Рішення № 74367181, 29.05.2018, Новобаварський районний суд міста Харкова (до 25.04.2025 - Жовтневий районний суд м. Харкова)

Справа № 639/1208/18

Провадження № 2-о/639/54/18

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

29 травня 2018 року м. Харків

Жовтневий районний суд м. Харкова у складі:

головуючого – судді Гаврилюк С. М.,

секретар судового засідання – Макушенко Т. В.,

за участю представника заявника ОСОБА_1,

розглянувши у відкритому судовому засіданні цивільну справу № 639/1208/18 за заявою ОСОБА_2, заінтересована особа: державний нотаріус П'ятої Харківської державної нотаріальної контори ОСОБА_3 про встановлення факту постійного проживання разом зі спадкодавцем,

встановив:

ОСОБА_2 через свого представника ОСОБА_1, який діє на підставі довіреності, звернулася до суду з заявою про встановлення факту її постійного проживання разом з ОСОБА_4 у квартирі АДРЕСА_1 (наразі Кадієвка) Луганської області на час відкриття спадщини.

В обґрунтування своїх вимог заявник зазначила, що 01.05.2013 помер ОСОБА_4, який був зареєстрований та постійно проживав за адресою: Луганська обл, АДРЕСА_2. Після його смерті відкрилась спадщина. На час відкриття спадщини дружина померлого – заявник ОСОБА_2, постійно проживала разом зі спадкодавцем, фактично прийняла спадщину та користувалась нею. 15.02.2018 ОСОБА_2 звернулась до П'ятої ХДНК із заявою про видачу свідоцтва про прийняття спадщини за законом. Однак, листом державного нотаріуса П'ятої ХДНК ОСОБА_3 у видачі свідоцтва про прийняття спадщини було відмовлено, оскільки територія, де проживали спадкодавець та спадкоємець наразі є непідконтрольною територією України, а отже неможливо одержати будь-яку інформацію щодо прийняття спадщини та факту постійного спільного проживання.

Встановлення факту постійного проживання заявника разом з її померлим чоловіком ОСОБА_4 необхідно їй для подальшого оформлення прав на спадкове майно в нотаріальному порядку на підставі ч. 3 ст. 1268 ЦК України, тому заявник вимушена звернутись до суду за захистом своїх прав та інтересів.

Заявник подала заяву про розгляд справи без її участі та просила задовольнити вимоги про встановлення факту, що має юридичне значення в повному обсязі.

У судовому засіданні представник заявника ОСОБА_1, який діє на підставі довіреності, підтримав заяву у повному обсязі, просив задовольнити.

Заінтересованою особою подано до суду заяву про розгляд справи за відсутності представника П’ятої Харківської державної нотаріальної контори, в якій, також, просили ухвалити рішення на розсуд суду (а.с. 26).

Вислухавши пояснення представника заявника, показання свідка ОСОБА_5, дослідивши матеріали справи, оцінивши належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також достатність і взаємний зв'язок наявних у справі доказів у їх сукупності, суд дійшов наступних висновків.

Відповідно до ч. 1 ст. 2 ЦПК України завданням цивільного судочинства є справедливий, неупереджений та своєчасний розгляд і вирішення цивільних справ з метою ефективного захисту порушених, невизнаних або оспорюваних прав, свобод чи інтересів фізичних осіб, прав та інтересів юридичних осіб, інтересів держави.

Відповідно до вимог ч. 1 ст. 4 ЦПК України, кожна особа має право в порядку, встановленому цим Кодексом, звернутися до суду за захистом своїх порушених, невизнаних або оспорюваних прав, свобод чи інтересів.

Згідно з положеннями ч. 1 ст. 76 ЦПК України доказами є будь-які фактичні дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інших обставин, які мають значення для вирішення справи.

Відповідно до вимог ч. 1 ст. 77 ЦПК України, належними є докази, які містять інформацію щодо предмета доказування.

Виходячи з ч. 1 ст. 81 ЦПК України, кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом.

Згідно ст. 16 ЦК України кожна особа має право звернутися до суду за захистом свого особистого немайнового або майнового права та інтересу.

Відповідно до п. 2 Постанови Пленуму ВСУ № 7 від 30.05.2008 «Про судову практику у справах про спадкування», якщо виникнення права на спадкування залежить від доведення певних фактів, особа може звернутися в суд із заявою про встановлення цих фактів, яка, у разі відсутності спору, розглядається за правилами окремого провадження. Зокрема, у такому порядку суди повинні розглядати заяви про встановлення родинних відносин із спадкодавцем, проживання з ним однією сім'єю, постійного проживання разом із спадкодавцем на час відкриття спадщини, прийняття спадщини.

Відповідно до статті 1216 ЦК України спадкуванням є перехід прав та обов'язків (спадщини) від фізичної особи, яка померла (спадкодавця), до інших осіб (спадкоємців).

До складу спадщини входять усі права та обов'язки, що належали спадкодавцеві на момент відкриття спадщини (стаття 1218 ЦК України).

В ст. 1261 ЦК України зазначено, що у першу чергу право на спадкування за законом мають діти спадкодавця, у тому числі зачаті за життя спадкодавця та народжені після його смерті, той з подружжя, який його пережив, та батьки.

Частиною 3 ст. 1268 ЦК України передбачено, що спадкоємець, який постійно проживав разом із спадкодавцем на час відкриття спадщини, вважається таким, що прийняв спадщину, якщо протягом строку, встановленого статтею 1270 цього Кодексу, він не заявив про відмову від неї.

Судом встановлені такі факти та відповідні ним правовідносини.

ОСОБА_4 та ОСОБА_6 уклали шлюб, про що 29.11.1969 року в книзі записів актів громадянського стану про одруження зроблено відповідний актовий запис за № 1172. Прізвище дружини після реєстрації шлюбу вказано як «Бачуріна», що підтверджується свідоцтвом про шлюб серії І-АБ № 326129, виданого Будинком одруження м. Кадіївка Луганської області (а.с. 8).

Відповідно до свідоцтва про народження серії І-АВ № 410179, виданого Будинком одруження м. Кадіївка Ворошиловградської області 08.07.1970, від вказаного шлюбу, 09.06.1970 народилася ОСОБА_7 (а.с. 15).

ОСОБА_4 помер 01.05.2013, що підтверджується свідоцтвом про смерть, виданим Відділом державної реєстрації актів цивільного стану реєстраційної служби Стахановського міського управління юстиції у Луганській області серії І-ВЛ № 480215 (а.с. 6).

На момент смерті, 01.05.2013, ОСОБА_4 був зареєстрований та проживав в своєму помешканні АДРЕСА_3, що підтверджується відповідною будинковою книгою. Разом з ОСОБА_4 на час його смерті також була зареєстрована та проживала заявник ОСОБА_2 (а.с. 10-14).

Після смерті ОСОБА_4 відкрилася спадщина.

Спадкоємцями першої черги за законом є дружина та донька спадкодавця – ОСОБА_2 та ОСОБА_7

15.02.2018 ОСОБА_2 звернулася із заявою до П'ятої Харківської ДНК щодо видачі їй свідоцтва про право на спадщину за законом (а.с. 17).

Листом державного нотаріуса П'ятої Харківської державної нотарільної контори ОСОБА_3 від 15.02.2018 за вих. № 428/01-16 повідомлено ОСОБА_2, що у встановлений ст. 1270 ЦК України строк із заявами про прийняття спадщин після померлого 01.05.2013 ОСОБА_4 до нотаріальної контори ніхто не звертався, документів які б підтверджували де саме проживав спадкодавець на час смерті та відомостйе про те хто з ним проживав та, тим самим, відповідно до ч. 3 ст. 1268 ЦК України, прийняв спадщину, немає. Крім того, наразі ця територія відноситься до непідконтрольній Україні, де органи державної влади тимчасово не здійснюють або здійснюють не у повному обсязі свої повноваження, тому одержати будь-яку інформацію, яка б свідчила про прийняття спадщини спадкоємцями немає можливості. Нотаріусом роз’яснено право ОСОБА_2 на звернення до суду для вирішення питання з оформлення своїх спадкових прав або факту фактичного проживання спадкоємця зі спадкодавцем (а.с. 18).

У судовому засіданні свідок ОСОБА_7 підтвердила, що заявник є дружиною ОСОБА_4, ІНФОРМАЦІЯ_1, який помер 01.05.2013. За життя ОСОБА_4 постійно проживав разом з дружиною ОСОБА_2 за адресою: АДРЕСА_4.

Відповідно до ч. 1 ст. 293 ЦПК України окреме провадження - це вид непозовного цивільного судочинства, в порядку якого розглядаються цивільні справи про підтвердження наявності або відсутності юридичних фактів, що мають значення для охорони прав, свобод та інтересів особи або створення умов здійснення нею особистих немайнових чи майнових прав або підтвердження наявності чи відсутності неоспорюваних прав.

В роз’ясненнях, що містяться в п. 23 Постанови Пленуму ВСУ № 7 від 30.05.2008 «Про судову практику у справах про спадкування» передбачено, якщо постійне проживання особи зі спадкодавцем на час відкриття спадщини не підтверджено відповідними документами, у зв'язку із чим нотаріус відмовив особі в оформленні спадщини, спадкоємець має право звернутися в суд із заявою про встановлення факту постійного проживання зі спадкодавцем на час відкриття спадщини.

Згідно з п. 5 ч. 2 ст. 293 ЦПК України суд розглядає в порядку окремого провадження справи про встановлення фактів, що мають юридичне значення, зокрема на підставі ч. 2 ст. 315 ЦПК України у судовому порядку можуть бути встановлені також інші факти, від яких залежить виникнення, зміна або припинення особистих чи майнових прав фізичних осіб, якщо законом не визначено іншого порядку їх встановлення.

Відповідно до положень Постанови Пленуму Верховного Суду України № 5 від 31.03.1995 «Про судову практику у справах про встановлення фактів, що мають юридичне значення» вимога про встановлення факту, що має юридичне значення, розглядається, якщо такі факти породжують юридичні наслідки, тобто від них залежить виникнення, зміна або припинення особистих чи майнових прав громадян.

Якщо встановлення факту не пов'язується з наступним вирішенням спору про право, заява розглядається в порядку окремого провадження.

Таким чином, факт постійного проживання ОСОБА_2 разом з її чоловіком – ОСОБА_4 на момент смерті останнього знайшов своє підтвердження в ході судового розгляду, а встановлення даного факту має юридичне значення, оскільки необхідне заявнику для одержання та нотаріального оформлення спадщини.

На підставі викладеного та керуючись ст. ст. 4, 5, 13, 76-81, 265, 293, 294, 315-319ЦПК України, ст.ст. 16, 1216, 1218, 1261, 1268 Цивільного кодексу України, суд

ВИРІШИВ:

Заяву ОСОБА_2, заінтересована особа: державний нотаріус П'ятої Харківської державної нотаріальної контори ОСОБА_3 про встановлення факту постійного проживання разом зі спадкодавцем – задовольнити.

Встановити юридичний факт, що ОСОБА_2, ІНФОРМАЦІЯ_2 (місце реєстрації: Луганська обл., м. Стаханов (Кадієвка), АДРЕСА_5) на момент смерті чоловіка – ОСОБА_4, який помер 01.04.2013, постійно проживала разом з ним в м. Стаханова (наразі Кадієвка) Луганської обл. по вул. Одеська, буд. 11 А в квартирі № 47.

Рішення може бути оскаржено в апеляційному порядку до апеляційного суду Харківської області через суд першої інстанції шляхом подачі апеляційної скарги протягом тридцяти днів з дня його проголошення. Учасник справи, якому повне рішення суду не було вручене у день його проголошення або складення, має право на поновлення пропущеного строку на апеляційне оскарження на рішення суду - якщо апеляційна скарга подана протягом тридцяти днів з дня вручення йому повного рішення суду. Строк на апеляційне оскарження може бути також поновлений в разі пропуску з інших поважних причин, крім випадків, зазначених у частині другій статті 358 цього Кодексу.

Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Заявник: ОСОБА_2, ІНФОРМАЦІЯ_2, РНОКПП НОМЕР_1, адреса реєстрації: Луганська обл., м. Стаханов (Кадієвка), АДРЕСА_5; фактичне місце проживання: ІНФОРМАЦІЯ_3.

Заінтересована особа: державний нотаріус П'ятої Харківської державної нотаріальної контори ОСОБА_3, ЄДРПОУ 02900661, адреса місцезнаходження: 61003, м. Харків, м-н Павлівський, 2.

Повне рішення складено 31.05.2018.

Веб-адреса цього документу у Єдиному державному реєстрі судових рішень http://reyestr.court.gov.ua/ з посиланням на номер справи.

Суддя С. М. Гаврилюк