Постанова № 74353301, 29.05.2018, Апеляційний суд Миколаївської області

Справа №484/4142/17 29.05.2018

Провадження №22-ц/784/727/18

Провадження 22ц/784/727/18 Доповідач апеляційного суду ОСОБА_1

Категорія 27

Постанова

Іменем України

29 травня 2018 року м. Миколаїв

Колегія суддів судової палати в цивільних справах Апеляційного суду Миколаївської області у складі:

головуючого Кушнірової Т.Б.,

суддів: Базовкіної Т.М. Коломієць В.В.,

із секретарем Цуркан І.І.,

за участю:

- представника позивача ОСОБА_2,

розглянувши у відкритому судовому засіданні цивільну справу за апеляційною скаргою Публічного акціонерного товариства ОСОБА_3 «ПриватБанк» на рішення Первомайського міськрайонного суду Миколаївської області ухвалене 22 лютого 2018 року суддею цього ж суду Максютенко О.А., у справі № 484/4142/17, за позовом Публічного акціонерного товариства ОСОБА_3 «ПриватБанк» до ОСОБА_4 про стягнення заборгованості за кредитним договором,

в с т а н о в и л а:

У листопаді 2017 року ОСОБА_3 звернувся в суд з позовом до ОСОБА_4 про стягнення заборгованості за кредитним договором.

В позові вказував, що між банком та відповідачем 28 січня 2010 року було укладено кредитний договір, згідно якого відповідач отримав кредит в розмірі 500 грн. у вигляді встановленого кредитного ліміту на платіжну картку зі сплатою відсотків за користування кредитом. У порушення вимог закону та умов договору ОСОБА_4 зобов'язання за вказаним кредитним договором належним чином не виконував, а тому станом на 19 жовтня 2017 року утворилось 28 438 грн. 96 коп. заборгованості, яку позивач просив суд стягнути на його користь.

Рішенням Первомайського міськрайонного суду Миколаївської області від 22 лютого 2018 року в позові Банку відмовлено.

В апеляційній скарзі ОСОБА_3 просить скасувати рішення суду та ухвалити нове рішення про задоволення позову, посилаючись на неповне з’ясування судом обставин справи, невірну оцінку доказів у справі та порушення норм матеріального і процесуального права.

Перевіривши наведені в апеляційній скарзі доводи та дослідивши матеріали справи, колегія суддів вважає, що вона не підлягає задоволенню із наступних підстав.

28 січня 2010 року між ПАТ КБ «ПриватБанк» та ОСОБА_4 укладено договір про надання банківських послуг шляхом підписання відповідачем анкети-заяви про приєднання до Умов та Правил надання банківських послуг. За умовами вищевказаного договору позичальник отримав платіжну картку № 5577212911447137 з встановленням початкового кредитного ліміту на неї в сумі 500 грн.

Відповідно до частини першої статті 634 ЦК України договором приєднання є договір, умови якого встановлені однією із сторін у формулярах або інших стандартних формах, який може бути укладений лише шляхом приєднання другої сторони до запропонованого договору в цілому. Друга сторона не може запропонувати свої умови договору.

За договором банківського рахунка банк зобов'язується приймати і зараховувати на рахунок, відкритий клієнтові (володільцеві рахунка), грошові кошти, що йому надходять, виконувати розпорядження клієнта про перерахування і видачу відповідних сум з рахунка та проведення інших операцій за рахунком (ч.1 ст.1066 ЦК України).

Зміст договору свідчить про відкриття та обслуговування платіжної картки, на яку встановлено кредитний ліміт.

Пунктом 2.1.1.2.1 Умов та Правил надання банківських послуг визначено, що договір укладається терміном на п’ять років з моменту підписання. Якщо за місяць до закінчення терміну дії договору жодна із сторін письмово не відмовилася від договору, він продовжується на такий же термін.

Порядок нарахування процентів та наслідки невиконання умов договору визначено у п. 2.1.1.11 Умов.

Термін дії кредитного ліміту пов'язано із терміном дії платіжної картки.

Крім того, Умовами встановлено, що погашення по Кредиту процентів відбувається щомісячно за попередній місяць, а кредиту - в повному об'ємі, не пізніше останнього дня місяця, вказаного на платіжній картці.

Тобто, термін остаточного виконання зобов'язання по сплаті кредиту визначено останнім днем місяця терміну дії платіжної картки.

Із розрахунку заборгованості, виписки по особовому рахунку позичальника видно, що відповідач скористався 28 січня 2010 року кредитними коштами в сумі 500 грн. та тривалий час активно користувався кредитними коштами та проводив часткове погашення заборгованості.

Відповідно до ст.1069 ЦК України якщо відповідно до договору банківського рахунку банк здійснює платежі з рахунка клієнта, незважаючи на відсутність на ньому грошових коштів (кредитування рахунка), банк вважається таким, що надав клієнтові кредит на відповідну суму від дня здійснення цього платежу. Права та обов'язки сторін в такому випадку регулюються положеннями про кредит та позику.

Відповідно до ч.1 ст.1054 ЦК України за кредитним договором банк або інша фінансова установа (кредитодавець) зобов'язується надати грошові кошти (кредит) позичальникові у розмірі та на умовах, встановлених договором, а позичальник зобов'язується повернути кредит та сплатити проценти.

Отже, з моменту підписання особою анкети-заяви, між банком та нею укладено кредитний договір шляхом приєднання такої особи до запропонованого банком договору.

Відповідач, підписавши 28 січня 2010 року анкету-заяву, таким чином погодився на укладення договору про надання банківських послуг.

Наведене свідчить що між сторонами виникли правовідносин згідно договору кредиту.

Згідно розрахунку банку станом на 19 жовтня 2017 року виникла заборгованість за кредитним договором у розмірі 28 438 грн. 96 коп., з яких: заборгованість за кредитом у розмірі 11 992 грн. 55 коп., заборгованість за відсотками за користування кредитом у розмірі 4085 грн. 27 коп., заборгованість за пенею 10 530 грн. 71 коп., штраф (фіксована частина) у розмірі 500 грн., штраф (процентна складова) у розмірі 1330 грн. 43 коп.

Звертаючись до суду із даним позовом, ОСОБА_3 просив про стягнення заборгованості, яка виникла у ОСОБА_4 з повернення кредитних коштів, отриманих за допомогою платіжної картки «Універсальна» №5577212911447137.

Згідно з положеннями частини третьої статті 12 та частини першої статті 81 ЦПК України кожна сторона повинна довести обставини, які мають значення для справи і на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом.

Відповідно до частини першої статті 76 ЦПК України доказами є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інших обставин, які мають значення для вирішення справи.

Належними є докази, які містять інформацію щодо предмета доказування (частина перша статті 77 ЦПК України).

Суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об'єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів. Жодні докази не мають для суду заздалегідь встановленої сили. Суд оцінює належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також достатність і взаємний зв'язок доказів у їх сукупності. Суд надає оцінку як зібраним у справі доказам в цілому, так і кожному доказу (групі однотипних доказів), який міститься у справі, мотивує відхилення або врахування кожного доказу (групи доказів) (стаття 89 ЦПК України).

ПАТ КБ «ПриватБанк» не надав суду доказів щодо строку дії платіжної картки № 5577212911447137.

За змістом Заяви ОСОБА_4 від 28 січня 2010 року банк ознайомив його з Умовами і Правилами надання банківських послуг, а також Тарифами. Крім того, у Заяві зазначено, що ця заява разом з ОСОБА_5 клієнта, Умовами і Правилами надання банківських послуг, а також Тарифами становить між сторонами договір про надання банківських послуг.

Доказів вручення відповідачу ОСОБА_5 із зазначенням строку дії картки ПАТ КБ «ПриватБанк» не надав. Не вказано строк дії платіжної картки і у Заяві позичальника.

Згідно виписки з програмного комплексу «Privat 24» та виписки по особовому рахунку ОСОБА_4 крім основної картки № 5577212911447137, отриманої при укладанні договору, ОСОБА_4 було видано додаткові платіжні картки №*1314; №*6944; №*2247, по кожній з яких окремо ведеться облік руху коштів.

З аналізу виписки по особовому рахунку по трьох карткових рахунках та розрахунку заборгованості за договором від 28.01.2010 року вбачається, що останній містить об'єднаний (загальний) розрахунок боргу по всім картковим рахункам.

Виходячи із Умов та Правил, картковий рахунок це банківський поточний рахунок на якому обліковуються операції з використання платіжних карток, тобто він не є тотожним з особовим рахунком. Таким чином на одному особовому рахунку може обліковуватися кілька платіжних карт, погашення кредиту по кожній з яких відбувається самостійно, якщо вони не є додатковими або такими, що видані на продовження дії попередньої картки.

Згідно довідки Банку № 160405/643 від 06.04.2016 року картка №*2247 та всі технічні рахунки, які використовуються для її роботи закриті.

Після вказаної дати з карткового рахунку ОСОБА_4 відбувалося автоматичне списання коштів за рахунок послуги «оплата частинами» для погашення заборгованості, що виникла по інших карткових рахунках.

Відповідач посилається на те, що будь – яких послуг тим більше «оплата частинами» у Банку не отримував.

Даних, які б вказували на прохання відповідача оформити послугу «оплата частинами» та отримати кредит у вигляді встановленого кредитного ліміту на платіжну картку; домовленість сторін про розмір кредитного ліміту та розмір відсотків за користування кредитом, матеріали справи не містять.

Таким чином, оскільки заборгованість перед ПАТ КБ «Приватбанк» виникла за іншими картковими рахунками (договорами) і позивачем не доведено видачу платіжних карток №*1314; №*6944;№*2247 на продовження строку дії картки № 5577212911447137, а також не доведено домовленості сторін про автоматичне збільшення банком кредитного ліміту ( у тому числі надання нової послуги «оплата частинами») на погашення заборгованості, суд дійшов вірного висновку про відсутність підстав для стягнення заборгованості за договором від 28.01.20108 року, що не позбавляє банк права звертися до суду із вимогою про стягнення заборгованості за іншими договорами.

Доводи апеляційної скарги про те, що заборгованість відповідача виникла у зв’язку з тим, що останній не виконував зобов’язання за послугою «оплата частинами», не є підставою для скасування оскаржуваного рішення.

На підтвердження суми заборгованості ПАТ КБ «ПриватБанк» надано розрахунок за договором від 28 січня 2010 року, який містить дані про заборгованість, яка виникла начебто внаслідок отримання послуги «оплата частинами» починаючи з березня 2016 року.

В той час, на яких умовах відповідачу надано такий кредит та доказів, які б підтверджували факт надання кредиту відповідачу, матеріали справи не містять.

Заявою теж не передбачена домовленість сторін щодо списання за рахунок кредитного ліміту Картрахунку заборгованості, що виникла по цьому ж Картрахунку.

Інші доводи апеляційної скарги не спростовують вищенаведених висновків суду. Тому не можуть бути підставою для скасування оскаржуваного судового рішення.

Керуючись статтями 367, 374, 375, 382 ЦПК України, колегія суддів

п о с т а н о в и л а:

Апеляційну скаргу Публічного акціонерного товариства ОСОБА_3 «ПриватБанк» залишити без задоволення, а рішення Первомайського міськрайонного суду Миколаївської області від 22 лютого 2018 року без змін.

Постанова набирає законної сили з дня її прийняття і може бути оскаржена в касаційному порядку до Верховного Суду за наявності підстав, передбачених ст. 389 ЦПК України протягом тридцяти днів з дня складання її повного тексту.

Головуючий

Судді :

______

Повний текст судового рішення виготовлено 31.05.2018 р.