Ухвала суду № 7435826, 11.12.2009, Київський апеляційний адміністративний суд

КИЇВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

Справа: № 22-а-42197/08 Головуючий у 1-й інстанції: Кротюк О.В.

Суддя-доповідач: Василенко Я.М

У Х В А Л А

Іменем України

"11" грудня 2009 р. м. Київ

Київський апеляційний адміністративний суд у складі:

головуючого Василенка Я.М.,

суддів Мамчура Я.С., Горбань Т.І.,

при секретарі           Коваленко О.І.,

розглянувши в судовому засіданні апеляційну скаргу Державної податкової інспекції у Подільському районі м. Києва на постанову Окружного адміністративного суду м. Києва від 28.10.2008 у справі за позовом товариства з обмеженою відповідальністю «Вікінг» до Державної податкової інспекції у Подільському районі м. Києва про визнання недійсними податкових повідомлень-рішень, -

В С Т А Н О В И В:

10.10.2007 ТОВ «Вікінг» звернулось до Окружного адміністративного суду м. Києва із позовом, в якому з урахуванням подальших уточнень просило визнати недійсними податкові повідомлення-рішення № 0000132370/0 від 19.04.2007, № 0000132370/1 від 11.05.2007, № 0000132370/2 від 27.07.2007, № 000262370/2 від 27.07.2007, № 0000132370/3 від 02.10.2007.

Постановою Окружного адміністративного суду м. Києва від 28.10.2008 позов задоволено в частині визнання недійсними податкових повідомлень-рішень № 0000132370/0 від 19.04.2007, № 0000132370/1 від 11.05.2007, № 0000132370/2 від 27.07.2007, № 000262370/2 від 27.07.2007 в частині нарахування за основним платежем в розмірі 10370 грн. та штрафних санкцій в розмірі 5185 грн. В іншій частині позовних вимог відмовлено.

Не погоджуючись із зазначеною постановою ДПІ у Подільському районі м. Києва звернулась із апеляційною скаргою, в якій просить скасувати оскаржувану постанову в частині задоволених позовних вимог та прийняти нове рішення, яким відмовити у задоволенні позовних вимог.

Заслухавши суддю-доповідача, пояснення учасників судового процесу, які з’явилися у судове засідання, перевіривши матеріали справи та доводи апеляційної скарги, колегія суддів вважає, що оскаржувана постанова підлягає залишенню без змін, виходячи з наступних підстав.

03.04.2007 ДПІ у Подільському районі м. Києва проведено невиїзну документальну перевірку ТОВ фірма «Вікінг» з питань взаємовідносин з ТОВ «Укрторгальянс» за період з 01.09.2005 по 30.05.2006.

Невиїзною позаплановою документальною перевіркою ТОВ фірма «Вікінг» складено акт № 28/35-101/21518126 від 03.04.2007, та встановлено порушення ТОВ «Вікінг» вимог п. 7.4.5 ст. 7 та п. 7.4.1 ст. 7 Закону України «Про податок на додану вартість», в результаті чого було занижено ПДВ на загальну суму 20654,00 грн., а саме: за вересень 2005 р. – 1620,00 грн., за жовтень 2005 р. – 1620,00 грн., за листопад 2005 р. – 155,00 грн. та зменшено бюджетне відшкодування на суму 4255,00 грн., за грудень 2005 р. – 2720,00 грн., за січень 2006 р. – 1980,00 грн., за лютий 2006 р. – 1260,00 грн., за березень 2006 р. – зменшено бюджетне відшкодування на суму 360,00 грн., за квітень 2006 р. – 2376,00 грн.

На підставі акту перевірки були прийняті податкові повідомлення-рішення, які оскаржувалися позивачем до податкових органів, проте залишені без змін.

В обґрунтування своїх рішень відповідач зазначає, що надані податкові накладні, що виписані ТОВ «Укрторгальянс» не можуть підтверджувати право на податковий кредит ТОВ «Фірма «Вікінг», так як виписані платником податку, свідоцтво про реєстрацію платника податку на додану вартість якого визнано недійсним в судовому порядку, а Актом від 26.12.2005 № 2704 ДПІ у Солом'янському районі міста Києва анулювала свідоцтво про реєстрацію платника податку на додану вартість ТОВ «Укрторгальянс» з дати внесення до реєстру платників податку на додану вартість.

Колегія суддів вважає такі доводи відповідача безпідставними та погоджується з рішенням суду першої інстанції, враховую наступне.

Як встановлено матеріалами справи та не заперечується відповідачем, ТОВ «Вікінг» та ТОВ «Укрторгальянс» за період з 01.09.2005 по 30.05.2006 мали господарські відносини, що підтверджується такими документами:

- податкова накладна № 000007 від 16.09.2005 р. на суму 1620,00 грн.;

- податкова накладна № 0000087 від 20.10.2005 р. на суму 1620,00 грн.;

- податкова накладна № 0000094 від 01.11.2005 р. на суму 240,00 грн.;

- податкова накладна № 102 від 11.11.2005 р. на суму 3720,00 грн.;

- податкова накладна № 106 від 24.11.2005 р. на суму 450,00 грн.;

- податкова накладна № 113 від 06.12.2005 р. на суму 720,00 грн.;

- податкова накладна № 124 від 15.12.2005 р. на суму 380,00 грн.;

- податкова накладна № 125 від 19.12.2005 р. на суму 1620,00 грн.;

- податкова накладна № 4 від 17.01.2006 р. на суму 360,00 грн.;

- податкова накладна № 8 від 25.01.2006 р. на суму 1620,00 грн.;

- податкова накладна № 12 від 03.02.2006 р. на суму 720,00 грн.;

- податкова накладна № 22 від 27.02.2006 р. на суму 540,00 грн.;

- податкова накладна № 27 від 20.03.2006 р. на суму 360,00 грн.;

- податкова накладна № 33 від 03.04.2006 р. на суму 3090,00 грн.;

- податкова накладна № 39 від 06.04.2006 р. на суму 750,00 грн.;

- податкова накладна № 41 від 11.04.2006 р. на суму 468,00 грн.;

- податкова накладна № 51 від 15.05.2006 р. на суму 2376,00 грн.

Відповідно до п. 1.7 ст. 1 Закону України «Про податок на додану вартість» податковий кредит – це сума, на яку платник податку має право зменшити податкове зобов’язання звітного періоду, визначена згідно з цим Законом.

Згідно з пп. 7.4.1 п. 7.4 ст. 7 Закону України «Про податок на додану вартість» податковий кредит звітного періоду складається із сум податків, сплачених (нарахованих) платником податку у звітному періоді у зв’язку із придбанням товарів (робіт, послуг), вартість яких відноситься до складу валових витрат виробництва (обігу).

Згідно з пп. 7.2.4 п. 7.2 ст. 7 Закону України «Про податок на додану вартість» право на нарахування ПДВ та складання податкових накладних надається особам, зареєстрованим як платники податку у порядку, передбаченому ст. 9 цього Закону.

Відповідно до п. 5 «Порядку заповнення податкової накладної», затвердженого Наказом ДПА України № 165 від 30.05.1997, податкова накладна вважається недійсною у разі її заповнення іншою особою, ніж вказано у п. 2 цього Порядку. Пункт 2 вказаного Порядку встановлює, що податкову накладну складає особа, яка зареєстрована як платник податку в податковому органі і якій присвоєно індивідуальний податковий номер платника ПДВ.

Відповідно до пп. 7.5.1 п. 7.5 ст. 7 Закону України «Про податок на додану вартість» датою виникнення права платника податку на податковий кредит вважається або дата списання коштів з банківського рахунку платника податку в оплату товарів (робіт, послуг), дата виписки відповідного рахунку (товарного чека) – у разі розрахунків з використанням кредитних дебетових карток або комерційних чеків, або дата отримання податкової накладної, що засвідчує факт придбання платником податку товарів (робіт, послуг).

При цьому, податкові накладні, за результатом невизнання яких податковою службою прийнято оскаржувані рішення, видані з вересня 2005 р. по травень 2006 р., а свідоцтво платника податку на додану вартість – ТОВ «Укрторгальянс» анульовано актом ДПІ у Солом'янському районі міста Києва № 2704 від 26.12.2005. Отже, на момент вчинення операцій за період з 16.09.2005 по 26.12.2005 контрагент позивача – ТОВ «Укрторгальянс» був зареєстрований як платник податку на додану вартість.

Посилання відповідача на дату анулювання свідоцтва платника податку з 23.04.2004 є необгрунтованим, адже датою анулювання свідоцтва є дата прийняття відповідного рішення про це у формі відповідного акту. Так, згідно з пунктом 9.6 статті 9 Закону України «Про податок на додану вартість» визначено, що свідоцтво про реєстрацію платника податку на додану вартість діє до дати його анулювання.

До того ж, у відповідності до п. 9.8 ст. 9 Закону України «Про податок на додану вартість» та п. 25.3 «Положення про реєстрацію платників податку на додану вартість», затвердженого Наказом ДПА України від 01.02.2000 року № 79, зареєстрованого в Мін’юсті 03.04.2000 року за № 208/4429, у разі анулювання реєстрації платник податку позбавляється права на нарахування податкового кредиту та отримання бюджетного відшкодування, але у строки, визначені законом, зобов’язаний погасити суму податкових зобов’язань або податкового боргу з цього податку, що виникли до такого анулювання, за їх наявності, незалежно від того, чи буде така особа залишатися зареєстрованою як платник цього податку на дату сплати такої суми податку, чи ні.

Згідно п. 1.7 ст. 1 Закону України «Про податок на додану вартість» від 03.04.1997 року № 168/97-ВР податковий кредит – це сума, на яку платник податку має право зменшити податкове зобов’язання звітного періоду, визначена згідно з цим Законом. Податковий кредит звітного періоду складається із сум податків, нарахованих (сплачених) платником податку за ставкою, встановленою пп. 6.1 ст. 6 та ст. 81 цього Закону, протягом такого звітного періоду у зв’язку з:

- придбанням або виготовленням товарів (у тому числі при їх імпорті) та послуг з метою їх подальшого використання в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку;

- придбанням (будівництвом, спорудженням) основних фондів (основних засобів, у тому числі інших необоротних матеріальних активів та незавершених капітальних інвестицій в необоротні капітальні активи), у тому числі при їх імпорті, з метою подальшого використання у виробництві та/або поставці товарів (послуг) для оподатковуваних операцій у межах господарської діяльності платника податку (п.п. 7.4.1 п. 7.4 ст. 7 зазначеного Закону).

Відповідно до п.п. 7.4.5 п. 7.4 ст. 7 Закону України «Про податок на додану вартість», на який посилається суд першої інстанції, не підлягають включенню до складу податкового кредиту суми сплаченого (нарахованого) податку у зв'язку з придбанням товарів (послуг), не підтверджені податковими накладними чи митними деклараціями. У разі коли на момент перевірки платника податку органом державної податкової служби суми податку, попередньо включені до складу податкового кредиту, залишаються не підтвердженими зазначеними цим підпунктом документами, платник податку несе відповідальність у вигляді фінансових санкцій, установлених законодавством, нарахованих на суму податкового кредиту, не підтверджену зазначеними цим підпунктом документами.

При цьому, згідно пп. 4.2.2. п. 4 ст. 4 Закону України «Про порядок погашення зобов’язань платників податків перед бюджетами та державними цільовими фондами» № 2181-ІІІ контролюючий орган зобов'язаний самостійно визначити суму податкового зобов'язання платника податків у разі якщо дані документальних перевірок результатів діяльності платника податків свідчать про заниження або завищення суми його податкових зобов'язань, заявлених у податкових деклараціях, а також якщо контролюючий орган внаслідок проведення камеральної перевірки виявляє арифметичні або методологічні помилки у поданій платником податків податковій декларації, які призвели до заниження або завищення суми податкового зобов'язання.

Пунктом 1.3 ст. 1 Закону України «Про податок на додану вартість» встановлено, що платником податку є особа, яка згідно з цим Законом зобов’язана здійснювати утримання та внесення до бюджету податку, що сплачується покупцем, або особа, яка імпортує товари на митну територію України.

Згідно п. 1.8 ст. 1 Закону України «Про податок на додану вартість» бюджетне відшкодування – це сума, що підлягає поверненню платнику податку з бюджету у зв’язку з надмірною сплатою податку у випадках, визначених цим Законом.

Сума податку, що підлягає сплаті (перерахуванню) до бюджету або бюджетному відшкодуванню, визначається як різниця між сумою податкового зобов’язання звітного податкового періоду та сумою податкового кредиту такого звітного податкового періоду (п.п. 7.7.1 п. 7.7 ст. 7 Закону України «Про податок на додану вартість»).

Вимога пункту 1.8 ст. 1 Закону України «Про податок на додану вартість» щодо надмірної сплати податку на додану вартість, як необхідної умови повернення з бюджету сум цього податку його платникові, стосується саме цього платника і сплати ним податку у ціні придбання товарів (послуг) їх постачальникам.

Таким чином, колегія суддів вважає, що право позивача на податковий кредит відповідно до зазначених норм Закону виникло по факту отримання податкових накладних та факту сплати сум податку в ціні придбання товару у період з 16.09.2005 по 26.12.2005, тобто коли контрагент позивача – ТОВ «Укрторгальянс» був зареєстрований як платник ПДВ, що вірно встановлено судом першої інстанції.

Відповідно до ч. 2 ст. 71 КАС України в адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень обов'язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача, якщо він заперечує проти адміністративного позову.

При цьому, як вбачається з матеріалів справи, відповідачем, як суб'єктом владних повноважень, не було доведено правомірності визнаних судом першої інстанції недійсними податкових повідомлень-рішень.

Таким чином, колегія суддів вирішила керуючись ст. 200 КАС України залишити апеляційну скаргу без задоволення, а постанову суду – без змін, з урахуванням того, що суд першої інстанції правильно встановив обставини справи та ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального та процесуального права.

Керуючись ст. ст. 160, 195, 196, 198, 200, 205, 206 КАС України, суд

У Х В А Л И В:

Апеляційну скаргу Державної податкової інспекції у Подільському районі м. Києва – залишити без задоволення, а постанову Окружного адміністративного суду м. Києва від 28.10.2008 – без змін.

Ухвала набирає законної сили з моменту проголошення, проте може бути оскаржена до Вищого адміністративного суду України в порядку та строки, встановлені статтею 212 Кодексу адміністративного судочинства України.

Головуючий:

Судді:

Повний текст ухвали виготовлено 16.12.2009.