Ухвала суду № 74367737, 30.05.2018, Лозівський міськрайонний суд Харківської області

Справа № 629/4688/17

Номер провадження 1-кп/629/163/18

У Х В А Л А

30 травня 2018 року Лозівський міськрайонний суд Харківської області в складі: головуючого – судді Смірнової Н.А., за участю секретаря Андрієнко С.А., прокурора Черкаса О.О., захисника ОСОБА_1, розглянувши у відкритому судовому засіданні в м. Лозова, Харківської області клопотання прокурора про продовження строку дії запобіжного заходу у відношенні обвинуваченого ОСОБА_2 та зміна запобіжного заходу з домашнього арешту на тримання під вартою у відношенні обвинуваченого ОСОБА_3 по кримінальному провадженню, яке внесене до Єдиного реєстру досудових розслідувань за № 42017221380000096 за обвинуваченням ОСОБА_4, ОСОБА_3, обвинувачених в скоєнні злочинів, передбачених ч. 2 ст. 189, ч. 1 ст. 263 КК України та ОСОБА_2, обвинуваченого в скоєнні злочину, передбаченого ч. 2 ст. 189 КК України, -

В С Т А Н О В И В:

В провадженні Лозівського міськрайонного суду Харківської області знаходиться обвинувальний акт у відношенні ОСОБА_4, ОСОБА_3, обвинувачених в скоєнні злочинів, передбачених ч. 2 ст. 189, ч. 1 ст. 263 КК України та ОСОБА_2, обвинуваченого в скоєнні злочину, передбаченого ч. 2 ст. 189 КК України.

Відносно обвинуваченого ОСОБА_3 був обраний запобіжний захід у вигляді тримання під вартою, який був змінений ухвалою Лозівського міськрайонного суду Харківської області від 06.02.2018 року на цілодобовий домашній арешт. Строк дії запобіжного заходу спливає 30 травня 2018 року.

Відносно обвинуваченого ОСОБА_2 06.02.2018 року ухвалою Лозівського міськрайонного суду Харківської області було змінено запобіжний захід у вигляді домашнього арешту, строк дії якого спливає 30 травня 2018 року.

В судовому засіданні прокурор Черкас О.О., з урахуванням закінчення строку тримання обвинуваченому ОСОБА_2 під домашнім арештом просив продовжити у відношенні останнього застосування обраного раніше запобіжного заходу у вигляді тримання під домашнім арештом, посилаючись на наявність підстав передбачених ст. 177 КПК України. Крім цього заявив клопотання про зміну запобіжного заходу у відношенні обвинуваченого ОСОБА_3 з цілодобового домашнього арешту на тримання під вартою. Обґрунтовуючи своє клопотання прокурор зазначив, що виходячи із тяжкості покарання та що на даний час не змінилися та продовжують існувати ризики, передбачені п.п. 1,3,4,5 ст. 177 КПК України: переховуватись від органів досудового слідства та суду, незаконно впливати на потерпілих та свідків, перешкоджати кримінальному провадженню іншим чином, а також те, що обвинувачений ОСОБА_3 порушив обов’язки, покладені на нього ухвалою Лозівського міськрайонного суду Харківської області від 30.03.2018 року, а саме 06 квітня 2018 року за заявою ОСОБА_5 від 05.04.2018 року розпочато досудове розслідування у кримінальному провадженні №12018220380000650 у відношенні обвинуваченого ОСОБА_3 за ознаками злочину, передбаченого ч. 1 ст. 185 КК України, про що свідчать витяг з ЄРДР, заява потерпілої ОСОБА_5 від 05.04.2018 року, протокол допиту потерпілого від 06.04.2018 року. Крім цього 25 травня 2018 року до Лозівської місцевої прокуратури Харківської області надійшла заява ОСОБА_5 в якій вона зазначила, що обвинувачений ОСОБА_3 постійно її переслідує, знущається, б’є, погрожує фізичною розправою і не дає спокійно жити.

Захисник обвинувачених – адвокат ОСОБА_1 не заперечувала проти задоволення клопотання прокурора у відношенні обвинуваченого ОСОБА_2, проти задоволення іншого клопотання щодо зміни запобіжного заходу у відношенні обвинуваченого ОСОБА_3 заперечувала.

В обґрунтування заперечення, зазначила, що її підзахисний ОСОБА_3 не ухиляється від суду, без дозволу органів поліції, прокуратури та суду не залишає місце фактичного проживання. Також просила змінити у відношенні її підзахисного дію запобіжного заходу у вигляді цілодобового домашнього арешту на домашній арешт у певний час доби, оскільки на даний час ОСОБА_3 має намір працевлаштуватися так як не має джерел доходів, а для забезпечення своєї життєдіяльності повинен працювати, її підзахисний домовився з ФОП у м. Лозова про прийняття його на постійну роботу у сервісному центрі на посаду консультанта з 01.06.2018 року.

Обвинувачений ОСОБА_3 в судовому засіданні заперечував проти задоволення клопотання прокурора та вказав, що не ухиляється від суду, не впливає та такого наміру не має на потерпілих та свідків. Також просив задовольнити клопотання його захисника та змінити йому запобіжний захід на домашній арешт в певний час доби, надавши йому можливість працевлаштуватися, так як не має засобів до існування. Обраний ним запобіжний захід – цілодобовий домашній арешт не порушував, з дозволу суду 04.04.2018 року, а 23.05.2018 року з дозволу прокурора залишав місце проживання з поважних причин.

Обвинувачений ОСОБА_2 в судовому засіданні не заперечував проти задоволення клопотання щодо продовження йому міри запобіжного заходу у вигляді домашнього арешту та заперечував проти задоволення клопотання прокурора щодо зміни міри запобіжного заходу у відношенні обвинуваченого ОСОБА_3, також наполягав на задоволенні клопотання захисника – адвоката ОСОБА_1

Обвинувачений ОСОБА_4 залишив на розсуд суду клопотання щодо продовження обвинуваченому ОСОБА_2 міри запобіжного заходу у вигляді домашнього арешту та заперечував проти задоволення клопотання прокурора щодо зміни міри запобіжного заходу у відношенні обвинуваченого ОСОБА_3, зазначив, що останній на даний час не несе ніякої загрози для потерпілих та свідків, від суду не ухиляється, а тому відсутні ризики заявлені прокурором. Також вважав за можливе задовольнити клопотання адвоката ОСОБА_1

Прокурор в судовому засіданні щодо заявленого клопотання захисника обвинувачених – адвоката ОСОБА_1 про зміну запобіжного заходу у відношенні обвинуваченого ОСОБА_3 заперечував.

Заслухавши думку учасників процесу, дослідивши матеріали справи, суд приходить до наступних висновків.

Так, суд не вбачає підстав для задоволення клопотання прокурора про заміну міри запобіжного заходу обвинуваченому ОСОБА_3 з цілодобового домашнього арешту на тримання під вартою виходячи з наступного.

Відповідно до ч. 4 ст. 176 КПК України запобіжні заходи застосовуються під час судового провадження - судом за клопотанням прокурора.

Відповідно до ч. 1 ст. 177 КПК України метою застосування запобіжного заходу є забезпечення виконання обвинуваченим покладених на нього процесуальних обов’язків, а також запобігання спробам переховуватися від органів досудового розслідування та/або суду, знищити, сховати або спотворити будь-яку із речей чи документів, які мають істотне значення для встановлення обставин кримінального правопорушення; незаконно впливати на потерпілого, свідка, іншого підозрюваного, обвинуваченого, експерта, спеціаліста у цьому ж кримінальному провадженні; перешкоджати кримінальному провадженню іншим чином; вчинити інше кримінальне правопорушення чи продовжити кримінальне правопорушення, у якому підозрюється, обвинувачується.

Підставою застосування запобіжного заходу є наявність обґрунтованої підозри у вчиненні особою кримінального правопорушення, а також наявність ризиків, які дають достатні підстави слідчому судді, суду вважати, що підозрюваний, обвинувачений, засуджений може здійснити дії, передбачені частиною першою цієї статті. Слідчий, прокурор не мають права ініціювати застосування запобіжного заходу без наявності для цього підстав, передбачених цим Кодексом (ч. 2 ст. 177 КПК України).

Відповідно до ч. 1 ст. 194 КПК України під час розгляду клопотання про застосування запобіжного заходу слідчий суддя, суд зобов’язаний встановити, чи доводять надані сторонами кримінального провадження докази обставини, які свідчать про наявність обґрунтованої підозри у вчиненні підозрюваним, обвинуваченим кримінального правопорушення; наявність достатніх підстав вважати, що існує хоча б один із ризиків, передбачених статтею 177 цього Кодексу, і на які вказує слідчий, прокурор; недостатність застосування більш м’яких запобіжних заходів для запобігання ризику або ризикам, зазначеним у клопотанні.

Згідно п. 5 ч. 1 ст. 184 КПК України клопотання прокурора про застосування запобіжного заходу повинно містити зокрема виклад обставин, на підставі яких прокурор дійшов висновку про наявність одного або кількох ризиків, зазначених у його клопотанні, і посилання на матеріали, що підтверджують ці обставини.

На думку суду, підозра щодо обвинуваченого є обґрунтованою зібраними у межах кримінального провадження доказами, що визначено на стадії досудового розслідування. Питання щодо обґрунтованості та доведеності обвинувачення суд зможе вирішити лише за результатами судового розгляду і не вправі оцінювати докази у справі на даній стадії судового розгляду.

Конституційний Суд України в рішенні у справі № 1-28/2017 від 23 листопада 2017 року зазначив, що запобіжні заходи (домашній арешт та тримання під вартою), які обмежують гарантоване ч.1ст. 29 Конституції України право людини на свободу та особисту недоторканність, можуть бути застосовані судом на новій процесуальній стадії - стадії судового провадження, зокрема під час підготовчого судового засідання, лише за вмотивованим рішенням суду і тільки на підставі та в порядку, встановлених законом.

Така позиція Конституційного Суду України узгоджується з практикою Європейського суду з прав людини, який у рішенні від 15 грудня 2016 року у справі "Ігнатов проти України" вказав, що судовий контроль на новій процесуальній стадії при продовженні дії запобіжних заходів, пов’язаних з обмеженням права особи на свободу та особисту недоторканність, має відбуватися з обґрунтуванням підстав такого продовження (пункт 36).

Конституційний Суд України зазначає, що висновки слідчого судді щодо будь-яких обставин, які стосувалися суті підозри, обвинувачення та були взяті до уваги при обґрунтуванні запобіжного заходу, обраного під час досудового розслідування, для суду на стадії судового провадження не є преюдиційними. У підготовчому провадженні суд має перевірити обґрунтованість застосування запобіжного заходу щодо обвинуваченого, пов’язаного з обмеженням його права на свободу та особисту недоторканність, та прийняти вмотивоване рішення.

Як вбачається з матеріалів справи обвинуваченому ОСОБА_3 21.09.2017 року обрано запобіжний захід у вигляді тримання під вартою. Підставами для застосування даного запобіжного заходу була наявність обґрунтованої підозри у вчиненні обвинуваченим кримінальних правопорушень передбачених ч. 2 ст. 189, ч. 1 ст. 263 КК України, тяжкості покарання, що загрожує обвинуваченому у разі визнання його винним у кримінальних правопорушеннях, у вчиненні яких він обвинувачується, а також з урахуванням наявності ризиків переховування від органів досудового розслідування та/або суду, незаконного впливу на потерпілих, свідків у цьому кримінальному провадженні, вчинення іншого кримінального правопорушення, перешкоджанню кримінальному провадженню іншим чином.

06 лютого 2018 року ухвалою Лозівського міськрайонного суду Харківської області обвинуваченому ОСОБА_3 був змінений запобіжний захід з тримання під вартою на цілодобовий домашній арешт.

30 березня 2018 року ухвалою Лозівського міськрайонного суду Харківської області обвинуваченому ОСОБА_3 знов був змінений запобіжний захід цілодобовий домашній арешт за адресою: м. Лозова, Харківської області, вул. Абросімова, б. 22 на запобіжний захід у вигляді цілодобового домашнього арешту за адресою: м. Лозова, Харківської області, вул. Олександра Бричука (колишня вул. Червонопартизанська), б. 50, кв. 46. Строк дії запобіжного заходу у вигляді цілодобового домашнього арешту спливає 30 травня 2018 року.

Прокурор в клопотанні зазначає, що обвинувачений ОСОБА_3 порушив умови застосованого відносно нього запобіжного заходу у вигляді цілодобового домашнього арешту, а саме 05 квітня 2018 року вчинив кримінальне правопорушення за ознаками злочину, передбаченого ч. 1 ст. 185 КК України по якому 06 квітня 2018 року розпочато досудове розслідування. З наданих прокурором документів, а саме: витягу з ЄРДР, заяви потерпілої ОСОБА_5 від 05.04.2018 року, протоколу допиту потерпілого від 06.04.2018 року вбачається, що обвинувачений ОСОБА_3 під час перебування під цілодобовим домашнім арештом знов вчинив кримінальне правопорушення, передбачене ч. 1 ст. 185 КК України. Крім цього 25 травня 2018 року до Лозівської місцевої прокуратури Харківської області надійшла заява ОСОБА_5 в якій вона зазначила, що обвинувачений ОСОБА_3 постійно її переслідує, знущається, б’є, погрожує фізичною розправою і не дає спокійно жити.

Вищевказані доводи судом не беруться до уваги, оскільки як вбачається з матеріалів справи підозра у відношенні обвинуваченого ОСОБА_3 не висунута. Крім цього, після зміни міри запобіжного заходу обвинувачений ОСОБА_3 ніяких інших порушень процесуальних обов’язків не вчинив, хоча протягом цього часу він мав можливість впливати на інших учасників кримінального провадження, але такі дані у суду відсутні, за викликом з’являється до суду, що свідчить про відсутність ризиків на які посилається прокурор.

Відповідно до ч.1 ст. 183 КПК України, тримання під вартою є винятковим запобіжним заходом, який застосовується виключно у разі, якщо прокурор доведе, що жоден із більш м’яких запобіжних заходів не зможе запобігти ризикам, передбачених ст. 177 цього Кодексу.

Застосовуючи до обвинуваченого ОСОБА_3 запобіжний захід у вигляді тримання під вартою, суд не може обґрунтовувати прийняття такого рішення виключно тяжкістю покарання, яке могло бути призначене йому у разі визнання винуватим у вчиненні кримінального правопорушення без належного з'ясування наявності у кримінальному правопорушенні хоча б одного із ризиків, передбачених ст. 177 КПК України.

Застосування запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою щонайбільше обмежує права громадянина, тому повинно бути викликаним реальною необхідністю, що знаходить свій вираз в обґрунтуванні та мотивуванні клопотання.

Одночасно, суд враховує, що відповідно до правової позиції, викладеної у п. 80 рішення Європейського суду з прав людини від 10 лютого 2011 року у справі «Марченко проти України» при розгляді клопотання про обрання, зміну або продовження запобіжного заходу у виді тримання під вартою, має бути розглянута можливість застосування інших (альтернативних) запобіжних заходів.

Водночас, розглядаючи можливість альтернативних запобіжних заходів, з урахуванням вищенаведених ознак, суд вважає їх такими, що не здатні забезпечити належну процесуальну поведінку підозрюваного.

Згідно до практики Європейського суду з прав людини вагомою підставою для вирішення питання про необхідність попереднього ув’язнення особи є ризик перешкоджання встановлення істини у справі та переховування цієї особи від правосуддя. При цьому зазначено, що небезпека перешкоджання встановленню істини у справі та переховування особи від правосуддя може вимірюватися суворістю можливого покарання в сукупності з наявністю даних про матеріальний, соціальний стан особи, її зв’язками з державою, у якій його переслідують, та міжнародними контактами.

Також відповідно до практики Європейського суду з прав людини, суд своїм рішенням повинен забезпечити не тільки права підозрюваного, а й високі стандарти охорони загальносуспільних прав та інтересів. Забезпечення таких стандартів, як підкреслює Європейський суд з прав людини, вимагає від суду більшої суворості в оцінці порушень цінностей суспільства.

Відповідно до ч. 4 ст. 194 КПК України якщо при розгляді клопотання про зміну запобіжного заходу прокурор доведе обставини, передбачені пунктами 1та 2 частини першої цієї статті, але не доведе обставини, передбачені пунктом 3 частини першої цієї статті, суд має право застосувати більш м'який запобіжний захід, ніж той, який зазначений у клопотанні.

Крім цього, суд вважає за необхідне відмовити в задоволенні клопотання захисника обвинуваченого ОСОБА_3 – адвоката ОСОБА_1 про зміну запобіжного заходу у вигляді цілодобового домашнього арешту на домашній арешт у певний час доби, оскільки не надані суду належні та допустимі докази щодо працевлаштування її підзахисного – обвинуваченого ОСОБА_3

Так, з роз’яснень, викладених у п.15 Листа від 4 квітня 2013 року №511-550/0/4-13 вбачається, що домашній арешт як вид запобіжного заходу може бути застосований до особи, яка підозрюється або обвинувачується у вчиненні злочину, за вчинення якого законом передбачено покарання у виді позбавлення волі, та полягає у забороні підозрюваному, обвинуваченому залишати житло цілодобово або у певний період доби на підставі ухвали слідчого судді, суду.

Судом встановлено, що з урахуванням тяжкості кримінального правопорушення, в якому обвинувачуються ОСОБА_3, ОСОБА_4, ОСОБА_2 для запобігання ризиків, передбачених ч. 1 ст. 177 КПК України, а саме запобігання спробам: переховуватися від суду; незаконно впливати на потерпілих та свідків; перешкоджати кримінальному провадженню іншим чином, беручи до уваги, що судовий розгляд по справі не розпочато, не допитані обвинувачені, потерпілі, свідки, не вивчені письмові матеріали справи, вважає за необхідне продовжити обвинуваченим ОСОБА_3 та ОСОБА_2 дію запобіжного заходу у вигляді домашнього арешту. При цьому, з урахуванням вищезазначеного, зокрема даних про особу обвинуваченого, суд дійшов висновку, що запобіжним заходом у вигляді домашнього арешту забезпечується виконання останніми відповідних процесуальних обов'язків.

З огляду на викладене, суд не вбачає підстав для зміни міри запобіжного заходу, а тому, залишає незмінним запобіжний захід у вигляді тримання під домашнім арештом та продовжує строк тримання під цілодобовим домашнім арештом обвинуваченому ОСОБА_3 до 30 липня 2018 року, та продовжує строк тримання під домашнім арештом у певний час доби обвинуваченому ОСОБА_2 до 30 липня 2018 року.

На підставі викладеного, керуючись ст.ст. 110, 177, 178, 181, 331, 369-372 КПК України, суд, -

У Х В А Л И В:

Задовольнити частково клопотання прокурора Лозівської місцевої прокуратури Харківської області ОСОБА_6.

В задоволенні клопотання адвоката ОСОБА_1 відмовити.

Продовжити обвинуваченому ОСОБА_3, ІНФОРМАЦІЯ_1 запобіжний захід у вигляді цілодобового домашнього арешту за адресою: м. Лозова, Харківської області, вул. Олександра Бричука (колишня вул. Червонопартизанська), б. 50, кв. 46.

Покласти на ОСОБА_3 обов’язки, передбачені ч. 5 ст. 194 КПК України, а саме: прибувати за кожною вимогою до суду, не відлучатися з населеного пункту, в якому він зареєстрований та проживає без дозволу прокурора або суду, повідомляти їх про зміну свого місця проживання, утримуватися від спілкування з особами, які заявили та можливо заявлять про вчинені ним правопорушення, здати на зберігання суду свій паспорт та інші документи, що дають право на виїзд за кордон.

Строк дії ухвали про застосування запобіжного заходу у вигляді домашнього арешту до обвинуваченого ОСОБА_3 визначити до двох місяців тобто до 30 липня 2018 року.

Продовжити обвинуваченому ОСОБА_2, ІНФОРМАЦІЯ_2 запобіжний захід у вигляді домашнього арешту за адресою: м. Лозова, Харківської області, вул. Абросімова, б. 123, з забороною залишати вищевказане житло з 01-30 години до 10-30 години ранку.

Покласти на ОСОБА_2 обов’язки, передбачені ч. 5 ст. 194 КПК України, а саме: прибувати за кожною вимогою до суду, не відлучатися з населеного пункту, в якому він зареєстрований та проживає без дозволу прокурора або суду, повідомляти їх про зміну свого місця проживання, утримуватися від спілкування з особами, які заявили та можливо заявлять про вчинені ним правопорушення, здати на зберігання суду свій паспорт та інші документи, що дають право на виїзд за кордон.

Строк дії ухвали про застосування запобіжного заходу у вигляді домашнього арешту до обвинуваченого ОСОБА_2. визначити до двох місяців тобто до 30 липня 2018 року.

Виконання ухвали доручити Лозівському відділу поліції ГУ Національної поліції в Харківській області.

Відлік строку продовження дії існуючого запобіжного заходу рахувати з дня винесення ухвали, а саме з 30 травня 2018 року.

Ухвала оскарженню не підлягає.

Суддя Н.А. Смірнова