Ухвала суду № 74352401, 08.05.2018, Апеляційний суд Львівської області

Справа № 1316/4144/12 Головуючий у 1 інстанції: Данилів Є.О.

Провадження № 11/783/53/18 Доповідач : Макойда З. М.

У Х В А Л А

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

08 травня 2018 року, колегія суддів судової палати у кримінальних справах Апеляційного суду Львівської області у складі:

головуючого судді: - ОСОБА_1

суддів: - ОСОБА_2, ОСОБА_3

при секретарях: - ОСОБА_4, ОСОБА_5

за участю прокурорів: - ОСОБА_6, ОСОБА_7

засудженого: - ОСОБА_8

захисника: - ОСОБА_9

потерпілого: - ОСОБА_10

представника потерпілих ОСОБА_10, ОСОБА_11 – захисника: - ОСОБА_12

розглянувши у відкритому судовому засіданні у м. Львові кримінальну справу за апеляцією із доповненнями захисника ОСОБА_9 в інтересах засудженого ОСОБА_8 на вирок Пустомитівського районного суду Львівської області від 21 грудня 2017 року, -

в с т а н о в и л а :

Цим вироком :

ОСОБА_8, ІНФОРМАЦІЯ_1, уродженця ІНФОРМАЦІЯ_2, українця, гр. України, ІНФОРМАЦІЯ_3, одруженого, маючого на утриманні двох неповнолітніх дітей, пенсіонера, проживаючого у ІНФОРМАЦІЯ_4 «а», кв. 91, раніше не судимого,

визнано винуватим у вчиненні злочину, передбаченого ч. 2 ст. 286 КК України та призначено йому покарання у виді позбавлення волі строком 3 (три) роки з позбавленням права керувати транспортними засобами на строк 2 (два) роки.

Строк відбування покарання засудженому ОСОБА_8 рахується з моменту приведення вироку у виконання.

Запобіжний захід до вступу вироку в законну силу ОСОБА_8 не обирався.

По справі вирішено питання цивільних позовів, судових витрат та речових доказів.

За вироком суду засуджений ОСОБА_8 працюючи, відповідно до наказу начальника ГУ МВС України у Львівській області № 1 о/с від 02.01.2008 р. на посаді заступника начальника оперативного відділу - начальника чергової частини оперативного відділу штабу ГУ МВС України у Львівській області. 16.05. 2011р. перебуваючи на службі, виконуючи усну вказівку заступника начальника — начальника штабу ГУ МВС України у Львівській області ОСОБА_13, слідував у Кам’янко-Бузький РВ ГУ МВС України у Львівській області для здійснення перевірки готовності до введення у експлуатацію кімнати затриманих та доставлених. З цією метою, ОСОБА_8 16.05.2011 року керуючи службовим автомобілем ВАЗ-21099, державний номерний знак 09-97 (службовий номер МВС), що належить автогосподарству ГУ МВС України у Львівській області на підставі свідоцтва про реєстрацію серії ЯНВ № 261912, виданого 28.08.2007 року Львівським ВРЕР ДАІ їхав по автодорозі «Київ-Чоп» в напрямку м. Києва та 16.05.2011 року близько 18 год. 00 хв., ОСОБА_8Г рухаючись по 529 км автодороги «Київ-Чоп», поблизу с. Гамаліївка, Пустомитівського району, Львівської області, керуючи службовим автомобілем «ВАЗ-21099», державний номерний знак 09-97 (службовий номер МВС) із значним перевищенням швидкості, що безпосередньо перед початком екстреного гальмування складала величину біля 97 ... 100 км / год., а у момент зіткнення - біля 80...84 км / год., з моменту настання видимості автомобіля «Шевроле Авео», державний номерний знак НОМЕР_1, під керуванням водія ОСОБА_14, який знаходився попереду на цій же смузі руху стояв або рухатись із швидкістю, яка була значно меншою, ніж швидкість руху автомобіля марки ВАЗ-21099, своєчасно не застосував гальмування для уникнення попутного зіткнення або маневру об’їзду автомобіля «Шевроле Авео», чим поставив себе в ситуацію, при якій не зумів уникнути контактування із автомобілем «Шевроле Авео».

У цій дорожній ситуації, водій ОСОБА_8 повинен був з технічної точки зору, керуватись вимогами п.п. 1.5, 1.10 (в частині значення термінів «небезпека для руху», «перешкода для руху»), 2.3 (підпунктів «б» та «д»), 12.3, 12.4, 12.9 (підпункт «б») Правил дорожнього руху, затверджених постановою Кабінету Міністрів України № 1306 від 10.10.2001 р.(далі - ПДР), у відповідності до яких ОСОБА_8 повинен був вести свій автомобіль зі швидкістю не більше 60 км/год, а з моменту, коли мав об'єктивну можливість побачити, що попереду на його смузі стоїть (чи рухається з меншою швидкістю) автомобіль «Шевроле-Авео» — повинен був своєчасно розпочати гальмування, щоб уникнути попутного зіткнення.

При відсутності автомобілів на правій смузі водій ОСОБА_8 міг об'їхати автомобіль «Шевроле-Авео» по цій смузі руху (що також дозволено вимогами п. 12.3 ПДР).

Таким чином, причиною настання цієї дорожньо-транспортної пригоди є те, що водій ОСОБА_8 при русі у населеному пункті значно перевищивши швидкість руху свого автомобіля «ВАЗ-21099», а з моменту настання видимості автомобіля «Шевроле-Авео», який знаходився попереду на цій же смузі руху, ОСОБА_8 своєчасно не застосував гальмування для уникнення попутного зіткнення (або маневру об’їзду автомобіля «Шевроле-Авео» по правій смузі), чим поставив себе у ситуацію, при якій не зумів уникнути контактування із автомобілем «Шевроле - Авео».

Внаслідок вказаної дорожньо-транспортної пригоди водій автомобіля «Шевроле Авео» ОСОБА_14 отримав тяжкі тілесні ушкодження за ознакою небезпеки для життя в момент заподіяння, пасажири автомобіля «Шевроле Авео» ОСОБА_11 та ОСОБА_15, а також пасажири автомобіля «ВАЗ-21099» отримали легкі тілесні ушкодження.

На вирок Пустомитівського районного суду Львівської області від 21 грудня 2017 року захисник ОСОБА_9 в інтересах засудженого ОСОБА_8 подав апеляцію та доповнення, в яких просить скасувати вирок суду першої інстанції і повернути кримінальну справу прокурору на додаткове розслідування. Мотивує це тим, що вирок суду першої інстанції незаконний та необґрунтований, а відтак підлягає скасуванню з підстав однобічності та неповноти досудового і судового слідства; невідповідності висновків суду, викладених у вироку, фактичним обставинам справи; істотного порушення кримінально-процесуального закону.

Зазначає, що в основу обвинувачення ОСОБА_8 у вчинені злочину, передбаченого ч. 2 ст. 286 КК України, органом досудового слідства було покладено висновки проведених трасологічної та автотехнічної експертиз. Це також було покладено судом в основу обвинувального вироку.

Зокрема, згідно висновку судово-автотехнічної експертизи №2552 від 25 липня 2012 року, серед іншого вбачається, що враховуючи результати досліджень, дана експертиза має підстави зробити висновки про те, що при тих вихідних даних про обставини даної ДТП, які можуть бути технічно спроможними, дана експертиза не вбачає в діях водія ОСОБА_10 невідповідностей вимогам ПДР. Ця обставина також дає підстави зробити висновок про те, що питання чи мав технічну можливість водій ОСОБА_10 уникнути скоєння даної ДТП І позбавлене технічного змісту.

13.2. При таких вихідних даних про обставини даної ДТП, які можуть бути спроможними, причиною настання цієї пригоди є ті обставини, що водій ОСОБА_8 при русі у населеному пункті значно перевищив швидкість руху свого автомобіля ВАЗ-21099, а з моменту настання видимості автомобіля “Шевроле Авео”, який знаходився попереду у цій же смузі руху, вказаний водій (тобто ОСОБА_8Г.) своєчасно не застосував гальмування для уникнення попутнього зіткнення (або маневру об'їзду автомобіля “Шеврове Авео” по правій смузі), чим поставив себе у ситуацію, при якій не зумів уникнути контактування із автомобілем “Шевроле Авео”.

Проте, дані висновки експертиз не можна визнати обґрунтованими.

Із висновку проведеної трасологічної експертизи вбачається, що виходячи з наявних на транспортних засобах пошкоджень та слідової обстановки, виявленої на місці ДТП, автомобіль марки “Шевроле Авео” в момент зіткнення був нерухомим або рухався за швидкістю, яка була значно меншою ніж швидкість руху автомобіля марки і ВАЗ-21099. Встановити в категоричній формі рухався чи знаходився в нерухомому стані в момент зіткнення автомобіль марки “Шевроле Авео” не видається можливим з причин відсутності в пошкодженнях на транспортних засобах та в слідовій обстановці на місці дорожньо-транспортної події достатньої сукупності ознак (слідової інформації), яка свідчила б про це.

З таким висновком суд погодитись не може, оскільки даний висновок є двояким і не дає конкретної відповіді на поставлене питання. А питання чи рухався чи знаходився в нерухомому стані автомобіль “Шевроле Авео” є дуже суттєвим та вирішальним при подальшому визначенні швидкостей автомобілів та встановленні причинно-наслідкового зв’язку при настанні ДТП.

При проведенні судово-автотехнічної експертизи № 3020 експерт автотехнік використав висновок трасологічної експертизи, з яким суд не погоджується з вищенаведених підстав, а відповідно висновки побудовано на припущеннях - швидкість до моменту зіткнення автомобіля ВАЗ-21099 визначено не вірно.

Якщо б експерту було задано як вихідні дані те, що автомобіль “Шевроле Авео” в момент зіткнення знаходився в русі, то визначена ним швидкість руху автомобіля ВАЗ-21099 була б зовсім іншою.

При проведенні судово-автотехнічної експертизи № 2552 експерт автотехнік використав висновок судово-автотехнічної експертизи № 3020 з яким суд також не погоджується з вищенаведених підстав.

Крім нього, експерт самостійно визначив момент виникнення небезпеки для руху автомобіля під керуванням ОСОБА_8, хоча такі данні повинні задаватись слідчим.

Таким чином, експерти взявши за основу необ’єктивний, необґрунтований та не конкретний висновок трасологічної експертизи прийшли відповідно до неправильних висновків в подальшому при проведенні судово-автотехнічних експертиз.

Окрім цього, експертний висновок, яким встановлено причину дорожньо-транспортної пригоди, здійснено на підставі вихідних даних заданих слідчим - на підставі матеріалів кримінальної справи.

Серед цих матеріалів справи основним джерелом доказів є протокол огляду місця події, протоколи відтворення обстановки і обставин події, в яких відображено вихідні дані для експертних досліджень.

Однак, вищезгадані слідчі дії - огляд місця події та відтворення обстановки і обставин події із ОСОБА_10 проведено з грубим порушенням вимог КПК України. Встановлені в ході даних слідчих дій відомості та факти є суперечливими та необ’єктивними, а відтак ці відомості (розрахунки, заміри) відображені в протоколах не можуть слугувати вихідними даними для експертних висновків та не можуть бути використані як джерела доказів у справі.

Крім цього, слідством не проведено відтворення обстановки і обставин подій зі свідками дорожньо-транспортної пригоди ОСОБА_16 та ОСОБА_17, які дають послідовні та конкретні покази щодо обставин події. їх покази не взяті слідством до увага і при наданні вихідних даних експертам для проведення експертиз, що є грубим порушенням вимог ст. 22 КПК України.

Так, стороною захисту було заявлено клопотання про призначення повторної експертизи, яке було задоволено в повному обсязі. Однак, суддею Данилівим Є.О. виконання вказаної експертизи умисно було доручено експертам експертної установи, у котрій виконувалась попередня експертиза, а не експертам іншої експертної установи про яку зазначала сторона захисту в своєму клопотанні. Як наслідок - повторну експертизу виконували заінтересовані особи (експерти, які виконували попередню експертизу), які надали експертний висновок аналогічний попередньому. Це свідчить про упереджений та обвинувальний ухил розгляду справи, оскільки статтею 67 КПК України визначено, що суд, прокурор, слідчий і особа, яка провадить дізнання, оцінюють докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному і об'єктивному розгляді всіх обставин справи в їх сукупності, керуючись законом.

Розглядаючи заяву про відвід суддею Данилівим Є.О. було відмовлено в її задоволенні.

На апеляцію захисника ОСОБА_9 в інтересах засудженого ОСОБА_8 представник потерпілих ОСОБА_10 та ОСОБА_11 – захисник ОСОБА_12 подав заперечення, в якому просить залишити вирок суду першої інстанції без змін, а апеляцію захисника ОСОБА_9 в інтересах засудженого ОСОБА_8 без задоволення. Мотивує це тим, що ОСОБА_8 у первинних поясненнях по даній справі, які надав слідчому 16.08.2011 року (а.с. 104 том 2), зокрема через три місяці з моменту скоєння ДТП, вказав, що безпосередньо перед зіткненням рухався у лівій смузі руху зі швидкістю в межах 60 км/год. Автомобіль марки «Шевроле Авео» зупинився впоперек моєї смуги руху під незначним кутом, стояв приблизно 1 секунду.

Уже, підчас проведення відтворення обстановки та обставин даної події 25.06.2012 ОСОБА_8 вказав, що безпосередньо перед ДТП він рухався у лівій смузі руху зі швидкістю приблизно 80-90 км/год., однак уже при проведенні відтворення обстановки та обставин події не зміг вказати віддаль на якій керований ним автомобіль перебував в момент виникнення небезпеки (виїзд автомобіля «Шевроле Авео» на смугу руху по якій рухався ОСОБА_8Г.).

19.10.2012 року слідчим прокуратури Пустомитівського району Львівської області було проведено допит ОСОБА_8 в якості обвинуваченого за результатами якого оформлено протокол допиту (а.с. 170-172 том 2), зі змісту якого вбачається, що ОСОБА_8 не зміг вказати швидкість руху керованого ним автомобіля «ВАЗ-21099» безпосередньо перед початком гальмування, а на уточнююче запитання слідчого: «На якій відстані Ви побачили автомобіль «Шевроле Авео»?, ОСОБА_8 відповів: «Я побачив цей автомобіль в момент, коли він виїжджав з автозаправної станції і знаходився приблизно на відстані 120-150 метрів».

Під час розгляду кримінальної справи Пустомитівським районним судом Львівської області 03.12.2014 року винесено постанову, якою доручено ВР ДТП СУ ГУМВСУ у Львівській області провести додаткове відтворення обстановки та обставин події, що мала місце 16.05.2011 року.

Слідчим ВР ДТП СУ ГУМВСУ у Львівській області було призначено проведення додаткового відтворення обстановки та обставин події що мала місце 16.05.2011 року для всіх учасників та свідків події на 25.03.2015 року.

25.03.2015 прибувши в с. Гамаліївка Пустомитівського району Львівської області, на місце де відбулася ДТП, ОСОБА_8 відмовився від проведення повторного відтворення обстановки і обставин події.

Окрім цього, практично всі, вищенаведені суперечливі покази ОСОБА_8, за результатами проведених автотехнічних та трасологічних експертиз були визнані технічно неспроможними, або такими, які не підтверджуються висновками проведених експертиз.

Вислухавши доповідача, виступи засудженого ОСОБА_8 та захисника ОСОБА_9 в його інтересах, які підтримали апеляцію, думку прокурора, який заперечив апеляцію захисника ОСОБА_9 в інтересах засудженого ОСОБА_8, виступ потерпілого ОСОБА_10 та представника потерпілих ОСОБА_10, ОСОБА_11 – захисника ОСОБА_12, які заперечили апеляцію захисника ОСОБА_9 в інтересах засудженого ОСОБА_8, перевіривши матеріали справи та обговоривши доводи апеляції, колегія суддів вважає, що апеляція із доповненнями захисника ОСОБА_9 в інтересах засудженого ОСОБА_8 до задоволення не підлягає, виходячи з наступного.

Засуджений ОСОБА_8 в судовому засіданні суду першої інстанції вину у вчиненні злочину не визнав та надав суду такі покази: 16.05.2011 року біля 17:30 год. він рухався разом зі своїми знайомими на автомобілі ВАЗ-21099 р.н. 0997 по службовій необхідності, в напрямку м. Кам’янка-Бузька, до РВ МВС вказаного населеного пункту, по головній дорозі маючи перевагу в русі зі швидкістю 80-90 км/год. За 25-30 метрів до зіткнення автомобіль «Шевроле Авео», який рухався в попутному напрямку по лівій смузі руху раптово змінив напрямок руху та виїхав на його (ОСОБА_8Г.) смугу руху. Незважаючи на застосоване ним екстрене гальмування відбулось зіткнення із вказаним автомобілем. Тому, він рахує, що настання ДТП перебуває у причиново - наслідковому зв’язку із діями водія ОСОБА_10, який здійснював керування автомобілем «Шевроле Авео».

Незважаючи на невизнання вини у вчиненні злочину, винуватість засудженого ОСОБА_8 у вчиненні злочину, передбаченого ч.2 ст. 286 КК України стверджується поясненнями свідків та іншими доказами кримінального провадження, яким суд першої інстанції надав оцінку, а саме:

-показами потерпілих ОСОБА_10, ОСОБА_11;

-показами свідків ОСОБА_18, ОСОБА_19, ОСОБА_20;

-протоколом огляду місця події від 16.05.2011 року з додатками (т. 1 а.с. 9-31);

-протоколом відтворення обстановки та обставин подій від 05.10.2011 року проведеного з участю ОСОБА_10 (т. 2 а.с. 107-112);

-протоколом відтворення обстановки та обставин подій від 05.10.2011 року проведеного з участю ОСОБА_11 (т. 2 а.с. 113-116);

-протоколом відтворення обстановки та обставин подій від 15.06.2012 року проведеного з участю ОСОБА_8Г (т. 2 а.с. 121-122);

-протоколом відтворення обстановки та обставин подій від 15.06.2012 року проведеного з участю ОСОБА_21 (т. 2 а.с. 123-124);

-протоколом відтворення обстановки та обставин події від 25.03. 2015 року проведеного з участю свідка ОСОБА_18 (т. 3 а.с. 47 - 48);

-протоколом огляду і перевірки технічного стану транспортного засобу від 16.05.2011 р. (т. 1 а.с. 32-33);

-протоколом огляду і перевірки технічного стану транспортного засобу від 16.05.2011, (т. 1 а.с. 35-36);

-висновком судово-автотехнічної експертизи № 2487 від 19.07.2011 року, (т. 2 а.с. 3-8), відповідно до якого, на момент огляду та дослідження, рульова система автомобіля ВАЗ 21099 реєстраційний номер 0997 (службовий номер МВС), була несправною і знаходилась в стані повної відмови внаслідок того, що деформоване рульове колесо, ліва та права рульова тяга. Робоча гальмова система автомобіля ВАЗ 21099 реєстраційний номер 0997 (службовий номер МВС), була несправна та знаходилась в стані часткової відмови внаслідок того, що розламаний бачок гальмівної рідини головного гальмівного циліндра. З технічної точки зору, вказані несправності системи рульового управління та гальмівної системи автомобіля ВАЗ 21099 реєстраційний номер 0997 (службовий номер МВС), є наслідком його зіткнення із іншим автомобілем. (т. 2 а.с. 3-8);

-висновком судово-автотехнічної експертизи № 2486 від 19.07.2011 року, відповідно до якого, на момент огляду та дослідження, система рульового керування автомобіля НОМЕР_2, знаходилась в працездатному стані і могла виконувати свої функції по підтримці заданого напрямку руху і його зміні. Робоча гальмова система автомобіля НОМЕР_2, знаходилась в працездатному стані і могла виконувати свої функції по зменшенню швидкості руху та його зупинці (т. а.с. 12-17);

-висновком судової транспортно-трасологічної експертизи № 2585 від 26.08.2011 року, відповідно до якого, в первинний момент зіткнення поздовжні осі автомобіля марки ВАЗ-21099, реєстраційний номер 09-97 (службовий номер МВС) та автомобіля марки «Шевроле Авео», реєстраційний номер НОМЕР_1, були розташовані під кутом 25-30°. Зіткнення автомобіля марки ВАЗ-21099 з автомобілем марки «Шевроле Авео» відбулось на лівій смузі правої сторони проїзної частини дороги (відносно руху транспортних засобів в сторону м. Києва) на ділянці, що розташована ближче до роздільної осьової лінії дорожньої розмітки, в районі розташування початку подряпин на асфальтному покритті дороги, закінчення (переривання) сліду гальмування колеса автомобіля марки ВАЗ-21099 та початку розміщення осипу осколків скла та уламків частин цих транспортних засобів. Виходячи із наявних на транспортних засобах пошкоджень та слідової обстановки, виявленої на місці дорожньо-транспортної події, автомобіль марки «Шевроле Авео» в момент зіткнення був нерухомим або ж рухався із швидкістю, яка була значно меншою, ніж швидкість руху автомобіля марки ВАЗ-21099. Встановити в категоричній формі рухався чи знаходився в нерухомому стані в момент зіткнення автомобіль марки «Шевроле Авео» не видається можливим з причини відсутності в пошкодженнях на транспортних засобах та в слідовій обстановці на місці дорожньо-транспортної події достатньої сукупності ознак (слідової інформації), яка б свідчила про це (т. 2 а.с. 21-31).

-висновком судово-медичної експертизи № 277/11 від 30.06.2011р. (т. 2 а.с. 35-36);

-висновком судово-медичної експертизи № 278/11 від 30.06.2011р. (т. 2 а.с. 40);

-висновком судово-медичної експертизи № 279/11 від 30.06.2011 р. (т. 2 а.с. 44);

-висновком судово-медичної експертизи № 511/2011 від 20.09.2011, відповідно до якого, у гр. ОСОБА_8 виявлено наступні тілесні ушкодження: закритий внутрішньо-суглобовий перелом лівої великогомілкової та малогомілкової кісток в нижній третині, струс головного мозку, садна на передній поверхні обох колінних суглобів, на правому стегні та гомілці, синяк в нижній третині лівої гомілки, синяк та садно на грудній клітці зліва, синяки на повіках обох очей, садно на спинці носа, рана слизової оболонки верхньої губи, які утворились від контакту передньої поверхні тіла з тупими предметами, могли бути причинені 16.05.2011 за кермом автомобіля під час ДТП та відносяться до тілесного ушкодження середньої тяжкості по ознаці тривалого розладу здоров’я. (т. 2 а.с. 48-49);

-висновком судово-медичної експертизи № 1835 від 20.07.2011 р. (т. 2 а.с. 53-56);

-висновком судово-медичної експертизи № 381/2011 від 25.07.2011 р. (т. 2 а.с. 60);

-висновком судово-автотехнічної експертизи № 3020 від 11.10.2011, відповідно до якого, безпосередньо перед початком екстреного гальмування швидкість руху автомобіля ВАЗ-21099, р.н.з. МВС 09-97, могла складати величину біля 97-100 км/год, а у момент зіткнення - біля 80-84 км/год. Водночас, у момент зіткнення автомобіль «Шеврове-Авео», р.н.з. ВС 0904 СА, міг стояти. (т. 2 а.с. 97-102) ;

-висновком судово-автотехнічної експертизи № 2552 від 25.07.2012, відповідно до якого, мінімальна віддаль, на якій міг знаходитися автомобіль ВАЗ-21099 (реєстраційний номерний знак МВС 0997) до місця зіткнення у момент, коли його водій міг почати реагувати на небезпеку (спершу дещо відвернувши ліворуч, а вже потім застосувавши екстрене гальмування), могла складати величину біля 46,8…47,1м. Якщо б водій ОСОБА_8 вів свій автомобіль ВАЗ-21099 (реєстраційний номерний знак 0997) із допустимою у населених пунктах швидкістю (не більше 60 км/год), то він мав би технічну можливість, своєчасно застосувавши екстрене гальмування, зупинити свій автомобіль у межах мінімальної віддалі, на якій він – ОСОБА_8 – міг почати реагувати на небезпеку при вибраній швидкості руху 97…100 км/год. При швидкостях 15…16…17 км/год. маневр повороту ліворуч автомобіля «Шевроле-Авео» міг бути виконаний по мінімально (конструктивно) можливому радіусові його повороту, який, згідно технічних характеристик даної моделі, складає половину від 9,8м. При швидкостях руху 15…17 км/год автомобіль «Шевроле-Авео» міг виконати поворот ліворуч (до положення на момент зіткнення, встановленого транспортно-трасологічною експертизою), повністю знаходячись на лівій смузі правої сторони проїзної частини. І при швидкості руху 20 км/год автомобіль «Шевроле Авео» міг виконати поворот ліворуч (до положення на момент зіткнення, встановленого транспортно-трасологічною експертизою), практично повністю знаходячись на лівій смузі правої сторони проїзної частини (правий борт (габаритна лінія) кузова вказаного легковика міг знаходитися в районі лінії розмітки, що поділяла ліву та праву смуги руху, лише для випадку, якщо коефіцієнт зчеплення шин коліс з дорожнім покриттям складав біля 0,7. Якщо момент початку реагування водія ОСОБА_8 на небезпеку розглядати як пов’язаний із моментом виїзду автомобіля «Шевроле-Авео» із правої смуги на ліву, то покази цього водія про обставини ДТП, з технічної точки зору, неспроможні. Якщо віддаль у 264 м визначала не тільки видимість автомобіля «Шевроле-Авео» у місці зіткнення з робочого місця водія автомобіля ВАЗ-21099, але й взаємну видимість цих легковиків, то, з технічної точки зору, покази водія ОСОБА_10 про обставини ДТП можуть бути спроможними.

Якщо момент початку реагування водія ОСОБА_8 на небезпеку розглядати як пов’язаний із моментом початку виїзду автомобіля «Шевроле-Авео» із правої смуги на ліву, то покази свідка ОСОБА_21 про обставини ДТП, з технічної точки зору, неспроможні. У даній дорожній ситуації водій ОСОБА_10 повинен був, з технічної точки зору, керуватися вимогами п. п. 1.5, 1.10 (в частині значення термінів «дати дорогу», «небезпека для руху», «прилегла територія»), 9.2 (підпункту «б»), 9.4, 10.1, 10.2, 10.3 ПДР, у відповідності до яких після виїзду з території АЗС на праву смугу та перед початком перестроювання із правої смуги на ліву він (ОСОБА_10С.) повинен був переконатися у безпеці цього маневру (передусім у тому, чи по лівій смузі рухаються попутні автомобілі) і лише після цього виконати таке перестроювання, а маючи намір зупинитися та виконати маневр розвороту у дозволеному місці – повинен був своєчасно увімкнути світловий покажчик повороту ліворуч. Враховуючий результати виконаних вище досліджень, дана експертиза має підстави зробити висновки про те, що при тих вихідних даних про обставини даної ДТП, які можуть бути технічно спроможними, дана експертиза не вбачає у діях водія ОСОБА_10 невідповідностей вимогам ПДР, наведеним вище.

У даній дорожній ситуації водій ОСОБА_8 повинен був, з технічної точки зору, керуватись вимогами п. п. 1.5, 1.10 (в частині значення термінів «небезпека для руху», «перешкода для руху»), 2.3 (підпунктів «б» та «д»), 12.3, 12.4, 12.9 (підпункт «б») ПДР, у відповідності до яких вказаний водій повинен був вести свій автомобіль зі швидкістю не більше 60 км/год, а з моменту, коли мав об’єктивну можливість побачити, що попереду на його смузі стоїть (чи рухається з меншою швидкістю) автомобіль «Шевроле Авео» – повинен був своєчасно розпочати гальмування, щоб уникнути попутного зіткнення. При відсутності автомобілів на правій смузі водій ОСОБА_8 ще й міг об'їхати автомобіль «Шевроле» по цій смузі руху (що також дозволено вимогами п. 12.3 ПДР). Враховуючи ці обставини, дана експертиза має підстави зробити висновки про те, що при тих вихідних даних про обставини даної ДТП, які можуть бути технічно спроможними, дії водія ОСОБА_8, з технічної точки зору, не відповідали наведеним вище вимогам, а за умови дотримання цих вимог водій ОСОБА_8 мав би технічну можливість уникнути скоєння даної ДТП.

При тих вихідних даних про обставини даної ДТП, які можуть бути спроможними, причиною настання цієї пригоди є ті обставини, що водій ОСОБА_8 при русі у населеному пункті значно перевищив швидкість руху свого автомобіля ВАЗ-21099, а з моменту настання видимості автомобіля «Шевроле Авео», який знаходився попереду на цій же смузі руху, вказаний водій (ОСОБА_8Г.) своєчасно не застосував гальмування для уникнення попутнього зіткнення (або маневру об’їзду автомобіля «Шевроле-Авео» по правій смузі), чим поставив себе у ситуацію, при якій не зумів уникнути контактування із автомобілем «Шевроле-Авео». (т. 2 а.с. 129-141).

-протоколом огляду речових доказів від 23.10.2012 р. (т. 2 а.с. 175);

-протоколом огляду речових доказів від 23.10.2012 р. (т. 2 а.с. 178);

-довідкою Львівського обласного центру з гідрометеорології № 234/120 від 23.05.2011 р. (т. 1а.с.131);

-висновком № 2460 судової автотехнічної експертизи від 05.10.2015 року з якого слідує, що варіант розвитку механізму ДТП, заданий підсудним ОСОБА_8, свідками ОСОБА_21, ОСОБА_16 (в тому числі й під час проведених з ними 25.03.2015 року відтворень обстановки та обставин події), з технічної точки зору, неспроможний. Оскільки проведення досліджень по технічно неспроможних вихідних даних може призвести до хибних результатів, даною експертизою дослідження обставин зіткнення по цьому варіанту механізму пригоди не проводилося.

Варіант розвитку механізму ДТП, заданий водієм ОСОБА_10 та свідком ОСОБА_18 (останнього - зокрема й під час проведення з ним 25.07.2015 року відтворення обстановки та обставин події), можуть, з технічної точки зору, бути спроможними, а тому саме цей варіант розвитку механізму пригоди використовувався при автотехнічних дослідженнях. Взаємне розташування у момент зіткнення автомобілів «Шевроле-Авео» (реєстраційний номерний знак якого ВС 0904 СА) та ВАЗ-21099 (службовий реєстраційний номерний знак якого 0997), встановлене у висновку № 2459 від 20.07.2015 року судової транспортно-трасологічної експертизи, відповідає тому взаємному положенню у момент зіткнення згаданих вище транспортних засобів, яке було встановлене у висновку № 2585 від 26.08.2011 року судової транспортно-трасологічної експертизи, і при цьому у момент первинного контакту вказаний автомобіль «Шевроле-Авео» міг розташовуватися так, що його поздовжня вісь розміщувалася під кутом біля 35° до осі дороги. При встановленому як у висновку № 2585 від 26.08.2011 року судової транспортно- трасологічної експертизи, так і у висновку № 2459 від 20.07.2015 року судової транспортно- трасологічної експертизи взаємному розташуванні вказаних автомобілів «Шевроле-Авео» та ВАЗ-21099 у момент їх зіткнення автомобіль «Шевроле-Авео» до встановленого положення у вказаний момент міг виконати поворот ліворуч, перед його виконанням повністю знаходячись на лівій смузі правої сторони проїзної частини дороги (по напрямку м. Києва). Оскільки транспортно-трасологічними дослідженнями, проведеними у висновку № 2459 від 20.07.2015 року, підтверджений механізм розвитку ДТП, встановлений у висновку № 2585 від 26.08.2011 року судової транспортно-трасологічної експертизи (а останній використовувався при складанні висновку № 3020 від 11.10.2011 року у якому вже були і встановлені можливі значення швидкостей руху автомобілів-учасників ДТП), дана експертиза має підстави підтвердити зроблені вище висновки про те, що при заданих вихідних даних безпосередньо перед початком екстреного гальмування швидкість руху автомобіля ВАЗ-21099, службовий реєстраційний номерний знак якого 0997, могла складати величину біля 97... 100км/ год, а у момент зіткнення - біля 80... 84км/год. Водночас, при заданих вихідних даних у момент зіткнення автомобіль «Шевроле Авео», р.н.з. якого ВС 0904 СА, міг стояти.

При заданих вихідних даних мінімальна віддаль, на якій міг знаходитися автомобіль ВАЗ-21099 (службовий реєстраційний номерний знак якого 0997) до місця зіткнення у момент, коли його водій міг почати реагувати на небезпеку (спершу дещо відвернувши ліворуч, а вже потім застосувавши екстрене гальмування), могла складати величину біля 46,8.. ,47,1м. При вибраній швидкості руху 97... 100км/год водій ОСОБА_8 не мав технічної можливості своєчасно зупинити керований ним автомобіль ВАЗ-21099 на мінімальній віддані в межах якої він міг почати реагувати на небезпеку. Якщо б водій ОСОБА_8 вів свій автомобіль ВАЗ-21099 (службовий реєстраційний номерний знак якого 0997) зі швидкістю, максимально допустимою при русі у населених пунктах (тобто не більше 60км/год), то він мав би технічну можливість, своєчасно застосувати екстрене гальмування, зупинити свій автомобіль в межах мінімальної віддалі, на якій він - ОСОБА_8 міг почати реагувати на небезпеку при вибраній швидкості руху 97... 100 км/год.

У даній дорожній ситуації водій ОСОБА_14 повинен був, з технічної точки зору, керуватися вимогами п.п. 1.5; 1.10 ( в частині значення термінів «дати дорогу», «небезпека для руху», «прилегла територія»); 9.2 (підпункту «б»); 9.4; 10.1; 10.2; 10.3 ПДР, у відповідності до яких після виїзду з території АЗС на праву смугу та перед початком перестроювання із правої смуги на ліву він - ОСОБА_14 - повинен був переконатися у безпеці цього маневру (передусім у тім, чи по лівій смузі рухаються попутні автомобілі) і лише після цього виконати таке перестроювання, а маючи намір зупинитися та виконати маневр розвороту у дозволеному місці - повинен був своєчасно увімкнути світловий покажчик повороту ліворуч.

У даній дорожній ситуації водій ОСОБА_8 повинен був, з технічної точки зору, керуватися вимогами п.п. 1.5; 1.10 ( в частині значення термінів «небезпека для руху»; «перешкода для руху»); 2.3 (підпунктів «б» та «д»); 12.3; 12.4; 12.9 (підпункту «б») ПДР, у відповідності до яких вказаний водій повинен був вести свій автомобіль зі швидкістю не більше 60 км/год, а з моменту, коли мав об'єктивну можливість побачити, що попереду на його смузі стоїть ( чи рухається з меншою швидкістю) автомобіль «Шевроле-Авео» - повинен був своєчасно розпочати гальмування, щоб уникнути попутного зіткнення. При відсутності автомобілів на правій смузі водій ОСОБА_8 ще й міг об'їхати автомобіль «Шевроле» по цій смузі руху ( що також дозволено вимогами п.12.3 ПДР).

При тих вихідних даних про обставини даної ДТП, які можуть бути технічно спроможними, дана експертиза не вбачає у діях водія ОСОБА_14 невідповідностей вимогам ПДР, наведеним вище.

При тих вихідних даних про обставини даної ДТП, які можуть бути технічно спроможними, дії водія ОСОБА_8 з технічної точки зору не відповідали наведеним вище вимогам.

При тих вихідних даних про обставини даної ДТП, які можуть бути спроможними, є ті обставини, що водій ОСОБА_8 при русі у населеному пункті значно перевищив швидкість руху свого автомобіля ВАЗ-21099, а з моменту настання видимості автомобіля «Шевроле- Авео», який знаходився попереду на цій же смузі руху, вказаний водій (ОСОБА_8Г.) своєчасно не застосував гальмування для уникнення попутного зіткнення (або маневру об'їзду автомобіля «Шевроле-Авео» по правій смузі), чим поставив себе у ситуацію, при якій не зумів уникнути контактування із автомобілем «Шевроле-Авео».

-висновком судової транспортно – трасологічної експертизи № 2459 від 20.07. 2015 року з якого слідує, що в первинний момент зіткнення поздовжні осі автомобіля марки ВАЗ-21099 реєстраційний номерний знак 09-97 (службовий номер МВС) та автомобіля НОМЕР_3 були розташовані під кутом 25-30°. Зіткнення автомобіля марки ВАЗ-21099 з автомобілем марки Chevrolet Aveo відбулось на лівій смузі правої сторони проїзної частини дороги (відносно руху транспортних засобів в сторону м.Києва) на ділянці, що розташована ближче до роздільної осьової лінії дорожньої розмітки, в районі розташування початку подряпин на асфальтному покритті дороги, закінчення (переривання) сліду гальмування колеса автомобіля марки ВАЗ-21099 та початку розміщення осипу осколків скла та уламків частин цих транспортних засобів. Слідова обстановка на місці події та розташування автомобілів в первинний момент зіткнення відносно елементів дороги зображено на масштабних схемах №№2 та 3, які додаються.

Виходячи із наявних на транспортних засобах пошкоджень та слідової обстановки, виявленої на місці дорожньо-транспортної події, автомобіль марки Chevrolet Aveo в момент зіткнення був нерухомим або ж рухався із швидкістю, яка була значно меншою, ніж швидкість руху автомобіля марки ВАЗ-21099. Встановити в категоричній формі рухався чи знаходився в нерухомому стані в момент зіткнення автомобіль марки Chevrolet Aveo не видається можливим з причини відсутності в пошкодженнях на транспортних засобах та в слідовій обстановці на місці дорожньо-транспортної події достатньої сукупності ознак (слідової інформації), яка б свідчила про це.

Колегія суддів вважає, що суд першої інстанції проаналізувавши та оцінивши досліджені в судовому засіданні докази, прийшов до вірного висновку, що всі вищезазначені докази є належними, допустимими та достовірними і ці докази є достатніми, оскільки, як окремо, так і в сукупності, у повній мірі доводять винуватість ОСОБА_8 у вчиненні вищезазначеного злочину.

Крім цього колегія суддів вважає, що суд першої інстанції вірно зазначив, що позиція сторони захисту яка полягає у тому, що дії водія ОСОБА_10, які полягають у створенні перешкоди у русі водієві ОСОБА_22 перебувають у безпосередньому причиново – наслідковому зв’язку із настанням ДТП є необґрунтованою і такий висновок суду вірно слідує із наступного:

- з показів свідка ОСОБА_16, які надані суду слідує, що він в травні 2011 року в кінці робочого дня перебував в машині, якою керував ОСОБА_8 ВАЗ-21099. Вказаний транспортний засіб здійснював рух з м. Львів до м. Кам’янка – Бузька. Він (свідок) сидів на задньому сидінні автомобіля з правої сторони. В транспортному засобі також знаходилися ОСОБА_21, який сидів на передньому правовому сидінні та ОСОБА_17, яка знаходилася біля нього (ОСОБА_16І.) з лівої сторони. Проїжджаючи с. Гамаліївку, рух транспортного засобу здійснювався по лівій крайній полосі руху, оскільки по правій крайній полісі здійснювали рух інші транспортні засоби. Із заправки у вказаному селі виїхав автомобіль, якій перетнувши праву смугу руху вирішив виконати маневр «розворот» у сторону м. Львова. Автомобіль «Chevrolet Aveo» він (свідок) побачив за 25 – 30 м. до місця ДТП, при цьому видимість на а/д. була доброю, т/з. «Chevrolet Aveо» здійснював рух не швидко. Швидкість автомобіля ВАЗ-21099 йому (свідку не відомо). Водій ОСОБА_8 вживши екстрене гальмування не зумів зупинити транспортний засіб до настання ДТП;

- згідно показів свідка ОСОБА_16 наданих органу досудового розслідування (т.2 а.с. 89 - 90), вказана особа (свідок) перебуваючи за задньому сидінні автомобіль ВАЗ-21099 за 50м. до місця зіткнення виявив автомобіль «Chevrolet Aveo», який стояв з увімкненим покажчиком лівого повороту по смузі руху автомобіля ВАЗ-21099;

- з показів свідка ОСОБА_21 наданих суду слідує, що останній підсів в автомобіль ОСОБА_8 в с. Малехів на переднє пасажирське сидіння. Проїхавши приблизно сім хвилин, вони в’їхали в с. Гамаліївка, їхали із невеликою швидкістю, видимість була доброю. У правій смузі руху в напрямку м. Київ було багато автомобілів, тому ОСОБА_8 їхав у лівій смузі руху. В с. Гамаліївка біля заправки «ОККО» із такої виїхав автомобіль «Chevrolet Aveо», який рухався по смузі розгону справа по напрямку їхнього руху. При наближенні автомобіля в якому він (свідок) знаходився, водій автомобіля «Chevrolet Aveо» проскочивши праву (від водія «Chevrolet Aveо» ліву) смугу руху вказаний водій своїм автомобілем створив їм перешкоду для руху проїжджаючи повільно смуги руху перпендикулярно до їх напрямку. Внаслідок чого ОСОБА_8 був змушений вжити екстреного гальмування, проте зіткнення не вдалося уникнути;

- згідно показів свідка ОСОБА_21 наданих органу досудового розслідування (т.2 а.с. 85) транспортний засіб «Chevrolet Aveо» виїхавши із заправки пересікнувши праву смугу руху зупинився на лівій смузі руху, чим створив небезпечку для руху автомобілю, яким керував ОСОБА_8

Суд першої інстанції із наведеного прийшов до вірного висновку, що свідки ОСОБА_16І, ОСОБА_21 дають не послідовні покази, які є суперечливими в частині відстані на якій виникла видимість перешкоди «Chevrolet Aveo» для пасажирів автомобіля ВАЗ-21099, а також того факту чи здійснював рух автомобіль «Chevrolet Aveo» безпосередньо перед зіткненнями. У зв’язку із наведеним суд не надає таким показам віри та вважає, що такі надані свідками з метою сприяння уникненню ОСОБА_8 показання за вчинений злочин. Крім того, відповідно до Висновку № 2460 судової автотехнічної експертизи від 05.10.2015 року варіант розвитку механізму ДТП, заданий підсудним ОСОБА_8, свідками ОСОБА_21, ОСОБА_16 (в тому числі й під час проведених з ними 25.03.2015 року відтворень обстановки та обставин події), з технічної точки зору, неспроможний.

Крім цього суд першої інстанції вірно зазначив, що не обґрунтованим є покликання сторони захисту на те, що протокол огляду місця події від 16.05. 2011 року (т. 1 а.с. 9 – 11) є недопустимим доказом, оскільки в протоколі огляду місця події від 16.05.2011 року не відображено того, що було виявлено, в тій послідовності, в якій це відбувалося, і в тому саме вигляді, в якому спостерігалось під час проведення дії жодних замірів і розрахунків не відбувалося. Таке твердження сторони захисту об’єктивно спростовується показами понятих ОСОБА_19 та ОСОБА_23, які допитувалися судом у судовому засіданні. Крім того, наявність в матеріалах справи двох схем до протоколу огляду місця ДТП т. 1а.с. 12 та т. 1 а.с. 13, на думку суду не свідчить про недопустимість Схеми до протоколу огляду місця ДТП від 16.05. 2011 року (т. 1 а.с. 13), оскільки схема (т. 1 а.с. 12) на думку суду є лише чорновим варіантом схеми до протоколу огляду місця ДТП.

Судом першої інстанції досліджувався висновок спеціаліста № 1/481 від 16.11. 2012 року (т. 2 а.с. 257-260) з якого, крім іншого, слідує, що з технічної точки зору при заданих у заяві вихідних даних, причиною настання даної пригоди стали не відповідаючі технічним вимогам п.п. 10.1. та 10.3. чинних Правил дорожнього руху України дії водія автомобіля НОМЕР_4 ОСОБА_10, які виразились в тому, що він виїхав на смугу руху автомобіля «ВАЗ-21099» р.н. 09-97 (службовий номер МВС) на такій відстані, на якій його водій ОСОБА_8 вже був позбавлений технічної можливості уникнути зіткнення шляхом застосування своєчасного екстреного гальмування. Надаючи оцінку вказаному доказу, суд виходить із того, що такий висновок був наданий не за матеріалами справи та вихідними даними наявними в матеріалах справи, такий висновок був складений за результатами дослідження вихідних даних наданих підсудним. Проте, з метою усунення будь–яких сумнівів судом було призначено комплексну судову транспортно – трасологічну і автотехнічну експертизу за матеріалами кримінальної справи. За результатами якої було складено два висновки № 2460 судової автотехнічної експертизи від 05.10.2015 року, судової транспортно – трасологічної експертизи № 2459 від 20.07. 2015 року які в повній мірі спростували висновки спеціаліста викладені у висновку № 1/481 від 16.11. 2012 року. Крім того, висновок спеціаліста № 1/481 від 16.11. 2012 року суперечить матеріалам справи, тому суд вважає такий висновок не обґрунтованим, відтак неналежним доказом.

Колегія суддів вважає, що суд першої інстанції аналізуючи покази ОСОБА_8 в частині того, що він керуючи автомобілем «ВАЗ - 21099» безпосередньо перед зіткненням не значно перевищив дозволену швидкість руху прийшов до вірного висновку, що ОСОБА_8 надавав такі покази з метою уникнення покарання та вірно не надав їм віри, оскільки такі суперечать висновкам судових експертиз, які зазначені вище, а також показам потерпілого ОСОБА_10, свідка ОСОБА_18

На підставі наведеного суд першої інстанції правильно прийшов до переконання, що ДТП, яке мало місце 16.05.2011 р. близько 18 год. 00 хв., на 529 км автодороги «Київ-Чоп», поблизу с. Гамаліївка, Пустомитівського району, Львівської області, з участю автомобілів «ВАЗ-21099», державний номерний знак 09-97 (службовий номер МВС) під керуванням ОСОБА_8 та автомобіля «Шевроле Авео», державний номерний знак НОМЕР_1 під керуванням ОСОБА_10 перебуває у причиново – наслідковому зв’язку із порушенням ОСОБА_8 вимог ПДР України, про які зазначено вище.

При визначені виду та міри покарання суд взяв до уваги суспільну небезпеку вчиненого злочину, характер вчинених злочинних діянь, особу підсудного, обставини, що обтяжують та пом'якшують покарання підсудного.

При призначенні покарання засудженому ОСОБА_8 суд першої інстанції вірно виходив із загальних принципів призначення покарання, що передбачені ст. 65 КК України, врахував ступінь тяжкості вчиненого кримінального правопорушення, особу винного, який раніше не судимий, на обліку в лікарів нарколога та психіатра не перебуває, має зареєстроване постійне місце проживання, характеризується виключно позитивно, пенсіонер, одружений, має на утриманні двох неповнолітніх дітей, на час вчинення злочину проходив службу в органах МВС,обставини вчинення злочину, відсутність обставин, що обтяжують та пом’якшують покарання підсудного; те, що основним безпосереднім об’єктом злочину передбаченого ч. 2 ст. 286 КК України, який вчинений підсудним є безпека руху та експлуатація транспорту з додатковим обов’язковим об’єктом здоров’я особи, те що прямого умислу на вчинення злочину передбаченого ч. 2 ст. 286 КК України у підсудного не було, те що підсудний вини у вчиненні злочину не визнає, у вчиненому не розкаявся, та прийшов до вірного висновку, що виправлення ОСОБА_8 можливе лише в умовах ізоляції від суспільства та обрав йому покарання у виді позбавлення волі в межах санкції статті КК України, яка передбачає відповідальність за вчинений ним злочини із застосуванням додаткового покарання у виді позбавлення права керування транспортним засобом.

Таке покарання є достатнім, справедливим і необхідним для його виправлення та для запобігання вчиненню злочинів як ним, так і іншими особами.

Крім цього, при розгляді справи Апеляційним судом Львівської області колегією суддів Мариняку В.Г. було роз’яснено його право на застосування ЗУ «Про амністію у 2016 році» від 22.12.2016 року, однак останній від такого права відмовився.

Водночас, колегія суддів оцінюючи позицію засудженого ОСОБА_8, який категорично не визнає вину (повністю чи частково) та не ставить питання про застосування щодо нього ст. 75 КК України, тому за таких обставин колегія суддів підстав для застосування ст. 75 КК України щодо нього не знаходить.

За таких обставин колегія суддів вважає, що вирок Пустомитівського районного суду Львівської області від 21 грудня 2017 року щодо засудженого ОСОБА_8 є законним, обґрунтованим та постановлений відповідно до вимог чинного законодавства.

Керуючись ст.ст. 365, 366, 377 КПК України (в ред. 1960 р.), колегія суддів,-

у х в а л и л а :

апеляцію із доповненнями захисника ОСОБА_9 в інтересах засудженого ОСОБА_8 – залишити без задоволення, а вирок Пустомитівського районного суду Львівської області від 21 грудня 2017 року, щодо засудженого ОСОБА_8 – без змін.

Ухвала набирає законної сили з моменту її проголошення і може бути оскаржена в касаційному порядку до Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ протягом трьох місяців з дня набрання нею законної сили.

Судді:

З.М. ОСОБА_24 ОСОБА_25 ОСОБА_3