Ухвала суду № 74366073, 31.05.2018, Апеляційний суд Полтавської області

АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД ПОЛТАВСЬКОЇ ОБЛАСТІ

Справа № 537/491/17 Номер провадження 11-сс/786/289/18Головуючий у 1-й інстанції Дядечко І.І. Доповідач ап. інст. ОСОБА_1

У Х В А Л А

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

31 травня 2018 року м. Полтава

Колегія суддів Судової палати з розгляду кримінальних справ Апеляційного суду Полтавської області у складі:

головуючого - судді Корсун О.М.

суддів: Томилка В.П., Маліченка В.В.

за участю секретаря Іщенко Є.М.

прокурора Попка О.В.

скаржника ОСОБА_2

захисника ОСОБА_3

розглянувши у відкритому судовому засіданні апеляційну скаргу прокурора Кременчуцької місцевої Прокуратури Полтавської області на ухвалу слідчого судді Крюківського районного суду м. Кременчука Полтавської області від 5 травня 2018 року,-

ВСТАНОВИЛА:

Ухвалою слідчого судді Крюківського районного суду м. Кременчука Полтавської області від 5 травня 2018 року задоволено скаргу ОСОБА_2 на дії слідчого СВ фінансових розслідувань Кременчуцького ОДПІ ГУ ДФС у Полтавській області ОСОБА_4

Зобов’язано слідчого СВ ФР Кременчуцької ОДПІ ГУ ДФС у Полтавській області майора податкової поліції ОСОБА_4 повернути ОСОБА_2 вилучені за місцем його постійного проживання в ІНФОРМАЦІЯ_1, та вилучені у орендованому ним складському приміщенні у ПраТ «Автобаза «Водник» в м. Полтава, вул. Довженка, 2А, грошові кошти в сумі 986.000,00 грн., грошові кошти в сумі 15.200,00 грн.

Таке рішення слідчий суддя мотивував тим, що вилучене майно є тимчасово вилученим майном відповідно до ч. 7 ст. 236 КПК України і на нього не накладено арешт, а тому є підстави для задоволення скарги ОСОБА_2

На вказану ухвалу подав апеляційну скаргу прокурор в якій просить скасувати ухвалу слідчого судді Крюківського районного суду м. Кременчука Полтавської області від 5 травня 2018 року та постановити нову ухвалу, якою відмовити в задоволенні скарги.

Свої вимоги апелянт мотивує тим, що слідчий суддя не врахував те, що грошові кошти,які повернуті ОСОБА_2 отримані в результаті вчинення злочину, через це не є тимчасово вилученим майном.

Заслухавши доповідь судді-доповідача,З прокурора, який підтримав свою апеляційну скаргу та просив її задовольнити з підстав наведених в ній, посилаючись на те, що хоча нормами КПК України не передбачено оскарження такої ухвали слідчого судді, проте відповідно до ст. 55 Конституції України, він вважає, що будь-яке судове рішення підлягає оскарженню в судовому порядку, думку скаржника та його представника адвоката ОСОБА_3, які вважають, що рішення слідчого судді не підлягає оскарженню у зв’язку з цим просили закрити провадження по справі,перевіривши матеріали скарги, обговоривши доводи скарги, колегія суддів дійшла висновку, що провадження підлягає закриттю виходячи з таких підстав.

Частиною 2 ст.19 Конституції України органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

Згідно із ч. 1 ст. 1 КПК України порядок кримінального провадження на території України визначається лише кримінальним процесуальним законодавством, аналіз якого свідчить, що унормування кримінальних процесуальних відносин відбувається шляхом чіткого та імперативного визначення процедур, регламентації прав їх учасників для попередження свавільного використання владними органами своїх повноважень і забезпечення умов справедливого судочинства.

Зазначеному імперативному принципу відповідає використана у КПК законодавча техніка, зокрема в ч. 1 ст. 309, що містить вичерпний перелік судових рішень слідчого судді, які можуть бути оскаржені під час досудового розслідування в апеляційному суді, та цей перелік розширеному тлумаченню не підлягає.

Такими рішеннями слідчого судді є ухвали про: відмову у наданні дозволу на затримання; застосування запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою або відмову в його застосуванні; продовження строку тримання під вартою або відмову в його продовженні; застосування запобіжного заходу у вигляді домашнього арешту або відмову в його застосуванні; продовження строку домашнього арешту або відмову в його продовженні; поміщення особи в приймальник-розподільник для дітей або відмову в такому поміщенні; продовження строку тримання особи в приймальнику-розподільнику для дітей або відмову в його продовженні; направлення особи до медичного закладу для проведення психіатричної експертизи або відмову у такому направленні; арешт майна або відмову у ньому; тимчасовий доступ до речей і документів, яким дозволено вилучення речей і документів, які посвідчують користування правом на здійснення підприємницької діяльності або інших, за відсутності яких фізична особа - підприємець чи юридична особа позбавляються можливості здійснювати свою діяльність; відсторонення від посади або відмову у ньому.

Окрім того, ч. 3 ст. 309 КПК України прямо передбачає, що скарги на інші ухвали слідчого судді оскарженню не підлягають і заперечення проти них можуть бути подані під час підготовчого провадження в суді, а отже в такий спосіб реалізується право особи на судовий контроль законності такого виду рішення слідчого судді.

Отже за відсутності у вичерпному переліку ч. 1 ст. 309 КПК України рішення слідчого судді про задоволення скарги ОСОБА_2 та зобов’язання слідчого повернути ОСОБА_2 грошові кошти в сумі 986. 000,00 грн. та грошові кошти в сумі 15.200,00 грн., його апеляційне оскарження не можливе.

Тому апеляційне провадження за апеляційною скаргою, яка подана на рішення слідчого судді про повернення грошових коштів не підлягає оскарженню в апеляційному порядку.

Що ж стосується посилань у апеляційній скарзі прокурора на те, що, закриття апеляційного провадження з цих підстав, апеляційний суд залишить поза увагою загальні засади кримінального провадження, якими забезпечується право на апеляційне оскарження тих судових рішень, які прямо не передбачені нормами КПК, то вони не ґрунтуються на законі.

За змістом кримінального процесуального закону загальні засади кримінального провадження спрямовані на забезпечення законності кримінальної процесуальної діяльності та дотримання прав і законних інтересів осіб, що беруть участь у такому провадженні, і не суперечать вимозі імперативності. Водночас подолання прогалин процедури, яку не передбачено КПК, шляхом застосування аналогічного процесуального порядку є неприпустимим, оскільки призведе до нехтування окремими правами і свободами, які однаковою мірою гарантовано державою.

Слід звернути увагу й на те, що в загальних засадах йдеться про "забезпечення права на оскарження" (п.17 ч. 1 ст. 7, ст. 24 КПК), що, як зазначено в постанові Верховного Суду України від 3 березня 2016 року № 5-347кс15, є більш широким поняттям, ніж поняття "право", яке використовується в главі 31 "Провадження в суді апеляційної інстанції", оскільки воно передбачає, крім самого "права", ще й гарантований державою механізм його реалізації. Забезпечення права на апеляційне й касаційне оскарження включає як можливість оскарження судового рішення, так і обов'язок суду прийняти та розглянути подану апеляцію чи касацію.

Також слід зазначити, що закриття апеляційного провадження у зв'язку із оскарженням судового рішення слідчого судді, що не передбачене законом, не є свідченням обмеження доступу до правосуддя, як про це йдеться в апеляційній скарзі.

Згідно з практикою Європейського суду з прав людини у статті 6 Конвенції, якою передбачено право на справедливий суд, не встановлено вимоги до держав засновувати апеляційні або касаційні суди. Там, де такі суди існують, гарантії, що містяться у вказаній статті, повинні відповідати також і забезпеченню ефективного доступу до цих судів (пункт 25 Рішення у справі "Делкур проти Бельгії" від 17 січня 1970 року та пункт 65 Рішення у справі "Гофман проти Німеччини" від 11 жовтня 2001 року).

В ухвалі Європейського суду з прав людини від 8 січня 2008 року щодо прийнятності заяви N 32671/02 у справі "Скорик проти України" зазначено, що право на суд, одним із аспектів якого є право доступу до суду, не є абсолютним, воно може підлягати обмеженням, особливо щодо умов прийнятності скарги. Однак ці обмеження не повинні впливати на користування правом у такий спосіб і до такої міри, що саму його суть буде порушено. Вони повинні відповідати законній меті, і тут має бути розумний ступінь пропорційності між засобами, що застосовуються, та метою, яку намагаються досягнути.

Пункт 8 ч. 2 ст. 129 Конституції України відносить до основних засад судочинства «забезпечення права на апеляційний перегляд справи». Це означає, що Конституція України забезпечує можливість апеляційного перегляду саме справи, що реалізується шляхом оскарження судових рішень, якими завершено розгляд справи (у даному випадку - кримінального провадження) по суті, а не всіх судових рішень у межах цієї справи (провадження).

За таких обставин наявність визначених у законі вимог щодо звернення до суду вищого рівня в разі незгоди із судовим рішенням не є тотожним обмеженню в доступі до правосуддя, а отже не означає обмеження у праві на справедливий судовий розгляд.

У зв’язку з викладеним, враховуючи, що чинним кримінальним процесуальним законодавством не передбачено оскарження ухвали слідчого судді про повернення слідчим грошових коштів, колегія суддів вважає за необхідне закрити апеляційне провадження за апеляційною скаргою прокурора Кременчуцької місцевої Прокуратури Полтавської області.

На підставі викладеного та керуючись ст.ст. 309, 392 КПК України,

У Х В А Л И ЛА:

Закрити апеляційне провадження за апеляційною скаргою прокурора Кременчуцької місцевої Прокуратури Полтавської областіна ухвалу Крюківського районного суду м. Кременчука Полтавської області від 5 травня 2018 року.

Ухвала оскарженню не підлягає.

СУДДІ:

ОСОБА_1 ОСОБА_5 ОСОБА_6