Рішення № 74353091, 23.05.2018, Новоодеський районний суд Миколаївської області

23.05.2018

Справа № 482/1847/17

Номер провадження 2/482/12/2018

Р І Ш Е Н Н Я

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

23 травня 2018 року м. Нова Одеса

Новоодеський районний суд Миколаївської області в складі:

головуючого судді – Демінської О.І.

за участю секретаря судових засідань ОСОБА_1,

позивача – ОСОБА_2, представника позивача – ОСОБА_3, відповідача – ОСОБА_4, розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі суду цивільну справу за позовом ОСОБА_2 до ОСОБА_4, треті особи: Миколаївське представництво Херсонська товарна біржа «Ізумруд», Товарна біржа «Ізумруд», ОСОБА_5, ОСОБА_6, про визнання договору купівлі-продажу нерухомого майна удаваним у частині покупця, -

ВСТАНОВИВ:

У жовтні 2017 року позивач ОСОБА_2 звернувся до суду з позовом до ОСОБА_4, в якому просив про визнання удаваним договору купівлі-продажу об’єкту нерухомого майна, що складається з гаражу, літера А-1, загальною площею 294,0 кв.м., гаражу, літера Б-1, загальною площею 609,9кв.м., огорожі №2,3,4 розташованого за адресою: вул. Калініна, 27 у с. Троїцьке Новоодеського району Миколаївської області, укладеного 11 червня 2003 року між Сільськогосподарським закритим акціонерним товариством «Троїцьке» та ОСОБА_4, ОСОБА_5 на Херсонській Товарній біржі «Ізумруд», зареєстрованого в журналі біржових угод представництва Херсонської товарної біржі «Ізумруд» в м. Миколаєві за №63 від 11 червня 2003р., з моменту його укладення в частині покупця ОСОБА_4, визнавши у цій частині договору купівлі-продажу покупцем ОСОБА_2

Свої вимоги позивач обґрунтував тим, що укладений договір є удаваним, оскільки підписуючи цей договір відповідач не мав волевиявлення до настання правових наслідків, оскільки не мав наміру прийняти предмет договору – нерухоме майно у фактичне володіння і користування, не мав заперечень щодо прийняття нерухомого майна у фактичне володіння та користування позивача ОСОБА_2 та сплати грошових коштів за рахунок позивача, не приймав участі в утриманні та розпорядженні спірним майном.

Ухвалою суду від 15.02.2018 року залучено до участі у справі у якості третьої особи без самостійних вимог щодо предмета спору Товарну біржу «Ізумруд», що має статус юридичної особи.

В судовому засіданні позивач та його представник позовні вимоги підтримали з підстав, викладених у позові, просили про їх задоволення.

Позивач ОСОБА_2 суду також пояснив, що нерухоме майно було придбане за його особисті кошти, проте право власності зареєстровано у зв’язку із сімейними обставинами на відповідача ОСОБА_4, витрати на утримання нерухомого майна з моменту придбання та по теперішній час несе саме позивач, проте у 2012 році рішенням Заводського районного суду м. Миколаєва було проведено поділ нерухомого майна між відповідачем ОСОБА_4, який виступив покупцем в укладеному договорі купівлі-продажу та дружиною останнього – ОСОБА_6, про що йому стало відомо

Відповідач ОСОБА_4 в судовому засіданні проти задоволення позову не заперечував, вказавши, що саме він виступив в якості покупця нерухомого майна за домовленістю з позивачем, який і здійснював платежі за придбане нерухоме мацно. Також пояснив, що в подальшому ним було здійснено реєстрацію права власності частини придбаного нерухомого майна, яке було поділено між ним та його дружиною – ОСОБА_6 рішенням Заводського районного суду м. Миколаєва у 2012 р. як спільне майно подружжя.

У попередньому судовому засіданні треті особи без самостійних вимог щодо предмета спору: ОСОБА_5, представник Миколаївського представництва Херсонської товарної біржи «Ізумруд» проти задоволення позову, а також обставини, у ньому викладені, не заперечували, подали до суду заяви про розгляд справи за їх відсутності.

Представники третіх осіб без самостійних вимог щодо предмета спору: - Товарної біржі «Ізумруд» та ОСОБА_6 та безпосередньо ОСОБА_6 у судові засідання не з’явилися.

Вислухавши думку учасників процесу, дослідивши матеріали справи, суд вважає позов необґрунтованим та таким, що задоволенню не підлягає.

Як встановлено судом, 11 червня 2003 року між Сільськогосподарським закритим акціонерним товариством «Троїцьке», як продавцем, та ОСОБА_4, ОСОБА_5, як покупцями, що були членами біржі, був укладений договір купівлі-продажу, зареєстрований в журналі реєстрації біржових угод за №63 11.06.2003р. Згідно з умовами вказаного договору у власність покупців в рівних частках перейшло приміщення гаражу, який розташований в с. Троїцьке Новоодеського району Миколаївської області. Зазначений об’єкт нерухомості складається з гаражу літ. А-1, загальною площею 294,0 кв.м.; гаражу літ. Б-1, загальною площею 609,9 кв.м.; споруди №1, огорожі №2,3,4, що складає 97/100 частки комплексу.

Із пункту 2.1 договору вбачається, що продаж було вчинено за 8160,00 грн., які покупець сплачує продавцю на протязі 2-х банківських днів з дня реєстрації договору на біржі.

Згідно акту приймання-передавання майна від 11 червня 2003 року підписи відповідача ОСОБА_4 та третьої особи - ОСОБА_5 відсутні підписи про прийняття від Сільськогосподарського закритого акціонерного товариства «Троїцьке» вищевказаного нерухомого майна, проте на копії договору, яка була представлена до суду, міститься підпис ОСОБА_2.

Оригінали документів щодо договору купівлі-продажу нерухомого майна згідно з листом керівника Миколаївського представництва Херсонської товарної біржі «Ізумруд» на адресу суду вих №21/12/17 від 21 грудня 2017 року передані до головного офісу у м. Херсон та відомості щодо зберігання архіву відсутні.

Оригінали вказаних документів суду не надані, хоча згідно з умов договору купівлі-продажу від 11 червня 2003 р., один примірник договору зберігається на Представництві ТБ „Ізумруд” в м. Миколаєві з усіма поданими при реєстрації документами.

В обґрунтування позовних вимог позивач посилається на те, що вищезазначений об’єкт нерухомості був придбаний за його особисті кошти, за домовленістю між ним та відповідачем ОСОБА_4, тобто фактично покупцем за договором є він, у зв’язку з чим наявні підстави для визнання договору купівлі-продажу удаваним в частині покупця.

Доказів того, що на момент укладення договору позивач ОСОБА_2 був членом біржі суду не надано.

З’ясовуючи обґрунтованість таких його доводів, судом враховується наступне.

За загальним принципом, визначеним ч. 1ст. 58 Конституції України, закони та інші нормативно-правові акти не мають зворотної дії в часі.

Відповідно до п. 4 Прикінцевих та перехідних положень Цивільного кодексу України 2003 року, який набрав чинності з 01.01.2004 року, Цивільний кодекс України застосовується до цивільних відносин, що виникли після набрання ним чинності.

Таким чином, оскільки договір купівлі-продажу, про визнання якого удаваним в частині покупця просить позивач, був укладений 11.06.2003 року, застосуванню підлягають норми Цивільного кодексу Української РСР 1963 року, а не норми ЦК України, про застосування яких йдеться у позові.

Згідно із ст.ст. 48-58 ЦК УРСР особа, яка вважає, що його права порушені, має право звернутися до суду з позовом про визнання відповідної угоди недійсною.

Відповідно до вимог ч. 2 ст. 58 ЦК УРСР, якщо угода укладена з метою приховати іншу угоду (удавана угода), то застосовуються правила, що регулюють ту угоду, яку сторони дійсно мали на увазі.

Удавана угода своєю формою прикриває реальну угоду, яку мали на меті укласти сторони.

Тобто, укладаючи удавану угоду, обидві сторони діють умисно, усвідомлюючи, що укладають саме таку угоду.

При цьому, ст. 153 ЦК УРСР передбачено, що договір вважається укладеним, коли між сторонами в повній у належних випадках формі досягнуто згоди по всіх істотних умовах. Істотними є ті умови договору, які визнані такими за законом або необхідні для договорів даного виду, а також всі ті умови, щодо яких за заявою однієї з сторін повинно бути досягнуто згоди.

Відповідно до ст. 224 ЦК УРСР за договором купівлі-продажу продавець зобов'язується передати майно у власність покупцеві, а покупець зобов'язується прийняти майно і сплатити за нього певну грошову суму.

За змістом ст. 4 Закону України «Про власність», який був чинним на момент укладення спірного договору купівлі-продажу, власник на свій розсуд володіє, користується і розпоряджається належним йому майном. Власник має право вчиняти щодо свого майна будь-які дії, що не суперечать закону. Він може використовувати майно для здійснення господарської та іншої не забороненої законом діяльності, зокрема передавати його безоплатно або за плату у володіння і користування, а також у довірчу власність іншим особам. Всім власникам забезпечуються рівні умови здійснення своїх прав.

За даними досліджених в судовому засіданні матеріалів інвентаризаційних справ за №600 нерухомого майна за адресою: вул.. Калініна, 27 у с. Троїцьке Новоодеського району Миколаївської області, та № 623 нерухомого майна за адресою: вул.. Калініна, 27 «А» у с. Троїцьке Новоодеського району Миколаївської області, співвласниками 97/200 комплексу, гаражу зареєстровано ОСОБА_4 та ОСОБА_5

Рішенням виконавчого комітету Троїцької сільської ради Новоодеського району Миколаївської області №75 від 16.11.2005 року за ОСОБА_4 визнано право власності на житловий будинок з господарськими приміщеннями літ. Б-1, загальною площею 605,5 кв.м., житловою 47,0 кв.м., що складає 97/200 частки нерухомого майна з присвоєнням адреси: вул.. Калініна, 27-А, с. Троїцьке Новоодеського району Миколаївської області; за ОСОБА_5 визнано право власності на житловий будинок з господарськими приміщеннями літ. А-1, загальною площею 269,1 кв.м., житловою 54,3 кв.м., що складає 97/200 частки нерухомого майна з присвоєнням адреси: вул.. Калініна, 27, с. Троїцьке Новоодеського району Миколаївської області; за Новоодеським районним підприємством державної ветеринарної медицини, на праві загальнодержавної власності – приміщення будинку літ. А-1, загальною площею 24,1 кв.м., що складає 3/200 частки нерухомого майна з присвоєнням адреси: вул.. Калініна, 27-Б, с. Троїцьке Новоодеського району Миколаївської області.

На підставі рішення виконкому Троїцької сільської ради №75 від 16.11.2005 року відповідачу ОСОБА_4 було видане Свідоцтво про право власності на нерухоме майно - будинок житловий з господарськими приміщеннями за адресою: вул.. Калініна, 27 «А» у с. Троїцьке Новоодеського району Миколаївської області,, зареєстрованим в РКП «Новоодеське РБТІ» 30.11.2005 року за реєстровим №12983410; ОСОБА_5 видане Свідоцтво про право власності на нерухоме майно, зареєстрованим в РКП «Новоодеське РБТІ» 29.11.2005 року за реєстровим №12559717.

В ході розгляду справи, судом було встановлено, що рішенням Заводського районного суду м. Миколаєва від 02.10.2012 року за результатами розгляду цивільної справи за позовом про поділ спільного майна подружжя визнано за ОСОБА_6 право власності на 1/2 частину житлового будинку з господарськими приміщеннями №27А по вулиці Калініна в с. Троїцьке Новоодеського району Миколаївської області.

Ухвалою колегії суддів судової палати у цивільних справах апеляційного суду Миколаївської області від 22.11.2012 року рішення Заводського районного суду м. Миколаєва від 02.10.2012 року залишено без змін.

Аналізуючи наведені положення законодавства, суд доходить до переконання в тому, що при укладенні спірного договору купівлі-продажу його сторонами були додержані усі вимоги щодо змісту, істотних умов та форми правочину.

При цьому, судом не приймаються доводи позивача, наведені ним в обґрунтування позову, в тому, що спірне майно було придбане за належні йому грошові кошти, оскільки будь-яких належних та допустимих доказів на підтвердження таких обставин ним не надано.

Зокрема, суд вважає, що надані позивачем в якості доказів квитанції до прибуткових касових ордерів № 63-а від 10.06.2003 року та № 63 від 11.06.2003 року, в яких він значиться платником грошових коштів за придбання майнав цілому за його повну вартість, тобто в тому числі і за ту частину, покупцем якої є ОСОБА_5, право покупця якої позивач ОСОБА_2 не заперечує, а навпаки за цих же обставин підтверджує, не може бути визнано належним доказом того, що гроші, які були внесені від імені ОСОБА_2, проте не як набувача майна за договором купівлі-продажу та його покупця, а як від особи, що здійснила відповідну проплату, належать саме ОСОБА_2

За твердженнями як самого позивача ОСОБА_2 , так і відповідача ОСОБА_7, усі дії, пов’язані з оформленням придбаного нерухомого майна. Подальші дії щодо його розпорядження були вчинені саме ОСОБА_4 та на протязі з 11.06.2003 р. ОСОБА_2 не оспорювалися.

Враховуючи, що рішенням Заводського районного суду м. Миколаєва від 02.10.2012 року за результатами розгляду цивільної справи за позовом про поділ спільного майна подружжя визнано за ОСОБА_6 право власності на ? частину житлового будинку з господарськими приміщеннями №27А по вулиці Калініна в с. Троїцьке Новоодеського району Миколаївської області, про що за твердженням самого позивача йому стало відомо у грудні 2013 року, суд вважає неспроможними твердження позивача щодо того, що саме він здійснював догляд та утримання майна з моменту укладення договору купівлі-продажу по сьогоднішній день.

Позивач, заявляючи вимогу про визнання правочину удаваним, має довести: факт укладання правочину, що, на його думку, є удаваним; спрямованість волі сторін в удаваному правочині на встановлення інших цивільно-правових відносин, ніж ті, які передбачені правочином, тобто відсутність у сторін іншої мети, ніж приховати інший правочин; настання між сторонами інших прав та обов'язків, ніж ті, що передбачені удаваним право чином.

Оцінивши досліджені у судовому засіданні докази у їх сукупності, суд приходить до висновку, щодо недоведеності позивачем обставин, на які він посилався як на підставу своїх вимог, зокрема, що спірний договір купівлі-продажу укладено саме ним, а кошти, сплачені за придбання такого майна, належали саме йому, та не доведено спрямованість волі сторін договору при укладенні оспорюваного договору купівлі-продажу на встановлення інших цивільно-правових відносин, ніж тих, що передбачені насправді вчиненим правочином, тобто відсутність у сторін іншої мети, ніж намір приховати насправді вчинений правочин, а також не доведено настання між сторонами інших прав та обов'язків, ніж тих, що передбачені удаваними правочинами.

З врахуванням наведеного, в задоволенні позовних вимог необхідно відмовити у зв'язку з їх необґрунтованістю.

На підставі викладеного, керуючись ст.ст. 48-58, 71, 153, 224 ЦК УРСР, ст.ст. 81, 258, 259, 263-268, 273 ЦПК України, суд,-

В И Р І Ш И В :

В задоволені позову - відмовити.

Рішення може бути оскаржене в апеляційному порядку до апеляційного суду Миколаївської області через Новоодеський районний суд Миколаївської області шляхом подання апеляційної скарги протягом тридцяти днів з дня його проголошення.

Якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частини судового рішення або у разі розгляду справи (вирішення питання) без повідомлення (виклику) учасників справи, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення.

Учасник справи, якому повне рішення суду не були вручені у день його (її) проголошення або складення, має право на поновлення пропущеного строку на апеляційне оскарження, якщо апеляційна скарга подана протягом тридцяти днів з дня вручення йому повного рішення суду.

Строк на апеляційне оскарження може бути також поновлений в разі пропуску з інших поважних причин, крім випадків, зазначених участині другій статті 358 цього Кодексу.

Повний текст рішення виготовлено 29.05.2018р.

Суддя Новоодеського районного суду

Миколаївської області ОСОБА_8