Постанова № 74354894, 15.05.2018, Апеляційний суд Одеської області

Номер провадження: 22-ц/785/3258/18

Номер справи місцевого суду: 523/16499/14-ц

Головуючий у першій інстанції ОСОБА_1

Доповідач Цюра Т. В.

АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД ОДЕСЬКОЇ ОБЛАСТІ

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

15.05.2018 року м. Одеса

Колегії суддів судової палати з розгляду цивільних справ апеляційного суду Одеської області в складі:

Головуючого: Цюри Т.В.,

Суддів: Кононенко Н.А., Сегеди С.М.,

За учасю секретаря судового засідання: Лопотан В.І.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі судових засідань апеляційного суду Одеської області апеляційну скаргу представника ОСОБА_2 – ОСОБА_3 на рішення Суворовського районного суду м. Одеси від 13 грудня 2017 року по справі за позовом Публічного акціонерного товариства ОСОБА_4 «Приват Банк» до ОСОБА_2 про стягнення заборгованості ,-

В С Т А Н О В И В :

Рішенням Суворовського районного суду м. Одеси від 13 грудня 2017 року позов ПАТ КБ «Приват Банк» до ОСОБА_2 про стягнення заборгованості – задоволено.

Стягнуто з ОСОБА_2 (ІНФОРМАЦІЯ_1, ІПН: НОМЕР_1, який зареєстрований за адресою: ІНФОРМАЦІЯ_2 ) на користь Публічного акціонерного товариства ОСОБА_4 «ПриватБанк» заборгованість за договором кредиту № ODXRRG17710169 від 19.04.2012 року у розмірі 11 704 гривень 69 копійок (одинадцять тисяч сімсот чотири гривень шістдесят дев’ять копійок).

Стягнуто з ОСОБА_2 (ІНФОРМАЦІЯ_1, ІПН: НОМЕР_1, який зареєстрований за адресою: ІНФОРМАЦІЯ_2 ) на користь Публічного акціонерного товариства ОСОБА_4 «ПриватБанк» суму судового збору у розмірі 243 гривень 60 копійок.

Не погоджуючись з вказаним рішенням суду, представник ОСОБА_2 – ОСОБА_3 подала до суду апеляційну скаргу, в якій посилаючись на порушення судом норм матеріального та процесуального права, просить суд скасувати рішення Суворовського районного суду м. Одеси від 13 грудня 2017 року та ухвалити нове, яким у задоволені позову відмовити.

В порядку п. 3 Прикінцевих та перехідних положень Закону України «Про судоустрій і статус суддів» від 02.06.2016 № 1402-VIII, апеляційні суди, утворені до набрання чинності цим Законом, продовжують здійснювати свої повноваження до утворення апеляційних судів у відповідних апеляційних округах. У разі ліквідації суду, що здійснює правосуддя на території відповідної адміністративно-територіальної одиниці (відповідних адміністративно-територіальних одиниць), та утворення нового суду, який забезпечує здійснення правосуддя на цій території, суд, що ліквідується, припиняє здійснення правосуддя з дня опублікування в газеті «Голос України» повідомлення голови новоутвореного суду про початок роботи новоутвореного суду (п. 6 ст. 147 Закону України «Про судоустрій і статус суддів»).

У зв'язку із цим справа підлягає розгляду в порядку п.8 розділу ХІІІ Перехідних положень Цивільно-процесуального кодексу України.

15 грудня 2017 року набрала чинності нова редакція Цивільного процесуального кодексу України (ред. з 18.03.2004 до 15.12.2017), відповідно до п.9 ст. 1 Перехідних положень вказаного Кодексу, справи у судах першої та апеляційної інстанції, провадження у яких відкрито до набрання чинності цією редакцією Кодексу, розглядаються за правилами, що діють після набрання чинності цією редакцією Кодексу.

Справа розглядається апеляційним судом Одеської області, у межах територіальної юрисдикції якого перебуває місцевий суд, який ухвалив рішення, що оскаржується, до утворення апеляційних судів в апеляційних округах, відповідно до вимог п. 8 ст. 1 Перехідних положень.

В судове засідання, призначене на 15 травня 2018 року, з’явився представник відповідача ОСОБА_5 інші сторони не з'явилися, про розгляд справи були повідомлені належним чином.

Відповідно до ч. 2 ст. 372 ЦПК України неявка сторін або інших учасників справи, належним чином повідомлених про дату, час і місце розгляду справи, не перешкоджає розгляду справи.

Апеляційний суд з метою дотримання строків розгляду справи, вважає можливим слухати справу у відсутність сторін, які своєчасно і належним чином повідомлені про час і місце розгляду справи.

Заслухавши пояснення, дослідивши матеріали справи, перевіривши законність і обґрунтованість оскаржуваного рішення суду в межах доводів апеляційної скарги та заявлених вимог, колегія суддів дійшла висновку, що апеляційна скарга задоволенню не підлягає, виходячи з наступного.

Згідно ст. 263 ЦПК України судове рішення повинно ґрунтуватися на засадах верховенства права, бути законним і обґрунтованим.

Законним є рішення, ухвалене судом відповідно до норм матеріального права із дотриманням норм процесуального права. Судове рішення має відповідати завданню цивільного судочинства, визначеному цим Кодексом.

При виборі і застосуванні норми права до спірних правовідносин суд враховує висновки щодо застосування відповідних норм права, викладені в постановах Верховного Суду.

Обґрунтованим є рішення, ухвалене на підставі повно і всебічно з'ясованих обставин, на які сторони посилаються як на підставу своїх вимог і заперечень, підтверджених тими доказами, які були досліджені в судовому засіданні.

Оскаржуване рішення суду зазначеним вимогам відповідає, з огляду на таке.

Так, судом першої інстанції було вірно встановлено, що відповідно до укладеного договору № ODXRRG17710169 від 19.04.2012 року, ОСОБА_2 19.04.2012 року отримав кредит у розмірі 4 630 гривень 71 копійок, зі сплатою відсотків за користування кредитом, строком до 18.04.2013 року (а.с.6,7-16);

Відповідач ОСОБА_2 належним чином не виконав свої зобов'язання за договором, у зв'язку з чим, станом на 15.08.2014 року виникла заборгованість у сумі 11 704 гривень 69 копійок (а.с.6).

Позивач просить стягнути з відповідача ОСОБА_2 заборгованість за договором кредиту № ODXRRG17710169 від 19.04.2012 року у розмірі 11704 гривень 69 копійок, яка складається з: заборгованість за кредитом – 4 630 гривень 71 копійок; заборгованість по процентам за користування кредитом – 3 гривень 10 копійок, заборгованість по комісії – 830 гривень 76 копійок, пеня – 5 206 гривень 56 копійок, штраф (фіксована частина) – 500 гривень, штраф (процентна складова) – 533 гривень 56 копійок.

Станом на день подання позову зобов`язання щодо погашення вказаної заборгованості не виконувалися.

Положеннями ст. 1054 ЦК України передбачено, що за кредитним договором банк (кредитодавець) зобов’язується надати грошові кошти (кредит) позичальникові у розмірі та на умовах, встановлених договором, а позичальник зобов’язується повернути кредит та сплатити проценти.

Згідно зі ст. 526 ЦК України зобов’язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутністю таких умов та вимог – відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.

Тому, виходячи з матеріалів справи з урахуванням вищевказаних правових норм, суд першої інстанції правильно та обґрунтовано задовольнив в повному обсязі позовні вимоги.

В обґрунтування доводів апеляційної скарги представник ОСОБА_2 – ОСОБА_3 посилається на те, що судом першої інстанції не взято до уваги доводи, які були викладені в письмових запереченнях відповідача, вважає що кредит № ODXRRG17710169 від 19.04.2012 року є споживчим та наданий ОСОБА_2 на оплату товару, а отже до даних правовідносин повинен застосовуватися закон України «Про захист прав споживачів», на який суд першої інстанції зовсім не посилається в постановленому рішенні від 13 грудня 2017 року.

Колегія зазначає, що непосилання судом на Закон України «Про захист прав споживачів» не свідчить про те, що справа була вирішена судом першої інстанції з порушенням норм вищевказаного закону.

Також, представник ОСОБА_2 – ОСОБА_3 в апеляційній скарзі посилається на те, що вимога кредитного договору щодо сплати споживачем непропорційно великої суми компенсації ( понад п’ятдесят відсотків вартості продукції) у разі невиконання ним зобов’язань за договором є несправедливою.

На вказаний довід апелянта, апеляційний суд зазначає,що апелянту був наданий достатній строк для повернення кредиту, який становить 12 місяців з 19.04.2012 року по 18.04.2013 року, а заборгованість по процентам за користування кредитом – 3 гривень 10 копійок, заборгованість по комісії – 830 гривень 76 копійок, пеня – 5 206 гривень 56 копійок, штраф (фіксована частина) – 500 гривень, штраф (процентна складова) – 533 гривень 56 копійок утворились вже станом на 15.08.2014 року, тобто за 2 роки невиконання відповідачем своїх зобов’язань перед Публічним акціонерним товариством ОСОБА_4 «Приват Банк», тому у колегії суддів апеляційного суду Одеської області не має підстав вважати, що умови кредитного договору № ODXRRG17710169 від 19.04.2012 року є несправедливими.

Відповідно до положень ч. 5 ст. 11, ст. 18 Закону України «Про захист прав споживачів» (в редакції, що діяла на час укладення договору) до договорів із споживачами про надання споживчого кредиту застосовуються положення цього Закону про несправедливі умови в договорах, зокрема положення, згідно з якими передбачаються зміни в будь-яких витратах за договором, крім відсоткової ставки. Продавець (виконавець, виробник) не повинен включати у договори із споживачем умови, які є несправедливими. Умови договору є несправедливими, якщо всупереч принципу добросовісності його наслідком є істотний дисбаланс договірних прав та обов'язків на шкоду споживача. Якщо положення договору визнано несправедливим, включаючи ціну договору, таке положення може бути змінено або визнано недійсним. Положення, що було визнане недійсним, вважається таким з моменту укладення договору.

Крім того, відповідач не завляв вимог про визнання недійсним кредитного договору з наведених підстав.

Посилання апелянта в апеляційній скарзі на те, що суд першої інстанції позбавив його права на захист, є необгрунтованим.

Як вбачається з матеріалів справи, 13.12.2017 року представник ОСОБА_2 за довіреністю від 29.02.2016 року - ОСОБА_5 подала до Суворовського районного суду м. Одеси заяву, в якій просить суд відмовити в позові та розглядати справу за присутності адвоката ОСОБА_3, однак ніяких поважних причин з яких сама ОСОБА_5, будучи представником апелянта, не може представляти інтереси ОСОБА_2 заявник не зазначає та не вказує причини, з яких ОСОБА_3, яка належним чином повідомлена про розгляд справи на 13 грудня 2017 року, про що свідчить росписка наявна у матеріалах справи (а.с. 131), не з’явилася до суду.

Апеляційний суд також враховує, що відповідно до вимог ст. ст. 303, 307 ч. 1 п. 1, 308 ЦПК України під час розгляду справи в апеляційному порядку апеляційний суд перевіряє законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів апеляційної скарги та вимог, заявлених у суді першої інстанції; апеляційний суд відхиляє апеляційну скаргу і залишає рішення суду без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції ухвалив рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права.

За викладених обставин судова колегія приходить до висновку, що суд першої інстанції правильно встановив обставини справи, порушень норм матеріального та процесуального права не допустив, а наведені в апеляційній скарзі доводи нічим не обґрунтовані, висновків суду не спростовують, в зв'язку з чим рішення суду підлягає залишенню без змін.

На підставі викладеного і керуючись ст. ст. 367, 368, 374, 375, 381-384, 389, 390 ЦПК України, колегія суддів ,–

П О С Т А Н О В И Л А:

Апеляційну скаргу представника ОСОБА_2 – ОСОБА_3 на рішення Суворовського районного суду м. Одеси від 13 грудня 2017 року - відхилити.

Рішення Суворовського районного суду м. Одеси від 13 грудня 2017 року по справі за позовом Публічного акціонерного товариства ОСОБА_4 «Приват Банк» до ОСОБА_2 про стягнення заборгованості – залишити без змін.

Постанова суду апеляційної інстанції набирає законної сили з дня її прийняття та оскарженню не підлягає.

Головуючий Т.В. Цюра

Судді: С.М. Сегеда

ОСОБА_6

Повний текст судового рішення складено 23.05.2018 року.