Вирок № 74364744, 23.05.2018, Лисичанський міський суд Луганської області

у.н. 415/1248/18

н.п. 1-кп/415/370/18

ВИРОК

Іменем України

23 травня 2018 року м. Лисичанськ

Лисичанський міський суд Луганської області в складі:

головуючого судді: Старікової М.М.

за участю:

секретаря Керімової Е.Р.

прокурора Панасенко В.В.

обвинуваченого ОСОБА_1

захисника Шурхно К.А.

розглянувши у відкритому судовому засіданні в приміщенні Лисичанського міського суду Луганської області кримінальне провадження, внесене до ЄРДР за № 12018130240000063 від 06 січня 2018 року за обвинуваченням

ОСОБА_1, ІНФОРМАЦІЯ_1, уродженця селища Білий Плес Вейділівського району Бєлгородської області Російської Федерації, громадянина України, з базовою загальною середньою освітою, не одруженого, не працюючого, інвалідом не являється, судимого: 1) 25 грудня 2009 року Лисичанським міським судом Луганської області за ч. 2 ст. 186, ст. 69 КК України до 3-х років позбавлення волі, із застосуванням ст. 104 КК України з іспитовим строком на 1 рік; 2) 07 липня 2010 року Лисичанським міським судом Луганської області за ч. 3 ст. 185, ст. 71 КК України до 3-х років 1 місяця позбавлення волі; 3) 19 листопада 2013 року Сєвєродонецьким міським судом Луганської області за ч.3 ст. 15, ч. 2 ст. 186, ч. 2 ст. 186, ч. 1 ст. 70 КК України до 4-х років 6 місяців позбавлення волі, звільнений з місць позбавлення волі по відбуттю строку покарання 27 грудня 2017 року, зареєстрованого та проживаючого за адресою: АДРЕСА_1,

у вчиненні злочину, передбаченого ч.1 ст. 187 КК України,-

В С Т А Н О В И В:

05 січня 2018 року приблизно о 21 годині 00 хвилин, ОСОБА_1, знаходячись біля будинку АДРЕСА_2, побачив ОСОБА_3, яка йшла поперед нього, тримаючи в руках мобільний телефон, по якому розмовляла. ОСОБА_1, керуючись раптово виниклим умислом на напад з метою заволодіння чужим майном, поєднаного із погрозою застосування насильства, небезпечного для життя чи здоров'я особи, яка зазнала нападу, прослідував за ОСОБА_3 до під'їзду № АДРЕСА_2, де опинившись з останньою в тамбурі, підійшов до ОСОБА_3 зі спини та рукою схопив її за шию, приставивши ніж, та погрожуючи його застосуванням, заволодів її мобільним телефоном марки «НОМТОМ» моделі «НТ 17», вартість якого, згідно висновку експертизи № 19/113/9-3/44е від 15.01.2018 року становить 1275 гривень та грошима в сумі 2 гривні, спричинивши ОСОБА_3 майнову шкоду на загальну суму 1277 гривень.

В судовому засіданні обвинувачений ОСОБА_1 свою вину у вчиненні злочину, передбаченого ч.1 ст. 187 КК України визнав повністю, від надання пояснень у вільній формі відповідно до ст. 63 Конституції України відмовився, відповідаючи на питання суду зазначив, що час, місце та спосіб вчинення ним інкримінованого йому органом досудового розслідування кримінального правопорушення, описаного в обвинувальному акті, викладені вірно та відповідають дійсності, і він їх в повному обсязі підтверджує. Після заволодіння мобільним телефоном, він двічі з нього зателефонував, а потім розбив. На даний час він готовий нести покарання за вчинений злочин. У скоєному щиро розкаявся, вину усвідомив, просив пробачити його та суворо не наказувати, зобов'язався стати на шлях виправлення, а також відшкодувати майнову шкоду, завдану потерпілій в повному обсязі.

Потерпіла ОСОБА_3 в судове засідання не з'явилася, надала суду заяву, в якій просила проводити судовий розгляд даного кримінального провадження без її участі, майнових претензій до обвинуваченого не має, щодо призначення покарання покладалася на розсуд суду.

Враховуючи те, що обвинувачений в повному обсязі визнав свою вину у вчиненні інкримінованого йому органом досудового розслідування кримінального правопорушення при обставинах, викладених в обвинувальному акті, та, беручи до уваги те, що прокурор також не оспорював фактичні обставини подій, і судом встановлено, що учасники зазначеного кримінального провадження, в тому числі і обвинувачений, правильно розуміють зміст цих обставин та відсутні сумніви щодо добровільності їх позиції, роз'яснивши учасникам процесу положення ст.349 ч.3 КПК України, відповідно до яких останні будуть позбавлені права оскаржити ці обставини в апеляційному порядку, вислухавши думку учасників судового провадження, які не заперечували проти розгляду кримінального провадження, в порядку, передбаченому ст.349 ч.3 КПК України, суд визнав недоцільним дослідження доказів щодо тих обставин провадження, які ніким не оспорюються.

Суд, допитавши обвинуваченого ОСОБА_1, та дослідивши матеріали кримінального провадження, що характеризують особу обвинуваченого, прийшов до висновку, що вина ОСОБА_1 у вчиненні нападу із метою заволодіння чужим майном, поєднаним із погрозою застосування насильства, небезпечного для життя чи здоров'я особи, яка зазнала нападу (розбій) повністю доведена, і його дії суд кваліфікує за ч. 1 ст. 187 КК України.

При призначенні обвинуваченому ОСОБА_1 покарання, суд, на підставі ст.65 КК України, враховує:

- ступінь тяжкості вчиненого злочину, який відповідно до ст. 12 КК України відноситься до категорії тяжких злочинів;

- особу винного, який не працює, має постійне місце проживання, на обліку у лікаря психіатра та нарколога не перебуває (а.с. 140-141), у побуті за місцем мешкання характеризується задовільно (а.с. 139), раніше судимий (а.с. 133-134), та обставини, що пом'якшують і обтяжують покарання.

В якості обставин, що пом'якшують покарання обвинуваченого, згідно до ст. 66 КК України, суд визнає його щире каяття, визнання вини.

Обставиною, що обтяжує покарання обвинуваченого, згідно до ст. 67 КК України, суд визнає рецидив злочинів.

На підставі вищевикладеного, з урахуванням вимог ст. 65 КК України про те, що особі, яка вчинила злочин, має бути призначено покарання, необхідне і достатнє для її виправлення та попередження нових злочинів, враховуючи обставини вчиненого злочину та його суспільну небезпеку, а також наявність обставин, що обтяжують покарання обвинуваченого, враховуючи дані про особу обвинуваченого та його репутацію, який на час вчинення злочину не працював, єдиного джерела доходів не мав, маючи незняті та непогашені судимості за вчинення умисних, корисливих злочинів, належних висновків для себе не зробив та знову, у короткий проміжок часу після звільнення з місць позбавлення волі, вчинив умисний, корисливий злочин, який відповідно до ст. 12 КК України відноситься до категорії тяжких злочинів, додатковим об'єктом якого є життя та здоров'я особи, яке відповідно до ст. 3 Конституції України є найвищою соціальною цінністю, що свідчить про антисоціальну спрямованість особи обвинуваченого, його схильність до вчинення кримінальних правопорушень, а тому, суд вважає, що виправлення обвинуваченого ОСОБА_1 можливе лише із застосуванням покарання, пов'язаного з ізоляцією від суспільства - у виді позбавлення волі, в межах, передбачених санкцією ст. 187 ч.1 КК України.

При цьому, з урахуванням загальних засад призначення покарання: законності, справедливості, обґрунтованості та індивідуалізації, беручи до уваги щире каяття обвинуваченого та повне визнання вини останнім, поведінку обвинуваченого під час досудового розслідування та судового провадження, який зробивши для себе належні висновки свою провину у вчиненні інкримінованого йому органом досудового розслідування злочину визнав у повному обсязі, дав критичну оцінку своїм злочинним діям, виказав готовність нести кримінальну відповідальність, а також те, що обвинувачений має постійне місце проживання, за яким характеризується задовільно, суд вважає за необхідне призначити обвинуваченому ОСОБА_1 мінімальну міру покарання у виді позбавлення волі, передбачену санкцією частини 1 ст. 187 КК України що, на переконання суду, буде необхідним для виправлення обвинуваченого, запобігання вчиненню нових злочинів, відповідатиме особі обвинуваченого та є достатнім, для досягнення, відповідно до ст. 50 КК України мети покарання.

Підстав для призначення обвинуваченому ОСОБА_1 покарання з застосуванням ст. 75 КК України, зі звільненням від відбування покарання з випробуванням суд не вбачає.

Обставин, які б суттєво знижували ступінь тяжкості вчиненого злочину та являлись передумовою для застосування вимог ст. 69 КК України судом не встановлено.

Запобіжний захід, обраний відповідно до ухвали слідчого судді від 11 січня 2018 року - у вигляді тримання під вартою у відношенні обвинуваченого ОСОБА_1 слід залишити без змін.

Початок строку відбування покарання обвинуваченому ОСОБА_1 слід обчислювати з дня ухвалення вироку, тобто з 23 травня 2018 року, оскільки згідно до ч. 1 ст. 17 КПК України особа не може бути піддана кримінальному покаранню, доки її вину не буде встановлено обвинувальним вироком, тобто покарання може бути призначене лише з моменту винесення судом обвинувального вироку.

При цьому, відповідно до ч. 5 ст. 72 КК України ( в редакції Закону від 18.05.2017 року № 2046-УІІІ), в строк призначеного обвинуваченому ОСОБА_1 за даним вироком покарання необхідно зарахувати строк попереднього ув'язнення обвинуваченого у межах даного кримінального провадження, тобто з моменту взяття під варту - з 11 січня 2018 року (а.с.145,149) по день ухвалення вироку, з розрахунку один день попереднього ув'язнення за один день позбавленні волі.

Відповідно до ч. 4 ст. 174 КПК України суд одночасно з ухваленням судового рішення, яким закінчується судовий розгляд вирішує питання про скасування арешту майна. Суд скасовує арешт майна, зокрема, у випадку виправдання обвинуваченого, закриття кримінального провадження судом якщо майно не підлягає спеціальній конфіскації, не призначення судом покарання у виді конфіскації майна або незастосування спеціальної конфіскації, тощо.

Згідно до ст. 174 КПК України захід забезпечення кримінального провадження - арешт тимчасово вилученого майна під час огляду місця події, накладений ухвалою слідчого судді Лисичанського міського суду від 15 січня 2018 року (а.с. 154), а саме: мобільний телефон марки «Prestigio» Wise 1c, карта оператора мобільного зв'язку « ВФ Україна» з абонентським номером НОМЕР_3, карта накопичувач об'ємом 4 GB, - які належать ОСОБА_1, флеш карта чорного кольору з маркуваннями «TAIWAN Kingston SD 4/8 GB», мобільний телефон «НОМТОМ» моделі «НТ 17» з IMEI1: НОМЕР_1 та IMEI2: НОМЕР_2 що належить потерпілій ОСОБА_3 - підлягає скасуванню.

Цивільний позов у встановленому законом порядку потерпілою ОСОБА_3 не пред'явлений, що не позбавляє права останньої відповідно до ч. 7 ст. 128 КПК України звернутися до суду з відповідним позовом у порядку цивільного судочинства.

Відповідно до ст.122, ч. 2 ст. 124 КПК України у зв'язку з проведенням під час досудового розслідування в рамках кримінального провадження стосовно ОСОБА_1 судово-товарознавчої експертизи № 19/113/9-3/44е від 15.01.2018 року, витрати у сумі 572 гривні 00 копійок на залучення експертів - підлягають стягненню з обвинуваченого на користь держави (одержувач - УДКСУ у місті Лисичанську (місто Лисичанськ) 24060300, № рахунку 31117115700051, іден. код одержувача 37800278, банк одержувача, МФО - ГУДКСУ у Луганській області, 804013).

Відповідно до ст. 100 КПК України речові докази:

-Сліди пальців руки розміром 13х14 мм та слід пальця руки розміром 16х15 мм, сліди пальців рук розміром 16х16мм та 15х12, які упаковано в спец пакет та передано згідно постанови слідчого від 16 січня 2018 року (а.с.54) до камери схову Лисичанського ВП ГУНП в Луганській області - підлягають знищенню;

-Оптичний диск «Arena» формату CD-R з інформацією про телефонні з'єднання, здійсненні з використанням абонентського номеру НОМЕР_3, що згідно постанови слідчого від 07 лютого 2018 року (а.с.84) долучений до матеріалів кримінального провадження - підлягає збереженню в матеріалах кримінального провадження;

-Флеш карта чорного кольору, на якій мається маркування у вигляді надписів «micro SD HC 8GB COBG TAIWAN Kingston SDC4/8GB», яка відповідно до постанови слідчого від 11 січня 2018 року (а.с.93) передана на зберігання в камеру схову Лисичанського ВП ГУНП в Луганській області - підлягає поверненню власнику - ОСОБА_4;

-Мобільний телефон «НОМТОМ» моделі «НТ 17» у зламаному стані, який відповідно до постанови слідчого від 11 січня 2018 року (а.с. 105) знаходиться на зберіганні в камері зберігання речових доказів - підлягає поверненню власниці - потерпілій ОСОБА_3;

-Мобільний телефон марки «Prestigio» Wise 1c, карта оператора мобільного зв'язку « ВФ Україна», карта накопичувач об'ємом 4 GB, вилучені в ході огляду предмету, який згідно постанови слідчого від 11 січня 2018 року (а.с. 124) знаходиться на зберіганні в камері зберігання речових доказів, - підлягає поверненню власнику -обвинуваченому ОСОБА_1

Керуючись ч. 3 ст. 349,ст. 368-370, ст. 373, ст. 374 КПК України, суд, -

У Х В А Л И В :

ОСОБА_1 визнати винним у вчиненні злочину, передбаченого ч. 1 ст. 187 КК України та призначити йому покарання у виді позбавлення волі строком на 3 (три) роки.

Запобіжний захід ОСОБА_1 до набрання вироком законної сили залишити попередній - тримання під вартою.

Початок строку відбування покарання обчислювати з 23 травня 2018 року.

Відповідно до ч. 5 ст. 72 КК України ( в редакції Закону від 18.05.2017 року № 2046-УІІІ) зарахувати в строк призначеного обвинуваченому за даним вироком покарання, строк попереднього ув'язнення з моменту взяття під варту - з 11 січня 2018 року по день ухвалення вироку, з розрахунку один день попереднього ув'язнення за один день позбавленні волі.

Захід забезпечення кримінального провадження - арешт тимчасово вилученого майна під час огляду місця події, накладений ухвалою слідчого судді Лисичанського міського суду від 15 січня 2018 року, а саме: мобільний телефон марки «Prestigio» Wise 1c, карта оператора мобільного зв'язку « ВФ Україна» з абонентським номером НОМЕР_3, карта накопичувач об'ємом 4 GB, - які належать ОСОБА_1, флеш карта чорного кольору з маркуваннями «TAIWAN Kingston SD 4/8 GB», мобільний телефон «НОМТОМ» моделі «НТ 17» з IMEI1: НОМЕР_1 та IMEI2: НОМЕР_2, що належать потерпілій ОСОБА_3 - скасувати.

Стягнути з ОСОБА_1 на користь держави процесуальні витрати за проведення судової товарознавчої експертизи у сумі 572 (п'ятсот сімдесят дві) гривні 00 копійок (одержувач - УДКСУ у місті Лисичанську (місто Лисичанськ) 24060300, № рахунку 31117115700051, іден. код одержувача 37800278, банк одержувача, МФО - ГУДКСУ у Луганській області, 804013).

Речові докази:

-Сліди пальців руки розміром 13х14 мм та слід пальця руки розміром 16х15 мм, сліди пальців рук розміром 16х16мм та 15х12, які упаковано в спец пакет та передано згідно постанови слідчого від 16 січня 2018 року до камери схову Лисичанського ВП ГУНП в Луганській області - знищити;

-Оптичний диск «Arena» формату CD-R з інформацією про телефонні з'єднання, здійсненні з використанням абонентського номеру НОМЕР_3, що згідно постанови слідчого від 07 лютого 2018 року долучений до матеріалів кримінального провадження - зберігати в матеріалах кримінального провадження;

-Флеш карта чорного кольору, на якій мається маркування у вигляді надписів «micro SD HC 8GB COBG TAIWAN Kingston SDC4/8GB», яка відповідно до постанови слідчого від 11 січня 2018 року передана на зберігання в камеру схову Лисичанського ВП ГУНП в Луганській області - повернути власнику - ОСОБА_4;

-Мобільний телефон «НОМТОМ» моделі «НТ 17» у зламаному стані, який відповідно до постанови слідчого від 11 січня 2018 року знаходиться на зберіганні в камері зберігання речових доказів - повернути власниці - потерпілій ОСОБА_3;

-Мобільний телефон марки «Prestigio» Wise 1c, карта оператора мобільного зв'язку « ВФ Україна», карта накопичувач об'ємом 4 GB, вилучені в ході огляду предмету, який згідно постанови слідчого від 11 січня 2018 року знаходиться на зберіганні в камері зберігання речових доказів, - повернути власнику - обвинуваченому ОСОБА_1

На вирок суду протягом 30 днів з дня його проголошення може бути подана апеляційна скарга до апеляційного суду Луганської області через Лисичанський міський суд Луганської області, а обвинуваченим, який тримається під вартою, з моменту вручення йому його копії.

Відповідно до ч.2 ст.394 КПК України цей вирок не може бути оскаржений в апеляційному порядку з підстав заперечення обставин, які ніким не оспорювалися під час судового розгляду і дослідження яких було визнано судом недоцільним відповідно до положень частини третьої статті 349 КПК України.

Вирок набирає законної сили після спливу закінчення строку подання апеляційної скарги, встановленого ч. 2 ст. 395 КПК України, якщо таку скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги вирок суду, якщо його не скасовано, набирає законної сили після ухвалення рішення судом апеляційної інстанції.

Копію вироку суду негайно після його проголошення вручити обвинуваченому, прокурору та направити потерпілій в порядку, передбаченому ст. 376 КПК України.

Суддя: М.М. Старікова