Постанова № 74361008, 29.05.2018, Апеляційний суд Дніпропетровської області (м. Дніпро)

АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД ДНІПРОПЕТРОВСЬКОЇ ОБЛАСТІ

Провадження № 22-ц/774/3207/18 Справа № 203/3786/17 Головуючий у 1 й інстанції - ОСОБА_1 Доповідач - Куценко Т.Р.

Категорія 27

П О С Т А Н О В А

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

29 травня 2018 року м. Дніпро 29 травня 2018 року колегія суддів судової палати у цивільних справах апеляційного суду Дніпропетровської області в складі:

головуючого – судді Куценко Т.Р.

суддів – Демченко Е.Л., Максюти Ж.І.

при секретарі – Синенко Є.А.

розглянувши у відкритому судовому засіданні в м.Дніпро цивільну справу за апеляційною скаргою

Публічного акціонерного товариства

комерційний банк «ПриватБанк»,

на заочне рішення Кіровського районного суду м. Дніпропетровська від 08 лютого 2018 року у справі за позовом Публічного акціонерного товариства комерційний банк «ПриватБанк» до ОСОБА_2 про стягнення заборгованості за кредитним договором, -

в с т а н о в и л а:

У жовтні 2017 року ПАТ КБ «Приватбанк» звернувся до суду з позовом до ОСОБА_2 про стягнення заборгованості за кредитним договором. Позов обґрунтовував тим, що 06.08.2013 року між сторонами було укладено кредитний договір, за умовами якого відповідач отримав грошові кошти, зобов’язавшись повернути їх у порядку та на умовах, визначених договором. Відповідач не виконує свої зобов’язання за кредитним договором, що стало причиною звернення позивача до суду з позовом про стягнення з відповідача заборгованості у сумі 54 406,90 грн. з урахуванням процентів за користування коштами, неустойки та комісії /а.с. 3–6, 74, 75, 80, 81/.

Заочним рішенням Кіровського районного суду м.Дніпропетровська від 08 лютого 2018 року в задоволенні позову відмовлено /а.с. 103-104/.

В апеляційній скарзі ПАТ КБ «Приватбанк», посилаючись на порушення судом першої інстанції норм матеріального та процесуального права, неповне з’ясування обставин, що мають значення для справи, невідповідність висновків суду обставинам справи, просить скасувати рішення суду та ухвалити нове, яким задовольнити позовні вимоги /а.с. 111-115/.

Апеляційна скарга мотивована тим, що підписана ОСОБА_2 анкета-заява від 06 серпня 2013 року, користування картковим рахунком та часткове погашення заборгованості, свідчать про укладення сторонами кредитного договору на визначених ними Умовах про надання та обслуговування платіжних карток, який ніким не оспорений.

Відзив на апеляційну скаргу не надходив.

У відповідності до п.8 ч.1 Перехідних положень Цивільного процесуального кодексу України у редакції Закону України №2147-VIII від 03 жовтня 2017 року та ч.2 ст.147 Закону України «Про судоустрій та статус суддів», до утворення апеляційних судів в апеляційних округах їхні повноваження здійснюють апеляційні суди, у межах територіальної юрисдикції в яких перебуває місцевий суд, який ухвалив судове рішення, що оскаржується.

У зв’язку з цим справа підлягає розгляду Апеляційним судом Дніпропетровської області в порядку, передбаченому Цивільним процесуальним кодексом України у редакції Закону України №2147-VIII від 03 жовтня 2017 року.

Перевіривши законність та обґрунтованість рішення суду в межах доводів апеляційної скарги та заявлених вимог, колегія суддів приходить до висновку, що апеляційну скаргу слід залишити без задоволення, а рішення суду залишити без змін, виходячи з наступних підстав.

Судом першої інстанції встановлено, що в обґрунтування позову позивач посилається на те, що сторонами 06.08.2013 року було укладено кредитний договір, за умовами якого позивач надав відповідачеві кредит у сумі 2 500,00 грн. у вигляді встановленого кредитного ліміту на платіжну картку зі сплатою процентів за користуванні кредитом (30,00% на рік) на суму залишку заборгованості за кредитом з кінцевим терміном повернення, що відповідає строку дії картки. Кредитним договором, на думку позивача, є сукупність документів, що містять умови надання кредиту, а саме: анкета-заява про приєднання до Умов та Правил надання банківських послуг у ПриватБанку від 06.08.2013 року, витяг з Тарифів обслуговування кредитних карт «Універсальна», витяг з Умов та правил надання банківських послуг. Відповідач неналежно виконує свої зобов’язання з повернення кредитних коштів та процентів за ними, і у нього перед позивачем станом на 31.08.2017 року утворилася заборгованість у сумі 54 406,90 грн. відповідно до доданого позивачем розрахунку /а.с. 7–60/.

Відмовляючи у задоволенні позовних вимог, суд першої інстанції виходив з їх недоведеності, оскільки анкета-заява про приєднання до Умов та Правил надання банківських послуг у ПриватБанку від 06 серпня 2013 року, не може бути доказом укладення між сторонами у справі спірного кредитного договору від 06 серпня 2013 року, оскільки не містить розмір наданого позивачем кредиту, процентів, які нараховані та чи ознайомлений відповідач з Правилами, тарифами та умовами обслуговування та кредитування, а також чи отримував він їх.

Вказані висновки суду 1 інстанції відповідають нормам матеріального та процесуального права.

Зі справи вбачається, що між сторонами укладено кредитний договір шляхом підписання заяви позичальника, у якій указано, що вона разом з Умовами надання споживчого кредиту фізичним особам і тарифами складає між сторонами кредитно-заставний договір. Однак, наявні у справі Умови не містять підпису відповідача.

Також, зі змісту заяви не вбачається, що відповідачу надаються кредитні кошти у сумі, яка зазначена в позовній заяві /2500,00 грн./ та на умовах, відповідно до яких зроблено розрахунок заборгованості.

Згідно зі ст. 1054 ЦК України за кредитним договором банк або інша фінансова установа (кредитодавець) зобов'язується надати грошові кошти (кредит) позичальникові в розмірах та на умовах, установлених договором, а позичальник зобов'язується повернути кредит та сплатити проценти. Кредитний договір укладається у письмовій формі /ч. 1 ст. 1055 ЦК України/.

При цьому, з матеріалів справи, неможливо встановити наявності належних і допустимих доказів, які б підтверджували, що саме наявні у справі Умови є складовою частиною укладеного між сторонами кредитного договору і що саме ці Умови мав на увазі відповідач, підписуючи заяву позичальника, та відповідно, чи брав на себе зобов'язання відповідач зі сплати винагороди та неустойки в разі порушення зобов'язання з повернення кредиту, чи в межах позовної давності позивач звернувся до суду з позовом про стягнення заборгованості за кредитним договором, що необхідно для встановлення обставин по справі й наявності підстав для задоволення позову.

Зазначений висновок викладений у правовій позиції Верховного Суду України у Постанові від 22 березня 2017 р. у справі № 6-2320цс16.

Відповідно до вимог статті 2 ЦПК України з авданнями цивільного судочинства є справедливий, неупереджений та своєчасний розгляд і вирішення цивільних справ з метою ефективного захисту порушених, невизнаних або оспорюваних прав, свобод чи інтересів фізичних осіб, прав та інтересів юридичних осіб, інтересів держави. Згідно з частиною другою цієї статті суд та учасники судового процесу зобов’язані керуватися завданням цивільного судочинства, яке превалює над будь-якими іншими міркуваннями в судовому процесі.

Згідно статті 4 ЦПК України кожна особа має право в порядку, встановленому цим Кодексом, звернутися до суду за захистом своїх порушених, невизнаних або оспорюваних прав, свобод чи інтересів.

Відповідно до вимог статті 12 ЦПК України цивільне судочинство здійснюється на засадах змагальності сторін.

Згідно положень статті 81 ЦПК України кожна сторона зобов’язана довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом. Доказування не може ґрунтуватися на припущеннях.

Доводи апеляційної скарги ПАТ КБ «ПриватБанк» про узгодження всіх істотних умов в Умовах та Правилах надання банківських послуг є безпідставними, оскільки доказів, які б вказували на видачу відповідачу платіжної картки та її реквізити, матеріали справи не містять, як і не містить відомостей про реквізити платіжної картки та/або карткового рахунку приведений позивачем розрахунок заборгованості за кредитним договором, що унеможливлює встановлення істотних умов кредитного договору стосовно процентної ставки, комісій, відповідальності за порушення грошових зобов’язань, які впливають на сукупну вартість кредиту.

Таким чином, доводи є необґрунтованими та зводяться до переоцінки доказів по справі і незгоди з висновками суду по їх оцінці.

У зв’язку з цим суд дійшов обґрунтованого висновку про недоведення позивачем факту видачі банком і отримання позичальником указаної в позовній заяві кредитної картки, тобто отримання відповідачем від позивача кредитних коштів.

Дослідивши зібрані у справі докази окремо й в їх сукупності, суд правильно вважав, що жоден із наданих позивачем доказів не містить ні підтвердження факту надання кредитних коштів відповідачу (у готівковій або безготівковій формі), ні факту видачі відповідачу відповідного платіжно-кредитного інструменту (платіжної картки), про що стверджував позивач.

Разом із цим, не можуть свідчити про отримання відповідачем кредитних коштів і посилання банку на факт погашення заборгованості за кредитом, оскільки здійснення таких операції відображено лише у довідці, зробленій самим банком, без надання належних доказів взагалі факту їх здійснення, як і доказів того, що вказані операції проводилися відповідачем у справі.

За змістом статті ст.375 ЦПК України суд апеляційної інстанції залишає апеляційну скаргу без задоволення, а судове рішення без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права.

Таким чином, колегія суддів вважає, що рішення суду ухвалено з додержанням норм процесуального права, а тому відповідно до частини першої статті 375 ЦПК України рішення суду слід залишити без змін, апеляційну скаргу без задоволення, оскільки доводи апеляційної скарги висновків суду першої інстанції не спростовують.

Керуючись ст.ст.367, 374, 375, 381-383 ЦПК України, колегія суддів, -

п о с т а н о в и л а:

Апеляційну скаргу Публічного акціонерного товариства комерційний банк «ПриватБанк»– залишити без задоволення.

Заочне рішення Кіровського районного суду м.Дніпропетровська від 08 лютого 2018 року – залишити без змін.

Постанова суду апеляційної інстанції набирає законної сили з дня її прийняття. Постанова суду може бути оскаржена у касаційному порядку безпосередньо до Верховного Суду протягом тридцяти днів з дня її проголошення.

Головуючий: Т.Р. Куценко

Судді: Е.Л.Демченко

ОСОБА_3