Постанова № 74358188, 30.05.2018, Апеляційний суд Чернігівської області

Справа № 750/1170/18 Провадження № 22-ц/795/623/2018 Головуючий у I інстанції – ОСОБА_1 Доповідач - Висоцька Н. В.Категорія – цивільна

П О С Т А Н О В А

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

30 травня 2018 року м. Чернігів

АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД ЧЕРНІГІВСЬКОЇ ОБЛАСТІ у складі:

головуючого-судді Висоцької Н.В.

суддів: Мамонової О.Є., Шитченко Н.В.,

із секретарем – Зіньковець О.О.,

учасники справи:

заявник - Публічне акціонерне товариство «Чернігівобленерго»,

суб"єкт оскарження – Центральний відділ державної виконавчої служби міста Чернігів Головного територіального управління юстиції у Чернігівській області, головний державний виконавець Центрального відділу ДВС м. Чернігів ГТУЮ у Чергігівській області ОСОБА_2,

стягувач – ОСОБА_3,

розглянувши у відкритому судовому засіданні в порядку спрощеного провадження з повідомленням осіб цивільну справу за апеляційною скаргою Публічного акціонерного товариства «Чернігівобленерго» на ухвалу Деснянського районного суду міста Чернігова від 04 квітня 2018 року (місце ухвалення – м. Чернігів, дата складання повного тексту судового рішення 04.04.2018) у справі за скаргою Публічного акціонерного товариства «Чернігівобленерго» на дії державного виконавця Центрального відділу ДВС м. Чернігів ГТУЮ у Чернігівській області щодо надіслання до банку платіжної вимоги на списання коштів,

В С Т А Н О В И В :

У лютому 2018 року ПАТ «Чернігівобленерго» звернулося до суду зі скаргою на дії головного державного виконавця Центрального ВДВС м. Чернігів ГТУЮ у Чернігівській області щодо надіслання до банку платіжної вимоги на списання коштів. Скарга обґрунтована тим, що 01.02.2018 з рахунку ПАТ КБ «ПриватБанк» було здійснено примусове списання належних ПАТ «Чернігівобленерго» грошових коштів у сумі 975, 00 грн на підставі платіжної вимоги Центрального ВДВС м Чернігів ГТУЮ у Чернігівській області № 55540940 від 25.01.2018, про що заявник дізнався з виписки по рахунку за 01.02.2018 наданої ПАТ КБ «ПриватБанк». Виконавче провадження ВП № 55540940 відкрите щодо стягнення з ПАТ «Чернігівобленерго» на користь ОСОБА_3 моральної та матеріальної шкоди по виконавчому листу № 2/750/2222/17 від 12.01.2018 виданого Деснянським районним судом м. Чернігова. Зазначає, що державним виконавцем неправомірно було направлено платіжну вимогу без попереднього накладення арешту.

Заявник вважає, що дії головного державного виконавця Центрального ВДВС м. Чернігів ОСОБА_2 щодо надіслання до ПАТ КБ «ПриватБанк» платіжної вимоги щодо стягнення грошових коштів з ПАТ «Чернігівобленерго» є неправомірними, а зазначені грошові кошти такими, що підлягають поверненню на рахунок ПАТ «Чернігівобленерго».

Постанову держаного виконавця щодо виконавчого листа про стягнення з ПАТ «Чернігівобленерго» моральної шкоди в розмірі 5000,00 грн та матеріальної шкоди в розмірі 43085,00 на користь ОСОБА_3 виконало в повному обсязі, оплачено виконавчий збір, витрати виконавчого провадження, суми матеріальної та моральної шкоди.

На підставі норм Податкового кодексу України заявник здійснив розрахунок сум податку на доходи фізичних осіб і військового збору та перерахування їх до бюджету про що було повідомлено Центральний ВДВС м. Чернігів ГТУЮ у Чернігівській області. Проте, державним виконавцем було надіслано до банку платіжну вимогу, яку банк виконав, здійснивши примусове списання належних заявнику грошових коштів у сумі 975,00 грн.

Скаржник просить визнати дії головного державного виконавця Центрального ВДВС м. Чернігів ОСОБА_2 щодо надіслання до ПАТ КБ «ПриватБанк» платіжної вимоги стосовно списання з рахунку ПАТ «Чернігівобленерго» грошових коштів у сумі 975,00 грн неправомірними. Грошові кошти у сумі 975,00 грн, що були перераховані ПАТ КБ «ПриватБанк» згідно платіжної вимоги Центрального ВДВС м. Чернігів повернути на рахунок ПАТ «Чернігівобленерго» № 26002377008001 в Чернігівському РУ ПАТ КБ «ПриватБанк» МФО 353586, код ЄДРПОУ 22815333.

В запереченнях на скаргу ПАТ «Чернігівобленерго» головний державний виконавець Центрального ВДВС м. Чернігів ГТУЮ у Чернігівській області ОСОБА_2 зазначає, що 22.01.2018 від боржника на депозитний рахунок Центрального ВДВС на виконання виконавчого листа щодо стягнення з ПАТ «Чернігівобленерго» на користь ОСОБА_3 моральної шкоди в розмірі 5000 грн та матеріальної шкоди в розмірі 43085 грн, а всього на загальну суму 48085 грн, зараховано кошти 130 грн для погашення витрат виконавчого провадження, 4808,50 грн (10% від загальної суми боргу) для погашення виконавчого збору, 43085 грн для погашення матеріальної шкоди та 4025 грн для погашення моральної шкоди.

Зазначає, що було безпідставно перераховано податки при сплаті моральної шкоди, посилається на норми пп. 164.2.14 п. 164.2 ст. 164 Податкового кодексу України, та заперечує проти задоволення скарги ПАТ «Чернігівобленерго».

ПАТ «Чернігівобленерго» у відповіді на відзив зазначає, що відшкодування моральної шкоди оподатковується в обов»язковому порядку за рахунок платника податку, а не податкового агента.

Ухвалою Деснянського районного суду м. Чернігова від 04.04.2018 у задоволенні скарги ПАТ «Чернігівобленерго» на дії державного виконавця Центрального відділу ДВС м. Чернігів ГТУЮ у Чернігівській області ОСОБА_2 - відмовлено.

В обґрунтування підстав відмови в задоволенні скарги суд зазначив, що суми, отримані за рішенням суду внаслідок відшкодування збитків, завданих платнику податку внаслідок заподіяння йому матеріальної шкоди, в тому числі і моральної шкоди не включаються до загального місячного (річного) оподатковуваного доходу та не підлягають оподаткуванню.

Не погоджуючись з вказаною ухвалою суду ПАТ «Чернігівобленерго» подало апеляційну скаргу, в якій просить скасувати ухвалу місцевого суду від 04.04.2018, та постановити нову, якою задовольнити скаргу в повному обсязі.

За доводами скарги, суд дійшов висновків, що не відповідають обставинам справи, порушив норми матеріального права, оскаржувана ухвала суду є незаконною та необґрунтованою.

У скарзі заявник посилається, що 22.01.2018 ПАТ «Чернігівобленерго» виконало постанову державного виконавця в повному обсязі, перерахувавши кошти відповідно до норм законодавства: матеріальну шкоду – 43085,00 грн, моральну шкоду – 4025,00 грн, податок з доходів фізичних осіб, утриманий з суми моральної шкоди – 900,00 грн, військовий збір 1,5 % утриманий з суми моральної шкоди – 75,00 грн, про що листом було повідомлено Центральний ВДВС, надавши копії платіжних доручень.

Примусове списання грошових коштів в сумі 975,00 грн з рахунку ПАТ «Чернігівобленерго» в ПАТ КБ «ПриватБанк» з призначенням платежу: стягнення моральної та матеріальної шкоди по виконавчому листу № 2/750/2222/17 від 12.01.2018 є неправомірним.

Податковим кодексом України визначені випадки, коли отримані кошти не включаються до загального місячного (річного) оподаткованого доходу. Моральна шкода, що виплачується боржником за рішенням суду, не визначена, як кошти, що не включаються до оподаткованого доходу. Оскільки моральна шкода є об»єктом оподаткування податком на доходи фізичних осіб згідно з підпунктом 2.14 ст. 164 Податкового кодексу України, то ПАТ «Чернігівобленерго» у даному випадку виступає податковим агентом. Військовий збір сплачується аналогічного порядку на доходи фізичних осіб і податковим агентом у даному випадку теж виступає ПАТ «Чернігівобленерго». Останній здійснив розрахунок сум податку на доходи фізичних осіб і військового збору та перерахування їх до бюджету.

У скарзі заявник посилається, що судом першої інстанції не було надано оцінки неправомірним діям державного виконавця, яким в процесі виконавчого провадження не було винесено постанову про арешт коштів, а відразу до банку була надіслана платіжна вимога про примусове списання коштів, що є порушенням процедури виконавчого провадження.

У відзиві на апеляційну скаргу ОСОБА_3 зазначає, що ухвала Деснянського районного суду м. Чернігова від 04.04.2018 відповідає вимогам чинного законодавства, та прийнята відповідно до вимог процесуального та матеріального права. Просить апеляційну скаргу ПАТ «Чернігівобленерго» залишити без задоволення, а ухвалу суду першої інстанції – без змін.

Вислухавши суддю-доповідача, учасників судового розгляду, обговоривши доводи апеляційної скарги та дослідивши матеріали справи, апеляційний суд приходить до наступного висновку.

Відповідно до ст. 263 ЦПК України судове рішення повинно ґрунтуватися на засадах верховенства права, бути законним і обґрунтованим. Законним є рішення, ухвалене судом відповідно до норм матеріального права із дотриманням норм процесуального права. Обґрунтованим є рішення, ухвалене на підставі повно і всебічно з'ясованих обставин, на які сторони посилаються як на підставу своїх вимог і заперечень, підтверджених тими доказами, які були досліджені в судовому засіданні.

Відповідно до ч. 1 ст. 367 ЦПК України суд апеляційної інстанції переглядає справу за наявними в ній і додатково поданими доказами та перевіряє законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів та вимог апеляційної скарги.

Відповідно до п. 2 ч. 1 ст. 374 ЦПК України суд апеляційної інстанції за результатами розгляду апеляційної скарги має право скасувати судове рішення повністю або частково і ухвалити у відповідній частині нове рішення або змінити рішення.

Судом встановлено, що рішенням Деснянського районного суду м. Чернігова від 14.11.2017, яке набрало законної сили, стягнуто з ПАТ «Чернігівобленерго» на користь ОСОБА_3 моральну шкоду в розмірі 5000 грн та матеріальну шкоду в розмірі 43085 грн.

16.01.2018 постановою головного державного виконавця Центрального ВДВС м. Чернігів ГТУЮ у Чернігівській області ОСОБА_2 відкрито виконавче провадження на підставі виконавчого листа № 2/750/2222/17 виданого Деснянським районним судом м. Чернігова 12.01.2018 (а.с. 27), про стягнення з боржника – ПАТ «Чернігівобленерго» на користь стягувача – ОСОБА_3 моральної шкоди в розмірі 5000,00 грн та матеріальної шкоди в розмірі 43085,00 грн, а всього на загальну суму 48085,00 грн (а.с. 28).

24.01.2018 ПАТ «Чернігівобленерго» направило на адресу Центрального ВДВС м. Чернігів ГТУЮ у Чернігівській області лист за № 41/425, в якому зазначило, що 22.01.2018 ПАТ «Чернігівобленерго» виконало вказану вище постанову у повному обсязі. Оплачено виконавчий збір, витрати виконавчого провадження, суми матеріальної та моральної шкоди.

Крім того, в листі заявник звернув увагу на те, що на підставі норм Податкового кодексу України Товариство здійснило розрахунок та утримання сум податку на доходи фізичних осіб і військового збору та перерахування їх до бюджету (а.с. 8).

До вказаного листа ПАТ «Чернігівобленерго» приєднало копії платіжних доручень:

№ 701 від 22.01.2018 на суму 900,00 грн, в якій платником є ПАТ «Чернігівобленерго», одержувач – УК у м. Чернігові/м.Чернігів/11010100, банк одержувача – ГУ ДКСУ У ЧЕРНІГІВСЬКІЙ ОБЛАСТІ, призначення платежу: *;101;22815333;податок з доходів ф/о утрим. Із мор.шкоди по вик.вир.ВП № 55540940 ОСОБА_3 і пер.пов. (а.с. 9);

№ 702 від 22.01.2018 на суму 75,00 грн, в якій платником є ПАТ «Чернігівобленерго», одержувач – УК у м. Чернігові/м.Чернігів/11010100, банк одержувача – ГУ ДКСУ У ЧЕРНІГІВСЬКІЙ ОБЛАСТІ, призначення платежу: *;101;22815333; військовий збір 1,5 % утрим. із мор.шкоди по вик.вир.ВП № 55540940 ОСОБА_3 і пер.повн.код07 (а.с. 10);

№ 703 від 22.01.2018 на суму 4 025,00 грн, в якій платником є ПАТ «Чернігівобленерго», одержувач – Центральний ВДВС м. Чернігів ГТУЮ, банк одержувача – Держказначейська служба України, м.Київ, призначення платежу: перерах. моральн.відшкодув.зг.в/л № 2/750/2222/17 від 12.01.18р. ВП № 55540940 на користь ОСОБА_3 Без ПДВ.код07 (а.с. 11);

№ 704 від 22.01.2018 на суму 4 808,50 грн, в якій платником є ПАТ «Чернігівобленерго», одержувач – Центральний ВДВС м. Чернігів ГТУЮ, банк одержувача – Держказначейська служба України, м.Київ, призначення платежу: перерах. виконавчого збору (на користь ОСОБА_3М.) зг.в/л № 2/750/2222/17 від 12.01.18р. ВП № 55540940 від 16.01.2018 р. Без ПДВ.код07 (а.с. 12);

№ 705 від 22.01.2018 на суму 43 085,00 грн, в якій платником є ПАТ «Чернігівобленерго», одержувач – Центральний ВДВС м. Чернігів ГТУЮ, банк одержувача – Держказначейська служба України, м.Київ, призначення платежу: перерах. матеріальної шкоди на користь ОСОБА_3 згідно ВП № 55540940 від 16.01.2018 р. Без ПДВ.код07 (а.с. 13);

№ 706 від 22.01.2018 на суму 130,00 грн, в якій платником є ПАТ «Чернігівобленерго», одержувач – Центральний ВДВС м. Чернігів ГТУЮ, банк одержувача – Держказначейська служба України, м.Київ, призначення платежу: перерахування витрат на викон. провадж. на користь ОСОБА_3 згідно ВП № 55540940 від 16.01.2018 р. Без ПДВ.код07 (а.с. 14).

Виписка по рахунку містить відомості про сплату 01.02.2018 ПАТ «Чернігівобленерго» на рахунок Центрального ВДВС м. Чернігів коштів в сумі 975,00 грн, призначення платежу: 2/750/2222/17 від 12.01.2018пт55540940 від 25.01.2018 – на осн.док.ВК № 20180131PBCNH000000004686 (а.с. 15).

З платіжної вимоги № 55540940 від 25.01.2018 вбачається, що ПАТ «Чернігівобленерго» списано на рахунок Центрального ВДВС м. Чернігів 975,00 грн, призначення платежу зазначено: стягнення з ПАТ «Чернігівобленерго» на користь ОСОБА_3 моральної та матеріальної шкоди по виконавчому листу № 2/750/2222/17 від 12.01.2018 виданого Деснянським районним судом м. Чернігова (а.с. 67).

Постановою головного державного виконавця Центрального ВДВС м. Чернігів ГТУЮ у Чернігівській області ОСОБА_2 від 26.02.2018 ВП № 55540940, виконавче провадження з примусового виконання виконавчого листа № 2/750/2222/17 виданого 12.01.2018 Деснянським районним судом про стягнення з ПАТ «Чернігівобленерго» на користь ОСОБА_3 моральної шкоди в розмірі 5000,00 грн та матеріальної шкоди в розмірі 43085,00 грн, а всього на загальну суму 48085,00 грн закінчено виконавче провадження (а.с. 29).

Відмовляючи в задоволенні скарги суд першої інстанції послався, що суми, отримані за рішенням суду внаслідок відшкодування збитків, завданих платнику податку внаслідок заподіяння йому матеріальної шкоди, в тому числі і моральної шкоди не включаються до загального місячного (річного) оподатковуваного доходу та не підлягають оподаткуванню.

З таким висновком місцевого суду не погоджується суд апеляційної інстанції, оскільки він не відповідає вимогам чинного законодавства та встановленим обставинам справи враховуючи наступне.

Положеннями статті 1 ЗУ «Про виконавче провадження» передбачено, що виконавче провадження як завершальна стадія судового провадження і примусове виконання судових рішень та рішень інших органів (посадових осіб) - сукупність дій визначених у цьому Законі органів і осіб, що спрямовані на примусове виконання рішень і проводяться на підставах, у межах повноважень та у спосіб, що визначені Конституцією України, цим Законом, іншими законами та нормативно-правовими актами, прийнятими відповідно до цього Закону, а також рішеннями, які відповідно до цього Закону підлягають примусовому виконанню.

Статтею 129 1 Конституції України встановлено, що суд ухвалює рішення іменем України. Судове рішення є обов'язковим до виконання.

Водночас ст. 67 Конституції України передбачено, що кожен зобов'язаний сплачувати податки і збори в порядку і розмірах, встановлених законом.

Оподаткування доходів фізичних осіб регламентується розділом IV ПКУ, відповідно до п. 162.1 ст. 162 якого платником податку на доходи фізичних осіб є, зокрема, фізична особа - резидент, яка отримує доходи з джерела їх походження в Україні, та податковий агент.

Відшкодування моральної шкоди встановлено системою норм права Цивільного кодексу України, а саме, ст. 23 глави 3 «Захист цивільних прав та інтересів» та главою 82 «Відшкодування шкоди».

Так, згідно зі ст. 23 ЦКУ особа має право на відшкодування моральної шкоди, завданої внаслідок порушення її прав.

Моральна шкода полягає у фізичному болю та стражданнях, яких фізична особа зазнала у зв'язку з каліцтвом або іншим ушкодженням здоров'я; у душевних стражданнях, яких фізична особа зазнала у зв'язку з протиправною поведінкою щодо неї самої, членів її сім'ї чи близьких родичів; у душевних стражданнях, яких фізична особа зазнала у зв'язку із знищенням чи пошкодженням її майна; у приниженні честі та гідності фізичної особи, а також ділової репутації фізичної або юридичної особи.

Моральна шкода відшкодовується грішми, іншим майном або в інший спосіб.

Розмір грошового відшкодування моральної шкоди визначається судом залежно від характеру правопорушення, глибини фізичних та душевних страждань, погіршення здібностей потерпілого або позбавлення його можливості їх реалізації, ступеня вини особи, яка завдала моральної шкоди, якщо вина є підставою для відшкодування, а також з урахуванням інших обставин, які мають істотне значення. При визначенні розміру відшкодування враховуються вимоги розумності і справедливості.

Моральна шкода відшкодовується одноразово, якщо інше не встановлено договором або законом.

Оподаткування доходів фізичних осіб регулюється розділом IV ПКУ, згідно з п.п. 164.2.14 п. 164.2 ст. 164 якого до загального місячного (річного) оподатковуваного доходу включається, зокрема, дохід у вигляді неустойки (штрафів, пені), відшкодування матеріальної або немайнової (моральної) шкоди, крім сум, що за рішенням суду спрямовуються на відшкодування збитків, завданих платнику податку внаслідок заподіяння йому матеріальної шкоди, а також шкоди життю та здоров'ю.

Порядок нарахування, утримання та сплати (перерахування) податку до бюджету визначено статтею 168 ПКУ.

Відповідно до п.п. 168.1.1 п. 168.1 ст. 168 ПКУ податковий агент, який нараховує (виплачує, надає) оподатковуваний дохід на користь платника податку, зобов'язаний утримувати податок із суми такого доходу за його рахунок, використовуючи ставку податку, визначену в ст. 167 ПКУ, та на виконання вимог п.п. «б» п. 176.2 ст. 176 ПКУ подавати у строки, встановлені ПКУ для податкового кварталу, податковий розрахунок суми доходу, нарахованого (сплаченого) на користь платників податку, а також суми утриманого з них податку до органу державної податкової служби за місцем свого розташування.

Також доходи, визначені ст. 163 ПКУ, зокрема загальний місячний (річний) оподатковуваний дохід, є об’єктом оподаткування військовим збором (п.п. 1.2 п. 16-1 підрозділу 10 розділу XX Перехідних положень ПКУ).

Ставка військового збору становить 1,5 відс. об’єкта оподаткування, визначеного п.п. 1.2 п. 16-1 підрозділу 10 розділу XX Перехідних положень ПКУ (п.п. 1.3 п. 16-1 підрозділу 10 розділу XX Перехідних положень ПКУ).

Нарахування, утримання та сплата (перерахування) військового збору до бюджету здійснюються у порядку, встановленому ст. 168 ПКУ (п.п. 1.4 п. 16-1 підрозділу 10 розділу XX Перехідних положень ПКУ).

Згідно пункту 171.2 ст. 171 ПК України особою, відповідальною за нарахування, утримання та сплату (перерахування) до бюджету податку з інших доходів з джерелом їх походження з України є податковий агент.

Податковим агентом щодо податку на доходи фізичних осіб згідно з підпунктом 14.1.180 пункту 14.1 ст. 14 ПК України є юридична особа (її філія, відділення, інший відокремлений підрозділ), самозайнята особа, представництво нерезидента - юридичної особи, інвестор (оператор) за угодою про розподіл продукції, які незалежно від організаційно-правового статусу та способу оподаткування іншими податками та/або форми нарахування (виплати, надання) доходу (у грошовій або не грошовій формі) зобов'язані нараховувати, утримувати та сплачувати податок, передбачений розділом IV цього Кодексу, до бюджету від імені та за рахунок фізичної особи з доходів, що виплачуються такій особі, вести податковий облік, подавати податкову звітність контролюючим органам та нести відповідальність за порушення його норм в порядку, передбаченому статтею 18 та розділом IV цього Кодексу.

Пунктом 18.1. ст. 18 ПК України визначено, що податковим агентом визнається особа, на яку цим Кодексом покладається обов'язок з обчислення, утримання з доходів, що нараховуються (виплачуються, надаються) платнику, та перерахування податків до відповідного бюджету від імені та за рахунок коштів платника податків.

З врахуванням наведено, судом апеляційної інстанції враховано, що нормами п.п. 168.1.1 п. 168.1 ст. 168 ПКУ на податкового агента покладено обов»язок утримання податку.

ПАТ «Чернігівобленерго» самостійно виплатило на рахунок стягувача моральну шкоду, присуджену за рішенням суду, виступило по відношенню до нього податковим агентом, та виконало обов'язок по утриманню та перерахуванню податку з доходу, отриманого ним у вигляді моральної шкоди на підставі рішення суду, дії якого щодо утримання податків є правомірними.

Отже, сума відшкодування моральної шкоди на користь стягувача на підставі рішення суду є доходом фізичної особи та підлягає оподаткуванню на загальних підставах за ставками, визначеними п.167.1 ст. 167 ПК України, тому висновок суду про те, що визначений судовим рішенням розмір моральної шкоди на користь позивача не оподатковується, суперечить зазначеним нормам Податкового Кодексу України.

Враховуючи викладене, висновки суду першої інстанції щодо відсутності підстав для перерахунку ПАТ «Чернігівобленерго» на рахунок Головного управління Державної казначейської служби України у Чернігівській області є необґрунтованими.

Згідно ст. 76 ЗУ «Про виконавче провадження», за невиконання законних вимог виконавця, порушення вимог цього Закону, у тому числі за несвоєчасне подання або неподання звітів про відрахування із заробітної плати та інших доходів боржника, неподання або подання неправдивих відомостей про доходи і майновий стан боржника, ненадання боржником на вимогу виконавця декларації чи зазначення у декларації неправдивих відомостей або неповідомлення про зміну таких відомостей, неповідомлення боржником про зміну місця проживання (перебування) чи місцезнаходження або місця роботи (отримання доходів), а також за неявку без поважних причин за викликом виконавця, винні особи несуть відповідальність відповідно до закону.

Як визначено в п. 5 ч. ІІІ «Інструкції з організації примусового виконання рішень», зареєстрованої в Мінюсті України 02.04.2012 за № 489/20802, у разі виконання рішення майнового характеру в постанові про відкриття виконавчого провадження виконавець зазначає про обов»язок боржника подати декларацію про доходи та майно боржника за встановленою формою протягом 5 робочих днів з дня відкриття виконавчого провадження та попереджає його про відповідальність за неподання такої декларації або внесення до неї завідомо неправдивих відомостей.

Як вбачається, у постанові про відкриття виконавчого провадження від 16.01.2018 головний державний виконавець Центрального ВДВС м. Чернігів ГТУЮ у Чернігівській області ОСОБА_2 зобов»язав боржника подати декларацію про доходи та майно та попередив боржника про відповідальність за неподання такої декларації або внесення до неї завідомо неправдивих відомостей (а.с. 28), проте не визначив строк.

Таким чином, станом на 24.01.2018, тобто на момент перерахування коштів на виконання рішення суду ПАТ «Чернігівобленерго» та надіслання платіжної вимоги № 55540940 від 25.01.2018 про списання з рахунку ПАТ «Чернігівобленерго» грошових коштів у сумі 975,00 грн, не було дотримано вимог головним державним виконавцем Центрального ВДВС м. Чернігів ГТУЮ у Чернігівській області ОСОБА_2 щодо не надання боржником на вимогу виконавця декларації вчасно.

У пункті 18 постанови пленуму Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ від 07.02.2014 № 6 «Про практику розгляду судами скарг на рішення, дії або бездіяльність державного виконавця чи іншої посадової особи державної виконавчої служби під час виконання судових рішень у цивільних справах» роз'яснено, що виходячи зі змісту статті 387 ЦПК, у разі встановлення обґрунтованості скарги суд визнає оскаржувані рішення, дії чи бездіяльність неправомірними і зобов'язує державного виконавця або іншу посадову особу державної виконавчої служби задовольнити вимогу заявника та усунути допущені порушення або іншим шляхом поновлює його порушені права чи свободи.

Згідно положень статті 447 ЦПК України сторони виконавчого провадження мають право звернутися до суду із скаргою, якщо вважають, що рішенням, дією або бездіяльністю державного виконавця чи іншої посадової особи органу державної виконавчої служби або приватного виконавця під час виконання судового рішення, ухваленого відповідно до цього Кодексу, порушено їхні права чи свободи.

З врахуванням наведеного, вимоги скарги, щодо повернення грошових коштів у сумі 975,00 грн, що були перераховані ПАТ КБ «Приватбанк» на підставі платіжної вимоги № 55540940 від 25.01.2018 Центрального ВДВС м. Чернігів на рахунок ПАТ «Чернігівобленерго» не підлягають задоволенню в межах вирішення скарги на дії державного виконавця.

Відповідно до ч. 1 ст. 13 ЦПК України, суд розглядає справи не інакше як за зверненням особи, поданим відповідно до цього Кодексу, в межах заявлених нею вимог і на підставі доказів, поданих учасниками справи або витребуваних судом у передбачених цим Кодексом випадках.

Таким чином, вимоги скарги ПАТ «Чернігівобленерго» на дії державного виконавця Центрального ВДВС м. Чернігів ГТУЮ у Чернігівській області щодо надіслання до банку платіжної вимоги на списання коштів слід задовольнити частково.

Визнати дії головного державного виконавця Центрального ВДВС м. Чернігів ГТУЮ у Чернігівській області ОСОБА_2 щодо надіслання до ПАТ КБ «Приватбанк» платіжної вимоги № 55540940 від 25.01.2018 про списання з рахунку ПАТ «Чернігівобленерго» грошових коштів у сумі 975,00 грн неправомірними.

З врахуванням вище викладеного, апеляційний суд приходить до висновку, що апеляційна скарга підлягає задоволенню частково, а ухвала суду першої інстанції скасуванню з постановлення судом апеляційної інстанції нового рішення про задоволення скарги частково.

Відповідно до ч. 1 ст. 141 ЦПК України судовий збір покладається на сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог.

Відповідно до ч. 13 ст. 141 ЦПК України, якщо суд апеляційної чи касаційної інстанції, не передаючи справи на новий розгляд, змінює рішення або ухвалює нове, цей суд відповідно змінює розподіл судових витрат.

Оскільки скарга задовольняється частково, з врахуванням вимог ст. 452 ЦПК України, яка передбачає, що судові витрати, пов»язані з розглядом скарги, покладаються судом на заявника на орган державної виконавчої служби, якщо було постановлено ухвалу про задоволення скарги заявника.

З Центрального ВДВС м. Чернігів ГТУЮ у Чернігівській області на користь ПАТ «Чернігівобленерго» в повернення судового збору за розгляд справи в суді апеляційної інстанції слід стягнути 1762,00 грн.

Керуючись ст. 141, 367, 368, 374, 376 ч. 1 п. 4, 381-384, 389, 390, 451 ЦПК України, апеляційний суд,

П О С Т А Н О В И В :

Апеляційну скаргу Публічного акціонерного товариства «Чернігівобленерго» задовольнити частково.

Ухвалу Деснянського районного суду міста Чернігова від 04 квітня 2018 року скасувати.

Скаргу Публічного акціонерного товариства «Чернігівобленерго» на дії державного виконавця Центрального відділу ДВС м. Чернігів ГТУЮ у Чернігівській області щодо надіслання до банку платіжної вимоги на списання коштів задовольнити частково.

Визнати дії головного державного виконавця Центрального відділу ДВС м. Чернігів ГТУЮ у Чернігівській області ОСОБА_2 щодо надіслання до ПАТ КБ «Приватбанк» платіжної вимоги № 55540940 від 25.01.2018 про списання з рахунку ПАТ «Чернігівобленерго» грошових коштів у сумі 975,00 грн. неправомірними.

В задоволенні скарги в іншій частині відмовити.

Стягнути з Центрального відділу державної виконавчої служби міста Чернігів Головного територіального управління юстиції у Чернігівській області (адреса вул. Шевченко, буд. 118 м. Чернігів, ЄДРПОУ 36931595) на користь Публічного акціонерного товариства «Чернігівобленерго» (адреса вул. Горького, буд 40 м. Чернігів, ЄДРПОУ 22815333) в повернення судового збору за розгляд справи в суді апеляційної інстанції 1762,00 грн.

Постанова суду апеляційної інстанції набирає законної сили з дня її прийняття, але може бути оскаржена до Верховного Суду, протягом тридцяти днів з дня складання повного судового рішення.

Судове рішення у повному обсязі складено 31.05.2018.

Головуючий:Судді: