Постанова № 74363553, 29.05.2018, Апеляційний суд Київської області

Справа № 361/508/18 Головуючий у І інстанції Сердинський В. С.Провадження № 22-ц/780/2221/18 Доповідач у 2 інстанції ОСОБА_1Категорія 47 29.05.2018

ПОСТАНОВА

Іменем України

29 травня 2018 року м. Київ

Апеляційний суд Київської області в складі колегії суддів судової палати в цивільних справах:

Головуючого суддіОСОБА_1, суддів:ОСОБА_2, ОСОБА_3, за участю секретаряОСОБА_4,

розглянувши у відкритому судовому засіданні в місті Києві матеріали цивільної справи за апеляційною скаргою ОСОБА_5 на ухвалу Броварського міськрайонного суду Київської області від 16 березня 2018 року у справі за позовом ОСОБА_6 до ОСОБА_5 про встановлення факту проживання однією сім’єю без реєстрації шлюбу та поділ спільного майна подружжя, -

В С Т А Н О В И В:

У березні 2018 року ОСОБА_6 звернулась до Броварського міськрайонного суду Київської області із позовом до ОСОБА_5 про встановлення факту проживання однією сім’єю без реєстрації шлюбу та поділ спільного майна подружжя.

Ухвалою Броварського міськрайонного суду Київської області від 16 березня 2018 року відкрито провадження у даній справі.

Не погоджуючись з ухвалою суду першої інстанції, ОСОБА_5 подав апеляційну скаргу, в якій просить скасувати ухвалу та справу направити на розгляд до суду першої інстанції за належною підсудністю, посилаючись на порушення судом норм процесуального права.

Скаргу мотивує тим, що предметом спору у даній справі є нерухоме майно, враховуючи це зазначає, що позов пред'являється до одного із судів за вибором позивача, але за місцезнаходженням основної частини нерухомого майна, яка за своєю вартістю перевищує ті, що знаходяться в інших районах чи місцевостях. Зазначає, що найвищою є вартість майна, яке знаходиться у Республіці Болгарія. Якщо брати до уваги тільки те майно, яке знаходиться на території України, то справу не слід розглядати в Броварському міськрайонному суді Київської області, оскільки докази, які наявні в справі, дають всі підстави для направлення справи до розгляду в Деснянський районний суд міста Києва, на підставі того, що найвищу вартість має майно, яке розташоване АДРЕСА_1, яка за територіальністю відноситься до Деснянського району міста Києва. Вказує, що відповідно до ч. 1 ст.30 ЦПК України позови, що виникають із приводу нерухомого майна, пред’являються за місцезнаходженням майна або основної його частини. Якщо пов’язані між собою позовні вимоги пред’явлені одночасно щодо декількох об’єктів нерухомого майна, спір розглядається за місцезнаходженням об’єкта, вартість якого є найвищою, а тому вважає, що дана справа підсудна Деснянському районному суду міста Києва.

В ухвалі про відкриття апеляційного провадження учасникам справи було надано строк для подачі відзиву на апеляційну скаргу.

У відзиві на апеляційну скаргу представник ОСОБА_6 – ОСОБА_7 просить відмовити у задоволенні апеляційної скарги, залишити ухвалу суду без змін, оскільки місцевий суд правильно застосував норми процесуального права та відкрив провадження у справі відповідно до вимог статті 187 ЦПК України.

Перевіривши законність і обґрунтованість ухвали суду першої інстанції в межах доводів апеляційної скарги та вимог заявлених у суді першої інстанції, колегія суддів вважає, що апеляційна скарга підлягає задоволенню частково з таких підстав.

У ч.3 ст.3 ЦПК України визначено, що провадження в цивільних справах здійснюється відповідно до законів, чинних на час вчинення окремих процесуальних дій і вирішення справи.

Відповідно до вимог ст.263 ЦПК України судове рішення повинно ґрунтуватися на засадах верховенства права, бути законним і обґрунтованим.

Законним є рішення, ухвалене судом відповідно до норм матеріального права із дотримання норм процесуального права.

Оскаржувана ухвала суду першої інстанції не відповідає вказаним вимогам закону, виходячи з наступного.

З матеріалів справи вбачається, що у березні 2018 року ОСОБА_6 звернулась до місцевого суду Київської області із позовом до ОСОБА_5 про встановлення факту проживання однією сім’єю без реєстрації шлюбу та поділ спільного майна подружжя.

Як вбачається зі змісту позовної заяви, позивач, звертаючись до суду з позовом до ОСОБА_5 просила:

встановити факт спільного проживання однією сімєю без реєстрації шлюбу ОСОБА_6 з ОСОБА_5 в період з травня 2001 року по травень 2017 року;

визнати за ОСОБА_6 право власності на квартиру № 371 по вул. Воскресенській. 14- Б в м. Києві; на квартру №317 по вул. Цвєтаєвої, 5 у м. Києві та право власності на 1/2 частину будинку, який розташований за адресою: Київська область, Броварський район, с. Зазим’є, вул. Кірова, 3;

визнати за ОСОБА_5 право власності на квартиру АДРЕСА_2; на 1/3 частину будинку, який розташований за адресою: Київська область, Броварський район, с. Зазим’є, вул. Кірова, 3; апартаменти у Республіці Болгарія за адресою: м. Светі Влас, місцевість Ага чемше, блок 2, вхід Г, поверх 0, апартамент З, транспортні засоби: автомобіль Уо1кз\уа§еп ЬТ 35, 1991 року випуску, дата реєстрації 10.11.2016 року, автомобіль Бкосіа ЗирегЬ, 2006 року випуску, дата реєстрації 31.10.2009 року, автомобіль ВМЛУ 524 ТБ 1967 року випуску та Зихика 8\уШ 2003 року випуску, дата реєстрації 03.11.2016 року, ДНЗ АА5795МА .

При цьому зазначала, що:

вартість квартири АДРЕСА_3 становить 560 619 грн.77 коп., що підтверджується договором міни;

вартість будинку, який розташований за адресою: Київська область, Броварський район, с. Зазим’є, вул. Кірова, 3 становить 75 023грн., що підтверджується інформацію з Державного реєстру речових прав на нерухоме майно та реєстру прав власності на нерухоме майно;

вартість апартаментів у Республіці Болгарія за адресою: м. Светі Влас, місцевість Ага чемше, блок 2, вхід Г, поверх 0, апартамент 3, становить 32 449 євро, що еквівалентно 973 470грн., що підтверджується нотаріальним актом.

Тобто, предметом спору є декілька об’єктів нерухомого майна, які знаходиться в різних місцевостях та мають різну вартість, через що спір повинен розглядатися за місцезнаходженням об’єкта, вартість якого є найвищою.

Відповідно до ч. 1 ст.30 ЦПК України позови, що виникають із приводу нерухомого майна, предявляються за місцезнаходженням майна або основної його частини. Якщо пов’язані між собою позовні вимоги предявлені одночасно щодо декількох об’єктів нерухомого майна, спір розглядається за місцезнаходженням об’єкта, вартість якого є найвищою.

Відповідно до ч.1 ст.114 ЦПК України, у редакції, чинній на момент відкриття провадження у справі, позови, що виникають з приводу нерухомого майна, пред’являються за місцезнаходженням майна або основної його частини.

У пункті 42 постанови Пленуму Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ від 01 березня 2013 року № 3 «Про деякі питання юрисдикції загальних судів та визнання підсудності цивільних справ» судам роз’яснено, що виключну підсудність встановлено для позовів, що виникають із приводу нерухомого майна (частина перша статті 114 ЦПК). Згідно з положеннями статті 181 ЦК до нерухомого майна належать: земельні ділянки, а також об'єкти, розташовані на них, переміщення яких є неможливим без їх знецінення та зміни їх призначення. Наприклад, це позови про право власності на таке майно; про право володіння і користування ним (стаття 358 ЦК); про поділ нерухомого майна, що є у спільній частковій власності та виділ частки із цього майна (статті 364, 367 ЦК); про поділ нерухомого майна, що є у спільній сумісній власності та виділ частки із цього майна (статті 370, 372 ЦК); про право користування нерухомим майном (визначення порядку користування ним); про право, яке виникло із договору найму жилого приміщення, оренди тощо; про визнання правочину з нерухомістю недійсним; про звернення стягнення на нерухоме майно - предмет іпотеки чи застави; розірвання договору оренди землі; стягнення орендної плати, якщо спір виник з приводу нерухомого майна; про усунення від права на спадкування та визначення додаткового строку для прийняття спадщини.

Колегія суддів вважає, що суд першої інстанції дійшов помилкового висновку про відкриття провадження у справі та не урахував роз'яснень, викладених у п. 43 постанови пленуму Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ від 01.03.2013 р. № 3 «Про деякі питання юрисдикції загальних судів та визначення підсудності цивільних справ», де, зокрема, зазначено, що позов пред'являється до одного із судів за вибором позивача, але за місцезнаходженням основної частини нерухомого майна, яка за своєю вартістю перевищує ті, що знаходяться в інших районах чи місцевостях.

Згідно роз'яснень, викладених у п. 43 постанови пленуму Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ від 01.03.2013 р. № 3 «Про деякі питання юрисдикції загальних судів та визначення підсудності цивільних справ» якщо пред'явлено позов про право власності на кілька жилих приміщень (квартир), розташованих у різних районах міста чи в різних містах, або позов про поділ спадкового майна, яке складається з кількох квартир (об'єктів нерухомості) у різних місцевостях, тобто вимоги, для кожної з яких частиною першою статті 114 ЦПК встановлено виключну підсудність, то позов пред'являється до одного із судів за вибором позивача, але за місцезнаходженням основної частини нерухомого майна, яка за своєю вартістю перевищує ті, що знаходяться в інших районах чи місцевостях.

Відповідно до п. 1 ч. 1 ст. 31 ЦПК України, суд передає справу на розгляд іншому суду, якщо справа належить до територіальної юрисдикції (підсудності) іншого суду.

Оскільки даний спір про поділ спільного майна подружжя виник з приводу об'єктів нерухомості, розташованих у різних місцевостях, то колегія суддів вважає, що вказаний позов підсудний Деснянському районному суду міста Києва, відповідно до вимог ст.114 ЦПК України, у редакцій, чинній на момент відкриття провадження у справі, оскільки там знаходиться майно, яке за своєю вартістю перевищує ті, що знаходяться в інших районах чи місцевостях.

Відкриваючи провадження у справі, суд першої інстанції наведених вище положень закону, роз’яснень Пленуму Верховного Суду України, Пленуму Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ, не врахував, належним чином не перевірив надані позивачем докази, щодо вартості спірного майна, внаслідок чого дійшов помилкового висновку про те, що позов ОСОБА_6 підсудний Броварському міськрайонному суду Київської області.

Відповідно до ст. 380 ЦПК України суд апеляційної інстанції скасовує ухвалу про відкриття провадження у справі та приймає постанову про направлення справи на розгляд до суду першої інстанції за встановленою підсудністю, якщо таку ухвалу прийнято судом із порушенням правил підсудності.

Таким чином, ухвала суду першої інстанції не відповідає вимогам ст.263 ЦПК України щодо законності й обґрунтованості, зазначені вище порушення призвели до постановлення ухвали з порушенням правил підсудності, що в силу ст.380 ЦПК України є підставою для скасування ухвали суду та прийняття нової постанови про направлення справи на розгляд до Деснянського районного суду міста Києва за встановленою підсудністю з наведених вище підстав.

Керуючись ст.ст.367, 374, 380, 381, 382, 383, 384 ЦПК України, апеляційний суд, -

П О С Т А Н О В И В:

Апеляційну скаргу ОСОБА_5 задовольнити частково.

Ухвалу Броварського міськрайонного суду Київської області від 16 березня 2018 року скасувати та прийняти нову постанову.

Цивільну справу за позовом ОСОБА_6 до ОСОБА_5 про встановлення факту проживання однією сім’єю без реєстрації шлюбу та поділ спільного майна подружжя направити на розгляд до Деснянського районного суду міста Києва за встановленою підсудністю.

Постанова суду апеляційної інстанції набирає законної сили з дня її прийняття і може бути оскаржена в касаційному порядку до Верховного Суду протягом тридцяти днів.

Головуючий: Р.В. Березовенко

Судді: В.І. Олійник

ОСОБА_2