Ухвала суду № 74352980, 31.05.2018, Інгульський районний суд міста Миколаєва (до 25.04.2025 - Ленінський районний суд м. Миколаєва)

справа № 489/3135/16-к

кримінальне провадження

№1-кп/489/43/18

УХВАЛА

Іменем України

31 травня 2018 року м. Миколаїв

Ленінський районний суд міста Миколаєва в складі:

головуючого судді Коваленка І.В.

секретаря судового засідання Коденко К.В.

розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі суду м. Миколаєва кримінальне провадження на підставі обвинувального акта за обвинуваченням:

ОСОБА_1, 1989 року 01 місяця 28 дня народження, уродженця ІНФОРМАЦІЯ_1 Федерації, без постійного місця проживання, у вчиненні кримінальних правопорушень, передбачених ч. 2 ст. 186, ч. 2 ст. 187 КК України;

ОСОБА_2, 1989 року 05 місяця 08 дня народження, уродженця ІНФОРМАЦІЯ_2, зареєстрованого за адресою: ІНФОРМАЦІЯ_3, проживаючого за адресою: ІНФОРМАЦІЯ_4 (Дзержинського) 54, квартира 2, у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч. 2 ст. 187 КК України

за участю:

прокурора Литвиненко Г.С.

обвинувачених ОСОБА_1, ОСОБА_2,

захисника ОСОБА_3 ОСОБА_4

встановив:

Ухвалою Ленінського районного суду міста Миколаєва від 03.04.2018 обвинуваченому ОСОБА_2 продовжено строк тримання під вартою, який спливає 01.06.2018.

У судовому засіданні прокурором заявлено клопотання про продовження строку тримання обвинуваченого під вартою на 60 днів, так як ризики переховування ОСОБА_2 від суду і вчинення ним інших кримінальних правопорушень не зменшилися.

В обґрунтування клопотання прокурором вказано, що ОСОБА_2 обвинувачується у вчиненні тяжкого корисливого злочину, за який передбачено покарання до 10 років позбавлення волі з конфіскацією майна, раніше судимий за вчинення корисливих злочинів, ніде не працює, не має постійного джерела доходів та стійких соціальних зв’язків, за місцем проживання характеризується посередньо. Тому, з урахуванням того, що остаточне рішення у справі не прийнято, вказані обставини та особистість ОСОБА_2, на думку прокурора не дають достатньо підстав для застосування більш м’якого запобіжного заходу до обвинуваченого та запобігти вказаним ризикам.

Обвинувачений та його захисник проти задоволення клопотання прокурора заперечували, вказуючи недоведеність ризиків, які з урахуванням тривалості судового розгляду значно зменшилися, а тяжкість інкримінованого ОСОБА_2 злочину не може бути єдиною підставою для тримання особи під вартою, необгрунтованість підозри, погіршення стану його здоров’я та стану здоров’я його членів сім’ї, а також формальність розшуку обвинуваченого ОСОБА_2, який від органів досудового розслідування не переховувався та проживав зі своєю сім’єю в с. Грейгове Вітовського району Миколаївської області, де зареєстрований та в своєму клопотанні просили застосувати більш м’який запобіжний захід у вигляді домашнього арешту за місцем реєстрації ОСОБА_2 по вул. Леніна, 93 в с. Грейгове Вітовського району Миколаївської області.

Суд, вислухавши думку учасників кримінального провадження, дійшов висновку, що підстави для збереження запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою відносно обвинуваченого ОСОБА_2 не відпали.

Згідно ст. 17 Закону України «Про виконання рішень та застосування практики Європейського суду з прав людини» суди застосовують при розгляді справ Конвенцію про захист прав людини та основоположних свобод та практику Європейського суду з прав людини.

Так, в п.103 справи «ОСОБА_5 проти України» (заява № 50264/08) Європейський суд з прав людини вказав, що тримання особи під вартою є таким серйозним заходом, що він є виправданим лише тоді, коли інші, менш суворі заходи, було розглянуто і визнано недостатніми для гарантування інтересів особи або суспільства, що можуть вимагати того тримання відповідної особи під вартою. Це означає, що відповідність позбавлення волі національному законодавству є недостатньою умовою; воно також має бути необхідним за конкретних обставин.

Залишаються ризики переховування обвинуваченого ОСОБА_2 від суду та вчинення ним інших кримінальних правопорушень, тобто дій, передбачених ч. 1 ст. 177 КПК України. Підтвердженням цьому є те, що ОСОБА_2 обвинувачується у вчиненні тяжкого корисливого злочину, раніше неодноразово судимий за вчинення аналогічних злочинів, в ході розгляду слідчим суддею клопотання про застосування до нього запобіжного заходу переховувався від суду, не має постійного місця роботи та доходу.

Щодо наявності в обвинуваченого великої родини, а також близьких рідних стан здоров’я яких не задовільний, а також те, що обвинувачений має хронічні захворювання та перехворів на захворювання на туберкульоз верхньої долі правої легені, то вказаним обставинам суд давав оцінку раніше при вирішенні клопотання про зміну запобіжного заходу, а надані захисником нові докази щодо стану здоров’я ОСОБА_2 та окремих членів його сім’ї не підтверджують неможливість його подальшого утримання в умовах слідчого ізолятора.

Тому, враховуючи наведені обставини та те, що судом не досліджено усі докази у справі, з огляду на пред’явлене обвинувачення та особистість ОСОБА_2, суд на даний час не вбачає підстав для застосування до обвинуваченого біль м’якого запобіжного заходу, а тому наявна необхідність у збереженні міри запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою із визначенням нового строку.

З огляду на наведене, клопотання захисника та обвинуваченого про застосування більш м’якого запобіжного заходу задоволенню не підлягає.

Керуючись ст.ст. 331, 372 КПК України, суд -

постановив:

Клопотання прокурора – задовольнити.

Запобіжний захід обвинуваченому ОСОБА_2 у вигляді тримання під вартою продовжити на 60 днів до 30 липня 2018 року (включно).

У задоволенні клопотання захисника та обвинуваченого про застосування більш м’якого запобіжного заходу – відмовити.

Копію ухвали вручити обвинуваченому, захиснику, прокурору та направити до Державної установи «Миколаївський слідчий ізолятор».

Ухвала оскарженню не підлягає.

Суддя І.В. Коваленко