Постанова № 74353268, 29.05.2018, Апеляційний суд Миколаївської області

Справа №484/301/18 29.05.2018

Провадження №22-ц/784/901/18

Єдиний унікальний номер судової справи № 484/301/18

Провадження №22-ц/784/901/18

Доповідач в апеляційній інстанції ОСОБА_1

Категорія 23

П О С Т А Н О В А

Іменем України

29 травня 2018 року м. Миколаїв

Колегія суддів судової палати в цивільних справах апеляційного суду Миколаївської області у складі:

головуючого - Яворської Ж.М.,

суддів: Базовкіної Т.М., Кушнірової Т.Б.

при секретарі судового засідання – Цуркан І.І.,

без участі осіб, які беруть участь у справі і належним чином повідомлені про час та місце судового засідання,

розглянувши в порядку спрощеного позовного провадження

апеляційну скаргу

товариства з обмеженою відповідальністю «Агрофірма ОСОБА_2»

на рішення Первомайського міськрайонного суду Миколаївської області від 06 квітня 2018 року, яке ухвалене головуючим суддею Маржиною Т.В. у приміщенні цього ж суду, повний текст складено цього ж дня, у цивільній справі за позовом ОСОБА_3 до Товариства з обмеженою відповідальністю «Агрофірма ОСОБА_2» (далі - ТОВ «Агрофірма ОСОБА_2») про розірвання договору оренди землі,

В С Т А Н О В И Л А:

25 січня 2018 року ОСОБА_3 звернулася до суду з позовом до ТОВ «Агрофірма ОСОБА_2» про розірвання договору оренди землі.

Обґрунтовуючи свої вимоги позивач зазначала, що їй на праві власності належать земельні ділянки з кадастровими номерами 4825481800:01:000:0235 площею 0,2774 га, 4825481800:01:000:0516 площею 0,017 га, 4825481800:03:000:0191 площею 1,38 га та 4825481:01:000:0155 площею 3,0752 площею 3,0752 га загальною площею 4,76 га в межах Кам’янобалківської сільської ради Первомайського району Миколаївської області.

10 червня 2009 року між ТОВ «Агрофірма ОСОБА_2» та нею укладено договір оренди цих земельних ділянок строком на 50 років.

В порушення п.9 цього договору, відповідач з 2013 року не сплачує орендну плату, що є підставою для розірвання договору оренди землі.

Посилаючись на викладене ОСОБА_3 просила розірвати договір оренди землі від 10 червня 2009 року, укладений між нею та ТОВ «Агрофірма ОСОБА_2».

Рішенням Первомайського міськрайонного суду Миколаївської області від 06 квітня 2018 року позов ОСОБА_3 задоволено.

Розірвано договір оренди земельної ділянки, укладений 10 червня 2009 року між ОСОБА_3 та ТОВ «Агрофірма ОСОБА_2», зареєстрований у Книзі записів державної реєстрації договорів оренди землі по Кам’янобалківській сільській раді від 21 березня 2012 року за № 4825484001221.

Стягнуто з ТОВ «Агрофірма ОСОБА_2» на користь ОСОБА_3 на відшкодування судових витрат по сплаті судового збору 704 грн. 80 коп.

Не погоджуючись з таким рішенням суду першої інстанції відповідач подав апеляційну скаргу, та посилаючись на те, що вказане рішення ухвалено з порушенням норм матеріального та процесуального права. Крім того, вказував на те, що позивачем жодних претензій щодо несплати орендної плати не пред’являлося, вимог про стягнення заборгованості не заявлено, до орендаря з письмовою заявою про форму розрахунку та зазначенням реквізитів банківського рахунку на який необхідно перераховувати орендну плату ОСОБА_3 не зверталася. За такого просив його скасувати та ухвалити нове, яким в задоволенні позову відмовити в повному обсязі.

У відзиві на апеляційну скаргу ОСОБА_3, посилаючись на систематичну несплату орендної плати орендарем, безпідставне твердження відповідача про те, що сплата орендної плати після звернення до суду є належним виконання обов’язків, просила апеляційну скаргу відхилити, а рішення суду залишити в силі.

Позивач та представник відповідача в судове засідання не з'явилися, про час та місце розгляду справи належним чином повідомлені.

На підставі ст. 372 ЦПК України справу розглянуто за відсутності осіб, що не з'явилися.

Відповідно до п.8 ч.1 Розділу XIII Прикінцевих та перехідних положень ЦПК України у редакції Закону № 2147-VIII від 03 жовтня 2017 року, до утворення апеляційних судів в апеляційних округах їхні повноваження здійснюють апеляційні суди, у межах територіальної юрисдикції яких перебуває місцевий суд, який ухвалив судове рішення, що оскаржується.

Згідно з ч.6 ст.147 Закону України «Про судоустрій і статус суддів», у разі ліквідації суду, що здійснює правосуддя на території відповідної адміністративно-територіальної одиниці (відповідних адміністративно-територіальних одиниць), та утворення нового суду, який забезпечує здійснення правосуддя на цій території, суд, що ліквідується, припиняє здійснення правосуддя з дня опублікування в газеті «Голос України» повідомлення голови новоутвореного суду про початок роботи новоутвореного суду.

Пунктом 3 Розділу XII Прикінцевих та перехідних положень Закону України «Про судоустрій і статус суддів» від 02 червня 2016 року №1402-VIII передбачено, що апеляційні суди, утворені до набрання чинності цим Законом, продовжують здійснювати свої повноваження до утворення апеляційних судів у відповідних апеляційних округах. Такі, апеляційні суди у відповідних апеляційних округах мають бути утворені та розпочати здійснювати правосуддя не пізніше трьох років з дня набрання чинності цим Законом.

У зв'язку із зазначеним справа підлягає розгляду судом у порядку, встановленому ЦПК України у редакції Закону №2147-VІІІ від 03 жовтня 2017 року.

Заслухавши доповідь судді, розглянувши справу в межах доводів апеляційної скарги, перевіривши законність і обґрунтованість ухваленого по справі рішення, колегія суддів дійшла висновку, що апеляційна скарга підлягає задоволенню, а рішення суду першої інстанції скасуванню з наступних підстав.

Відповідно до ч.1 ст.367 ЦПК України суд апеляційної інстанції переглядає справу за наявними в ній і додатково поданими доказами та перевіряє законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів та вимог апеляційної скарги.

Відповідно до ст.263 ЦПК України судове рішення повинно ґрунтуватися на засадах верховенства права, бути законним і обґрунтованим. Законним є рішення, ухвалене судом відповідно до норм матеріального права із дотриманням норм процесуального права.

Обґрунтованим є рішення, ухвалене на підставі повно і всебічно з'ясованих обставин, на які сторони посилаються як на підставу своїх вимог і заперечень, підтверджених тими доказами, які були досліджені в судовому засіданні.

Розглядаючи даний спір, суд першої інстанції повно і всебічно дослідив і оцінив обставини справи, надані сторонами докази, правильно визначив юридичну природу спірних правовідносин і закон, який їх регулює та з врахуванням висновків Верховного Суду України, викладених у постановах №6-1449цс17 від 11 жовтня 2017 року, №6-977цс16 від 28 вересня 2016, №6-146цс12 від 12 грудня 2012 року дійшов вірного висновку про задоволення вимог позивача, з яким погоджується колегія суддів.

Так, згідно зі ст. 2 Закону України «Про оренду землі» ( далі – Закону ) відносини, пов’язані з орендою землі, регулюються ЗК України, Цивільним кодексом України (далі – ЦК України), цим Законом, законами України, іншими нормативно-правовими актами, прийнятими відповідно до них, а також договором оренди землі.

Відповідно до положень ст. 1 Закону оренда землі – це засноване на договорі строкове платне володіння і користування земельною ділянкою, необхідною орендареві для проведення підприємницької та інших видів діяльності.

Згідно зі ст. 13 цього Закону договір оренди землі - це договір, за яким орендодавець зобов’язаний за плату передати орендареві земельну ділянку у володіння і користування на певний строк, а орендар зобов’язаний використовувати земельну ділянку відповідно до умов договору та вимог земельного законодавства.

Відповідно до ст. 21 Закону орендна плата за землю - це платіж, який орендар вносить орендодавцеві за користування земельною ділянкою згідно з договором оренди землі. Розмір, умови і строки внесення орендної плати за землю встановлюються за згодою сторін у договорі оренди. Обчислення розміру орендної плати за землю здійснюється з урахуванням індексів інфляції, якщо інше не передбачено договором оренди.

За приписами ст.24 Законку орендодавець має право вимагати від орендаря своєчасного внесення орендної плати.

Положеннями ст.32 Закону України «Про оренду землі» передбачено, що на вимогу однієї зі сторін договір оренди землі може бути достроково розірваний за рішенням суду в разі невиконання сторонами обов’язків, передбачених статтями 24 і 25 цього Закону та умовами договору, в разі випадкового знищення чи пошкодження об’єкта оренди, яке істотно перешкоджає передбаченому договором використанню земельної ділянки, а також на підставах, визначених ЗК України та іншими законами України.

У статті 141 ЗК України серед підстав припинення права користування земельною ділянкою, зокрема в пункті «д» частини першої цієї статті передбачено систематичну несплату земельного податку або орендної плати.

Отже, розглядаючи спори про розірвання договору оренди з підстав заборгованості по орендній платі, слід мати на увазі, що згідно зі ст.ст.1,13 Закону основною метою договору оренди земельної ділянки та одним з визначальних прав орендодавця є своєчасне отримання останнім орендної плати у встановленому розмірі.

У разі систематичної несплати орендної плати за користування земельною ділянкою, тобто систематичне порушення договору оренди земельної ділянки, дана обставина може бути підставою для розірвання такого договору.

Крім того, згідно із ч.2 ст. 651 ЦК України договір може бути змінено або розірвано за рішенням суду на вимогу однієї зі сторін у разі істотного порушення договору другою стороною та в інших випадках, встановлених договором або законом.

Істотним є таке порушення стороною договору, коли внаслідок завданої цим шкоди друга сторона значною мірою позбавляється того, на що вона розраховувала при укладенні договору.

Аналіз зазначених норм дає підстави для висновку, що вказані положення закону, які регулюють спірні відносини, вимагають саме систематичної (два та більше випадків) несплати орендної плати, передбаченої договором, як підстави для розірвання договору оренди земельної ділянки, що також є істотним порушенням умов договору, оскільки позбавляє позивачку можливості отримати гарантовані договором кошти за те, що її земельну ділянку використовує інша особа.

Як вбачається із матеріалів справи та встановлено судом, ОСОБА_3 на праві власності на підставі Державного акту на право власності на земельну ділянку серії МК № 2024075, виданого 07 жовтня 2004 року на підставі розпорядження Первомайської РДА від 05 липня 2004 року № 200-р належать земельні ділянки загальною площею 4,76 га в межах території Кам’янобалківської сільської ради Первомайського району Миколаївської області, призначені для товарного сільськогосподарського виробництва - земельні ділянки з кадастровими номерами 4825481800:01:000:0235 площею 0,2774 га, 4825481800:01:000:0516 площею 0,017 га, 4825481800:03:000:0191 площею 1,38 га та 4825481:01:000:0155 площею 3,0752 площею 3,0752 га.

Такі обставини підтверджуються копією державного акту на право власності на земельну ділянку та витягами з Державного реєстру речових прав на нерухоме майно про реєстрацію права власності №№ 104558717, 104556005, 104551700, 104554105( а.с.13-16,17).

10 червня 2009 року між ОСОБА_3 через її представника ОСОБА_2 та ТОВ «Агрофірма ОСОБА_2» укладено договір оренди вищевказаних земельних ділянок строком на 50 років, який зареєстрований у Книзі записів державної реєстрації договорів оренди землі по Кам’янобалківській сільській раді 21 березня 2012 року за № 4825484001221, що підтверджується копіями вказаного договору, додатку до нього та акту прийому-передачі земельної ділянки. Наведені обставини сторонами не оспорюються (а.с.4-6).

Пунктом 9 договору оренди землі визначено, що орендна плата вноситься орендарем у грошовій формі шляхом видачі орендодавцю (або його уповноваженому представнику) готівкою відповідної грошової суми із каси Орендаря або перерахуванням її на банківський рахунок орендодавця. Щорічний розмір орендної плати складає фіксовану грошову суму у розмірі 1395 грн. 96 коп. З метою захисту майнових інтересів Орендодавця за згодою сторін на умовах, визначених цим договором, розрахунок по орендній платі може бути проведений визначеною кількістю сільськогосподарської продукції. Форма розрахунку за договором (грошова або у натуральній формі) окремо щорічно погоджується Сторонами в межах розміру плати, визначеного Додатком №1 до Договору, шляхом подання Орендодавцем на ім’я Орендаря письмової заяви. Така заява подається Орендодавцем Орендарю до 01 вересня року, за який проводиться розрахунок по орендній платі. Якщо протягом року Сторони не погодили форму виплати орендної плати, вважається, що розрахунок по орендній платі буде здійснюватися у грошовій формі на суму, зазначену в абзаці 1 п.9 цього Договору. У випадку настання форсмажорних обставин, які призвели до неможливості виконання зобов’язань в певній частині, коли між Сторонами є домовленість про сплату орендної плати в натуральній формі, Орендар виплачує Орендодавцю грошову компенсацію за частину недоданої сільськогосподарської продукції або заміняє іншою сільськогосподарською продукцією. Пунктом 10 Договору передбачено, що обчислення орендної плати за землю здійснюється без урахування індексу інфляції. Пунктом 11 встановлено, що орендна плата вноситься щорічно до 20 грудня того року, за який здійснюється розрахунок по орендній платі. Пунктом 12 договору визначено, що передача продукції та надання послуг в рахунок орендної плати оформляється відповідними актами, накладними або підписаними сторонами відомостями на отримання відповідної продукції або послуг.

Відповідно до п.38 Договору, його дія припиняється шляхом розірвання за:

- взаємною згодою сторін:

- рішенням суду на вимогу однієї із сторін унаслідок невиконання другою стороною обов’язків, передбачених договором, та внаслідок випадкового знищення, пошкодження орендованої земельної ділянки, яке істотно перешкоджає її використанню, а також інших підстав, визначених законом.

Судом першої інстанції встановлено, що до звернення позивача до суду з даним позовом відповідач не виплачував їй орендну плату за 2013 -2017 роки, що не заперечував представник відповідача. Крім того, таке підтверджується інформацією з Державного реєстру фізичних осіб платників податків ДФС України про суми виплачених ОСОБА_3 доходів за вказаний період.

З наданих відповідачем копій видаткових касових ордерів вбачається, що орендна плата позивачці за 2015, 2016 та 2017 роки сплачена лише 27 березня 2018 року, тобто під час розгляду спору у суді.

Колегія суддів погоджується з висновком суду першої інстанції, що сплата орендної плати є істотною умовою договору оренди, а позивач не отримала того, на що вона розраховувала при укладанні договору.

Сам по собі факт систематичного порушення договору оренди земельної ділянки щодо сплати орендної плати є підставою для розірвання такого договору, незважаючи на те, чи виплачена в подальшому заборгованість, оскільки згідно зі ст.526 ЦК України зобов’язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.

Відтак доводи апеляційної скарги проте, що Товариством сплачено суму заборгованості з орендної плати за 2015-2017 рр., не мають правового значення для вирішення даного спору, оскільки судом встановлено факт її систематичної несплати з 2013 року, що відповідно до ч.1 ст.32 Закону України «Про оренду землі», ст.141 ЗК України, ст.651 ЦК України та умов договору є правовою підставою для розірвання цього договору. Більш того, орендна плата за 2013 р. та 2014 р. до цього часу позивачеві не виплачена.

Тверження представника Товариства в апеляційній скарзі проте, що позивачем не виконано умови п.9 Договору щодо письмового погодження орендодавцем та орендарем форми розрахунку виплати орендної плати за договором не заслуговують на увагу, оскільки таке не звільняє відповідача від обов’язку виконувати умови договору оренди землі в частині сплати безспірного розміру орендної плати.

Відповідно до ст.375 ЦПК України апеляційний суд залишає апеляційну скаргу без задоволення, а судове рішення без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права.

З огляду на викладене, колегія суддів не вбачає підстав для скасування оскаржуваного рішення суду першої інстанції .

Керуючись ст. ст. 367, 374, 375, 382-384 ЦПК України, колегія суддів,

П О С Т А Н О В И Л А

Апеляційну скаргу товариства з обмеженою відповідальністю «Агрофірма ОСОБА_2» залишити без задоволення, а рішення Первомайського міськрайонного суду Миколаївської області від 06 квітня 2018 рокубез змін.

Постанова апеляційного суду набирає законної сили з дня її прийняття і може бути оскаржена у касаційному порядку до Верховного Суду протягом тридцяти днів з дня складання її повного тексту у випадку та з підстав, передбачених ст. 389 ЦПК України.

Головуючий Ж.М. Яворської

Судді Т.М. Базовкіна

ОСОБА_4

____________

Повний текст постанови складено 31 травня 2018 р.