Ухвала суду № 74364480, 25.05.2018, Білокуракинський районний суд Луганської області

Справа № 409/271/18

Пров. № 2-к/409/3/18

У Х В А Л А

25 травня 2018 року смт. Білокуракине

Білокуракинський районний суд Луганської області у складі

головуючого судді: О.Г.Третяка

за участю секретаря: В.М.Острогляд

розглянувши у відкритому судовому засіданні клопотання Кантемирівського районного суду Воронезької області Російської Федерації про визнання і дозвіл примусового виконання на території України рішення Кантемирівського районного суду Воронезької області від 22 листопада 2016 року в частині стягнення державного мита з ОСОБА_1,-

ВСТАНОВИВ:

В лютому 2018 року до Білокуракинського районного суду Луганської області від головного територіального управління юстиції у Луганській області надійшло клопотання Кантемирівського районного суду Воронезької області про визнання і дозвіл примусового виконання на території України рішення Кантемирівського районного суду Воронезької області від 22 листопада 2016 року в частині стягнення державного мита з ОСОБА_1.

В судове засідання ОСОБА_1 не з’явилася. Про місце та час розгляду справи повідомлена належним чином, причин неявки суду не повідомила.

Суд, розглянувши клопотання та дослідивши додані до клопотання документи, вважає за необхідне клопотання задовольнити з наступних підстав.

Відповідно до ч. 1ст. 462 ЦПК України, рішення іноземного суду (суду іноземної держави; інших компетентних органів іноземних держав, до компетенції яких належить розгляд цивільних справ) визнаються та виконуються в Україні, якщо їх визнання та виконання передбачено міжнародним договором, згода на обов'язковість якого надана Верховною Радою України, або за принципом взаємності.

На даний час між Україною і Російською Федерацією чинна Конвенція «Про правову допомогу і правові відносини по цивільним, сімейним і кримінальним справам», підписана країнами-учасницями СНД в м.Мінську 22.01.1993 року та ратифікована Україною Законом України «Про ратифікацію Конвенції про правову допомогу і правові відносини у цивільних, сімейних та кримінальних справах» від 10.11.1994 року №240/94-ВР (далі - Мінська Конвенція).

Відповідно до частини 2 статті 54 Мінської Конвенції, суд, який розглядає клопотання про визнання і надання дозволу на примусове виконання рішення, обмежується встановленням того, що передбачені цією Конвенцією умови додержано. У такому випадку суд постановляє рішення про примусове виконання.

Відповідно до вимог ч.1 ст.392 ЦПК України, питання про надання дозволу на примусове виконання рішення іноземного суду розглядається судом за місцем проживання (перебування) або місцезнаходженням боржника.

У відповідності до ч. 1 ст. 463 ЦПК України, рішення іноземного суду може бути пред'явлено до примусового виконання в Україні протягом трьох років з дня набрання ним законної сили, за винятком рішення про стягнення періодичних платежів, яке може бути пред'явлено до примусового виконання протягом усього строку проведення стягнення з погашенням заборгованості за останні три роки.

Відповідно до ч. 2 ст. 466 ЦПК України, до клопотання про надання дозволу на примусове виконання рішення іноземного суду додаються документи, передбачені міжнародними договорами, згода на обов'язковість яких надана Верховною Радою України.

Згідно ст.ст.81, 82 Закону України «Про міжнародне приватне право», в Україні можуть бути визнані та виконані рішення іноземних судів у справах, що виникають з цивільних, трудових, сімейних та господарських правовідносин, вироки іноземних судів у кримінальних провадженнях у частині, що стосується відшкодування шкоди та заподіяних збитків, а також рішення іноземних арбітражів та інших органів іноземних держав, до компетенції яких належить розгляд цивільних і господарських справ, що набрали законної сили. Визнання та виконання рішень, визначених у статті 81 цього Закону, здійснюється у порядку, встановленому законом України.

Пленум Верховного Суду України у п.1 своєї Постанови від 24.12.1999 року № 12 «Про практику розгляду судами клопотань про визнання й виконання рішень іноземних судів та арбітражів і про скасування рішень, постановлених у порядку міжнародного комерційного арбітражу на території України» роз'яснив, що розгляд судами клопотань про визнання і виконання рішень іноземних судів є особливою формою взаємної правової допомоги, яка надається Україною та іншими державами учасницями відповідних міжнародних договорів.

Судом встановлено, що рішенням Кантемирівського районного суду Воронезької області від 22 листопада 2016 року, яке набрало законної сили 23 грудня 2016 року, зобов'язано ОСОБА_1, громадянку України, продати 2/510 частки в праві спільної часткової власності на земельну ділянку, кадастровий номер 36:12:0000000:261, призначення – землі сільськогосподарського призначення, для сільськогосподарського виробництва, площею 22850000 кв. метрів, адреса (місцезнаходження) об’єкта: Воронезька область, район Кантемирівський, центральна частина Кантемирівського кадастрового району, на торгах, що проводяться спеціалізованою організацією с віднесенням витрат по проведенню торгів на ОСОБА_1. Стягнуто з ОСОБА_1, ІНФОРМАЦІЯ_1, на користь місцевого бюджету судові витрати у вигляді державного мита в розмірі 300 рублів.

Як вбачається з доданих до клопотання документів, відповідач по справі ОСОБА_1 повідомлялася про час та місце розгляду справи шляхом направлення судових повісток.

Також вбачається, що рішення Кантемирівського районного суду Воронезької області від 22 листопада 2016 року по вказаній справі на території Російської Федерації не виконувалось і підлягає виконанню.

Строк пред'явлення рішення іноземного суду до примусового виконання: клопотання про визнання та виконання рішення іноземного суду подано у відповідності до вимог ст. 463 ЦПК України.

Згідно ч.6 ст.467 ЦПК України, розглянувши подані документи, суд постановляє ухвалу про надання дозволу на примусове виконання рішення іноземного суду.

Враховуючи, що при розгляді даного клопотання про визнання та надання дозволу на виконання на території України рішення суду не встановлені обставини, передбачені статтею 55 Мінської Конвенції та ст.463 ЦПК України, які б перешкоджали виконанню рішення суду на території України, а також те, що при розгляді клопотання суд обмежується лише встановленням того, що передбачені Мінською Конвенцією умови додержано, суд вважає клопотання обґрунтованим, а вказане рішення таким, що підлягає примусовому виконанню на території України.

На підставі викладеного, керуючись ст. ст. 51-55 Конвенції «Про правову допомогу і правові відносини по цивільним, сімейним і кримінальним справам» від 22.01.1993 року, ст.ст. 462-467 ЦПК України, суд,-

УХВАЛИВ:

Клопотання Кантемирівського районного суду Воронезької області про визнання і дозвіл примусового виконання на території України рішення Кантемирівського районного суду Воронезької області від 22 листопада 2016 року в частині стягнення державного мита з ОСОБА_1 - задовольнити.

Визнати та надати дозвіл на примусове виконання на території України рішення Кантемирівського районного суду Воронезької області від 22 листопада 2016 року за позовом ДІЗО Воронезької області до ОСОБА_1 про примус власника земельної ділянки із земель сільськогосподарського призначення до продажу ділянки на торгах в частині стягнення з відповідача судового збору у розмірі 300 рублів РФ.

Видати виконавчий лист про стягнення з ОСОБА_1, громадянки України, судового збору у розмірі 300 рублів Російської Федерації на рахунок № 40101810500000010004, КБК 18210803010011000110, ОКТМО 20619151, БИК 042007001, ИНН НОМЕР_1, КПП 362701001, назва отримувача: УФК по Воронезькій області (Міжрайонна інспекція ФНС № 4 по Воронезькій області), найменування банка: відділення по Воронезькій області ГУ ЦБ РФ по Центральному федеральному округу Воронезької області (відділення Воронеж).

Апеляційна скарга на ухвалу суду подається безпосередньо до суду апеляційної інстанції протягом п'ятнадцяти днів з дня її проголошення.

У разі розгляду справи (вирішення питання) без повідомлення (виклику) учасників справи, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення.

Учасник справи, якому ухвала суду не була вручені у день її проголошення або складення, має право на поновлення пропущеного строку на апеляційне оскарження: на ухвали суду - якщо апеляційна скарга подана протягом п'ятнадцяти днів з дня вручення йому відповідної ухвали суду.

Повний текст ухвали складено та підписано 25 травня 2018 року.

Суддя Білокуракинського

районного суду Луганської області ОСОБА_2