Рішення № 74362180, 31.05.2018, Коломийський міськрайонний суд Івано-Франківської області

Справа № 346/4677/17

Провадження № 2/346/229/18

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

31 травня 2018 р.м. Коломия Коломийський міськрайонний суд Івано - Франківської області

в складі:

головуючого-судді Веселова В.М.

секретаря - Максим'юк М.А.

позивача - ОСОБА_1

представника позивача – ОСОБА_2

відповідача - ОСОБА_3

представника відповідача – ОСОБА_4

розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі суду в м. Коломия справу за позовом ОСОБА_1 до ОСОБА_3 про відшкодування матеріальної та моральної шкоди завданої внаслідок вчинення адміністративного правопорушення, передбаченого ст.124 КУпАП,-

ВСТАНОВИВ:

Позивач звернувся з даним позовом до суду і вказав, що 26 жовтня 2015 року близько 19.00 год. в с.Печеніжин, Коломийського району, відповідач керуючи саморобним трактором з причіпом без реєстраційного номера ,виїжджаючи на вул.Незалежності в смт.Печеніжин з другорядної дороги, порушуючи правила дорожнього руху, не надав переваги в русі водію автомобіля НОМЕР_1, яким керував позивач,внаслідок чого допустив зіткнення. Постановою Коломийського міськрайонного суду від 26.07.2017 року,яка залишена в силі постановою Апеляційного суду Івано-Франківської області від 11.09.2017 року ОСОБА_3,відповідача по даній справі , визнано винним у вчиненні адміністративного правопорушення,передбаченого ст.124 КУпАП.

Вказує,що внаслідок таких дій відповідача, він тривалий час лікувався, витративши на лікування відповідно 324000 грн. та 293 000 грн. Крім цього, оплатив медичні послуги в сумі 964 грн. Неправомірними діями відповідача нанесено шкоду його автомобілю, яка складає 576 740,39 грн., плюс вартість оцінки автомобіля в сумі 3000грн. Крім цього, оплата за перебування пошкодженого автомобіля на стоянці становить 33700 грн.,вартість пошкоджених ноутбука та мобільного телефона,вартість яких становить 45700 грн.,а також витрати на правову допомогу представнику,які становлять 306 000 грн. Також вважає,що йому нанесено моральну шкоду, яку оцінює в 300 000грн.

Просить суд стягнути з відповідача ОСОБА_5 на його користь 1583104,39 грн. матеріальної шкоди та 300000 грн. моральної шкоди.В судовому засіданні представник позивача позовні вимоги підтримав в повному обсязі.

Відповідач та його представник в судовому засіданні позовні вимоги визнав частково, а саме матеріальну шкоду за проведення лікування позивача в Коломийській ЦРЛ. Що сутосується лікування в сумі 324000 та 293000 грн. ,то оскільки позивач дані суми не витрачав,жодних операцій не робив, то ці суми не підлягають відшкодуванню. Що стосується суми 964 грн.,то дана довідка виписана зовсім на інше особу, відповідно також не підлягає відшкодуванню, витрати за надану юридичну допомогу в сумі 300 000 грн. є також не виплаченими, тому також не підлягають відшкодуванню. Що стосується суми 33700 грн.,то вартість знаходження автомобіля на стоянці, не є збитками, відповідно відшкодуванню не підлягає. Що стосується вартості ноутбука та мобільного телефона,то доказів того,що ці предмети були в автомобілі під час ДТП суду не надано,а самі довідки,які є в матеріалах справи вказують тільки на вартість цих предметів. Що стосується довідки про нанесену шкоду автомобілю позивача на суму 576 740,39 грн.,то додатки до цієї довідки виготовлені,на думку представника відповідача неправомірно, відповідно дану довідку брати до уваги не можна. Вважає всі надані докази недопустимими і неналежними. Просить позовні вимоги задовольнити частково, стягнути з нього на користь позивача вартість ремонту в сумі еквівалентній 250 дол.США, в решті позовних вимог відмовити.

Допитані в судовому засіданні свідки ОСОБА_6 та ОСОБА_7 підтвердили,що після ДТП, яке сталось 26.10.2015 року, їм обом телефонував позивач, який просив допомоги. Вони були на місці ДТП, бачили сильні пошкодження автомобіля та поганий стан позивача, який після аварії був закривавлений і не міг самостійно йти,внаслідок чого викликали карету швидкої допомоги і доставили позивача до лікувального закладу. Крім цього, свідки підтвердили,що в автомобілі були ноутбук та мобільний телефон, при чому обидва гаджети внаслідок аварії були пошкоджені.

Заслухавши пояснення сторін,свідків, дослідивши подані суду письмові матеріали, суд приходить до наступних висновків.

Так, судом встановлено, що 26 жовтня 2015 року близько 19.00 год. в с.Печеніжин, Коломийського району, відповідач керуючи саморобним трактором з причіпом без реєстраційного номера ,виїжджаючи на вул.Незалежності в смт.Печеніжин з другорядної дороги,порушуючи правила дорожнього руху, не надав переваги в русі водію автомобіля НОМЕР_1, яким керував позивач, внаслідок чого допустив зіткнення.

По даному факту було складено протокол про адміністративне правопорушення і згідно постанови Коломийського міськрайонного суду від 26 липня 2017 року відповідача ОСОБА_3 було притягнуто до адміністративної відповідальності за ст.124 КУпАП, визнано винним, однак в зв’язку з закінченням строків притягнення до адміністративної відповідальності провадження у справі було закрито. Постановою Апеляційного суду Івано-Франківської області від 11.09.2017 року дана постанова була залишена в силі і набрала законної сили.

Внаслідок вищевказаної події позивачу була завдана шкода, яка згідно висновку звіту з оцінки матеріального збитку № КТ-15112015/01 (а.с.18) легкового автомобіля Мазда СХ7 , яка ,на думку позивача, становить 576740,39 грн. Крім цього внаслідок дорожньо-транспортної пригоди, позивач певний час лікувався ,а саме з 11 листопада 2015 року по 20 листопада 2015 року в Коломийській ЦРЛ з діагнозом закрита черепно-мозкова травма, забій головного мозку легкого ступеня,перелом кісток носа,викривлення носової перегородки з порушенням носового дихання (а.с.13).На дане лікування йому було прописано кетарол,магнезія,луцетам та гідазепам, однак доказів вартості проведеного лікування в Коломийській ЦРЛ позивач суду не надав.

У відповідності до довідки ТОВ «Центр пластичної хірургії «АРС», на відновлення функцій носового дихання і оперативне втручання позивачу слід витратити 324000 грн.(а.с.15), однак як встановлено в судовому засіданні позивач жодних оперативних втручань на час слухання не проводив, відповідно вищезгаданих коштів не сплачував, відповідно не поніс жодних збитків чи витрат, а відповідно ці кошти не можуть бути відшкодовані.

У відповідності до довідки Медичного центру «КВК» вартість надання стоматологічних послуг по відновленню функцій естетики в фронтальній ділянці щелепи становить 293000 грн. (а.с.14),однак як встановлено в судовому засіданні позивач по цій довідці жодних оперативних втручань не здійснював на час слухання, вищезгаданих коштів теж не сплачував, відповідно не поніс жодних збитків чи витрат.

Позивачем надано калькуляцію медичних послуг та квитанцію про сплату 964 грн. за надання медичних послуг (а.с.16,17),однак як встановлено в судовому засіданні консультативне заключення, калькуляція та оплата за консультацію виписані і проводились зовсім іншою особою ОСОБА_8, відповідно відшкодуванню підлягати не можуть, оскільки стосуються зовсім іншої людини.

Крім цього, позивач підписав договір на представлення його інтересів в суді на суму 306000 грн.і вважає,що ці кошти слід стягнути з відповідача. Відповідно до ст. 84 ЦПК України витрати, пов’язані з оплатою правової допомоги адвоката або іншого фахівця в галузі права, несуть сторони, крім випадків надання безоплатної правової допомоги. Витрати на правову допомогу - це витрати сторін та третіх осіб, які вони несуть у зв’язку із оплатою допомоги адвоката або іншого фахівця у галузі права, котрі беруть участь у справі. Крім цього, як зазначив в суді представник позивача, жодних коштів від позивача за представлення інтересів він не отримав. Відповідно, дані кошти стягненню не підлягають.

Що стосується вартості проведення оцінки пошкодженого автомобіля ,вартість якої становить 3000 грн. (а.с.47), то така оцінка була проведена в установленому законом порядку, рахунок-фактура є оплаченою і відповідно підлягає до відшкодування.

Як стверджує представник позивача, внаслідок аварії було пошкоджено речі ,які знаходились в автомобілі,а саме мобільний телефон Iphone 6 та ноутбук Dell, загальна вартість яких становила 45700 грн., що підтверджується видатковою накладною та акту технічного стану (а.с.48-50),відповідно вартість кожного гаджету є 17 200 грн. та 28500 грн. Як вбачається з допиту свідків ОСОБА_7 та ОСОБА_6, і мобільний телефон і ноутбук належали позивачу, і під час аварії знаходились в автомобілі, внаслідок аварії були пошкоджені, відповідно їх вартість підлягає до відшкодування.

Крім цього, пошкоджений автомобіль знаходився на стоянці для зберігання, вартість якого становить 33700 грн.,що підтверджується договором відповідального зберігання від 26.10.2015 року та акту приймання та передачі майна від 26.10.2015 року (а.с.51-53). Щодо листа розрахунку,то суд зазначає,що в листі є технічна помилка – вказано,що автомобіль передано 26.10.2017 року,а згідно акту приймання-передачі від 26.10.2015 року,автомобіль було передано на зберігання саме 26.10.2015 року.

У відповідності до ст.1166 ЦК України майнова шкода,завдана неправомірними діями чи бездіяльністю особистим немайновим правам фізичної або юридичної особи, а також шкода,завдана майну фізичної або юридичної особи, відшкодовується в повному обсязі особою, яка її завдала. Шкода може полягати в знищенні або пошкодженні наявного майна потерпілої сторони, а також в додаткових витратах для відновлення цього майна. Згідно із ст.1167 ЦК України моральна шкода, завдана фізичній особі неправомірними діями чи бездіяльністю відшкодовується особою, яка її завдала,за наявності її вини.

За таких обставин, суд приходить до висновку,що вартість збереження пошкодженого автомобіля на стоянці ,як вбачається з змісту ст.1166 ЦК України, не є шкодою,яка полягає у знищенні або пошкодженні майна, відповідно не може бути відшкодована.

Згідно ст.22 ЦК України особа,якій завдано збитків у результаті порушення її цивільного права, має право на їх відшкодування. Збитками є витрати, які особа зробила для відновлення свого порушеного права, при чому збитки відшкодовуються в повному обсязі.

Згідно п.2 Постанови Пленуму Верховного Суду України «Про практику розгляду судами цивільних справ за позовами про відшкодування шкоди» від 27.03.1992 року №6 (з змінами ) зазначено,що розглядаючи позови про відшкодування шкоди,суди повинні мати на увазі,що шкода,заподіяна особі і майну громадянина,підлягає відшкодуванню в повному обсязі особою,яка її заподіяла,за умови,що дїї останньої були неправомірними,між ними і шкодою є безпосередній причинний зв’язок та є вина зазначеної особи.

У відповідності до Наказу Міністерства юстиції України та Фонду Державного Майна України «Про затвердження Методики товарознавчої експертизи та оцінки дорожніх транспортних засобів» (Методика, п.1.6) від 24.11.2003 N 142/5/2092, – відновлювальний ремонт – це ремонт з відновленням пошкоджених чи розкомплектованих складових дорожнього транспортного засобу. Таким чином, відновлювальний ремонт це є ремонтні роботи в які входять усунення пошкоджень транспортного засобу, які отримав даний транспортний засіб під час ДТП. Під шкодою, що має бути відшкодована, розуміються знешкодження або зменшення блага потерпілого внаслідок порушення його матеріальних прав або приниження нематеріальних благ (життя, здоров’я тощо).

Як вбачається з представленого позивачем звіту оцінки матеріального збитку № КТ-15112015/01 (а.с.18), вартість матеріального збитку автомобіля позивача становить 327579 гривень (а.с.29-30),а з відновлювальним ремонтом становить 576740,39 грн. (а.с.36). Заперечення представника відповідача про те, що розрахунки, які додані до висновку роздруковані 16 листопада 2015 року, а сам висновок складений 15 листопада 2015 року, судом до уваги не беруться. Так, як вбачається з рахунків (а.с.32-36), вони були складені 11 листопада 2015 року, тобто до того як був складений висновок, роздруковані 16 листопада 2016 року як додатки до висновку, що не суперечить правилам діловодства та в цілому висновку.

За загальним правилом, встановленим ч. 2 ст. 1187 ЦК України, шкода, завдана джерелом підвищеної небезпеки, відшкодовується особою, яка на відповідній правовій підставі (право власності, інше речове право, договір підряду, оренди тощо) володіє транспортним засобом, механізмом, іншим об’єктом, використання, зберігання або утримання якого створює підвищену небезпеку.

Позивачу, окрім матеріальних збитків, заподіяно моральну шкоду, дана ситуація спричинила у нього виникнення пригніченого стану та призвело до розладу стосунків у його родині. Позивач певний час лікувався ,на цей час він був позбавлений нормальних життєвих зв’язків. Так само,певний період позивач не міг займатись роботою, оскільки проходив реабілітаційний період після операцій. В зв’язку з цим у позивача були порушені певні життєві плани. Крім цього, внаслідок винних дій відповідача, позивач позбавлений транспорту, як засобу пересування, що утруднює його повсякденне життя. Відповідно в цій частині позовні вимоги підлягають до часткового задоволення.

Відповідно до ст.81 ЦПК України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом. Доказування не може ґрунтуватися на припущеннях. Суд не може збирати докази, що стосуються предмета спору, з власної ініціативи, крім витребування доказів судом у випадку, коли він має сумніви у добросовісному здійсненні учасниками справи їхніх процесуальних прав або виконанні обов’язків щодо доказів, а також інших випадків, передбачених цим Кодексом.

Згідно з ст. 82 ЦПК України обставини, які визнаються учасниками справи, не підлягають доказуванню, якщо суд не має обґрунтованого сумніву щодо достовірності цих обставин або добровільності їх визнання. Обставини, які визнаються учасниками справи, зазначаються в заявах по суті справи, поясненнях учасників справи, їхніх представників. Обставини, встановлені рішенням суду у господарській, цивільній або адміністративній справі, що набрало законної сили, не доказуються при розгляді іншої справи, у якій беруть участь ті самі особи або особа, щодо якої встановлено ці обставини, якщо інше не встановлено законом.

Відповідно до ст. 76 ЦПК України доказами є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інших обставин, які мають значення для вирішення справи.

Отже, якщо позивач для підтвердження розміру шкоди надав висновок спеціаліста, а відповідач, заперечуючи проти цього розміру, після виконання судом вимог ст.ст.76-81 ЦПК України не надає ніяких доказів на підтвердження своїх заперечень, суд відповідно до вимог ст.ст. 263-268 ЦПК України ухвалює рішення на підставі наявних у справі доказів.

Постановою Судової палати в цивільних справах ВСУ від 14 вересня 2016 року №6-725цс16 зазначено, щоправо потерпілого на відшкодування шкоди її заподіювачем є абсолютним і суд не вправі відмовити в такому позові з тих підстав, що цивільно-правова відповідальність заподіювача шкоди застрахована. У разі задоволення такого позову заподіювач шкоди не позбавлений можливості пред’явити майнові вимоги до страхової компанії, з якою ним укладено договір обов’язкового страхування цивільно-правової відповідальності.

До аналогічного висновку дійшов Верховний Суд України на засіданні Судової палати у цивільних справах 20 січня 2016 року, розглянувши справу № 6 - 2808 цс 15, предметом якої був спір про відшкодування шкоди.

Оскільки ДТП породжує деліктне зобов’язання, потерпілий в якому може вимагати відшкодування шкоди від особи, яка її завдала, та договірне зобов’язання згідно з договором обов’язкового страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів, у якому потерпілий також має право вимоги до страхової компанії про виплату страхового відшкодування.

Відповідно до правового висновку ВСУ, висловленого у постанові від 29 червня 2016 року № 6-192цс16, потерпілому як кредитору належить право вимоги в обох видах зобов’язань – деліктному та договірному. Він вільно, на власний розсуд обирає спосіб здійснення свого права шляхом звернення вимоги виключно до особи, яка завдала шкоди, про відшкодування цієї шкоди, або шляхом звернення до страховика, у якого особа, яка завдала шкоди, застрахувала свою цивільно-правову відповідальність, із вимогою про виплату страхового відшкодування, або шляхом звернення до страховика та в подальшому до особи, яка завдала шкоди, за наявності передбачених статтею 1194 ЦК України підстав. ВСУ визнав вірним висновок суду першої інстанції, що особа звернулась до суду в межах строку позовної давності, оскільки набула реальну можливість захистити своє право в судовому порядку, коли її очікуване право на задоволення своїх вимог про відшкодування майнової шкоди, завданої внаслідок ДТП, було порушене. ВСУ зазначив, що право особи на звернення до суду з вимогою про захист свого цивільного права виникає (та відповідно перебіг позовної давності починається) з моменту, коли право цієї особи порушене (особа довідалася про порушення свого права), тобто з моменту відмови страховика у виплаті страхового відшкодування.

У правовому висновку ВСУ у постанові від 11 жовтня 2017 року № 6-1365цс17 ВСУ вказав, що позивач дізнався про порушення свого права та про особу, яка його порушила (водія, що спричинив ДТП), тобто в день скоєння ДТП, внаслідок якої пошкоджено автомобіль, і саме із цього часу у позивача виникло право вимоги до безпосереднього заподіювача шкоди. Слід зазначити, що у цій справі позивач звертався до суду з позовом до страхової компанії та до водія, який спричинив ДТП, та просив стягнути страхове відшкодування та відшкодування майнової та моральної шкоди, а винуватець ДТП заявляв про застосування позовної давності.

ВСУ, зазначено, що при зверненні з вимогою до страхової компанії, перебіг позовної давності для такої вимоги починається з моменту, коли страхова компанія порушила свій обов’язок за договором, а при зверненні з вимогою про відшкодування шкоди до безпосереднього заподіювача шкоди, перебіг позовної давності для вимоги потерпілого починається з дня скоєння ДТП.

Трирічний строк діє після порушення суб’єктивного матеріального цивільного права (регулятивного), тобто після виникнення права на захист. Такий висновок зробив ВСУ в постанові №753/2541/16-ц.

Згідно правового висновку Верховного Суду України по справі №6-954цс16, відповідно до частин першої та другої статті 509 ЦК України зобов’язанням є правовідношення, в якому одна сторона (боржник) зобов’язана вчинити на користь другої сторони (кредитора) певну дію (передати майно, виконати роботу, надати послугу, сплатити гроші тощо) або утриматися від певної дії, а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обов’язку. Зобов'язання виникають з підстав, встановлених статтею 11 цього Кодексу.

За статтею 1187 ЦК України джерелом підвищеної небезпеки є діяльність, пов’язана з використанням, зберіганням або утриманням транспортних засобів, механізмів та обладнання, використанням, зберіганням хімічних, радіоактивних, вибухо- і вогненебезпечних та інших речовин, утриманням диких звірів, службових собак та собак бійцівських порід тощо, що створює підвищену небезпеку для особи, яка цю діяльність здійснює, та інших осіб. Шкода, завдана джерелом підвищеної небезпеки, відшкодовується особою, яка на відповідній правовій підставі (право власності, інше речове право, договір підряду, оренди тощо) володіє транспортним засобом, механізмом, іншим об’єктом, використання, зберігання або утримання якого створює підвищену небезпеку.

Шкода, завдана внаслідок взаємодії кількох джерел підвищеної небезпеки, відшкодовується на загальних підставах, зокрема, шкода, завдана одній особі з вини іншої особи, відшкодовується винною особою (пункт 1 частини першої статті 1188 ЦК України).

Згідно зі статтею 1192 ЦК України, з урахуванням обставин справи, суд за вибором потерпілого може зобов’язати особу, яка завдала шкоди майну, відшкодувати її в натурі (передати річ того ж роду і такої ж якості, полагодити пошкоджену річ тощо) або відшкодувати завдані збитки у повному обсязі.

Розмір збитків, що підлягають відшкодуванню потерпілому, визначається відповідно до реальної вартості втраченого майна на момент розгляду справи або виконання робіт, необхідних для відновлення пошкодженої речі.

З огляду на зазначені положення ЦК України, факт завдання шкоди майну потерпілого джерелом підвищеної небезпеки, якщо ця особа (потерпілий) не перебуває в договірних правовідносинах з особою, яка завдала шкоди, та/або якщо завдання такого роду шкоди не пов’язане з виконанням цими особами обов’язків за договором, породжує виникнення позадоговірного, деліктного зобов’язання.

Воно виникає з факту завдання шкоди й припиняється належним виконанням у момент відшкодування потерпілому шкоди в повному обсязі особою, яка її завдала. Сторонами деліктного зобов’язання класично виступають потерпілий (кредитор) і особа, яка завдала шкоди (боржник).

За загальним правилом відповідальність за шкоду несе боржник – особа, яка завдала шкоди. Якщо шкода завдана джерелом підвищеної небезпеки (зокрема, діяльністю щодо використання, зберігання та утримання транспортного засобу), така шкода відшкодовується володільцем джерела підвищеної небезпеки – особою, яка на відповідній правовій підставі (право власності, інше речове право, договір підряду, оренди тощо) володіє транспортним засобом (частина друга статті 1187 ЦК України).

Згідно зі статтею 6 Закону № 1961-IV страховим випадком є ДТП, що сталася за участю забезпеченого транспортного засобу, внаслідок якої настає цивільно-правова відповідальність особи, відповідальність якої застрахована, за шкоду, заподіяну життю, здоров’ю та/або майну потерпілого.

За змістом Закону № 1961-IV (статті 9, 22–31, 35, 36) настання страхового випадку (скоєння ДТП) є підставою для здійснення страховиком виплати страхового відшкодування потерпілому відповідно до умов договору страхування та в межах страхової суми. Страховим відшкодуванням у цих межах покривається оцінена шкода, заподіяна внаслідок ДТП життю, здоров’ю, майну третьої особи, в тому числі й шкода, пов’язана зі смертю потерпілого. Для отримання страхового відшкодування потерпілий чи інша особа, яка має право на його отримання, подає страховику заяву про страхове відшкодування. Таке відшкодування повинне відповідати розміру оціненої шкоди, але якщо розмір заподіяної шкоди перевищує страхову суму, розмір страхової виплати за таку шкоду обмежується зазначеною страховою сумою.

Завдання потерпілому внаслідок ДТП шкоди особою, цивільна відповідальність якої застрахована, породжує деліктне зобов’язання, в якому право потерпілого (кредитора) вимагати відшкодування завданої шкоди в повному обсязі кореспондується з відповідним обов’язком боржника (особи, яка завдала шкоди). Водночас така ДТП слугує підставою для виникнення договірного зобов’язання згідно з договором обов’язкового страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів, в якому потерпілий так само має право вимоги до боржника – в договірному зобов’язанні ним є страховик.

Разом з тим зазначені зобов’язання не виключають одне одного. Деліктне зобов’язання – первісне, основне зобов’язання, в якому діє загальний принцип відшкодування шкоди в повному обсязі, підставою його виникнення є завдання шкоди. Натомість страхове відшкодування – виплата, яка здійснюється страховиком відповідно до умов договору, виключно в межах страхової суми та в разі, якщо подія, внаслідок якої завдано шкоди, буде кваліфікована як страховий випадок.

Неодержання потерпілим страхового відшкодування за договором (або його одержання, якщо страхового відшкодування недостатньо для повного покриття шкоди) не обов’язково припиняє деліктне зобов’язання, й особа, яка завдала шкоди, залишається зобов’язаною.

При цьому потерпілий не є стороною договору страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів, але наділяється правами за договором: на його, третьої особи, користь страховик зобов’язаний виконати обов’язок зі здійснення страхового відшкодування.

Особа здійснює свої права вільно, на власний розсуд (частина перша статті 12 ЦК України). Особа не може бути примушена до дій, вчинення яких не є обов’язковим для неї (частина друга статті 14 цього Кодексу). Відповідно до статті 511 ЦК України зобов’язання не створює обов’язку для третьої особи. У випадках, встановлених договором, зобов’язання може породжувати для третьої особи права щодо боржника та (або) кредитора.

Згідно із частинами першою та четвертою статті 636 ЦК України договором на користь третьої особи є договір, в якому боржник зобов’язаний виконати свій обов’язок на користь третьої особи, яка встановлена або не встановлена в договорі. Якщо третя особа відмовилася від права, наданого їй на підставі договору, сторона, яка уклала договір на користь третьої особи, може сама скористатися цим правом, якщо інше не випливає із суті договору.

З огляду на зазначене право потерпілого на відшкодування шкоди за рахунок особи, яка завдала шкоди, є абсолютним і не може бути припинене чи обмежене договором, стороною якого потерпілий не був, хоч цей договір і укладений на користь третіх осіб. Закон надає потерпілому право одержати страхове відшкодування, але не зобов’язує одержувати його. При цьому відмова потерпілого від права на одержання страхового відшкодування за договором не припиняє його права на відшкодування шкоди в деліктному зобов’язанні.

Таким чином, потерпілому як кредитору належить право вимоги в обох видах зобов’язань – деліктному та договірному. Він вільно, на власний розсуд обирає спосіб здійснення свого права: а) шляхом звернення вимоги виключно до особи, яка завдала шкоди, про відшкодування цієї шкоди; б) шляхом звернення до страховика, у якого особа, яка завдала шкоди, застрахувала свою цивільну відповідальність, із вимогою про виплату страхового відшкодування; в) шляхом звернення до страховика та в подальшому до особи, яка завдала шкоди, за наявності передбачених статтею 1192 ЦК України підстав.

Потерпілий має право відмовитись від свого права вимоги до страховика та одержати повне відшкодування шкоди від особи, яка її завдала, в межах деліктного зобов’язання незалежно від того, чи застрахована цивільно-правова відповідальність особи, яка завдала шкоди. У такому випадку особа, яка завдала шкоди і цивільно-правова відповідальність якої застрахована, після задоволення вимоги потерпілого не позбавлена права захистити свій майновий інтерес за договором страхування та звернутися до свого страховика за договором з відповідною вимогою про відшкодування коштів, виплачених потерпілому, в розмірах та обсязі згідно з обов’язками страховика як сторони договору обов’язкового страхування цивільно-правової відповідальності.

Якщо потерпілий звернувся до страховика та одержав страхове відшкодування в розмірі, який у повному обсязі відшкодовує завдану шкоду, деліктне зобов’язання між потерпілим і особою, яка завдала шкоди, припиняється згідно зі статтею 599 ЦК України виконанням, проведеним належним чином.

У справі, яка переглядається, установивши, що позивач звернувся до суду з позовом до особи, яка завдала шкоди, й просив стягнути з відповідача грошові кошти на відшкодування шкоди, завданої ДТП, суди не забезпечили реалізації абсолютного права позивача на відшкодування цієї шкоди безпосередньо особою, яка завдала шкоди, – відповідачем, на підставах, передбачених законом (статтею 1192 ЦК України).

Право потерпілого на відшкодування шкоди є абсолютним і за вибором потерпілого вимога про її відшкодування може бути пред'явлена безпосередньо до винного, навіть якщо його відповідальність застрахована визначено Верховним Судом по справі № 344/10730/15-ц, провадження № 61-5079 св 18 від 14.02.2018р.).

У відповідності до ст.411 ч.5 ЦПК України в ред.2017 р. висновки суду касаційної інстанції є обов’язковими для суду першої чи апеляційної інстанції під час нового розгляду справи.

За таких обставин суд приходить до висновку про часткову обгрунтованість позовних вимог і необхідність їх часткового задоволення.

На підставі ст.ст.1166,1167,1187,1192,1194 ЦК України, та керуючись ст.ст. 76-81,239,263,264,265,268,354,411 ЦПК України, Постанови Пленуму Верховного Суду України «Про практику розгляду судами цивільних справ за позовами про відшкодування шкоди» від 27.03.1992 року №6 та правовими висновками ВСУ від 14 вересня 2016 року №6-725цс16 ,від20 січня 2016 року, № 6 - 2808 цс 15, від 29 червня 2016 року № 6-192цс16, від 11 жовтня 2017 року № 6-1365цс17, №6-954цс16,від 14.02.2018 року №61-5079 св 18, суд, -

ВИРІШИВ:

Позов задовольнити частково.

Стягнути з ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_1, жителя ІНФОРМАЦІЯ_2, і.номер НОМЕР_2, на користь ОСОБА_1 – матеріальну шкоду в розмірі 645440,39 грн. , де 576740,39 грн. це вартість збитку з відновлювальним ремонтом автомобіля позивача, 17200 грн. вартість пошкодженого телефону, 28500 грн. вартість пошкодженого ноутбука, 3000 грн. вартість за проведення оцінки автомобіля, 20 000 грн. моральна шкода, в решті позовних вимог відмовити.

Стягнути з ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_1 і жителя ІНФОРМАЦІЯ_2, і.номер НОМЕР_2, на користь Державної судової адміністрації України, 01601, м. Київ, вул. Липська, 18/5, код ЄДРПОУ 26255795, (отримувач коштів ГУК у м. Києві/м. Києв/ 22030106; код за ЄДРПОУ 37993783; банк отримувач Головне управління Державної казначейської служби України у м. Києві, код банку отримувача 820019, рахунок отримувача 31215256700001, код класифікації доходів бюджету 22030106)9681,60 грн. судового збору.

Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку на подання апеляційної скарги.

Апеляційна скарга на рішення суду до Апеляційного суду Івано-Франківської області може бути подана протягом тридцяти днів, з дня проголошення рішення.

Повний текст рішення виготовлено 31 травня 2018 року.

Суддя Веселов В. М.