Постанова № 74361875, 30.05.2018, Апеляційний суд Житомирської області

УКРАЇНА

Апеляційний суд Житомирської області

Справа №287/179/17-ц Головуючий у 1-й інст. Винар Л. В.

Категорія 44 Доповідач Трояновська Г. С.

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

30 травня 2018 року Апеляційний суд Житомирської області у складі:

головуючого – судді Трояновської Г.С.

суддів Павицької Т.М., Талько О.Б.

з участю секретаря судового засідання Кучерявого О.В.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі суду в м. Житомирі цивільну справу № 287/179/17 за позовом ОСОБА_1 до ОСОБА_2, треті особи – Управління економічного розвитку, інфраструктури, містобудування та з питань цивільного захисту Олевської районної державної адміністрації, Олевська об’єднана територіальна громада про усунення перешкод у здійсненні права користування будинком шляхом виселення з жилої площі особи, яка безпідставно вселилася та проживає в ній без надання іншого житла, знесення об’єктів самочинного будівництва, усунення перешкод в здійсненні права користування земельною ділянкою

за апеляційною скаргою ОСОБА_1 на рішення Олевського районного суду Житомирської області від 23 лютого 2018 року, ухваленого під головуванням судді Винар Л.В. у м. Олевську

в с т а н о в и в :

У травні 2017 року ОСОБА_1 звернулася до суду із зазначеним позовом, вимоги якого уточнювала та просила усунути перешкоди у користуванні житловим будинком № 59 по вул. Богдана Хмельницького в м. Олевську Житомирської області шляхом виселення ОСОБА_2 із родиною без надання іншого житлового приміщення; визнати незаконним самовільне будівництво та зобов’язати відповідача примусово знести самовільне будівництво, а саме: житлову прибудову розміром 8,0 х 3, 76, веранду розміром 3, 20 х 4, 0, та кухню розміром 4,67 х 2, 86 за вказаною вище адресою; усунути перешкоди у здійсненні права користування земельною ділянкою по вул. Богдана Хмельницького, 59 в м. Олевську із земель запасу міста-землі житлової та громадської забудови для будівництва та обслуговування житлового будинку, господарських будівель та споруд (присадибна ділянка) площею 0, 24 га, яка межує із спірним домоволодінням (а.с. 20-23). В обґрунтування вимог зазначила, що їй на праві власності належить будинок № 59 по вул. Богдана Хмельницького в м. Олевську Житомирської області. Станом на 02.05.2017 вона фактично володіє ? частинами цього будинку, оскільки в іншу ? частину будинку самовільно без жодних правових підстав вселився ОСОБА_2 із родиною, незаконно нею користується, здійснює самочинне будівництво, а також створює перешкоди у користуванні земельною ділянкою площею 0, 24 га, яка межує із її домоволодінням. Оскільки ОСОБА_2 в добровільному порядку не хоче звільняти зайняту ним 1/4 частину будинку № 59 по вул. Богдана Хмельницького в м. Олевську та прилеглу земельну ділянку, тому просила суд задовольнити її позовні вимоги.

Рішенням Олевського районного суду Житомирської області від 23 лютого 2018 року у задоволенні позову відмовлено.

Рішення суду мотивовано тим, що ОСОБА_2 є власником ? частини будинку № 59 по вул. Богдана Хмельницького в м. Олевську Житомирської області на підставі договору купівлі-продажу, та земельної ділянки, що підтверджується Державним актом на право власності на землю. Крім того, згідно рішення Коростенського міськсуду від 26.07.1990 за позивачкою визнано право на ? частини домоволодіння № 59 по вул. Богдана Хмельницького в м. Олевську Житомирської області, а тому підстав для задоволення позову немає.

В апеляційній скарзі ОСОБА_1, посилаючись на неправильне застосування судом норм матеріального та процесуального права, просить скасувати рішення суду першої інстанції та ухвалити нове рішення, яким задовольнити її позовні вимоги. Доводи апеляційної скарги аналогічні позовній заяві. Крім того зазначила, що посилання суду першої інстанції на рішення Коростенського міськсуду від 26.07.1990, яким за позивачкою визнано право на ? частини домоволодіння № 59 по вул. Богдана Хмельницького в м. Олевську Житомирської області є безпідставним, оскільки вказаним рішенням за нею визнано право власності на весь будинок. Також зазначає, що судом не взято до уваги, що за результатами позапланової перевірки Інспекцією державного архітерно-будівельного контролю у Житомирській області від 12.04.2013 щодо дотримання вимог законодавства у сфері містобудівної діяльності щодо виконання будівельних робіт з будівництва добудови до житлового будинку встановлено, що ОСОБА_2 в 2002 році самочинно без відповідного дозволу виконав будівельні роботи з реконструкції (добудови) житлового будинку по вул. Богдана Хмельницького в м. Олевськ Житомирської області, у зв’язку із чим його було притягнуто до адміністративної відповідальності. Крім того вказує, що судом безпідставно відмовлено у задоволенні вимоги про усунення перешкод у користуванні земельною ділянкою, оскільки вказана земельна ділянка була виділена ОСОБА_2 для будівництва і обслуговування житлового будинку, який належить їй (позивачці) на праві власності, і відповідач не має ніякого права користуватися нею.

Олевська міська рада Житомирської області направила відзив на апеляційну скаргу, в якому зазначила, що оскаржуване рішення є законним і обґрунтованим та підстав для його скасування немає. Зокрема вказує, що із рішення Народного суду м. Коростень від 26.07.1990 вбачається, що предметом спору між сторонами є ? частини будинку № 59 по вул. Богдана Хмельницького в м. Олевську Житомирської області. Зазначає, що відповідно до рішення виконавчого комітету Олевської селищної ради народних депутатів від 25.03.1986 №41 право власності на ? частину спірного будинку визнано за ОСОБА_3, яку він продав ОСОБА_2 за договором купівлі-продажу від 30.05.1986. Також земельна ділянка відповідачу була виділена для будівництва і обслуговування його частини будинку.

Перевіривши законність та обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах визначених ст. 367 ЦПК України, суд приходить до висновку, що апеляційна скарга не підлягає до задоволення з таких підстав.

Відповідно до ч. 1 ст. 316 ЦК України, право власності є право особи на річ (майно), яке вона здійснює відповідно до закону за своєю волею , незалежно від волі інших осіб.

Згідно ч. 1 ст. 317 ЦК України, власникові належать права володіння, користування та розпорядження своїм майном.

Відповідно до ч. ч. 1, 3 ст. 319 ЦК України власник володіє, користується, розпоряджається своїм майном на власний розсуд.

Усім власникам забезпечуються рівні умови здійснення своїх прав. Право власності є непорушним. Ніхто не може бути протиправно позбавлений цього права чи обмежений у його здійсненні (ч. 1 ст. 321 ЦК України). Власник майна має право вимагати усунення перешкод у здійсненні ним права користування та розпоряджання своїм майном (ч. 1 ст. 391 ЦК України).

Судом встановлено та вбачається із матеріалів справи, що із 1974 року ОСОБА_1 перебувала у зареєстрованому шлюбі із ОСОБА_4

Згідно нотаріально посвідченого договору купівлі-продажу від 3 червня 1976 року ОСОБА_5 продала, а ОСОБА_4 купив 62/100 частин житлового будинку з відповідною частиною надвірних будівель, що знаходиться в м. Олевську по вул. Б. Хмельницького,59 Житомирської області (а.с.152-153).

Рішенням виконавчого комітету Олевської селищної ради народних депутатів Житомирської області №41 від 25.03.1986 «Про зміну ідеальних частин між співвласниками на право власності на домоволодіння № 59 по вул. Б.Хмельницького у зв’язку із будівництвом жилої пристройки» оформлено право власності на ? ідеальних частини за ОСОБА_4 та на ? ідеальну частину за ОСОБА_6 (а.с. 67, 81).

В подальшому, згідно договору купівлі-продажу 30.05.1986 ОСОБА_6 продав свою ? частину спірного будинку із відповідною частиною будівель (сарай, огорожа, туалет), яка йому належала на підставі свідоцтва про право особистої власності, виданого відділом комунального господарства виконкому Олевської селищної ради від 26.03.1986 за № 550, кн.8, ОСОБА_2 Того ж дня право власності на придбану частину будинку зареєстровано за ОСОБА_2І (а.с. 93).

Рішенням Коростенського міськсуду від 26.07.1990 в рахунок поділу домоволодіння № 59 по вул. Богдана Хмельницького в м Олевську між ОСОБА_1 та ОСОБА_4, стягнуто із позивачки на користь відповідача грошову компенсацію в сумі 2500 рублів, а за ОСОБА_1 визнано право власності на зазначене домоволодіння (а.с. 78). Домоволодінням є 3/4 частини будинку №59 по вул. Б. Хмельницького в м. Олевську (а.с.68).

Реєстраційний напис на документі (рішенні суду) про право особистої власності свідчить про те, що 3/4 частини будинку №59 по вул. Богдана Хмельницького у м. Олевську зареєстровано в Коростенському бюро технічної інвентаризації про право особистої власності за ОСОБА_1та записано в реєстрову книгу 10.02.1994 за № 550 кн. 8 (а.с. 68 зворот).

Згідно довідки Коростенського МБТІ №117 від 20.12.2013 зазначено, що домовласниками домоволодіння № 59 по вул. Б.Хмельницького у м. Олевську є ОСОБА_2 – 1/4 частина домоволодіння, ОСОБА_1 – 3/4 частини домоволодіння (а.с. 63).

Встановивши такі обставини справи, суд першої інстанції дійшов обгрунтованого висновку, що сторони є співвласниками спірного будинку: ОСОБА_1 належить 3/4 частини будинку, ОСОБА_2 – 1/4 частина будинку.

Таким чином, доводи ОСОБА_1, що їй належить весь будинок № 59 по вул. Богдана Хмельницького в м. Олевську Житомирської області та про те, що відповідач безпідставно вселився в 1/4 частину спірного будинку, чим створює їй перешкоди у користуванні її майном, є безпідставними та спростовуються матеріалами справи.

Крім того, у своїй апеляційній скарзі ОСОБА_1 посилається, що Позаплановою перевіркою Інспекції державного архітерно-будівельного контролю у Житомирській області від 01.06.2013 щодо дотримання ОСОБА_2 вимог законодавства у сфері містобудівної діяльності, будівельних норм, державних стандартів встановлено факт самочинного будівництва на земельній ділянці, яка йому не належить, об’єктів нерухомості – житлової прибудови розмірами 8,00 х 3, 76 м, веранди розміром 3, 20 х 4, 76 м, кухня розмірами 4, 67 х 2, 86 м та притягнуто до адміністративної відповідальності та зобов’язано ОСОБА_2 добровільно демонтувати зазначені добудови. ОСОБА_1 зазначає, що вказані добудови створюють перешкоди у користуванні її будинком, а тому підлягають знесенню. Вказані доводи апеляційної скарги не заслуговують на увагу, виходячи із наступного.

Відповідно до ч. 1 ст. 376 ЦК України, житловий будинок, будівля, споруда, інше нерухоме майно вважаються самочинним будівництвом , якщо вони збудовані або будуються на земельній ділянці, що не була відведена для цієї мети , або без відповідного документа, який дає право виконувати будівельні роботи чи належно затвердженого проекту, або з істотним порушенням будівельних норм і правил.

Із матеріалів справи вбачається, що у 2002 році ОСОБА_2 самовільно здійснено прибудову до належної йому частини будинку розмірами 8,00 х 3, 76 м, побудовано веранду розміром 3, 20 х 4, 76 м та кухню розмірами 4, 67 х 2, 86 м, що підтверджується технічним паспортом на належну йому частину будинку.

У зв’язку із невиконанням ОСОБА_2 приписів Інспекції державного архітерно-будівельного контролю у Житомирській області від 12.04.2013 та від 01.06.2013 про усунення порушень вимог законодавства у сфері містобудівної діяльності , будівельних норм, державних стандартів і правил, якими зобов’язано ОСОБА_2 демонтувати самочинні добудови, Інспекція звернулася до суду із відповідною позовною заявою. Проте постановою Житомирського апеляційного адміністративного суду від 09.04.2015, яка залишена без змін ухвалою касаційної інстанції від 19.11.2015, відмовлено у задоволенні позовних вимог. Зокрема суд зазначив, що невідповідність спірного будівництва будівельним та технічним нормам не доведено, та наявність істотного порушення прав ОСОБА_1, як співвласника будинку, не встановлено. Вказано, що подальші дії ОСОБА_2 були спрямовані на узаконення самовільного будівництва та земельної ділянки, а тому підстав для знесення прибудов немає (а.с. 70-71).

Доводи апеляційної скарги ОСОБА_1, що відповідач безпідставно користується належною їй земельною ділянкою є безпідставними, виходячи із такого.

Згідно ч. 2 ст. 152 ЗК України власник земельної ділянки або землекористувач може вимагати усунення будь-яких порушень його прав на землю, навіть якщо ці порушення не пов'язані з позбавленням права володіння земельною ділянкою, і відшкодування завданих збитків.

Так, із матеріалів справи вбачається, що згідно рішення Олевської міської ради Житомирської області №505 від 30.04.2014 ОСОБА_2 отримав дозвіл на розроблення проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки у власність для будівництва та обслуговування житлового будинку АДРЕСА_1 розміром 0, 041 га та уклав відповідний договір. В подальшому, на підставі рішення сесії Олевської міської ради №392 від 15.12.2017 ОСОБА_2 оформив право власності на вказану земельну ділянку (а.с. 87, 88).

Виходячи із наведеного, спірна земельна ділянка та самочинні прибудови, на якій вони знаходяться, перебувають у власності відповідача, та наведені позивачкою обставини створення їй перешкод у користуванні її частиною будинку є безпідставними.

Крім того, доказів на підтвердження того, що вона є власником суміжної із відповідачем земельної ділянки або користується нею на належній правовій підставі, суду не надала, та інших обставин, які могли б свідчити про те, що ОСОБА_2 чинить перешкоди у користуванні будинком та земельною ділянкою ОСОБА_1 не навела. А тому підстав для задоволення її позовних вимог в розумінні ст. 152 ЗК України немає.

Виходячи із наведеного, доводи апеляційної скарги не спростовують висновків суду першої інстанції, а тому оскаржуване судове рішення постановлено із додержанням норм матеріального і процесуального права.

У зв'язку з наведеним апеляційну скаргу слід залишити без задоволення, а рішення Олевського районного суду Житомирської області від 23.02.2018 - без змін.

Керуючись ст.ст. 268, 367, 368, 374, 375, 381, 382, 383, 384, 390, 391 ЦПК України суд,

п о с т а н о в и в :

Апеляційну скаргу ОСОБА_1 залишити без задоволення.

Рішення Олевського районного суду Житомирської області від 23 лютого 2018 року залишити без змін.

Постанова набирає законної сили з дня її прийняття та може бути оскаржена в касаційному порядку безпосередньо до Верховного Суду протягом тридцяти днів з дня складення повного судового рішення.

Повний текст постанови складено 31.05.2018.

Головуючий Судді