Ухвала суду № 74354384, 11.05.2018, Приморський районний суд м. Одеси

Справа № 522/22250/17

Провадження № 2/522/1202/18

УХВАЛА

11 травня 2018 року Приморський районний суд м. Одеси

у складі: головуючого судді Бойчука А. Ю.

за участю секретаря Іскрич В. В.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні цивільну справу за позовом Приморської районної адміністрації Одеської міської ради до ОСОБА_1, за участю третіх осіб, які не заявляють самостійних вимог щодо предмета спору ОСОБА_2, ОСОБА_3, за участю третьої особи, що заявляє самостійні вимоги щодо предмета спору ОСОБА_4 про приведення приміщення в попередній стан, за позовом третьої особи, що заявляє самостійні вимоги щодо предмета позову ОСОБА_4 до ОСОБА_1, ОСОБА_5 ОСОБА_6 реєстратора Одеської обласної філії комунального підприємства «Центр державної реєстрації» за участю третіх осіб, які не заявляють самостійних вимог щодо предмета спору ОСОБА_2, ОСОБА_3 про усунення перешкод у користуванні власністю, про приведення квартири в попередній стан, про визнання протиправним та скасування рішення про державну реєстрацію речових прав на нерухоме майно, -

ВСТАНОВИВ:

В провадженні Приморського районного суду м. Одеси знаходиться цивільна справа за позовною заявою Приморської районної адміністрації Одеської міської ради до ОСОБА_1, за участю третіх осіб, які не заявляють самостійних вимог щодо предмета спору ОСОБА_2, ОСОБА_3, за участю третьої особи, що заявляє самостійні вимоги щодо предмета спору ОСОБА_4 про приведення приміщення в попередній стан, за позовом третьої особи, що заявляє самостійні вимоги щодо предмета позову ОСОБА_4 до ОСОБА_1, ОСОБА_5 ОСОБА_6 реєстратора Одеської обласної філії комунального підприємства «Центр державної реєстрації» за участю третіх осіб, які не заявляють самостійних вимог щодо предмета спору ОСОБА_2, ОСОБА_3 про усунення перешкод у користуванні власністю, про приведення квартири в попередній стан, про визнання протиправним та скасування рішення про державну реєстрацію речових прав на нерухоме майно.

В ході судового засідання представником відповідача ОСОБА_1 було заявлено клопотання про закриття провадження по справі в частині позовних вимог ОСОБА_4 третьої особи, що заявляє самостійні вимоги щодо предмета спору до державного реєстратора Одеської обласної філії Комунального підприємства «Центр державної реєстрації» ОСОБА_5 про визнання протиправним та скасування рішення про державну реєстрацію речових прав на нерухоме майно» як таке, що не підлягає розгляду в порядку цивільного судочинства.

Клопотання вмотивовано тим, що вказана справа підлягає розгляду в порядку адміністративного судочинства, оскільки на його думку державний реєстратор ОСОБА_5 при вчиненні реєстраційних дій виступав як суб’єкт владних повноважень.

У судовому засіданні представники позивачів заперечували щодо задоволення клопотання, представник відповідача клопотання підтримав, просив суд його задовольнити.

Суд, ознайомившись з матеріалами справи, вислухавши пояснення сторін, вважає, що в задоволенні клопотання слід відмовити на підставі наступного.

Згідно з ч. 1 ст. 20 ЦПК України, не допускається об’єднання в одне провадження вимог, які підлягають розгляду за правилами різних видів судочинства, якщо інше не встановлено законом.

Згідно з пунктом 1 ч. 1 ст. 186 ЦПК України, суддя відмовляє у відкритті провадження у справі, якщо заява не підлягає розгляду в порядку цивільного судочинства.

Згідно з пунктом 1 ч. 1 ст. 255 ЦПК України, суд своєю ухвалою закриває провадження в справі, якщо справа не підлягає розгляду в порядку цивільного судочинства.

У п.3, абз. 2 п. 21 та п. 23 постанови Пленуму Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ від 01 березня 2013 року № 3 «Про деякі питання юрисдикції загальних судів та визначення підсудності цивільних справ» містяться роз’яснення що, вирішуючи питання про відкриття провадження у справі, суди повинні виходити з того, що відповідно до статей15, 16 ЦПК у порядку цивільного судочинства суди розглядають справи про захист порушених, невизнаних або оспорюваних прав, свобод чи інтересів, що виникають із цивільних, житлових, земельних, сімейних, трудових відносин, а також з інших правовідносин, крім випадків, коли розгляд таких справ за Кодексом адміністративного судочинства України (стаття 17), Господарським процесуальним кодексом України (статті 1, 12), Кримінальним процесуальним кодексом України або Кодексом України про адміністративні правопорушення віднесено до компетенції адміністративних, господарських судів, до кримінального провадження чи до провадження в справах про адміністративні правопорушення. Законом може бути передбачено розгляд інших справ за правилами цивільного судочинства.

У зв'язку з наведеним суди мають виходити з того, що критеріями відмежування справ цивільної юрисдикції від інших є, по-перше, наявність у них спору про право цивільне (справи за позовами, що виникають із будь-яких правовідносин, крім випадків, коли розгляд таких справ проводиться за правилами іншого судочинства), по-друге, суб'єктний склад такого спору (однією зі сторін у спорі є, як правило, фізична особа).

Відповідно до приписів ст.6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод від 04.11.1950р. (далі - Конвенція), кожен має право на справедливий і публічний розгляд його справи упродовж розумного строку незалежним і безстороннім судом, встановленим законом.

Європейський суд з прав людини у справі "Zand v. Austria" від 12.10.1978р. вказав, що словосполучення "встановлений законом" поширюється не лише на правову основу самого існування суду, але й на дотримання таким судом певних норм, які регулюють його діяльність. Поняття суд, встановлений законом, у частині першій статті 6 Конвенції передбачає усю організаційну структуру судів, включно з (…) питаннями, що належать до юрисдикції певних категорій судів (…). З огляду на це не вважається судом, встановленим законом, орган, котрий, не маючи юрисдикції, судить осіб на підставі практики, яка не передбачена законом.

Так, постановою ОСОБА_7 Верховного Суду від 14 березня 2018 року у справі №396/2550/17 зазначено, що якщо оскаржуються реєстраційні дії, стосовно яких існує спір про право цивільне, у межах якого можуть бути розв'язані й питання, пов'язані з реєстрацією права власності на будівлю, то цей спір не пов'язаний із захистом прав, свобод чи інтересів позивача у сфері публічно-правових відносин від порушень з боку органів державної влади, і це виключає його розгляд у порядку адміністративного судочинства.

Оскільки, між ОСОБА_4 та ОСОБА_1 існує спір про право цивільне (що виник в результаті будівельних робіт відповідачки), то вимоги про скасування реєстрації є похідними від спору щодо майна.

Виходячи із системного аналізу нормативно-правових актів, суд дійшов висновку, що спір слід розглядати у порядку цивільного судочинства.

Таким чином, суд вважає за необхідне в задоволенні клопотання про закриття провадження у справі відмовити.

Керуючись: ст.ст., 20, 185, 255, 353 ЦПК України, суд,-

УХВАЛИВ:

У задоволенні клопотання представника відповідача ОСОБА_1 про закриття провадження по справі - відмовити.

Ухвалу суду може бути оскаржена протягом п’ятнадцяти днів з дня її проголошення, шляхом подання апеляційної скарги до апеляційного суду Одеської області через Приморський районний суд м. Одеси.

Суддя: А. Ю. Бойчук