Ухвала суду № 74355502, 29.05.2018, Путивльський районний суд Сумської області

Справа №584/672/18

Провадження №2/584/398/18

УХВАЛА

29 травня 2018 року м. Путивль

Суддя Путивльського районного суду Сумської області Крєпкий С.І. розглянувши матеріали позовної заяви ОСОБА_1 до ОСОБА_2 про розірвання шлюбу,

встановив:

Позивач звернулася до суду з вимогою про розірвання шлюбу укладеного між нею та відповідачем 24.04.1998, який зареєстровано Новолесновською сільською адміністрацією Єлизовського району Камчатської області ОСОБА_3 Федерації, актовий запис №6.

Як вбачається з матеріалів позовної заяви позивач є громадянкою ОСОБА_3 Федерації і 02.06.2011 отримала посвідку на постійне проживання в Україні та зареєструвалась по вул.Спортивній, 11 в м.Путивль Сумської області.

Відповідач, також є громадянином ОСОБА_3 Федерації, зареєстрований ІНФОРМАЦІЯ_1 ЯР, Верхнекетського району Томської області ОСОБА_3 Федерації.

Відповідно до ч.ч.1,2 ст.4 Закону України «Про міжнародне приватне право» право, що підлягає застосуванню до приватноправових відносин з іноземним елементом, визначається згідно з колізійними нормами та іншими положеннями колізійного права цього Закону, інших законів, міжнародних договорів України. Якщо згідно з частиною першою цієї статті неможливо визначити право, що підлягає застосуванню, застосовується право, яке має більш тісний зв’язок із приватноправовими відносинами.

Згідно з ч.1 ст.16 цього Закону особистим законом фізичної особи вважається право держави, громадянином якої вона є.

Частиною 1 ст.28 «Конвенції про правову допомогу і правові відносини у цивільних, сімейних і кримінальних справах» по справах про розірвання шлюбу застосовується законодавство Договірної Сторони, громадянами якої є подружжя на момент подачі заяви.

Відповідно до ст.63 Закону України «Про міжнародне приватне право» припинення шлюбу та правові наслідки припинення шлюбу визначаються правом, яке діє на цей час щодо правових наслідків шлюбу.

Згідно з ч.1 ст.73 вказаного Закону іноземці, особи без громадянства, іноземні юридичні особи, іноземні держави (їх органи та посадові особи) та міжнародні організації (далі - іноземні особи) мають право звертатися до судів України для захисту своїх прав, свобод чи інтересів.

Частиною 1 ст.74 Закону України «Про міжнародне приватне право» встановлено, що процесуальна правоздатність і дієздатність іноземних осіб в Україні визначаються відповідно до права України.

Згідно з ч.1 ст.75 цього Закону підсудність судам України справ з іноземним елементом визначається на момент відкриття провадження у справі, незважаючи на те, що в ході провадження у справі підстави для такої підсудності відпали або змінилися, крім випадків, передбачених у статті 76 цього Закону.

Статтею 76 вказаного Закону передбачено, що суди можуть приймати до свого провадження і розглядати будь-які справи з іноземним елементом у таких випадках:

1) якщо сторони передбачили своєю угодою підсудність справи з іноземним елементом судам України, крім випадків, передбачених у статті 77 цього Закону;

2) якщо на території України відповідач у справі має місце проживання або місцезнаходження, або рухоме чи нерухоме майно, на яке можна накласти стягнення, або знаходиться філія або представництво іноземної юридичної особи - відповідача;

3) у справах про відшкодування шкоди, якщо її було завдано на території України;

4) якщо у справі про сплату аліментів або про встановлення батьківства позивач має місце проживання в Україні;

5) якщо у справі про відшкодування шкоди позивач - фізична особа має місце проживання в Україні або юридична особа - відповідач - місцезнаходження в Україні;

6) якщо у справі про спадщину спадкодавець у момент смерті був громадянином України або мав в Україні останнє місце проживання;

7) дія або подія, що стала підставою для подання позову, мала місце на території України;

8) якщо у справі про визнання безвісно відсутнім або оголошення померлим особа мала останнє відоме місце проживання на території України;

9) якщо справа окремого провадження стосується особистого статусу або дієздатності громадянина України;

10) якщо справа проти громадянина України, який за кордоном діє як дипломатичний агент або з інших підстав має імунітет від місцевої юрисдикції, відповідно до міжнародного договору не може бути порушена за кордоном;

11) якщо у справі про банкрутство боржник має місце основних інтересів або основної підприємницької діяльності на території України;

12) в інших випадках, визначених законом України та міжнародним договором України.

З огляду на те, що сторони є громадянами ОСОБА_3 Федерації, враховуючи, що відповідно до вимог ст.27 ЦПК України, а також і до вимог ст.28 ЦПК РФ позов пред’являється до суду за місцем мешкання відповідача, тому позивач мала звернутись до суду за місцем проживання відповідача.

Як на підставу звернення до суду України позивач, яка зазначила місце реєстрації відповідача, послалась на те, що їй не відоме місце проживання відповідача.

Разом з тим будь-які дані про те, що останній проживає на території України, відсутні.

Згідно з ч.1,4 ст.29 ЦПК РФ позов до відповідача, місце мешкання якого невідоме чи який не має місця мешкання в ОСОБА_3 Федерації, може бути пред’явлений до суду по місцю знаходження його майна чи по його останньому відомому місцю мешкання в ОСОБА_3 Федерації. Позови про розірвання шлюбу можуть бути пред’явлені також в суд по місцю мешкання позивача у випадках, якщо на його утриманні знаходиться неповнолітній чи через стан здоров’я виїзд позивача до місця мешкання відповідача представляється для нього скрутним

Зважаючи на те, що сторони є громадянами іншої держави, угоди про підсудність справи з іноземним елементом судам України суду не надано, відповідач зареєстрований на території ОСОБА_3 Федерації, неповнолітніх дітей на утриманні позивача немає, доказів того, що через стан здоров’я чи з інших поважних причин позивач не може звернутись за місцем реєстрації відповідача, ОСОБА_1 всупереч вимогам ст.28 ЦПК України не надала, вказаний позов підлягає поверненню позивачу.

При цьому необхідно зазначити, що ЦПК України не передбачено передання справи на розгляд до суду іноземної держави.

Керуючись ст.185 ЦПК України,

ухвалив:

1.Позовну заяву ОСОБА_1 до ОСОБА_2 про розірвання шлюбу - повернути позивачу.

2.Роз’яснити позивачу право повторного звернення із заявою до суду, якщо перестануть існувати обставини, що стали підставою для повернення заяви.

Ухвала суду може бути оскаржена в апеляційному порядку до Апеляційного суду Сумської області через Путивльський районний суд шляхом подачі протягом п’ятнадцяти днів з дня її складання апеляційної скарги. Учасник справи, якому ухвала суду не була вручена у день її проголошення або складення, має право на поновлення пропущеного строку на апеляційне оскарження якщо апеляційна скарга подана протягом п’ятнадцяти днів з дня вручення йому відповідної ухвали суду.

Ухвала суду набирає законної сили після закінчення строку для подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги ухвала, якщо її не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Ухвала складено та підписано 29 травня 2018 року.

Суддя С.І.Крєпкий