Вирок № 74364931, 30.05.2018, Лисичанський міський суд Луганської області

справа № 415/2055/18

провадження № 1-кп/415/443/18

ВИРОК

Іменем України

30 травня 2018 року м. Лисичанськ

Лисичанський міський суд Луганської області у складі:

головуючого судді Старікової М.М.

за участю: секретаря Керімової Е.Р.

прокурора Скрябіної С.М.

обвинуваченого ОСОБА_1

розглянувши у відкритому судовому засіданні в режимі відеоконференції в приміщенні Лисичанського міського суду Луганської області кримінальне провадження у відношенні

ОСОБА_1, ІНФОРМАЦІЯ_1, уродженця ІНФОРМАЦІЯ_2, громадянина України, ІНФОРМАЦІЯ_3, розлученого, не працюючого, не є особою з інвалідністю, раніше судимого: 1) 11.12.1996 року Кіровським міським судом Луганської області за ч. 2 ст. 140 КК України (1960) до позбавлення волі строком на 2 роки; 2) 17.05.2000 року Кіровським міським судом Луганської області за ч. 3 ст. 140, ст. 44, ч.2 ст. 142, ч. 3 ст. 213, ст. 42 КК України (1960) до позбавлення волі строком на 3 роки 6 місяців з конфіскацією майна, із застосуванням ст.14 КК України; 3) 01.12.2003 року Кіровським міським судом Луганської області за ч. 3 ст. 185, ч. 1 ст. 263, ст. 70, ст. 71 КК України (2001) до 3 років 8 місяців позбавлення волі, 4) 01.08.2007 року Кіровським міським судом Луганської області за ч. 1 ст. 240 КК України (2001) до позбавлення волі строком 1 рік 9 місяців, із застосуванням ст. 75 КК України, звільнений від відбуття покарання з іспитовим строком на 2 роки; 5) 29.08.2008 року Кіровським міським судом Луганської області за ч. 1 ст. 162 КК України (2001) до штрафу у розмірі 850 гривень; 6) 17.12.2010 року Кіровським міським судом Луганської області за ч. 2 ст. 307, ч. 2 ст. 309, ч. 1 ст. 311, ст. 69, ст. 70 КК України (2001) до позбавлення волі строком на 5 років, із застосуванням ст. 75 КК України звільнений від відбуття покарання з іспитовим строком на 3 роки; 7) 14.09.2011 року Кіровським міським судом Луганської області за ч. 3 ст. 185 КК України (2001) до позбавлення волі строком на 5 років, відповідно до ст. 71 КК України приєднано 3 місяці позбавлення волі за вироком Кіровського міського суду Луганської області від 17.12.2010 року та остаточно призначено 5 років 3 місяці позбавлення волі; 8) 08.10.2015 року Лисичанським міським судом Луганської області за ч. 3 ст. 185, ст. 71 КК України (2001) до позбавлення волі строком на 3 роки 1 місяць, звільнений з місць позбавлення волі 06.07.2017 року за постановою Уманського міськрайонного суду Черкаської області на підставі ст. 81 КК України, умовно-достроково на 5 місяців 20 днів, 9) 01 березня 2018 року Лисичанським міським судом Луганської області за ст. ст. 15 ч.2, 185 ч.3, 185 ч.3, 309 ч.2, 70, 71 КК України до 5 років 3 місяців позбавлення волі; 10) 24 квітня 2018 року Лисичанським міським судом Луганської області за ст. ст. 185 ч.3, 70 ч.4 КК України до 5-ти років 3-х місяців позбавлення зареєстрованого за адресою: ІНФОРМАЦІЯ_4, проживаючого за адресою: ІНФОРМАЦІЯ_5,

обвинуваченого у вчиненні злочину, передбаченого ст. 185 ч. 3 КК України, -

В С Т А Н О В И В :

01 лютого 2018 року, в ранковий час доби, більш точний час не встановлений, ОСОБА_1, маючи умисел на таємне викрадення чужого майна, діючи з корисливих мотивів, впевнившись, що за його діями ніхто не спостерігає, через отвір в даху, проник до гаражу № 35, розташованого по вулиці Грушева міста Лисичанська, звідки повторно, таємно, викрав два металевих стелажі, що належать ОСОБА_2, які для потерпілого представляють цінність, як побутовий лом чорного металу, загальною вагою 80 кг, вартістю, згідно висновку експерта № 19/113/9-3/366е від 23.02.2018 року, 504 гривні, спричинивши потерпілому майнової шкоди на вказану суму.

В судовому засіданні обвинувачений ОСОБА_1 свою вину у вчиненні злочину, передбаченого ст. 185 ч. 3 КК України при обставинах, викладених у обвинувальному акті, визнав повністю, від надання вільних пояснень відмовився. Відповідаючи на питання суду зазначив, що час, місце та спосіб вчинення ним інкримінованого йому органом досудового розслідування злочину, описаного в обвинувальному акті, викладені вірно та відповідають дійсності, і він їх в повному обсязі підтверджує. Доповнень не має. Викрадене майно потерпілого, здав на пункт прийому металобрухту, гроші витратив на власні потреби. Крадіжку вчинив у зв’язку з важким майновим становищем. У скоєному щиро розкаявся. Він готовий нести відповідальність за вчиненні діяння, однак при призначенні покарання просив врахувати те, що під час досудового розслідування він надавав правдиві свідчення про обставини, вчинення ним кримінального правопорушення, активно сприяв розкриттю злочину, не намагаючись уникнути відповідальності.

Потерпілий ОСОБА_2 у судове засідання не з’явився, надавши до суду заяву, в якій просив проводити судовий розгляд кримінального провадження без його участі. Цивільний позов не заявляє. Покарання обвинуваченому просив призначити на розсуд суду.

Враховуючи те, що обвинувачений в повному обсязі визнав свою вину у вчиненні інкримінованого йому органом досудового розслідування кримінального правопорушення при обставинах, викладених в обвинувальному акті, та, беручи до уваги те, що прокурор також не оспорював фактичні обставини подій, і судом встановлено, що учасники зазначеного кримінального провадження, в тому числі обвинувачений, правильно розуміють зміст цих обставин та відсутні сумніви щодо добровільності їх позиції, роз'яснивши учасникам процесу положення ст.349 ч.3 КПК України, відповідно до яких останні будуть позбавлені права оскаржити ці обставини в апеляційному порядку, вислухавши думку учасників судового провадження, які не заперечували проти розгляду кримінального провадження, в порядку, передбаченому ст.349 ч.3 КПК України, суд визнав недоцільним дослідження доказів щодо тих обставин провадження, які ніким не оспорюються.

За таких обставин, суд, допитавши обвинуваченого ОСОБА_1 та дослідивши матеріали кримінального провадження, що характеризують особу обвинуваченого, прийшов до висновку, що винуватість ОСОБА_1 у таємному викраденні чужого майна (крадіжки), вчиненого повторно, поєднаного з проникненням до іншого приміщення, повністю доведена, а його дії суд кваліфікує за ст. 185 ч. 3 КК України.

При призначенні обвинуваченому ОСОБА_1 покарання, суд, на підставі ст.65 КК України, враховує:

- ступінь тяжкості вчиненого злочину, який відповідно до ст. 12 КК України відноситься до категорії тяжких злочинів;

- особу винного, який не працює, має постійне місце проживання, на обліку у лікаря психіатра не перебуває, числиться на обліку у лікаря нарколога (а.с. 83-84), у побуті за місцем мешкання характеризується задовільно (а.с.85), раніше судимий (а.с.86-88), та обставини, що пом'якшують і обтяжують покарання.

В якості обставин, що пом'якшують покарання обвинуваченого, згідно до ст. 66 КК України, суд визнає його щире каяття, визнання вини, активне сприяння розкриттю злочинів.

Обставиною, що обтяжує покарання обвинуваченого, відповідно до ст. 67 КК України, суд визнає рецидив злочину, оскільки обвинувачений маючи незняті та непогашені судимості за вчинення умисних злочинів ( ч. 2 ст. 307, ч. 1 ст. 311 КК України) знову вчинив новий умисний злочин.

На підставі вищевикладеного, з урахуванням вимог ст. 65 КК України про те, що особі, яка вчинила злочин, має бути призначено покарання, необхідне і достатнє для її виправлення та попередження нових злочинів, враховуючи суспільну небезпеку вчиненого злочину та наявність обставини, що обтяжує покарання обвинуваченого, беручи до уваги дані про особу обвинуваченого та його репутацію, який на час вчинення злочинів не працював, єдиного джерела доходів не мав, маючи незняті та непогашені судимості за вчинення умисних тяжких, корисливих злочинів, а також злочинів у сфері незаконного обігу наркотичних засобів, належних висновків для себе не зробив та знову, через короткий проміжок часу після звільнення з місць позбавлення волі, вчинив умисний, корисливий злочин, який відповідно до ст. 12 КК України, відноситься до категорії тяжких злочинів, що свідчить про антисоціальну спрямованість особи обвинуваченого, його схильність до вчинення кримінальних правопорушень, а тому суд вважає, що виправлення обвинуваченого ОСОБА_1 можливе лише із застосуванням покарання, пов’язаного з ізоляцією від суспільства - у виді позбавлення волі, в межах, передбачених санкцією ст. 185 ч.3 КК України.

При цьому, суд, з урахуванням загальних засад призначення покарання: законності, справедливості, обґрунтованості та індивідуалізації, беручи до уваги щире каяття обвинуваченого, повне визнання вини та активне сприяння розкриттю злочину останнім, поведінку обвинуваченого після вчинення злочину, який усвідомлюючи свою провину, зробивши належні висновки, в судовому засіданні вибачався за вчинене, як під час досудового розслідування, так і в судовому засіданні надав правдиві свідчення про обставини вчиненого ним кримінального правопорушення, які повністю викривають його у вчиненому злочину, дав критичну оцінку своїм злочинним діям, виказав готовність нести кримінальну відповідальність, внаслідок вчиненого кримінального правопорушення тяжких наслідків не настало, враховуючи думку потерпілого ОСОБА_2, який щодо призначення покарання обвинуваченому посилався на розсуд суду, а також те, що обвинувачений має постійне місце проживання, у побуті характеризується задовільно, підстав для призначення обвинуваченому ОСОБА_1 максимальної міри покарання, передбаченого санкцією ст. 185 ч. 3 КК України суд не вбачає.

На переконання суду, таке покарання буде необхідним для виправлення обвинуваченого, запобігання вчиненню нових злочинів, відповідатиме особі обвинуваченого та є достатнім, для досягнення, відповідно до ст.50 КК України мети покарання.

Крім того, у зв'язку з тим, що обвинувачений ОСОБА_1 вчинив злочин, передбачений ст.185 ч.3 КК України, викладений у даному вироку, до постановлення вироку Лисичанського міського суду від 24 квітня 2018 року, яким останнього було визнано винним у вчиненні злочину, передбаченого ст. 185 ч. 3 КК України та на підставі ст. 70 ч. 4 КК України призначено покарання у виді позбавлення волі строком на 5 років 3 місяці позбавлення волі, при призначенні обвинуваченому ОСОБА_1 остаточного покарання, суд вважає за необхідне застосувати положення ст.70 ч.4 КК України, призначивши обвинуваченому остаточне покарання, за сукупністю злочинів: шляхом поглинення менш суворого покарання більш суворим.

Підстав для звільнення обвинуваченого ОСОБА_1 від відбування покарання з випробуванням на підставі ст. 75 КК України суд не вбачає.

Обставин, які б суттєво знижували ступінь тяжкості вчинених злочинів та являлись передумовою для застосування вимог ст. 69 КК України судом не встановлено.

При цьому, з метою забезпечення виконання даного вироку, враховуючи відомості про особу обвинуваченого, його схильність до вчинення злочинів, а також те, що ОСОБА_1 засуджується за цим вироком до позбавлення волі, пов’язаного з реальним його відбуттям, суд вважає, що обвинуваченому ОСОБА_1 до набрання вироком законної сили слід обрати запобіжний захід у виді тримання під вартою.

Початок строку відбування покарання ОСОБА_1 слід відраховувати з дня ухвалення вироку – з 30 травня 2018 року, оскільки згідно до ч. 1 ст. 17 КПК України особа не може бути піддана кримінальному покаранню, доки її вину не буде встановлено обвинувальним вироком, тобто покарання може бути призначене лише з моменту винесення судом обвинувального вироку.

Крім того, відповідно до ч. 4 ст. 70 КК України в строк покарання, призначеного за даним вироком слід зарахувати покарання у виді позбавлення волі, відбуте ОСОБА_1 за попереднім вироком - вироком Лисичанського міського суду Луганської області від 24.04.2018 року – з 01 березня 2018 року по день ухвалення даного вироку, за правилами ст. 72 КК України із розрахунку один день попереднього ув`язнення за один день позбавлення волі.

Цивільний позов у встановленому законом порядку потерпілим ОСОБА_2 не пред’явлений, що не позбавляє права останнього, відповідно до ч. 7 ст. 128 КПК України звернутися до суду з відповідним позовом у порядку цивільного судочинства.

Захід забезпечення кримінального провадження – арешт майна, а саме: металеві санки, що належать обвинуваченому ОСОБА_1 – після набрання вироком законної сили підлягає скасуванню.

Відповідно до ч. 2 ст. 124 КПК України витрати на залучення експертів у зв'язку з проведенням в рамках досудового розслідування кримінального провадження стосовно ОСОБА_1 судової товарознавчої експертизи № 19/113/9-3/366е від 23.02.2018 року (а.с.69-70), що згідно довідки НДЕКЦ (а.с. 68) складає 286 (двісті вісімдесят шість) гривень 00 коп. (одержувач - УДКСУ у місті Лисичанську (місто Лисичанськ) 24060300, № рахунку 31117115700051, іден.код одержувача 37800278, банк одержувача, МФО - ГУДКСУ у Луганській області, 804013) - підлягають стягненню з обвинуваченого на користь держави.

Відповідно до ст. 100 КПК України речові докази:

-Металевий стелаж, який згідно постанови слідчого від 12 лютого 2018 року переданий на зберігання потерпілому ОСОБА_2 – підлягає поверненню власнику – потерпілому ОСОБА_2;

-Металеві санки, що належать обвинуваченому та використовувались як засіб вчинення злочину, на які згідно ухвали слідчого судді від 13 лютого 2018 року (а.с.39) накладений арешт – звернути на користь держави.

Керуючись ч. 3 ст. 349, ст. 368-370, ст. 373, ст. 374 КПК України, суд, -

У Х В А Л И В :

ОСОБА_1 визнати винним у вчиненні злочину, передбаченого ст. 185 ч. 3 КК України та призначити йому покарання - у виді позбавлення волі строком на 5 (п’ять) років 1 (один) місяць.

На підставі ст.70 ч.4 КК України, за сукупністю злочинів, шляхом поглинення менш суворого покарання, призначеного за даним вироком, більш суворим покаранням, призначеним за вироком Лисичанського міського суду Луганської області від 24 квітня 2018 року, визначити обвинуваченому ОСОБА_1 остаточне покарання у виді позбавлення волі на строк 5 (п’ять) років 3 (три) місяці.

До набрання вироком законної сили обрати відносно ОСОБА_1 запобіжний захід у виді тримання під вартою.

Початок строку відбування покарання обвинуваченому ОСОБА_1 обчислювати з дня ухвалення вироку – з 30 травня 2018 року.

Відповідно до ч. 4 ст. 70 КК України в строк покарання, призначеного за даним вироком зарахувати покарання у виді позбавлення волі, відбуте ОСОБА_1 за попереднім вироком - вироком Лисичанського міського суду Луганської області від 24.04.2018 року – з 01 березня 2018 року по день ухвалення даного вироку, за правилами ст. 72 КК України із розрахунку один день попереднього ув`язнення за один день позбавлення волі.

Захід забезпечення кримінального провадження – арешт майна, а саме: металеві санки, що належать обвинуваченому ОСОБА_1 – після набрання вироком законної сили – скасувати.

Стягнути з ОСОБА_1 на користь держави (одержувач - УДКСУ у місті Лисичанську (місто Лисичанськ) 24060300, № рахунку 31117115700051, іден.код одержувача 37800278, банк одержувача, МФО - ГУДКСУ у Луганській області, 804013) процесуальні витрати за проведення судової товарознавчої експертизи № 19/113/9-3/366е від 23.02.2018 року у сумі 286 (двісті вісімдесят шість) гривень 00 коп.

Речові докази:

-Металевий стелаж, який згідно постанови слідчого від 12 лютого 2018 року, переданий на зберігання потерпілому ОСОБА_2 – повернути власнику – потерпілому ОСОБА_2;

-Металеві санки, що належать обвинуваченому та використовувались як засіб вчинення злочину, на які згідно ухвали слідчого судді від 13 лютого 2018 року накладений арешт – звернути на користь держави.

На вирок суду протягом 30 днів з дня його проголошення може бути подана апеляційна скарга до апеляційного суду Луганської області через Лисичанський міський суд Луганської області, а обвинуваченим, який тримається під вартою, з моменту вручення йому його копії.

Відповідно до ч.2 ст.394 КПК України цей вирок не може бути оскаржений в апеляційному порядку з підстав заперечення обставин, які ніким не оспорювалися під час судового розгляду і дослідження яких було визнано судом недоцільним відповідно до положень частини третьої статті 349 КПК України.

Вирок набирає законної сили після спливу закінчення строку подання апеляційної скарги, встановленого ч. 2 ст. 395 КПК України, якщо таку скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги вирок суду, якщо його не скасовано, набирає законної сили після ухвалення рішення судом апеляційної інстанції.

Копію вироку суду негайно після його проголошення вручити обвинуваченому, прокурору та направити потерпілому, в порядку, визначеному ст. 376 КПК України.

Суддя: М.М. Старікова