Ухвала суду № 74365571, 30.05.2018, Апеляційний суд Луганської області

Справа № 428/5673/18

Провадження № 11-сс/782/139/18

УХВАЛА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

«30» травня 2018 року м.Сєвєродонецьк

Колегія суддів судової палати з розгляду кримінальних справ Апеляційного суду Луганської області в складі:

Головуючого-судді - Руденка В.В.

суддів - Тополюк Є.В., Юрченка А.В.

секретаря судового засідання - Магомедова Ш.Х.

за участю прокурора - Бардакова О.В.

захисника - ОСОБА_1

підозрюваного - ОСОБА_2

розглянувши у відкритому судовому засіданні в приміщені Апеляційного суду Луганської області матеріали судового провадження за апеляційною скаргою захисника ОСОБА_3 в інтересах підозрюваного ОСОБА_2 на ухвалу слідчого судді Сєвєродонецького міського суду Луганської області від 22 травня 2018 року про застосування запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою стосовно:

ОСОБА_2, ІНФОРМАЦІЯ_1, уродженця ІНФОРМАЦІЯ_2, громадянина України, ІНФОРМАЦІЯ_3, не судимого, який зареєстрований за адресою: ІНФОРМАЦІЯ_4, фактично проживає за адресою: ІНФОРМАЦІЯ_5 ,-

який підозрюється у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч.2 ст.28, ч.2 ст.15 та ч.3 ст.305 КК України,-

в с т а н о в и л а:

21 травня 2018 року до слідчого судді Сєвєродонецького міського суду Луганської області із клопотанням про застосування запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою відносно підозрюваного ОСОБА_2, погоджене з прокурором відділу прокуратури Луганської області ОСОБА_4, звернувся слідчий в ОВС 2-го відділення СВ 3 управління ГУ СБУ в Донецькій та Луганській областях ОСОБА_5, в якому зазначено наступне.

Наприкінці 2017 року - на початку 2018 року у громадян України ОСОБА_6, ОСОБА_2 та ОСОБА_7 виник злочинний умисел на контрабандне переміщення через митний кордон України з метою збуту особливо небезпечних наркотичних засобів, обіг яких заборонено в особливо великих розмірах.

З метою досягнення спільного злочинного плану ОСОБА_6 та ОСОБА_2, будучи обізнаним, що канабіс (речовина, що міститься у рослинах конопель) відноситься до наркотичних засобів, в порушення ч.2 ст.7, ч.1 ст.12, ст.25 і ч.1 ст.26 Закону України «Про наркотичні засоби, психотропні речовини і прекурсори», в період приблизно з січня по 30 квітня 2018 року здійснили виготовлення особливо небезпечного наркотичного засобу, обіг якого заборонено - канабісу в особливо великих розмірах шляхом його посадки, вирощування, збирання та сушки.

В подальшому, 30.04.2018 року ОСОБА_6 разом з ОСОБА_2 здійснено фасування наркотичного засобу по 8 полімерним ємностям (пляшкам).

О 07 год. 17 хв 01.05.2018 року ОСОБА_2, в ході телефонної розмови домовився з ОСОБА_6 щодо зустрічі та спільного поміщення наркотичних засобів до бензобаку автомобіля ОСОБА_2, з метою їх приховання від митного огляду, який буде здійснюватися під час проходження митного контролю при перетині державного кордону України.

Після досягнення домовленості, 01.05.2018 року у період часу з 06 год. 50 хв. до 07 год 45 хв. ОСОБА_2 приїхав на власному автомобілі марки «ВАЗ-Лада», моделі «Каліна», д.н.з. НОМЕР_1, до адреси: Луганська область, Попаснянський район, м. Золоте, вул. Льва Толстого, 1, де разом з ОСОБА_6 помістили 8 полімерних пляшок з особливо небезпечним наркотичним засобом, обіг якого заборонено - канабісом, до бензобаку вказаного автомобіля з метою приховання від митного контролю.

Після цього, ОСОБА_2, перебуваючи за кермом власного автомобіля НОМЕР_2. а ОСОБА_6 - автомобіля НОМЕР_3, проїхали до м.Гірське Попаснянського району Луганської області (район вулиць Комарова та нерська), де передали автомобіль ОСОБА_7 При цьому, ОСОБА_7 ОСОБА_2І, та ОСОБА_6 повідомили про приховані в бензобаку наркотичні засоби, та надали вказівку перемістити їх до м.Москва РФ через митний пункт пропуску «Мілове» Луганської митниці ДФС, приховуючи від митного контролю, пообіцявши при цьому за вказані дії матеріальну винагороду в розмірі 1000 доларів США.

Крім того ОСОБА_6П надав ОСОБА_7 аркуш паперу з номером телефону мешканця ІНФОРМАЦІЯ_6 на ім’я «Паша», якому необхідно збути наркотичний засіб.

О 08 год. 10 хв. 01.05.2018 року ОСОБА_7, перебуваючи за кермом автомобіля НОМЕР_2, що належить ОСОБА_2, з метою досягнення спільного злочинного плану, виїхав на автодорогу «Гірське-Лисичанськ» та направився до пункту пропуску «Мілове» Луганської митниці ДФС.

О 12 год. 24 хв. 01.05.2018 року, перебуваючи поблизу населеного пункту Старобільськ Луганської області, через технічні несправності вищевказаного автомобіля, ОСОБА_7 прийняв рішення повернутись до м. Гірське, яке по телефону узгодив з ОСОБА_2

02.05.2018 року ОСОБА_7 здійснена ще одна спроба перевезення наркотичного засобу з м.Гірське до пункту пропуску «Мілове» Луганської митниці ДФС з метою його контрабандного переміщення через митний кордон України з приховуванням від митного контролю, та подальшого збуту на території Російської Федерації, однак через несправність автомобіля знову вернувся до м. Гірське.

04.05.2018 року (точний час досудовим розслідуванням не встановлений) ОСОБА_7 отримав автомобіль від ОСОБА_6 та ОСОБА_2 з прихованим в ньому наркотичним засобом та зберігав за місцем свого проживання до ранку наступного дня.

05.05.2018 року близько 09 години (точний час досудовим розслідуванням не встановлено), ОСОБА_7, виконуючи спільний злочинний умисел, вирушив на вказаному автомобілі марки «ВАЗ-Лада», моделі «Каліна», д.н.з. НОМЕР_1 в напрямку пункту пропуску «Мілове» Луганської митниці ДФС з метою його перетину та потрапляння на територію Російської Федерації, де у м.Москва мав збути зазначений наркотичний засіб невстановленій досудовим слідством особі на ім'я «Паша».

З метою досягнення спільного з ОСОБА_6 та ОСОБА_2 злочинного плану, о 12 год.10 хв. 05.05.2018 р., маючи умисел на незаконне переміщення до Російської Федерації з приховуванням від митного контролю особливо небезпечного наркотичного засобу - канабісу в особливо великих розмірах, для проходження митного контролю в’їхав на автомобілі «ВАЗ-Лада», моделі «Каліна», д.н.з. НОМЕР_1, в бензобаку якого зберігалось 8 полімерних пляшок з особливо небезпечним наркотичним засобом, обіг якого заборонено - канабісом, маса якого в перерахунку на суху речовину становить - 2811,21 грама, в зону митного контролю митного посту «Мілове» Луганської митниці ДФС України. Під час проведення письмового декларування, ОСОБА_7 заявив в пункті 3.4 «Товары, в ношении которых применяются запреты и ограничения», що заборонених предметів через митний кордон України він не перемішує.

Однак, о 12 год. 48 хв. 05.05.2018р., в ході митного огляду вказаного автомобіля, в бензобаку було виявлено 8 полімерних пляшок з речовиною рослинного походження, у зв’язку з чим слідчими слідчого відділу 3 управління (з дислокацією у м. Сєвєродонецьк Луганської області) ГУ ЗУ в Донецькій та Луганській областях проведено огляд місця події, під час якого вилучено зазначені ємності.

Відповідно до висновку Луганського НДЕКЦ МВС України №19/113/6- 1/202е-8-2/395е від 08.05.2018р., вказана речовина рослинного походження є особливо небезпечним наркотичним засобом, обіг якого заборонено — канабісом, загальною масою у перерахунку на суху речовину - 2811,21 грама.

Відповідно до наказу Міністерства охорони здоров’я України № 188 від 01.08.2000 «Про затвердження таблиць невеликих, великих та особливо великих розмірів наркотичних засобів, психотропних речовин і прекурсорів, які знаходяться у незаконному обігу» встановлено, що ОСОБА_7 намагався незаконно перемістити до Російської Федерації з приховуванням від митного контролю особливо небезпечний наркотичний засіб - канабіс в особливо великих розмірах.

При цьому, ОСОБА_8 виконав усі необхідні дії, передбачені спільним з ОСОБА_6 та ОСОБА_2 злочинним планом, але злочин не було закінчено з причин, які не залежали від його волі, оскільки в той же день вказаний особливо небезпечний наркотичний засіб був виявлений у нього співробітниками Луганської митниці ДФС, військовослужбовцями Луганського прикордонного загону та в подальшому вилучений слідчими слідчого відділу 3 управління з дислокацією у м.Сєвєродонецьк Луганської області) ГУ СБУ в Донецькій та Луганській областях.

Таким чином, ОСОБА_2, ІНФОРМАЦІЯ_1, підозрюється у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч.2 ст.28, ч.2 ст.15 та ч.3 ст.305 КК України, тобто у закінченому замаху на контрабанду особливо небезпечного наркотичного засобу – канабісу, спроби його переміщення через митний кордон України з приховуванням від митного контролю до Російської Федерації в особливо великих розмірах, за попередньою змовою групою осіб.

21.05.2018 року ОСОБА_2 повідомлено про підозру у скоєнні кримінального правопорушення, передбаченого ч.2 ст.28, ч.2 ст.15 та ч.3 ст.305 КК України.

Ухвалою слідчого судді Сєвєродонецького міського суду Луганської області від 22 травня 2018 року відносно підозрюваного ОСОБА_2 обрано запобіжний захід у вигляді тримання під вартою строком на 60 днів, з 22 травня 2018 року по 20 липня 2018 року, включно, із встановленням застави у сто розмірів прожиткового мінімуму для працездатних осіб, що складає – 176.200 грн.

Визначено, що в разі внесення застави уповноваженій особі місця ув’язнення необхідно негайно звільнити з-під варти ОСОБА_2 та повідомити про це слідчого, прокурора та слідчого суддю, або суд.

З моменту звільнення ОСОБА_2 з-під варти у зв’язку з внесенням застави він буде вважатись таким, до якого застосовано запобіжний захід у вигляді застави.

В разі внесення застави покладено на підозрюваного ОСОБА_2 наступні обов’язки:

-не відлучатись з місця проживання без дозволу слідчого, прокурора або суду;

-повідомляти слідчого, прокурора чи суд про зміну свого місця проживання та роботи;

-утримуватися від спілкування зі свідками, визначеними слідчим;

-здати на зберігання до відповідних органів державної влади свій паспорт для виїзду за кордон, інші документи, що дають право на виїзд з України і в"їзд в Україну.

Вказані обов'язки в разі внесення застави покладаються на ОСОБА_2 на строк не більше двох місяців.

Не погоджуючись з ухвалою слідчого судді захисником ОСОБА_3 подана апеляційна скарга, в якій порушується питання про скасування судового рішення та ухвалення апеляційним судом нової ухвали про відмову у задоволенні клопотання слідчого про обрання стосовно ОСОБА_2 запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою.

В обґрунтування своїх доводів захисник зазначає про недоведеність підозри у вчиненні ОСОБА_2 злочину, передбаченого ч.2 ст.28, ч.2 ст.15 та ч.3 ст.305 КК України, оскільки, на його думку, додані до клопотання слідчого матеріали, не доводять той факт, що саме ОСОБА_2 вчинив злочин, а навпаки свідчать про те, що цей злочин було вчинено ОСОБА_7 При цьому захисник посилається на відомості, які зафіксовані у протоколі огляду місця події від 05.05.2018 року, на показання свідків ОСОБА_9, ОСОБА_10, ОСОБА_11, ОСОБА_12, ОСОБА_13. ОСОБА_14, ОСОБА_15, ОСОБА_16, в яких зафіксовано, що саме ОСОБА_7 намагався вчинити злочин.

У свою чергу, як зазначається апелянтом, протокол огляду автомобіля від 06.05.2018 року, протокол огляду відривного аркушу паперу від 06.05.2018 року, протокол огляду свідоцтва про реєстрацію транспортного засобу від 06.05.2018 року, висновок комплексної експертизи, витяги з протоколів за результатами проведення ОРЗ також не доводять, що злочин вчинено ОСОБА_7 разом з ОСОБА_2 Крім того, в матеріалах, доданих до клопотання слідчого, відсутні докази, що розмови, які зафіксовані у витягах, здійснювали саме ці особи, які там наведені.

Протокол допиту свідка ОСОБА_17, на думку захисника, не є належним доказом, оскільки свідок є співробітником 3-го управління ГУ УСБУ в Донецькій та Луганській областях, не був очевидцем тих подій, про які він зазначає, а лише вказує, що ця інформація отримана за результатами ОРЗ. У той же час він не зазначає, які саме ОРЗ проводилися.

Пояснення ОСОБА_7 також не можуть братися до уваги оскільки, відповідно до ст.194 КПК України слідчий суддя встановлює обставини лише на підставі доказів, а пояснення особи не є доказом згідно КПК України.

Крім того, захисник у своїй скарзі зазначає, що необхідно враховувати той факт, що починаючи з 05.05.2018 року - моментом вчинення злочину, інші докази слідчим зібрані не були, результати ОРЗ не легалізовані, навіть не був допитаний ОСОБА_7 Отже, як вважає захисник, жоден з доказів, доданий до клопотання, не свідчить про обґрунтованість підозри у вчиненні ОСОБА_7 разом з ОСОБА_2 злочину, передбаченого ч.2 ст.28, ч.2 ст.15 та ч.3 ст.305 КК України.

Крім того, у своїй апеляційній скарзі захисник посилається на недоведеність наявності жодного ризику, передбаченого ст.177 КПК України та зазначає, що про відсутність ризику вчинення спроб ухилення від слідства та суду свідчить те, що починаючи з 05.05.2018 року, коли відбулося виявлення наркотичного засобу, підозрюваний не вчиняв спроби ухилятися від слідства та суду. Затриманий за підозрою у вчиненні злочину ОСОБА_2І не був. До слідчого судді приїхав добровільно, що підтвердив слідчий у судовому засіданні під час розгляду клопотання. Захисник вказує, що слідчим помилково зазначено про відсутність у підозрюваного дітей та доказів вчинення спроб ухилення ОСОБА_2 за цей період слідчим не надано. У судовому засіданні встановлено, у підозрюваного є повнолітні діти та він мешкає з жінкою однією сім’єю, що не заборонено чинним законодавством, займається пасікою. Факт того, що підозрюваний є енергійною людиною та мешкає поблизу тимчасової окупованої території, на думку захисника, не може підтверджувати наявності ризику вчинення ОСОБА_2 спроб ухилення від слідства та суду.

Також захисник вважає недоведеним ризик можливості вчинення підозрюваним інших злочинів, оскільки ОСОБА_2І, раніше не засуджений, та доказів вчинення інших злочинів, починаючи з 05.05.2018 року до клопотання не додані.

При цьому захисник погоджується з висновками слідчого судді про недоведеність стороною обвинувачення наявності інших ризиків, а саме ризиків, можливості підозрюваним ОСОБА_2 знищити, сховати або спотворити будь-яку із речей чи документів, які мають істотне значення для встановлення обставин кримінального правопорушення; незаконно впливати на свідків та інших підозрюваних у цьому кримінальному провадженні; вчинити інше кримінальне правопорушення чи продовжити кримінальне правопорушення, у якому він підозрюється.

Окрім того, апелянт вказує на те, що слідчий суддя залишив поза увагою питання можливості застосування до підозрюваного більш м’якого запобіжного заходу.

Отже захисник вважає, що застосування слідчим суддею без дотримання вимог ст.194 КПК України запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою стосовно підозрюваного ОСОБА_2, є порушенням його прав, визначених ст.29 Конституції України та ст.5 Європейської Конвенції про захист прав і основоположних свобод людини.

Заслухавши суддю-доповідача, вислухавши пояснення підозрюваного та захисника на підтримку доводів поданої апеляційної скарги, вислухавши думку прокурора, який заперечував проти задоволення апеляційної скарги та просив залишити без змін ухвалу слідчого судді, перевіривши матеріали судового провадження та обговоривши доводи апеляційної скарги, колегія суддів дійшла наступного висновку.

Відповідно до положень ст.ст.177,178 КПК України підставою застосування запобіжного заходу є наявність обґрунтованої підозри у вчиненні особою кримінального правопорушення, а також наявність ризиків, які дають достатні підстави слідчому судді, суду вважати, що підозрюваний, обвинувачений, засуджений може переховуватися від органів досудового розслідування та/або суду; знищити, сховати або спотворити будь-яку із речей чи документів, які мають істотне значення для встановлення обставин кримінального правопорушення; незаконно впливати на потерпілого, свідка, іншого підозрюваного, обвинуваченого, експерта, спеціаліста у цьому ж кримінальному провадженні; перешкоджати кримінальному провадженню іншим чином; продовжити кримінальне правопорушення чи вчинити інше.

При цьому слідчий суддя, суд зобов'язаний оцінити в сукупності всі обставини, у тому числі: тяжкість можливого покарання, вік та стан здоров'я підозрюваного, обвинуваченого; міцність соціальних зв'язків підозрюваного, обвинуваченого в місці його постійного проживання, у тому числі наявність в нього родини й утриманців; репутацію підозрюваного, обвинуваченого; майновий стан підозрюваного, обвинуваченого; наявність судимостей у підозрюваного тощо.

Перевіряючи доводи апеляційної скарги захисника про недоведеність підозри у вчиненні ОСОБА_2 злочину, колегія суддів вважає, що обґрунтованість підозри у вчиненні ним кримінального правопорушення, передбаченого ч.2 ст.28, ч.2 ст.15 та ч.3 ст.305 КК України, підтверджується наведеними в клопотанні слідчого та викладеними в ухвалі слідчого судді доказами, а саме:

-протоколом огляду місця події від 05.05.2018 року та фототаблицею до нього;

-протоколами огляду від 06.05.2018 року автомобіля «ВАЗ-Лада», моделі «Каліна», д.н.з. НОМЕР_1, та фототаблицею до нього ;

-протоколом огляду від 06.05.2018 року відривного аркушу паперу блокноту, який був наданий ОСОБА_7 з рукописним текстом;

-протоколом огляду від 06.05.2018 року свідоцтва про реєстрацію транспортного тимчасового реєстраційного талону, двох митних декларацій, акту про проведення товарів, транспортних засобів, ручної поклажі та багажу;

-висновком комплексної експертизи №19/113/6-1/202е-8-2/395е від 08.05.2018 року, згідно якого речовина, надана на експертизу, є особливо небезпечним наркотичним засобом, обіг якого заборонено - канабісом, масою 2811,21 грама.

-витягами з протоколів за результатами проведення оперативно-технічного заходу по інформації з транспортних телекомунікаційних мереж,

а також протоколами допиту свідків ОСОБА_9, ОСОБА_10, ОСОБА_11, ОСОБА_12, ОСОБА_13, ОСОБА_14, ОСОБА_15, ОСОБА_16, в яких зафіксовано, що ОСОБА_7 05.05.2018 року на автомобілі «ВАЗ-Лада», моделі «Каліна» д.н.з. НОМЕР_1, намагався незаконно перемістити через митний кордон України з РФ особливо небезпечний наркотичний засіб, обіг якого заборонено – канабіс.

Згідно витягу з ЄРДР 05 травня 2018 року відкрито кримінальне провадження №22018130000000170 за фактом намагання ОСОБА_7, за попередньою змовою з ОСОБА_6 та ОСОБА_2, незаконно перемістити через митний кордон України до РФ, з приховуванням від митного контролю, в ПП «Мілове» Луганської області ДФС, особливо небезпечні наркотичні засоби в особливо великих розмірах, за ознаками кримінального правопорушення, передбаченого ч.2 ст.28, ч.2 ст.15 та ч.3 ст.305 КК України (а.с.75).

Про приналежність автомобіля «ВАЗ-Лада», моделі «Каліна» д.н.з. НОМЕР_1, за допомогою якого ОСОБА_7 намагався незаконно перемістити через митний кордон України з РФ особливо небезпечний наркотичний засіб, саме підозрюваному ОСОБА_2 свідчать надані стороною обвинувачення письмові докази, зокрема протокол огляду документів від 06.05.2018 року, копія свідоцтва про реєстрацію транспортного засобу на ім’я ОСОБА_2 та копія акту про проведення огляду ТЗ (а.с.45-47).

Крім того, з показань свідка ОСОБА_9 (а.с.18-19) вбачається, що 05 травня 2018 року під час затримання ОСОБА_7 у ПП «Мілове» при спробі незаконного переміщення наркотичних засобів через державний кордон України з РФ, вона була пасажиркою в а/м «ВАЗ-Лада», моделі «Каліна» д.н.з. НОМЕР_1, який керував ОСОБА_7, але який належав його знайомому, кому саме, їй невідомо.

Окрім того, у судовому засіданні під час розгляду клопотання слідчого про обрання запобіжного заходу сам підозрюваний ОСОБА_2 підтвердив факт його знайомства з ОСОБА_7 та ОСОБА_6, а також факт приналежності саме йому а/м «ВАЗ-Лада», моделі «Каліна» д.н.з. НОМЕР_1, що підтверджується журналом судового засідання від 21.05.2018 року (а.с.78-81).

З показань свідка ОСОБА_17 (а.с.36-37, 38-39) вбачається, що ним проводились ОРЗ спрямованих на попередження, виявлення і запобігання протиправної діяльності громадян України ОСОБА_2, ОСОБА_6 та ОСОБА_18, які зорганізувалися у злочинну групу для незаконного виробництва, виготовлення, придбання, зберігання, перевезення, пересилання чи збут наркотичних засобів, психотропних речовин або їх прекурсорів, шляхом переміщення через митний кордон України поза митним контролем або з приховуванням від митного контролю.

При цьому сторона захисту а ні під час судового розгляду клопотання слідчим суддею, а ні під час апеляційного розгляду не надала доказів, які б спростовували версію сторони обвинувачення щодо навмисного надання ОСОБА_7 підозрюваним ОСОБА_2 належного йому транспортного засобу - автомобіля «ВАЗ-Лада», моделі «Каліна» д.н.з. НОМЕР_1, саме з метою скоєння злочину при обставинах, викладених у клопотання слідчого про обрання запобіжного заходу, та не довела, що ОСОБА_2 ніяким чином не причетний до незаконних дій ОСОБА_7 щодо його спроби незаконного переміщення наркотичних засобів через державний кордон України з РФ саме на автомобілі, який належить підозрюваному.

З урахуванням наведеного, апеляційний суд вважає, що слідчий суддя на підставі розумної оцінки сукупності наданих йому доказів дійшов правильних висновків про доведеність стороною обвинувачення зв’язку підозрюваного ОСОБА_2 з вчиненим ОСОБА_7 кримінальним правопорушенням, передбаченим ч.2 ст.28, ч.2 ст.15 та ч.3 ст.305 КК України. При цьому слідчий суддя не приймав до уваги наявні в матеріалах справи письмові пояснення ОСОБА_7, оскільки вони не є доказами у розумінні ст.ст.84, 95 КПК України, на чому наголошувала сторона захисту у своїй апеляційній скарзі.

Тому колегія суддів вважає безпідставними доводи апеляційної скарги захисника щодо недоведеності обґрунтованої підозри ОСОБА_2 у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч.2 ст.28, ч.2 ст.15 та ч.3 ст.305 КК України.

Перевіряючи доводи апеляційної скарги захисника щодо недоведеності стороною обвинувачення наявність жодного із ризиків, передбачених ст.177 КПК України, та безпідставності висновків суду щодо неможливості застосування до підозрюваної іншого, більш м’якого запобіжного заходу, колегія суддів зазначає наступне.

Мотивуючи свої рішення щодо застосування до підозрюваного ОСОБА_2 запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою, слідчий суддя послався на доведеність стороною обвинувачення наявності ризику, передбаченого у п.1 ч.1 ст.177 КПК України, а саме можливості підозрюваного переховуватися від органів досудового розслідування та/або суду, та в обґрунтування своїх висновків зазначив, що вказаний ризик підтверджується не тільки вагомістю доказів про вчинення ОСОБА_2 інкримінованого йому кримінального правопорушення, тяжкістю покарання, що загрожує підозрюваному у разі визнання його винним у вчиненні злочину, передбаченому ч.2 ст.28, ч.2 ст.15 та ч.3 ст.305 КК України, а також відсутність у нього міцних та сталих соціальних зв'язків.

З такими висновками слідчого судді погоджується колегія суддів, оскільки про наявність такого ризику свідчать наведені слідчим суддею обставини, та відсутність у підозрюваного ОСОБА_2 сім’ї, неповнолітніх або непрацездатних членів родини, які б перебували на його утриманні, відсутність у нього місця роботи або постійного джерела доходу, а також той факт, що підозрюваний проживає на території, яка безпосередньою межує з тимчасово окупованою територією України, яка на даний час не контролюється правоохоронними органами України, про що слушно зазначено у клопотання слідчого.

Тому доводи апеляційної скарги захисника щодо недоведеності наявності ризиків, передбачених ст.177 КПК України, колегія суддів вважає неспроможними.

Разом з тим колегія суддів погоджується з висновками слідчого судді щодо недоведеності стороною обвинувачення наявності інших ризиків, передбачених пп.2,3,5 ч.1 ст.177 КПК України, та наведених у клопотанні слідчого.

Згідно ч.1 ст.183 КПК України тримання під вартою є винятковим запобіжним заходом, який застосовується виключно у разі, якщо прокурор доведе, що жоден із більш м'яких запобіжних заходів не зможе запобігти ризикам, передбаченим статтею 177 цього Кодексу. Як зазначено у п.4 ч.2 ст.183 КПК України запобіжний захід у вигляді тримання під вартою не може бути застосований, окрім як, до раніше не судимої особи, яка підозрюється або обвинувачується у вчиненні злочину, за який законом передбачено покарання у виді позбавлення волі на строк понад п’ять років.

Таким чином апеляційний суд вважає, що слідчий суддя, задовольняючи клопотання слідчого, з дотриманням вимог ст.ст.177,178,183 КПК України, на підставі наданих сторонами кримінального провадження матеріалів оцінив в сукупності всі обставини, передбачені процесуальним законом, що враховуються при обрані запобіжного заходу. Зокрема суд врахував тяжкість покарання, що загрожує підозрюваному у разі визнання його винуватим у скоєнні злочину, у вчиненні якого він підозрюється, яке згідно ч.5 ст.12 КК України є особливо тяжким злочином та за яке передбачене покарання у вигляді позбавлення волі строком від десяти до дванадцяти років, стан здоров’я підозрюваного та відсутність у нього міцних соціальних зв’язків.

Як зазначено у п.1 статті 5 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод від 01.11.1950 року, ратифікованою Україною 17.07.1997 року, нікого не може бути позбавлено свободи, крім таких випадків і відповідно до процедури, встановленої законом, як:

b) законний арешт або затримання особи за невиконання законного припису суду або для забезпечення виконання будь-якого обов’язку, встановленого законом;

c) законний арешт або затримання особи, здійснене з метою допровадження її до компетентного судового органу за наявності обґрунтованої підозри у вчиненні нею правопорушення або якщо обґрунтовано вважається необхідним запобігти вчиненню нею правопорушення чи її втечі після його вчинення.

За таких обставин колегія суддів вважає, що слідчий суддя дійшов правильного висновку, що застосування більш м’якого запобіжного заходу, ніж тримання під вартою, не забезпечить належного виконання підозрюваним покладених на нього процесуальних обов’язків. Тому обрання запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою відносно підозрюваного ОСОБА_2 є законним, обґрунтованим, мотивованим та єдино можливим запобіжним заходом щодо даного конкретного випадку, застосування інших запобіжних заходів, є недоцільним.

Також суд апеляційної інстанції погоджується з висновками слідчого судді про необхідність застосування застави згідно з вимогами ч.3 ст.183 КПК України, розмір якого апеляційний суд вважає достатнім для забезпечення виконання підозрюваним ОСОБА_2 обов’язків, передбачених цим Кодексом.

Підсумовуючи наведене колегія суддів вважає, що слідчий суддя обґрунтовано, з наведенням відповідних мотивів, з урахуванням мети та підстав застосування запобіжного заходу, враховуючи обставини, передбачені ст.178 КПК України, а також з дотриманням вимог ст.ст.194,196 КПК України, дійшов висновку про доцільність обрання стосовно підозрюваного ОСОБА_2 запобіжного заходу у виді тримання під вартою строком на 60 днів, із визначенням відповідного розміру застави. Тому апеляційна скарга захисника ОСОБА_3 є безпідставною та задоволенню не підлягає.

На підставі наведеного, керуючись ст.ст.404, 405, 407, 418, 419, 422 КПК України, колегія суддів,-

у х в а л и л а:

Апеляційну скаргу захисника ОСОБА_3В – залишити без задоволення, а ухвалу слідчого судді Сєвєродонецького міського суду Луганської області від 22 травня 2018 року про застосування запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою стосовно ОСОБА_2, який підозрюється у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч.2 ст.28, ч.2 ст.15 та ч.3 ст.305 КК України, - залишити без змін.

Ухвала набирає законної сили негайно після її винесення, є остаточною й оскарженню в касаційному порядку не підлягає.

Судді:

В.В. ОСОБА_19 ОСОБА_20 Юрченко