Рішення № 74352986, 15.05.2018, Корабельний районний суд м. Миколаєва

КОРАБЕЛЬНИЙ РАЙОННИЙ СУД ОСОБА_1

Справа № 488/1179/17

Провадження № 2/488/285/18 р.

РІШЕННЯ

Іменем України

15.05.2018 року м. Миколаїв

Корабельний районний суд м. Миколаєва у складі:

головуючого по справі – судді Селіщевої Л.І.,

при секретарі – Тузові Р.О.,

за участю прокурора - Корзун В.С.,

представника позивача - ОСОБА_2,

представника відповідача – ОСОБА_3,

та відповідача - ОСОБА_4,

розглянувши у відкритому судовому засіданні цивільну справу за позовом Керівника ОСОБА_5 місцевої прокуратури № 2 в інтересах держави в особі ОСОБА_5 обласної державної адміністрації до ОСОБА_5 міської ради, ОСОБА_6, ОСОБА_4, треті особи без самостійних вимог на предмет спору: ДП "ОСОБА_5 лісове господарство" та Виконком ОСОБА_5 міськради, про скасування рішення ОСОБА_5 міської ради, визнання недійсним державного акту на право власності на земельну ділянку та її витребування із незаконного володіння,-

в с т а н о в и в :

У березні 2017 року Керівник ОСОБА_5 місцевої прокуратури № 2 звернувся до суду із даним позовом в інтересах держави в особі ОСОБА_5 обласної державної адміністрації до відповідачів – ОСОБА_5 міськради, ОСОБА_6 та ОСОБА_4, в обґрунтування якого вказав наступне.

Пунктом 43 розділу 1 рішення ОСОБА_5 міськради № 17/40 від 08.11.2007 року ОСОБА_6 було надано дозвіл на складання проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки, площею 1 000 кв.м., за рахунок земель ДП «ОСОБА_5 лісове господарство», з метою передачі її у власність для будівництва та обслуговування житлового будинку по провулку Менделєєва 21 у м. Миколаєві.

Пунктами 21 та 21.2 розділу 4 рішення ОСОБА_5 міськради № 22/57 від 14.03.2008 року було затверджено проект землеустрою та передано у власність ОСОБА_6 земельну ділянку, площею 1 000 кв.м. за рахунок земель ДП «ОСОБА_5 лісове господарство», для будівництва та обслуговування житлового будинку і господарських будівель та споруд по провулку Менделєєва 21 у м. Миколаєві.

На підставі вищевказаних рішень та постанови Ленінського районного суду м. Миколаєва від 06.10.2008 р. у справі № 2-а-754/2008 ОСОБА_6 отримала Державний акт про право власності на земельну ділянку серії ЯЗ № 139488 від 04.11.2008 року, з кадастровим номером 4810136600:05:001:0026.

В подальшому, 06.06.2014 року між ОСОБА_6 та ОСОБА_4 був укладений договір № 1093 купівлі-продажу вказаної земельної ділянки, згідно якого останній став власником цієї земельної ділянки.

Прокурор вважає, що зазначені рішення ОСОБА_5 міськради були прийняті із порушенням вимог чинного законодавства, та із перевищенням повноважень ОСОБА_5 міськради, мотивуючи це тим, що спірна земельна ділянка відноситься до земель державної власності, розпорядження якими здійснюється виключно органами державної виконавчої влади, а не органами місцевого самоврядування. Крім цього, земельна ділянка на момент прийняття оспорюваних рішень відносилась до складу земель державного лісового фонду урочища "Жовтневе" та перебувала в постійному користуванні ДП "ОСОБА_5 лісове господарство", не вилучалась у нього в установленому законом порядку і проект землеустрою щодо відведення земельної ділянки не погоджувався, обов'язкова державна експертиза проекту землеустрою не проводилась. Крім цього, прокурор зазначив, що 06.06.2014 р. за договором купівлі-продажу власником спірної земельної ділянки став відповідач по даній справі – ОСОБА_4

Посилаючись на викладене, прокурор просить:

-визнати незаконним та скасувати п. 21 та п. 21.2 рішення ОСОБА_5 міськради № 22/57 від 14.03.2008 р.;

-визнати недійсним Державний акт на право власності на земельну ділянку серії ЯЗ № 139488, з кадастровим номером 4810136600:05:001:0026, який був виданий 04.11.2008 року на ім'я ОСОБА_6 та зареєстрований у Книзі записів реєстрації державних актів на право власності на землю за № 010800101842;

-витребувати із незаконного володіння ОСОБА_4 на користь держави в особі ОСОБА_5 обласної державної адміністрації земельну ділянку площею 1 000 кв.м., яка розташована по провулку Менделєєва 21, у м. Миколаєві.

У судовому засіданні прокурор підтримав позов у повному обсязі з вищезазначених підстав та просив його задовольнити.

Представник позивача - ОСОБА_5 обласної державної адміністрації підтримала позовні вимоги та просила їх задовольнити.

Представник відповідача - ОСОБА_5 міської ради в судове засідання не з'явився, надав заяву, в якій позовні вимоги визнав у повному обсязі.

Відповідач ОСОБА_6 у судове засідання не з»явилася, про час та місце судового засідання була повідомлена належним чином, причини неявки суду невідомі. Представники відповідачки у судовому засіданні заперечували проти позову через його необгрунтованість, їх письмові заперечення долучені до матеріалів даної справи.

Відповідач ОСОБА_4 у судовому засіданні заперечував проти позову посилаючись на те, що він в установленому законом порядку набув право власності на спірну земельну ділянку, внаслідок укладення нотаріально посвідченого договору купівлі-продажу. Відповідач вказав, що він є добросовісним набувачем, оскільки йому нічого не було відомо про те, що особа, у якої він придбав земельну ділянку, не мала права її відчуджувати.

Треті особи без самостійних вимог щодо предмета спору - ДП "ОСОБА_5 лісове господарство" та Виконком ОСОБА_5 міськради у судове засідання своїх представників не направили, про час та місце судвого засідання були повідомлені належним чином, причини неявки суду невідомі.

Заслухавши пояснення учасників справи, дослідивши надані письмові докази по справі та надавши їм відповідну оцінку, суд прийшов до наступного висновку.

Судом встановлені наступні факти та відповідні їм правовідносини.

Із наявної у матеріалах справи копії рішення ОСОБА_5 міськради № 17/40 від 08.11.2007 року вбачається, що пунктом 43 розділу 1 цього рішення відповідачці по даній справі – ОСОБА_6 було надано дозвіл на складання проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки, площею 1 000 кв.м., за рахунок земель ДП "ОСОБА_5 лісове господарство", з метою передачі її у власність для будівництва та обслуговування житлового будинку по провулку Менделєєва 21 у м. Миколаєві.

Пунктами 21 та 21.2 розділу 4 рішення ОСОБА_5 міськради № 22/57 від 14.03.2008 року було затверджено проект землеустрою та передано у власність ОСОБА_6 земельну ділянку, площею 1 000 кв.м. за рахунок земель ДП "ОСОБА_5 лісове господарство", з віднесенням її до земель житлової забудови – для будівництва та обслуговування житлового будинку і господарських будівель по провулку Менделєєва 21 у м. Миколаєві.

На підставі вищевказаних рішень ОСОБА_5 міськради та рішення Ленінського районного суду м. Миколаєва від 06.10.2008 р. (справа № 2-а-754/2008), ОСОБА_6 отримала Державний акт про право власності на земельну ділянку серії ЯЗ № 139488 від 04.11.2008 року, з кадастровим номером 4810136600:05:001:0026, який був виданий 04.11.2008 року. Вказаний державний акт зареєстровано в Книзі записів реєстрації державних актів на право власності на землю та на право постійного користування землею, договорів оренди землі за на ім'я ОСОБА_6 та зареєстрований у Книзі записів реєстрації державних актів на право власності на землю за № 010800101842.

Судовим розглядом встановлено, що спірна земельна ділянка була надана ОСОБА_6 за рахунок земель, що віднесені до земель держлісфонду урочища "Жовтневе", квартал 43, та перебувають у постійному користуванні ДП "ОСОБА_5 лісове господарство" і це підтверджується наявними у матеріалах даної справи, та дослідженими у судовому засіданні: листом ВО «Укрдержліспроект» № 698 від 21.12.2016 р.; фрагментом накладки земельної ділянки та картографічної бази даних кварталу 43 Миколаївського лісництва ДП «ОСОБА_5 лісгосп» станом на 01.01.2007 р. та 01.01.2009 р. на Публічну кадастрову карту України; листом ОСОБА_5 обласного управління лісового та мисливського господарства № 138 від 15.02.2016 р.; листом ДП "ОСОБА_5 лісове господарство" № 43 від 15.02.2016 р.; листом ВО «Укрдержліспроект» № 85 від 16.02.2016 р. До того ж, із тексту оспорюваних рішень міськради вбачається, що спірна земельна ділянка надавалась саме зі складу земель лісового фонду ДП «ОСОБА_5 лісгосп».

Доказів, які б спростовували такі висновки суду, відповідачі та їх представники не надали.

Стаття 13 Конституції України визначає, що земля, її надра, атмосферне повітря, водні та інші природні ресурси, які знаходяться в межах території України, природні ресурси її континентального шельфу, виключної (морської) економічної зони є об’єктами права власності Українського народу. Від імені Українського народу права власника здійснюють органи державної влади та органи місцевого самоврядування в межах, встановлених Конституцією України.

Стаття 1 ЛК України визначає, що ліси України є її національним багатством і за своїм призначенням та місце-розташуванням виконують переважно водоохоронні, захисні, санітарно-гігієнічні, оздоровчі, рекреаційні, естетичні, виховні, інші функції та є джерелом для задоволення потреб суспільства в лісових ресурсах. Усі ліси на території країни, незалежно від того, на землях яких категорій за основним цільовим призначенням вони зростають, та незалежно від права власності на них, становлять лісовий фонд України і перебувають під охороною держави. Незаконне вилучення земель державної власності лісогосподарського призначення та подальша передача їх у приватну власність грубо порушують інтереси держави у сфері ефективного використання земельних та лісових ресурсів, оскільки унеможливлюють реалізацію державної політики по забезпеченню охорони, відтворення та сталого використання земельних і лісових ресурсів з урахуванням екологічних, економічних, соціальних та інших інтересів суспільства.

Згідно ч. 4 ст. 122 ЗК України обласні державні адміністрації передають земельні ділянки на їх території із земель державної власності у власність або у користування у межах міст обласного значення та за межами населених пунктів для всіх потреб, крім випадків, визначених частинами третьою, сьомою цієї статті.

Відповідно до ч. 5 ст. 116 ЗК України передача земельної ділянки в оренду чи у власність допускається лише після вилучення її у попереднього власника чи користувача.

Пунктом 6 частини першої статті 31 ЛК України визначено, що обласні державні адміністрації у сфері лісових відносин у межах своїх повноважень на їх території приймають рішення про виділення в установленому порядку для довгострокового тимчасового користування лісами лісових ділянок, що перебувають у державній власності, на відповідній території.

Відповідно до ст. 123 ЗК України надання земельних ділянок державної або комунальної власності у користування здійснюється на підставі рішень органів виконавчої влади або органів місцевого самоврядування.

Частиною 6 ст. 149 ЗК України право вилучати земельні ділянки, які перебувають у постійному користуванні, в межах міст обласного значення надано обласним державним адміністраціям.

Проте матеріалами справи встановлено, що розпорядження про вилучення з постійного користування ДП "ОСОБА_5 лісове господарство" земель зі складу урочища "Жовтневе" не приймались.

Виходячи із такого, суд приходить до висновку, що ОСОБА_5 міськрадою передано у власність ОСОБА_6 спірну земельну ділянку без її вилучення у користувача - ДП "ОСОБА_5 лісове господарство", у встановленому законом порядку, та фактично зі зміною її цільового призначення.

Частиною 4 ст. 20 ЗК України встановлено, що зміна цільового призначення земель, зайнятих лісами, провадиться з урахуванням висновків органів виконавчої влади з питань охорони навколишнього середовища та лісового господарства.

Оскільки спірна земельна ділянка державного лісового фонду надавалась ОСОБА_6 для цілей, не пов’язаних із веденням лісового господарства і використання лісових ресурсів, що фактично свідчить про зміну її цільового призначення, то проект відведення мав би бути погоджений органом виконавчої влади з питань лісового господарства. Однак, за інформацією ОСОБА_5 обласного управління лісового та мисливського господарства за № 138 від 15.02.2016 року проект землеустрою щодо відведення ОСОБА_6 земельної ділянки не погоджувався і відповідний висновок не надавався.

Крім того, судом встановлено, що відповідно до генерального плану розвитку міста ОСОБА_1, затвердженого постановою Ради Міністрів Української РСР № 403 від 24.11.1986 року, який був містобудівною документацією, діючою на момент прийняття відповідачем вказаних рішень, - обов'язковим документом для всіх організацій та установ, які здійснюють будівництво на території міста, а також використання землі в планувальних межах міста, та Правил використання та забудови території м. Миколаєва, затверджених рішенням ОСОБА_5 міської ради № 15/41 від 17.10.2003 року, спірна земельна ділянка розташована на території зони зелених насаджень та належить до ландшафтно-рекреаційної зони загальноміського значення.

Зазначене підтверджується інформацією Управління містобудування та архітектури ОСОБА_5 міської ради за № 17-4140 від 19.08.2016 року.

До того ж, ст. 9 Закону України "Про державну експертизу землевпорядної документації" визначено, що обов’язковій державній експертизі підлягають проекти землеустрою щодо відведення земельних ділянок лісогосподарського призначення.

Із наявних у матеріалах справи письмових доказів, а саме листа Головного управління Держземагенства у Миколаївській області за № 10-14-0.23-3665/2-16 від 26.02.2016 року, вбачається, що обов'язкова державна експертиза проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки у власність ОСОБА_6 для будівництва і обслуговування житлового будинку, господарських будівель і споруд по провулку Менделєєва 21 у м. Миколаєві не проводилась.

Статтею 152 ЗК України встановлено, що держава забезпечує громадянам та юридичним особам рівні умови захисту прав власності на землю. Власник земельної ділянки або землекористувач може вимагати будь-яких порушень його прав на землю, навіть якщо ці порушення не пов’язані з позбавленням права володіння земельною ділянкою, і відшкодування завданих збитків. Захист прав громадян та юридичних осіб на земельні ділянки здійснюється у тому числі шляхом відновлення стану земельної ділянки, який існував до порушення прав та визнання недійсним рішень органів виконавчої влади або органів місцевого самоврядування.

Відповідно до ст. 154 ЗК України органи виконавчої влади та органи місцевого самоврядування без рішення суду не мають права втручатись у здійснення власником повноважень щодо володіння, користування і розпорядження належною йому земельною ділянкою або встановлювати непередбачені законодавчими актами додаткові обов’язки чи обмеження.

Згідно зі ст. 21 ЗК України порушення порядку встановлення та зміни цільового призначення земель є підставою для визнання недійсним рішень органів державної влади та органів місцевого самоврядування про надання (передачу) земельних ділянок громадянам та юридичним особам.

Статтею 59 Закону України “Про місцеве самоврядування в Україні” визначено, що акти органів та посадових осіб місцевого самоврядування з мотивів їхньої відповідності Конституції або законам України визнаються незаконними в судовому порядку.

Відповідно до пункту 11 Постанови Пленуму ВСУ “Про практику застосування судами земельного законодавства при розгляді цивільних справ” від 16.04.2004 № 7, розглядаючи позови про захист прав власників земельних ділянок і землекористувачів (про усунення перешкод у користуванні ними тощо), суд має перевіряти законність рішення органу виконавчої влади чи органу місцевого самоврядування про передачу земельної ділянки іншій особі без вилучення (викуп) її в позивача в установленому порядку і за наявності для цього підстав ухвалювати рішення про його недійсність.

Враховуючи вищенаведене, а також те, що ОСОБА_5 міськрадою в односторонньому порядку, всупереч діючому законодавству, з порушенням своїх повноважень, та за відсутності висновку спеціально уповноваженого органу лісового господарства, висновку державної експертизи землевпорядної документації, було вилучено у законного землекористувача - ДП “ОСОБА_5 лісове господарство”, спірну земельну ділянку поза волею останнього, та прийнято рішення про розпорядження цією земельною ділянкою, то суд вважає, що оспорювані прокурором пункти рішення ОСОБА_5 міськради підлягають визнанню незаконними та скасуванню.

Крім цього, відповідно до п. 2.3. Пленуму Вищого господарського суду України № 6 від 17.05.2011 року "Про деякі питання практики розгляду справ у спорах, що виникають із земельних відносин" (із внесеними змінами) - державні акти про право власності або право постійного користування на земельну ділянку є документами, що посвідчують відповідне право і видаються на підставі рішень Кабінету Міністрів України, обласних, районних, Київської і Севастопольської міських, селищних, сільських рад, Ради Міністрів Автономної Республіки Крим, обласної, районної, Київської і Севастопольської міських державних адміністрацій.

У спорах, пов'язаних з правом власності або постійного користування земельними ділянками, недійсними можуть визнаватися як зазначені рішення, на підставі яких видано відповідні державні акти, так і самі акти про право власності чи постійного користування.

Враховуючи викладене, а також те, що державний акт, виданий ОСОБА_6 на підставі рішень міськради, які суд вважає незаконними, то він підлягає також визнанню недійсним та скасуванню.

Судовим розглядом також встановлено, що після отримання ОСОБА_6 вказаного вище державного акту на землю, між нею та ОСОБА_4 був укладений договір купівлі-продажу земельної ділянки № 1093 від 06.06.2014 року, який був посвідчений приватним нотаріусом ОСОБА_5 міського нотаріального округу ОСОБА_7, згідно якого ОСОБА_4 набув право власності на зазначену земельну ділянку. Вказане підтверджується наявною у матеріалах справи інформаційною довідкою з Державного реєстру речових прав на нерухоме майно.

Враховуючи те, що судовим розглядом встановлено факт вибуття спірної земельної ділянки поза волею її власника – держави в особі ОСОБА_5 обласної державної адміністрації, то належним способом захисту порушеного права власності суд вважає витребування земельної ділянки від теперішнього власника – ОСОБА_4

Відповідно до ч. 1 ст. 388 ЦК України якщо майно за відплатним договором придбане в особи, яка не мала права його відчужувати, про що набувач не знав і не міг знати (добросовісний набувач), власник має право витребувати це майно від набувача лише у разі, якщо майно:

1) було загублено власником або особою, якій він передав майно у володіння;

2) було викрадене у власника або особи, якій він передав майно у володіння;

3) вибуло з володіннявласника або особи, якій він передав майно у володіння, не з їхньої волі іншим шляхом.

За такого та на підставі п. 3 ч. 1 ст. 388 ЦК України спірна земельна ділянка підлягає витребуванню у власність держави. Доводи відповідача ОСОБА_4 про неможливість витребування у нього земельної ділянки через те, що він є добросовісним набувачем, суд знаходить безпідставними з мотивів, що викладені вище.

Суд також вважає необхідним зазначити, що статтею 1 Першого Протоколу до Конвенції про захист прав і основних свобод людини, який був ратифікований Законом України N 475/97-ВР від 17.07.97, передбачено, що кожна фізична або юридична особа має право мирно володіти своїм майном. Ніхто не може бути позбавлений свого майна інакше як в інтересах суспільства і на умовах, передбачених законом або загальними принципами міжнародного права. Проте попередні положення жодним чином не обмежують право держави вводити в дію такі закони, які, на її думку, є необхідними для здійснення контролю за користуванням майном відповідно до загальних інтересів або для забезпечення сплати податків чи інших зборів або штрафів.

За змістом наведеного вбачається, що держава поважає право приватної власності на землю, однак підтримує розумний баланс між публічним інтересом у сфері лісового господарства для задоволення інтересів та потреб населення України у лісових ресурсах, їх збереження і відтворення, оптимізації споживання природних ресурсів, запобігання та ліквідації наслідків шкідливої дії вирубки лісів та їх незаконного використання. При цьому інтереси однієї людини не можуть переважати над публічними інтересами суспільства, порушувати конституційні права інших громадян на користування лісовими ресурсами, збереження та відтворення таких природних ресурсів.

На підставі ст. 141 ЦПК України з відповідачів на користь держави належить стягнути витрати по сплаті судового збору.

Керуючись ст.ст. 12, 13, 258-259, 264-265, 268, 354 ЦПК України, суд,-

В и р і ш и в :

Позов задовольнити.

Визнати незаконним та скасувати пункти 21 та 21.2 рішення ОСОБА_5 міськради № 22/57 від 14.03.2008 р.

Визнати недійсним Державний акт на право власності на земельну ділянку серії ЯЗ № 139488, з кадастровим номером 4810136600:05:001:0026, який був виданий 04.11.2008 року на ім'я ОСОБА_6 та зареєстрований у Книзі записів реєстрації державних актів на право власності на землю за № 010800101842.

Витребувати із незаконного володіння ОСОБА_4 на користь держави в особі ОСОБА_5 обласної державної адміністрації земельну ділянку площею 1 000 кв.м., яка розташована по провулку Менделєєва 21, у м. Миколаєві.

Стягнути на користь прокуратури Миколаївської області (р/р 35215058000340, ЄДРПОУ 02910048, банк ДКСУ м. Києва, МФО 820172) з відповідачів ОСОБА_5 міськради, ОСОБА_6 та ОСОБА_4 судовий збір у розмірі – по 2 695,55 грн. із кожного.

Рішення може бути оскаржено до апеляційного суду Миколаївської області шляхом подачі апеляційної скарги протягом 30 днів з дня проголошення рішення. У випадку проголошення у судовому засіданні лише вступної та резолютивної частини судового рішення або у разі розгляду справи (вирішення питання) без повідомлення (виклику) учасників справи, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення.

повний текст рішення суду виготовлено 21.05.18 р.

Суддя Л.І. Селіщева