Ухвала суду № 74365585, 30.05.2018, Гребінківський районний суд Полтавської області

Гребінківський районний суд Полтавської області

_____________ 528/1109/17

УХВАЛА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

30 травня 2018 року м. Гребінка

Гребінківський районний суд Полтавської області в складі головуючого судді - Федорак Л.М.,

секретар судового засідання – Коваленко О.В.,

розглядаючи у підготовчому судовому засіданні в приміщенні суду кримінальне провадження (№ 12017170150000437, № 12017170150000320, № 12018170290000121) по обвинуваченню

ОСОБА_1, ІНФОРМАЦІЯ_1, 12 місяця, 18 дня, уродженця ІНФОРМАЦІЯ_2, зареєстрованого в ІНФОРМАЦІЯ_3 (Леніна), 13, Гребінківського району, Полтавської області, який фактично проживає за адресою: ІНФОРМАЦІЯ_4,

у вчиненні кримінальних правопорушень, передбачених ч. ч. 2, 3 ст. 185, ч. 3 ст. 185, ч. 2 ст. 15, ч. 3 ст. 185 КК України,

ОСОБА_2, ІНФОРМАЦІЯ_5, 02 місяця, 11 дня, уродженця та мешканця ІНФОРМАЦІЯ_6, зареєстрованого за адресою: ІНФОРМАЦІЯ_7,

у вчиненні кримінальних правопорушень, передбачених ч. 3 ст. 185 КК України,

за участі сторін кримінального провадження:

сторона обвинувачення - прокурори Замулко С.А.,

сторона захисту – захисник ОСОБА_3,

обвинувачений ОСОБА_1,

в с т а н о в и в:

У провадженні Гребінківського районного суду Полтавської області перебувають зазначене кримінальне провадження.

До суду надійшло клопотання процесуального прокурора про застосування запобіжного заходу у виді тримання під вартою щодо обвинуваченого ОСОБА_1 Клопотання мотивоване наявністю ризиків, передбачених ч. 1 ст. 177 КПК України, зокрема, можливістю переховуватися від суду та вчинити інші правопорушення.

У судовому засіданні прокурор заявлене ним клопотання підтримав з підстав, зазначених у клопотанні.

Захисник обвинуваченого заперечував проти задоволення клопотання з огляду на те, що його підзахисному уже обирався домашній арешт, який припинив свою дію у зв’язку із закінченням строку, на який обирався, однак його підзахисний не чинив тиск на свідків, доказів вказаного прокурор не надав, достатнім запобіжним заходом буде домашній арешт. До того ж, при виконанні приводу щодо обвинуваченого у судове засідання 30.05.2018 року були порушені право обвинуваченого ОСОБА_1, оскільки на нього наділи наручники, хоч він не чинив супротиву, та повідомили, що його буде заарештовано, постійно супроводжували його протягом кількох годин, таким чином, фактично мало місце затримання. До того ж, у обвинуваченого ОСОБА_1 проблеми із здоров’ям.

Обвинувачений пояснив, що не з’являвся у судові засідання через захворювання, повістки не отримував.

З'ясувавши думку учасників провадження щодо заявленого клопотання, вивчивши матеріали провадження у межах заявленого клопотання, суд приходить до наступного.

В силу ч. 5 ст. 199 КПК України суд зобов’язаний відмовити у продовженні строку тримання під вартою, якщо прокурор не доведе, наявність обставин, що виправдовують подальше тримання обвинуваченого під вартою.

Суд бере до уваги, що ОСОБА_1 обвинувачуються зокрема, у вчиненні декількох злочинів середньої тяжкості та тяжких, за які передбачено покарання у виді позбавлення волі на строк до шести років у сукупності із такими обставинами як молодий вік обвинуваченого та стан його здоров’я, який дозволяє його утримувати в умовах ІТТ згідно медичного висновку про стан здоров’я. Також суд бере до уваги, що згідно обвинувального акту на утриманні нікого немає; не має місця роботи чи навчання; раніше судимий, обвинувачується у вчиненні кримінальних правопорушень у період іспитового строку, дотримувався умов застосованого у даному провадженні запобіжного заходу у виді домашнього арешту, який припинив свою дію по закінченні строку. Водночас, за неявку у судові засідання 02.02.2018 року, 17.05.2018 року та не повідомлення причини неявки до обвинуваченого було застосовано приводи, також враховує розмір майнової шкоди, у заподіянні якої ОСОБА_1 обвинувачується. Суд вважає, що в сукупності вищезазначені обставини дають підстави вважати, що існує ризик можливості переховуватись від суду.

Наявний і ризик, передбачений п. 5 ч. 1 ст. 177 КПК України: спроби обвинуваченого вчинити інше кримінальне правопорушення, оскільки після надходження до суду обвинувального акту у кримінальному провадженні № 12017170150000320 до суду надійшло ще два обвинувальних акти по обвинуваченню ОСОБА_1 у вчиненні кримінальних правопорушень по декількох епізодах. При цьому, суд не перевіряє обґрунтованість обвинувачення, оскільки вказане не допустиме на даній стадії кримінального провадження.

Власне, відповідно до рішення ЄСПЛ у справі Клоот проти Бельгії (Cloot v. Belgium, § 40) серйозність обвинувачення може служити для суду підставою для постановлення рішення про поміщення та утримання підозрюваного під вартою з метою запобігання спробі вчинення подальших порушень. Однак необхідно, щоб небезпека була явною, а запобіжний захід необхідний в світлі обставин справи і, зокрема, біографії та характеристики особи, про яку йдеться.

А тому виходячи із вищенаведених обставин, суд вважає, що застосування більш м’якого запобіжного заходу ніж тримання під вартою не дасть можливості запобігти доведеним прокурором ризикам.

Також суд бере до уваги, що в силу п. 5 ч. 2 статті 183 КПК України запобіжний захід у вигляді тримання під вартою не може бути застосований, окрім як до раніше судимої особи, яка підозрюється або обвинувачується у вчиненні злочину, за який законом передбачено покарання у виді позбавлення волі на строк понад три роки.

Запобіжний захід у вигляді тримання під вартою необхідно обрати на строк 60 днів, зважаючи на складність кримінального провадження з метою надання достатнього часу для судового розгляду відповідно до вимог ч. 2 ст. 114 КПК України.

Відповідно до ч. 2 ст. 197 КПК України строк тримання під вартою обчислюється з моменту взяття під варту, а якщо взяттю під варту передувало затримання підозрюваного, обвинуваченого, - з моменту затримання.

Строк тримання під вартою обвинуваченому ОСОБА_1 належить обчислювати з моменту взяття під варту, тобто з 30.05.2018 року.

Відповідно до ч. 3 ст. 183 КПК України слідчий суддя, суд при постановленні ухвали про застосування запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою зобов’язаний визначити розмір застави, достатньої для забезпечення виконання підозрюваним, обвинуваченим обов’язків, передбачених цим Кодексом, крім випадків, передбачених частиною четвертою цієї статті. В ухвалі слідчого судді, суду зазначаються, які обов’язки з передбачених статтею 194 цього Кодексу будуть покладені на підозрюваного, обвинуваченого у разі внесення застави, наслідки їх невиконання, обґрунтовується обраний розмір застави, а також можливість її застосування, якщо таке рішення прийнято у кримінальному провадженні, передбаченому частиною четвертою цієї статті.

Зважаючи на те, що ОСОБА_1 обвинувачується у вчиненні кримінальних правопорушень, не пов’язаних із застосуванням насильства чи спричинення загибелі людини, у цьому провадженні щодо нього не обирався запобіжний захід у вигляді застави, тому наявний обов’язок суду обрати розмір застави, достатньої для забезпечення виконання обвинуваченим обов’язків, передбачених цим Кодексом.

Відповідно до ч. 4 ст. 182 КПК України розмір застави визначається слідчим суддею, судом з урахуванням обставин кримінального правопорушення, майнового та сімейного стану підозрюваного, обвинуваченого, інших даних про його особу та ризиків, передбачених статтею 177 цього Кодексу. Розмір застави повинен достатньою мірою гарантувати виконання підозрюваним, обвинуваченим покладених на нього обов’язків та не може бути завідомо непомірним для нього.

Відповідно до рішень ЄСПЛ у справі «В. проти Швейцарії» (W. V. Switzerland), 14379/88, 26 січня 1993 року, у справі «Мангурас проти Іспанії» (Mangouras v. Spain), 12050/04, 8 січня 2009 року розмір застави повинен бути належною гарантією того, що заявник вирішить не зникати через побоювання втратити цю заставу, при визначенні розміру застави виправданим є врахування серйозності обставин справи.

Також, Європейський суд з прав людини у справі «Бонншо проти Швейцарії» (Bonnechaux v Switzerland), 8224/78, 5 грудня 1979 року вказав, що встановлювати суму застави належить з урахуванням передусім майна підозрюваного…., він не може стверджувати…, що від нього вимагали внести надто велику заставу, коли він не надав відомості, необхідні для встановлення її розміру. Однак обвинувачений не надав суду жодних відомостей про свій майновий стан.

З огляду на дані про особу обвинуваченого, беручи до уваги, що обвинувачений ОСОБА_1 ніде не працює, відповідно до вимог ч. 5 ст. 182 КПК України достатнім розміром застави для запобігання доведеним ризикам буде двадцять розмірів прожиткового мінімуму для працездатних осіб, що згідно ст. 7 Закону України «Про Державний бюджет на 2018 рік» № 2246-19 від 07.12.2017 року становить 35 240,00 грн.

У разі внесення застави на обвинуваченого відповідно до встановлених ризиків та згідно вимог ч. 5 ст. 194 КПК України слід покласти обов’язки на строк два місяці до 30.07.2018 року не відлучатися із м. Пирятин Полтавської області без дозволу суду, повідомляти суд про зміну свого місця проживання та зобов’язати прибувати за кожною вимогою до суду, зважаючи на складність кримінального провадження з метою надання достатнього часу для судового розгляду відповідно до вимог ч. 2 ст. 114 КПК України.

За змістом ч.ч. 1-3 ст. 182 КПК України застава полягає у внесенні коштів у грошовій одиниці України на спеціальний рахунок, визначений в порядку, встановленому Кабінетом Міністрів України, з метою забезпечення виконання підозрюваним, обвинуваченим покладених на нього обов’язків, під умовою звернення внесених коштів у доход держави в разі невиконання цих обов’язків. Застава може бути внесена як самим підозрюваним, обвинуваченим, так і іншою фізичною або юридичною особою (заставодавцем). Заставодавцем не може бути юридична особа державної або комунальної власності або така, що фінансується з місцевого, державного бюджету, бюджету Автономної Республіки Крим, або у статутному капіталі якої є частка державної, комунальної власності, або яка належить суб’єкту господарювання, що є у державній або комунальній власності. При застосуванні запобіжного заходу у вигляді застави підозрюваному, обвинуваченому роз’яснюються його обов’язки і наслідки їх невиконання, а заставодавцю - у вчиненні якого кримінального правопорушення підозрюється чи обвинувачується особа, передбачене законом покарання за його вчинення, обов’язки із забезпечення належної поведінки підозрюваного, обвинуваченого та його явки за викликом, а також наслідки невиконання цих обов’язків.

Відповідно до ч.ч. 6-8 ст. 182 КПК України з моменту звільнення підозрюваного, обвинуваченого з-під варти внаслідок внесення застави, визначеної слідчим суддею, судом в ухвалі про застосування запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою, підозрюваний, обвинувачений, заставодавець зобов’язані виконувати покладені на них обов’язки, пов’язані із застосуванням запобіжного заходу у вигляді застави. У випадках, передбачених частинами третьою або четвертою статті 183 цього Кодексу, підозрюваний, обвинувачений або заставодавець мають право у будь-який момент внести заставу у розмірі, визначеному в ухвалі про застосування запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою. У разі невиконання обов’язків заставодавцем, а також, якщо підозрюваний, обвинувачений, будучи належним чином повідомлений, не з’явився за викликом до слідчого, прокурора, слідчого судді, суду без поважних причин чи не повідомив про причини своєї неявки, або якщо порушив інші покладені на нього при застосуванні запобіжного заходу обов’язки, застава звертається в дохід держави та зараховується до спеціального фонду Державного бюджету України й використовується у порядку, встановленому законом для використання коштів судового збору.

На підставі зазначеного, суд вважає, що клопотання прокурора про обрання запобіжного заходу у виді тримання під вартою належить задовольнити повністю.

До того ж, суд звертає увагу на заяву захисника про порушення порядку виконання ухвали суду про привід обвинуваченого ОСОБА_1 у підготовче судове засідання 30.05.2018 року, а тому відповідно до ст. 206 КПК України наявні підстави для доручення керівнику Лубенської місцевої прокуратури організувати проведення дослідження фактів, на які посилається захисник.

На підставі викладеного, керуючись розділом II, ч. 3 ст. 331 КПК України, суд,

постановив:

клопотання задовольнити повністю.

Застосувати до ОСОБА_1 запобіжний захід у виді тримання під вартою строком на 60 (шістдесят) днів із визначенням розміру застави 20 розмірів прожиткового мінімуму для працездатних осіб, що становить 35 240 (тридцять п’ять двісті сорок) грн. 00 коп.

Строк тримання під вартою обчислювати із взяття під варту, тобто, з 30.05.2018 року до 28.07.2018 року.

Застава може бути внесена як самим обвинуваченим, так і іншою фізичною або юридичною особою, які мають право в будь-який момент внести заставу у розмірі, визначеному в ухвалі.

Звільнити ОСОБА_1 з-під варти в разі внесення за нього застави в розмірі 20 розмірів прожиткового мінімуму для працездатних осіб, що становить 35 240 (тридцять п’ять двісті сорок) грн. 00 коп.

З моменту звільнення ОСОБА_1 з-під варти внаслідок внесення застави покласти на ОСОБА_1 обов’язки: не відлучатися із м. Пирятин Полтавської області без дозволу суду, повідомляти суд про зміну свого місця проживання та зобов’язати прибувати за кожною вимогою до суду строком на два місяці до 30.07.2018 року.

ОСОБА_1 роз’яснити, що у разі внесення застави, якщо обвинувачений, будучи належним чином повідомлений, не з’явився за викликом до суду без поважних причин чи не повідомив про причини своєї неявки, або якщо порушив інші покладені на нього при застосуванні запобіжного заходу обов’язки, застава звертається в дохід держави та зараховується до спеціального фонду Державного бюджету України й використовується у порядку, встановленому законом для використання коштів судового збору.

Заставодавцю роз’яснити, у вчиненні якого кримінального правопорушення обвинувачується ОСОБА_1, передбачене законом покарання за його вчинення, обов’язки із забезпечення належної поведінки підозрюваного, обвинуваченого та його явки за викликом, а також наслідки невиконання цих обов’язків у виді звернення застави в дохід держави та зарахування до спеціального фонду Державного бюджету України й використання у порядку, встановленому законом для використання коштів судового збору.

Застава, що не була звернена в дохід держави, буде повернута обвинуваченому, заставодавцю після припинення дії цього запобіжного заходу. При цьому застава, внесена обвинуваченим, може бути повністю або частково звернена судом на виконання вироку в частині майнових стягнень.

Ухвала в частині застосування до ОСОБА_1 запобіжного заходу у виді тримання під вартою діє до 28.07.2018 року або до внесення за нього застави в розмірі 20 розмірів прожиткового мінімуму для працездатних осіб, що становить 35 240 (тридцять п’ять тисяч двісті сорок) грн. 00 коп.

Доручити керівнику Лубенської місцевої прокуратури організувати проведення дослідження фактів неналежного поводження з обвинуваченим ОСОБА_1 у ході виконання ухвали суду про здійснення приводу щодо нього у підготовче судове засідання 30.05.2018 року.

Матеріали перевірки надіслати до Гребінківського районного суду Полтавської області до 30.06.2018 року.

Ухвала набирає законної сили негайно.

Ухвала окремому оскарженню не підлягає. Заперечення проти ухвали може бути включено до апеляційної скарги на судове рішення, передбачене частиною 1 статті 392 КПК України.

Учасники судового провадження мають право отримати в суді копію ухвали суду.

Cуддя ОСОБА_4