Рішення № 74366065, 31.05.2018, Лохвицький районний суд Полтавської області

Справа №538/491/18

Провадження по справі №2/538/322/18

Р І Ш Е Н Н Я

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

31 травня 2018 року м. Лохвиця

Лохвицький районний суд Полтавської області в складі головуючого судді Бондарь В.А., за участю секретаря судового засідання – Криворучко В.І., розглянувши у підготовчому судовому засіданні цивільну справу за позовною заявою ОСОБА_1 до ОСОБА_2 сільської ради Лохвицького району, третя особа Перша лохвицька державна нотаріальна контора про визнання права власності на спадкове майно, -

В С Т А Н О В И В:

Позивач звернувся до Лохвицького районного суду Полтавської області із вищевказаним позовом.

Позов мотивовано тим, що 05 лютого 1999 року померла рідна тітка позивача (сестра матері) ОСОБА_3, дане підтверджується Свідоцтвом про смерть серії І-КЕ № 091704 від 06.02.1999 року.

Після смерті ОСОБА_3 залишилося спадкове майно, у склад якого входить земельна ділянка, площею 7,74 гектара, що знаходиться на території ОСОБА_2 сільської ради Лохвицького району Полтавської області (кадастровий номер земельної ділянки не визначено), яка належала спадкодавцю на підставі Державного акту на право приватної власності на землю серії ІV-ПЛ № 050184, який зареєстрованo в Книзі записів державних актів на право приватної власності на землю за № 741 від 02.04.2000 року.

Від імені ОСОБА_3 09.02.1993 року секретарем Безсалівської сільської ради Лохвицького району за реєстровим № 3 був посвідчений заповіт.

Згідно вказаного заповіту спадкодавець заповіла ОСОБА_4 житловий будинок, що знаходиться у с. Безсали Лохвицького району. Інше майно спадкодавця охвачено заповітом не було.

ОСОБА_1 є спадкоємцем за законом після смерті ОСОБА_3 п"ятої черги, так як рідний племінник є родичем третього ступеню споріднення.

Державним нотаріусом Першої лохвицької державної нотаріальної контори у Полтавській області Постановою від 13.04.2018 року № 483/02-31 відмовлено ОСОБА_1 у вчиненні нотаріальної дії, у видачі свідоцтва про право на спадщину на майно, оскільки відсутні правовстановлюючі документи на майно.

Посилаючись на вищевикладені обставини, позивач просить суд винести рішення, яким визнати за ним право власності на спадкове майно ОСОБА_3 - земельну ділянку, площею 7,74 гектара, що знаходиться на території ОСОБА_2 сільської ради Лохвицького району Полтавської області (кадастровий номер земельної ділянки не визначено), яка була надана для ведення товарного сільськогосподарського виробництва і котра належала спадкодавцю на підставі Державного акту на право приватної власності на землю серії ІV-ПЛ № 050184, який зареєстровано в Книзі записів державних актів на право приватної власності на землю за № 741 від 02.04.2000 року.

В судове засідання позивач не з"явився, подавши заяву про підтримання позовних вимог, справу просить слухати без його участі.

Відповідач ОСОБА_2 сільська рада Лохвицького району Полтавської області, на розгляд справи не направила свого представника, але надала до суду заяву, в якій просить розглянути справу без участі її представника, не заперечує щодо задоволення позову.

Третя особа: Перша лохвицька державна нотаріальна контора на розгляд справи не з"явилася, але надала до суду заяву, в якій просить розглянути справу без її участі, не заперечує щодо задоволення позову.

Відповідно до ч. 4 ст. 206 ЦПК України, у разі визнання відповідачем позову, суд за наявності для того законних підстав ухвалює рішення про задоволення позову.

Суд, вивчивши матеріали справи і давши їм належну оцінку, приходить до наступного.

Відповідно до ч. 1 ст. 6 Конвенції про захист прав і основоположних свобод людини, ратифікованою Верховною радою України 17.07.1997р., кожен при вирішенні питань щодо його цивільних прав і обов’язків або встановленні обґрунтованості будь якого кримінального обвинувачення, висунутого проти нього, має право на справедливий і відкритий розгляд упродовж розумного строку незалежним і безстороннім судом, встановленим законом.

Суд зазначає, що Конвенція про захист прав і основоположних свобод людини є складовою частиною загальнонаціонального законодавства України.

Згідно до ст. 55 Конституції України права і свободи людини і громадянина захищаються судом.

Судом встановлено, що 05 лютого 1999 року померла рідна тітка позивача (сестра матері) ОСОБА_3, дане підтверджується Свідоцтвом про смерть серії І-КЕ № 091704 від 06.02.1999 року.

Після смерті ОСОБА_3 залишилося спадкове майно, у склад якого входить земельна ділянка, площею 7,74 гектара, що знаходиться на території ОСОБА_2 сільської ради Лохвицького району Полтавської області (кадастровий номер земельної ділянки не визначено), яка належала спадкодавцю на підставі Державного акту на право приватної власності на землю серії ІV-ПЛ № 050184, який зареєстрованo в Книзі записів державних актів на право приватної власності на землю за № 741 від 02.04.2000 року.

Від імені ОСОБА_3 09.02.1993 року секретарем Безсалівської сільської ради Лохвицького району за реєстровим № 3 був посвідчений заповіт.

Згідно вказаного заповіту спадкодавець заповіла ОСОБА_4 житловий будинок, що знаходиться у с. Безсали Лохвицького району. Інше майно спадкодавця охвачено заповітом не було.

ОСОБА_1 є спадкоємцем за законом після смерті ОСОБА_3 п"ятої черги, так як рідний племінник є родичем третього ступеню споріднення.

В підтвердження родинних відносин позивач надав суду копію актового запису про смерть матері ОСОБА_5 за № 101 від 19.05.2010 року, власне свідоцтво про народження серії ІV-УР № 587487 від 20.06.1962 року, свідоцтво про одруження батьків серії ІV-УР № 103853 від 01.02.1965 року, свідоцтво про народження матері ОСОБА_5 від 29.006.1956 року.

Державним нотаріусом Першої лохвицької державної нотаріальної контори у Полтавській області Постановою від 13.04.2018 року № 483/02-31 відмовлено ОСОБА_1 у вчиненні нотаріальної дії, у видачі свідоцтва про право на спадщину на майно, оскільки відсутні правовстановлюючі документи на майно.

Дійсно, на даний час втрачено оригінал Державного акту на право приватної власності на землю серії ІV-ПЛ № 050184, який являється правовстановлюючим документом на спадкову земельну ділянку.

Той факт, що Державний акт на право приватної власності на землю серії ІV-ПЛ № 050184 видавався спадкодавцю ОСОБА_1 підтверджується інформаційною довідкою відділу держгеокадастру у Лохвицькому районі №29-1618-0.3-2018/2-15 від 28.04.2015 року.

На запит суду, державний нотаріус Першої лохвицької державної нотаріальної контори ГТУЮ у Полтавській області, надала інформаційну довідку зі СР (заповіти/спадкові договори), інформаційну довідку зі СР (спадкові справи та видані на їх підставі свідоцтва про право на спадщину), відповідно до якої після смерті 05.02.1999 року ОСОБА_3 із заявою про прийняття спадщини звернувся спадкоємець за заповітом ОСОБА_4. Спадкова справа заведена 22.10.2001 року за № 384/2001. Заповіт від імені спадкодавця посвідчувався 09.02.1993 року ОСОБА_2 сільською радою за реєстровим №3, на житловий будинок, на користь ОСОБА_4

За приписами п.п. 10, 11 постанови Пленуму Верховного Суду України від 30.05.2008 року «Про судову практику у справах про спадкування» №7 відповідно до статті 1225 ЦК ( 435-15) право власності на земельну ділянку переходить до спадкоємців за загальними правилами спадкування (зі збереженням її цільового призначення) при підтвердженні цього права спадкодавця державним актом на право власності на землю або іншим правовстановлюючим документом. При вирішенні спору про спадкування права на земельну частку (пай) основним документом, що посвідчує таке право, є сертифікат про право на земельну частку (пай).

Статтею 1 Закону України «Про порядок виділення в натурі (на місцевості) земельних ділянок власника земельних часток (паїв)» передбачено, що до осіб, які мають право на земельну частку (пай) відносяться громадяни - спадкоємці права на земельну частку (пай), посвідченого сертифікатом.

Згідно ст. 2 цього Закону основним документом, що посвідчує право на земельну частку (пай), є сертифікат на право на земельну частку (пай), виданий районною (міською) державною адміністрацією. Документами, що посвідчують право на земельну частку (пай), також є: свідоцтво про право на спадщину; рішення суду про визнання права на земельну частку (пай).

Згідно ст. 328 ЦК України громадянин набуває право власності на підставах, що не заборонені законом.

Відповідно до ст. 1225 ЦК України право власності на земельну ділянку переходить до спадкоємців на загальних підставах із збереженням її цільового призначення.

На підставі ч. 1 ст. 1265 ЦК України у п"яту чергу право на спадкування за законом мають інші родичі спадкодавця до шостого ступеня споріднення включно.

Згідно ст. 1268 ЦК України спадкоємець за заповітом чи за законом має право прийняти спадщину, або не прийняти її.

Згідно ст. 1216 ЦК України спадкуванням є перехід прав та обов’язків (спадщини) від фізичної особи, яка померла (спадкодавця) до інших осіб (спадкоємців).

З огляду на вказані норми чинного законодавства, суд вважає, що позовні вимоги позивача підлягають задоволенню, так як не порушують чиї-небуть права чи інтереси.

Керуючись ст. ст. 12, 13, 18, 76, 206, 247, 263-265, 354 ЦПК України, ст. ст. 373, 328, 1216, 1225, 1265, 1268 ЦК України, Постановою Пленуму Верховного Суду України від 30.05.2008 року №7 «Про судову практику у справах про спадкування», суд -

В И Р І Ш И В :

Позовну заяву ОСОБА_1 до ОСОБА_2 сільської ради Лохвицького району, третя особа Перша лохвицька державна нотаріальна контора про визнання права власності на спадкове майно - задовольнити в повному обсязі.

Визнати за ОСОБА_1 (ІНФОРМАЦІЯ_1, ІПН: НОМЕР_1) право власності в порядку спадкування за законом на спадкове майно померлої 05 лютого 1999 року ОСОБА_3, а саме: - земельну ділянку, площею 7,74 гектара, що знаходиться на території ОСОБА_2 сільської ради Лохвицького району Полтавської області (кадастровий номер земельної ділянки не визначено), яка була надана для ведення товарного сільськогосподарського виробництва і котра належала спадкодавцю на підставі Державного акту на право приватної власності на землю серії ІV-ПЛ № 050184, який зареєстровано в Книзі записів державних актів на право приватної власності на землю за № 741 від 02.04.2000 року.

Рішення може бути оскаржене на підставі ч. 1 ст. 354 ЦПК України протягом тридцяти днів з дня складення повного судового рішення.

У відповідності з п. 15.5 Розділу ХІІІ Перехідних Положень Цивільного процесуального кодексу України в новій редакції, до дня початку функціонування Єдиної судової інформаційно-телекомунікаційної системи апеляційні та касаційні скарги подаються учасниками справи до або через відповідні суди.

Суддя Лохвицького

районного суду ОСОБА_6