Постанова № 74361911, 29.05.2018, Апеляційний суд Житомирської області

УКРАЇНА

Апеляційний суд Житомирської області

Справа №295/6827/16-ц Головуючий у 1-й інст. Чішман Л. М.

Категорія 19 Доповідач Павицька Т. М.

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

29 травня 2018 року

Апеляційний суд Житомирської області у складі:

головуючого Павицької Т.М.,

суддів Миніч Т.І., Трояновської Г.С.,

секретаря Кучерявого О.В.

розглянувши у відкритому судовому засіданні в м. Житомирі цивільну справу № 295/6827/16-ц за позовом підприємства Коростишівської райспоживспілки «Кооперативний ринок» до ОСОБА_1, третя особа – Коростишівська міська рада про стягнення неустойки, за апеляційною скаргою ОСОБА_1 на рішення Богунського районного суду м. Житомира від 03 квітня 2018 року, ухвалене під головуванням судді Чішман Л.М. в м. Житомир

в с т а н о в и в :

У травні 2016 року підприємство Коростишівської райспоживспілки «Кооперативний ринок» звернулося до суду із даним позовом, мотивуючи його тим, що 31.12.2013 між підприємством Коростишівської райспоживспілки «Кооперативний ринок» (орендодавець) та фізичною особою – підприємцем ОСОБА_1 (орендар) було укладено договір оренди № 134. Відповідно до умов вказаного договору, предметом договору є торгові майданчики № 18 та №25, площею по 6,75 кв.м. кожний. Договір було укладено строком на 1 рік. Згідно п.3.1. договору, сторони погодили, що орендна плата складає 364,50 грн за кожний торговий майданчик та вноситься на розрахунковий рахунок до 10 числа місяця. Позивач зазначав, що виконав умови договору, проте ОСОБА_1 в порушення умов договору 31.12.2014 року не звільнив надані йому торгові площі та в повному обсязі не сплатив орендну плату. На підставі зазначеного та з урахуванням уточнених позовних вимог від 30.03.2018 підприємство Коростишівської райспоживспілки «Кооперативний ринок» просило стягнути із відповідача неустойку за несвоєчасне повернення майна, яка станом на 01.04.2018 становить - 56862 грн.

Рішенням Богунського районного суду м. Житомира від 03 квітня 2018 року позов підприємства Коростишівської райспоживспілки «Кооперативний ринок» задоволено. Стягнуто із ОСОБА_1 на користь підприємства Коростишівської райспоживспілки «Кооперативний ринок» 56862 грн неустойки за договором оренди №134 та 1600 грн судових витрат.

В апеляційній скарзі ОСОБА_1 просить скасувати рішення суду першої інстанції та ухвалити нове про відмову у задоволенні позову. На обґрунтування доводів апеляційної скарги посилається на те, що оскаржуване рішення є незаконним, необґрунтованим та таким, що ухвалене з неправильним застосуванням норм матеріального та процесуального права. ОСОБА_1 зазначає, що підприємство Коростишівської райспоживспілки «Кооперативний ринок» не виразило свого заперечення проти продовження користування орендованим майном у встановлений договором спосіб та не заперечило проти користування ним, відтак строк дії договору був автоматично продовжений на 2015, 2016, 2017 роки на підставі імперативних положень ст. 764 ЦК України.

Перевіривши законність та обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів апеляційної скарги, апеляційний суд вважає, що апеляційна скарга не підлягає задоволенню з таких підстав.

Згідно із ч.1 ст.626 ЦК України договором є домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав і обов'язків.

Сторони є вільними в укладенні договору, виборі контрагента та визначенні умов договору з урахуванням вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, звичаїв ділового обороту, вимог розумності та справедливості (ч.1 ст.627 ЦК України).

За правилами ч.1 ст.631 ЦК України строком договору є час, протягом якого сторони можуть здійснити свої права і виконувати свої обов’язки відповідно до договору.

Відповідно до ст.762 ЦК України за договором найму (оренди) наймодавець передає або зобов’язується передати наймачеві майно у користування за плату на певний строк.

Судом першої інстанції встановлено, що 31.12.2013 між підприємством Коростишівської райспоживспілки «Кооперативний ринок» (орендодавець) та фізичною особою – підприємцем (на час укладення договору) ОСОБА_1 (орендар) було укладено договір оренди № 134.

20 квітня 2015 року здійснено державну реєстрацію припинення підприємницької діяльності фізичної особи-підприємця ОСОБА_1

Згідно п.1.1 вказаного договору оренди, предметом договору були торгівельні майданчики №18 та №25, загальною площею 6,75 кв.м. кожний (об’єкт оренди).

Орендна плата, згідно п.3.1 договору № 134 складає 364 грн 50 коп. за кожний майданчик на місяць та вноситься на розрахунковий рахунок або в касу орендодавця до 10 числа місяця, за який проводиться оплата.

Відповідно до п.2.1 орендар набуває права користування об’єктом оренди з дати початку дії Договору відповідно до п.6. Сторони приступили до виконання зобов’язань.

Відповідно п. 4.3.3 договору, орендар зобов’язаний своєчасно і в повному обсязі сплачувати орендну плату.

Пунктом 6.1 договору визначено, що договір укладено на один рік, і діє з 01.01.2014 по 31.12.2014 включно.

В порушення зобов’язань, відповідач не в повному обсязі сплачував орендну плату за грудень 2014 року, на пропозицію укласти договір на 2015 рік відповіді не надав, по закінченню строку дії договору торгових майданчиків №18 та №25 не звільнив, тому орендодавець направив претензію орендарю №50 від 20.01.2015, в якій повідомив останнього, що договір №134 закінчився 31.12.2014 та роз’яснив право підприємства нараховувати неустойку за користування торговими майданчиками у розмірі подвійної плати за час прострочення.

Таким чином, направивши претензію відповідачу у строк, встановлений ст.764 ЦК України, позивач заперечував проти дій відповідача щодо користування спірними об’єктами оренди.

Факт отримання ОСОБА_1 претензії від 20 січня 2015 року підтверджується рекомендованим повідомленням про вручення поштового відправлення. Відповідач отримав поштове відправлення 11 лютого 2015 року.

В апеляційній інстанції оглянуто оригінали претензії від 20.01.2015, опису вкладення до цінного листа, рекомендованого повідомлення про вручення поштового відправлення та встановлено їх відповідність копіям, які знаходяться на а.с.22.

На вимогу п.7.4 договору оренди позивач направив ОСОБА_1 претензію 20.01.2015 року рекомендованою поштою.

Пункт 6.3 вказаного договору передбачає, що якщо орендар має намір укласти договір на наступний рік, він зобов’язаний не пізніше ніж за один місяць до закінчення терміну дії цього договору подати орендодавцю письмову заяву з додаванням копій правовстановлюючих документів. За умови відсутності в орендодавця заперечень договір може бути пролонгований на такий же термін. В іншому випадку договір припиняє дію відповідно до п. 6.1.

Таким чином, п.6.3 договору оренди передбачено певну процедуру укладення договору на новий строк, а саме шляхом подачі орендарем не пізніше ніж за один місяць до закінчення терміну договору орендодавцю письмової заяви, а у випадку невиконання такої умови договір припиняє свою дію.

Матеріали справи не містять доказів того, що ОСОБА_1 за місяць до закінчення терміну договору оренди, а саме з грудня 2014 року звертався до відповідача із заявою про укладення договору на наступний рік.

З врахуванням наведених вимог закону та обставин справи суд першої інстанції дійшов правильного висновку, що строк дії договору оренди припинився - 31.12.2014 відповідно до п.6.1 договору оренди.

Згідно п.4.3.8 договору у разі припинення або розірвання договору оренди орендар зобов’язаний у 7-денний термін звільнити об’єкт оренди та повернути його орендодавцеві.

Відповідач після припинення дії договору не звільнив торгові майданчики №18 та №25 та продовжував їх використовувати у своїй господарській діяльності, а тому орендодавцем була нарахована неустойка.

Так, в апеляційній інстанції представник позивача пояснив, що незважаючи на припинення договору оренди, відповідач до теперішнього часу користується спірними об’єктами, здійснює торгівельну діяльність.

Факт користування ОСОБА_1 спірними об’єктами протягом 2015-2016 років підтвердив в апеляційній інстанції представник відповідача - ОСОБА_2

Згідно наданого позивачем розрахунку під час збільшення позовних вимог від 30.03.2018 №108, розмір неустойка за період з 01.01.2015 по 01.04.2018 складає 56862 грн 00 коп.

За правилами ст. 785 ЦК України у разі припинення договору найму наймач зобов'язаний негайно повернути наймодавцеві річ у стані, в якому вона була одержана, з урахуванням нормального зносу, або у стані, який було обумовлено в договорі.

При цьому, згідно з частиною другою цієї ж статті якщо наймач не виконує обов'язку щодо повернення речі, наймодавець має право вимагати від наймача сплати неустойки у розмірі подвійної плати за користування річчю за час прострочення

Відповідно до п.5.4. постанови пленуму Вищого господарського суду України від 29.05.2013 № 12 «Про деякі питання практики застосування законодавства про оренду (найм) майна» застосовуючи приписи статті 785 ЦК України у розгляді справ зі спорів про стягнення неустойки за прострочення виконання зобов'язань з повернення об'єкта оренди, судам слід звертати увагу на те, що неустойка, стягнення якої передбачено частиною другою статті 785 ЦК України, є самостійною майновою відповідальністю у сфері орендних правовідносин і визначається як подвійна плата за користування річчю за час прострочення. Ця неустойка не може бути ототожнена з неустойкою (штрафом, пенею), передбаченою пунктом 1 частини другої статті 258 ЦК України, оскільки, на відміну від приписів статті 549 ЦК України, її обчислення не здійснюється у відсотках від суми невиконання або неналежного виконання зобов'язання (штраф), а також у відсотках від суми несвоєчасно виконаного грошового зобов'язання за кожен день прострочення виконання (пеня).

Встановивши, що ОСОБА_1 не дотримався вимог п.6.3 договору оренди щодо укладення договору на новий строк, оскільки він у встановлений строк не надіслав орендодавцю заяву про свій намір укласти договір на новий строк, після припинення договору оренди не виконав вимоги п. 4.3.8, а позивач заперечував проти дій відповідача щодо користування спірними об’єктами після припинення договору оренди, тому суд першої інстанції дійшов обґрунтованого висновку про застосування наслідків, передбачених ч.2 ст.785 ЦК України та стягнення з позивача на користь відповідача неустойку в сумі 56862 грн за період з 01.01.2015 по 01.04.2018 року.

Доводи відповідача про те, що відповідно до вимог ст.764 ЦК України та п.4.2.5 договору оренди, строк дії договору продовжився на 2015-2017 роки є безпідставними.

Згідно ст.764 ЦК України якщо наймач продовжує користуватися майном після закінчення строку договору найму, то, за відсутності заперечень наймодавця протягом одного місяця, договір вважається поновленим на строк, який був раніше встановлений договором.

Із змісту претензії від 20 січня 2015 року вбачається, що підприємство Коростишівської райспоживспілки «Кооперативний ринок» повідомило відповідача, що договір оренди №134 закінчився 31 грудня 2014 року, він зобов'язаний негайно звільнити торгівельні майданчики №18, №25, оскільки протизаконно користується власністю ринку без договору оренди на 2015 рік.

Крім того, за п. 4.3.8 договору оренди на орендаря покладався обов'язок у разі припинення або розірвання договору у 7-ми денний термін звільнити об'єкт оренди та повернути його орендодавцеві у стані не гіршому, ніж на момент передачі в оренду.

Таким чином, суд першої інстанції правомірно не застосував до спірних правовідносин ст.764 ЦК України.

Доводи апеляційної скарги не дають підстав для висновку про неправильне застосування судом першої інстанцій норм матеріального права та порушення норм процесуального права, яке призвело або могло призвести до неправильного вирішення справи, а лише зводяться до переоцінки доказів.

За таких обставин, відповідно до ст.375 ЦПК України апеляційну скаргу слід відхилити і залишити оскаржуване рішення суду першої інстанції без змін.

Керуючись статтями 268, 367, 368, 374, 375, 381-384 ЦПК України, апеляційний суд

п о с т а н о в и в :

Апеляційну скаргу ОСОБА_1 залишити без задоволення.

Рішення Богунського районного суду м. Житомира від 03 квітня 2018 року залишити без змін.

Постанова набирає законної сили з дня її прийняття та може бути оскаржена в касаційному порядку безпосередньо до Верховного Суду протягом тридцяти днів з дня складення повного судового рішення. Дата складення повного судового рішення 31 травня 2018 року.

Головуючий

Судді