір аліментів.

Посилання ОСОБА_3 на те, що він ніколи не припиняв утримувати та матеріально забезпечувати сім`ю, постійно приймав участь у вихованні дочки, догляді, намагався надати повноцінне батьківське піклування та турботу, прикладав зусилля у вирішенні повсякденних питань та проблем, купував продукти харчування, ліки, які були передані дочці; що в щоденнику його тещі занотовано всі продукти, які забезпечувались ним з 2013 року; що є чеки з різних аптек щодо забезпечення ліками його дитини; що позивач для штучного збільшення розміру заборгованості по аліментам не відкрила рахунок для перерахування аліментів не звільняють його і в подальшому, а саме, до повноліття дитини, а не тільки в 2012 році, виконувати свій батьківський обов’язок, який полягає у належному вихованні та утриманні дочки.

Статтею 263 ЦПК України передбачено, що судове рішення повинно ґрунтуватися на засадах верховенства права, бути законним і обґрунтованим. Законним є рішення, ухвалене судом відповідно до норм матеріального права із дотриманням норм процесуального права. Обґрунтованим є рішення, ухвалене на підставі повно і всебічно з’ясованих обставин, на які сторони посилаються як на підставу своїх вимог і заперечень, підтверджених тими доказами, які були досліджені в судовому засіданні.

Зробивши правильний висновок щодо того, що ОСОБА_3 зобов’язаний сплачувати аліменти, розмір яких необхідно визначити в частці за вибором позивача, однак не застосувавши закон, який підлягає застосуванню, суд першої інстанції безпідставно не зменшив розмір аліментів.

Виходячи з того, що відповідно до частини 2 статті 376 ЦПК України не застосування закону, який підлягає застосуванню є підставою для зміни рішення суду, судова колегія вважає в частині визначення розміру аліментів рішення змінити, зменшивши розмір його стягнення з ? до 1/6.

Питання щодо стягнення судового збору вирішено відповідно до статті 141 ЦПК України та Закону України «Про судовий збір».

Керуючись ст. ст. 367, 368, п.2 ч.1 ст.374, ст.376, ст.ст.381-384, 389 ЦПК України

п о с т а н о в и в:

Апеляційну скаргу ОСОБА_3 – задовольнити частково.

Рішення Жовтневого районного суду м. Харкова від 14 лютого 2018 року – змінити.

Розмір стягнутих з ОСОБА_3 на користь ОСОБА_1 аліментів на утримання неповнолітньої дитини ОСОБА_1 Ніколіни Євгенівни, ІНФОРМАЦІЯ_1, зменшити з ? частини до 1/6 частини від усіх видів заробітку (доходу) щомісячно, але не менше 50 % прожиткового мінімуму для дитини відповідного віку, починаючи з 04 серпня 2016 року до досягнення дитиною повноліття.

В іншій частині рішення суду – залишити без змін.

Постанова суду апеляційної інстанції набирає законної сили з дня її прийняття, касаційному оскарженню не підлягає, крім випадків, передбачених пунктом 2 частини 3 статті 389 ЦПК України.

Головуючий І.В. Бурлака

ОСОБА_8

Судді

ОСОБА_9

Повний текст постанови складено 30 травня 2018 року.