Постанова № 74364292, 21.05.2018, Апеляційний суд Кіровоградської області

ПОСТАНОВА

Іменем України

21 травня 2018 року м. Кропивницький

справа № 396/1773/17

провадження № 22-ц/781/900/18

Апеляційний суд Кіровоградської області в складі колегії суддів судової палати в цивільних справах:

головуючого судді - Письменного О.А.,

суддів – Єгорової С.М., Чельник О.І.,

при секретарі – Федоренко Т.О.,

за участю представника позивача – ОСОБА_1,

розглянувши у відкритому судовому засіданні цивільну справу за апеляційною скаргою публічного акціонерного товариства комерційний банк «ПриватБанк» на рішення Новоукраїнського районного суду Кіровоградської області в складі судді Шепетька В.І. від 12 березня 2018 року у справі за позовом публічного акціонерного товариства комерційний банк «ПриватБанк» до ОСОБА_2 про стягнення заборгованості, -

встановив:

У жовтні 2017 року публічне акціонерне товариство комерційний банк «ПриватБанк» звернулося до суду із зазначеним позовом, мотивуючи його тим, що відповідно до укладеного договору № б/н від 03.12.2010 року ОСОБА_3 отримала кредит у розмірі 10 300 грн. у вигляді встановленого кредитного ліміту на платіжну картку зі сплатою відсотків за користування кредитом у розмірі 27,60 % на рік на суму залишку заборгованості за кредитом з кінцевим терміном повернення, що відповідає строку дії картки. Відповідач підтвердила свою згоду на те, що підписана заява разом з «Умовами та правилами надання банківських послуг», «Правилами користування платіжною карткою», затверджених наказом № СП- 2010-256 від 06.03.2010 року та «Тарифами Банку», які викладені на банківському сайті, складає між ним та банком договір, що підтверджується підписом у заяві. У зв’язку з неналежним виконанням взятих на себе зобов’язань, відповідач має заборгованість станом на 27.09.2017 року в розмірі 99 090, 72 грн., з яких: 9725,81 грн. - заборгованість за кредитом; 81 055,82 грн. – заборгованість по процентам за користування кредитом; 3114,29 грн. – заборгованість за пенею та комісією; а також штрафи відповідно до пункту 2.1.1.7.6 Умов та правил надання банківських послуг: 500 грн. – штраф (фіксована частина), 4694,80 грн. – штраф (процентна складова).

Посилаючись на ці обставини, позивач просив стягнути з відповідача на його користь зазначену суму боргу.

Рішенням Новоукраїнського районного суду Кіровоградської області від 12 березня 2018 року у задоволенні позову відмовлено.

В апеляційній скарзі скаржник посилаючись на неповне з'ясування судом обставин, що мають значення для справи, порушення норм матеріального та процесуального права, просить рішення суду скасувати та ухвалити нове рішення про задоволення позову в повному обсязі. Зазначає, що судом першої інстанції необґрунтовано відхилено банківські виписки як належні докази підтвердження укладення між сторонами кредитного договору, а також залишив поза увагою факт часткового виконання боржником кредитного договору та не враховано фото відповідача з карткою.

У порядку статті 360 ЦПК України, до апеляційного суду ОСОБА_2 подано відзив на апеляційну скаргу, в якому вона заперечує проти задоволення апеляційної скарги з посиланням на наступне. Зазначає, що вона дійсно отримала кредит, але у 2007 році та в розмірі 500 грн. у вигляді встановленого кредитного ліміту на платіжну картку зі сплатою відсотків у розмірі 2,5% на рік. Також із наданого розрахунку заборгованості наданого банком видно, що всі нарахування здійснювалися на підставі угоди № SAMDNWFC00002598282 від 14.03.2017 року, але будь-яких додаткових угод вона не підписувала та про їх існування не знала. Крім того, позивачем не надано оригінал заяви позичальника, який нібито підписаний нею та на підставі якої було укладено договір № б/н від 03.12.2010 року та угоду № SAMDNWFC00002598282 від 14.03.2017 року. Всі копії документів подані представником банку є неналежними доказами, оскільки подані з порушенням Держспоживстандарту ДСТУ 4163-2003 п.5.27, а її фото з картою не містить дати, коли було зроблено дане фотографія.

Заслухавши суддю-доповідача, дослідивши докази по справі в межах доводів апеляційної скарги та вимог, заявлених в суді першої інстанції, колегія суддів дійшла висновку, що апеляційна скарга задоволенню не підлягає з наступних підстав.

Згідно з ч. 1 ст. 626 ЦК України договором є домовленість двох і більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав та обов'язків.

На підставі ст. 638 ЦК України договір є укладеним, якщо сторони в належній формі досягли згоди з усіх істотних умов договору. Істотними умовами договору є умови про предмет договору, умови, що визначені законом як істотні або є необхідними для договорів даного виду, а також усі ті умови, щодо яких за заявою хоча б однієї із сторін має бути досягнуто згоди. Договір укладається шляхом пропозиції однієї сторони укласти договір (оферти) і прийняття пропозиції (акцепту) другою стороною.

Статтею 639 ЦК України встановлено, що договір може бути укладений у будь-якій формі, якщо вимоги щодо форми договору не встановлені законом. Якщо сторони домовилися укласти договір у певній формі, він вважається укладеним з моменту надання йому цієї форми, навіть якщо законом ця форма для даного виду договорів не вимагалася. Якщо сторони домовились укласти у письмовій формі договір, щодо якого законом не встановлена письмова форма, такий договір є укладеним з моменту його підписання сторонами.

Договір є обов'язковим для виконання сторонами (ст. 629 ЦК України).

Згідно з ч.1 ст. 634 ЦПК України договором приєднання є договір, умови якого встановлені однією із сторін у формулярах або інших стандартних формах, який може бути укладений лише шляхом приєднання другої сторони до запропонованого договору в цілому. Друга сторона не може запропонувати свої умови договору.

Відповідно до ч.ч. 1, 2 ст. 207 ЦК України правочин вважається таким, що вчинений у письмовій формі, якщо його зміст зафіксований в одному або кількох документах, у листах, телеграмах, якими обмінялися сторони. Правочин вважається таким, що вчинений у письмовій формі, якщо він підписаний стороною (сторонами).

Відмовляючи в задоволенні позову, суд першої інстанції виходив з недоведеності позовних вимог ПАТ КБ «ПриватБанк».

Колегія суддів погоджується з таким висновком суду, виходячи з наступного.

Кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків встановлених цим Кодексом. Доказування не може ґрунтуватися на припущеннях (ст.81 ЦПК України).

Відповідно до ч.2 ст. 77 ЦПК України предметом доказування є обставини, що підтверджують заявлені вимоги чи заперечення або мають інше значення для розгляду справи і підлягають встановленню при ухваленні судового рішення.

Як убачається з матеріалів справи, на підтвердження заявлених вимог позивач надав до суду копію Анкети – заяви про приєднання до Умов та Правил надання банківських послуг ПАТ КБ «ПриватБанк» № 1101021300185512521 від 03.12.2010 року, витяг з Тарифів обслуговування кредитних карт «Універсальна» та витяг із Умов та правил надання банківських послуг /т. 1 а.с.4, 5, 6-29/.

У вказаній Анкеті-заяві зазначено особисту інформацію ОСОБА_2, а саме: прізвище, ім'я, по батькові, серію та номер паспорта, сімейний стан, освіту, адресу проживання, адресу реєстрації, номери засобів зв'язку, інформацію про місце роботи тощо.

Також в Анкеті-заяві зазначено, що, ознайомившись з Умовами та правилами надання банківських послуг, тарифами банку, позичальник просить надати перераховані нижче послуги, а саме дебетову особисту картку.

Однак банком надано витяг з тарифів обслуговування кредитних карт «Універсальна», що не відповідає умовам Анкети-заяви.

Крім того, в Анкеті-заяві графа щодо бажаного кредитного ліміту за платіжною карткою кредитка «Універсальна/Gold» не заповнена.

Разом з тим, заперечуючи проти пред'явленого позову, відповідач піддав сумніву, що вказана Анкета - заява підписана нею та стосується саме даної справи. При цьому відповідачем було заявлено клопотання про витребування оригіналів документів з метою проведення судової почеркознавчої експертизи, однак оригінал Анкети-Заяви про приєднання до Умов та Правил надання банківських послуг у ПриватБанку до суду надано не було, через відсутність оригіналів документів в архівах банку /т.2 а.с.28/. При цьому, матеріали справи не містять даних про те, яким чином з'явилась ксерокопія Анкети - заяви відповідача з відтиском штампу ПАТ КБ «ПРИВАТБАНК » «Згідно з оригіналом».

За таких обставин, колегія суддів погоджується з висновком суду першої інстанції про недоведеність позивачем заявлених вимог, оскільки банком не надано належних доказів на підтвердження того, що між сторонами дійсно виникли кредитні відносини з підстав викладених в позовній заяві.

Доводи апеляційної скарги не дають підстав для висновку про неправильне застосування судами норм матеріального права і порушення норм процесуального права при їх ухваленні та в основному зводяться до переоцінки доказів і незгоди з висновкам суду першої інстанції.

За таких обставин, колегія суддів вважає, що рішення суду першої інстанції ухвалено з додержанням норм матеріального та процесуального права, тому відповідно до ч.1 ст. 375 ЦПК України, апеляційна скарга підлягає залишенню без задоволення, а рішення суду першої інстанції залишенню без змін.

Керуючись ст.ст. 367, 374, 375, 381 - 384 ЦПК України, суд, -

постановив:

Апеляційну скаргу публічного акціонерного товариства комерційний банк «ПриватБанк» залишити без задоволення.

Рішення Новоукраїнського районного суду Кіровоградської області від 12 березня 2018 року залишити без змін.

Постанова апеляційного суду набирає законної сили з дня її прийняття і може бути оскаржена до Верховного Суду протягом тридцяти днів з дня складання повного судового рішення.

Повний текст виготовлено 30.05.2018 року.

Головуючий:

Судді: