Рішення № 74365567, 23.05.2018, Глобинський районний суд Полтавської області

Справа № 527/2522/16-ц

провадження 2/527/8/18

Р І Ш Е Н Н Я

іменем України

23 травня 2018 року м. Глобине

Глобинський районний суд Полтавської області у складі:

головуючого судді - Олефір А.О.,

за участю секретаря - Бутко В.В.,

позивача – ОСОБА_1, представника позивача – ОСОБА_2, представника відповідача – ОСОБА_3, яка приймала участь в справі в режимі відеоконференції з Голосіївським районним судом м. Києва, розглянувши у відкритому судовому засіданні цивільну справу за позовом ОСОБА_1 до Державного підприємства «Центр сертифікації та експертизи насіння і садивного матеріалу» про стягнення середнього заробітку за час вимушеного прогулу та моральної шкоди,-

В С Т А Н О В И В:

07 грудня 2016 року позивач звернувся з позовом до суду про поновлення на роботі, стягнення середнього заробітку за час вимушеного прогулу та моральної шкоди.

В своєму позові позивач зазначив, що наказом Полтавської філії ДП «Центр сертифікації та експертизи насіння і садивного матеріалу від 14.06.2016 № 15-ОС його прийнято на роботу у Філію, яка є відокремленим структурним підрозділом ДП «Центр сертифікації та експертизи насіння і садивного матеріалу» на посаду заступника директора.

Наказом Філії від 02.12.2016 № 29-ОС «Про звільнення ОСОБА_1В.» його звільнено з посади заступника директора Полтавської філії ДП «Центр сертифікації та експертизи насіння і садивного матеріалу» з формулюванням: «...в зв’язку з втратою довір'я до нього, пункт 2 ст. 41 КЗпП України, на підставі згоди генерального директора.» Зазначене звільнення вважає незаконним, оскільки стаття 41 КЗпП України регулює додаткові підстави розірвання трудового договору з ініціативи власника або уповноваженого ним органу з окремими категоріями працівників за певних умов, зокрема у пункті 2 ст. 41 КЗпП України зазначено: «...винних дій працівника, який безпосередньо обслуговує грошові, товарні або культурні цінності, якщо ці дії дають підстави для втрати довір'я до нього з боку власника або уповноваженого ним органу;...».

Таким чином, законом чітко визначено окрему категорію осіб, до яких може бути застосовано процедуру звільнення за ініціативою власника за пунктом 2 ст. 41 КЗпП України, а саме працівників, які безпосередньо обслуговують грошові, товарні або культурні цінності. Також обов’язковою умовою має бути доведення наявності винних дій цієї категорії працівників, які повинні давати підстави для втрати довір'я до них. В його службові обов’язки як заступника директора Філії не входило безпосереднє обслуговування грошових, товарних або культурних цінностей. Крім того, його не було ознайомлено з матеріалами службового розслідування за період з 01.09.15 року по 31.12.16 року та ОСОБА_4 службового розслідування від 09.11.2016 року, затвердженим в.о. генерального директора 25.11.2016 року.

Оскільки йогозвільнення було здійснено без законної підстави і з порушенням вимог чинного законодавства, він підлягає поновленню на роботі, а з відповідача на його користь підлягає стягненню середній заробіток за час вимушеного прогулу. Крім того, йому була спричинена моральна шкода, яка полягає в тому, що ним було пережито моральні страждання через приниження честі, гідності, а також ділової репутації, були втрачені нормальні життєві зв’язки, що вимагає від нього додаткових зусиль для організації свого життя.

Посилаючись на викладене, позивач просив суд, з урахування зави про зміну позовних вимог від 10.10.2017 року (а.с.190) визнати незаконним наказ Полтавської філії Державного підприємства «Центр сертифікації та експертизи насіння і садивного матеріалу» від 02.12.2016 року № 29-ОС «Про звільнення ОСОБА_1 В.», поновити його на посаді заступника директора Полтавської філії Державного підприємства «Центр сертифікації та експертизи насіння і садивного матеріалу» з дати звільнення, а саме з 02.12.2016 року та стягнути з відповідача на його користь середній заробіток за час вимушеного прогулу за період з 02 грудня 2016 року по день поновлення на роботі, а також моральну шкоду у сумі 20000 грн.

Позивач та його представник в судовому засіданні позовні вимоги підтримали із наведених в позові підстав, крім того представник позивача зазначила, що рішення про притягнення ОСОБА_1 до адміністративної відповідальності було відсутнє на час його звільнення з роботи, справа на даний час перебуває на розгляді апеляційної інстанції.

Представник відповідача в судовому засіданні заперечувала проти задоволення позову, посилаючись на те, що ОСОБА_1 працював на посаді директора Полтавської філії ДП «Центр сертифікації та експертизи насіння і садивного матеріалу» у період з 16.11.2015 по 13.06.2016, та на посаді заступника директора у період з 14.06.2016 по 02.12.2016. Матеріали службового розслідування містять акт перевірки фінансово-господарської діяльності Полтавської філії Державного підприємства «Центр сертифікації та експертизи насіння і садивного матеріалу» за період з 01.09.2015 - 31.12.2016 року, тобто, перевірка фінансово-господарської діяльності Полтавської філії підприємства охоплює період коли позивач, працював на посаді директора та як вбачається з акта перевірки фінансово-господарської діяльності ОСОБА_1 було порушено Порядок ведення договірної роботи та Положення про Полтавську філію ДП «Центр сертифікації та експертизи насіння і садивного матеріалу». Крім того, ОСОБА_5 було притягнуто до адміністративної відповідальності за порушення ЗУ «Про запобігання корупції».

Вислухавши пояснення позивача та його представника, представника відповідача, дослідивши матеріали справи, всебічно, повно, об’єктивно оцінивши надані докази та давши їм належну оцінку, суд встановив наступне.

ОСОБА_1 було прийнято на посаду заступника директора Полтавської філії ДП «Центр сертифікації та експертизи насіння і садивного матеріалу» з 15 червня 2016 року, що підтверджується копією наказу № 15-ОС від 14.06.2016 (т.1 а.с. 6).

ОСОБА_4 п. 1 наказу № 29-ОС від 02.12.2016 «Про звільнення ОСОБА_1В.», ОСОБА_1 звільнено з посади заступника директора Полтавської філії ДП «Центр сертифікації та експертизи насіння і садивного матеріалу» 2 грудня 2016 року в зв’язку з втратою довір’я до нього, пункт 2 ст. 41 КЗпП, на підставі згоди генерального директора (т.1 а.с.7).

Зазначені обставини підтверджуються дослідженою в судовому засіданні копією трудової книжки позивача АА №262767 записи № 26 та 27 (а.с.100-101).

Відповідно до п. 2.1 Положення про Полтавську філію ДП «Центр сертифікації та експертизи насіння і садивного матеріалу», філія є відокремленим структурним підрозділом Підприємства без права юридичної особи (т.1 а.с. 89-99).

Як зазначено в статті 43 Конституції України кожен має право на працю. Громадянам гарантується захист від незаконного звільнення.

Трудові відносини регулюються КЗпП України та іншими актами законодавства, прийнятими згідно до нього. Власник, або уповноважений ним орган повинен неухильно додержуватися законодавства про працю.

Відповідно до п. 2 ч. 1 ст. 41 КЗпП, крім підстав, передбачених статтею 40 цього Кодексу, трудовий договір з ініціативи власника або уповноваженого ним органу може бути розірваний зокрема у випадку винних дій працівника, який безпосередньо обслуговує грошові, товарні або культурні цінності, якщо ці дії дають підстави для втрати довір'я до нього з боку власника або уповноваженого ним органу.

Пленум Верховного Суду України у пункті № 28 постанови від 6 листопада 1992 року № 9 «Про практику розгляду судами трудових спорів» роз’яснив: «Звільнення з підстав втрати довір'я (п. 2 ст.41 КЗпП) суд може визнати обґрунтованим, якщо працівник, який безпосередньо обслуговує грошові або товарні цінності (зайнятий їх прийманням, зберіганням, транспортуванням, розподілом і т.п.) вчинив умисно або необережно такі дії, які дають власнику або уповноваженому ним органу підстави для втрати до нього довір'я (зокрема, порушення правил проведення операцій з матеріальними цінностями). При встановленні у передбаченому законом порядку факту вчинення працівниками розкрадання, хабарництва і інших корисливих правопорушень ці працівники можуть бути звільненні з підстав втрати довіря до них і у тому випадку, коди зазначені дії не пов’язані з їх роботою».

У пункті 35 правових позицій Верховного Суду України «Правові позиції, висловлені судовою колегією в цивільних справах Верховного Суду України в зв’язку з аналізом причин перегляду судових рішень у цивільних справах 1996 році» від 01.12.1997 р. викладено аналогічну позицію, в якій серед іншого підкреслено, що факт заподіяння самої шкоди не є обов’язковим. Так, Верховний Суд України вказав: «За п. 2 ст. 41 КЗпП України трудовий договір може бути розірвано тільки з працівниками, які безпосередньо обслуговують грошові або товарні цінності, тобто такими з якими може бути укладено договір про повну індивідуальну чи колективну (бригадну) матеріальну відповідальність або які, незалежно від можливості укладення такого договору, зайнятті прийманням, зберіганням, транспортуванням, відпуском або розподілом матеріальних цінностей (наприклад головний бухгалтер). Приводом для звільнення може бути вчинення таким працівником навмисних або необережних дій, що давали роботодавцю підстави для втрати до нього довір’я. Зокрема, це може бути порушення працівником правил проведення операцій з матеріальними цінностями, а не факт недостачі їх.

В наказі № 29-ОС від 02.12.2016 «Про звільнення ОСОБА_1В.» підставами для звільнення зазначено: наказ генерального директора «Про надання згоди на звільнення ОСОБА_1 та пропозиції вчинити дії» № 220-к/тр від 30.11.2016 року; Матеріали службового розслідування за період з 01.09.2015 року по 31.10.2016 року; ОСОБА_4 службового розслідування від 09.11.16 року, затвердженого в.о. генерального директора 25.11.2016 р. (т.1 а.с.7).

ОСОБА_4 перевірки фінансово-господарської Полтавської філії ДП «Центр сертифікації та експертизи насіння та садивного матеріалу за період з 01.09.2015 року по 31.10.2016 року» від 07.11.2016 року, за результатами проведеного службового розслідування встановлено, що директором Полтавської філії підприємства ОСОБА_5, заступником директора Полтавської філії ОСОБА_1, в порушення Положення про Полтавську філію Підприємства, Порядку ведення договірної роботи ДП «Центр сертифікації та експертизи насіння і садивного матеріалу», ЗУ «Про запобігання корупції», відповідно до укладених договорів, проведених фінансово-господарських операцій та при здійсненні порядку управління Полтавською філією у період перебування на посадах призведе до втрати Підприємством виручки від реалізації продукції, а також нанесення збитків державному підприємству в сумі щонайменше 2852300 грн. та надано пропозицію призначити проведення службового розслідування по вищезазначеним фактам, встановленим при проведенні перевірки фінансово-господаської діяльності Полтавської філії ДП «ЦСЕНСМ» (т.1 а.с. 210-219).

Відповідно до висновків зазначених в ОСОБА_4 службового розслідування від 09.11.16 року, затвердженого в.о. генерального директора 25.11.2016 року, за результатами проведеного службового розслідування встановлено, що директором Полтавської філії підприємства ОСОБА_5, заступником директора Полтавської філії ОСОБА_1, в порушення Положення про Полтавську філію Підприємства, Порядку ведення договірної роботи ДП «Центр сертифікації та експертизи насіння і садивного матеріалу», ЗУ «Про запобігання корупції», відповідно до укладених договорів, проведених фінансово-господарських операцій та при здійсненні порядку управління Полтавською філією у період перебування на посадах призведуть до втрати Підприємством виручки від реалізації продукції, а також нанесення збитків державному підприємству в сумі щонайменше 2852300 грн. (т.1 а.с. 220-229).

Розірвання трудового договору за пунктом 2 частини першої статті 41 КЗпП України можливе за таких умов: 1) безпосереднє обслуговування працівником грошових, товарних або культурних цінностей (прийом, зберігання, транспортування, розподіл тощо); 2) винна дія працівника; 3) втрата довіря до працівника з боку власника або уповноваженого ним органу.

Правовий аналіз цієї норми матеріального права дає підстави для висновку про те, що вона не передбачає настання для роботодавця негативних наслідків, чи наявності завданої роботодавцю матеріальної шкоди як обов’язкової умови для звільнення працівника; звільнення з підстави втрати довір’я може вважатися обґрунтованим, якщо працівник, який безпосередньо обслуговує грошові або товарні цінності (зайнятий їх прийманням, зберіганням, транспортуванням, розподілом і т.п.), вчинив умисно або необережно такі дії, які дають власнику або уповноваженому ним органу підстави для втрати до нього довір’я.

Відповідно до ч.1 ст. 80 ЦПК України, кожна сторона зобов’язана довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень, крім випадків встановлених статтею 81 цього Кодексу.

Відповідачем не надано суду жодного доказу стосовно того, що на ОСОБА_1 було покладено обов’язки, пов’язані з безпосереднім обслуговуванням ним грошових, товарних або культурних цінностей, а саме не надано посадову інструкцію позивача або договір про повну/часткову індивідуальну матеріальну відповідальність.

Крім того, відповідачем суду не надано матеріали службового розслідування за період з 01.09.2015 року по 31.10.2016 року, які зазначено в наказі однією підставою для звільнення ОСОБА_1

Посилання відповідача на те, що матеріали службового розслідування містить ОСОБА_4 перевірки фінансово-господарської Полтавської філії ДП «Центр сертифікації та експертизи насіння та садивного матеріалу за період з 01.09.2015 року по 31.10.2016 року» не заслуговують на увагу, оскільки саме цим актом внесено пропозицію стосовно призначення проведення службового розслідування.

Отже, видаючи наказ про звільнення ОСОБА_1 з роботи в зв’язку з втратою довір’я до нього на підставі пункт 2 ст. 41 КЗпП, Полтавська філія ДП «Центр сертифікації та експертизи насіння і садивного матеріалу» діяла всупереч вимогам чинного трудового законодавства, оскільки не мала правових підстав для припинення трудового договору на підставі пункт 2 ч. 1 ст. 41 КЗпП, тому позов в частині визнання незаконним наказу Полтавської філії Державного підприємства «Центр сертифікації та експертизи насіння і садивного матеріалу» від 02.12.2016 року № 29-ОС «Про звільнення ОСОБА_1 В.» підлягає задоволенню.

Відповідно до ч. 1 ст. 235 КЗпП України в разі звільнення без законної підстави або незаконного переведення на іншу роботу працівник повинен бути поновлений на попередній роботі органом, який розглядає трудовий спір.

Зі змісту постанови Пленуму Верховного Суду України № 9 від 06.11.1992 року «Про практику розгляду судами трудових спорів» (п. 18) слідує, що звільнений без законних підстав або з порушенням установленого порядку працівник не поновлюється на попередній роботі лише у випадку, коли поновити його на роботі неможливо внаслідок ліквідації підприємства, установи, організації. Поновлення працівника на рівнозначній посаді не допускається.

З огляду на викладене, суд дійшов висновку, що позивач ОСОБА_1 має бути поновлений на роботі на посаді заступника директора Полтавської філії Державного підприємства «Центр сертифікації та експертизи насіння і садивного матеріалу» з дати звільнення, а саме з 02.12.2016 року.

Відповідно до ч. 1, 2 ст. 235 КЗпП України, у разі звільнення без законної підстави або незаконного переведення на іншу роботу, у тому числі у зв’язку з повідомленням про порушення вимог Закону України "Про запобігання корупції" іншою особою, працівник повинен бути поновлений на попередній роботі органом, який розглядає трудовий спір.

При винесенні рішення про поновлення на роботі орган, який розглядає трудовий спір, одночасно приймає рішення про виплату працівникові середнього заробітку за час вимушеного прогулу або різниці в заробітку за час виконання нижчеоплачуваної роботи, але не більш як за один рік. Якщо заява про поновлення на роботі розглядається більше одного року, не з вини працівника, орган, який розглядає трудовий спір, виносить рішення про виплату середнього заробітку за весь час вимушеного прогулу.

Як встановлено судом, позивач звернувся з позовом до суду 07 грудня 2016 року, разом з тим, його заява розглядалася більше одного розу не з його вини, тому його вимога про виплату середнього заробітку за весь час вимушеного прогулу є законною, обґрунтованою та такою, що підлягає задоволенню.

Позивачем надано суду розрахунок середньої заробітної плати за час вимушеного прогулу станом на 23.05.2018 року (т. 2 а.с. 73).

Зазначений розрахунок проведено з урахуванням довідки про середню заробітну плату (дохід) № 89 від 05.12.2016 року, виданої ОСОБА_1 (т. 1 а.с. 8).

Відповідачем було надано суду розрахункові листки за жовтень та листопад 2016 року ОСОБА_1 (т. 1 а.с.71)

В своїй заяві від 10.05.2018 року та в судовому засіданні представник відповідача зазначила, що в листопаді 2016 року ОСОБА_1 отримав премію до дня працівників сільськогосподарського господарства у розмірі 3874,00 грн. Відповідно до п. 4 підпункту «б» «Порядку обчислення середньої заробітної плати», затвердженого Постановою № 100 від 08.02.1995, при обчисленні середньої заробітної плати у всіх випадках її збереження згідно з чинним законодавством не враховуються одноразові виплати. Отже сума премії до дня працівника сільського господарства не може враховуватись при обчисленні середньої заробітної плати за час вимушеного прогулу.

До таких тверджень представника відповідача суд відноситься критично, виходячи з наступного.

Відповідно до статті 27 Закону України «Про оплату праці», порядок обчислення середньої заробітної плати працівника у випадках, передбачених законодавством, встановлюється Кабінетом Міністрів України.

ОСОБА_4 абз. 1 п. 3 розділу ІІІ Порядку обчислення середньої заробітної плати», затвердженого постановою Кабінету Міністрів України № 100 від 08.02.1995 року (далі Порядок), при обчисленні середньої заробітної плати у всіх випадках її збереження включаються: основна заробітна плата; доплати і надбавки (за надурочну роботу та роботу в нічний час; суміщення професій і посад; розширення зон обслуговування або виконання підвищених обсягів робіт робітниками-почасовиками; високі досягнення в праці (високу професійну майстерність); умови праці; інтенсивність праці; керівництво бригадою, вислугу років та інші); виробничі премії та премії за економію конкретних видів палива, електроенергії і теплової енергії; винагорода за підсумками річної роботи та вислугу років тощо. Премії включаються в заробіток того місяця, на який вони припадають згідно з розрахунковою відомістю на заробітну плату.

Судом встановлено, що вимушений прогул ОСОБА_1 тривав з 02.12.2016 року по 23.05.2018 року, що становить 366 робочих днів.

ОСОБА_4 з абз. 3 п. 2 розділу ІІ Порядку, у всіх інших випадках збереження середньої заробітної плати середньомісячна заробітна плата обчислюється виходячи з виплат за останні 2 календарні місяці роботи.

Відповідно до п. 5 розділу ІV Порядку, нарахування виплат у всіх випадках збереження середньої заробітної плати провадиться виходячи з розміру середньоденної (годинної) заробітної плати.

Середньоденна заробітна плата ОСОБА_1 за жовтень-листопад 2016 року становить 405,85 грн. (405,85х366=148541,10 грн.).

Таким чином, середній заробіток за час вимушеного прогулу, який підлягає стягненню з відповідача на користь ОСОБА_1 складає 148541,10 грн.

Статтею 237-1 КЗпП України встановлено, що відшкодування власником або уповноваженим ним органом моральної шкоди працівнику провадиться у разі, якщо порушення його законних прав призвели до моральних страждань, втрати нормальних життєвих зв’язків і вимагають від нього додаткових зусиль для організації свого життя.

Пунктами 3, 4, 5 постанови Пленуму Верховного Суду України «Про судову практику в справах про відшкодування моральної (немайнової шкоди)» від 31.03.1995 р. (зі змінами та доповненнями), передбачено, що під моральною шкодою слід розуміти втрати немайнового характеру внаслідок моральних чи фізичних страждань, або інших негативних явищ, заподіяних фізичній чи юридичній особі незаконними діями або бездіяльністю інших осіб.

Сам факт незаконного звільнення позивача з роботи порушує його конституційне право на працю, що призводить до моральних страждань, оскільки вимагає від нього додаткових зусиль для організації свого життя, разом з тим, суд вважає, що розмір моральної шкоди, заявленої позивачем є завищеним і вважає за необхідне стягнути з відповідача на користь позивача в рахунок відшкодування моральної шкоди 10000 грн.

Приймаючи до уваги те, що позивача було звільнено від сплати судового збору при подачі позову до суду відповідно до п. 1 ч. 1 ст. 5 Закону України «Про судовий збір», суд вважає за необхідне стягнути з відповідача на користь держави судовий збір в розмірі 1653,60 грн.

Керуючись ст. 43 Конституції України, ст.ст. 41, 235, 237-1 КЗпП України, ст.ст. 12,13, 76-81,141, 223, 259, 263-265 ЦПК України, суд,-

В И Р І Ш И В :

Позов ОСОБА_1 – задовольнити частково.

Визнати незаконним наказ Полтавської філії Державного підприємства «Центр сертифікації та експертизи насіння і садивного матеріалу» від 02.12.2016 року № 29-ОС «Про звільнення ОСОБА_1 В.».

Поновити ОСОБА_1 на посаді заступника директора Полтавської філії Державного підприємства «Центр сертифікації та експертизи насіння і садивного матеріалу» з дати звільнення, а саме з 02.12.2016 року.

Стягнути з Державного підприємства «Центр сертифікації та експертизи насіння і садивного матеріалу» на користь ОСОБА_1 середній заробіток за час вимушеного прогулу за період з 02 грудня 2016 року по 23 травня 2018 року включно в сумі 148541,10 грн. (сто сорок вісім тисяч п'ятсот сорок одну гривну 10 копійок).

Стягнути з Державного підприємства «Центр сертифікації та експертизи насіння і садивного матеріалу» на користь ОСОБА_1 моральну шкоду у сумі 10000 грн.

В іншій частині позовних вимог відмовити.

Стягнути з Державного підприємства «Центр сертифікації та експертизи насіння і садивного матеріалу» на користь держави судовий збір в розмірі 1653,60 грн.

Рішення в частині поновлення на роботі та виплати середньої заробітної плати за час вимушеного прогулу, у межах суми стягнення за один місяць відповідно допустити до негайного виконання.

Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано.

Відповідно до п.п.п. 15.5 п.п. 15 п. 1 Розділу XIII Перехідні положення ЦПК України, апеляційна скарга на рішення суду подається протягом тридцяти днів з дня його проголошення до Апеляційного суду Полтавської області через Глобинський районний суд Полтавської області.

Позивач: ОСОБА_1 (Полтавська обл., Глобинський р-н., смт. Градизьк, вул. Героїв Дніпра, буд. 89, рнокпп: НОМЕР_1).

Відповідач: Державне підприємство «Центр сертифікації та експертизи насіння і садивного матеріалу» (м. Київ, вул. О. Телиги, 8, код ЄДРПОУ: 37884028).

Повний текст рішення складено 30 травня 2018 року.

Суддя А. О. Олефір