Рішення № 74358444, 30.05.2018, Луцький міськрайонний суд Волинської області

Справа № 161/16908/17

Провадження № 2/161/562/18

Р І Ш Е Н Н Я

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

30 травня 2018 року Луцький міськрайонний суд Волинської області в складі головуючого судді Подзірова А.О., за участю секретаря судового засідання Соколовій К.Ю., представника позивача ОСОБА_1, відповідача ОСОБА_2, її представника ОСОБА_3, розглянувши в порядку загального позовного провадження у відкритому судовому засіданні в залі суду в місті Луцьку цивільну справу за позовом Публічного акціонерного товариства Комерційний банк «Приватбанк» до ОСОБА_2 про стягнення заборгованості, -

В С Т А Н О В И В :

02 листопада 2017 року Публічне акціонерне товариство Комерційний банк «Приватбанк» (далі – позивач, ПАТ КБ «Приватбанк») звернулося в суд з позовом доОСОБА_2 (далі – відповідач, ОСОБА_2І.) про стягнення заборгованості у розмірі 99 857,02 грн. за кредитним договором №б/н від 17 квітня 2013 року.

Свої позовні вимоги обґрунтовує тим, що відповідно до укладеного договору № б/н від 17 квітня 2013 рокувідповідач отримала кредит у розмірі 15 000,00 грн. у вигляді встановленого кредитного ліміту на платіжну картку зі сплатою відсотків за користування кредитом на суму залишку заборгованості за кредитом з кінцевим терміном повернення, що відповідає строку дії картки.

Відповідач належним чином не виконала взяті на себе зобов’язання за договором.

Станом на 24.10.2017 року заборгованість за кредитним договором становить – 99 857,02 грн., в тому числі: заборгованість за кредитом – 49 979,42 грн., заборгованість по процентах за користування кредитом – 6 137,64 грн., заборгованість за пенею – 38 508,67 грн., а також штрафи відповідно до пункту 2.1.1.7.6 Умов та правил надання банківських послуг: 500,00 грн. – штраф (фіксована частина), 4 731,29 грн. – штраф (процентна складова).

З наведених мотивів та підстав позивач просить суд стягнути з відповідача на його користь заборгованість в розмірі – 99 857,02 грн. за кредитним договором № б/н від 17 квітня 2013 року та понесені судові витрати по справі.

Представник позивача у судовому засіданні позовні вимоги підтримав та просив суд їх задовольнити.

У судовому засіданні відповідач та її представник просили суд відмовити у задоволенні позову з підстав наведених у письмових запереченнях.

У письмових запереченнях від 01 грудня 2017 року відповідач просить суд відмовити у задоволенні позову з тих підстав, що у 2015 році вони отримала у банку кредитну картку, яку їй запропонували разом з пенсійною. Вказану кварту вона передала сину ОСОБА_4, який використовував її без заборгованості до 28 серпня 2016 року.

В середині жовтня 2016 року їй зателефонував працівник банку та повідомив, що у неї виникла заборгованість за кредитним договором, зокрема з 18 вересня 2016 року з її карткового рахунку було знято значні суми коштів. Крім того працівником банку було повідомлено, що на її кредитну картку був виготовлений дублікат та змінено номер телефону для отримання повідомлень про рух коштів по картці. Крім того, відповідачу повідомили, що на її кредитній картці був збільшений кредитний ліміт та в подальшому знімалася готівка у м. Черкасах.

У зв’язку з цим 24 жовтня 2016 року її син звернувся до правоохоронних органів, які за його заявою 25 жовтня 2016 року внесли відомості до ЄРДР за №12016251010008467 по факту заволодіння шахрайським шляхом коштами з карткового рахунку.

Відповідач звертає увагу суду, що до 18 вересня 2016 року вона користувалася кредитною карткою №5168755312598614, в той час як з 18 вересня 2016 року хтось шахрайським способом отримав картку 5168755932242513 та не санкціоновано знімав з неї кошти, в результаті чого і виникла заборгованість.

В даний час за результатом досудового розслідування кримінального провадження №12016251010008467 встановлено особу, яка виготовила та використовувала кредитну картку з 18 вересня 2016 року. Цієї особою є громадянин ОСОБА_5, зображення якого зафіксовано при знятті готівки з банкоматів.

З посиланням на приписи ст.1073 ЦК України, п.37.2 ст.37 Закону України «Про платіжні системи та переказ коштів в Україні», а також розділу VI Положення про порядок емісії електронних платежів засобів і здійснення операцій з їх використанням, затвердженого постановою правління НБ України від 05 листопада 2014 року №705, відповідач просить суд відмовити у позові, оскільки з 18 вересня 2016 року вона не здійснювала знімання грошей з картки, а таке зняття було здійснено невідомою особою, якій банк незаконно видав дублікат платіжної картки (а.с.39-40).

В судовому засіданні представник відповідача зазначив, що відповідачем не було ініційовано випуск додаткової кредитної карти, з якої були зняті зазначені кошти, а тому і відповідач не повинна сплачувати борг.

Заслухавши пояснення сторін, дослідивши письмові матеріали справи, суд дійшов висновку, що у задоволенні позовних вимог слід відмовити, з наступних підстав.

Судом встановлено, що 17 квітня 2013 року відповідач ОСОБА_2 підписала анкету-заяву про приєднання до Умов та Правил надання банківських послуг у ПриватБанку (а.с.7).

Статтею 634 Цивільного кодексу України (далі – ЦК України) передбачено, що договором приєднання є договір, умови якого встановлені однією із сторін у формулярах або інших стандартних формах, який може бути укладений лише шляхом приєднання другої сторони до запропонованого договору в цілому. Друга сторона не може запропонувати свої умови договору.

Зі змісту підписаної відповідачем заяви про приєднання, слідує, що ОСОБА_2 приєдналася до договору про надання банківських послуг, який складається із затверджених ПАТ «КБ «Приватбанк» Умов та правил надання банківських послуг та тарифів банку (а.с.9-23).

Крім того, як свідчить довідка витребувана у ПАТ КБ «Приватбанк», на ім’я ОСОБА_2І були видані наступні кредитні картки (а.с.73):

1)5168755312598614 від 13 березня 2014 року з терміном дії до травня 2017 року;

2)5168755632242513 від 23 лютого 2016 року з терміном дії до лютого 2020 року;

3)5168755632242513 від 18 вересня 2016 року з терміном дії до лютого 2020 року.

Пояснень яким чином на ім’я ОСОБА_2 були видані дві картки з одним і тим самим номером та строком дії, однак в різні періоди, представник банку суду не надав.

З наданих позивачем та відповідачем банківських виписок слідує, що до 18 вересня 2016 року позивач не мала жодної заборгованості за картками (а.с.6, 42).

Натомість, з 18 вересня 2016 року за кредитною карткою 5168755632242513 були ініційовані операції на зняття готівки в банкоматах в м. Черкаси, переказ з картки через систему Приват24, купівлю товару. Саме в результаті проведення цих операцій у відповідача за даними банку сформувалася заборгованість, яку він просить суд стягнути.

З письмових заперечень відповідача слідує, що вона не заперечує факт отримання та користування нею кредитної картки з номером 5168755312598614. У зв’язку з визнанням цього факту відповідачем, суд вважає вказану обставину встановленою та такою ще не підлягає додатковому доказуванню.

Натомість, відповідач заперечує факт ініціювання отримання нею картки 5168755632242513 та ініціювання за нею будь-яких операцій.

Судом для об’єктивного з’ясування всіх обставин у справі ухвалою від 06 грудня 2017 року було витребувано від ПАТ КБ «Приватбанк» інформацію про те, яким чином була видана нова картка відповідача та хто її отримав з наданням фото особи, яка отримала картку (а.с.64).

Всупереч вищенаведеним вимогам ухвали суду, позивач не надав суду будь-якого доказу отримання відповідачем під підпис кредитної картки 5168755632242513, або фото отримання цієї кредитної картки відповідачем, також суду позивачем не надано доказів ініціювання факту отримання відповідачем зазначеної картки.

Пунктом 13.1 статті 13 Закону України «Про платіжні системи та переказ коштів в Україні» визначено, що порядок виконання операцій із застосуванням платіжних інструментів, у тому числі обмеження щодо цих операцій, визначаються законами України та нормативно-правовими актами Національного банку України.

В свою чергу, у пункті 9 розділу І «Загальні положення» Положення про порядок емісії електронних платіжних засобів і здійснення операцій з їх використанням, яке затверджено постановою Правління Національного банку України від 05.11.2014 № 705 (далі – Положення №705) визначено, що банк зобов'язаний ідентифікувати та верифікувати клієнтів, які відкривають рахунки в банку, і користувачів електронних платіжних засобів, які здійснюють операції з їх використанням за цими рахунками, відповідно до порядку, установленого законодавством України, що регулює відносини у сфері запобігання легалізації (відмиванню) доходів, одержаних злочинним шляхом, фінансуванню тероризму та фінансуванню розповсюдження зброї масового знищення.

У пункті 4 розділу ІІ «Емісія електронних платіжних засобів» Положення №705 визначено, що банк має право передати електронний платіжний засіб у власність користувача або надати йому в користування в порядку, визначеному договором про використання електронного платіжного засобу.

Відповідно до пункту 2.1.1.2.1 Умов та правил надання банківських послуг в ПриватБанку, до яких приєдналася відповідач і які можливо вважати договором про використання електронного платіжного засобу в розумінні пункту 4 розділу «Емісія електронних платіжних засобів» Положення №705 (далі – Умови), для надання послуг Банк видає Клієнту Картку. Її тип визначено в Договорі, частиною якого є Анкета-заява про приєднання до Умов та Для надання послуг Банк видає Клієнту Картку. Її тип визначено в Договорі, частиною якого є Анкета-заява про приєднання до Умов та Правил надання банківських послуг в ПриватБанку. Датою укладення Договору є дата отримання Карти, зазначена в Заяві (а.с.17)

А у пункті 2.1.1.2.9 Умов визначено, що клієнт може отримати додаткову карту на своє ім'я, а також надати доступ до карткового рахунку Довіреною особам. При наданні Клієнтом в Банк відповідної Заяви і Пам'ятки Клієнта/Довідки про умови кредитування, а також необхідного пакету документів Банк приймає рішення про відкриття Клієнту або довіреним особам додаткової картки (а.с.17 зворот).

Із системного тлумачення вищезазначених норм, суд приходить до наступних висновків.

Із зазначених положень договору про використання електронного платіжного засобу, яким за своїм змістом є Умови, а також враховуючи вимоги пункту 9 розділу І Положення №705, слідує, що перед видачею платіжної картки клієнту банк зобов’язаний належним чином ідентифікувати та верифікувати клієнта, якому ця картка надається в тимчасове користування.

В Умовах чітко визначено, що перед отримання картки клієнт підписує відповідну анкету-заяву, а для видачі додаткової картки – окрему заяву. Тобто сторони чітко погодило порядок видачі та передачі додаткової платіжної картки клієнту шляхом написання клієнтом відповідної заяви з додачею необхідного пакету документів.

Всупереч вищенаведеному позивач не надав суду доказів видачі саме відповідачу додаткової кредитної картки 5168755632242513, а саме відповідної заяви ОСОБА_2 з пакетом необхідних документів.

У пункті 9 розділу VI «Загальні вимоги до безпеки здійснення платіжних операцій та управління ризиками» Положення №705 визначено, що користувач не несе відповідальності за здійснення платіжних операцій, якщо електронний платіжний засіб було використано без фізичного пред'явлення користувачем та/або електронної ідентифікації самого електронного платіжного засобу і його користувача, крім випадків, якщо доведено, що дії чи бездіяльність користувача призвели до втрати, незаконного використання ПІНу або іншої інформації, яка дає змогу ініціювати платіжні операції.

Частиною першою статті 81 ЦПК України визначено, що кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом.

Оскільки позивач всупереч вимогам ч.1 ст.81 ЦПК України належними та допустимим доказами, не зважаючи на витребування судом відповідних пояснень та доказів, не довів факт видачі відповідачці ОСОБА_2 додаткової кредитної картки з номером 5168755632242513, враховуючи, що заявлена позивачем заборгованість виникла виключно внаслідок ініціювання платіжних операцій за цією карткою після 18 вересня 2016 року, суд дійшов висновку, що підстави для стягнення цієї заборгованості з відповідача відсутні, оскільки позивач належними та допустимими доказами не довів факт видачі кредитних коштів відповідачу за додатковою карткою, а отже слід відмовити у задоволенні позову.

Частиною другою статті 141 ЦПК України визначено, що інші судові витрати, пов’язані з розглядом справи, покладаються:

1) у разі задоволення позову - на відповідача;

2) у разі відмови в позові - на позивача;

Як слідує з наданого представником відповідача розрахунку, а також квитанції ПАТ КБ «Приватбанк» від 24 січня 2018 року, відповідач понесла у даній справі витрати на надання правової допомоги адвокатом у розмірі 700,00 грн.

Вказаний розмір судових витрат суд визнає пропорційним, тобто таким, що відповідає складності даної справи, а отже стягує їх з позивача на користь відповідача у повному обсязі.

На підставі наведеного та керуючись ст. ст.2, 10, 12, 89, 102, 110, 141, 247, 258, 259, 263-265 ЦПК України, суд, -

В И Р І Ш И В :

У задоволенні позовних вимог Публічного акціонерного товариства Комерційний банк «Приватбанк» до ОСОБА_2 про стягнення заборгованості у розмірі 99 857,02 грн. – відмовити повністю.

Стягнути з Публічного акціонерного товариства Комерційний банк «Приватбанк» на користь ОСОБА_2 судові витрати, пов'язані з розглядом справи, а саме на професійну правничу допомогу у розмірі 700 грн. (сімсот гривень).

Згідно зі статтями 273, 354, 355 ЦПК України рішення суду набирає законної сили після закінчення строку для подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Апеляційна скарга на рішення суду подається протягом тридцяти днів з дня його проголошення до Апеляційного суду Волинської області через Луцький міськрайонний суд Волинської області.

Учасник справи, якому повне рішення суду не були вручені у день його проголошення або складання, має право на поновлення пропущеного строку на апеляційне оскарження, якщо апеляційна скарга подана протягом тридцяти днів з дня вручення йому повного рішення суду.

Позивачем у справі є Публічне акціонерне товариство Комерційний банк «Приватбанк», м. Київ, вул. Грушевського, 1Д, код ЄДРПОУ 14360570.

Відповідачем у справі є ОСОБА_2, АДРЕСА_1, РНОКПП НОМЕР_1.

Повне судове рішення складено та підписано 31 травня 2018 року.

Суддя Луцького міськрайонного суду

Волинської області ОСОБА_6