Рішення № 74367965, 22.05.2018, Слобідський районний суд міста Харкова (до 25.04.2025 - Комінтернівський районний суд м. Харкова)

Провадження № 2/641/673/2018 Справа № 641/62/18

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

22 травня 2018 року

Комінтернівський районний суд м. Харкова у складі:

головуючого – судді – Фанда О.А.,

за участю секретаря судових засідань – ОСОБА_1,

представника позивача – ОСОБА_2,

відповідача – ОСОБА_3,

розглянувши у відкритому судовому засіданні у місті Харкові цивільну справу за позовом Публічного акціонерного товариства комерційний банк «Приватбанк» до ОСОБА_3 про стягнення заборгованості за договором кредиту, -

в с т а н о в и в:

В січні 2017 року публічне акціонерне товариство комерційний банк (далі ПАТ КБ) «Приватбанк» звернулося до суду з вказаним позовом.

В обґрунтування заявлених вимог позивач посилався на те, що 13 січня 2010 року ОСОБА_3 уклала з ПАТ КБ «Приватбанк» кредитний договір б/н, за умовами якого позивач надав відповідачці кредит у вигляді встановленого ліміту на платіжну картку, зі сплатою відсотків за користування кредитом у розмірі 30% річних на суму залишку заборгованості за кредитом, з кінцевим терміном повернення, що відповідає строку дії картки.

Відповідно до умов укладеного договору, Договір складається з заяви позичальника та Умов та правил надання банківських послуг.

Посилаючись на неналежне виконання відповідачем кредитних зобов’язань та на вимоги ст.ст. 526, 527, 530, 1050, 1054 ЦК України, позивач просив стягнути з відповідачки заборгованість за договором кредиту в розмірі 60004,56 грн, з яких: сума кредиту – 4324,71 грн, сума відсотків за користування кредитом – 48722 грн, 3624,30 – заборгованість за пенею і комісією, штрафи: 500 грн та 2833,55 грн, а також стягнути з відповідачки понесені позивачем судові витрати зі сплати судового збору в сумі 1600 грн.

В судовому засіданні представник позивача позовні вимоги підтримав в повному обсязі.

Відповідачка проти задоволення позову заперечувала, просила застосувати до вимог Банку позовну даність, про що подала відповідну заяву.

Суд, заслухавши пояснення учасніків справи, дослідивши наявні в матеріалах справи докази в їх сукупності, приходить до висновку, що позов задоволенню не підлягає з наступних підстав.

Судом встановлено та підтверджується наявними в матеріалах справи доказами, що 13 січня 2010 року ОСОБА_3 уклала з ПАТ КБ «Приватбанк» кредитний договір б/н, за умовами якого позивач надав відповідачці кредит у вигляді встановленого ліміту на платіжну картку, зі сплатою відсотків за користування кредитом у розмірі 30% річних на суму залишку заборгованості за кредитом, з кінцевим терміном повернення, що відповідає строку дії картки.

Відповідно до статті 1054 ЦК України за кредитним договором банк або інша фінансова установа (кредитодавець) зобов’язується надати грошові кошти (кредит) позичальникові у розмірах та на умовах, встановлених договором, а позичальник зобов’язується повернути кредит та сплатити проценти (частина перша статті 1048 ЦК України).

Визначення поняття зобов’язання міститься у частині першій статті 509 ЦК України.

Відповідно до цієї норми зобов’язання – це правовідношення, в якому одна сторона (боржник) зобов'язана вчинити на користь другої сторони (кредитора) певну дію (передати майно, виконати роботу, надати послугу, сплатити гроші тощо) або утриматися від певної дії, а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обов'язку.

У разі порушення зобов’язання настають правові наслідки, встановлені договором або законом, зокрема: зміна умов зобов'язання; сплата неустойки; відшкодування збитків та моральної шкоди (стаття 611 ЦК України).

Згідно зі статтями 526, 530, 610, частиною першою статті 612 ЦК України зобов'язання повинні виконуватись належним чином у встановлений термін відповідно до умов договору та вимог чинного законодавства. Порушенням зобов'язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов'язання (неналежне виконання) (стаття 610 ЦК України).

Встановлено та підтверджується наявними в матерілах справи доказами, що відповідачка не виконувала зобов’язання належним чином, внаслідок чого в неї виникла заборгованість за вищезазначеним договором кредиту.

Відповідачка подала заяву про застосування до вимог позивача позовної давності.

Розглянувши заяву про застосування строків позовної давності до вимог позивача, суд вважає за необхідне зазначити наступне.

Якщо в зобов'язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню в цей строк (термін).

При цьому в законодавстві визначаються різні поняття як «строк договору», так і «строк (термін) виконання зобов’язання» (статті 530, 631 ЦК України).

Одним із видів порушення зобов’язання є прострочення – невиконання зобов’язання в обумовлений сторонами строк.

При цьому перебіг позовної давності починається від дня, коли особа довідалася або могла довідатися про порушення свого права або про особу, яка його порушила (ч. 1 ст. 261 ЦК України).

Відповідно до частини п’ятої статті 261 ЦК України за зобов’язаннями, строк виконання яких не визначений або визначений моментом вимоги, перебіг позовної давності починається від дня, коли у кредитора виникає право пред’явити вимогу про виконання зобов’язання. Якщо боржникові надається пільговий строк для виконання такої вимоги, перебіг позовної давності починається зі спливом цього строку.

За змістом статті 266 ЦК України зі спливом позовної давності до основної вимоги вважається, що позовна давність спливла і до додаткової вимоги (стягнення неустойки, накладення стягнення на заставлене майно).

Судом встановлено та не заперечується представником позивача, що останній платіж за кредитним договором відповідачка здійснила 27 вересня 2014 року. Таким чином строк позовної давності сплинув 27 вересня 2017 року. З позовом ОСОБА_4 звернувся 29 грудня 2017 року (згідно поштового штемпеля на конверті).

З врахуванням вищезазначеного, суд приходить до висновку, що заява відповідачки про застосування строку позовної давності обґрунтована та підлягає задоволенню, що є підставою для відмови в задоволенні позову.

Керуючись ст. ст. 5, 12, 13, 81, 141, 259, 263, 264, 265 ЦПК України суд, -

ВИРІШИВ:

Позовні вимоги публічного акціонерного товариства комерційного банку “Приватбанк” до ОСОБА_3 про стягнення заборгованості за договором кредиту – залишити без задоволення.

Рішення суду може бути оскаржене безпосередньо до апеляційного суду Харківської області шляхом подання апеляційної скарги протягом 30 днів з дня його проголошення. Якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частини судового рішення або у разі розгляду справи (вирішення питання) без повідомлення (виклику) учасників справи, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення.

Відповідно до п.п. 15.5 п. 15 Розділу ХІІІ Перехідних положень ЦПК України до початку функціонування Єдиної судової інформаційно-телекомунікаційної системи апеляційні скарги подаються учасниками справи до або через відповідні суди, а матеріали справ витребовуються та надсилаються судами за правилами, що діяли до набрання чинності цією редакцією Кодексу.

Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Позивач – Публічне акціонерне товариство ОСОБА_4 «ПриватБанк», код ЄДРПОУ 14360570, місцезнаходження: м. Київ, вул. Грушевського, 1-Д.

Відповідач – ОСОБА_3 ІПН НОМЕР_1, місце реєстрації: АДРЕСА_1.

Дата складення повного тексту 31 травня 2018 року.

Суддя: ОСОБА_5