Постанова № 74364330, 21.05.2018, Апеляційний суд Кіровоградської області

ПОСТАНОВА

Іменем України

21 травня 2018 року м. Кропивницький

справа № 404/665/18

провадження № 22-ц/781/775/18

Апеляційний суд Кіровоградської області у складі колегії суддів судової палати в цивільних справах:

ОСОБА_1 (суддя доповідач),

ОСОБА_2; ОСОБА_3

за участю секретаря: Федоренко Т.О.

учасники справи: позивач – ОСОБА_4;

відповідач – ОСОБА_5; ОСОБА_6

розглянувши у відкритому судовому засіданні в м. Кропивницькому цивільну справу за апеляційною скаргою ОСОБА_6 на ухвалу Кіровського районного суду м. Кіровограда від 05 березня 2018 року у складі судді Варакіної Н.Б. у справі за позовом ОСОБА_4 до ОСОБА_5, ОСОБА_6 про стягнення боргу,-

В С Т А Н О В И В:

У лютому 2018 року ОСОБА_4 звернувся в суд з позовом до ОСОБА_5, ОСОБА_6 про:

- стягнення з ОСОБА_5 заборгованість за договором позики від 07.10.2014 року у розмірі 30 000,00 доларів США;

- стягнення з ОСОБА_6 заборгованість за договором позики від 07.10.2014 року у розмірі 30 000,00 доларів США;

З метою забезпечення позову ОСОБА_4 подав до суду письмову заяву про забезпечення позову, якою просить про накладення арешту на належний ОСОБА_5 будинок № 61, розташований по вулиці Хмельницького Богдана в м. Кропивницькому та на належні ОСОБА_6П квартиру АДРЕСА_1, автомобіль НОМЕР_1, а також автомобіль НОМЕР_2.

Ухвалою Кіровського районного суду м. Кіровограда від 05 березня 2018 року частково задоволено заяву про забезпечення позову та накладено арешт на будинок № 61, розташований по вулиці Хмельницького Богдана в м. Кропивницькому, що належить ОСОБА_5 і ОСОБА_6 на праві спільної часткової власності. Накладено арешт на автомобіль НОМЕР_1, номер кузова, VF1FDCDH640763229, 2009 року випуску, який належить ОСОБА_6.

Не погоджуючись з постановленою ухвалою суду, ОСОБА_6 подала апеляційну скаргу, в якій ставить питання про скасування ухвали як такої, що постановлена з порушенням норм процесуального права та просить відмовити у задоволенні заяви про забезпечення позову шляхом накладення арешту на належне їй майно. Зокрема зазначила, що договір позики від 07.10.2014 та боргову розписку не підписувала. Судом першої інстанції не дотримано вимог ст. 149 ЦПК України, роз’яснень викладених в п. 1 Постанови Пленуму Верховного суду України «Про практику застосування судами цивільного процесуального законодавства при розгляді заяв про забезпечення позову» та не зазначено жодних обставин, які підтверджувалися б належними та допустимими засобами доказування, що невжиття заходів забезпечення позову може утруднити чи зробити неможливим виконання рішення суду. Позивачем не надано доказів в рахунок обґрунтування необхідності застосування заходів забезпечення позову у вигляді накладання арешту на майно.

Відзив на апеляційну скаргу не надходив. ОСОБА_5 ухвалу суду не оскаржував.

Апеляційне провадження відкрито 06 квітня 2018 року. Розгляд справи призначено на 15 травня 2018 року, відкладено на 21 травня 2018 року.

Сторони в судове засідання не з’явилися, повідомлені про час та місце розгляду справи (а.с. 111-114;117-118).

Частиною 2 статті 372 ЦПК України передбачено, що неявка сторін або інших учасників справи, належним чином повідомлених про дату, час і місце розгляду справи, не перешкоджає розгляду справи.

Колегія суддів, заслухавши доповідь судді-доповідача, перевіривши законність і обґрунтованість ухвали суду першої інстанції в межах доводів апеляційної скарги і вимог, заявлених у суді першої інстанції, дійшла висновку, що апеляційна скарга задоволенню не підлягає, за наступного.

Відповідно до ст. 149 ЦПК України суд за заявою учасника справи має вжити передбачених статтею 150 цього Кодексу заходів забезпечення позову. Забезпечення позову допускається як до пред’явлення позову, так і на будь-якій стадії розгляду справи, якщо невжиття таких заходів може істотно ускладнити чи унеможливити виконання рішення суду або ефективний захист, або поновлення порушених чи оспорюваних прав або інтересів позивача, за захистом яких він звернувся або має намір звернутися до суду.

Заходи забезпечення позову застосовуються для того, щоб гарантувати виконання рішення суду і повинні застосовуватися лише у разі необхідності, оскільки безпідставне звернення до даних дій може спричинити порушення прав та законних інтересів інших осіб, чи учасників процесу.

Статтею 150 ЦПК України передбачено, що позов забезпечується, зокрема: забороною вчиняти певні дії. Суд може застосувати кілька видів забезпечення позову.

Згідно з роз’ясненнями Пленуму Верховного Суду України, наведеними в п. 4 постанови №9 від 22 грудня 2006р. «Про практику застосування судами цивільного процесуального законодавства при розгляді заяв про забезпечення позову», розглядаючи заяву про забезпечення позову, суд має з урахуванням доказів, наданих позивачем на підтвердження своїх вимог, пересвідчитись в тому, що між сторонами дійсно виник спір та існує реальна загроза невиконання чи утруднення виконання можливого рішення суду про задоволення позову, з’ясувати відповідність виду забезпечення позову, який просить застосувати особа, котра звернулась з такою заявою.

Вирішуючи питання про забезпечення позову, суд повинен з’ясовує обсяг позовних вимог, відповідність виду забезпечення позову, який просить застосувати особа, яка звернулась із заявою, позовним вимогам.

Постановляючи ухвалу, суд першої інстанції враховуючи співмірність заходів забезпечення позову із заявленими позовними вимогами, дійшов висновку про обґрунтованість зазначеної заяви, оскільки невжиття заходів забезпечення позову може утруднити чи зробити неможливим виконання рішення суду у разі задоволення позовних вимог.

Із змісту позовної заяви виходить, що 07 жовтня 2014 року між ОСОБА_4, ОСОБА_5 та ОСОБА_6 укладено договір безвідсоткової грошової позики, за умовами якого позивач передав відповідачам грошові кошти у загальному розмірі 50 000,00 доларів США, строком на два роки, починаючи з 07 жовтня 2014 р. до 07 жовтня 2016 р., без сплати процентів за встановлений період користування.

Факт передачі та отримання коштів позивач підтверджує розпискою про отримання позики від 07 жовтня 2014 року, підписаною відповідачами у присутності 2-х свідків.

Позивач вказує, що договірні зобов’язання у повному обсязі виконав, проте відповідачі ухиляються від повернення отриманої позики, чим порушують вимоги ст. 526 ЦК України.

На думку позикодавця, невжиття заходів забезпечення позову може утруднити чи зробити неможливим виконання рішення суду у разі задоволення позову.

Згідно інформаційної довідки з Державного реєстру речових прав на нерухоме майно, Реєстру прав власності на нерухоме майно, Державного реєстру іпотек, Єдиного реєстру заборон відчуження об’єктів нерухомого майна, ОСОБА_5 та ОСОБА_6 належить на праві спільної часткової власності по ? частині житлового будинку № 61 розташованого по вулиці Хмельницького Богдана в м. Кропивницькому (а.с.31-35). Також ОСОБА_6 згідно свідоцтва про реєстрацію транспортного засобу належить автомобіль «Renault Master» (а.с.59-60).

Розглядаючи заяву про забезпечення позову, суд першої інстанції з урахуванням доказів, наданих стороною на підтвердження своїх вимог, встановивши загрозу невиконання чи утруднення виконання рішення суду в разі задоволення позовних вимог, дійшов обґрунтованого висновку щодо необхідності забезпечити позов шляхом накладення арешту на вищевказане належне відповідачам майно.

При вжитті заходів забезпечення позову судом обґрунтовано враховано як зміст вимог ОСОБА_4, які полягають у стягненні із відповідачів на його користь грошових коштів в розмірі 60 000,00 (враховуючі неустойку) доларів США, так і співмірність вжитих заходів із заявленими вимогами, вид забезпечення позову, дані про осіб відповідачів, а також, що застосування заходів забезпечення позову не порушує інтереси інших осіб.

Колегія суддів враховує, що відповідно до вимог цивільного процесуального законодавства суд вирішив лише процедурне питання про забезпечення позовних вимог, не позбавляючи відповідачів права власності на належне їм майно. Накладення арешту на майно за своїм змістом полягає у обмеженні права особи лише розпорядитися майном (провести його відчуження), та не позбавляє права володіння і користування цим майном.

Виходячи із наведеного, суд першої інстанції дійшов обґрунтованого висновку щодо наявності підстав для забезпечення позову з метою гарантування реальної можливості захистити права ОСОБА_4 у разі задоволення його позову.

Обраний спосіб забезпечення позову є співмірним із заявленими вимогами та таким, що належним чином забезпечить виконання рішення суду.

Доводи апеляційної скарги висновків суду не спростовують.

Колегія суддів приходить до висновку, що ухвала суду першої інстанції є законною та обґрунтованою, постановлена з дотриманням норм процесуального права, а тому підстави для її скасування відсутні. Порушень норм процесуального права, які призвели б до неправильного вирішення заяви, колегією суддів не встановлено.

Керуючись ст.ст. 367, 374, 375, 381, 382, 384 ЦПК України, апеляційний суд,-

П О С Т А Н О В И В :

Апеляційну скаргу ОСОБА_6 – залишити без задоволення.

Ухвалу Кіровського районного суду м. Кіровограда від 05 березня 2018 року – залишити без змін.

Постанова апеляційного суду набирає законної сили з дня її прийняття і може бути оскаржена в касаційному порядку до Верховного Суду протягом тридцяти днів з дня складення повного судового рішення.

Повний текст складено 30.05.2018 р.

Суддя доповідач:

Судді: