Постанова № 74356278, 31.05.2018, Апеляційний суд Тернопільської області

АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД ТЕРНОПІЛЬСЬКОЇ ОБЛАСТІ

Справа № 607/6559/18Головуючий у 1-й інстанції Черніцька І.М. Провадження № 33/789/178/18 Доповідач - Коструба Г.І.Категорія - ч.1 ст. 483 МКУ

П О С Т А Н О В А

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

31 травня 2018 р. Суддя апеляційного суду Тернопільської області Коструба Г.І.

з участю представника Тернопільської митниці ОСОБА_1 та представника ОСОБА_2 - особи, що притягується до адміністративної відповідальності,- ОСОБА_3, розглянувши адміністративну справу відносно ОСОБА_2, ІНФОРМАЦІЯ_1, зареєстрованого ІНФОРМАЦІЯ_2 на постанову Тернопільського міськрайсуду Тернопільської обл. від 02 травня 2018 р.,

ВСТАНОВИВ:

Постановою Тернопільського міськрайсуду від 02 травня 2018 р. матеріали справи про притягнення до адміністративної відповідальності ОСОБА_2 за ч.1 ст. 483 Митного кодексу України направлено до Тернопільської митниці ДФС для проведення додаткової перевірки у строк до 25 травня 2018 року.

Своє рішення місцевий суд мотивував тим, що протокол про порушення митних правил складено у відсутності ОСОБА_2, якого не було належним чином повідомлено, посадовою особою митного органу не опитано особу, відносно якої складено протокол, не з'ясовано обставини переміщення через митний кордон товару, зокрема, відповідальних осіб за вказане переміщення, осіб, які виготовили неправдиві відомості щодо відправника і одержувача товару і чи були ці відомості відомі ОСОБА_2 та інші обставини, які необхідні для правильного вирішення справи.

У зміненій апеляційній скарзі представник Тернопільської митниці ДФС ОСОБА_1, не погодившись з вищевказаною постановою суду, просить постанову Тернопільського міськрайсуду Тернопільської обл. від 02 травня 2018 р. щодо ОСОБА_2 скасувати та постановити нову, якою визнати ОСОБА_2 винним у порушенні митних правил, передбачених ч.1 ст. 483 МК України, та накласти на нього стягнення в межах санкції даної статті.

Вважає, що постанова місцевого суду незаконна та необгрунтована, а викладені в ній висновки суперечать митному законодавству та не відповідають обставинам справи. Вказує, що зібрані у справі належні та допустимі докази вчинення ОСОБА_2 порушення митних правил, передбачені ч.1 ст. 483 МК України, давали суду можливість розпочати розгляд справи по суті та винести остаточне рішення.

Зазначає, що висновки місцевого суду про невжиття митницею заходів щодо повідомлення ОСОБА_2 та надіслання йому відповідних викликів для з'ясування факту незаконного переміщення автомобіля та складання протоколу про порушення митних правил не відповідають дійсності, оскільки під час складання протоколу про порушення митних правил працівник митниці діяв відповідно до вимог ч.3 та ч.8 статті 494 МК України.

Зокрема, вказує, що Тернопільською митницею ДФС в ході перевірки після отримання відповіді №404 AR 277336/16 від 27.04.2017 та копій документів від головного прокурора землі у м. Нюрнберг-Фюрт (Німеччина) (інвойса, протоколу розслідування) було вжито заходів щодо встановлення реєстрації місця проживання гр. України ОСОБА_2, та можливого прибуття останнього у митницю для надання пояснень з приводу факту незаконного переміщення автомобіля.

Зазначає, що 17 лютого 2018 року Тернопільською митницею ДФС ОСОБА_2, який зареєстрований за адресою: ІНФОРМАЦІЯ_3 поштою надіслано виклик про необхідність прибуття на 16 год. 27 лютого 2018 року у Тернопільську митницю ДФС для з'ясування обставин ввезення у 2014 році автомобілів для TOB "Сокіл-Захід" та прийняття рішення про складання протоколу про порушення митних правил, однак вказаний виклик повернувся на адресу митниці у зв'язку із закінченням строку зберігання.

3 березня 2018 року Тернопільською митницею ДФС гр. України ОСОБА_2 повторно надіслано поштовим відправленням № 4601003046808 виклик про необхідність прибуття на 9 год. 15 хв. 14 березня 2018 року у Тернопільську митницю ДФС, який він отримав 07 березня 2018 року, що підтверджується витягом із офіційного сайту Укрпошти (services.ukrposhta.ua), однак на призначений час та дату ОСОБА_2 у митницю не прибув, у зв”язку з чим 16 березня 2018 року Тернопільською митницею ДФС ОСОБА_2 втретє надіслано поштовим відправленням № 4602507514329 виклик про необхідність прибуття на 9 год. 15 хв. 3 квітня 2018 року у Тернопільську митницю ДФС, проте вказаний виклик повернувся на адресу митниці у зв'язку із закінченням строку зберігання.

Тим не менш, 28 березня 2018 року захисник ОСОБА_2 подав клопотання, в якому просив перенести складання протоколу про порушення митних правил на іншу дату, оскільки вказаний виклик, на переконання захисника, ОСОБА_4 не отримав, однак бажає надати пояснення. У відповідь на вказане клопотання митниця інформувала захисника ОСОБА_2 про те, що останнього викликано на 9 год. 15 хв. 3 квітня 2018 року.

В подальшому, як зазначає апелянт, захисник ОСОБА_2 о 10 год. 16 хв. 3 квітня 2018 року подав чергове клопотання про перенесення складання протоколу про порушення митних правил на іншу дату, оскільки він не був повідомлений належним чином та зайнятий в судових засіданнях, на що митниця інформувала захисника, що ОСОБА_4 викликаний на 9 год. 15 хв. 3 квітня 2018р., проте останній на вказану дату в черговий раз не прибув.

З огляду на вищевказане 3 квітня 2018 року відносно ОСОБА_2 у його відсутності і було складено протокол про порушення митних правил № 0118/40300/18 за ч.1 ст. 483 МК України, примірник якого ОСОБА_2 надіслано листом Тернопільської митниці ДФС від 04.04.2018 № 1798/Ш/19-70-20-01 із роз'ясненням йому прав, передбачених ч.4 ст. 494 та ст. 498 МК України, а також роз'яснено можливість припинення провадження у цій справі шляхом компромісу, однак вказаний примірник протоколу та лист митниці, відправлений поштовим відправленням № 4601003062960, повернувся за закінченням строку зберігання.

Стверджує, що посадовими особами органу доходів і зборів забезпечено реалізацію ОСОБА_2 свого права на захист в якості особи, що притягується до адміністративної відповідальності в повній мірі, оскільки йому було відомо про місце та дату складання протоколу про порушення митних правил та надано останньому достатньо часу (з дати складання протоколу про порушення митних правил до дати розгляду цієї справи по суті судом), для надання обґрунтованих пояснень та заперечень на вказаний протокол про порушення митних правил, в тому числі через свого захисника.

Разом з тим звертає увагу на те, що суд першої інстанції міг з'ясувати і інші необхідні для розгляду справи відомості у його захисника, з яким ОСОБА_2 уклав договір про надання правової допомоги ще 20 грудня 2017 року, яким, зокрема, передбачено, що адвокат представляє інтереси ОСОБА_2 в судах у справах про адміністративні правопорушення.

Поряд з цим, апелянт звертає увагу також на те, що захисник ОСОБА_2 хоча і неодноразово вносив митниці клопотання про відкладення складання протоколу про порушення митних правил, мотивуючи його тим, що ОСОБА_2 виявив бажання надати пояснення, однак по сьогоднішній день жодних пояснень від останнього так і не надійшло.

Крім того, зазначає, що твердження суду про незрозумілість дати виявлення правопорушення є помилковим, оскільки, як це вказано у протоколі, вказане порушення митних правил виявлено 20.02.2018 (ч.3 ст. 491 МК України) органом доходів і зборів у зв'язку з надходженням листа головного прокурора землі у м. Нюрнберг-Фюрт, Німеччина № 404 АІІ 277336/16 від 27.04.2017 та доданих до нього документів, які надіслані на адресу Тернопільської митниці ДФС Головним управлінням ДФС у Тернопільській області (лист від 24.11.2017 № 2667/7/19-00-21-11-06/17977).

Вказує, що в матеріалах справи наявна службова записка від 20.02.2018 № 28/19-70-20-01, із змісту якої вбачається, що уповноважена посадова особа митниці, проаналізувавши отримані документи від головного прокурора землі у м. Нюрнберг-Фюрт (Німеччина), вивчивши їх офіційний переклад, опитавши агента з митного оформлення з приводу обставин декларування товарів, дійшла висновку, що в діях на той час уповноваженого на роботу з митними органами директора TOB "Сокіл Захід" є склад порушення митних правил, передбачений ч.1 ст. 483 МК України.

Також стверджує, що посилання місцевого суду на відсутність у справі перекладів документів на українську мову, є необгрунтованим з огляду на те, що вказані документи перекладені на державну мову якою здійснюється судочинство. Крім того, суд не звернув увагу на те, що переклад протоколу розслідування забезпечувала не митниця, а Головне управління ДФС в Тернопільській області, яке разом із матеріалами виконаного запиту про надання правової допомоги було надіслано митниці листом ГУ ДФС в Тернопільській області від 24.11.2017 № 2667/7/19-00-21-11-06/17977. Також представником митниці був наданий в судове засідання офіційний переклад інвойсу від 11.10.2014 № 0005, виконаний ФОП ОСОБА_5, з якою митницею було укладено договори на послуги із письмового перекладу на 2017 та 2018 роки, які підтверджують повноваження перекладача щодо здійснення перекладу і митниця не вправі втручатися у підприємницьку діяльність перекладача (з'ясовувати як саме було виконано переклад, хто його виконував, і т.д.), а лише вправі вимагати надання письмового перекладу, як це передбачено цими договорами.

В матеріалах справи наявний лист митниці, адресований РСЦ МВС в Тернопільській області, щодо надання інформації про власника транспортного засобу, що є безпосереднім предметом правопорушення, який судом був залишений поза увагою. У відповідь на цей лист РСЦ МВС в Тернопільській області надав інформацію про власника цього транспортного засобу, а тому у суду були всі підстави надіслати виклик власнику в якості заінтересованої особи, що бере участь у розгляді цієї справи по суті, як це передбачено п.2 ч.1 ст. 497 МК України (лист додається). Крім того, вказує, що вимога суду про відібрання пояснення у власника є необґрунтованою, оскільки останній не зможе повідомити про обставини переміщення чи декларування цього транспортного засобу, які мали місце у жовтні 2014 року, тому що просто не знає нічого про це і не був ще тоді власником.

Крім того, зазначає, що вимога суду про встановлення відповідальних осіб за переміщення даного транспортного засобу є некоректною, оскільки відомості про особу перевізника містяться у документі контролю доставки від 13.10.2014 № 403000000/2014/903274, а вимога суду про встановлення осіб, які виготовили неправдиві відомості щодо відправника та одержувача товару і чи були ці відомості відомі ОСОБА_2, також є некоректною, оскільки ч.1 ст.483 МК України передбачає адміністративну відповідальність за вчинення дій, спрямованих на переміщення товарів з приховуванням від митного контролю, зокрема, шляхом надання як підстави для переміщення документів, що містять неправдиві відомості про, зокрема, відправника, одержувача тощо. З'ясовувати, хто виготовив неправдиві відомості у межах цього адміністративного провадження, немає потреби для кваліфікації цього порушення митних правил. Обставини передачі необхідних документів (зокрема, інвойсу) для виконання та подачі попередньої декларації про намір ввезти транспортний засіб в Україну та декларування товару після його ввезення викладені у поясненні агента з митного оформлення, що наявне у матеріалах справи (с. 17).

Стверджує, що ОСОБА_2 знав, що такі відомості є неправдивими (зокрема, про відправника та одержувача), оскільки 20 вересня 2014 ТОВ "Сокіл-Захід" в особі на той час його керівника, ОСОБА_2, та компанія "M.VOS VOF" (5334 LH Velddriel, De Tweede Geerden, 9 Netherlands) уклали контракт №01/01/2014 NL, предметом якого є купівля - продаж нових та вживаних транспортних засобів. Відповідно до Угоди про партнерство та співробітництво між ЄС та Україною від 14.06.1994 ДФС України надіслано запит на адресу митного інформаційного центру Королівства Нідерланди № 9715/5/99-99-26-03-03-16 від 20.04.2015. У цьому запиті ДФС України просила перевірити та інформувати про те, чи ТОВ "СОКІЛ-ЗАХІД" укладало контракт купівлі-продажу №01/01/2014 NL від 20.09.2014 та чи продавала нідерландська компанія "М. VOS VOF" транспортні засоби ТОВ "СОКІЛ-ЗАХІД" згідно наданих українською стороною копій документів тощо. Листом від 13.11.2015 № DIC_2015_36537 митний інформаційний центр Королівства Нідерланди інформував, що вищезазначений контракт між ТОВ "СОКІЛ - ЗАХІД" та нідерландською компанією "М. VOS VOF" не укладався, а транспорті засоби українській компанії не продавалися.

Заслухавши доповідь судді, доводи представника митниці, яка підтримала змінену апеляційну скаргу та просила суд її задовольнити, думку захисника особи, яка притягується до відповідальності - адвоката ОСОБА_3, який заперечив проти апеляційної скарги та просив суд залишити без змін оскаржувану постанову, дослідивши матеріали справи і з'ясувавши питання, які виникли під час такого дослідження, перевіривши доводи, викладені в апеляційній скарзі, суд вважає, що апеляційна скарга підлягає до задоволення з огляду на наступне.

ОСОБА_2 в судове засідання не з'явився. Як пояснив його захисник, він повідомлений про дату, час та місце судового розгляду апеляційної скарги представника митниці, однак не заперечує проти судового розгляду справи у його відсутності.

Заслухавши думки учасників справи, які не заперечили щодо розгляду апеляційної скарги за відсутності ОСОБА_2, а також зважаючи, що інтереси останнього в суді представлено його захисником, суд вважає за можливе розглядати апеляційну скаргу в присутності захисника та представника митниці.

Згідно положень ч.5 ст.529 МК України порядок оскарження постанови суду (судді) у справах про порушення митних правил визначається Кодексом України про адміністративні правопорушення. Зокрема цей порядок визначений ст 294 КУпАП.

Відповідно до ст.486 МК України та ст.245 КУпАП завданнями провадження в справах про адміністративні правопорушення є: своєчасне, всебічне, повне і об'єктивне з'ясування обставин кожної справи, вирішення її в точній відповідності з законом.

За змістом ст. 458 МК України, порушення митних правил є адміністративним правопорушенням, яке являє собою протиправні, винні (умисні або з необережності) дії чи бездіяльність, що посягають на встановлений цим Кодексом та іншими актами законодавства України порядок переміщення товарів, транспортних засобів комерційного призначення через митний кордон України, пред'явлення їх органам доходів і зборів для проведення митного контролю та митного оформлення, а також здійснення операцій з товарами, що перебувають під митним контролем або контроль за якими покладено на органи доходів і зборів цим Кодексом чи іншими законами України, і за які цим Кодексом передбачена адміністративна відповідальність.

Суб'єктами адміністративної відповідальності за порушення митних правил, як це визначено у ч 2 ст.459 МК України, можуть бути громадяни, які на момент вчинення такого правопорушення досягли 16-річного віку, а при вчиненні порушень митних правил підприємствами ? посадові особи цих підприємств.

Згідно з положеннями п. 43 ч. 1 ст. 4 МК України посадові особи підприємств ? керівники та інші працівники підприємств (резиденти та нерезиденти), які в силу постійно або тимчасово виконуваних ними трудових (службових) обов'язків відповідають за додержання вимог, встановлених цим Кодексом, законами та іншими нормативно-правовими актами України, а також міжнародними договорами України, укладеними у встановленому законом порядку.

При цьому згідно зі ст.489 МК України та 280 КУпАП при розгляді справи підлягають з'ясуванню такі обставини: чи було вчинено адміністративне правопорушення, чи винна дана особа в його вчиненні, чи підлягає вона адміністративній відповідальності, чи є обставини, що пом'якшують та/або обтяжують її відповідальність, чи є підстави для звільнення особи, що вчинила правопорушення, від адміністративної відповідальності, а також інші обставини, що мають значення для правильного вирішення справи.

Зазначені вимоги закону судом першої інстанції при розгляді даної справи дотримані не були, що випливає з наступного.

Доказами у справі про порушення митних правил згідно зі ст.495 МК України є будь-які фактичні дані, на основі яких у визначеному порядку встановлюється наявність або відсутність порушення митних правил, винність особи у його вчиненні та інші обставини, що мають значення для правильного вирішення справи.

Як вбачається з матеріалів справи, на що у своїй апеляційній скарзі звертає увагу і представник митниці, ОСОБА_2 двічі надсилались виклики про необхідність прибуття у Тернопільську митницю ДФС для з'ясування обставин ввезення у 2014 році автомобілів для TOB "Сокіл-Захід" та прийняття рішення про складання протоколу про порушення митних правил, про що свідчать списки згрупованих поштових відправлень листів рекомендованих повідомлень №93 та 141, поданих в ТД ПАТ “Укрпошта” від 17 лютого (ідентифікатор №4601003031029) та 03 березня 2018 року відповідно (ідентифікатор №4601003046808).

При цьому ОСОБА_2 07 березня 2018 року повідомлення від 03 березня 2018 року отримав особисто, про що свідчить витяг з сайту Укрпошти про вручення повідомлення за цифровим ідентифікатором 4601003046808 та який, на думку суду апеляційної інстанції слід вважати допустимим доказом, оскільки така інформація міститься на офіційному сайті Укрпошти і сумнівів у достовірності даної інформації не викликає.

Тим не менш, ОСОБА_2 до Тернопільської митниці ДФС так і не з”явився у зв”язку з чим 16 березня 2018 року йому втретє надіслано поштовим відправленням виклик про необхідність прибуття на 9 год. 15 хв. 3 квітня 2018 року, однак 28 березня 2018 року захисник ОСОБА_2 подав клопотання в якому просив перенести складання протоколу про порушення митних правил на іншу дату, оскільки вказаний виклик, на переконання захисника, ОСОБА_4 не отримав, однак бажає надати пояснення.

В подальшому захисник ОСОБА_2, як це вбачається з матеріалів справи, 3 квітня 2018 року подав чергове клопотання про перенесення складання протоколу про порушення митних правил на іншу дату, оскільки він не був повідомлений належним чином та зайнятий в судових засіданнях.

Враховуючи вищевказане, на переконання суду апеляційної інстанції, як ОСОБА_4, так і його захисник були проінформовані про те, що Тернопільська митниця ДФС має намір скласти протокол про порушення митних правил відносно ОСОБА_2, однак протягом тривалого часу не з”являлись до Тернопільської митниці ДФС для надання пояснення по суті даної справи з причин, які на увагу не заслуговують.

Як вбачається з рішення Європейського суду з прав людини у справі "Каракуця проти України", Європейський суд прийшов до висновку про те, що права скаржників на справедливий розгляд справи не були порушені у зв'язку з тим, що вони не проявляли належної зацікавленості у результатах розгляду їх справи протягом тривалого часу, не звертаючись до суду за інформацією щодо стану розгляду їх скарги, незважаючи на те, що суд не повідомив їх про винесене рішення, що й унеможливило їх звернення зі скаргою у встановлені законом строки.

У зв”язку з наведеним вважаю доводи місцевого суду щодо неналежного повідомлення ОСОБА_2 та вручення йому копії протоколу необґрунтованими.

Крім того, необґрунтованими є висновки, викладені в постанові судді місцевого суду про необхідність направити зазначені матеріали справи у Тернопільську митницю ДФС для проведення додаткової перевірки, оскільки за встановлених апеляційним судом обставин вони є такими, що не узгоджуються з наявними в матеріалах справи доказами.

Відповідно до диспозиції ст.483 МК України відповідальність настає у разі переміщення або дії, спрямовані на переміщення товарів через митний кордон України з приховуванням від митного контролю, тобто з використанням спеціально виготовлених сховищ (тайників) та інших засобів або способів, що утруднюють виявлення таких товарів, або шляхом надання одним товарам вигляду інших, або з поданням органу доходів і зборів як підстави для переміщення товарів підроблених документів чи документів, одержаних незаконним шляхом, або таких, що містять неправдиві відомості щодо найменування товарів, їх ваги (з урахуванням допустимих втрат за належних умов зберігання і транспортування) або кількості, країни походження, відправника та/або одержувача, кількості вантажних місць, їх маркування та номерів, неправдиві відомості, необхідні для визначення коду товару згідно з УКТ ЗЕД та його митної вартості.

При цьому, підставою для переміщення товарів через митний кордон є визначені нормативними актами документи, без яких неможливо одержати дозвіл митниці на їх пропуск через митний кордон, зокрема, це митна декларація, контракт, коносамент, ліцензія, товарно-супровідні документи, дозвіл відповідних державних органів тощо.

Так, згідно протоколу про порушення митних правил за № 0118/40300/18 від 03 квітня 2018 року, ОСОБА_2 перебуваючи на посаді директора TOB «СОКІЛ-ЗАХІД» 13 жовтня 2014 року на виконання п. 2.3 договору про надання послуг по декларуванню надав агенту з митного оформлення TOB «Віта Едванс» ОСОБА_6 копії інвойсу від 11.10.2014 за №0005 та свідоцтво про реєстрацію транспортного засобу від 29.01.2014 за №WE 918122 року для підготовки та подання декларації, необхідної для пропуску автомобіля RENAULT TRAFIC, 2002 року випуску через митний кордон України. У подальшому ОСОБА_2 в інвойсі вказав, що відправником товару є компанія «M"VOS" 5334 LH Velddriel. De Tweede Geerdei Netherlands», а одержувачем є TOB «Сокіл-Захід», ціна товару 400 євро, що по курсу НБУ на день подання митної декларації становить 6 575,22 грн. 16 жовтня 2014 року вказаний товар ввезено компанією М. VOS VOF для одержання TOB «Сокіл-Захід» згідно попередньої декларації через митний пост «Мостиська».

Однак, відповідно до договору купівлі-продажу від 08.10.2014 року, наданого листом головного прокурора землі у м. Нюрнберг-Фюрт, Німеччина №404 AR 277336/16 від 27 квітня 2017 року, отриманого на запит про надання правової допомоги від 10 травня 2016 року, вбачається, що у дійсності відправником вказаного товару є компанія «Automeier», а одержувачем ОСОБА_7, вул.Морозенка, 5/153 М.Тернопіль, ціна товару становить 2500 євро, що по курсу НБУ на день подання митної декларації становить 41 095,13 грн. Отже, наданий директором TOB „Сокіл-Захід” ОСОБА_2 уповноваженій особі інвойс від 11.10.2014 року містить неправдиві відомості про відправника, одержувача та ціни товару.

Аналізуючи зазначений протокол про адмінправопорушення, а також документи, долучені до даного протоколу, зокрема, відповідь Головного прокурора землі у м. Нюрнберг-Фюрт від 26 квітня 2017 року на запит про надання правової допомоги від 10 травня 2016 року щодо відповідальних осіб фірми “Сокіл-Захід”, а також договір купівлі-продажу від 8 жовтня 2014 року, вважаю, що вони є належними і допустимими доказами в розумінні ст.495 МК України, оскільки їх переклад був здійснений уповноваженими на це “Школою Іноземних Мов і Перекладів” ФОП перекладачем ОСОБА_5, яка діяла на підставі укладеного між нею та Тернопільською митницею ДФС договору від 20 березня 2017 року щодо надання послуг з письмового перекладу, а також свідчать про те, що товар був переміщений через митний кордон України з приховуванням від митного контролю шляхом подання митному органу як підстави для переміщення документів, що містять неправдиві відомості, необхідні для визначення митної вартості товару.

При цьому митними органами встановлено, що згідно наявної в матеріалах справи картки обліку особи, яка здійснює операції з товарами, керівником ТОВ “Сокіл-Захід” на день подання митної декларації був ОСОБА_2, який безпосередньо і укладав контракт від 01.01.2014 р. №01/01/2014 NL від 20 вересня 2014 року на поставку товару, а також інвойс від 11 жовтня 2014 року №0005, які містять неправдиві відомості про відправника та одержувача, а також неправдиві відомості необхідні для визначення митної вартості, зокрема, ціну товару, що призвело до недоборів обов”язкових митних платежів у сумі 8 605, 64 грн.

Крім того, як про це вірно у свої скарзі зазначив представник митниці, вимога суду щодо встановлення відповідальних осіб за переміщення даного транспортного засобу є необґрунтованою, оскільки ч.1 ст.483 МК України передбачає адміністративну відповідальність за вчинення дій, спрямованих на переміщення товарів з приховуванням від митного контролю, зокрема, шляхом надання як підстави для переміщення документів, що містять неправдиві відомості про, зокрема, відправника, одержувача, тощо, тобто в даному випадку з'ясовувати, хто виготовив неправдиві відомості у межах цього адміністративного провадження немає потреби для кваліфікації цього порушення митних правил.

Щодо строків притягнення до адміністративної відповідальності, на які у своїй постанові також звертає суд першої інстанції, то з урахуванням положень ст.488 Митного кодексу України про те, що провадження у справі про порушення митних правил вважається розпочатим з моменту складення протоколу, і того, що протокол про порушення митних правил відносно ОСОБА_2 складено 03 квітня 2018р., а дане правопорушення згідно ст.467 МК України є триваючим, строки, передбачені ч.1 ст. 467 МК України, на день розгляду справи не збігли.

З урахуванням викладеного вважаю, що обставини справи судом першої інстанції не було всебічно, повно та об'єктивно досліджені, а висновки судді про необхідність направлення зазначених матеріалів справи на додаткову перевірку є необгрунтованими, а тому оскаржувана постанова підлягає скасуванню з постановленням нового рішення, згідно якого ОСОБА_2 слід визнати винним у порушенні митних правил, передбачених ч.1 ст.483 МК України, та накласти на нього адміністративне стягнення у виді штрафу в розмірі 100% вартості безпосередніх предметів правопорушення з конфіскацією.

Керуючись ст. 294 КУпАП, суддя

ПОСТАНОВИВ:

Змінену апеляційну скаргу представника Тернопільської митниці ДФС ОСОБА_1 задовольнити.

Постанову Тернопільського міськрайсуду від 02 травня 2018 р., якою матеріали справи про притягнення до адміністративної відповідальності ОСОБА_2 за ч.1 ст. 483 Митного кодексу України направлено до Тернопільської митниці ДФС для проведення додаткової перевірки, скасувати.

Прийняти нову постанову, якою ОСОБА_2 визнати винним у вчиненні адміністративного правопорушення, передбаченого ч.1 ст.483 Митного кодексу України, та накласти на нього стягнення у виді штрафу в розмірі 100 відсотків вартості автомобіля RENAULT TRAFIC, 2002 року випуску, кузов №VF1FLBCB63V160619, а саме: 41 095,13 грн. з конфіскацією даного автомобіля в дохід держави.

Стягнути з ОСОБА_2 судовій збір в розмірі 352 грн. 40 коп. в користь держави.

Постанова Апеляційного суду набирає чинності з моменту оголошення, є остаточною і оскарженню не підлягає.

Суддя - підпис

З оригіналом згідно:

Суддя апеляційного суду Тернопільської області ОСОБА_8