Рішення № 74351416, 14.05.2018, Дрогобицький міськрайонний суд Львівської області

Справа №442/5206/13-ц

Провадження №2/442/122/2018

Р І Ш Е Н Н Я

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

14 травня 2018 року Дрогобицький міськрайонний суд Львівської області

в складі: головуючого судді Нагірної О.Б.,

за участю секретаря судового засідання Харіва І.М.,

в місті Дрогобичі

у відкритому судовому засіданні,

розглянувши в порядку загального позовного провадження цивільну справу №442/5206/13 за позовом Публічного акціонерного товариства «Державний ощадний банк України» в особі філії Львівського обласного управління до ОСОБА_1 про стягнення відсотків та пені за порушення умов договору про іпотечний кредит та позовом ОСОБА_2 до Публічного акціонерного товариства «Державний ощадний банк України» про визнання недійсним договору ,

учасники справи

представники ПАТ «Державний ощадний банк України» – ОСОБА_3 та ОСОБА_4,

представник ОСОБА_1 - ОСОБА_5,-

ВСТАНОВИВ :

Позивач ПАТ «Державний ощадний банк України» в особі філії Львівського обласного управліннязвернувся до суду з позовом, в якому просить стягнути з ОСОБА_1 кошти в сумі 242378гривень 08 копійок, що складаються з відсотків за несплату платежу в сумі 168904,23грн. та пені за невчасну сплату в сумі 73473,85грн.

21.12.2016року позивачем подано заяву про зменшення позовних вимог, в якій просить стягнути заборгованість за кредитним договором про іпотечний кредит № 2203-6537 від 06.12.2007 року, розмір якої становить 233748,21 грн., в тому числі залишок нарахованих відсотків – 5928, 45 грн., залишок прострочених платежів по відсотках – 162975,78 грн., суму нарахованої пені по кредиту – 24015 грн., суму нарахованої пені по відсотках – 40828, 98 грн. та понесені витрати по сплаті судового збору в розмірі 2423, 78 грн.

В обґрунтування позовних вимог покликається на те, що 06.12.2007 року між ВАТ (ПАТ) "Державний ощадний банк в особі філії Дрогобицького ВОБ №6307 та ОСОБА_1 укладено договір про іпотечний кредит №2203- 6537, згідно якого останній отримав кредит в сумі 572900 грн. на споживчі цілі під заставу нерухомого майна з сплатою 14% річних за користування коштами, терміном на 240 місяців, з кінцевим терміном повернення 05.12.2017р. Внаслідок несвоєчасного виконання грошових зобов'язань ОСОБА_1 позивач звернувся із позовом до суду до відповідача про звернення стягнення на одноповерховий житловий будинок з мансардою та земельну ділянку — предмет іпотеки в рахунок погашення боргу. Рішенням Дрогобицького міськрайонного суду Львівської області від 18.04.2011 року такі вимоги банку були задоволені, рішення набрало законної сили. 30.05.2013 року на адресу ОСОБА_1 було направлено та вручено під розписку поштове повідомлення про вручення Вимоги про усунення правопорушення, сплати відсотків за несплату платежу за період з 01.02.2011 року по 29.05.2013 в сумі 63678, 92грн., всього 231561,73грн..Таку вимогу ОСОБА_1 залишив без відповіді та задоволення. За таких обставин звертаються до суду з даним позовом.

20 вересня 2013року Дрогобицьким міськрайонним судом винесено у даній справі заочне рішення про задоволення позову, яке скасоване ухвалою Дрогобицького міськрайонного суду від 16.09.2016 року за заявою представника відповідача ОСОБА_1- ОСОБА_5

Позивач ОСОБА_2 звернулась з позовом до Публічного акціонерного товариства «Державний ощадний банк України» про визнання недійсним договору, де просить визнати недійсним договір про іпотечний кредит №2203-6537 від 06.12.2007 та додатковими угодами до нього, укладений між ОСОБА_1 та Відкритим акціонерним товариством (нині - Публічним акціонерним товариством «Державний ощадний банк України" в особі філії - Дрогобицького ВОБ №6307, з моменту його укладення. В обґрунтування позову посилається на що, 01.07.2016 під час виконання державними виконавцями рішення Дрогобицького міськрайонного суду Львівської області від 18.04.2011 в частині виселення її разом з іншими проживаючими мешканцями з будинку по вул. Котляревського, 28 в м. Дрогобич Львівської області дізналася про існування такого. З’ясувавши всі обставини, вважає, що укладення спірного кредитного договору банку з її чоловіком ОСОБА_1 було проведено з порушенням чинного законодавства України, таке негативно впливає на її законні права та інтереси, оскільки грошові зобов’язання перед іншими особами є об’єктом спільної сумісної власності подружжя. Стверджує, що при укладенні кредитного договору 06.12.2007р. банк не повідомив письмово ОСОБА_1 про умови кредитування, що є порушенням вимог ст. ст. 18,19 Закону України «Про захист прав споживачів» щодо несправедливих умов договору, наслідком яких є істотний дисбаланс договірних прав та обов'язків на шкоду споживача. Крім того, неповідомлення позичальника щодо умов кредитування є порушенням Правил надання банками України інформації споживачу про умови кредитування та сукупну вартість кредиту, затверджених постановою Правління Національного банку України від 10 травня 2007.За наведених обставин має поважні причини пропуску строку позовної давності та наведене вказує на наявність порушеного права, яке підлягає захисту, а тому звертається до суду з даним позовом.

Відповідно до ухвали від 13.07.2017 про забезпечення позову клопотання про забезпечення позову задоволено.

Відповідно до ухвали від 01.02.2018 об»єднано в одне провадження цивільну справу № 442/4545/17 за позовом ОСОБА_2 до Публічного акціонерного товариства «Державний ощадний банк України» про визнання недійсним договору та цивільну справу № 442/5206/13–ц за позовом Публічного акціонерного товариства «Державний ощадний банк України» в особі філії Львівського обласного управління до ОСОБА_1 про стягнення відсотків та пені за порушення умов договору про іпотечний кредит, присвоївши єдиний номер № 442/5206/13-ц.

18.07.2017 представником відповідача подано заяву про зупинення провадження у справі до набрання законної сили рішенням Дрогобицького міськрайонного суду по справі №442/4545/17, в задоволенні якого відмовлено ухвалою від 02.05.2018.

Ухвалою від 02.05.2018 закрито підготовче провадження та призначено справу до судового розгляду.

Представник позивача ПАТ «Державний ОСОБА_6 банк України» ОСОБА_7 в судовому засіданні у вступному слові позовні вимоги підтримала в повному обсязі з підстав, викладених у позові.

Позивач ОСОБА_2 в судове засідання не з»явилася, подала суду заяву про розгляд справи за її відсутності , позовні вимоги підтримала.

Відповідач ОСОБА_1 та його представник в судове засідання не з»явилися, подали суду заяву про проведення розгляду справи за їх відсутності, проти задоволення позову ПАТ «Державний ОСОБА_6 банк України» заперечив.

Вислухавши вступне слово представника ПАТ «Державний ощадний банк України», перевіривши матеріали справи,дослідивши надані суду докази, оцінивши їх в сукупності, суд прийшов до такого висновку.

Згідно з вимогами статті 264 ЦПК під час ухвалення рішення суд вирішує, чи мали місце обставини, якими обґрунтовувалися вимоги та заперечення, та якими доказами вони підтверджуються; чи є інші фактичні дані, які мають значення для вирішення справи; та докази на їх підтвердження..

Згідно з ч. 3 ст. 12 ЦПК України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків встановлених цим кодексом.

Судом встановлено, що 06.12.2007 року між ВАТ (ПАТ) "Державний ощадний банк в особі філії Дрогобицького ВОБ №6307 та ОСОБА_1 укладено договір про іпотечний кредит №2203- 6537, згідно якого останній отримав кредит в сумі 572900 грн. на споживчі цілі зі сплатою 14% річних за користування коштами, терміном на 240 місяців, з кінцевим терміном повернення 05.12.2017р.

На забезпечення договірних зобов’язань за вказаним кредитним договором укладено договір іпотеки, згідно з умовами якого було передано позивачу в іпотеку житловий будинок з мансардою та земельну ділянку площею 0.0478 га., що по вул. Котляревського, 28 в м.Дрогобич, що належить ОСОБА_1.

Внаслідок несвоєчасного виконання грошових зобов'язань ОСОБА_1 позивач звернувся із позовом до суду до відповідача про звернення стягнення на одноповерховий житловий будинок з мансардою та земельну ділянку — предмет іпотеки в рахунок погашення боргу.

Згідно рішення Дрогобицького міськрайонного суду Львівської області від 18.04.2011 року у цивільній справі за позовом ВАТ «Державний ОСОБА_6 України» в особі філії-Дрогобицького ВОБ №6307 до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості за кредитним договором - позов задоволено, ухвалено звернути стягнення на одноповерховий житловий будинок з мансардою та земельну ділянку площею 0.0478 га., що по вул. Котляревського, 28 в м.Дрогобич, що належить ОСОБА_1, шляхом продажу на прилюдних торгах у межах процедури виконавчого провадження, передбаченої Законом України «Про виконавче провадження» з дотриманням вимог цього закону в рахунок погашення заборгованості за Договором про іпотечний кредит №2203-6537 від 06.12.2007р. та відповідно до іпотечного Договору від 06.12.2007р. за р. №1788 в сумі 564613,36 грн.( п’ятсот шістдесят чотири тисячі шістсот тринадцять гривень 36 коп.). Виселити з будівлі по вул. Котляревського, 28 в м.Дрогобич Львівської області всіх мешканців зі зняттям з реєстраційного обліку у відділі у справах громадянства, еміграції та реєстрації фізичних осіб в УМВС України в м.Дрогобич. Стягнути з ОСОБА_1 в користь ВАТ «Державний ОСОБА_6 України», в особі філії-Дрогобицького ВОБ №6307 - 1820,00грн. судових витрат. (а/с 13-14). Таке рішення набрало законної сили.

Як вказано у позовній заяві позивачем ПАТ «Державний ощадний банк України» та не оспорювалося представником в судовому засіданні на підставі вище вказаного рішення Дрогобицьким міськрайонним судом були видані виконавчі листи та направлені у виконавчу службу для виконання.

Згідно положень абзацу 2 пункту 17 Постанови Пленуму ВССУ № 5, наявність судового рішення про задоволення вимог кредитора надає кредитору право лише на отримання сум, передбачених частиною другою статті 625 ЦК України, і не надає права на нарахування і отримання відсотків за Кредитним договором (нарахування і отримання яких можливо лише у разі стягнення коштів за виконавчим написом нотаріуса, згідно положень абзацу 3 пункту 17 Постанови Пленуму ВССУ № 5).

Рішенням суду від 18.04.2011року встановлено, що відповідач, згідно ст. ст.526, 527 та 530 ЦК України, свої зобов’язання належним чином не виконав, а тому, відповідно до ч.2 ст.1050 та ч.2 ст.1054 ЦК України та п.3.2.2. Договору, наслідками порушень відповідачем своїх зобов'язань щодо вчасного повернення кредитного боргу та відсотків є право банку достроково вимагати повернення всієї суми боргу в сумі 564513 грн.

Таким чином, після направлення відповідачу письмового повідомлення з вимогою про дострокове погашення всієї заборгованості кредитний договір припинив свою дію та позивач втратив можливість нарахування та стягнення з відповідача відсотків за кредитним договором, оскільки, нарахування процентів за користування кредитними коштами, комісійних, неустойки поза строком дії кредитного договору не передбачено.

Аналогічна правова позиція викладена у постанові Верховного Суду від 14.02.2018 року у справі 564/2199/15-ц.

За таких обставин, суд вважає, що позовні про стягнення з відповідача заборгованості за період з 01.02.2011 по 30.07.2013 , яка складається з залишку нарахованих відсотків – 5928, 45 грн., залишку прострочених платежів по відсотках – 162975,78 грн., сума нарахованої пені по кредиту – 24015 грн., сума нарахованої пені по відсотках – 40828, 98 грн. задоволенню не підлягає, оскільки після ухвалення рішення суду від 18.04.2011 року у справі №2-682/11 про стягнення боргу, позивач має право лише на отримання інфляційного нарахування на суму боргу, виражене в національній валюті та на три проценти річних від простроченої суми боргу, згідно положень статті 625 ЦК України.

Отже, суд дійшов висновку про відмову в задоволенні вимог ПАТ «Держаний ощадний банк України» за їх безпідставністю.

Щодо позовних вимог позивача ОСОБА_2про визнання недійсним договору про іпотечний кредит №2203-6537 від 06.12.2007 та додатковими угодами до нього, укладений між ОСОБА_1 та ВАТ (нині - ПАТ «Державний ощадний банк України" в особі філії - Дрогобицького ВОБ №6307, з моменту його укладення то слід зазначити таке.

Відповідно до ч. 1 ст. 15 Цивільного процесуального кодексу України, суди розглядають у порядку цивільного судочинства справи щодо захисту порушених, невизнаних або оспорюваних прав, свобод чи інтересів, що виникають із цивільних, житлових, земельних, сімейних, трудових відносин, інших відносин, крім випадків, коли розгляд таких справ проводиться за правилами іншого судочинства.

Договором є домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав та обов'язків. Договір є двостороннім, якщо правами та обов'язками наділені обидві сторони договору (ч. 1 та 3 ст. 626 ЦК України). Договір є обов'язковим для виконання сторонами. (с. 629 ЦК України).

Зміст правочину не може суперечити цьому Кодексу, іншим актам цивільного законодавства, а також інтересам держави і суспільства, його моральним засадам. Особа, яка вчиняє правочин, повинна мати необхідний обсяг цивільної дієздатності. Волевиявлення учасника правочину має бути вільним і відповідати його внутрішній волі. Правочин має вчинятися у формі, встановленій законом. Правочин має бути спрямований на реальне настання правових наслідків, що обумовлені ним (ч. ч. 1-5 ст. 203 ЦК України).

Частиною 1 ст. 215 ЦК України передбачено, що недодержання в момент вчинення правочину стороною (сторонами) вимог, які встановлені частинами першою - п’ятою та шостою статті 203 цього Кодексу, є підставою для недійсності правочину.

Відповідно до 1 ст. 216 ЦК України передбачено, що недійсний правочину не створює юридичних наслідків, крім тих, що пов'язані з його недійсністю.

Згідно статей 215 та 216 ЦК вимога про визнання оспорюваного правочину недійсним та про застосування наслідків його недійсності, а також вимога про застосування недійсності нікчемного правочину може бути заявлена як однією зі сторін правочину, так і іншою заінтересованою особою, права та законні інтереси якої порушено вчиненням правочину.

Статтею 15 ЦК України встановлено, що кожна особа має право на захист цивільного права у разі його порушення, невизнання або оспорювання. Кожна право на захист свого інтересу, який не суперечить загальним засадам д і законодавства.

Згідно до роз’яснень п.п.5, 8 Постанови Пленуму Верховного Суду України «Про судову практику розгляду цивільних справ про визнання правочинів недійсними» від 06.11.2009 р. N 9 , вбачається , що відповідно до статей 215 та 216 ЦК України вимога про визнання оспорюваного правочину недійсним та про застосування наслідків його недійсності, а також вимога про застосування наслідків недійсності нікчемного правочину може бути заявлена як однією зі сторін правочину, так і іншою заінтересованою особою, права та законні інтереси якої порушено вчиненням правочину.

Згідно ст. 16 ЦК України кожна особа має право звернутися до суду за захистом свого особистого немайнового або майнового права та інтересу. Отже для визнання судом оспорюваного правочину недійсним необхідним є: пред'явлення позову однією із сторін правочину або іншою заінтересованою особою; наявність підстав для оспорення правочину; встановлення, чи порушується (не визнається або оспорюється) суб’єктивне цивільне право або інтерес особи, яка звернулася до суду.

Тобто, законодавець визначив, що право на звернення до суду за захистом своїх прав має та особа, права якої було порушено і яка є учасником спірних матеріальних правовідносин або кому Законом надане право на звернення до суду в інтересах інших осіб.

У даній ситуації, коли боржник звертається до суду з позовом про визнання недійсним договору, не зазначивши, які ж саме його цивільні права та інтереси були порушені (не визнані чи оспорені), то визнання правочину недійсним, як способу захисту, не може бути застосовано

Відповідно до ч. 2 Постанови Пленуму Верховного суду України “Про судову практику розгляду цивільних справ про визнання правочинів недійсними” №9 від 06.11.2009 згідно із статтями 4, 10 та 203 ЦК зміст правочину не може суперечити ЦК, іншим законам України, які приймаються відповідно до Констатує та ЦК, міжнародним договорам, згода на обов'язковість яких надана Верховною ОСОБА_5 України, актам Президента України, постановам Кабінету Міністрів України, актами інших органів державної влади України, органів влади Автономної Республіки Крим у виділ межах, встановлених Конституцією України та законом, а також моральним засадам суспільства.

В супереч вимогам статті 60 ЦПК України позивачем ОСОБА_2 за зустрічним позовом не надано належних доказів про порушення їх прав.

За таких обставин, суд приходить до висновку, що позивачем ОСОБА_2 не було доведено в судовому засіданні, що порушені її права, оскільки договір був укладений між ПАТ «Державний ощадний банк» та ОСОБА_1 і ними не оспорюється. Інші обставини викладені в позовній заяві не дають підстав для її задоволення, а тому суд в задовленні позовних вимог ОСОБА_2 відмовляє за їх недоведеністю.

На підставі ч. 6 ст. 259 ЦПК України, враховуючи складність даної справи, складання повного рішення суду відкладено на строк до десяти днів, повне судове рішення складено 24.05.2018 року.

На підставі викладеного і керуючись ст.ст. 526,527,530,615,625,1052,1054 ЦК України, ст.ст. 4, 5, 12, 141, 258, 259, 263-265, 268, 272, 273, 280-283, 288, 289 ЦПК України, суд -

ухвалив :

В позові Публічного акціонерного товариства «Державний ощадний банк України» в особі філії Львівського обласного управління до ОСОБА_1 про стягнення відсотків та пені за порушення умов договору про іпотечний кредит -відмовити.

В позові ОСОБА_2 до Публічного акціонерного товариства «Державний ощадний банк України» про визнання недійсним договору – відмовити.

Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку для подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Рішення суду може бути оскаржене до Апеляційного суду Львівської області шляхом подання через Дрогобицький міськрайонний суд Львівської області апеляційної скарги протягом тридцяти днів з дня його проголошення.

Якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частини судового рішення або у разі розгляду справи (вирішення питання) без повідомлення (виклику) учасників справи, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення.

Суддя: О.Б.Нагірна