Рішення № 74367310, 23.05.2018, Київський районний суд м. Харкова

Справа № 640/18713/17

н/п 2/640/844/18

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

23 травня 2018 року Київський районний суд м. Харкова

в складі: головуючого – судді Божко В.В.

за участю секретаря Шилакіної Л.О.,

позивача ОСОБА_1,

відповідача ОСОБА_2,

представника відповідача адвоката ОСОБА_3,

розглянувши у відкритому судовому засіданні в м. Харкові цивільну справу за позовом ОСОБА_1 (зареєстрована за адресою: 61013, м. Харків, вул. Кольцовська, 24-2) до ОСОБА_2 (зареєстрований за адресою: 61013, м. Харків, вул. Кольцовська, 24-3) про поновлення порушеного права, -

ВСТАНОВИВ:

В листопаді 2017 року позивач ОСОБА_1 звернулася до суду з позовом до ОСОБА_2 про поновлення порушеного права. В обґрунтування своїх позовних вимог позивач посилається те, що вона та ОСОБА_4 перебували у зареєстрованому шлюбі з 7 вересня 2001 року, який був розірваний рішенням суду 29 липня 2010 року.

Житловий будинок з надвірними будівлями, розташований в м. Харкові по вул. Кольцовській, 24, належить на праві власності батьку колишнього чоловіка ОСОБА_1 – ОСОБА_5 – 53/100 частин, ОСОБА_6- 15/100 частин, та відповідачу ОСОБА_2 – 32/100 частин.

Рішенням Київського районного суду м.Харкова від 3 вересня 2010 року за позивачкою ОСОБА_1 було визнано право на проживання в частині житлового будинку, яким користувалися її колишній чоловік та його батько. (а.с.8).

Позивачка посилається на те, що під час перебування у шлюбі вони побудували гараж, а відповідач порушив її право, оскільки без її відому та письмової згоди самовільно здійснив монтажні та зварювальні роботи по укладенню системи газопостачання біля гаражу.

В судовому засіданні позивач підтримала позовні вимоги, просили позов задовольнити, пояснюючи, що вона вважає себе власницею частини будинку, незважаючи, що її колишній свекор ОСОБА_5 та її колишній чоловік в будинку не проживають, мешкають за межами України, роботи по укладанню системи газопостачання проведені відповідачем грубо порушують її права, не відповідають відповідним нормам ДБН та СНІП, створюють небезпечну ситуацію.

Відповідач ОСОБА_2 позовних вимог не визнав, пояснив, що він є власником 32/100 частин житлового будинку, мешкає у своїй частині будинку, всі монтажні та зварювальні роботи по укладенню системи газопостачання ним проведені після необхідного узгодження із компетентними органами, відповідачка не є власницею частини будинку, вона є користувачкою частини житлового приміщення у будинку.

Суд, заслухавши пояснення позивача ОСОБА_1, відповідача ОСОБА_2 та його представника ОСОБА_3, перевіривши матеріали справи, прийшов до наступного.

Судом встановлені такі факти та відповідні їм правовідносини.

Житловий будинок з надвірними будівлями, розташований в м. Харкові по вул. Кольцовській, 24 належить на праві власності: 53/100 частин ОСОБА_5 відповідно до договору купівлі-продажу від 23 листопада 1990 року, посвідченого 8 Харківською державною нотаріальною конторою, р.№ 1-9381; 32/100 частин відповідачу ОСОБА_2 відповідно до договору міни від 20 травня 2005 року, посвідченого приватним нотаріусом ХМНО ОСОБА_7, р.№4347; 15/100 частин ОСОБА_6 відповідно до свідоцтва про спадщину від 14 квітня 2011 року, виданого 8 Харківською державною нотаріальною конторою, р.№ 7-464. (а.с.37-38).

Рішенням Київського районного суду м.Харкова від 25 лютого 1999 року між власниками будинку ОСОБА_5, ОСОБА_8, який у подальшому уклав договір міни із відповідачем ОСОБА_2, та ОСОБА_9, після якої спадщину успадкував ОСОБА_6, було визначено порядок користування земельною ділянкою, яким кожному співвласнику було виділено частину ділянку, та у загальне користування ОСОБА_5 та ОСОБА_8 було виділено загальний двір, площею 85 м2. (а.с.9).

Рішенням Київського районного суду м.Харкова від 20 листопада 2003 року було задоволено частково позовні вимоги ОСОБА_8 та ОСОБА_4 , яким поновлено право користування земельною ділянкою, закріпленого рішенням суду від 25 лютого 1999 року, та зобов’язано ОСОБА_4 не чинити перешкод ОСОБА_8 в обладнанні окремого газового та електричного вводу при наявності технічного дозволу для цього. Рішення набуло чинності. (а.с.10-11).

Рішенням Київського районного суду м.Харкова від 28 серпня 2008 року було частково задоволено позов ОСОБА_4, ОСОБА_1, ОСОБА_5 Зобов’язано відповідача ОСОБА_2 дотримуватися рішення судів від 25 лютого 1999 року та від 20 листопада 2003 року , використовувати територію загального двору за призначенням.

В мотивувальній частині цього рішення зазначено, що установка газового та електричного обладнання відповідачем ОСОБА_2 можлива тільки при наявності технічного дозволу компетентних органів. (а.с.13,14).

Відповідно до ст. 12 ЦПК України цивільне судочинство здійснюється на засадах змагальності сторін. Учасники справи мають рівні права щодо здійснення всіх процесуальних прав та обов’язків, передбачених законом. Кожна сторона повинна довести обставини, які мають значення для справи і на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом.

Відповідно до ст. 82 ч. 4 ЦПК України обставини, встановлені рішенням суду у господарській, цивільній або адміністративні справі, що набрало законної сили, не доказуються при розгляді іншої справи, у якій беруть участь ті самі особи або особа, щодо якої встановлено ці обставини, якщо інше не встановлено законом.

Таким чином, рішенням суду від 20 листопада 2003 року дозволено відповідачу ОСОБА_2 установлену газового обладнання при наявності технічного дозволу компетентних органів.

Відповідач ОСОБА_2 надав суду відзив на позов та письмові докази того, що здійснені монтажні і зварювальні роботи по укладці системи газопостачання проведені ним після розробки проекту та з необхідними погодженнями, зокрема Договором № 38Км4695-17 від 7 листопада 2017 року про надання послуг з перевірки та погодження проектної документації по будівництву газових мереж, укладеним з ПАТ Харківміськгаз. Відповідачем представлений також Акт про приймання закінченого будівництвом об’єкта системи газопостачання від 29 листопада 2017 року, яким зазначено, що було проведено реконструкцію системи газопостачання за місцем розташування домоволодіння м.Харків вул. Кольцовська, 24 в присутності Генерального підрядника ТОВ «БК Мегабуд-2012», та експлуатаційної організації ПАТ «Харківміськгаз».

Таким чином, посилання позивачки на те, що система газопостачання є самочинною не відповідає дійсності, а позовні вимоги щодо її демонтажу не підлягають задоволенню.

Відповідно до ст. 151 ЦК України, громадяни які мають в приватній власності житловий будинок зобов’язані забезпечувати його схоронність, провадити за свій рахунок поточний і капітальний ремонт, утримувати в порядку при домову територію.

Доказів того, що відповідач ОСОБА_2 порушує обов’язок, визначний ст. 151 ЦК України позивачкою не представлено.

Як встановлено у судовому засіданні позивачка та ОСОБА_4, син власника частини будинку перебували у зареєстрованому шлюбі з 7 вересня 2001 року, який був розірваний рішенням суду 29 липня 2010 року.

Рішенням Київського районного суду м.Харкова від 3 вересня 2010 року за позивачкою ОСОБА_1 було визнано право на проживання в частині житлового будинку, яким користувалися її колишній чоловік та його батько. (а.с.8).

Позивачка ОСОБА_1 була стороною у справі, розглянутою 28 серпня 2008 року, за яким постановлено рішення суду, яке набрало чинності. Відповідно до ст. 82 ч.4 ЦПК України даним рішенням надано право відповідачу обладнання газопостачання при умові отримання всіх необхідних дозволів.

У зв’язку із відсутністю доказів того, що відповідач чинить перешкоди позивачці у проведенні ремонту житла, інших прибудов суд відмовляє у задоволенні цих вимог.

Крім того, суд приймає до уваги ту обставину, що гараж, над яким розташована система газопостачання, не може бути самостійним об’єктом права власності, є невід’ємною частиною домоволодіння, доказів того, що він прийнятий до експлуатації суду не представлено.

Позивачка також просить зобов’язати відповідача не посягати на власність співвласника ОСОБА_5 та інших осіб, зареєстрованих та мешкаючи у будинку, що не відповідає нормам процесуального права, оскільки відповідно до принципу диспозитивності цивільного судочинства, передбаченого ст. 12 ЦПК України, суд розглядає справи не інакше як за зверненням особи, поданим відповідно до цього Кодексу. Із самостійним позовом ні ОСОБА_5 , ні інші особи до суду не зверталися, ніяких повноважень позивачці не надавали.

Таким чином, у задоволенні позову необхідно відмовити у повному обсязі.

Керуючись ст. ст. 12, 13, 263, 265 ЦПК України, ст. ст.150, 151 ЦК України, суд,

В И Р І Ш И В:

В задоволенні позову ОСОБА_1 до ОСОБА_2 про поновлення порушеного права – відмовити.

Рішення може бути оскаржено у встановленому порядку до Апеляційного суду Харківської області протягом 30 днів з дня його складення.

Рішення набирає законної сили, якщо протягом строків, встановлених цим Кодексом, не подана апеляційна скарга, або якщо рішення залишено в силі за результатами апеляційного розгляду справи.

Відповідно до вимог п.15 Перехідних положень ЦПК України ( в ред. з 15.12.2017 року) до дня початку функціонування Єдиної судової інформаційно-телекомунікаційної системи апеляційні та касаційні скарги подаються учасниками справи до або через відповідні суди, а матеріали справи витребовуються та надсилаються судами за правилами, що діяли до набрання чинності цією редакцією Кодексу.

Суддя – Божко В.В.