Рішення № 74353030, 17.05.2018, Корабельний районний суд м. Миколаєва

КОРАБЕЛЬНИЙ РАЙОННИЙ СУД ОСОБА_1

Справа № 488/4005/16-ц

Провадження № 2/488/194/18 р.

РІШЕННЯ

Іменем України

17.05.2018 року м. Миколаїв

Корабельний районний суд м. Миколаєва у складі:

головуючого по справі судді – Селіщевої Л.І.,

при секретарі – Коваль А.А.,

за участю позивача – ОСОБА_2,

представника позивача – ОСОБА_3,

та відповідачів – ОСОБА_4, ОСОБА_5,

розглянувши у відкритому судовому засіданні цивільну справу за позовом ОСОБА_2 до ОСОБА_4 та ОСОБА_5 про стягнення грошових коштів ,-

в с т а н о в и в :

У жовтні 2017 року позивачка – ОСОБА_2 звернулася до суду із даним позовом до відповідачів – ОСОБА_4 та ОСОБА_5, в обґрунтування якого вказала, що 24.04.2013 р. між нею та ОСОБА_4, який діяв від імені та в інтересах ОСОБА_6, був укладений попередній договір про укладення договору купівлі-продажу житлового будинку по вул. І.Федько (Калиниченко) 4 у м. Миколаєві. Згідно цього договору відповідач зобов’язувався у строк не пізніше 30.10.2013 р. укласти з позивачкою договір купівлі-продажу зазначеного будинку, за ціною у розмірі 29 000 доларів США. На виконання цієї домовленості позивачка передала ОСОБА_4 як представнику продавця, грошову суму у розмірі 8 000 доларів США у рахунок ціни будинку.

Однак у визначений сторонами строк оформлення договору купівлі-продажу не відбулося, а 26.02.2014 р. померла власниця будинку ОСОБА_6, спадщину після якої оформила на себе її дочка, відповідачка по даній справі – ОСОБА_5 За згодою відповідачів позивачка вселилася до даного будинку та почала виконувати у ньому ремонт та сплачувати житлово-комунальні послуги.

В подальшому за ініціативою ОСОБА_5 було проведено виділ в окрему адресу одного із будинків, розташованих за вищевказаною адресою, і житловому будинку, який відчужувався, була надана нова адреса – вул. І. Федька 4/1.

З урахуванням виконаних ремонтних робіт, які були зроблені позивачкою у відчужуваному житловому будинку, сторони домовились про зменшення ціни за будинок та визначили її у розмірі 28 000 доларів США, і 11.12.2015 р. позивачка передала ОСОБА_5 12 000 доларів США в рахунок вартості будинку.

Позивачка зазначає, що оформлення договору купівлі-продажу даного житлового будинку у визначений сторонами строк не відбулося, і вона бажає повернути кошти, сплачені нею за будинок, а саме – 8 000 доларів США при укладенні попереднього договору і 12 000 доларів, які вона передала відповідачці ОСОБА_5 у грудні 2015 року. Кошти, які отримали відповідачі, позивачка вважає їх спільною власністю як подружжя і просить стягнути з них у солідарному порядку 20 000 доларів США, що на час пред’явлення позову становить за курсом НБУ 511 627,36 грн., а також стягнути з відповідачів судові витрати, понесені по справі.

У судовому засіданні позивачка та її представник підтримали позовні вимоги у повному обсязі з підстав, викладених у позовній заяві, та просили їх задовольнити.

Відповідачі - ОСОБА_5 та ОСОБА_4 позовні вимоги визнали частково у розмірі 12 000 доларів США, які були оформлені розпискою від 11.12.2015 р. Відповідачі суду пояснили, що попередня власниця будинку – ОСОБА_6 мала намір продати один із належних їй житлових будинків по вул. І. Федько 4, і її представник за дорученням – ОСОБА_4 дійсно отримав від позивачки 8 000 доларів США в якості авансу за один із житлових будинків, загальною площею 79 кв.м. Повна вартість будинку була визначена сторонами у 29 000 доларів США, однак через відсутність у позивачки повної суми, та відсутність у ОСОБА_6 усіх необхідних для продажу документів, вони домовилися про оплату будинку частинами. Після смерті ОСОБА_6 виникла необхідність у переоформленні правовстановлюючих документів на будинок, і згодом позивачка сплатила ще 4 000 доларів США, і на її прохання відповідачка ОСОБА_5 написала нову розписку на загальну отриману суму - 12 000 доларів США, замість інших розписок на отримані раніше грошові кошти. При цьому попередні розписки були знищені. В подальшому позивачка відмовилась купувати вказаний будинок мотивуючи це зміною сімейних обставин.

Заслухавши пояснення учасників справи, дослідивши зібрані по справі письмові докази, та надавши їм відповідну оцінку, суд прийшов до наступного висновку.

Відповідно до ч. 1 ст. 4 ЦПК України кожна особа має право в порядку, встановленому цим Кодексом, звернутися до суду за захистом своїх порушених, невизнаних або оспорюваних прав, свобод чи інтересів.

Відповідно до ч. 1 ст. 13 ЦПК України суд розглядає справи не інакше як за зверненням особи, поданим відповідно до цього Кодексу, в межах заявлених нею вимог і на підставі доказів, поданих учасниками справи або витребуваних судом у передбачених цим Кодексом випадках.

Частина 3 ст. 12 ЦПК України визначає, що кожна сторона повинна довести обставини, які мають значення для справи і на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом.

Судовим розглядом встановлено, що 24.04.2013 р. між позивачкою по даній справі – ОСОБА_2 як «покупцем» і ОСОБА_4, який діяв від імені та в інтересах ОСОБА_6 як «продавця», був укладений попередній договір про укладення договору купівлі-продажу нерухомого майна – житлового будинку по вул. І.Федька 4 (а.с. 5-6). За умовами цього договору сторони зобов’язувалися у строк до 30.10.2013 р. укласти договір купівлі-продажу вищевказаного житлового будинку за ціною у 29 000 доларів США, що на час укладення договору становило за курсом НБУ 234 900 грн. Зі змісту п. 5 зазначеного договору вбачається, що в рахунок ціни будинку ОСОБА_2 передала продавцю грошову суму у розмірі 64 800 грн., що за курсом НБУ становило еквівалент 8 000 доларів США.

Згідно із частинами 1 та 3 ст. 635 ЦК України попереднім є договір, сторони якого зобов'язуються протягом певного строку (у певний термін) укласти договір в майбутньому (основний договір) на умовах, встановлених попереднім договором. Зобов'язання, встановлене попереднім договором, припиняється, якщо основний договір не укладений протягом строку (у термін), встановленого попереднім договором, або якщо жодна із сторін не направить другій стороні пропозицію про його укладення.

Відповідно до ч. 1 ст. 546 ЦК України виконання зобов'язання може забезпечуватися неустойкою, порукою, гарантією, заставою, притриманням, завдатком.

Згідно зі ст. 570 ЦК України завдатком є грошова сума або рухоме майно, що видається кредиторові боржником у рахунок належних з нього за договором платежів, на підтвердження зобов'язання і на забезпечення його виконання. Якщо не буде встановлено, що сума, сплачена в рахунок належних з боржника платежів, є завдатком, вона вважається авансом.

Таким чином, внесення завдатку як способу виконання зобов'язання може мати місце лише в разі наявності зобов'язання, яке повинно було виникати на підставі договорів купівлі-продажу будинку.

Зазначена правова позиція викладена у постанові Верховного Суду України від 13 лютого 2013 року № 6 - 176 цс 12.

Оскільки договор купівлі-продажу будинку у передбаченій законом формі сторонами не був укладений, і сторони лише домовилися укласти такий договір в майбутньому, то передана позивачкою ОСОБА_2 грошова сума в розмірі 8 000 доларів США є авансом, а не завдатком, яка підлягає поверненню позивачці.

Розписки про отримання ОСОБА_4 від ОСОБА_2 грошових коштів у розмірі 8 000 доларів США, як це зазначено у попередньому договорі у день його укладення – 24.04.2013 р. чи в інший день, матеріали справи не містять. Разом із цим, враховуючи те, що ці обставини визнаються сторонами і у суду немає обґрунтованого сумніву щодо достовірності цих обставин та добровільності їх визнання, то в силу ч. 1 ст. 82 ЦПК України суд вважає ці обставини доведеними.

Судовим розглядом встановлено, що після смерті ОСОБА_6, яка була власником житлового будинку, який мала намір придбати позивачка, спадщину, яка залишилась, оформила на себе відповідачка по даній справі – ОСОБА_5, яка отримала Свідоцтво про право на спадщину за заповітом від 16.12.2014 р. на житловий будинок загальною площею 79 кв.м. по вул. І. Федька 4 (а.с. 9).

В подальшому, рішеннями Виконкому Миколаївської міськради № 378 від 28.05.2015 р. та № 443 від 13.05.2016 р. вищевказаному житловому будинку було присвоєно нову адресу – вул. Калиниченка (ОСОБА_7) 4/1, а інше не перераховане у цих рішеннях нерухоме майно залишено за адресою - вул. Калиниченка (ОСОБА_7) 4.

Проаналізувавши зазначені обставини по справі у їх сукупності, суд дійшов висновку про те, що оскільки договір купівлі продажу будинку, який би за своєю формою та змістом відповідав вимогам закону, між сторонами укладено не було, то сплачені в рахунок виконання договору позивачкою грошові кошти за своєю правовою природою є авансом і повинні бути повернуті в тому розмірі, в якому вони передавались.

Із наявної у матеріалах справи розписки від 11.12.2015 р. вбачається, що відповідачка ОСОБА_5 отримала від позивачки ОСОБА_2 в якості авансу за продаж житлового будинку № 4/1 по вул. І. Федько 4/1 12 000 доларів США. Саме ця сума на думку суду підлягає стягненню з відповідачки ОСОБА_5 як аванс, отриманий нею за продаж житлового будинку № 4/1 по вул. Калиниченка (ОСОБА_7). При цьому суд виходить із положень ст.ст. 77-80 ЦПК України щодо належності, допустимості, достовірності і достатності доказів.

Суд критично сприймає доводи позивачки про те, що фактично нею були сплачені крім 12 000 доларів США за розпискою, ще й 8 000 доларів США при оформленні попереднього договору за участю ОСОБА_4, через те, що позивачкою не надано суду відповідну розписку, яка на думку суду є належним та допустимим доказом отримання відповідачем цих коштів. До того ж, позивачка не довела того факту, що раніше сплачені нею 8 000 доларів США, не ввійшли до суми, що була вказана у розписці від 11.12.2015 р.

Суд також не вбачає підстав для солідарного стягнення авансового платежу у розмірі 12 000 доларів США з обох відповідачів через те, що судовим розглядом встановлено, що житловий будинок, що відчужувався, відповідачка ОСОБА_5 отримала у спадщину, а відтак в силу п. 2 ч. 1 ст. 57 СК України, спадковий будинок і отримані за його продаж кошти суд вважає її особистою приватною власністю. Виходячи із такого, авансовий платіж у розмірі 12 000 доларів США підлягає стягненню саме з відповідачки ОСОБА_5

Згідно ст. 524 ЦК України зобов'язання має бути виражене у грошовій одиниці України - гривні. Але при цьому, сторони можуть визначити грошовий еквівалент зобов'язання в іноземній валюті. Одностороння відмова від зобов'язання або одностороння зміна його умов згідно ст. 525 ЦК України не допускається, якщо інше не встановлено договором або законом. Якщо у зобов'язанні визначено грошовий еквівалент в іноземній валюті, то згідно ч.2 ст. 533 ЦК України сума, що підлягає сплаті у гривнях, визначається за офіційним курсом відповідної валюти на день платежу, якщо інший порядок її визначення не встановлений договором або законом чи іншим нормативно-правовим актом.

Правова позиція з цього питання висловлена Верховним судом України в постанові № 6-145 цс14 від 24.09.2014р.

Як убачається з тексту попереднього договору від 24.04.2013р., сторони договору зазначили у ньому, що вони дійшли згоди про те, що ціна об»єкту нерухомості, що відчужувався, становить 234 900 грн., що становить 29 000 доларів США. Таким чином у цьому договорі сторони передбачили грошовий еквівалент в іноземній валюті, а значить згідно ч.2 ст. 533 ЦК України сума, що підлягає сплаті у гривнях, на виконання даного зобовязання повинна визначатися за офіційним курсом відповідної валюти на день платежу.

При визначенні курсу гривні до долару США необхідно виходити з офіційного курсу валют НБУ, оскільки визначення грошового еквіваленту за комерційним курсом діючим законодавством не передбачено. Станом на день винесення рішення, 17.05.2018 року офіційний курс НБУ української гривні по відношенню до долару США становить: 2620,8170 грн. за 100 доларів США. Таким чином, сума, яка підлягає стягненню з відповідачки на користь позивачки становить 314 498 грн. (12 000 доларів США х 26,2082).

На підставі вимог ст. 141 ЦПК України з відповідачки ОСОБА_5 на користь позивачки ОСОБА_2 належить стягнути судовий збір пропорційно розміру задоволених позовних вимог.

Керуючись ст.ст. 12, 13, 258-259, 264-265, 268, 354 ЦПК України, суд,-

Вирішив:

Позов задовольнити частково.

Стягнути з ОСОБА_5 (НОМЕР_1 ІДН НОМЕР_2, зареєстрована за адресою: ІНФОРМАЦІЯ_1) на користь ОСОБА_2 (НОМЕР_3 ІДН НОМЕР_4, зареєстрована за адресою: ІНФОРМАЦІЯ_2) грошові кошти, отримані в якості авансу за продаж житлового будинку, у розмірі 12 000 доларів США, що є еквівалентом 314 498 грн.

Стягнути з ОСОБА_5 на користь ОСОБА_2 судовий збір у розмірі – 3 172 грн.

У задоволенні позовних вимог ОСОБА_2 до ОСОБА_4 про стягнення грошових коштів – відмовити.

Рішення може бути оскаржено до апеляційного суду Миколаївської області шляхом подачі апеляційної скарги протягом 30 днів з дня проголошення рішення. У випадку проголошення у судовому засіданні лише вступної та резолютивної частини судового рішення або у разі розгляду справи (вирішення питання) без повідомлення (виклику) учасників справи, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення.

Повний текст рішення був складений 22.05.18 р.

Суддя Л.І. Селіщева