Постанова № 74353291, 31.05.2018, Апеляційний суд Миколаївської області

Справа №474/1019/17 31.05.2018

Провадження №22-ц/784/827/18

Доповідач апеляційної інстанції-Данилова О.О.

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

31 травня 2018 року м. Миколаїв

справа № 474/1019/17-ц

Апеляційний суд Миколаївської області в складі колегії суддів:

головуючого Данилової О.О.,

суддів: Коломієць В.В., Шаманської Н.О.,

із секретарем Лептугою С.С.,

переглянувши в апеляційному порядку цивільну справу за заявою

публічного акціонерного товариства «Державний ощадний банк України» (боржник – ОСОБА_1)

про поновлення строку пред’явлення виконавчого листа до виконання

у цивільній справі за позовом публічного акціонерного товариства «Державний ощадний банк України» до ОСОБА_1 про звернення стягнення на предмет іпотеки та зустрічним позовом ОСОБА_1 до ПАТ «Державний ощадний банк України» про визнання окремих пунктів кредитного договору недійсними

за апеляційною скаргою

ОСОБА_1

на ухвалу Врадіївського районного суду Миколаївської області, постановлену 26 грудня 2017 року суддею Фасієм В.В. в приміщенні цього ж суду (дата складання повного тексту ухвали не зазначена),

У С Т А Н О В И Л А:

У грудні 2017 року ПАТ «Державний ощадний банку України» (далі – Ощадбанк) звернувся з заявою про поновлення строку пред’явлення виконавчого документу до виконання.

Заявник зазначав, що рішенням Врадіївського районного суду Миколаївської області від 2 квітня 2015 року, зміненим рішенням Апеляційного суду Миколаївської області від 28 травня 2015 року, стягнення кредитної заборгованості ОСОБА_1 у розмірі 844 081, 34 грн. звернуто на предмет іпотеки – житловий будинок № 31 по вул. Чкалова в смт. Врадіївка Миколаївського району Миколаївської області. 24 квітня та 29 травня 2015 року представник банку звертався до суду з заявами про видачу виконавчого листа, проте виконавчий лист йому було видано судом тільки 3 листопада 2016 року. У виконавчому листі зазначено строк пред’явлення до виконання – до 28 травня 2018 року.

Проте визначений законом строк пред’явлення листа до виконання дійсно складає один рік, який було пропущено банком з незалежних від нього причин.

Посилаючись на поважний характер причин та порушення «права на справедливий суд», складовою якого є виконання судового рішення, банк просив визнати поважними причини пропуску строк на пред’явлення виконавчого листа до виконання та поновити цей строк.

Боржник ОСОБА_1 відзив на заяву банку суду не надав.

Справу розглянуто у відсутності сторін.

Ухвалою Врадіївського районного суду Миколаївської області від 26 грудня 2017 року заяву задоволено, визнано поважними причини пропуску строку пред’явлення виконавчого листа до виконання, поновлено строк.

В апеляційній скарзі ОСОБА_1 просив ухвалу скасувати та відмовити у задоволенні заяви. Апелянт посилався на те, що суду не надано достовірних доказів видачі виконавчого листа та інших обставин, на які посилається заявник, що унеможливлює вирішення питання про поновлення строків. Крім того, судом порушені норми процесуального права, що позбавило його, боржника, доступу до суду, а суд – можливості встановити всі істотні обставини справи.

У відзиві на апеляційну скаргу представник заявника заперечував твердження апелянта про неналежність доказів, необхідних для застосування правил статті 433 ЦПК

Апеляційна скарга підлягає частковому задоволенню, виходячи з наступного.

Задовольняючи заяву Ощадбанку, суд першої інстанції виходив з того, що строк пред’явлення виконавчого листа, виданого судом 3 листопада 2016 року на підставі судового рішення, що набуло законної сили 28 травня 2015 року, складає один рік, оскільки він сплинув до набрання чинності 5 жовтня 2016 року нової редакції Закону «Про виконавче провадження»; а наявність поважних причин пропуску цього строку є підставою для його поновлення.

Але не з усіма висновками суду можна погодитись.

З матеріалів справи вбачається, що рішенням Врадіївського районного суду Миколаївської області від 2 квітня 2015 року звернуто стягнення 1 250 294, 07 грн. кредитної заборгованості ОСОБА_1 на предмет іпотеки – житловий будинок № 31 по вул. Чкалова в смт. Врадіївка Миколаївського району Миколаївської області на користь Ощадбанку (а.с. 15-23).

Рішенням апеляційного суду Миколаївської області від 28 травня 2015 року рішення суду першої інстанції змінено, визначено розмір кредитної заборгованості – 844 081, 34 грн. (а.с. 4-14).

24 квітня та 29 травня 2015 року Ощадбанк звертався до суду з заявами про видачу виконавчого листа (а.с. 24, 25). Виконавчі листи стягувачу не видавались.

З 10 липня 2015 року по 13 вересня 2016 року цивільна справа знаходилась у Вищому спеціалізованому суді України з розгляду цивільних і кримінальних справ (а.с.27-28).

13 вересня 2016 року справа повернулась до Врадіївського районного суду Миколаївської області.

5 листопада 2016 року Врадіївським районним судом Миколаївської області Ощадбанку видано виконавчий лист, в якому зазначено, що судове рішення набрало законної сили 28 травня 2015 року, а строк пред’явлення виконавчого листа до виконання – до 28 травня 2018 року (а.с. 26).

Вважаючи, що суд помилково зазначив цей строк у три роки, тоді як цей строк має складати один рік з дня набрання рішенням законної сили, Ощадбанк не звернувся до виконавчої служби, а у грудні 2017 року подав до суду заяву про поновлення строку в порядку статті 371 ЦПК (в редакції чинній до 15 грудня 2017 року).

Відповідно до частини 1 статті 371 ЦПК в редакції, що діяла на час звернення до суду, стягувачам, які пропустили строк для пред'явлення виконавчого документу до виконання з причин, визнаних судом поважними, пропущений строк може бути поновлено.

Аналогічні за змістом положення містить і частина 1 статті 433 ЦПК в редакції, що діє з 15 грудня 2017 року.

Для вирішення питання, порушеного в заяві Ощадбанку, необхідно розглянути норми виконавчого законодавства, що регулювало строки пред’явлення виконавчого документу до виконання та порядок їх обчислення у період з травня 2015 року (набрання рішенням законної сили) до листопада 2016 року (видача виконавчого листа стягувачеві).

Так, норми процесуального та виконавчого законодавства , визначаючи право сторони на отримання виконавчого листа за кожним судовим рішенням, що набрало законної сили (стаття 368 ЦПК), не передбачали та не передбачають обмежень строків на отримання стягувачем виконавчого листа.

Обмеженням права сторони на виконання судового рішення є строк пред’явлення виконавчого документа до виконання та порядок його обчислення.

Відповідно до статті 22 Закону України «Про виконавче провадження» (1999 року) в редакції Закону «Про внесення змін до Закону України "Про виконавче провадження" та деяких інших законодавчих актів України щодо вдосконалення процедури примусового виконання рішень судів та інших органів (посадових осіб)» № 2677-VІ (далі – Закон №2677), який набрав чинності з 9 березня 2011 року, строк пред’явлення виконавчих документів до виконання складає один рік, якщо інше не передбачено законом. Обчислення цього строку починається з наступного дня після набрання рішенням законної сили.

За пунктом 4 Розділу ІІ «Прикінцеві та перехідні положення» Закону № 2677-VІ виконавчі документи, видані до набрання чинності цим Законом, пред’являються до виконання у строки, встановлені на момент їх видачі.

Протягом дії правил статті 22 Закону «Про виконавче провадження» в редакції Закону №2677 виконавчий лист за судовим рішенням, що набуло законної сили 28 травня 2015 року, Ощадбанку не видавався.

З 5 жовтня 2016 року набула чинності редакція Закону «Про виконавче провадження» від 2 червня 2016 року №1404-VІІІ (далі- Закон №1404).

Відповідно до частини 1 статті 12 Закону №1404 виконавчі документи можуть бути пред'явлені до примусового виконання протягом трьох років (виключення складають посвідчення комісій по трудових спорах та виконавчі документи, за якими стягувачем є держава або державний орган).

Початком перебігу строку пред’явлення виконавчого документа, виданого за судовим рішенням, до виконання є наступний день після набрання рішенням законної сили (частина 2 статті 12 Закону №1404).

Право на звернення із заявою про поновлення такого строку передбачено частиною 6 статті 12 Закону №1404).

Крім того, за змістом пункту 5 Прикінцевих та перехідних положень Закону № 1404 трирічний строк пред’явлення виконавчих документів до виконання розповсюджено і на виконавчі листі, видані до набрання чинності цим законом (тобто до 5 жовтня 2016 року).

Водночас, Закон №1404 не містить будь-яких застережень стосовно того, що правила статті 12 та пункт 5 Прикінцевих та перехідних положень щодо трирічного строку застосовується лише до тих випадків, коли раніше діючий строк (один рік) не сплинув на час введення в дію цього закону (станом на 5 жовтня 2016 року).

Отже, аналіз положень Закону № 1404 дає підстави вважати, що з 5 жовтня 2016 року строк пред’явлення виконавчих листів, виданих принаймні після цієї дати, складає три роки з наступного дня після набрання рішенням законної сили.

У даній справі виконавчий лист Ощадбанку видано 5 листопада 2016 року, тобто під час дії Закону № 1404, а тому строк пред’явлення його до виконання складає три роки, які почали перебіг з 29 травня 2015 року та закінчуються 28 травня 2018 року.

Отже, на час звернення Ощадбанку з заявою до суду у грудні 2017 року та на час розгляду цієї заяви судом першої інстанції строк пред’явлення виконавчого листа не сплинув, а тому підстави для застосування правил статті 433 ЦПК (в чинній редакції) відсутні.

Тому у задоволенні заяви Ощадбанку про поновлення строку суд мав відмовити.

На час розгляду справи апеляційним судом трирічний строк пред’явлення виконавчого листа до виконання (28 травня 2018 року) сплинув.

Але дослідження причин пропуску трирічного строку (тоді як в заяві порушене питання щодо іншого строку) виходить за межі предмету та підстав заявленої банком вимоги.

Такі вимоги Ощадбанком не заявлялись, ці обставини не були предметом розгляду в суді першої інстанції, що перешкоджає їх розгляду апеляційним судом відповідно до частини 6 статті 367 ЦПК.

Відмова Ощадбанку у задоволенні заяви, помилково поданої в межах строків, передбачених статтею 12 Закону №1404, не перешкоджає заявнику після спливу цих строків звернутись до суду в порядку частини 6 цієї статті.

Доводи апелянта щодо інших обставин (недоведеність певних фактів тощо) стосуються розгляду справи по суті, не впливають на вищезазначений висновок апеляційного суду, а тому судом не оцінюються.

Оскільки суд першої інстанції невірно застосував норми виконавчого законодавства, а тому помилково застосував правила статті 433 ЦПК, ухвала суду підлягає скасуванню з постановленням нової ухвали по суті заяви Ощадбанку.

Відповідно до статті 141 ЦПК з заявника підлягають стягненню судові витрати, понесені апелянтом при подачі апеляційної скарги.

Керуючись статтями 374, 376, 382 ЦПК України, колегія суддів

ПОСТАНОВИЛА:

Апеляційну скаргу ОСОБА_1 задовольнити частково.

Ухвалу Врадіївського районного суду Миколаївської області від 26 грудня 2017 року скасувати.

У задоволенні заяви публічного акціонерного товариства «Державний ощадний банк України» про поновлення строку пред’явлення виконавчого листа до виконання - відмовити.

Стягнути з публічного акціонерного товариства «Державний ощадний банк України» на користь ОСОБА_1 352,4 грн. судових витрат.

Ухвала набирає законної сили з моменту проголошення та оскарженню не підлягає.

Головуючий О.О.Данилова

Судді: В.В.Коломієць

ОСОБА_2

---------------------------------

Повний текст постанови складено 31 травня 2018 року.